Постанова від 11 червня 2026 р. у справі №420/32014/25 — П'ятий апеляційний адміністративний суд

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

————————————————————————————————————————————————————————————————————————————————————————————————————————————————

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 червня 2026 р.м. ОдесаСправа № 420/32014/25

Перша інстанція: суддя Вовченко О.А.,

повний текст судового рішення

складено 10.04.2026, м. Одеса

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді –Кравченка К.В.,

судді –Джабурія О.В.,

судді –Вербицької Н.В.,

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 10 квітня 2026 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області про визнання протиправними та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

У вересні 2025 року ОСОБА_1 (далі – позивач) звернувся до суду з позовом до Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області (далі – відповідач, ГУ ДМС), в якому просив:

- визнати протиправним та скасувати рішення ГУ ДМС про відмову в оформлені (видачі) посвідки на постійне проживання від 20.11.2023 року № НОМЕР_1 ;

- зобов`язати ГУ ДМС повторно розглянути заяву ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , про обмін посвідки на постійне проживання та здійснити обмін посвідки на постійне проживання, у зв`язку із досягненням 45-и річного віку.

В обґрунтування позовних вимог було зазначено, що рішення про відмову в оформлені (видачі) посвідки на постійне проживання, відповідачем прийнято безпідставно, протиправно, та підлягає скасуванню, оскільки, оскаржуване рішення міграційного органу не містить зазначення, які саме дані, отримані з баз даних Реєстру, картотек, не підтверджують надану іноземцем або особою без громадянства інформацію. При видачі позивачу посвідки на постійне проживання була проведена перевірка законності залишення позивача на постійне проживання на території України, будь-яких підстав для відмови у наданні дозволу на імміграцію виявлено не було та визнано позивача таким, що має дозвіл на імміграцію, що мало наслідком надання посвідки на постійне проживання в Україні. З 2009 року позивач користувався посвідкою на постійне проживання в Україні, маючи обґрунтоване сподівання на належне виконання суб`єктом владних повноважень своїх повноважень під час оформлення посвідки на постійне проживання в Україні. Також, відповідачем на адвокатський запит не надано жодних доказів того, що позивачем подано свідомо неправдиві відомості, документи, що містили недостовірні дані або підроблені, допущено порушення при подачі документів для отримання посвідки на постійне проживання в Україні. Більш того, як стверджує позивач, доказів щодо скасування, або відкликання дозволу на імміграцію на час винесення оскаржуваного рішення, відповідачем на адвокатський запит також надано не було. Разом з тим у спірних правовідносинах розглядалось питання щодо обміну посвідки на постійне проживання, а тому, відповідно відповідач не може посилатись на положення п.6 ч.2 ст.4 Закону України «Про імміграцію», яким регулюється питання щодо надання дозволу на імміграцію.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 10.04.2026 року позов задоволено повністю.

Не погоджуючись з вказаним рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, вказуючи на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступного.

З матеріалів справи вбачається та судом першої інстанції встановлено, що 22.05.2009 року ОСОБА_1 звернувся до ВГІРФО ГУ МВС України в Одеській області із заявою, в якій просив надати йому дозвіл на імміграцію в Україні оскільки, він проживає на території України з 12.02.1998 року і хоче залишитися на постійне місце проживання та працювати в Україні.

У даній заяві позивачем було вказано, що він є особою без громадянства та що він не перебував раніше в громадянстві України чи інших держав.

До заяви було додано копію свідоцтва про народження в республіці Азербайджан.

В наданих відповідачем матеріалах особової справи позивача наявний лист, в якому вказано, що позивач не отримував громадянства республіки Азербайджан.

