Рішення від 27 травня 2026 р. у справі №452/53/26 — Дрогобицький міськрайонний суд Львівської області

Справа №452/53/26

Провадження №2/442/805/2026

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 травня 2026 року Дрогобицький міськрайонний суд Львівської області в складі головуючої – судді Грицай М.М.,

секретар судового засідання – Антоненко В.О.,

за участю позивача - ОСОБА_1 ,

представника позивача - адвоката Горзова О.О.,

представника відповідача - адвоката Кіт В.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 , від імені якої діє представник - адвокат Горзов Олександр Олександрович, до ОСОБА_2 про встановлення додаткового строку для прийняття спадщини,

в с т а н о в и в:

Адвокат Горзов О.О. звернувся до суду в інтересах ОСОБА_1 з позовом до ОСОБА_2 про встановлення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер чоловік позивачки – ОСОБА_3 . Після його смерті відкрилась спадщина на належне йому майно, що включає в себе квартиру АДРЕСА_1 .

За життя ОСОБА_3 заповіту не склав. Спадкоємцями за законом першої черги є позивачка ОСОБА_1 – дружина померлого та відповідач ОСОБА_3 – син померлого. З метою оформлення спадщини після померлого чоловіка на належне йому майно на території України позивачкою 07.09.2020 було видано довіреність на ім`я відповідача ОСОБА_2 , яка посвідчена нотаріусом Малгожатою Банькош-Руськовською нотаріальної контори у м.Вроцлаві за реєстровим номером 4742/2020.

Після смерті чоловіка позивачка переживала сильний стрес, викликаний раптовою трагічною втратою близької їй людини, а також втратою підприємства, що було єдиним джерелом її доходу. Через тривожні розлади різко погіршився стан її здоров`я, що призводило до втрати сну, концентрації уваги, постійної втоми, дратівливості від головних болів неврологічного характеру. За таких обставин позивачка змушена була постійно відвідувати лікарів, проходити обстеження та приймати медикаменти. Через свій стан здоров`я позивачка самостійно не мала можливості займатися оформленням спадщини на спадкове майно, що належало її покійному чоловікові в Україні.

Відповідно до ухвали Районного суду Вроцлава-Кшиків у місті Вроцлав (Республіка Польща) від 18.05.2021 спадщину за законом після ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 в м.Дембниці, за законом прийняли у рівних частках кожний: дружина ОСОБА_5 та син ОСОБА_6 .

Вважаючи, що усі необхідні дії для оформлення спадщини після смерті чоловіка нею вжиті, позивачка, зважаючи на свій психоемоційний стан та довіряючи відповідачу, не усвідомлювала про необхідність вчинення будь-яких додаткових дій для прийняття спадщини, що належала померлому чоловікові на території України. Проте, відповідач не надав позивачці жодної інформації щодо вчинених ним дій по оформленню спадкового майна в Україні. За таких обставин вона змушена була самостійно поїхати в Україну для з`ясування відповідних обставин.

Після звернення за правовою допомогою до адвоката позивачка з`ясувала, що належна її померлому чоловікові квартира АДРЕСА_1 була успадкована відповідачем самостійно.

Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, 15.09.2020 було зареєстровано право власності на вищевказану квартиру на ім`я відповідача ОСОБА_2 на підставі свідоцтва про право на спадщину.

Позивачка не мала наміру відмовлятися від спадщини, однак пропустила строк звернення до нотаріуса з поважних причин, оскільки відповідач навмисно не повідомив нотаріуса про інших спадкоємців першої черги, тобто вчинив дії, спрямовані на усунення її від спадкування. У той же час, нотаріусом не було вжито заходів для повідомлення інших спадкоємців.

Таким чином, вважає, що позивачка ОСОБА_1 пропустила шестимісячний строк для прийняття спадщини з поважних причин, зважаючи на тривалу хворобу, значну віддаленість її місця проживання від місця відкриття спадщини в Україні, недобросовісну поведінку відповідача щодо неповідомлення про наявність іншого спадкоємця за законом, а також невжиття нотаріусом заходів щодо виклику інших спадкоємців. За таких обставин позивачка не мала об`єктивної можливості вчасно звернутися до нотаріуса в Україні із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину після смерті чоловіка, а тому змушена звертатись до суду з вимогою про надання додаткового строку, достатнього для прийняття спадщини.

