Постанова від 11 червня 2026 р. у справі №400/12645/25 — П'ятий апеляційний адміністративний суд

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

————————————————————————

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 червня 2026 р.м. ОдесаСправа № 400/12645/25

Перша інстанція: суддя Ярощук В.Г.

Колегія суддів П`ятого апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Вербицької Н.В.,

суддів – Джабурії О.В.,

- Кравченка К.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційні скарги ОСОБА_1 та військової частини НОМЕР_1 на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 06 квітня 2026 року по справі за позовною заявою ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_2 , військової частини НОМЕР_1 , військової частини НОМЕР_3 про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И Л А :

26 листопада 2025 року ОСОБА_1 звернувся до Миколаївського окружного адміністративного суду з позовною заявою, в якій просив:

- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_2 щодо ненарахування та невиплати йому індексації грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 21.12.2016 з урахуванням базового місяця січень 2008 року;

- зобов`язати військову частину НОМЕР_2 нарахувати та виплатити індексацію грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 21.12.2016 з урахуванням базового місяця січень 2008 року;

- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати індексації грошового забезпечення за період з 21.12.2016 по 01.03.2018 з урахуванням базового місяця січень 2008 року;

- зобов`язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити індексацію грошового забезпечення за період з 21.12.2016 по 01.03.2018 з урахуванням базового місяця січень 2008 року;

- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати індексації грошового забезпечення із застосуванням щомісячної фіксованої індексації за період з 01.03.2018 по 12.01.2020 відповідно до абзаців третього-шостого пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078;

- провести розрахунок та стягнення з військової частини НОМЕР_1 на його користь щомісячну індексацію грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 12.01.2020 відповідно до абзаців третього-шостого пункту 5 Порядку № 1078;

- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_3 щодо ненарахування та невиплати індексації грошового забезпечення із застосуванням щомісячної фіксованої індексації за період з 12.01.2020 по 19.07.2022 відповідно до абзаців третього-шостого пункту 5 Порядку № 1078;

- провести розрахунок та стягнення з військової частини НОМЕР_1 на його користь щомісячну індексацію грошового забезпечення за період з 12.01.2020 по 19.07.2022 відповідно до абзаців третього-шостого пункту 5 Порядку № 1078.

В обгрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначив, що під час проходження ним служби у військовій частині НОМЕР_2 , військовій частині НОМЕР_1 , військовій частині НОМЕР_3 , індексація грошового забезпечення нараховувалась у меншому розмірі.

Відповідачі заперечували проти задоволення позову, зазначаючи, що індексація грошового забезпечення позивачу нараховувалась у відповідності до вимог чинного на час виплати законодавства.

Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 06 квітня 2026 року позовну заяву ОСОБА_1 задоволено частково.

Визнано протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_2 щодо ненарахування і невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 20.12.2016 з урахуванням базового місяця січень 2008 року.

Зобов`язано військову частину НОМЕР_2 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 21.12.2016 з урахуванням базового місяця січень 2008 року у розмірі 32531 (Тридцять дві тисячі п`ятсот тридцять одна) гривня 96 копійок з врахуванням раніше виплачених сум.

Визнано протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування і невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 21.12.2016 по 28.02.2018 з урахуванням базового місяця січень 2008 року.

Зобов`язано військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 21.12.2016 по 28.02.2018 з урахуванням базового місяця січень 2008 року у розмірі 53395 (П`ятдесят три тисячі триста дев`яносто п`ять) гривня 91 копійка з врахуванням раніше виплачених сум.

Визнано протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 із застосуванням щомісячної фіксованої індексації за період з 01.03.2018 по 11.01.2020 відповідно до абзаців третього-шостого пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078.

Зобов`язано військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 11.01.2020 відповідно до абзаців третього-шостого пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078, у розмірі 99773 (Дев`яносто дев`ять тисяч сімсот сімдесят три) гривні 00 копійок з врахуванням раніше виплачених сум.

В задоволені іншої частини позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з прийнятим рішенням, позивач і ВЧ НОМЕР_1 подали апеляційні скарги, в яких посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, просять рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове, позивач - про задоволення позовних вимог в повному обсязі, відповідач - про відмову в задоволенні позовних вимог.