Сектору громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб Біляївського РВ ГУМВС України в Одеській області за результатами розгляду заяви про отримання дозволу на імміграцію в Україну складено висновок, в якому, зокрема, вказано, що в зв`язку з тим, що позивач значиться постійно зареєстрованим з 12.02.1998 року в АДРЕСА_1 по паспорту громадянина колишнього СРСР зразка 1974 року, він має право на отримання дозволу на імміграцію в Україну, згідно розділу 4, п.1 Прикінцевих положень Закону України «Про імміграцію» (вважати такими, що мають дозвіл на імміграцію в Україну, іноземців та осіб без громадянства, які прибули в Україну на постійне проживання до набрання чинності Законом України «Про імміграцію» і мають у паспорті громадянина колишнього СРСР зразка 1974 року відмітку про прописку або отримали посвідку на постійне проживання в Україні).

Даний висновок 13.11.2009 року затверджено начальником ВГІРФО України в Одеській області підполковник міліції.

Отже, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 07.11.2009 року був документований посвідкою на постійне проживання в Україні НОМЕР_2 , виданою ВГІРФО ГУ МВС України в Одеській області за №310307, безстроково.

З наданої до суду копії посвідки від 17.11.2009 року, за № НОМЕР_3 вбачається, що позивач є особою без громадянства.

На посвідці міститься відмітка про те, що з 03.12.2009 року позивач зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 .

15.11.2023 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , звернувся до ГУ ДМС із заявою про обмін посвідки на постійне проживання серії НОМЕР_2 , виданої 17.11.2009 ВГІРФО ГУ МВС України в Одеській області за №310307, у зв`язку із досягненням ним 45-річного віку.

ГУ ДМС 20.11.2023 року прийнято оскаржуване рішення №51002300020871 про відмову в оформленні (видачі) посвідки на постійне проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у відповідності до пп.3 п.62 Порядку оформлення, видачі, обміну, скасування, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсною та знищення посвідки на постійне проживання, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.04.2018 року №321.

Як стверджує відповідач дане рішення прийняте у зв`язку з тим, що дані, отримані з баз даних Реєстру, картотек, не підтверджують надану іноземцем або особою без громадянства інформацію.

Відповідач зазначає, що копію рішення ГУ ДМС від 20.11.2023 року №51002300020871 про відмову в оформленні (видачі) посвідки на постійне проживання було направлено рекомендованим листом на адресу ОСОБА_1 23.11.2023 року, що підтверджується наявною у матеріалах справи копією фіскального чеку АТ «Укрпошти» №6504521680580.

В той же час, доказів отримання позивачем поштового виправлення №6504521680580 до суду не надано, як і не надано доказів на підтвердження того, що із даним відправленням позивачу було направлено саме копію оскаржуваного рішення, тобто відсутній опис вкладення листа.

Позивачем же вказано, що в ході телефонної розмови, співробітники ГУ ДМС повідомили, що йому відмовлено в обміні посвідки. У зв`язку з викладеним, позивач звернувся до адвоката ОСОБА_2 , за наданням юридичної допомоги. Того ж дня адвокатом було направлено до ГУ ДМС відповідний адвокатський запит за №08/09/25. 15.09.2025 року, на електронну адресу адвоката надійшла відповідь ГУ ДМС за вихідним №5100.19.1-9747/51.1-25 від 15.09.2025 року, у якій зазначається: «На Ваш адвокатський запит повідомляємо, що 15.11.2023 року до ГУ ДМС із заявою про обмін посвідки на постійне проживання звернувся громадянин ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Доказів на підтвердження наявності інших обставин ознайомлення позивача із оскаржуваним рішенням від 20.11.2023 року №51002300020871 до суду не надано.

З відзиву на позовну заяву вбачається, що як вбачається з матеріалів справи, позивач не надав довідку про визнання особою без громадянства, а також паспорта громадянина колишнього СРСР зразка 1974 року з відміткою про прописку для здійснення обміну посвідки на постійне проживання. Відповідно до п.4 Постанови №317 заява про визнання особою без громадянства та додані до неї документи подаються заявником або його законним представником особисто територіальному органу/територіальному підрозділу ДМС за місцем проживання особи. Відповідно до матеріалів справи, вищевказана заява не подавалася, та відповідно довідка про визнання особою без громадянства для здійснення обміну посвідки на постійне проживання не надавалася.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що Порядком №321 чітко визначено повноваження територіального органу ДМС при вирішенні питання про обмін посвідки на постійне проживання, які обмежені перевіркою лише підстав для такого обміну та підстав для прийняття рішення про відмову у видачі (оформленні) посвідки, а тому відповідач не мав право при розгляді заяви про обмін посвідки перевіряти наявність підстав для видачі посвідки на постійне проживання та обґрунтованість підстав надання дозволу на імміграцію в Україну.

