Постанова від 03 червня 2026 р. у справі №160/15499/25 — Третій апеляційний адміністративний суд

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

04 червня 2026 року м. Дніпросправа № 160/15499/25

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Божко Л.А. (доповідач),

суддів: Дурасової Ю.В., Лукманової О.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Дніпрі апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19 вересня 2025 року (суддя Озерянська С.І.) в адміністративній справі №160/15499/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Суднобудівна компанія “Колібрі” до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень рішень, зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю “Суднобудівна компанія “Колібрі” звернулося до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, в якому просило:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0104660706 від 26.02.2025, винесене ГУ ДПС у Дніпропетровській області;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0104680706 від 26.02.2025, винесене ГУ ДПС у Дніпропетровській області; визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0104690706 від 26.02.2025, винесене ГУ ДПС у Дніпропетровській області; зобов`язати Головне управління ДПС у Дніпропетровській області внести до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування необхідних даних щодо відшкодування позивачем суми податку на додану вартість у розмірі 1 265 651 грн.

В обґрунтування позову позивач зазначив, що Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області була проведена документальна позапланова виїзна перевірка позивача щодо дотримання податкового законодавства при декларуванні за листопад 2024 року у податковій декларації з податку на додану вартість від`ємного значення з податку на додану вартість (далі – ПДВ) у сумі 1 265 651 грн, у тому числі заявленого до бюджетного відшкодування з бюджету у сумі 1 265 651 грн з урахуванням періодів формування від`ємного значення та поданих уточнюючих розрахунків. 28 січня 2025 року було складено акт про результати документальної позапланової виїзної перевірки позивача, за результатами якого, контролюючим органом було винесено податкові повідомлення-рішення. Зазначено, що висновки податкового органу про порушення позивачем норм законодавства є неправомірними та необґрунтованими, а податкові повідомлення-рішення такими що підлягають скасуванню.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19 вересня 2025 року позов задоволено частково. Визнано протиправними та скасувати податкові повідомлення – рішення Головного управління ДПС у Дніпропетровській області від 26.02.2025 року №№0104660706, 0104680706, 0104690706. Стягнуто на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Суднобудівна компанія Колібрі” за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Дніпропетровській області судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору у розмірі 23 255,54 грн. Стягнуто на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Суднобудівна компанія Колібрі” за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Дніпропетровській області суму понесених витрат на правничу допомогу в розмірі 15000,00 грн. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Відповідач, не погодившись з вищезазначеним рішенням суду в частині задоволених позовних вимог, подав до суду апеляційної інстанції апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права просив скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове про відмову у задоволені позову.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що проведеною перевіркою позивача встановлено порушення податкового законодавства та позивачем такі порушення під час судового розгляду справи не спростовано.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач просив залишити її без задоволення, зазначаючи, що доводи апеляційної скарги не спростовують правильність висновків суду першої інстанції.

Перевіривши доводи апеляційної скарги, матеріали справи та прийняте судом першої інстанції рішення у цій справі в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню за наступних підстав.

Під час розгляду цієї справи, як судом першої інстанції, так і апеляційним судом встановлено, що у період з 10.01.2025 року по 23.01.2025 року Головним управління ДПС у Дніпропетровській області було проведено документальну позапланову виїзну перевiрку ТОВ “Суднобудівна компанія Колібрі”.

22.01.2025 року контролюючим органом складено акт №159/04-36-07-09/45007577 “Про ненадання документів та пояснень до перевірки ТОВ “Суднобудівна компанія Колібрі”.

За результатами документальної перевірки 28.01.2025 року складено акт про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ “Суднобудівна компанія Колібрі” щодо дотримання податкового законодавства при декларуванні за листопад 2024 року від`ємного значення з податку на додану вартiсть у сумi 1 265 651 грн., у тому числi заявленого до відшкодування з бюджету у cyмi 1 265 651 грн.

Документальною перевіркою позивача встановлено порушення ст.1 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”, п.44.1 ст.44., п. 189.1 ст.189, п. 198.1 ст. 198, п. 198.6 ст. 198, абз.“г” п.198.5 ст.198, п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України у зв`язку з використанням не у господарській діяльності товарно - матеріальних цінностей (виробничих запасів) встановлено: завищення суми бюджетного відшкодування (показник рядка 20.2.1 Декларації) на 1 265 651 грн., 1.2. заниження податкових зобов`язань з податку на додану вартість у сумі 24 057 грн., вимог п. 201.1 ст. 201 Кодексу та не здійснено реєстрацію податкових накладних (відсутня реєстрація) в Єдиному реєстрі податкових накладних на суму ПДВ 1 289 021 грн.

