Постанова від 11 червня 2026 р. у справі №400/5067/25 — П'ятий апеляційний адміністративний суд

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

————————————————————————————————————————————————————————————————————————————————————————————————————————————————

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 червня 2026 р.м. ОдесаСправа № 400/5067/25

Перша інстанція: суддя Малих О.В.,

повний текст судового рішення

складено 19.03.2026, м. Миколаїв

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді –Кравченка К.В.,

судді –Вербицької Н.В.,

судді –Джабурія О.В.,

розглянувши в письмовому провадженні апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 19 березня 2026 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

15.05.2025 ОСОБА_1 (надалі позивач) звернулася до Миколаївського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, в якому просила суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення від 29.04.2025 №143250022085;

- зобов`язати ГУ ПФУ в Миколаївській області призначити, нарахувати та виплатити пенсію за віком згідно зі ст. 37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 №3723-ХІІ з 16.06.2025 з урахуванням до загального стажу державної служби періоду роботу на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців;

- зобов`язати ГУ ПФУ в Миколаївській області врахувати довідки від 01.04.2025 №8135/04.01-18/04/020/25 про інші складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця; №8135/04.01-18/04/020/25 про складові заробітної плати для державного службовця, який до 1 січня 2024 року працював та звільнився з державних органів, що провели кваліфікацію посад державної служби, або який працював у державних органах, що провели кваліфікацію посад державної служби , посаду якого не було класифіковано, або який працював державних органах, що не провели класифікацію посад державної служби (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років); №8178/04.01-18/04/020/25 про інші складові заробітної плати для призначення пенсії особі, яка має не менше як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державної служби, і яка на момент виходу на пенсію не займала посаду в державних органах, що провели класифікацію посад державної служби, яку було класифіковано, або працювала у державних органах, які не провели класифікацію посад державної служби, видані Адміністрацією Інгульського району Миколаївської міської ради.

В обґрунтування позовних вимог, позивач вказувала, що її заява про призначення пенсії за принципом екстериторіальності була розглянута ГУ ПФУ в Хмельницькій області, яке рішенням від 29.04.2025 №143250022085 протиправно відмовило їй у призначенні пенсії відповідно до Закону України «Про державну службу». Позивач вказувала також, що оскаржуваним рішенням протиправно не зарахований до стажу державної служби період роботи на посаді в органах місцевого самоврядування.

Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 19 березня 2026 року, ухваленим в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження частково задоволений адміністративний позов ОСОБА_1 :

- визнане протиправними та скасоване рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області від 29.04.2025 №143250022085;

- зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області призначити пенсію за віком ОСОБА_1 згідно статті 37 Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 з 23.04.2025 з урахуванням до загального стажу державної служби періоду роботи на посадах, віднесених до категорій державних службовців, з урахуванням раніше виплачених сум;

- у задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, ГУ ПФУ в Хмельницькій області подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, просить скасувати оскаржуване рішення суду першої інстанції та ухвалити нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт зазначає, що посадові особи місцевого самоврядування не є державними службовцями, а тому періоди роботи на посадах службовців в органах місцевого самоврядування при переході на посади, віднесені до відповідних категорій посад органів місцевого самоврядування, не можуть бути зараховані до стажу державної служби.

При цьому апелянт звертає увагу на постанову КАС ВС від 22.05.2024 по справі №500/1404/23, в якій зазначено, що «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про державну службу» не дають можливості врахувати стаж державної служби, набутий після 01.05.2016.

На думку апелянта, станом на 01.05.2016 позивач не мала 20 років стажу державної служби, тому не дотримано вимоги пунктів 10, 12 розділу ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №889-VIII, а саме наявність стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення пенсійного віку.

За наведених підстав апелянт вважає, що суд першої інстанції дійшов до хибного висновку щодо наявності підстав для зарахування періоду роботи позивачки з 05.07.2001 по 16.05.2016 у органах місцевого самоврядування, оскільки періоди роботи в органах місцевого самоврядування не зараховуються до спеціального стажу для визначення права на пенсію за нормами Закону №889-VIII, відповідно і не враховується заробітна плата за період роботи в органах місцевого самоврядування.