Колегія суддів при вирішенні даного спору виходить з наступного.

Механізм оформлення, виготовлення і видачі посвідки на постійне проживання та посвідки на тимчасове проживання (далі - посвідки) іноземцям та особам без громадянства, які іммігрували в Україну на постійне проживання або прибули в Україну на тимчасове проживання передбачений Порядком оформлення, видачі, обміну, скасування, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсною та знищення посвідки на постійне проживання, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.04.2018 року №321 (далі - Порядок №321).

Положеннями пп.5 п.7 Порядку №321 передбачено, що обмін посвідки здійснюється у разі досягнення іноземцем або особою без громадянства 25- або 45-річного віку (у разі, коли іноземець або особа без громадянства документовані посвідкою, що не містить безконтактного електронного носія).

У пункті 16 Порядку №321 визначено, що документи для оформлення посвідки (у тому числі замість втраченої або викраденої), її обміну подаються до державного підприємства, що належить до сфери управління ДМС, центру надання адміністративних послуг (далі - уповноважений суб`єкт), територіальних органів/територіальних підрозділів ДМС, за місцем проживання іноземця або особи без громадянства.

Згідно із положеннями п.21 Порядку №321 працівник територіального органу/територіального підрозділу ДМС, уповноваженого суб`єкта під час приймання документів від іноземця або особи без громадянства перевіряє повноту поданих іноземцем або особою без громадянства документів, зазначених у пунктах 32, 33 цього Порядку, відповідність їх оформлення вимогам законодавства, своєчасність їх подання, наявність підстав для оформлення та видачі посвідки, наявність відмітки про перетинання державного кордону чи продовження строку перебування або наявність документа, що підтверджує законність перебування/проживання іноземця або особи без громадянства на території України, звіряє відомості про іноземця або особу без громадянства, зазначені в паспортному документі іноземця або документі, що посвідчує особу без громадянства, з даними, що містяться в заяві-анкеті.

У разі виявлення факту подання документів не в повному обсязі або подання документів, оформлення яких не відповідає вимогам законодавства, територіальний орган/територіальний підрозділ ДМС, уповноважений суб`єкт інформують іноземця або особу без громадянства про відмову в прийнятті документів із зазначенням підстав такої відмови. За бажанням іноземця або особи без громадянства відмова надається у письмовій формі.

У разі виявлення факту подання особою для оформлення у порядку обміну посвідки, у якій було зазначено належність особи до іноземного громадянства, та документа, визначеного підпунктом 4 пункту 40 цього Порядку, який свідчить про припинення нею громадянства, зазначеного у посвідці, за відсутності документа, що посвідчує особу без громадянства, у прийнятті документів відмовляється до проходження особою процедури визнання особою без громадянства відповідно до вимог Порядку розгляду заяв про визнання особою без громадянства, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24.03.2021 року №317 «Деякі питання визнання особою без громадянства» (Офіційний вісник України, 2021 рік, №31, ст.1778).

Іноземець або особа без громадянства мають право повторно звернутися до територіального органу/територіального підрозділу ДМС, уповноваженого суб`єкта в разі зміни або усунення обставин, у зв`язку з якими їм відмовлено в прийнятті документів, за умови дотримання строків, визначених пунктом 17 цього Порядку.

У разі відповідності поданих документів вимогам цього Порядку працівник територіального органу/територіального підрозділу ДМС, уповноваженого суб`єкта із використанням кваліфікованого електронного підпису та із застосуванням засобів Реєстру формує заяву-анкету (в тому числі здійснює отримання біометричних даних, параметрів). Реєстрація заяви-анкети здійснюється із застосуванням засобів Реєстру під час її формування.

