Постанова від 10 червня 2026 р. у справі №160/7555/26 — Третій апеляційний адміністративний суд

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

11 червня 2026 року м. Дніпросправа № 160/7555/26

(суддя Сластьон А.О., м. Дніпро)

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Чередниченка В.Є. (доповідач),

суддів: Шальєвої В.А., Іванова С.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14 квітня 2026 року про повернення позовної заяви у справі №160/7555/26 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 27 березня 2026 року звернулася до суду з позовом до Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області, згідно з яким, просить:

- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області, яка полягає у ненарахуванні та невиплаті ОСОБА_1 грошового забезпечення з 20.05.2023 по 06.03.2025 за механізмом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня кожного календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт посадового окладу та окладу за військовим званням із наступним перерахунком щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії;

- зобов`язати Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату грошового забезпечення (з урахуванням раніше сплачених сум) за періоди: з 20.05.2023 по 31.12.2023 за механізмом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" на 1 січня 2023 року, на відповідний тарифний коефіцієнт посадового окладу та окладу за військовим званням із наступним перерахунком щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії; з 01.01.2024 по 31.12.2024 за механізмом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2024 рік" на 1 січня 2024 року, на відповідний тарифний коефіцієнт посадового окладу та окладу за військовим званням із наступним перерахунком щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії; з 01.01.2025 по 06.03.2025 за механізмом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2025 рік" на 1 січня 2025 року, на відповідний тарифний коефіцієнт посадового окладу та окладу за військовим званням із наступним перерахунком щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії з одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 № 44.

Ухвалою судді Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 31 березня 2026 року позовну заяву залишено без руху та надано десятиденний строк з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху для усунення недоліків позовної заяви шляхом надання до суду оригінал платіжного доручення (квитанції) про сплату судового збору у розмірі 1064,96 гривень за подання адміністративного позову (оригінал платіжного документу).

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14 квітня 2026 позовну заяву повернуто позивачу з підстав, передбачених п.1 ч.4 ст.169 КАС України.

Фактично підставою для повернення позовної заяви стали висновки суду першої інстанції про те, що позивачем не було усунуто недоліки позовної заяви, які встановлені в ухвалі про залишення позову без руху, а аргументи позивача про те, що він звільнений від сплати судового збору в силу Закону, є безпідставними, оскільки у спірному випадку предмет спору не стосується стягнення заробітної плати та поновлення на роботі.

Не погодившись із вказаною ухвалою суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, просить ухвалу суду скасувати і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. Обгрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, позивач посилається на те, що суд першої інстанції не врахував того, що предметом спору у цій справі є перерахунок та виплата грошового забезпечення (заробітної плати), у зв`язку з чим позивач звільнений від сплати судового збору в силу приписів п.1 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір».

Перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваної ухвали суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового зору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі у справах про стягнення заробітної плати та поновленні на роботі.

У спірному випадку позивачем заявлено вимоги, які фактично стосуються правильності визначення розміру грошового забезпечення, яке виплачувалось за час служби позивачу. У свою чергу, в контексті спірних відносин, грошове забезпечення, як плата за службу, є тотожнім поняттю заробітної плати, як оплати за працю, оскільки заробітна плата та грошове забезпечення є різновидами оплати за виконану роботу, службу.

Таким чином, у спірних відносинах підлягає застосуванню п.1 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір» при визначенні наявності чи відсутності підстав для сплати судового збору за поданий позов.

Подібні правові висновки зроблені Верховним Судом у справі №280/7746/21 (постанова від 05.10.2023) при визначенні обов`язку позивача сплачувати судовий спір у справі, предметом якої є доплата до посадового окладу за вислугу років.

З урахуванням наведеного, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу позивача слід задовольнити, у зв`язку з порушенням судом першої інстанції зазначених вище норм процесуального права, а оскаржену ухвалу - скасувати, направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Керуючись ч.2 ст. 312, п.1,4 ч.1 ст.320, ст.ст.322, 325, 329 КАС України, суд-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14 квітня 2026 року про повернення позовної заяви у справі №160/7555/26 скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Повне судове рішення складено 11 червня 2026 року.

Головуючий - суддя В.Є. Чередниченко

суддя В.А. Шальєва

суддя С.М. Іванов