На підставі акту № 322/04-36-07-06/45007577 від 28.01.2025 року податковим органом 26.02.2025 року винесені наступні податкові повідомлення-рішення: №№0104660706, 0104680706, 0104690706.

Позивач, не погодившись з прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями, подав скаргу до Державної податкової служби України.

Рішенням Державної податкової служби України залишено без змін оскаржувані податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, а скаргу позивача без задоволення.

Не погодившись з прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями позивач звернувся із цим позовом до суду.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, колегія суддів зазначає наступне.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює та встановлює Податковий кодекс України (в редакції чинній на момент проведення перевірки).

Відповідно до підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право, зокрема, проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків.

Як передбачено підпунктом 20.1.10 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право здійснювати контроль за додержанням законодавства з питань регулювання обігу готівки (крім банків), порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги), за наявністю ліцензій на провадження видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню відповідно до закону, торгових патентів, за додержанням порядку приймання готівки для подальшого переказу (крім приймання готівки банками), за дотриманням суб`єктами господарювання установлених законодавством обов`язкових вимог щодо забезпечення можливості розрахунків за товари (послуги) з використанням електронних платіжних засобів.

Вимоги до підтвердження даних, визначених у податковій звітності, встановлені статтею 44 Податкового Кодексу України.

Так, згідно з положенням пункту 44.1 цієї статті для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”.

Відповідно до статті 1 цього Закону первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Аналіз цієї норми дає підстави вважати, що первинний документ згідно з цим визначенням містить дві обов`язкові ознаки: він має містити відомості про господарську операцію і підтверджувати її реальне (фактичне) здійснення.

Згідно зі статтею 1 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку.

За змістом частин 1 та 2 статті 9 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Тобто для бухгалтерського обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій.

Відповідно до наведеного вище визначенні господарські операції пов`язані не з фактом підписання договорів, а з фактом руху активів платника податків та руху його капіталу.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов`язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України (далі - ПК).

Згідно з підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит – це сума, на яку платник ПДВ має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій (до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій - згідно із внесеними змінами Законом України №643-VIII, який набрав чинності з 29 липня 2015 року), зокрема, з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг (підпункт а).

Пункт 198.3 статті 198 Податкового кодексу України встановлює, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Законом України №71-VIII, який набрав чинності з 01 січня 2015 року, слова “з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку” виключено.

У відповідності до пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше (датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше - згідно із внесеними змінами Законом України №643-VIII): дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Згідно пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) (не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними - згідно із внесеними змінами Законом України №71-VIII) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом (у абзаці першому цього пункту – у відповідності до змін, внесених Законом України №71-VIII) документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Як визначено підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України господарська діяльність – це діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Зміст наведених положень у їх системному зв`язку свідчить про те, що визначальною ознакою господарської операції, яка зумовлює наслідки у вигляді виникнення у покупця права на формування податкових вигод (витрат та податкового кредиту), є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника та бути відображеною у належним чином оформлених первинних документах, які зазвичай супроводжують операцію певного виду. Для підтвердження даних податкового обліку можуть враховуватися лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Як вже було зазначено раніше, основним видом діяльності позивача є будування прогулянкових і спортивних човнів, роздрібна торгівля та прокат товарів для спорту та відпочинку.

Позивач має цех та склад, який орендує для здійснення господарської діяльності згідно договору №0304/23 від 03.04.2023 року, що відображено у акті перевірки, а також має трудові ресурси, які станом на вересень 2024 року складають 105 осіб, що відображено у акті перевірки.

ТОВ “СК “Колібрі” надано наказ від 12.11.2024 року №17 “Про створення комісії по інвентаризації ТМЦ у зв`язку з проведенням позапланової виїзної перевірки”.

В ході проведення перевірки платником надано інвентаризаційний опис №1 товарно-матеріальних цінностей станом на 23.01.2025 року та інвентаризаційних опис необоротних активів, що знаходяться на складі.

Позивачем в ході проведення перевірки проведено інвентаризацію основних засобів, залишків ТМЦ та готової продукції. За результатами інвентаризації податковим органом не встановлено розбіжностей з даними обліку, що зазначено в акті перевірки.