Зокрема, позивач в апеляційній скарзі зазначає, що суд першої інстанції помилково відмовив у задоволенні позовних вимог за період з 12.01.2020 по 19.07.2022 та дійшов невірного висновку, що у зв`язку із тим, що позивача переведено на іншу посаду, то він втратив право на нарахування індексації – різниці грошового забезпечення. Апелянт наголосив, що така позиція суду першої інстанції суперечить сталій правовій позиції Верховного Суду.

Військова частина НОМЕР_1 в апеляційній скарзі зазначила, що розпорядниками бюджетних коштів вищого рівня на виплату індексації грошового забезпечення кошти не виділялись.

Відповідно до п.3 ст.311 КАС України, справа розглядається в порядку письмового провадження.

Заслухавши доповідача, дослідивши доводи апеляційних скарг, матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів зазначає наступне.

Судом першої інстанції встановлено та з матеріалів справи вбачається, що згідно витягу з послужного списку ОСОБА_1 , він проходив військову службу на офіцерських посадах, зокрема, у військовій частині НОМЕР_2 у період з 01.12.2015 по 21.12.2016, у військовій частині НОМЕР_1 з 21.12.2016 по 12.01.2020 та у військовій частині НОМЕР_3 з 12.01.2020 по 19.07.2022.

У жовтні 2025 року позивач звернувся із заявами до військової частини НОМЕР_2 , військової частини НОМЕР_1 і військової частини НОМЕР_3 про виплату йому за відповідні періоди військової служби недоплаченої індексації грошового забезпечення.

Військова частина НОМЕР_1 листом від 31.10.2025 № 1128/3/8/1647/пс повідомила позивача про відсутність правових підстав для перерахунку індексації грошового забезпечення позивача.

З матеріалів справи вбачається та не заперечується сторонами, що по жовтень 2018 року позивачу не нараховувалась поточна індексація грошового забезпечення. Крім того, позивачу не нараховувалась і не виплачувалась індексація- різниця грошового забезпечення.

Позивач вважаючи, що йому не в повному обсязі нараховувалась індексація грошового забезпечення, зокрема, за період з 01.12.2015 року по 28.02.2018 року враховуючи базовий місяць - січень 2008 року, за період з 01.03.2018 року по 19.07.2022 року, виходячи з фіксованої величини 4463, 15 грн звернувся до суду з цим позовом.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що поточна індексація грошового забезпечення позивача повинна бути проведена з урахуванням базового місяця – січень 2008 року. Крім того, з урахуванням зміни розміру доходу позивача у березні 2018 року, то він має право на виплату щомісячної фіксованої індексації – різниці грошового забезпечення.

Разом із тим, відмовляючи у нарахуванні фіксованої суми індексації – різниці грошового забезпечення позивачу за період з 12.01.2020 по 19.07.2022 року, суд першої інстанції виходив з того, що визначальним для обчислення індексації-різниці є встановлення моменту останнього перегляду тарифної ставки (окладу) за посадою, яку займає працівник, а не індивідуального збільшення посадового окладу працівника в залежності від прийняття його на роботу або зростання його доплат та надбавок. За таких обставин суд першої інстанції, з посиланням на правову позицію, викладену Верховним Судом в постанові від 04.04.2024 у справі №160/2481/23, дійшов висновку, що у позивача не виникло право для нарахування й виплати йому індексації-різниці відповідно до приписів абзаців четвертого-шостого пункту 5 Порядку №1078 після його призначення з 12.01.2020 на іншу посаду.

Судова колегія частково погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на таке.

Щодо розміру індексації грошового забезпечення позивача за період з 01.01.2016 по 28.02.2018 року, колегія суддів зазначає наступне.

Законом України "Про індексацію грошових доходів населення" від 03.07.2001 року № 1282-ХІІ визначені правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України.

Приписами ч.2 ст.5 Закону № 1282-XII передбачено, що підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з Державного бюджету України, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів Державного бюджету України.

Правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення, що поширюються на підприємства, установи та організації незалежно від форми власності і господарювання, а також на фізичних осіб, що використовують працю найманих працівників, визначаються Порядком проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 р. № 1078 (далі - Порядок № 1078).

Як встановлено п.6 Порядку № 1078 виплата сум індексації грошових доходів здійснюється за рахунок джерел, з яких проводяться відповідні грошові виплати населенню, а саме: підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з державного бюджету, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів державного бюджету.

Отже, на підприємства, установи, організації, незалежно від форм власності, покладається обов`язок проводити індексацію заробітної плати (грошового забезпечення) у разі перевищення величини індексу споживчих цін встановленого порогу індексації.