Представник відповідача – адвокат Кіт В.Ю. подав відзив на позовну заяву, в якому просить відмовити у задоволенні позовних вимог. В обґрунтування заперечень зазначає, що спадкове майно, а саме квартира АДРЕСА_1 , була подарована спадкодавцю ОСОБА_3 на підставі договору дарування за №2074 від 05.09.2008 року, що посвідчений Другою Дрогобицькою державною нотаріальною конторою. Відповідно до ч.1 ст. 1272 ЦК України, якщо спадкоємець протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її. Після смерті батька відповідач звернувся до нотаріуса, подав заяву про прийняття спадщини та отримав свідоцтво про право на спадщину за законом №1226, видане 15.09.2020 приватним нотаріусом Самбірського районного нотаріального округу Львівської області Швець Л.С.

03.11.2020 відповідач продав вищевказану квартиру ОСОБА_7 , що підтверджується договором купівлі-продажу житлової квартири (серія та номер 766), виданим 03.11.2020 приватним нотаріусом Дрогобицького районного нотаріального округу Львівської області Москалик Л.П.

У своєму позові позивачка зазначає, що вона пропустила строк для прийняття спадщини, так як після смерті свого чоловіка переживала сильний стрес, викликаний раптовою трагічною втратою близької їй людини, а також втратою підприємства, що було єдиним джерелом її доходу, і через тривожні розлади різко погіршився стан її здоров`я, що призводило до втрати сну, концентрації уваги, постійної втоми, дратівливості від головних болів неврологічного характеру. Однак, позивач не наводить об`єктивні, непереборні, істотні труднощі щодо вчинення необхідних дій (подання заяви до нотаріуса) та їх підтвердження належними та допустимими доказами. На думку позивача, відвідування психологічної консультації 20.01.2022, 08.02.2022, 21.12.2024 є належними доказами пропуску строку для прийняття спадщини. Щодо зазначеної інформації психолога про стан здоров`я позивачки, то така не є діагнозом лікаря, а звернення уже відбулися після того, як шестимісячний строк для вступу в спадщину був пропущений.

Щодо нотаріального акту від 07.09.2020 – довіреності, яка видана на ім`я відповідача ОСОБА_8 , для оформлення спадщини після смерті чоловіка позивачки на належне йому майно на території України, то про такий Акт відповідачу не було відомо. Також зазначає, що Акт був посвідчений нотаріусом за п`ять днів до спливу терміну на прийняття спадщини і не міг створювати наслідків для прийняття спадщини, так як заява нотаріусу про прийняття спадщини подається особисто спадкоємцем, а не через представника.

Позивач, перебуваючи за кордоном або в іншому місті, заяву про прийняття спадщини могла надіслати поштою або звернутися через консульство України в Польщі. Консульські установи України наділені правом вчиняти нотаріальні дії, зокрема, посвідчувати заяви про прийняття спадщини (стаття 38 Закону України «Про нотаріат»). Будь яких з перелічених дій позивач не здійснила, а тому спадщину не прийняла.

Вважає, що позивачка не навела у своєму позові про будь які перешкоди для подання заяви про прийняття спадщини. Вона свідомо, за відсутності будь-яких перешкод, не вчинила дії з прийняття спадщини протягом шести місяців з моменту її відкриття, що виключає застосування положень ч.3 ст. 1272 ЦК України. Вказана правова позиція є сталою і викладена в багатьох судових рішеннях як Верховного суду України, так і Верховного суду, зокрема, у Постанові Верховного суду від 20.01.2020 справа № 752/11156/18-ц (провадження № 61-14082св20).

Як вбачається з п.2 параграфу першого Нотаріального Акту від 07.09.2020, посвідченої нотаріусом Малгожатою Банькош-Руськовською позивач ОСОБА_9 заявляє, що надає ОСОБА_10 повноваження для вчинення таких дій: безкоштовної передачі належної їй частки у спадщині після ОСОБА_4 на користь Представника або продажу належної їй частки у спадщині, або в нерухомому та рухомому майні, яке входить до складу спадщини після смерті ОСОБА_11 , будь яким способом за ціною та на умовах на розсуд представника та інші повноваження. Тобто, на його думку, є фактична відмова позивача від зазначеного нерухомого майна.

Зважаючи на вище вказане, позивачка могла у встановлений законом строк звернутися до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини, жодних причин, що були б пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для не вчинення цих дій нею в позові не наведено, а тому позов є необґрунтованим.