На сторінці 7 акту перевірки відповідач вказує на наявність на складі позивача залишків товарно-матеріальних цінностей.

За вказаних обставин суд доходить до висновку, що позивач використовував саме у господарській діяльності придбані у постачальників товарно-матеріальні цінності.

Податковим органом зазначено, що позивачем не було надано бухгалтерські документи та оборотно - сальдові відомості щодо обліку основних засобів, залишків готової продукції, напівфабрикатів, сировини та матеріалів.

На запит №1 від 10.01.2025 року позивачем надано документи, які вказані в такому запиті, а саме: оборотно-сальдові відомості по рахунках 361, 362, 631, 632, 311, 312 за листопад 2024 року, штатний розпис, наказ про облікову політику підприємства, наказ про затвердження технологічного процесу, наказ про введення в дію норм витрат сировини на виробництві надувних човнів, норми витрат сировини на виробництві надувних човнів, наказ про прийняття зав. складу, посадова інструкція зав. складом всього 1474 документи.

Враховуючи часткове ненадання запитуваних документів податковий орган зробив висновок про ненадання первинних документів.

При цьому, такі документи як ліцензії, дозволи, сертифікати, ТУ (ДСТУ), технологічний процес виготовлення човнів надувних та комплектуючих до них, калькуляцію собівартості товару тощо (які також запитувалися у спірному випадку) не є первинними бухгалтерськими документами у відповідності до вимог Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”, у зв`язку з чим, віднесення цих документів податковим інспектором до первинних бухгалтерських документів є безпідставним (постанова Верховного Суду у справі №804/5840/16 від 05.10.2022).

Також, оборотно-сальдові відомості не є первинними документами в розумінні Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”, а є лише внутрішніми записами позивача (постанова Верховного Суду у справі №560/3915/18 від 25.05.2023 року).

В свою чергу, позивачем на запит відповідача №1 було надано оборотно-сальдові відомості по рахункам 361, 362, 631, 632, 311, 312.

Запит №2 від 22.01.2025 року було отримано позивачем 22.01.2025 року з вимогою надати документи до 23.01.2025 року до 15-00, що враховуючи останній день перевірки 23.01.2025 року протирічить вимогам пункту 85.4 статті 85 Податкового кодексу України, як такий що подано пізніше ніж за 5 робочих днів до дати закінчення перевірки.

З огляду на наведене, у спірному випадку не було встановлено не надання позивачем на запит контролюючого органу документів, ведення яких передбачено пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України, а контролюючим органом не було доведено того, що надані позивачем до перевірки документи не дозволяли відповідачу пересвідчитися у тому, що придбані позивачем ТМЦ (сировина) були використані для виготовлення продукції, що становить господарську діяльність позивача.

При цьому, за інформацією, наведеною в акті перевірки, контролюючий орган не заперечував факт того, що позивач є виробником човнів, у перевіреному періоді придбавав ТМЦ та реалізує продукцію власного виробництва.

В той же час, відповідач робить висновок про те, що придбані позивачем ТМЦ використані не у межах господарської діяльності, не з метою виготовлення власної продукції, яка фактично була вироблена, що встановлено самим відповідачем. Однак, контролюючий орган в акті перевірки не зазначив яким чином були використанні придбані позивачем ТМЦ, якщо їх не було використано в процесі виготовлення власної продукції.

За таких обставин суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що під час розгляду справи встановлено правомірність формування позивачем податкового кредиту та від`ємного значення з ПДВ у перевірений період діяльності, а контролюючим органом не доведено факт використання позивачем придбаних ТМЦ не у власній господарській діяльності. Враховуючи відсутність доказів того, що придбані ТМЦ використано не власній господарській діяльності, то підприємство не було зобов`язано зареєструвати в ЄРПН податкові накладні, а тому рішення відповідача від 26.02.2025 року №№0104660706, 0104680706, 0104690706 є протиправними та підлягають скасуванню.

В іншій частині рішення суду першої інстанції відповідачем не оскаржено, адже відсутні в апеляційній скарзі відповідні доводи.

За наведених обставин, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та ухвалено рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. у зв`язку з чим підстав для його скасування, в межах доводів апеляційної скарги, не існує.

Керуючись статтями 241-244, 315, 316, 321, 322 КАС України, суд, -

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області - залишити без задоволення.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19 вересня 2025 року - залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, за винятком наявності підстав передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий - суддя Л.А. Божко

суддя Ю. В. Дурасова

суддя О.М. Лукманова