Постанова від 09 червня 2026 р. у справі №480/927/26 — Другий апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 червня 2026 р. Справа № 480/927/26

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Перцової Т.С.,

Суддів: Жигилія С.П. , Макаренко Я.М. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Сумського окружного адміністративного суду від 17.03.2026, головуючий суддя І інстанції: Л.М. Опімах, м. Суми, повний текст складено 17.03.26 по справі № 480/927/26

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області

про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ

ОСОБА_1 (далі за текстом – ОСОБА_1 , позивач) звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області (далі за текстом – ГУ ПФУ в Сумській області, відповідач), у якому просив суд:

- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області щодо незастосування коефіцієнтів збільшення показника середньої заробітної плати (індексації) при перерахунку пенсії ОСОБА_1 за період з 2020 року по лютий 2026 року включно;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області провести перерахунок пенсії ОСОБА_1 із застосуванням коефіцієнтів індексації, визначених Постановами КМУ, на виконання ч. 2 ст. 42 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" за 2020, 2021, 2022, 2023, 2024 та 2025 роки шляхом послідовного збільшення показника середньої заробітної плати (доходу), з якого обчислено пенсію;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області виплатити ОСОБА_1 різницю між фактично отриманою та належною до виплати сумою пенсії за період з 17.01.2020 по лютий 2026 року з урахуванням раніше виплачених сум.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що при призначенні позивачу 17.01.2020 пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV (далі – Закон № 1058-IV) відповідач не здійсненював індексацію пенсії позивача у відповідності до вимог постанов Кабінету Міністрів України від 22.02.2021 № 127 "Про додаткові заходи соціального захисту пенсіонерів у 2021 році" (далі по тексту - Постанова № 127), від 1 квітня 2020 року № 251 "Деякі питання підвищення пенсійних виплат і надання соціальної підтримки окремим категоріям населення у 2020 році" (далі – Постанова № 251), від 16.02.2022 № 118 "Про індексацію пенсій та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2022 році" (далі по тексту - Постанова № 118), від 24.02.2023 № 168 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році (далі по тексту - Постанова № 168), від 23.02.2024 № 185 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2024 році» (далі по тексту - Постанова № 185), від 25.02.2025 № 209 "Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткові заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2025 році" (далі по тексту - Постанова № 209), що порушило право позивача на належне пенсійне забезпечення.

Ухвалою Сумського окружного адміністративного суду від 18.02.2026 у справі № 480/927/26 позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити дії – залишено без руху.

Надано позивачу 10-денний строк для усунення недоліків позовної заяви з дня вручення йому ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Роз`яснено, що у разі неусунення позивачем недоліків позовної заяви у встановлений судом строк позовна заява буде повернута позивачу.

На виконання вимог вищезазначеної ухвали від 18.02.2026 позивачем 12.03.2026 подано до Сумського окружного адміністративного суду заяву про усунення недоліків позовної заяви та поновлення процесуальних строків, в якій зазначено, що порушення прав позивача щодо неналежної індексації пенсії є триваючим, а про те, що відповідач застосував протиправний механізм «фіксованих доплат» замість індексації базового показника середньої заробітної плати позивач дізнався лише у січні 2026 року, після отримання роз`яснень щодо структури виплат.

Враховуючи викладене, просив суд поновити строк звернення до суду та прийняти уточнену позовну заяву.

Ухвалою Сумського окружного адміністративного суду від 17.03.2026 у справі № 480/927/26 позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити дії в частині позовних вимог про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії за період з 01 березня 2020 року до 13 серпня 2025 року – повернуто позивачу.

Не погодившись із вказаною ухвалою суду першої інстанції, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, у якій, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просив суд апеляційної інстанції скасувати ухвалу Сумського окружного адміністративного суду від 17.03.2026 у справі № 480/927/26 в частині повернення позовної заяви та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду у повному обсязі.

