Постанова від 01 червня 2026 р. у справі №420/16624/25 — П'ятий апеляційний адміністративний суд

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

————————————————————————

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 червня 2026 р.м. ОдесаСправа № 420/16624/25

Категорія: 112030500 Головуючий в 1 інстанції: Скупінська О.В.

Місце ухвалення: м. Одеса

Дата складання повного тексту:21.11.2025р.

Колегія суддів П`ятого апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого – Бітова А.І.

суддів – Ступакової І.Г.

– Федусика А.Г.

при секретарі – Алексєєвій Н.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 21 листопада 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Комунальної установи "Одеський обласний центр медико-соціальної експертизи", Центру оцінювання функціонального стану "Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України" про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії

В С Т А Н О В И Л А :

У липні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Комунальної установи "Одеський обласний центр медико-соціальної експертизи" (далі – КУ "ООЦМСЕ"), Центру оцінювання функціонального стану "Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України" (далі – ЦОФС) про:

- визнання протиправним та скасування рішення Спеціалізованої травматологічної медико-соціальної експертної комісії КУ "ООЦМСЕ" від 23 грудня 2024 року щодо невизнання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , інвалідом;

- зобов`язання ЦОФС повторно розглянути документи ОСОБА_1 щодо встановлення йому ІІІ-ї групи інвалідності безстроково.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач вказував, що він відповідно до довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12ААГ №881942 був визнаний особою з третьою групою інвалідності у зв`язку з ураженням опорно-рухового апарату. 28 жовтня 2024 року ОСОБА_1 проходив електроенцефалограму, відповідно до якої було виявлено, що рівень функціональної активності мозку значно знижений, реєструються виражені дифузні зміни біоелектричної активності мозку дизрегуляторного характеру та рекомендовано звернутись за консультацією лікаря невролога. 29 жовтня 2024 року лікарем неврологом та було встановлено діагноз: резидуальноорганічне ураження Центральної нервової системи (після черепно-мозкової травми) у вигляді цефалогічного синдрому, який виник внаслідок наявних захворювань, які були встановлені раніше. У період з 04 жовтня 2024 року по 11 жовтня 2024 року ОСОБА_1 перебував на стаціонарному лікуванні у КНП "МКЛ №11" ОМР у зв`язку з вже встановленими діагнозами, проте після проходження курсу комплексної консервативної терапії його стан лише незначно покращився. 25 листопада 2024 року за наполяганням ОСОБА_1 йому було заповнено посильний лист на МСЕК, в якому констатувалось, що з урахуванням загострення скарг останні 3-4 місяці з боку опорно-рухової системи, а саме інтенсивного болю у травмованому правому колінному суглобі, внаслідок якого значно порушилися функції статики та ходи, звертався за консультаціями травматолога. 05 листопада 2024 року ОСОБА_1 було видано направлення на МСЕК, з якого вбачається, що він пройшов вузьких спеціалістів, якими було фактично підтверджено вже наявні діагнози. 23 грудня 2025 року Спеціалізованою травматологічною медико-соціальною експертною комісією Комунальної установи "Одеський обласний центр медико-соціальної експертизи" ОСОБА_1 було видано довідку №15 про невизнання його інвалідом.

Відповідач – КУ "ООЦМСЕ" позов не визнав вказуючи, що комісія з припинення не може заперечити або спростувати правомірність/неправомірність прийнятого рішення спеціалізованою МСЕК про невизнання ОСОБА_1 інвалідом. Документів, які стали підставою для прийняття такого рішення у комісії відсутні, як і безпосередньо медико-експертна справа ОСОБА_1 . З 01 січня 2025 року діє нова система оцінювання щодо визнання осіб з інвалідністю та встановлення відповідних груп, зокрема відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 15 листопада 2024 року №1338 "Деякі питання запровадження оцінювання повсякденного функціонування особи" (далі – Постанова №1338). Отже позивачу потрібно пройти оцінювання за новою системою, в певному медичному закладі, для чого він має звернутися до сімейного лікаря за відповідним направленням і далі за встановленою процедурою.

Справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження в порядку письмового провадження.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 21 листопада 2025 року У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до КУ "ООЦМСЕ", ЦОФС про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії – відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 ставиться питання про скасування судового рішення в зв`язку з тим, що воно постановлено з неправильним застосуванням норм матеріального та з порушенням норм процесуального права, з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт посилається на те, що відповідно до Інструкції про встановлення груп інвалідності, затвердженої Наказом МОЗ України від 05 вересня 2011 року №561, що діяла на момент прийняття Спеціалізованою травматологічною медико-соціальною експертною комісією КУ "ООЦМСЕ" рішення про наявність інвалідності у ОСОБА_1 , а саме п.3.4 передбачає перелік захворювань, дефектів, необоротних морфологічних станів, порушень функцій органів та систем організму, при яких група інвалідності встановлюється без строку переогляду, так, п.3.4.27 передбачає різко виражену контрактуру чи анкілоз кульшового або колінного суглоба (у позивача наявна Контрактура правого колінного суглобу) та п.3.4.31 передбачає Нестійкий колінний чи кульшовий суглоб з вираженим порушенням функції кінцівки (у позивача наявний нестійкий колінний суглоб із порушенням функції). Крім того, відповідно до додатку 1 до критеріїв встановлення інвалідності доданих до Постанови №1338 (яка є чинною) встановлено Перелік анатомічних дефектів та захворювань, при яких група інвалідності встановлюється без строку повторного оцінювання, так до групи інвалідності ІІІ відноситься п.64. Різко виражена контрактура чи анкілоз кульшового або колінного суглоба та п. 68. Нестійкий колінний або кульшовий суглоб з вираженим порушенням функції кінцівки.

Апелянт вказує, що Спеціалізованою травматологічною медико-соціальною експертною комісією КУ "ООЦМСЕ" не було дотримано встановленого законодавством порядку прийняття рішення, а також неправильно застосовано норми матеріального права, що регламентують умови та критерії встановлення групи інвалідності, у тому числі безстроково. З матеріалів справи вбачається, що станом на момент прийняття оскаржуваного рішення від 23 грудня 2024 року у ОСОБА_1 : тривало, понад 10 років існують наслідки травми правого колінного суглоба; встановлено контрактуру правого колінного суглоба з обмеженням рухів (110°-160°); наявна нестабільність колінного суглоба з вираженим порушенням функції ходи та статики; зафіксовано стійкий больовий синдром, який не піддається ефективній консервативній терапії; відсутня позитивна динаміка стану здоров`я, що підтверджується результатами МРТ 2023-2025 років; захворювання має прогресуючий та необоротний характер, що підтверджується розвитком гонартрозу, коксартрозу та вторинних неврологічних порушень. Вказані обставини безпосередньо підпадають під перелік захворювань, визначених: п.3.4.27 та п.3.4.31 Інструкції №561, чинної на момент прийняття рішення та п. 64 та п. 68 Переліку анатомічних дефектів та захворювань, при яких група інвалідності встановлюється без строку повторного оцінювання до Постанови №1338, чинного на теперішній час, якими прямо передбачено встановлення ІІІ групи інвалідності без строку повторного переогляду.

Апелянт зазначає, що у даному випадку МСЕК була позбавлена дискреції щодо ігнорування цих норм, оскільки закон чітко визначає правові наслідки наявності відповідних діагнозів. Натомість відповідач: не навів жодного мотивованого пояснення, чому встановлені діагнози не підпадають під зазначені норми; не спростував висновки лікарів-спеціалістів; не врахував попереднє рішення МСЕК від 03 січня 2024 року про встановлення ІІІ групи інвалідності за тотожних клініко-функціональних показників; фактично проігнорував принцип правової визначеності та послідовності адміністративних рішень. Таким чином, рішення про невизнання ОСОБА_1 особою з інвалідністю є не наслідком реалізації дискреційних повноважень МСЕК, а результатом неповного з`ясування обставин справи, формального підходу до оцінки медичної документації та неправильного застосування норм матеріального права, що є самостійною та достатньою підставою для його скасування.