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу посилаючись на доводи, що узгоджуються з висновками, викладеними в рішенні суду першої інстанції, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції - без змін.

Додатково позивач зазначила, що станом на 01.05.2016 вона мала стаж роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців більше як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Апеляційний суд, заслухавши суддю-доповідача, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Суд першої інстанції встановив та з матеріалів справи (копії трудової книжки НОМЕР_1 від 15.08.1986) вбачається, що ОСОБА_1 :

- 20.03.1995 – прийнята на посаду інспектора Ленінського райвиконкому м. Миколаєва. Присвоєно 14 ранг державного службовця. Прийнято Присягу державного службовця;

- 15.06.1996 – звільнена з посади шляхом переведенням;

- 15.06.1996 – прийнята на посаду інспектора з питань охорони дитинства Ленінського райвиконкому;

- 15.06.1996 – присвоєно 13 ранг державного службовця;

- 09.06.1998 – переведена на посаду спеціаліста з питань охорони дитинства;

- 22.08.2001 – присвоєно 13 ранг посадової особи місцевого самоврядування;

- 22.08.2001 – прийнято Присягу посадової особи місцевого самоврядування;

- 30.07.2002 – звільнена з посади згідно п. 5 ст. 36 КЗпП України;

- 31.07.2002 – прийнята на посаду головного спеціаліста відділу опіки, піклування і охорони дитинства адміністрації Ленінського району виконавчого комітету Миколаївської міської ради;

- 04.02.2003 – переведена на посаду головного спеціаліста управління у справах молоді, культури та сім`ї;

- 20.10.2003 – переведена на посаду заступника начальника управління у справах молоді, культури та сім`ї;

- 02.12.2003 – присвоєно 12 ранг посадової особи місцевого самоврядування;

- 05.05.2004 – переведена на посаду завідувача відділу у справах молоді, культури та сім`ї;

- 21.02.2005 – переведена на посаду завідувача загального відділу;

- 11.03.2005 – присвоєно 11 ранг посадової особи місцевого самоврядування; - 04.01.2011 – призначена на посаду заступника голови адміністрації Ленінського району; - 17.01.2011 – присвоєно 9 ранг посадової особи місцевого самоврядування;

- 15.08.2011 – присвоєно 8 ранг посадової особи місцевого самоврядування;

- 01.09.2013 – присвоєно 7 ранг посадової особи місцевого самоврядування.

Також, відповідно до матеріалів справи, позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Миколаївській області та отримує пенсію за віком відповідно до Закону України від 09.07.2003 №1058-ІV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

23.04.2025 позивач звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України від 10.12.2015 №889-VIII «Про державну службу».

29.04.2025 Головним управлінням Пенсійного фонду України у Хмельницькій області, яке за принципом екстериторіальності розглядало заяву позивача, було прийняте рішення №143250022085 «про відмову в перерахунку пенсії», яким відмовлено у задоволенні заяви позивача від 23.04.2025 про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України від 10.12.2015 №889-VIII «Про державну службу»

Рішення №143250022085 від 29.04.2025 бунтоване тим, що згідно із п. 10, 12 Прикінцевих та перехідних положень для осіб які на день набрання чинності Законом №889 (01.05.2016) займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених ст. 25 Закону України від 16.12.1992 №3723-ХІІ «Про державну службу» та актами Кабінету Міністрів України, або на день набрання чинності Законом №889-VIII мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених ст. 25 Закону №3723-ХІІ та актами Кабінету Міністрів України незалежно від факту роботи на державній службі станом на 01.05.2016. Ст. 25 Закону №3723-ХІІ визначено категорії посад державних службовців, в залежності від яких, встановлювались ранги державних службовців. Порядок віднесення посад працівників місцевих Рад народних депутатів та їх виконавчих комітетів до відповідних категорій посад державних службовців і присвоєння їм рангів державних службовців було затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 18.04.1994 №239. Зазначені посади були віднесені до відповідних категорій посад державних службовців до набрання чинності Закону України від 07.04.2001 №2493-ІІІ «Про службу в органах місцевого самоврядування» (з 04.07.2001). Отже, дія Закону №889-VIII не поширюється на посадових осіб місцевого самоврядування, тому періоди роботи позивача в органах місцевого самоврядування не підлягають зарахуванню до стажу державної служби.