Визнати причини пропуску строку звернення до суду за період з 01.03.2020 по 13.08.2025 поважними.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначив, що суд першої інстанції помилково ототожнює факт отримання щомісячних виплат з подією обізнаності позивача про порушення його прав, оскільки структура пенсійних виплат ОСОБА_1 була свідомо заплутана відповідачем шляхом застосування при обрахунку пенсії фіксованих виплат, замість індексації середньої заробітної плати з урахуванням відповідних коефіцієнтів, про що позивач дізнався у січні 2026 року після отримання детального розрахунку пенсійних виплат та ознайомлення з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у справі №160/28752/23, що є поважною причиною для поновлення процесуального строку.

Відповідач правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався.

Відповідно до частини 2 статті 312 Кодексу адміністративного судочинства України (далі за текстом – КАС України) апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції, зазначені в пунктах 3, 6, 7, 11, 14, 26 частини першої статті 294 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження).

Згідно з частиною 4 статті 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах апеляційної скарги ухвалу суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Судом першої інстанції встановлено, що позивач, зокрема, просить зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області здійснити перерахунок (індексацію) пенсії шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за 2017-2019 роки згідно з Постановами № 251, № 127, № 118, № 168, № 185, № 209, отже, спірні правовідносини виникли 01.03.2020, 01.03.2021, 01.03.2022, 01.03.2023, 01.03.2024 та 01.03.2025, однак із вказаною позовною заявою позивач звернувся до суду лише 13.02.2026.

Обґрунтовуючи дотримання процесуального строку звернення до суду з позовною заявою, позивач зазначив, що про порушення своїх пенсійних прав йому стало відомо лише після отримання роз`яснень відповідача щодо структури виплат у січні 2026 року.

Повертаючи позовну заяву ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив з того, що позивачем пропущений шестимісячний строк звернення до суду з даним позовом, встановлений частиною 2 статті 122 КАС України в частині позовних вимог за період з 01 березня 2020 року до 13 серпня 2025 року, оскільки пенсія є щомісячним періодичним платежем, а її розмір у будь-якому разі відомий особі, яка її отримує.

Враховуючи, що наведені у заяві про поновлення строку звернення до суду обставини визнані судом не поважними, судом застосовано до такої заяви наслідки, передбачені частиною 2 статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам апеляційної скарги, а також виходячи з меж апеляційного перегляду справи, визначених статтею 308 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з пунктом 5 частини першої статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України), суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи подано адміністративний позов у строк, установлений законом (якщо адміністративний позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними).

Приписами частини 1 статті 5 КАС України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду за захистом, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Загальні правила, які закріплені у нормах адміністративного процесуального законодавства, передбачають обчислення строку звернення до суду за захистом прав, свобод чи інтересів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення цих прав, свобод, інтересів.

Частиною першої статті 118 КАС України регламентовано, що процесуальні строки - це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії. Процесуальні строки встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені - встановлюються судом.

Процесуальні строки визначаються днями, місяцями і роками, а також можуть визначатися вказівкою на подію, яка повинна неминуче настати.

Так, предметом спору у цій справі є протиправність дій ГУ ПФУ в Сумській області щодо нездійснення перерахунку пенсії позивача із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за три попередні роки перед виходом на пенсію - 2017-2019 роки та з урахуванням проведеної індексації починаючи з 2020 року у відповідності у відповідності до вимог Постановами № 251, № 127, № 118, № 168, № 185, № 209 із застосуванням коефіцієнтів збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, у розмірі 1,11, 1,14, 1,197, 1,0796 та 1,115 відповідно.

Водночас, колегія суддів наголошує на тому, що право на індексацію пенсії не є абсолютним і його захист може бути обмеженим строком звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів, встановленим процесуальним законом.

Це, насамперед, зумовлено специфікою соціальних спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними, оскільки реалізація позивачем права на звернення до суду з позовною заявою в рамках строку звернення до суду залежить виключно від нього самого, а не від дій чи бездіяльності посадових осіб відповідача.