Крім того, апелянт вказує, що суд першої інстанції: не з`ясував, чи було Спеціалізованою травматологічною МСЕК враховано всі медичні документи, подані позивачем; не перевірив, чи відповідають встановлені позивачу діагнози переліку захворювань та анатомічних дефектів, за наявності яких законодавством прямо передбачено встановлення ІІІ групи інвалідності без строку повторного переогляду; не дослідив, чи було дотримано принципи послідовності та правової визначеності, з огляду на те, що за аналогічного клініко-функціонального стану позивач уже був визнаний особою з інвалідністю ІІІ групи; не встановив, з яких саме мотивів відповідач дійшов протилежного висновку за відсутності покращення стану здоров`я та за наявності прогресування захворювання; не надав оцінки доводам позивача про те, що рішення МСЕК не містить мотивованого обґрунтування неврахування норм п.3.4.27 та п.3.4.31 Інструкції №561, а також п. 64 та п. 68 додатку 1 до Постанови №1338.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 , перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного.

Судом першої інстанції встановлені, судом апеляційної інстанції підтверджені, учасниками апеляційного провадження неоспорені наступні обставини.

Матеріали справи містять посвідчення серії НОМЕР_1 УСЗН в Хаджибейському районі ДП та СП ОМР , відповідно до якого ОСОБА_1 є особою з інвалідністю ІІІ групи загального захворювання. Державну соціальну допомогу призначено з 29 грудня 2023 року по 31 січня 2025 року.

Матеріали справи містять медичну документацію ОСОБА_1 (а.с.13-56).

Відповідно до довідки КУ "ООЦМСЕ" від 23 грудня 2024 року №15, ОСОБА_1 за результатами огляду МСЕК не визнаний інвалідом.

Вирішуючи справу, суд першої інстанції виходив з того, що перевірка юридичної та фактичної обґрунтованості доводів сторін, оцінка доказів суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх рішень та докази, надані позивачем, дають підстави суду першої інстанції прийди до висновку про відмову у задоволенні адміністративного позову.

Колегія суддів вважає ці висновки суду першої інстанції правильними і такими, що відповідають вимогам ст.ст. 2, 6-12, 77 КАС України, Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні", Положення про медико-соціальну експертизу та Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності затверджені Постановою Кабінету Міністрів України від 03 грудня 2009 року №1317, Інструкція про встановлення груп інвалідності затверджена наказом Міністерства охорони здоров`я України від 05 вересня 2011 року №561, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 14 листопада 2011 року за №1295/20033.

Колегія суддів не приймає до уваги доводи апелянта, виходячи з наступного.

Положеннями ч.2 ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов`язані діяти лише на підставі закону в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Спеціальним законом, який визначає основи соціальної захищеності інвалідів в Україні і гарантує їм рівні з усіма іншими громадянами можливості для участі в економічній, політичній і соціальній сферах життя суспільства, створення необхідних умов, які дають можливість інвалідам вести повноцінний спосіб життя згідно з індивідуальними здібностями і інтересами, є Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" №875-XII (далі – Закон №875-XII).

Частиною 1 ст. 2 Закону №875-XII передбачено, що особою з інвалідністю є особа зі стійким розладом функцій організму, що при взаємодії із зовнішнім середовищем може призводити до обмеження її життєдіяльності, внаслідок чого держава зобов`язана створити умови для реалізації нею прав нарівні з іншими громадянами та забезпечити її соціальний захист.

Відповідно ст. 3 Закону №875-XII, інвалідність як міра втрати здоров`я визначається шляхом експертного обстеження в органах медико-соціальної експертизи центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я.

Згідно ч.2 ст. 6 Закону №875-XII, громадянин має право в судовому порядку оскаржувати рішення органів медико-соціальної експертизи про визнання чи невизнання його особою з інвалідністю.

Основні засади створення правових, соціально-економічних, організаційних умов для усунення або компенсації наслідків, спричинених стійким порушенням здоров`я організму, функціонування системи підтримання особами з інвалідністю фізичного, психічного, соціального благополуччя, сприяння їм у досягненні соціальної та матеріальної незалежності визначає Закону України "Про реабілітацію осіб з інвалідністю в Україні" №2961-IV (далі - Закон №2961-IV).

Частиною 1 ст. 1 Закону №2961-IV встановлено, що інвалідність - міра втрати здоров`я у зв`язку із захворюванням, травмою (її наслідками) або вродженими вадами, що при взаємодії із зовнішнім середовищем може призводити до обмеження життєдіяльності особи, внаслідок чого держава зобов`язана створити умови для реалізації нею прав нарівні з іншими громадянами та забезпечити її соціальний захист.

