Постанова від 11 червня 2026 р. у справі №400/11112/25 — П'ятий апеляційний адміністративний суд

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

————————————————————————

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 червня 2026 р.м. ОдесаСправа № 400/11112/25

Перша інстанція: суддя Малих О.В.,

повний текст судового рішення

складено 26.03.2026, м. Миколаїв

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

судді-доповідача – Федусика А.Г.,

суддів: Семенюка Г.В. та Шляхтицького О.І.,

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі апеляційні скарги Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 26 березня 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулась до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (далі – ГУПФ в Миколаївській області), Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (далі – ГУПФ в Донецькій області) та просила:

- визнати протиправним та скасувати рішення ГУПФ в Донецькій області від 18.09.2025 №143050006377, яким відмовлено позивачці відповідно до ст.55 Закону України “Про пенсійне забезпечення” у призначенні пенсії за вислугу років;

- зобов`язати ГУПФ в Миколаївській області призначити позивачці пенсію за вислугою років відповідно до пункту “е” ч.1 ст.55 Закону України “Про пенсійне забезпечення” з 09.09.2025.

Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 26 березня 2026 року, з урахуванням ухвали про приправлення описки від 06 квітня 2026 року, позов задоволено частково.

Визнано протиправним та скасувати рішення ГУПФ в Донецькій області від 18.09.2025 року №143050006377 про відмову у призначенні пенсії за вислугу років.

Зобов`язано ГУПФ в Донецькій області призначити ОСОБА_1 пенсію за вислугою років відповідно до пункту “е” ч.1 ст.55 Закону України “Про пенсійне забезпечення” з 09.09.2025 року.

В решті позовних вимог – відмовлено.

Не погоджуючись з даним рішенням суду, відповідачі подали апеляційні скарги, в яких зазначено, що рішення судом першої інстанції ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, у зв`язку з чим апелянти просять його скасувати та ухвалити нове про відмову в позові повністю.

Розглянувши матеріали справи, доводи апеляційних скарг, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційних скарг, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для її задоволення, з огляду на таке.

Судом першої інстанції встановлено, що 09.09.2025 року позивачка звернулася до ГУПФ в Миколаївській області із заявою про призначення пенсії за вислугу років.

18.09.2025 ГУПФ в Донецькій області за принципом екстериторіальності прийнято рішення №143050006377 про відмову в призначенні пенсії за вислугу років.

Зі змісту зазначеного рішення вбачається, що страховий стаж позивачки становить 36 років 07 місяців 13 днів, спеціальний стаж роботи на посадах, які дають право на пенсію за вислугу років, становить 25 років 02 місяці 02 дні, що на думку відповідача 1 є недостатнім для призначення пенсії за вислугу років. Так, відповідно до пункту “е” статті 55 Закону №1788 право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров`я та соціального забезпечення незалежно від віку за наявності станом на 10.10.2017 не менше 26 років 06 місяців спеціального стажу роботи за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України.

Вважаючи такі дії відповідачів протиправними, позивачка звернулася до суду з даним позовом.

Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з того, що наявними в матеріалах справи доказами підтверджується, що спеціальний стаж роботи на посаді вчителя та старшої піонервожатої у загальноосвітньому навчальному закладі позивачки є більшим ніж 25 років, що дає право на призначення їй пенсії за вислугу років відповідно до пункту "е" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення". Відтак, рішення від 18.09.2025 №143050006377 є протиправним та підлягає скасуванню.

Колегія суддів погоджується з вказаними висновками суду першої інстанції і вважає їх такими, що відповідають вимогам статей 2, 6, 8, 9, 73, 74, 75, 76, 77, 78 КАС України, з огляду на таке.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Положеннями ст.2 КАС України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч.1 ст.5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Згідно ч.1 ст.6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Згідно із статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду регулюють Закони України від 05.11.1991 №1788-ХІІ “Про пенсійне забезпечення” (далі Закон №1788-ХІІ), від 09.07.2003 №1058-ІV “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” (далі Закон №1058-IV).