Так, відповідно до частин першої, другої та третьої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду регламентовані статтею 123 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до частини другої якої, якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.

Відповідно до частини 2 статті 46 Закону № 1058-IV нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.

Буквальне тлумачення наведеної норми права дає підстави вважати, що ця норма закону стосується вже нарахованих сум пенсій за минулий час, однак не виплачених з вини ПФУ.

Необхідними умовами застосування зазначених положень спеціальних законів є факт нарахування сум пенсій за минулий час та доведеність вини пенсійного органу - наявність протиправних дій або протиправної бездіяльності, наслідками яких стала невиплата сум пенсій.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 24 грудня 2020 року у справі № 510/1286/16-а дійшла висновку, що норми, зокрема статі 87 Закону України “Про пенсійне забезпечення” та статті 46 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” (щодо необмеження будь-яким строком невиплаченої пенсіонерові суми пенсії), підлягають застосуванню у справах за позовами про оскарження бездіяльності, дій та/або рішень суб`єкта владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку пенсійних виплат виключно за наявності таких умов:

1) ці суми мають бути нараховані пенсійним органом;

2) ці суми мають бути не виплаченими саме з вини держави в особі пенсійного органу.

У справі, яка розглядається, фактичні обставини свідчать про те, що пенсія позивачу з 2021 року нараховувалась та виплачувалась, а тому відсутні підстави для не обмеження будь-яким строком невиплаченої пенсіонерові суми пенсії.

Відтак, на думку колегії суддів, для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.

Так, під поняттям “дізнався” необхідно розуміти конкретний час, момент, факт настання обізнаності особи щодо порушених її прав, свобод та інтересів.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 24.12.2020 у справі № 510/1286/16-а вказала на те, що у спорах, що виникають з органами Пенсійного фонду України, особа може дізнатися, що її права порушені, зокрема, при отриманні від органу Пенсійного фонду України відповіді (листа-відповіді, листа-роз`яснення) на надісланий запит щодо розміру пенсії, нормативно-правових документів (про правильність/помилковість нарахування розміру пенсії, своєчасність/несвоєчасність її перерахунку), на підставі яких був здійснений саме такий розрахунок.

Поняття “повинен був дізнатися” необхідно розуміти як неможливість незнання, високу вірогідність, можливість дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа має можливість дізнатися про порушення своїх прав, якщо їй відомо про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і у неї відсутні перешкоди для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені (постанова Верховного Суду від 21.02.2020 № 340/1019/19).

Разом з цим, враховуючи, що пенсія є щомісячним періодичним платежем, в будь-якому разі її розмір відомий особі, яка її отримує. Така особа має реальну, об`єктивну можливість виявити належну зацікавленість та вчинити активні дії з метою отримання інформації про рішення, на підставі якого було здійснено призначення пенсії чи був проведений її перерахунок, з яких складових вона складається, як обрахована та на підставі яких нормативно-правових актів був здійснений саме такий її розрахунок чи розрахунок її складових.

Отже, з дня отримання пенсійної виплати особою, якій призначена пенсія, вона вважається такою, що повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи законних інтересів. Винятком з цього правила є випадок, коли така особа без зайвих зволікань, в розумний строк після отримання пенсійної виплати, демонструючи свою необізнаність щодо видів та розміру складових призначеної (перерахованої) їй пенсії звернулась до пенсійного органу із заявою про надання їй відповідної інформації. В такому випадку особа вважається такою, що дізналась про порушення її прав при отриманні від пенсійного органу відповіді на подану нею заяву.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що загальне правило щодо необхідності вчинення особою активних дій з метою призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший чи з`ясування видів та розміру складових, які враховані при розрахунку пенсії шляхом подання відповідних заяв закріплено Законом № 1058-IV (зокрема, статті 44, 45) та Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”, затвердженим постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1 (далі - Порядок № 22-1).