Вирішуючи спір та задовольняючи позовні вимоги частково, суд першої інстанції виходив з того, що період роботи позивачки з 05.07.2001 у органах місцевого самоврядування зараховується до стажу державної служби.

Перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування норм матеріального і процесуального права, апеляційний суд дійшов такого висновку.

Закон України «Про державну службу від 10.12.2015 №889-VIII (надалі Закон №889-VIII) набув чинності 01.05.2016, підпунктом 1 пункту 2 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» якого визнано таким, що втратив чинність, Закон України «Про державну службу» від 16.12.1993 №3723-ХІІ (Відомості Верховної Ради України, 1993 року, №52, статті 490 із наступними змінами), крім статті 37, що застосовується до осіб, зазначених у пунктах 10 і 12 цього розділу.

Пунктом 10 Прикінцевих та перехідних положень передбачено, що державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 №3723-ХІІ (Відомості Верховної Ради України, 1993 року, №52, статті 490 із наступними змінами) та актами Кабінету Міністрів України мають право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 №3723-ХІІ (Відомості Верховної Ради України, 1993 року, №52, статті 490 із наступними змінами) у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Пунктом 12 цього ж розділу визначено, що для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 №3723-ХІІ (Відомості Верховної Ради України, 1993 року, №52, статті 490 із наступними змінами) та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 №3723-ХІІ (Відомості Верховної Ради України, 1993 року, №52, статті 490 із наступними змінами) у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Частиною першою статті 37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 №3723-ХІІ (далі Закон №3723-ХІІ) встановлено, що на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону №1058-IV, за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом 1 частини першої статті 28 згаданого Закону, у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.

Отже, обов`язковою умовою для збереження у особи права на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону №3723-ХІІ після 01.05.2016 є дотримання сукупності вимог, визначених частиною першою статті 37 Закону №3723-ХІІ і Прикінцевих та перехідних положень Закону №889-VIII, а саме щодо віку, страхового стажу, стажу державної служби.

Подібних висновків щодо застосування зазначених норм матеріального права дійшов Верховний Суд у рішенні від 04.04.2018 у зразковій справі №822/524/18, а також у постановах від 01.12.2020 у справі №466/6057/17, від 16.12.2021 у справі №538/804/17, від 22.06.2021 у справі №308/67/17, від 29.09.2022 у справі №234/6967/17 та від 29.11.2022 у справі №431/991/17, від 11.04.2023 у справі №1.380.2019.003855.

Необхідною умовою для одержання пенсії державного службовця, у порядку, що діяв до набрання чинності Законом №889-VIII, є наявність у особи 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби до набрання чинності Законом №889-VIII, та можуть розраховувати дві категорії осіб:

- державні службовці, які на день набрання чинності Законом 889-VIII, станом на 01.05.2016 обіймали посади державної служби та мали не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону №3723-ХІІ та актами Кабінету Міністрів України;

- особи, які на день набрання чинності Законом №889-VIII, мали не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону №3723-ХІІ та актами Кабінету Міністрів України, незалежно від факту роботи на державній службі станом на 01 травня 2016 року.

Відповідно до пункту 6 Порядку обчислення стажу державної служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.05.2016 №229, стаж державної служби за періоди роботи (служби) до набрання чинності Законом України «Про державну службу» від 10 грудня 2015 року №889-VIII обчислюється відповідно до пункту 8 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №889-VIII.