Медико-соціальна експертиза - встановлення ступеня стійкого обмеження життєдіяльності, групи інвалідності, причини і часу їх настання, а також доопрацювання та затвердження індивідуальної програми реабілітації особи з інвалідністю (дитини з інвалідністю) в рамках стратегії компенсації на основі індивідуального реабілітаційного плану та комплексного реабілітаційного обстеження особи з обмеженням життєдіяльності.

Положення про медико-соціальну експертизу та Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності затверджені Постановою Кабінету Міністрів України від 03 грудня 2009 року №1317 (далі – Положення про МСЕК).

За змістом п.3 Положення про МСЕК медико-соціальна експертиза проводиться особам, що звертаються для встановлення інвалідності, за направленням лікувально-профілактичного закладу охорони здоров`я після проведення діагностичних, лікувальних і реабілітаційних заходів за наявності відомостей, що підтверджують стійке порушення функцій організму, обумовлених захворюваннями, наслідками травм чи вродженими вадами, які спричиняють обмеження життєдіяльності.

Медико-соціальну експертизу проводять медико-соціальні експертні комісії (в подальшому - комісії), з яких утворюються в установленому порядку центри (бюро), що належать до закладів охорони здоров`я при Міністерстві охорони здоров`я Автономної Республіки Крим, управліннях охорони здоров`я обласних, Київської та Севастопольської міських держадміністрацій (п.4 Положення про МСЕК).

Відповідно пп.1 п.11 Положення про МСЕК, міжрайонні комісії визначають, серед іншого, ступінь обмеження життєдіяльності осіб, що звертаються для встановлення інвалідності, потребу в сторонньому нагляді, догляді або допомозі, реабілітації, реабілітаційний потенціал, групу інвалідності, причину і час її настання, професію, з якою пов`язане ушкодження здоров`я, а також ступінь втрати професійної працездатності (у відсотках) працівників, які одержали ушкодження здоров`я, пов`язане з виконанням ними трудових обов`язків; потребу осіб з інвалідністю у забезпеченні їх технічними та іншими засобами реабілітації, виробами медичного призначення на підставі медичних показань і протипоказань, а також з урахуванням соціальних критеріїв; потребу осіб з інвалідністю, потерпілих від нещасного випадку на виробництві, із стійкою втратою працездатності у медичній та соціальній допомозі, в тому числі у додатковому харчуванні, ліках, спеціальному медичному, постійному сторонньому нагляді, догляді або допомозі, побутовому обслуговуванні, протезуванні, санаторно-курортному лікуванні, придбанні спеціальних засобів пересування; ступінь стійкого обмеження життєдіяльності хворих для направлення їх у стаціонарні відділення центрів соціального обслуговування.

Пунктом 12 Положення про МСЕК передбачено, що Кримська республіканська, обласні, центральні міські комісії, зокрема, проводять у складних випадках огляд осіб, що звертаються для встановлення інвалідності, за направленнями районних, міжрайонних, міських комісій.

Згідно п.17 Положення про МСЕК, медико-соціальна експертиза проводиться після повного медичного обстеження, проведення необхідних досліджень, оцінювання соціальних потреб особи з інвалідністю, визначення клініко-функціонального діагнозу, професійного, трудового прогнозу, одержання результатів відповідного лікування, реабілітації за наявності даних, що підтверджують стійке порушення функцій організму, обумовлених захворюваннями, наслідками травм чи вродженими вадами, які спричиняють обмеження життєдіяльності.

Відповідно п.19 Положення про МСЕК, комісія проводить засідання у повному складі і колегіально приймає рішення. Відомості щодо результатів експертного огляду і прийнятих рішень вносяться до акту огляду та протоколу засідання комісії, що підписуються головою комісії та її членами і засвідчуються печаткою.