До заяви-анкети вноситься інформація про номер контактного телефону заявника та адресу особистої електронної пошти (п.22 Порядку №321).

Згідно з п.27 Порядку №321 прийняті уповноваженим суб`єктом заява-анкета та скановані документи (у тому числі отримані біометричні дані, параметри) із застосуванням засобів Реєстру автоматично розподіляються та надсилаються до територіального органу/територіального підрозділу ДМС, який обслуговує відповідного уповноваженого суб`єкта, що здійснив прийняття документів від іноземця або особи без громадянства.

Працівник територіального органу/територіального підрозділу ДМС не пізніше наступного дня після надходження для розгляду документів, прийнятих уповноваженим суб`єктом, перевіряє повноту поданих іноземцем або особою без громадянства документів, зазначених у пунктах 32 і 33 цього Порядку, відповідність їх оформлення вимогам законодавства (п.29 Порядку №321).

Згідно п.36 Порядку №321 після прийняття до розгляду заяви-анкети та доданих до неї документів працівник територіального органу/територіального підрозділу ДМС здійснює заходи з ідентифікації особи, на ім`я якої оформляється посвідка, та перевірку поданих нею документів.

Пунктом 37 Порядку №321 установлено, що ідентифікація особи здійснюється на підставі даних, отриманих з баз даних Реєстру, та відомчої інформаційної системи ДМС.

У пункті 38 Порядку №321 визначено, що рішення про оформлення посвідки приймається територіальним органом/територіальним підрозділом ДМС за результатами ідентифікації іноземця або особи без громадянства, перевірки поданих документів та відсутності підстав для відмови в її видачі не пізніше ніж протягом десятого робочого дня з дня прийняття документів.

Відповідно п.40 Порядку №321 для оформлення у зв`язку із втратою або викраденням посвідки, її обміну іноземець або особа без громадянства подають такі документи:

1) посвідку, що підлягає обміну (крім випадків втрати та викрадення);

2) дійсний паспортний документ іноземця (або паспортні документи - у разі, коли іноземець має одночасно громадянство (підданство) кількох держав (множинне громадянство) або документ, що посвідчує особу без громадянства;

3) переклад на українську мову сторінки паспортного документа іноземця або документа, що посвідчує особу без громадянства, з особистими даними, засвідчений у встановленому законодавством порядку;

4) документи, що підтверджують обставини чи юридичні факти, відповідно до яких посвідка підлягає обміну (крім випадків, передбачених підпунктами 3-5 пункту 7 цього Порядку), документи, видані компетентними органами іноземних держав, мають бути легалізованими в установленому порядку, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України;

5) документ, що посвідчує особу законного представника, та документ, що підтверджує повноваження особи як законного представника, у разі подання документів законним представником;

6) документ, що підтверджує сплату адміністративного збору, або документ про звільнення від його сплати;

7) документ, що засвідчує реєстрацію в Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків, з даними про реєстраційний номер облікової картки платника податків (у разі наявності);

8) витяг з реєстру територіальної громади (у разі наявності).

Замість документів, зазначених у підпунктах 2 і 3 цього пункту, особа, визнана особою без громадянства відповідно до статті 6-1 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», подає копію рішення про визнання особою без громадянства, оформлену в установленому порядку.

Іноземець або особа без громадянства під час подання документів пред`являють працівникові територіального органу/територіального підрозділу ДМС, уповноваженого суб`єкта оригінали документів, зазначених у підпунктах 1, 2, 4-8 цього пункту.

До заяви-анкети додаються оригінали документа, зазначеного у підпункті 3 цього пункту, і документа, що підтверджує сплату адміністративного збору, та копії документів, зазначених у підпунктах 1, 2, 4, 5, 7 і 8 цього пункту, та документа про звільнення від сплати адміністративного збору, засвідчені працівником територіального органу/територіального підрозділу ДМС, уповноваженого суб`єкта шляхом проставлення відмітки “Згідно з оригіналом” та підпису із зазначенням його посади, прізвища, ініціалів та дати.