Посилання відповідача на п.6 Порядку №1078 та ст.5 Закону № 1282-XII, якими визначено, що проведення індексації грошових доходів населення здійснюється у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів, як на підтвердження правомірності своїх дій щодо невиплати позивачу індексації грошового забезпечення судова колегія вважає помилковим, оскільки невиплата індексації є обмеженням права позивача на оплату праці та не може залежати від наявності або відсутності фінансових ресурсів бюджету.

Положеннями Закону № 1282-XII та Порядку № 1078 визначено джерело коштів на проведення індексації. Разом з тим, виплата індексації не ставиться, вищевказаними нормативно-правовими актами, у залежність від надходження коштів до власника підприємства, установи, організації.

Відповідно до пункту 5 Порядку № 1078 у разі підвищення тарифних ставок (окладів), стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, визначених у пункті 2 цього Порядку, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків. Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення. Сума індексації у місяці підвищення грошових доходів, зазначених у абзаці першому цього пункту, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу. Якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу.

Заробітна плата підлягає обов`язковій індексації як державна соціальна гарантія, яка надається для підтримки населення в умовах зростання цін. Право на індексацію виникає тоді, коли індекс споживчих цін, розрахований наростаючим підсумком перевищить поріг індексації в 103%. У свою чергу обов`язок проводити індексацію заробітної плати у разі перевищення величини індексу споживчих цін встановленого порогу індексації покладається на всі державні органи, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації незалежно від форми власності.

Аналогічно у ст.4 Закону № 1282 визначено, що індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка (до 01.01.2016 року – 101%).

Згідно офіційного сайту Міністерства фінансів України, у спірний період величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації у листопаді 2015 та у квітні 2016.

З 01.12.2015 положення Порядку № 1078 діють із змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 09.12.2015 № 1013 "Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів".

За змістом пояснюючої записки до проекту постанови Кабінету Міністрів України від 09.12.2015 № 1013 метою цього акту є внесення змін до умов оплати праці працівників установ, закладів, організацій окремих галузей бюджетної сфери, органів виконавчої влади, місцевого самоврядування, прокуратури та інших органів, а також забезпечення єдиного підходу до проведення індексації при підвищенні заробітної плати працівників.

У зв`язку з цим указаною постановою удосконалено механізм проведення індексації доходів громадян, у тому числі з урахуванням періодів підвищення заробітної плати працівників (зокрема, пункт 5 викладено у новій редакції). Внесені зміни, серед іншого, передбачали не лише заміну терміну "базовий місяць" на "місяць підвищення доходу", ці зміни надали іншого значення запровадженому новому терміну із зміною алгоритму визначення такого місяця підвищення.

На відміну від правил визначення "базового місяця" (яким вважався місяць, у якому відбулося підвищення мінімальної зарплати, пенсій, стипендій виплат із соціального страхування чи зростання грошових доходів населення без перегляду їх мінімальних розмірів (за рахунок постійних складових зарплати) та який визначався у разі, коли збільшувалася заробітна плата внаслідок підвищення тарифної ставки (окладу) або за рахунок будь-якої постійної складової зарплати), "місяцем підвищення доходу" є місяць, у якому відбулося підвищення тарифних ставок (окладів) і визначається він тільки в разі, якщо підвищена тарифна ставка (оклад). При цьому, за новими правилами зростання зарплати за рахунок інших постійних складових зарплати (без підвищення тарифної ставки чи окладу) не впливає на індексацію та не призводить до зменшення суми індексації.

Термін "підвищення тарифних ставок (окладів)" для працівників бюджетної сфери за змістом запроваджених нововведень застосовується у розумінні підвищення, що здійснюється відповідно до законодавства, а не у розумінні підвищення тарифної ставки (окладу) кожному працівнику індивідуально (зокрема, у зв`язку з призначенням на посаду чи переведенням на іншу посаду), як це було передбачено попереднім механізмом індексації. Тобто за новими правилами місяць підвищення тарифних ставок (окладів) для кожного окремого працівника не визначається індивідуально.