Відповідно до пункту 8 Прикінцевих та перехідних положень Закону України №889-VIII стаж державної служби за періоди роботи (служби) до набрання чинності цим Законом обчислюється у порядку та на умовах, установлених на той час законодавством.

До набрання чинності Законом №889-VIII (до 01.05.2016) посади і органи, час роботи в яких зараховується до стажу державної служби, визначалися Порядком обчислення стажу державної служби, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.1994 №283 (далі - Порядок №283).

Відповідно до пункту 2 Порядку №283 (діяв до набрання чинності Законом №889-VIII), робота на посадах в органах місцевого самоврядування, передбачених у статті 14 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування», а також на інших посадах, не зазначених у цій статті, віднесених Кабінетом Міністрів України до відповідної категорії посад в органах місцевого самоврядування зараховується до стажу державної служби.

Згідно із пунктом 4 Порядку №283, до стажу державної служби зараховуються, зокрема, час перебування на посадах в органах місцевого самоврядування, передбачених Законом України «Про службу в органах місцевого самоврядування».

Єдиною підставою для відмови позивачу у призначенні пенсії державного службовця апелянт зазначив відсутність у позивача станом на 01.05.2016 достатнього стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державної служби, оскільки з 04.07.2001, на думку апелянта, періоди роботи на посадах службовців в органах місцевого самоврядування не можуть бути враховані до стажу державної служби.

Так, відповідно до статті 1 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування» від 07.06.2001 №2493-III (надалі Закон №2493-III), служба в органах місцевого самоврядування це професійна, на постійній основі діяльність громадян України, які займають посади в органах місцевого самоврядування, що спрямована на реалізацію територіальною громадою свого права на місцеве самоврядування та окремих повноважень органів виконавчої влади, наданих Законом.

Пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону №2493-III передбачено, що дія Закону України «Про державну службу» №3723-ХІІ поширюється на органи і посадових осіб місцевого самоврядування в частині, що не суперечить Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», цьому Закону та іншим законам України, що регулюють діяльність місцевого самоврядування.

Відповідно до статті 14 Закону №2493-III в органах місцевого самоврядування встановлюються такі категорії посад, зокрема, п`ята категорія посади керуючих справами виконавчих апаратів районних рад, керуючих справами (секретарів) виконавчих комітетів районних у містах рад, помічників голів, радників (консультантів), спеціалістів, головних бухгалтерів управлінь і відділів виконавчого апарату обласних, секретаріатів Київської та Севастопольської міських рад, керівників управлінь, відділів та інших виконавчих органів міських (міст обласного і республіканського в Автономній Республіці Крим значення) рад та їх заступників, керівників відділів (підвідділів) у складі самостійних управлінь, відділів виконавчих органів міських (міст обласного значення) рад, посади заступників міських (міст районного значення), сільських, селищних голів з питань діяльності виконавчих органів ради, секретарів міських (міст районного значення), сільських, селищних рад, старост; сьома категорія посади радників, консультантів секретаріатів районних у містах рад, спеціалістів виконавчих органів районних у містах, міських (міст районного значення) рад, спеціалістів виконавчих органів сільських, селищних рад.

Як вже було вказано, згідно з пунктом 8 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №889-VIII стаж державної служби за періоди роботи (служби) до набрання чинності цим Законом обчислюється у порядку та на умовах, установлених на той час законодавством.

Порядком №283, який втратила чинність 25.03.2016, передбачено, що до стажу державної служби зараховується, зокрема, робота (служба) на посадах керівних працівників і спеціалістів в апараті органів прокуратури, судів, нотаріату, дипломатичної служби, митного контролю, внутрішніх справ, служби безпеки, розвідувальних органів, інших органів управління військових формувань, Держспецзв`язку, Адміністрації Держспецтрансслужби, державної податкової та контрольно-ревізійної служби, Держфінінспекції, її територіальних органів; на посадах в органах місцевого самоврядування, передбачених у статті 14 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування», а також на інших посадах, не зазначених у цій статті, віднесених Кабінетом Міністрів України до відповідної категорії посад в органах місцевого самоврядування (пункт 2).