Оригінали документів, зазначених у підпунктах 1, 2, 4, 5, 7 і 8 цього пункту, та документа про звільнення від сплати адміністративного збору повертаються іноземцеві або особі без громадянства.

Іноземець або особа без громадянства можуть подати також інші документи, які підтверджують наявність підстав для отримання посвідки або підтверджують інформацію, зазначену в заяві-анкеті, зокрема, про місце проживання (документи, що підтверджують право власності на житло, договір наймання (піднаймання, оренди) тощо). Копії таких документів долучаються до заяви-анкети.

Відповідно до п.41 Порядку №321 у разі коли обмін посвідки здійснюється у зв`язку із закінченням строку її дії або оформленням нової посвідки в разі втрати або викрадення, додатково подаються документи, зазначені у підпункті 4 пункту 32, пункті 33 цього Порядку.

У разі неможливості подати такі документи у зв`язку з їх втратою або видачею на тимчасово окупованій території України, іноземцем або особою без громадянства додатково подаються документи, які згідно із Законом України «Про імміграцію» підтверджують підстави для отримання дозволу на імміграцію (посвідки на постійне проживання), та їх копії.

Пунктом 41-1 Порядку №321 визначено, що у разі коли особа для обміну подає посвідку, у якій зазначено її статус особи без громадянства, але цей статус був визначений за відсутності документа, що посвідчує особу без громадянства, до набрання чинності статтею 6-1 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», вона зобов`язана протягом десяти робочих днів з дня прийняття документів на обмін посвідки подати заяву про визнання особою без громадянства відповідно до вимог Порядку розгляду заяв про визнання особою без громадянства, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24.03.2021 року №317 “Деякі питання визнання особою без громадянства” (Офіційний вісник України, 2021 рік, №31, ст.1778). Про такий обов`язок особі письмово повідомляється у день звернення.

Положеннями п.43 Порядку №321 рішення про оформлення, обмін посвідки приймається територіальним органом/територіальним підрозділом ДМС за результатами ідентифікації іноземця або особи без громадянства, перевірки поданих ними документів та у разі відсутності підстав для відмови в її оформленні не пізніше ніж протягом десятого робочого дня з дня прийняття документів.

Рішення стосовно осіб, зазначених у пункті 41-1 цього Порядку, приймається у строки, визначені цим пунктом, незалежно від того, чи прийнято рішення про визнання/відмову у визнанні особою без громадянства. У разі прийняття у подальшому рішення про відмову у визнанні особою без громадянства посвідка скасовується на підставі підпункту 2-1 пункту 64 цього Порядку.

Пунктом 44 Порядку №321 визначено, якщо втрачена або викрадена посвідка чи посвідка, що підлягає обміну, була видана територіальним органом/територіальним підрозділом ДМС, до якого подано заяву-анкету про оформлення, обмін посвідки, працівник територіального органу/територіального підрозділу ДМС порівнює дані іноземця або особи без громадянства та їх фотозображення з даними, наведеними в заяві-анкеті про оформлення втраченої або викраденої посвідки чи посвідки, що підлягає обміну, та даними відомчої інформаційної системи ДМС і сканує її із застосуванням засобів Реєстру до відомчої інформаційної системи ДМС.

У разі коли втрачена або викрадена посвідка чи посвідка, що підлягає обміну, не містить безконтактного електронного носія і була видана іншим територіальним органом/територіальним підрозділом ДМС, для підтвердження видачі не пізніше наступного дня після прийняття до розгляду заяви-анкети до такого територіального органу/територіального підрозділу ДМС надсилається запит.

Згідно із п.45 Порядку №321 перевірка за запитом проводиться протягом трьох робочих днів після його надходження. Під час перевірки відомості, зазначені в запиті, та фотозображення порівнюються з даними, наведеними в заяві-анкеті про оформлення втраченої або викраденої посвідки чи посвідки, що підлягає обміну, та фотозображенням, що міститься в ній. У графі «Службові відмітки» заяви-анкети про оформлення посвідки проставляється відмітка про дату надходження запиту та зазначаються найменування територіального органу/територіального підрозділу ДМС, який здійснює оформлення у зв`язку із втратою або викраденням, обмін посвідки, і підстави обміну.