Якщо точкою відліку для обчислення індексу споживчих цін (ІСЦ) для проведення індексації за попереднім механізмом визначався базовий місяць, у якому індекс споживчих цін приймався за одиницю чи 100%, обчислення ІСЦ розпочиналося із місяця, наступного за базовим, а нарахування індексації провадилося з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін (частини третя і четверта статті 4 Закону № 1282-ХІІ), то зміни, внесені постановою Кабінету Міністрів України від 09.12.2015 № 1013, передбачали здійснення обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації не індивідуально для кожного працівника в залежності від прийняття його на роботу та зростання його доплат та надбавок, а від моменту останнього перегляду тарифної ставки (окладу) за посадою, яку займає працівник.

Отже, з 01.12.2015 відправною точкою для визначення місяця підвищення й початку обчислення індексу споживчих цін (ІСЦ) наростаючим підсумком є місяць останнього підвищення тарифної ставки (окладу) за посадою, яку обіймає працівник.

Задля досягнення поставленої мети (зміна механізму проведення індексації, який передбачав індивідуальний підхід для кожного окремого працівника, та перехід до механізму, який би забезпечував єдиний підхід до проведення індексації при підвищенні заробітної плати працівників) пунктом 3 постанови Кабінету Міністрів України від 09.12.2015 № 1013 постановлено міністрам, керівникам інших центральних органів виконавчої влади, головам обласних, Київської міської державних адміністрацій та інших державних органів у межах передбачених коштів державного бюджету, місцевих бюджетів та власних коштів вжити заходів для підвищення з 01.12.2015 розмірів посадових окладів (тарифних ставок, ставок заробітної плати), перегляду розмірів надбавок, доплат, премій, спрямувавши на зазначені цілі всі виплати, пов`язані з сумою індексації, яка склалась у грудні 2015 року, з тим, щоб розмір підвищення всіх складових заробітної плати у сумарному виразі для кожного працівника у грудні 2015 року перевищив суму індексації, яку йому повинні були виплатити у грудні 2015 року.

За рахунок цього мала б "обнулитися" індексація минулих років, розмір якої зростав внаслідок довготривалого не підвищення доходу працівників, а тому абзацом 2 пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України від 09.12.2015 № 1013 передбачено, що для проведення подальшої індексації заробітної плати обчислення індексу споживчих цін починається з січня 2016 року відповідно до Порядку № 1078, який уже діяв із змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 09.12.2015 № 1013, та передбачав єдиний підхід до проведення індексації при підвищенні заробітної плати працівників (з місяця останнього підвищення тарифної ставки (окладу) за посадою, яку обіймає працівник).

Так, якщо на виконання пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України від 09.12.2015 № 1013 працівникам інших галузей бюджетної сфери були підвищені оклади, то військовослужбовцям оклади в грудні 2015 року не підвищувалися, а тому січень 2016 року не став для останніх "місяцем підвищення тарифних ставок (окладів)" для цілей застосування Порядку № 1078.

Із обсягу встановлених у цій справі обставин слідує, що станом на січень 2016 року розмір посадових окладів військовослужбовців визначався постановою №1294, яка була чинною з 01.01.2008 та діяла до 01.03.2018, тобто до набрання чинності постановою № 704, якою затверджено нову тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу.

За таких обставин суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що за умови останнього підвищення військовослужбовцям посадового окладу в січні 2008 року, місяцем для розрахунку індексації грошового забезпечення для цілей застосування Порядку № 1078 є січень 2008 року.

Судова колегія наголошує, що незмінність розміру посадового окладу за відповідною посадою, який визначався постановою № 1294 за період 2008 по 2018 роки, є вирішальним в даному випадку, а не розмір посадового окладу військовослужбовця чи його загальний грошовий дохід, як про то помилково зазначає апелянт.

З наведеного слідує логічний висновок, що у спірному періоді (з 01.12.2015 до 28.02.2018) повноваження державних органів щодо визначення "місяця підвищення тарифних ставок (окладів)" для цілей застосування Порядку № 1078 (із змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 09.12.2015 № 1013) не були дискреційними, оскільки нормами означеного Порядку установлено лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки відповідної установи галузі бюджетної сфери - проведення індексації грошових доходів у разі перевищення величини індексу споживчих цін порогу індексації, встановленого у розмірі 103 відсотки, починаючи з місяця останнього підвищення тарифної ставки (окладу) за посадою, яку обіймає працівник, яким для військовослужбовців у спірному періоді був січень 2008 року.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом в постанові по справі № 380/1730/22 від 22 березня 2023 року, № 420/15397/21 від 27 квітня 2023 року.