У відповіді на відзив представник позивачки вказує, що судом витребувано у Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України інформацію щодо перетину державного кордону України (в`їзд, виїзд) громадянки Республіки Польща (позивачки у справі) у період з 01.01.2020 по 02.03.2026. З наданої Головним центром обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України інформації вбачається, що протягом запитуваного періоду позивачка вперше в`їхала на територію України 30.10.2020 та перебувала до 07.11.2020. Тобто, протягом встановленого законодавством України строку для прийняття спадщини після смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 її чоловіка – ОСОБА_3 позивачка до України жодного разу не приїздила. Таким чином, прийняти спадщину шляхом подання заяви безпосередньо нотаріусу в Україні у неї можливості не було.

Крім того, позивачка вважала, що всі необхідні дії для прийняття спадщини нею були вчинені в Польщі, а тому додаткової заяви до нотаріуса в Україні не надсилала.

Також звертає увагу на той факт, що згадана вище поїздка була пов`язана з необхідністю відвідування дерматолога для лікування долоннопідошовного псоріазу (довідка та фотофіксація додаються), викликаного стресом та сильними душевними хвилюваннями внаслідок раптової смерті її чоловіка.

Щодо посилання відповідача на п.2 параграфу першого Нотаріального Акту від 07.09.2020, посвідченого нотаріусом Малгожатою Банькош-Руськовською позивач ОСОБА_9 , то зазначає, що таким нотаріальним актом передбачена в першу чергу передача повноважень ОСОБА_12 щодо представництва інтересів довірителя – ОСОБА_1 у відповідних органах України щодо питань, пов`язаних з «підтвердженням отримання спадщини після ОСОБА_11 » (п.1 параграфу 1 Акту), а в подальшому щодо безкоштовної передачі «належної їй частки у спадщині після ОСОБА_11 » на користь Представника, або продажу належної їй частки у спадщині або в нерухомому та рухомому майні, яке входить до складу спадщини після смерті ОСОБА_11 , будь яким способом за ціною та на умовах на розсуд представника та інші повноваження. Зазначене не узгоджується з трактуванням відповідачем змісту Акту як фактичної відмови позивачки від нерухомого майна, а також підтверджується наявною у матеріалах справи копією ухвали Районного суду Вроцлав-Кшиків у місті Вроцлав (Республіка Польща) від 18.05.2021, відповідно до змісту якої спадщину за законом після ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 в м.Дембниці, прийняли у рівних частках кожний: дружина ОСОБА_13 та син ОСОБА_6 . Отже, за даних обставин позивачка ОСОБА_9 пропустила шестимісячний строк для прийняття спадщини з поважних причин, оскільки не мала об`єктивної можливості вчасно звернутися до нотаріуса в України після смерті чоловіка.

Позивач у судовому засіданні позовні вимоги підтримала та пояснила, що вона лише після шлюбу з ОСОБА_14 дізналася, що у нього є син в Україні, оскільки вони 8 років не контактували. Вона сказала своєму чоловікові, що з сином потрібно зв`язатися, і за декілька місяців вони зустрілися в місті Самборі. Після закінчення сином навчання у школі, вона запропонувала чоловікові забрати його до Польщі. Виявилось, що ОСОБА_15 був добре вихованим і у них були хороші стосунки. І все було добре, допоки не приїхала дружина відповідача.

Зазначила, що після смерті чоловіка вона була у дуже тяжкому стані, на фоні психологічного стресу отримала хворобу рук і ніг. У вересні 2020 року ОСОБА_15 сказав, що до Львова є рейси на літак і він полетить туди вирішувати спадкові справи. Тому у Вроцлаві вони пішли до нотаріуса. Вона весь час довіряла ОСОБА_15 , вірила, що він оформить спадкові права так, як вони домовлялися. Вона неодноразово питала його про це і він казав, що спадкова справа провадиться.

Доповнила, що у Польщі можна успадкувати майно через багато років і тому вона вірила відповідачу та не сподівалася, що все так може завершитися. А на початку листопада 2025 року вона дізналася про продаж квартири. Зазначила, що у пункті 2 довіреності мова йде про те, що відповідач має право продати майно, але не розпоряджатися коштами.

Після смерті чоловіка вперше приїхала в Україну 30 чи 31 жовтня 2020 року, оскільки ОСОБА_15 порекомендував їй в Самборі хорошого дерматолога.

До нотаріуса не зверталася, так як відповідач запевнив її, що зі спадкуванням все вирішить самостійно, а вона перебувала у стресовому стані. При оформленні у нотаріуса в Польщі довіреності відповідач був присутнім. У консульство України не зверталася.

У грудні 2025 року вона звернулася до адвоката за правовою допомогою щодо оформлення спадкових прав.