За результатами перевірки надається відповідь територіальному органу/територіальному підрозділу ДМС, який надіслав запит, а заява-анкета про оформлення втраченої або викраденої посвідки чи посвідки, що підлягає обміну, сканується до відомчої інформаційної системи ДМС.

У разі коли під час порівняння фотозображень не встановлено тотожність зображеної на них особи або виявлено невідповідність відомостей, зазначених у запиті, даним, наведеним у заяві-анкеті про оформлення втраченої або викраденої посвідки чи посвідки, що підлягає обміну, про це повідомляється територіальному органу/територіальному підрозділу ДМС, який надіслав запит, для вжиття додаткових заходів з ідентифікації іноземця або особи без громадянства і з`ясування обставин виникнення розбіжностей.

Відповідно до п.46 Порядку №321 після проведення перевірок, підтвердження факту оформлення та видачі посвідки, ідентифікації іноземця або особи без громадянства керівник територіального органу/територіального підрозділу ДМС або уповноважена ним посадова особа приймає рішення про оформлення посвідки або про відмову в її оформленні.

Водночас, пунктом 62 Порядку №321 визначені підстави для відмови в оформленні та видачі посвідки, зокрема, п.3: дані, отримані з баз даних Реєстру, картотек, не підтверджують надану іноземцем або особою без громадянства інформацію.

Аналіз наведених норм законодавства дає підстави для висновку про те, що Порядком №321 чітко визначено повноваження територіального органу ДМС при вирішенні питання про обмін посвідки на постійне проживання, які обмежені перевіркою лише підстав для такого обміну та підстав для прийняття рішення про відмову у видачі (оформленні) посвідки, передбачених п.62 Порядку №321.

З матеріалів справи вбачається, що оскаржуване рішенні прийняте на підставі пп.3 п.62 Порядку №321.

Суд першої інстанції вірно звернув увагу на те, що законодавцем відокремлюється поняття «обмін» посвідки та її «оформлення». Під різне нормативне регулювання підпадає як порядок розгляду заяви, так і підстави для прийняття рішення та кінцевий результат розгляду заяви.

Так, положеннями пп.5 п.7 Порядку №321 передбачено, що обмін посвідки здійснюється у разі, зокрема, досягнення іноземцем або особою без громадянства 25- або 45-річного віку.

Як вже зазначалось вище, позивач 15.11.2023 року звернувся до відповідача саме із заявою про обмін посвідки на постійне проживання у зв`язку із досягненням 45-річного віку відповідно до приписів п.7 Порядку №321 та надав до заяви необхідний перелік документів, визначений пунктом 40 цього Порядку.

Однак, оскаржуваним рішенням відповідача, на підставі пп.3 п.62 Порядку №321, позивачу було відмовлено в оформленні (видачі) посвідки на постійне проживання з підстав того, що дані, отримані з баз даних Реєстру, картотек, не підтверджують надану іноземцем або особою без громадянства інформацію.

За таких обставин слід зазначити, що наведеними вище приписами Порядку №321 не надано право відповідачу при розгляді заяви про обмін посвідки перевіряти наявність підстав для видачі посвідки на постійне проживання та обґрунтованість підстав надання дозволу на імміграцію в Україну, а тому суд першої інстанції вірно дійшов висновку, що доводи відповідача про непідтвердження наданої позивачем інформації отриманими з баз даних Реєстру даними, є безпідставними та такими, що не гуртуються на вимогах чинного законодавства.

Разом із цим, системний аналіз приписів Порядку №321, зокрема, п.41-1, п.43 дає підстави для висновку, що відсутність рішення про визнання особою без громадянства не може бути підставою для відмови у обміні посвідки.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення відповідача від 20.11.2023 року №51002300020871 про відмову в оформленні (видачі) посвідки на постійне проживання є протиправним та таким, що прийнято всупереч вимогам законодавства України.

