Рішення від 11 червня 2026 р. у справі №754/13788/25 — Деснянський районний суд міста Києва

Суд: Деснянський районний суд міста Києва

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: позики, кредиту, банківського вкладу, з них

Дата: 11 червня 2026 р.

Справа: №754/13788/25

Суддя: Бабко В. В.

Номер провадження 2/754/3650/26

Справа №754/13788/25

РІШЕННЯ

Іменем України

12 червня 2026 року м. Київ

Деснянський районний суд міста Києва

під головуванням судді Бабко В. В.

за участю секретаря судового засідання Денисової К. А.

за участю представника позивача Вегери А. С.

розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Акціонерного товариства "ПриватБанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

УСТАНОВИВ:

Позивач Акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк» звернулися до суду з позовом про стягнення заборгованості.

Позивач свої позовні вимоги мотивує тим, що 14.03.2023 ОСОБА_1 звернувся до Банку з метою отримання банківських послуг у зв`язку з чим підписав Заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківський послуг. Відповідачу було відкрито в банку картковий рахунок та видано кредитну карту, на яку було встановлено кредитний ліміт до 200000,00грн. Так позивач свої зобов`язання перед відповідачем відповідно до договору виконав у повному обсязі. Однак у зв`язку з порушенням зобов`язань за кредитним договором та з урахуванням внесених коштів на погашення заборгованості, відповідач станом на 06.08.2025 має заборгованість у розмірі 180517,74грн з яких: заборгованість за тілом кредиту в розмірі - 145718,33грн; заборгованість за простроченими відсотками - 34799,41грн.

02.09.2025 ухвалою Деснянського районного суму м. Києва, відкрито провадження у справі, призначено справу до розгляду за правилами загального позовного провадження, визначено відповідачу п`ятнадцятиденний строк з дня вручення ухвали для подання відзиву на позовну заяву.

30.10.2025 до суду від адвоката Сініциної О. П., яка представляє інтереси відповідача ОСОБА_1 надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого зазначено, що вимоги позивача є недоведеними. Вказує, що згідно розрахунку заборгованості, здійсненого позивачем, процентна ставка за кредитом, в місяць становить - 3,5%; Процентна ставка при порушені умов кредитування, в місяць становить - 3,5%; Процентна ставка на прострочений кредит, річна - 42 %. Тобто, процентна ставка, зазначена позивачем у позові не відповідає реальній процентній ставці, передбаченій договором. Також у відзиві зазначено, що строк кредитування: 12 місяців з пролонгацією. Тому відповідно до умов укладеного Договору, строк виконання зобов`язання у повному обсязі настав 14.03.2024, а отже, право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припинилися після спливу визначеного договором строку кредитування, тобто після 14.03.2024. На підставі викладеного просить відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

Представник АТ КБ «Приватбанк» в судове засідання не з"явився. У матеріалах справи міститься заява про розгляд справи за відсутності їх представника.

ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився. Про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином. Причину неявки суду не повідомлено.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Ураховуючи, що в матеріалах справи достатньо даних про права та взаємовідносини сторін, суд вважає за можливе вирішити справу на підставі наявних у ній матеріалів та ухвалити рішення по справі у відсутності учасників справи.

Стаття 263 ЦПК України регламентує, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно із статтями 12, 13 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як в межах заявлених вимог і на підставі наданих учасниками справи доказів

Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених ст. 82 цього Кодексу, тобто тягар доказування лежить на сторонах цивільно-правового спору.

Згідно із статтями 76-79 ЦПК України, доказуванню підлягають обставини (факти), які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у учасників справи, виникає спір.

Доказування по цивільній справі, як і судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях.

Європейський суд справ людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Дослідивши повно та всебічно обставини справи в їх сукупності, оцінивши зібрані по справі докази, виходячи зі свого внутрішнього переконання, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню, з таких підстав.

Суд установив такі факти та їм правовідносини

14.03.2023 ОСОБА_1 звернувся до АТ КБ «Приватбанк» з метою отримання банківських послуг у зв`язку з чим підписав Заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківський послуг.