Враховуючи викладене, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції щодо наявності у позивача право на виплату поточної індексації із застосуванням базового місяця січень 2008 року, оскільки в період з 01 січня 2008 року по 28 лютого 2018 року посадові оклади військовослужбовців були незмінними.

Наявність у відповідачів повноважень щодо нарахування та виплати індексації грошового забезпечення з урахуванням, окрім іншого, певного базового місяця індексації, не скасовує компетенції суду щодо можливості зобов`язання відповідача враховувати при обчисленні індексації конкретний базовий місяць, за наявності про це відповідного спору між сторонами.

Враховуючи, що обраний судом спосіб захисту порушеного права має бути ефективним та забезпечити реальне відновлення порушених прав позивача, задоволення позову щодо зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 28.02.2018, на думку колегії суддів, має відбуватися з одночасним визначенням січня 2008 року як базового місяця для проведення індексації, що вірно зроблено судом першої інстанції, що вірно зроблено судом першої інстанції.

Щодо фіксованої суми індексації грошового забезпечення за період з 01 березня 2018 року по 19 липня 2022 року включно, колегія суддів зазначає, що поняття індексації-різниці викладено у абзацах 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку №1078, право на яку виникає тільки тоді, коли у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) розмір доходу менший суми можливої індексації, визначеної в цьому місяці.

Абзаци 3, 4 пункту 5 Порядку №1078 у редакціях, які застосовувалися з 1 грудня 2015 року передбачають обставини, за наявності яких у місяці підвищення доходу індексація (не)нараховується, а саме:

- сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу (абзац 3);

- сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу (абзац 4).

Якщо у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) сума цієї індексації нараховується, то абзац 6 пункту 5 Порядку №1078 додатково указує, що ця сума індексації-різниці виплачується до наступного підвищення тарифних ставок (окладів) і до неї надалі додається поточна індексація, яка складається, коли величина індексу споживчих цін перевищує поріг індексації у розмірі 103 відсотки.

Системний аналіз пункту 1, абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку №1078 дає підстав для висновку, що нарахування й виплата суми індексації-різниці мають щомісячний фіксований характер, гарантуються законом і є обов`язковими для підприємств, установ та організацій незалежно від форми власності і господарювання, а також для фізичних осіб, які використовують працю найманих працівників.

З урахуванням того факту, що 1 березня 2018 року набрала чинності постанова Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30 серпня 2017 року №704, якою були встановлені нові розміри окладів військовослужбовців, та з огляду на правила пунктів 5, 10-2 Порядку №1078, березень 2018 року став місяцем підвищення доходу позивача, за яким слід здійснювати обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації грошового забезпечення.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постановах від 23 березня 2023 року у справі №400/3826/21, від 29 березня 2023 року у справі №380/5493/21, від 6 квітня 2023 року у справі №420/11424/21, від 20 квітня 2023 року у справі №320/8554/21.

Позивач наголошує, що відповідачі не нараховували і не виплачували йому індексацію – різницю грошового забезпечення у щомісячному фіксованому розмірі (у розмірі до 4 463,15 грн).

З огляду на приписи пункту 5 Порядку №1078 позивач (військовослужбовець) має право на отримання суми індексації-різниці за умови, якщо розмір підвищення доходу в березні 2018 року дорівнює або є меншим за суму можливої індексації, що склалася у березні 2018 року.

Якщо ця умова наявна, то розмір належної індексації-різниці визначається як різниця між сумою можливої індексації і розміром підвищення доходу.

Отже, для вірного вирішення справи, необхідно підтвердити чи спростувати доводи позивача про те, що він має право на отримання щомісячної індексації-різниці і що це право порушив відповідач.

Верховний Суд у вищезазначених справах дійшов висновку, що для правильного застосування абзаців 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку №1078, то буквальний спосіб тлумачення цих норм свідчить про те, що для їхнього застосування суд повинен встановити:

- розмір підвищення доходу позивача в березні 2018 року (А);

- суму можливої індексації грошового забезпечення позивача в березні 2018 року (Б);

- чи перевищує розмір підвищення доходу (А) суму можливої індексації (Б).

Розмір підвищення доходу в березні 2018 року (А) визначається як різниця між сумою грошового забезпечення в березні 2018 року та сумою грошового забезпечення в лютому 2018 року.

В обидві ці суми враховуються складові грошового забезпечення, які не мають разового характеру (речення 2 абзацу 5 пункт 5 Порядку №1078).