Пенсії за вислугу років працівникам освіти призначають відповідно до п."е" статті 55 Закону №1788-XII.

Згідно пункту "е" статті 55 Закону №1788-XIІ (у редакції Закону №213-VIII від 02.03.2015 та Закону №901-VIII від 23.12.2015) право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров`я та соціального забезпечення після досягнення 55 років і за наявності спеціального стажу роботи за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, станом на 1 квітня 2015 - не менше 25 років та після цієї дати: з 1 квітня 2015 року по 31 березня 2016 року - не менше 25 років 6 місяців; з 1 квітня 2016 року по 31 березня 2017 року - не менше 26 років; з 1 квітня 2017 року по 31 березня 2018 року - не менше 26 років 6 місяців.

У свою чергу, пунктом "е" статті 55 Закону №1788-XII (у редакції до внесення змін Законом №213-VIII від 02.03.2015 та Законом №901-VIII від 23.12.2015) було визначено, що право на пенсію за вислугу років мали працівники освіти, охорони здоров`я та соціального забезпечення при наявності спеціального стажу роботи від 25 до 30 років за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, незалежно від віку.

Відтак, змінами, внесеними Законом №213-VIII від 02.03.2015 до положень Закону №1788-XII підвищено спеціальний стаж, необхідний для виходу на пенсію, для категорій працівників, визначених пунктом "е" статті 55 Закону №1788-XII, а Законом №901-VIII від 23.12.2015 встановлено раніше не передбачений законодавством вік виходу на пенсію для окремих категорій громадян, а саме 55 років - для працівників освіти, охорони здоров`я та соціального забезпечення (пункт "е" статті 55 Закону №1788-XII) за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України.

Водночас суд зазначає, що рішенням Конституційного Суду України №2-р/2019 від 04.06.2019 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення статті 55 Закону №1788-XII зі змінами, внесеними законами України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 2 березня 2015 року №213-VIII, "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 24 грудня 2015 року №911-VIII.

Конституційний Суд України у своєму рішенні вказав, зокрема, що положення статті 55 Закону №1788-XII зі змінами, внесеними Законом №911-VI у частині встановлення як додаткової умови для призначення пенсії за вислугу років досягнення віку 55 років для осіб, зазначених у пункті "е" статті 55 Закону №1788-XII, слід визнати такими, що нівелюють сутність права на соціальний захист, не відповідають конституційним принципам соціальної держави та суперечать положенням статей 1,3, частини третьої статті22, статті46 Основного Закону України. Також зазначив, що положення статті 55 Закону №1788-XII зі змінами, внесеними Законом №213-VIII щодо підвищення на п`ять років віку виходу на пенсію для жінок, а також збільшення на п`ять років загального та спеціального стажу роботи, необхідного для призначення пенсії за вислугу років для окремих категорій працівників, є такими, що позбавляють вказаних осіб права на соціальний захист і не відповідають конституційним принципам прав і свобод людини, соціальної держави.

Суд звертає увагу, що після прийняття Закону №213-VIII від 02.03.2015 та Закону №901-VIII від 23.12.2015 до Закону №1788-XII неодноразово вносилися зміни, однак такі зміни не стосувалися призначення пенсії за вислугу років окремим категоріям працівників, які мають право на пенсію за вислугу років згідно статті 55 Закону №1788-XII.

З огляду на рішення Конституційного Суду України №2-р/2019 від 04.06.2019, суд зауважує, що з 05.06.2019 відновила дію редакція статті 55 Закону №1788-XII, яка була чинною до 01.04.2015 (у редакції до внесення змін Законом №213-VIII від 02.03.2015 та Законом №901-VIII від 23.12.2015).

Отже, з моменту ухвалення рішення Конституційним Судом України № 2-р/2019 від 04.06.2019, відновлено право позивачки на призначення пенсії за вислугою років як працівнику освіти при наявності спеціального стажу роботи від 25 до 30 років за переліком, що затверджується у порядку, який визначається КМУ, незалежно від віку.