Не пригадує, чи була у нотаріуса при оформленні договору купівлі-продажу квартири. Коштів від продажу спадкового майна вона не отримувала.

Відповідач на даний час не бажає з нею розмовляти.

Просить задоволити позов та визначити додатковий строк для прийняття спадщини.

Представник позивача – адвокат Горзов О.О. у судовому засіданні підтримав позовні вимоги з підстав, наведених у позовній заяві. Доповнив, що позивач була переконана, що зробила усе необхідне для прийняття спадщини після смерті чоловіка і що його син все вчасно оформив. Саме ці обставини вважає непереборними, а тому строк для подання заяви на прийняття спадщини пропущено з поважних причин.

Відповідач ОСОБА_2 у судове засідання не з`явився, однак, його представник – адвокат Кіт В.Ю. заперечив щодо задоволення позовних вимог, підтримавши викладене у відзиві на позовну заяву. Додатково пояснив, що стороною позивача не наведено поважних причин пропуску строку для прийняття спадщини. Більше того, такі не доводяться належними та допустимими доказами. Звертає увагу, що при оформленні спадщини на майно застосовується законодавство тієї країни, де знаходиться спадкове майно, а тому посилання позивача на відмінність польського законодавства від українського, у зв`язку з чим вона була переконана у вчиненні усіх необхідних дій, є безпідставним. Просить відмовити у задоволенні позовних вимог.

Вислухавши пояснення учасників судового процесу, дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступних висновків.

Встановлено, що ОСОБА_3 , який доводиться чоловіком позивачці ОСОБА_1 (свідоцтво про шлюб НОМЕР_1 ) та батьком відповідачу ОСОБА_2 (свідоцтво про народження НОМЕР_2 ), помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , про що свідчить свідоцтво про смерть НОМЕР_3 .

Як вбачається з офіційного перекладу тексту нотаріального акту – довіреність (реєстр нотаріальних актів А номер 4742/2020) від 07.09.2020, Ельжбета Малґожата Потоцка заявила, що надає ОСОБА_10 , синові ОСОБА_16 та ОСОБА_17 , повноваження для вчинення таких дій: 1) представляти її і подавати від її імені будь-які заяви про волевиявлення та обізнаність у відповідних органах України щодо питань, пов`язаних з підтвердженням отримання спадщини після ОСОБА_11 , сина ОСОБА_18 і ОСОБА_19 , громадянина України, померлого дня ІНФОРМАЦІЯ_1 в селі Дембніца; 2) безкоштовної передачі належної їй частки у спадщині після ОСОБА_11 на користь Представника або продажу належної їй частки у спадщині або в нерухомому та рухомому майні, яке входить до складу спадщини після ОСОБА_11 , будь-яким особам, за ціною та на умовах на розсуд Представника; 3) отримувати ціну та підтверджувати підписом її отримання, передавати предмети договору у володіння покупця; 4) вчиняти перед відповідним нотаріусом та в усіх інших органах на території України будь-які необхідні дії, скеровані на реалізацію мети цієї довіреності; 5) подавати заяви, що містять згоду на обробку персональних даних вибраних суб`єктів на розсуд Представника; 6) підписувати, подавати і отримувати від її імені будь-які листи, свідоцтва, декларації, заяви, документи і довідки, які виявляться необхідними і будуть скерованими на реалізацію мети цієї довіреності; 7) представляти її перед будь-якими фізичними та юридичними особами, органами державної адміністрації та місцевого самоврядування, в установах, а також інших правових суб`єктах, щодо всіх питань, пов`язаних з реалізацією цієї довіреності. Представнику надається право укладати договір із самим собою.

Ухвалою районного суду Вроцлава-Кшиків у місті Вроцлаві від 18.05.2021 встановлено, що спадщину після ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 в Дембниці, що останнім часом проживав у місті Вроцлаві, за законом прийняли з обмеженням відповідальності за борги спадкодавця (з правом інвентаризації) у рівних частках кожний: дружина ОСОБА_13 та син ОСОБА_6 .

Як вбачається з інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, сформованої 10.12.2025, квартира АДРЕСА_1 належить на праві власності ОСОБА_7 ; запис внесено на підставі договору купівлі-продажу від 03.11.2020. Попередній запис внесено 15.09.2020 щодо права власності на вказане майно ОСОБА_2 на підставі свідоцтва про право на спадщину від 15.09.2020.