Так, згідно із статтями 42, 44, 45 Закону № 1058-IV призначення, перерахунок та поновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється територіальним органом ПФУ за заявою особи, яка має право на призначення, перерахунок, перехід з одного виду пенсії на інший чи поновлення відповідної пенсії.

Зокрема, згідно із пунктом 4.1 Порядку № 22-1 орган, що призначає пенсію, розглядає питання про призначення пенсії, перерахунок та поновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також про переведення з одного виду пенсії на інший при зверненні особи з відповідною заявою.

У разі звернення пенсіонера видається виписка з розпорядження про призначення (перерахунок) пенсії з інформацією про періоди страхового стажу та заробітної плати (доходу), яка врахована при розрахунку пенсії (пункт 4.9 вказаного Порядку № 22-1).

Так, позивач з адміністративним позовом, що розглядається та стосується регулярних (щомісячних) виплат (пенсії), звернувся до суду 13.02.2026 та заявив вимоги про зобов`язання відповідача здійснити з 17.01.2020 перерахунок пенсії із застосуванням показника середньої заробітної плати в Україні, з якої сплачені страхові внески, за 2017-2019 роки з урахуванням проведеної індексації пенсії.

Згідно зі статтею 47 Закону № 1058-IV пенсія виплачується щомісяця, у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія, виключно в грошовій формі за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України організаціями, що здійснюють виплату і доставку пенсій, або через установи банків у порядку, передбаченому Кабінетом Міністрів України.

Колегія суддів враховує, що пенсія позивачу призначена з 17.01.2020, та з огляду на приписи Постанов № 251, № 127, № 118, № 168, № 185 та № 209 підлягала перерахунку у зв`язку зі щорічною індексацією з 01.03.2020, 01.03.2021, 01.03.2022, 01.03.2023, 01.03.2024 та 01.03.2025.

Позивачем дані обставини не заперечуються, відтак, як про розмір призначеної пенсії так і про зміну пенсійних виплат він мав можливість дізнатися після отримання перерахованої вперше пенсії, тобто з 25.03.2020 та щомісяця протягом отримання подальших виплат.

Однак, до суду ОСОБА_1 звернувся лише 13.02.2026, про що свідчить штамп вхідної кореспонденції Сумського окружного адміністративного суду на першому аркуші позовної заяви, отже, враховуючи шестимісячний строк звернення до суду, встановлений частиною 2 статті 122 КАС України, позивачем пропущений строк звернення до суду із позовними вимогами, які охоплюють період з 01.03.2020 по 12.08.2025 включно, а його права можуть бути захищені судом з 13.08.2025 – тобто в межах шестимісячного строку, встановленого частиною 2 статті 122 КАС України.

Наведена правова позиція узгоджується з висновками Верховного Суду у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду, сформульованими у постанові від 16.04.2025 у справі № 200/5836/24 та у постановах від 27.01.2025 у справі № 200/422/24, від 11.02.2025 у справі № 280/3620/24, від 24.03.2025 у справі № 380/11333/24, від 08.04.2025 у справі № 260/4303/24 та від 28.01.2026 по справі № 140/8002/24, які в силу приписів частини 5 статті 242 КАС України підлягають врахуванню при вирішенні спірних правовідносин.

ОСОБА_1 у заяві про поновлення строку звернення до суду та в апеляційній скарзі вказував, що дізнався про порушення своїх прав лише у січні 2026 року з моменту отримання роз`яснень пенсійного органу щодо структури його пенсійних виплат, а тому, вважав, що ним не пропущений шестимісячний строк звернення до суду, встановлений частиною 2 статті 122 КАС України.

Разом з тим, колегія суддів зазначає, що реалізація позивачем права на звернення до суду з позовною заявою в межах строку звернення до суду залежить виключно від нього самого, а не від дій чи бездіяльності посадових осіб відповідача. Позивач, не дотримуючись такого порядку, позбавив себе можливості реалізовувати своє право на звернення до суду в межах строків звернення до суду, а нереалізація цього права зумовлена його власною пасивною поведінкою.

Суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що обмеження на законодавчому рівні права звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів відповідними строками узгоджується із принципом “Leges vigilantibus non dormientibus subveniunt”, згідно з яким закони допомагають тим, хто пильнує.

Аналіз практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) свідчить про те, що у процесі прийняття рішень стосовно поновлення строків звернення до суду або оскарження судового рішення, ЄСПЛ виходить із наступного: 1) поновлення пропущеного строку звернення до суду або оскарження судового рішення є порушенням принципу правової визначеності, відтак у кожному випадку таке поновлення має бути достатньо виправданим та обґрунтованим; 2) поновленню підлягає лише той строк, який пропущений з поважних причин, внаслідок непереборних, незалежних від волі та поведінки особи обставин; 3) оцінка поважності причин пропуску строку має здійснюватися індивідуально у кожній справі; 4) будь-які поважні причини пропуску строку не можуть розцінюватися як абсолютна підстава для поновлення строку; 5) необхідно враховувати тривалість пропуску строку, а також можливі наслідки його відновлення для інших осіб.

Так, колегія суддів наголошує, що поважними причинами пропуску строку звернення до суду можуть бути визнані ті обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов`язані з дійними істотними перешкодами та труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами.

За вищенаведених обставин, оскільки ОСОБА_1 пропущено встановлений абзацом другим частини другої статті 122 КАС України строк звернення до суду з вищевказаними позовними вимогами за період з 01.03.2020 по 12.08.2025, не надано належних доказів на підтвердження поважності причин пропуску строку звернення до суду з цим позовом, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для застосування до позовної заяви ОСОБА_1 положень частини 2 статті 123 КАС України та відповідно повернення такої позовної заяви за вище визначений період.

При цьому, колегія суддів враховує, що ухвалою Сумського окружного адміністративного суду від 20.03.2026 по справі № 480/927/26 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі № 480/927/26 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити дії в частині позовних вимог про:

- визнання протиправною бездіяльності Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області щодо незастосування коефіцієнтів збільшення показника середньої заробітної плати (індексації) при перерахунку пенсії ОСОБА_1 ;

- зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області провести з 13.08.2025 перерахунок пенсії ОСОБА_1 із застосуванням коефіцієнтів індексації, визначених Постановами КМУ, на виконання ч. 2 ст. 42 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" за 2020, 2021, 2022, 2023, 2024 та 2025 роки шляхом послідовного збільшення показника середньої заробітної плати (доходу), з якого обчислено пенсію;

- зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області виплатити ОСОБА_1 різницю між фактично отриманою та належною до виплати сумою пенсії з урахуванням раніше виплачених сум.

Ухвалюючи дане судове рішення, колегія суддів керується статтею 322 КАС України, статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практикою Європейського суду з прав людини (рішення “Серявін та інші проти України”) та Висновком № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів (п.41) щодо якості судових рішень.

Як зазначено в пункті 58 рішення Європейського суду з прав людини по справі “Серявін та інші проти України”, суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Пунктом 41 Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Враховуючи вищезазначені положення, дослідивши фактичні обставини та питання права, що лежать в основі спору по даній справі, колегія суддів дійшла висновку про відсутність необхідності надання відповіді на інші аргументи сторін, оскільки судом були досліджені усі основні питання, які є важливими для прийняття даного судового рішення.

Відповідно до статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Відповідно до статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Перевіривши доводи, викладені скаржником в апеляційній скарзі, колегія суддів не вбачає обставин, які б давали підстави ставити під сумнів правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ч. 4 ст. 229, ч. 4 ст. 241, ст. ст. 243, 250, 308, 310, 315, 320, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Ухвалу Сумського окружного адміністративного суду від 17.03.2026 по справі № 480/927/26 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя Т.С. Перцова

Судді С.П. Жигилій Я.М. Макаренко