Сума можливої індексації грошового забезпечення в березні 2018 року (Б) визначається як результат множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, актуального для березня 2018 року, на величину приросту індексу споживчих цін у березні 2018 року, поділений на 100 відсотків (абзац 5 пункту 4 Порядку №1078).

Якщо розмір підвищення доходу в березні 2018 року (А) дорівнює або є меншим за суму можливої індексації, що склалася у березні 2018 року (Б), то це є підставою для нарахування й виплати позивачу індексації-різниці до чергового підвищення тарифних ставок (окладів) або до дати звільнення зі служби.

У цій категорії спорів Верховний Суд неодноразово зауважував, що для належного та ефективного захисту прав та інтересів позивача судам необхідно перевірити обґрунтованість нарахованих ним сум індексації, розрахувати їх і, відповідно, у судовому рішенні вказати конкретні суми (індексації грошового забезпечення), на які позивач має право та які відповідач зобов`язаний нарахувати й виплатити (постанови від 23.03.2023 у справі № 400/3826/21, від 07.12.2023 у справі № 360/381/23, від 06.04.2023 у справі № 420/11424/21, від 06.07.2023 у справі № 560/6684/22, від 15.08.2023 у справі № 400/3784/22, від 19.12.2024 року у справі № 420/11410/23).

Наведена позиція ґрунтується на тому, що застосований судами спосіб захисту, а саме зобов`язання нарахувати індексацію, без визначення її конкретного розміру, не вносить юридичної визначеності у спірні правовідносини та не забезпечує ефективного захисту прав та інтересів позивача від порушень з боку відповідача.

Як зазначено вище, у такому випадку відповідно до абзацу 4 пункту 5 Порядку №1078 сума індексації-різниці в березні 2018 року розраховується як різниця між сумою можливої індексації (Б) і розміром підвищення доходу (А).

З урахуванням вищевикладеного та актуальної та сталої правової позиції Верховного Суду, сума можливої індексації грошового забезпечення в березні 2018 року складає 1762 грн*253,30%= 4 463,15 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, суд першої інстанції не розраховував індексацію – різницю грошового забезпечення позивача через те, що військова частина НОМЕР_1 не надала витребувані відомості про нараховане грошове забезпечення позивача.

Ухвалою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 19 травня 2026 року витребувано від військової частини НОМЕР_1 копії відомостей про нараховане та виплачене ОСОБА_1 грошове забезпечення за період проходження служби, а саме з 21.12.2016 по 12.01.2020 року.

З карток особового рахунку позивача за 2018 рік вбачається, що у лютому грошове забезпечення позивача становило 10 894,72 грн при посадовому окладі 1060 грн.

В березні 2018 року грошове забезпечення позивача становило 12 292,35 грн, при посадовому окладі 4 930 грн.

Отже розмір підвищення доходу позивача у березні 2018 року становить 1 397,63 грн (12 292,35 -10 894,72).

Відповідно до абзацу 4 пункту 5 Порядку № 1078 сума належної позивачу індексації-різниці в березні 2018 р. розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу, а саме: 4 463,15 грн – 1 397,63 грн = 3 065,52 грн.

Отже, до наступного підвищення тарифних ставок або до звільнення, позивач має право на нарахування фіксованої індексації – різниці грошового забезпечення у щомісячному розмірі 3 065,52 грн.

Аналогічна правова позиція підтримана Верховним Судом в постанові по справі № 320/7635/22 від 01 травня 2026 року.

Доводи апеляційної скарги ВЧ НОМЕР_1 в цій частині суперечать сталій правовій позиції Верховного Суду та не спростовують висновків суду першої інстанції.

Суд першої інстанції вірно встановивши, що позивач має право на індексацію – різницю грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 11.01.2020, невірно розрахував її розмір, у зв`язку із чим рішення суду першої інстанції в цій частині підлягає зміні щодо розміру індексації, яка підлягає виплаті позивачу.

Щодо відмови суду першої інстанції у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 за період з 12.01.2020 по 19.07.2022 року, колегія суддів зазначає наступне.

Суд першої інстанції вірно виходив з того, що визначальним для обчислення індексації-різниці є встановлення моменту останнього перегляду тарифної ставки (окладу) за посадою, яку займає працівник, а не індивідуального збільшення посадового окладу працівника в залежності від прийняття його на роботу або зростання його доплат та надбавок.

Разом із тим суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, що у позивача не виникло право для нарахування й виплати йому індексації-різниці відповідно до приписів абзаців четвертого-шостого пункту 5 Порядку №1078 після його призначення з 12.01.2020 на іншу посаду.