Із наданих позивачем медичних документів вбачається, що Ельжбета Потоцка зверталася за психологічною консультацією (вперше у січні 2021 року) та впродовж 2022 року проходила відповідну терапію, а також 08.02.2022 відвідувала лікаря-спеціаліста з психіатрії. З інформації психолога встановлено, що позивач вирішила розпочати терапію у зв`язку зі своїм психічним станом, спричиненим життєвими подіями. Смерть чоловіка, втрата підприємства та безпідставне виключення з Центрального реєстру та інформації про господарську діяльність призвели до втрати клієнткою джерела доходу та фінансової ліквідності, що, у свою чергу, спричинило неможливість сплати кредитних платежів та поточних зобов`язань.

Відповідно до ч.1 ст.1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу у шестимісячний строк з часу її відкриття заяву про прийняття спадщини.

Заява про прийняття спадщини подається спадкоємцем особисто.

Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (ч. 1 ст. 1270 ЦК України).

Положеннями статті 1272 ЦК України встановлено: якщо спадкоємець протягом строку, встановленого статтею 1270 ЦК України, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її. За письмовою згодою спадкоємців, які прийняли спадщину, спадкоємець, який пропустив строк для прийняття спадщини, може подати заяву про прийняття спадщини нотаріусу за місцем відкриття спадщини. У разі відсутності такої згоди, за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.

Позивач ОСОБА_1 у шестимісячний строк з часу відкриття спадщини, як і після вказаного строку до теперішнього часу (зважаючи на відсутність відповідних доказів у справі), до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини не зверталася.

Вважаючи, що шестимісячний строк на прийняття спадщини після смерті чоловіка (який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 ) пропустила з поважних причин, позивач 08.01.2026 звернулася до суду з позовом про встановлення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини.

Поважність причин пропуску строку обґрунтовує тривалістю хвороби, значною віддаленістю її місця проживання від місця відкриття спадщини в Україні, а також недобросовісною поведінкою відповідача.

У той же час, суд звертає увагу, що шестимісячний строк на подання заяви про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 сплив ще у вересні 2020 року. З відповіді Державної прикордонної служби України видно, що позивач ОСОБА_1 у 2020 році двічі перетинала кордон України: 30.10.2020 – в`їзд, 07.11.2020 – виїзд. При цьому, не можна залишити поза увагою, що продаж успадкованої відповідачем квартири відбувся 03.11.2020 і позивач вказала, що не пригадує чи була присутньою в нотаріуса при укладенні договору купівлі-продажу квартири. Також позивач неодноразово приїжджала в Україну в період 2021 – 2025 років. Проте, остання пояснила, що довіряла відповідачу і вважала, що він займається оформленням її спадкових прав на Україні і все зробить належним чином. Як зазначила позивач, лише дізнавшись у листопаді 2025 року про продаж відповідачем квартири, яку він успадкував після смерті батька (її чоловіка), вона звернулася за правовою допомогою.

Слід виходити з того, що поважними є причини, пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами, що перешкоджали спадкоємцю прийняти спадщину вчасно.

Верховний Суд роз`яснив, що головною ознакою поважних причин є те, що вони унеможливлюють своєчасне звернення із заявою про прийняття спадщини (постанова від 31.07.2024 справа №706/275/22). Правила частини третьої статті 1272 ЦК України про надання додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини можуть застосовуватися, якщо: 1) у спадкоємця були перешкоди для подання такої заяви; 2) ці обставини визнані судом поважними. Якщо ж у спадкоємця перешкод для подання заяви не було, а він не використав право на прийняття спадщини через брак інформації про смерть спадкодавця, незнання приписів закону тощо, тоді немає правових підстав для визначення додаткового строку для прийняття спадщини.

Такі правові висновки викладено у постанові Верховного Суду України від 04 листопада 2015 року у справі № 6-1486цс15, а також у постановах Верховного Суду від 17 жовтня 2019 року у справі № 766/14595/16, від 30 січня 2020 року у справі № 487/2375/18 (провадження № 61-10136св19), від 31 січня 2020 року у справі № 450/1383/18 (провадження № 61-21447св19) та інших.

Суд не може визнати поважними такі причини пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини, як юридична необізнаність позивача щодо строку та порядку прийняття спадщини, необізнаність особи про наявність спадкового майна та відкриття спадщини, похилий вік, непрацездатність, невизначеність між спадкоємцями, хто буде приймати спадщину, брак коштів для проїзду до місця відкриття спадщини, несприятливі погодні умови тощо.