Згідно із ст. 634 ЦК України, підписанням Заяви ОСОБА_1 приєднується до розділу "Загальні положення", підрозділів "Кредитні Картки", "Поточні рахунки", "Використання кредитки", "Відділені канали обслуговування", "Оплата частинами та Миттєва розстрочка", "Автоплатежі" Умов та Правил надання банківських послуг АТ КБ «Приватбанк», що розміщені в мережі інтернет за адресою https://privatbank.ua/terms, які разом становлять змішаний договір: Договір банківського рахунку, споживчого кредиту та обслуговуванні платіжного інструменту та Генеральний кредитний Договір в частині надання споживчих кредитів, приймає всі права та обов`язки, встановлені в цьому Договорі та зобов`язується їх виконувати належним чином.

Як убачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 отримав платіжну карту Універсальна, згідно якої сума/ліміт кредиту до 200000,00грн. Строк договору 12 місяців з пролонгацією. Процентна ставка становить 42,0% річних. Пільговий період до 55 днів. Процентна ставка у пільговий період 0,00001% річних.

Посилаючись на те, що відповідач неналежно виконує взяті на себе зобов`язання, АТ КБ «Приватбанк» просить стягнути з відповідача заборгованість зв кредитом в загальному розмірі 180517,74грн.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є договори.

Згідно із ч.1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ч.1-3 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.

Частиною 1 ст. 626 ЦК України закріплено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно із ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами. Оскільки сторони уклали договір, вони набули взаємних прав та обов`язків.

Отже підписанням договору сторонами досягнуто домовленість щодо встановлення цивільних прав та обов`язків.

Згідно із ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк зобов`язується надати кредит позичальнику в розмірі й на умовах передбачених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит і сплатити відсотки.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 Цивільного кодексу, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

На підставі п. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно із п. 9.9 - 9.10 Заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг, банк надає клієнту платіжну карту у відділенні банку або в системі "Приват24". Клієнт має право використовувати платіжну карту за дебетною або кредитно-дебетовою схемами для здійснення будь-яких платіжних операцій відповідно до чинного законодавства України та цього договору.

Суд установив, що відповідно до Умов та правил надання банківських послуг в АТ КБ «ПриватБанк», Банк зобов`язується надати кредит шляхом і в межах сум, обумовлених у заяві.

Відповідно до п. 9.4 Заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківськх послуг, порядок повернення кредиту, зокрема, шляхом внесення клієнтом коштів у розмірі мінімального обов"язкового платежу на поточний рахунок, для якого відкрито кредитну карту, до останнього календарного числа (включно) місяця, наступного за місяцем, у якому було здійснено витрати за рахунок кредитного ліміту. Розмір мінімального обов"язкового платежу: - 5 % від заборгованості, але не меньше ніж 100грн щомісячно; - 10% від заборгованості, але не меньше 100грн щомісячно, у разі прострочки, посинаючи з другого місяця прострочення.

Таким чином, відповідач зобов`язався здійснювати погашення кредиту та процентів внесенням грошів на кредитний рахунок у розмірі не менше мінімального обов`язкового платежу.

З матеріалів справи вбачається, що позивач свої зобов`язання за договором виконав у повному обсязі - надав відповідачу можливість розпоряджатись кредитними коштами на умовах передбачених договором та в межах встановленого кредитного ліміту. Однак відповідач у порушення Договору зобов`язання за вказаним договором не виконав.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Тобто належним виконанням зобов`язання з боку відповідача є повернення кредиту в строки, у розмірі та у валюті, визначеними кредитним договором.

Зміст статей 610, 612 ЦК України регламентує, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання. Боржник вважається таким, що прострочив виконання, якщо він не виконав його у строк, передбачений умовами договору або встановлений законом.

Статтею 1050 ЦК України передбачено, якщо договором установлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстрочкою), то при простроченні повернення чергової частини позикодавець має право зажадати дострокового повернення частини позики, що залишилася, й сплати відсотків, що йому належать.