Так, в даному випадку відбулось саме індивідуальне збільшення посадового окладу працівника в залежності від прийняття позивача на іншу посаду, а не перегляд тарифної ставки (окладу) за посадою, яку займає працівник, а тому з аналогічних вищенаведеним підстав, позивач має право на нарахування фіксованої індексації грошового забезпечення і за період проходження служби у військовій частині НОМЕР_3 з 12.01.2020 по 19.07.2022 року у щомісячному розмірі 3 065,52 грн.

Суд першої інстанції на викладені обставини уваги не звернув, у зв`язку із чим дійшов помилкового висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 в цій частині.

За висновками правової позиції, викладеної Верховним Судом в постанові від 04.04.2024 у справі №160/2481/23, на яку послався суд першої інстанції, військовослужбовець не має право на нарахування індексації – ріниці грошового забезпечення, якщо він не отримував грошове забезпечення щонайменше у лютому 2018 року за постановою № 1294, у зв`язку із чим, за наслідками набрання чинності постанови № 704 з 01 березня 2018 року загальний грошовий дохід його не збільшився. Тобто зазначені правові висновки стосуються тих військовослужбовців, які прийняті на службу після набрання чинності постанови № 704, а саме після 01 березня 2018 року та не є застосовними до спірних правовідносин.

Довідка про нараховану ОСОБА_1 поточну індексацію грошового забезпечення з 12.01.2020 по 19.07.2022 року, надана військовою частиною НОМЕР_3 , висновків суду не спростовують, оскільки поточна індексація за період 12.01.2020 по 19.07.2022 не є предметом цієї справи.

Щодо строку звернення до суду з цим позовом, колегія суддів наголошує, що спірні правовідносини виникли до 19.07.2022 року, а тому строки звернення до суду, відповідно до чинної на той час редакції ст.233 КЗпП України, не обмежені, а отже і не пропущені позивачем.

Відповідно до п.1, п.4 ч.1 ст.317 КАС України, підставами для скасування рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

З викладеного вбачається, що апеляційні скарги підлягають частковому задоволенню, а рішення суду першої інстанції скасуванню в частині позовних вимог за період з 12 січня 2020 року по 19 липня 2022 року та в частині суми індексації, яка підлягає виплаті на користь позивача за період з 01.03.2018 по 11.01.2020, з прийняттям постанови про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_1 в цій частині. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишаться без змін.

Враховуючи, що дана справа правомірно віднесена судом першої інстанції до категорії незначної складності та розглядалась за правилами спрощеного провадження, що підтверджується ухвалою суду про відкриття провадження від 05 лютого 2026 року, постанова суду апеляційної інстанції може бути оскаржена до Верховного Суду лише з підстав, передбачених пп. "а"-"г" п.2 ч.5 ст.328 КАС України.

Керуючись ст.ст.308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328 КАС України, судова колегія

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційні скарги ОСОБА_1 та військової частини НОМЕР_1 – задовольнити частково.

Рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 06 квітня 2026 року скасувати в частині зобов`язання військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 11.01.2020 відповідно до абзаців третього-шостого пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078, у розмірі 99773,00 (дев`яносто дев`ять тисяч сімсот сімдесят три) гривні з врахуванням раніше виплачених сум, з прийняттям в цій частині постанови про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .

Зобов`язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 11.01.2020, відповідно до приписів абзаців 3, 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078, у фіксованому розмірі 3 065,52 грн (три тисячі шістдесят п`ять гривень п`ятдесят дві копійки) щомісячно.

Рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 06 квітня 2026 року скасувати в частині відмови в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 щодо виплати індексації військовою частиною НОМЕР_3 за період з 12.01.2020 по 19.07.2022 року з прийняттям в цій частині постанови про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .

Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_3 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації за період з 12.01.2020 по 19.07.2022 року відповідно до абзаців 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078.

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_3 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексації за період з 12.01.2020 по 19.07.2022 року відповідно до абзаців 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078, у фіксованому розмірі 3 065,52 грн (три тисячі шістдесят п`ять гривень п`ятдесят дві копійки) щомісячно

В іншій частині рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 06 квітня 2026 року – залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення з підстав, передбачених ст.328 КАС України.

Головуючий: Н.В.Вербицька

Суддя: О.В.Джабурія

Суддя: К.В.Кравченко