За приписами п.3 Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності, медико-соціальна експертиза проводиться з метою встановлення інвалідності хворим, що досягли повноліття, потерпілим від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, особам з інвалідністю (далі - особи, що звертаються для встановлення інвалідності) за направленням відповідного лікувально-профілактичного закладу охорони здоров`я після проведення діагностичних, лікувальних і реабілітаційних заходів за наявності документів, що підтверджують стійке порушення функцій організму, обумовлене захворюваннями, наслідками травм або вродженими вадами, які спричиняють обмеження нормальної життєдіяльності особи.

Згідно п.4 Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності, лікарсько-консультативна комісія лікувального профілактичного закладу охорони здоров`я направляє осіб, що звертаються для встановлення інвалідності, на огляд комісії за формою, затвердженою МОЗ.

Комісія приймає документи осіб, що звертаються для встановлення інвалідності, за наявності у них стійкого чи необоротного характеру захворювання, а також у разі безперервної тимчасової непрацездатності не пізніше ніж через чотири місяці з дня її настання чи у зв`язку з одним і тим самим захворюванням протягом п`яти місяців з перервою за останніх 12 місяців, а у разі захворювання на туберкульоз - протягом 10 місяців з дня настання непрацездатності.

Пунктом 7 Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності встановлено, що комісія проводить огляд тимчасово непрацездатної особи, що звернулася для проведення медико-соціальної експертизи, протягом п`яти робочих днів з дня надходження направлення лікарсько-консультативної комісії та приймає рішення про наявність чи відсутність інвалідності.

Комісія під час заповнення форми первинної облікової документації керується Інструкцією щодо заповнення форми первинної облікової документації №157-5/о "Журнал протоколів засідань медико-соціальної експертної комісії", затвердженою наказом Міністерства охорони здоров`я України від 30 липня 2012 року №577, у якій вказано, що дана форма має бути завірена головою МСЕК та печаткою закладу охорони здоров`я.

Комісія під час встановлення інвалідності керується Інструкцією про встановлення груп інвалідності, затвердженою МОЗ за погодженням з Мінсоцполітики та Радою Федерації незалежних профспілок України (п.20 Положення про МСЕК).

Так, Інструкція про встановлення груп інвалідності затверджена наказом Міністерства охорони здоров`я України від 05 вересня 2011 року №561, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 14 листопада 2011 року за №1295/20033 (далі – Інструкція №561).

Пунктом 1.4 Інструкції №561 визначено, що медико-соціальна експертиза проводиться після повного медичного обстеження, здійснення необхідних досліджень, оцінювання соціальних потреб інваліда, визначення клініко-функціонального діагнозу, професійного, трудового прогнозу, одержання результатів відповідного лікування, реабілітації за наявності даних, що підтверджують стійке порушення функцій організму, обумовлених захворюваннями, наслідками травм чи вродженими вадами, які спричиняють обмеження життєдіяльності.

Згідно п.1.10 Інструкції №561 при огляді у МСЕК проводяться: вивчення документів, що підтверджують стійке порушення функцій організму, обумовлене захворюваннями, наслідками травм або вродженими вадами, які спричиняють обмеження нормальної життєдіяльності особи; опитування хворого; об`єктивне обстеження та оцінка стану всіх систем організму, необхідних лабораторних, функціональних та інших методів дослідження усіма членами комісії.

Тобто, рішення МСЕК приймається після повного медичного обстеження особи і проведення необхідних досліджень лікувально-профілактичним закладом охорони здоров`я, на підставі медичної документації, яка обов`язково включає направлення на МСЕК, та за результатами об`єктивного обстеження особи членами комісії.

Пунктом 27 Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності визначено, що підставою для встановлення III групи інвалідності є стійкі, помірної важкості функціональні порушення в організмі, зумовлені захворюванням, наслідками травм або вродженими вадами, що призвели до помірно вираженого обмеження життєдіяльності особи, в тому числі її працездатності, але потребують соціальної допомоги і соціального захисту.