При цьому пунктом 3 Порядку №283 визначено, що до стажу державної служби включається також час роботи на посадах службовців в органах, зазначених у пункті 2 цього Порядку і додатку до нього, якщо при просуванні по службі вони зайняли посади державних службовців.

Водночас згідно з пунктом 4 Порядку обчислення стажу державної служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.03.2016 №229, до стажу державної служби зараховуються час перебування на посадах в органах місцевого самоврядування, передбачених Законом України «Про службу в органах місцевого самоврядування».

При цьому, пунктом 1 Порядку обчислення стажу державної служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.03.2016 №229, встановлено, що цей Порядок визначає механізм обчислення стажу державної служби, що спростовує доводи апелянта щодо застосування вказаного порядку виключно для визнання надбавок за вислугу років.

Отже, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що вищезазначеними нормативно-правовими актами передбачено зарахування до стажу державного службовця періоди роботи на посадах, які займала позивач.

Також, апеляційний суд погоджується із висновками суду першої інстанції про те, що відповідач протиправно не врахував до стажу державної служби позивача період роботи в органах місцевого самоврядування з 05.07.2001, внаслідок чого дійшов хибного висновку, що позивач станом на 01.05.2016 не має необхідного стажу державної служби і станом на вказану дату не займала посаду державної служби.

При цьому апеляційний суд зазначає, що оскаржуване рішення, як і апеляційна скарга, не містить жодних розрахунків необхідного стажу державної служби станом на 01.05.2016, або стажу, який на думку апелянта ним не врахований, в той час як відповідно до матеріалів справи станом на 01.05.2016 позивач мала більше 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців (з 20.03.1995 до 14.06.1996 – 1 рік 2 місяці 26 днів; з 15.06.1996 до 04.07.2001 – 5 років 20 днів; з 05.07.2001 до 01.05.2016 – 14 років 9 місяців та 26 днів).

Наведене спростовує доводи апеляційної скарги щодо відсутності у позивача станом на 01.05.2016 необхідних умов для реалізації свого права на вибір пенсії, зокрема пенсії за віком відповідно до Закону №3723-ХІІ.

При цьому, апеляційний суд відхиляє посилання апелянта, як на підставу для задоволення апеляційної скарги, на постанову КАС ВС від 22.05.2024 у справі №500/1404/23, оскільки, у справі, яка переглядалась судом касаційної інстанції було встановлено, що позивач, станом на 01.05.2016 не набув необхідного стажу державної служби, або стажу, який до стажу державного службовця. Проте, у справі яка розглядається апеляційним судом, встановлений факт того, що позивач станом на 01.05.2016 мала більше 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

За вказаних підстав, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що оскаржуване рішення апелянта від 29.04.2025 року №143250022085 є необґрунтованим, з огляду на що підлягає скасуванню як протиправне.

Відхиляє апеляційний суд і посилання апелянта на втручання судом першої інстанції у дискреційні повноваження апелянта, оскільки за наявності у особи права на певний вид пенсії, який вказана особа обрала для себе, та якою дотримані всі умови для отримання такого виду пенсії, у територіального пенсійного органу відсутнє право вибору у прийнятті негативного рішення.

Доводи апеляційної скарги не заслуговують на увагу, оскільки зводяться до незгоди з оскаржуваним судовим рішенням. Також доводи апеляційної скарги не містять належних та обґрунтованих міркувань, які б спростовували висновки суду першої інстанції. У ній також не наведено інших міркувань, які б не були предметом перевірки судом першої інстанції та щодо яких не наведено мотивів відхилення наведеного аргументу.

Відповідно до ст. 242 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Таким чином, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, внаслідок чого апеляційна скарга залишається без задоволення, а оскаржуване судове рішення суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст. ст. 242, 257, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 327-329 КАС України апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області – залишити без задоволення, а рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 19 березня 2026 року – залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя-доповідач К.В. Кравченко

Судді Н.В. Вербицька О.В. Джабурія