Суд зазначає, що відповідачем при розгляді заяви позивачки про призначення пенсії не враховано той факт, що з моменту ухвалення рішення Конституційним Судом України № 2-р/2019 від 04.06.2019 відбулися зміни в правовому регулюванні питання призначення окремим категорія працівників пенсії за вислугою років згідно статті 55 №1788-XII, в тому числі і працівникам освіти.

Матеріалами справи (спірним рішенням відповідача) підтверджується, що спеціальний стаж роботи позивачки станом на момент звернення із заявою про призначення пенсії становить більше 25 років, що є достатнім для призначення їй пенсії за вислугою років відповідно до пункту "е" статті 55 Закону №1788-XII (у редакції до внесення змін Законом №213-VIII від 02.03.2015 та Законом №901-VIII від 23.12.2015).

Відповідач керувався тим, що згідно п.2-1 Розділу ХV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" особам, які на день набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" (тобто, 11.10.2017) мають вислугу років та стаж, необхідний для призначення пенсії за вислугу років, передбачений ст.ст.52, 54 та 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", пенсія за вислугу років призначається за їхнім зверненням з дотриманням умов, передбачених Законом України "Про пенсійне забезпечення".

Суд вважає такі доводи відповідача безпідставними, оскільки позивачка звернулася до пенсійного органу із заявою про призначення пенсії за вислугу років після прийняття Конституційним Судом України рішення від 04.06.2019 №2-р/2019, а відтак відповідач повинен застосовувати положення п."е" ст.55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" в первісній редакції, яка, як вже зазначено судом, визначає, що право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров`я та соціального забезпечення при наявності спеціального стажу роботи від 25 до 30 років за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, незалежно від віку.

Посилання пенсійного органу на те, що спеціальний страховий стаж роботи, що дає право на пенсію за вислугу років відповідно до п."е" ст.55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" обчислений по 11.10.2017 повинен становити 26 років 6 місяців, є безпідставними, оскільки орган Пенсійного фонду застосував редакцію Закону України "Про пенсійне забезпечення", яка рішенням Конституційного Суду України 04.06.2019 № 2-р/2019 визнана неконституційною.

Отже, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду 1-ї інстанції, що наявними в матеріалах справи доказами підтверджується, що спеціальний стаж роботи на посаді вчителя та старшої піонервожатої у загальноосвітньому навчальному закладі позивача є більшим ніж 25 років, що дає право на призначення їй пенсії за вислугу років відповідно до пункту "е" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення". Відтак, оскаржене рішення відповідача є протиправним та підлягає скасуванню.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 45 №1058-IV, пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку, пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.

Так, враховуючи, що позивачка одночасно з поданням заяви про призначення їй пенсії надала усі необхідні документи для її призначення, апеляційний суд погоджується з висновком суду 1-ї інстанції, що пенсія позивачці підлягає призначенню з 09.09.2025 року.

Таким чином, на підставі встановлених в ході судового розгляду обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку щодо спірних правовідносин.

Доводи апеляційних скарг, яким була дана оцінка в мотивувальній частині рішення, ґрунтуються на суб`єктивній оцінці фактичних обставин справи та доказів. Зазначені доводи не містять посилань на конкретні обставини чи факти або на нові докази, які б давали підстави для скасування рішення суду першої інстанції.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції порушень матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скаргах доводи правильність висновків суду не спростовують. За таких обставин, апеляційні скарги задоволенню не підлягає.

З огляду на залишення рішення суду першої інстанції без змін, відповідно до приписів статті 139 КАС України підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 308, 309, 315, 321, 322, 325 КАС України, суд –

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційні скарги Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області - залишити без задоволення, а рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 26 березня 2026 року без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, за винятком випадків, перелічених у пункті 2 частини 5 статті 328 КАС України.

Суддя-доповідач А.Г. Федусик

Судді О.І. Шляхтицький Г.В. Семенюк