Критеріями для встановлення III групи інвалідності є ступінь втрати здоров`я, що спричиняє обмеження однієї чи декількох категорій життєдіяльності у помірно вираженому I ступені: обмеження самообслуговування I ступеня - здатність до самообслуговування з використанням допоміжних засобів; обмеження здатності самостійно пересуватися I ступеня - здатність до самостійного пересування з більшим витрачанням часу, часткового пересування та скорочення відстані; обмеження здатності до навчання I ступеня - здатність до навчання в навчальних закладах загального типу за умови дотримання спеціального режиму навчального процесу і/або з використанням допоміжних засобів, за допомогою інших осіб (крім персоналу, що навчає); обмеження здатності до трудової діяльності I ступеня - часткова втрата можливостей до повноцінної трудової діяльності (втрата професії, значне обмеження кваліфікації або зменшення обсягу професійної трудової діяльності більше ніж на 25 відсотків, значне утруднення в набутті професії чи працевлаштуванні осіб, що раніше ніколи не працювали та не мають професії); обмеження здатності до орієнтації I ступеня - здатність до орієнтації в часі, просторі за умови використання допоміжних засобів; обмеження здатності до спілкування I ступеня - здатність до спілкування, що характеризується зниженням швидкості, зменшенням обсягу засвоєння, отримання та передавання інформації; обмеження здатності контролювати свою поведінку I ступеня - здатність частково контролювати свою поведінку за особливих умов.

Враховуючи вищевикладені правові норми, колегія суддів зазначає, що рішення МСЕК приймається після повного медичного обстеження особи і проведення досліджень лікувально-профілактичним закладом охорони здоров`я, на підставі медичних документів та за результатами об`єктивного обстеження особи членами комісії.

Як вбачається з матеріалів справи, довідкою КУ "Одеський обласний центр медико-соціальної експертизи" від 23 грудня 2024 року №15, ОСОБА_1 за результатами огляду МСЕК не визнаний інвалідом.

Оцінюючи дії суб`єкта владних повноважень колегія суддів керується вимогами ч.2 ст. 2 КАС України, згідно якої, – у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Колегія суддів констатує, що відповідач (КУ "ООЦМСЕ"), приймаючи оспорюване позивачем рішення, діяв на підставі та в межах Інструкції про встановлення груп інвалідності затвердженої наказом Міністерства охорони здоров`я України від 05 вересня 2011 року №561, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 14 листопада 2011 року за №1295/20033 та Постанови Кабінету Міністрів України від 03 грудня 2009 року №1317, якою затверджені Положення про медико-соціальну експертизу та Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності. Також, колегія суддів не вбачає порушень з боку відповідача положень Законів України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" та "Про реабілітацію осіб з інвалідністю в Україні".

Колегія суддів зазначає що матеріали справи не містять доказів які б давали підстави стверджувати про недотримання, в межах спірних правовідносин, суб`єктом владних повноважень встановленого законодавством порядку прийняття рішення, а також неправильного застосування норм матеріального права, що регламентують умови та критерії встановлення групи інвалідності, на що вказував апелянт в апеляційній скарзі.

Крім того, колегія суддів зазначає, що твердження апелянта що експертна команда оцінювання відповідача, під час огляду позивача, не взяла до уваги чи не дослідила медичні документи, які містились у медичній справі та надавались позивачем під час процедури огляду, та які мають очевидні розбіжності із дослідженими документами, не підтверджуються будь-якими належними та допустимими доказами у матеріалах справи.

Підсумовуючи вищевикладене, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції про відмову в задоволенні позову ОСОБА_1 .

Інші доводи апеляційної скарги зроблених висновків суду першої інстанції не спростовують, тоді як факти та мотивування яких повністю спростовуються матеріалами справи та обставинами, які повно та об`єктивно були встановлені судом першої інстанції при вирішенні справи.

Враховуючи все вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують, відповідно, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Колегія суддів не змінює розподіл судових витрат відповідно ст. 139 КАС України.

Оскільки дана справа правомірно віднесена судом першої інстанції до категорії незначної складності та розглядалась за правилами спрощеного провадження, постанова суду апеляційної інстанції відповідно до ч.5 ст. 328 КАС України в касаційному порядку оскарженню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 308, 310, п.1 ч.1 ст. 315, ст.ст. 316, 321, 322, 325, ч.5 ст. 328 КАС України, колегія суддів, –

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 21 листопада 2025 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків передбачених п.2 ч.5 ст. 328 КАС України.

Повне судове рішення складено 11 червня 2026 року.

Головуючий: Бітов А.І.

Суддя: Ступакова І.Г.

Суддя: Федусик А.Г.