За змістом ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Оскільки, відповідачем порушене зобов`язання з повернення кредитних коштів що встановлені умовами Договору, «Тарифами Банку», умовами та правилами надання банківських послуг в АТ КБ «ПриватБанк» до яких він приєднався, то станом на 06.08.2025 за ним обліковується прострочена заборгованість у розмірі 180517,74рн.

Указаний розмір заборгованості здійснений відповідно до умов договору та підтверджений наданими до суду розрахунками.

Суд критично ставиться до тверджень відповідача про те, що процентна ставка, зазначена позивачем у позові не відповідає реальній процентній ставці, передбаченій договором.

Оскільки як убачається із Заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківський послуг, Виписці за Договором та Розрахунку заборгованості, відповідачу нараховувались проценти за користування кредитними коштами в розмірі 3,5% в місяці. Що математично відповідачє річній процентній ставці 42% річних (42:12=3,5) яку погодив відповідач, підписуючи Заяву з АТ КБ "ПриватБанк" про приєднання до Умов та Правил надання банківський послуг.

Крім того, суд критично ставиться до тверджень строни відповідача про те, що проценти за користування кредитом нараховувались позивачем після спливу визначеного договором строку кредитування.

Оскільки як убачається з матеріалів справи, строк договору становить 12 місяців з пролонгацією. А отже по закінчення 12 місячного строку дії кредитного договору, строк його дії продовжується, про що надана згода відповідачем при підписанні ним Заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківський послуг.

Також суд звертає увагу, що як передбачено ст. 627 ЦК України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За положеннями статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

Волевиявлення є важливим чинником, без якого неможливо вчинення правочину, що узгоджується зі свободою договору, установленою статтею 627 ЦК України. Своє волевиявлення на укладення договору учасник правочину виявляє в момент досягнення згоди з усіх істотних умов, складання та скріплення підписом письмового документа, в якому фіксуються правові наслідки (постанова Верховного Суду від 27.11.2019 у справі №182/5322/18).

Таким чином суд дійшов до висновку, що при укладенні кредитного Договору відповідач виразив своє волевиявлення на укладання кредитного Договору з позивачем та погодження всіх істотних умов Договору, в тому числі розміру нарахованих відсотків за користування кредитом та строку дії договору.

Інших доказів на неправомірне нарахування відсотків, відповідачем до суду не надано. Як і не надано доказів на підтвердження належного виконання вимог договору.

Конституцією України передбачено, що всі рівні перед законом і судом; змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості (статті 24 та 129).

Виходячи зі змісту ч.1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків.

Ураховуючи викладене вище та приймаючи до уваги те, що відповідач взяті на себе зобов`язання не виконав в зв`язку з чим утворилась заборгованість по сплаті коштів, суд вважає позов обґрунтованим та доведеним, що дає підстави для задоволення в повному обсязі.

У зв`язку з задоволенням позову в повному обсязі, судовий збір в розмірі 2422,40грн, відповідно до ст. 141 ЦПК України покладаються на відповідача.

Керуючись Конституцією України, статтями 11, 207, 525-526, 530, 536, 549, 551, 610, 626, 629, 1046-1056 ЦК України, статтями 7, 10, 75-79, 81, 141, 265-268 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Позов Акціонерного товариства "ПриватБанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний Банк «Приватбанк» заборгованість у розмірі 180517,74грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний Банк «Приватбанк» судовий збір в розмірі 2422,40грн.

Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: Акціонерне товариство комерційний банк «ПРИВАТБАНК», ЄДРПОУ 14360570, адреса місцезнаходження: м. Київ, вулиця Грушевського. 1-Д.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , місце реєстрації за адресою: АДРЕСА_1 .

Повний текст рішення складено та підписано 12.06.2026, у відповідності до частини 5 статті 268 ЦПК України.

Суддя В. В. Бабко

Оригінал: reyestr.court.gov.ua