Щодо вимоги позивача про зобов`язання ГУ ДМС повторно розглянути його заяву про обмін посвідки на постійне проживання та здійснити обмін посвідки на постійне проживання, у зв`язку із досягненням 45-и річного віку, необхідно зазначити наступне.

Адміністративне судочинство спрямоване на захист порушених прав осіб у сфері публічно-правових відносин і задоволеними в адміністративному судочинстві можуть бути лише ті вимоги, які відновлюють порушені права чи інтереси особи в сфері публічно-правових відносин.

Як передбачено частинами 1, 2 ст.9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Вказаний принцип також передбачає, що особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Формування змісту та обсягу позовних вимог є диспозитивним правом позивача.(ч.3 ст.9 КАС України)

При цьому, Верховний Суд у своїх постановах неодноразово наголошував про неможливість виходу за межі позовних вимог із порушенням принципу диспозитивності у випадку самостійно обрання правової підстави та предмету позову, оскільки принцип стабільності є визначальним в даному випадку.

Принцип диспозитивності покладає на суд обов`язок вирішувати лише ті питання, за вирішенням яких позивач звернувся до адміністративного суду. Суд вирішує лише ті вимоги по суті спору, про вирішення яких просять сторони, і за загальним правилом, не повинен виходити за межі цих вимог. Тобто суд зв`язаний предметом і обсягом заявлених вимог.

З огляду на викладене, право особи звернутися до суду з самостійно визначеними позовними вимогами узгоджується з обов`язком суду здійснити розгляд справи в межах таких вимог. Вихід за межі позову можливий у виняткових випадках, зокрема, коли повний та ефективний захист прав, свобод та інтересів неможливий у заявлений позивачем спосіб.

Згідно із приписами п.46 Порядку №321 після проведення перевірок, підтвердження факту оформлення та видачі посвідки, ідентифікації іноземця або особи без громадянства керівник територіального органу/територіального підрозділу ДМС приймає рішення про оформлення посвідки або про відмову в її оформленні.

Таким чином, положеннями Порядку №321 чітко визначено перелік дій територіального органу ДМС при вирішенні питання про обмін посвідки на постійне проживання та передбачено альтернативні варіанти щодо результатів розгляду заяви про обмін посвідки на постійне проживання: прийняти рішення про оформлення посвідки чи відмовити в такому обміні.

Саме за наслідками вчинення дій, передбачених Порядком №321, а також за відсутності підстав для відмови у обміні посвідки, визначених приписами цього Порядку, територіальний орган ДМС зобов`язаний видати особі, що зверталася із заявою про обмін посвідки, нову посвідку на постійне проживання в Україні.

З наведених вище висновків суду вбачається, що відповідачем, в порушення норм чинного законодавства, за наслідком поданої позивачем заяви не здійснено відповідних дій, визначених Порядком №321, та не прийнято рішення про обмін або відмову у обміні посвідки.

За таких підстав та враховуючи наведені норми, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність підстав для задоволення вимог позивача про зобов`язання ГУ ДМС повторно розглянути заяву позивача про обмін посвідки на постійне проживання та здійснити обмін посвідки на постійне проживання, у зв`язку із досягненням 45-и річного віку.

Також колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо розподілу понесених позивачем витрат під час розгляду даної справи.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують правильність висновків суду першої інстанції про часткове задоволення позову, а тому підстав для задоволення апеляційної скарги відповідача колегія суддів не вбачає.

Оскільки судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та постановлено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому, відповідно до ст.316 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст.311, ст.315, ст.316, ст.321, ст.322, ст.325, ст.328 КАС України, апеляційний суд, –

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області – залишити без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 10 квітня 2026 року – без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення з підстав, передбачених ст.328 КАС України.

Суддя-доповідач К.В. Кравченко

Судді Н.В. Вербицька О.В. Джабурія