Подібні висновки викладені Верховним Судом у постановах від 17 березня 2021 року у справі № 638/17145/17, від 22 березня 2023 року у справі № 361/8259/18 та багатьох інших.

Якщо спадкоємець пропустив шестимісячний строк для подання заяви про прийняття спадщини з поважних причин, закон гарантує йому право на звернення до суду із позовом про визначення додаткового строку на подання такої заяви.

За конкретних фактичних обставин кожної справи пропуск строку для прийняття спадщини суд має оцінювати з урахуванням тривалості такого пропуску та загальних засад цивільного законодавства, як-от розумність, добросовісність та справедливість.

Головною ознакою поважних причин такого пропуску є те, що вони унеможливлюють своєчасне звернення із заявою про прийняття спадщини.

Доводи позивача про те, що у Польщі діють інші правила прийняття спадщини, тому вона надала довіреність відповідачу, сподіваючись, що він оформить від її імені спадщину, і вона не відмовлялась від неї, то такі є безпідставними з огляду на таке.

Відповідно до статті 71 Закону України «Про міжнародне приватне право» спадкування нерухомого майна регулюється правом держави, на території якої знаходиться це майно, а майно, яке підлягає державній реєстрації в Україні, - правом України.

Як зазначалось вище, згідно з вимогами ст.1269 ЦК України, заява про прийняття спадщини подається спадкоємцем особисто.

Отже, спадкування права на нерухоме майно, яке знаходиться на території України, регулюється правом України. У випадку, коли спадкодавець на час смерті проживав за межами України, і до складу спадщини входять права на нерухоме майно, яке знаходиться на території України, прийняття спадщини відбувається у спосіб звернення спадкоємця з відповідною заявою до компетентного органу, уповноваженого на вчинення нотаріальних дій, за місцем знаходження нерухомого майна, тобто, в Україні. Прийняття спадщини за законодавством Республіки Польщі не звільняє спадкоємця від подання заяви про спадкування за місцем знаходження нерухомого майна, як це передбачено статтею 71 Закону України «Про міжнародне приватне право» та статтею 1269 ЦК України. Якщо спадкоємець не подав у визначений законом строк нотаріусу за місцем знаходження нерухомого майна заяву про прийняття спадщини, він не може вважатись таким, що прийняв спадщину. Спадкування права на майно, розташоване за межами України, не свідчить про прийняття спадщини, яка знаходиться в Україні. Такий факт не має юридичного значення для успадкування іншої частини права не нерухоме майно, розташованого на території України, оскільки як міжнародним, так і національним законодавством задекларована незалежність та самостійність відповідних спадкових процесів. Обставини прийняття спадщини за кордоном можуть лише підтверджувати обізнаність спадкоємця про смерть спадкодавця.

Верховний Суд у своїх правових висновках також часто зазначає, що не є поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини: незнання про смерть спадкодавця; юридична необізнаність спадкоємця про порядок прийняття спадщини, похилий вік; непрацездатність; встановлення судом факту, що має юридичне значення для прийняття спадщини (наприклад, установлення факту проживання однією сім`єю); невизначеність між спадкоємцями, хто буде приймати спадщину; відсутність коштів для проїзду до місця відкриття спадщини; несприятливі погодні умови; перебування в депресії у зв`язку зі смертю спадкодавця, оскільки глибокі душевні страждання через смерть близької чи знайомої людини відчуває переважна більшість людей.

Часто позивачі посилаються на події, що відбувалися до часу відкриття спадщини або настали вже після строку, встановленого законом для її прийняття (перебування на стаціонарному лікуванні в закладі охорони здоров`я, перебування за кордоном тощо). ВС з цього приводу наголосив, що оцінка поважності причин пропуску строку звернення із заявою про прийняття спадщини повинна стосуватися періоду від моменту відкриття спадщини й до спливу шестимісячного строку, встановленого законом для її прийняття. Саме протягом цього періоду мають існувати об`єктивні та істотні перешкоди для прийняття спадщини. Інші періоди досліджуються, якщо ці перешкоди почали існувати протягом шестимісячного строку та тривали до моменту звернення до нотаріуса або до суду (постанова від 17.08.2023 справа № 626/274/22, провадження № 61-8694св23.

У постанові Верховного Суду від 31 серпня 2022 року у справі №148/2003/20 (провадження № 61-404св22) зазначено, що позивач посилався на такі причини пропуску шестимісячного строку звернення до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини: хвороба; постійне проживання за кордоном у Федеративній Республіці Німеччині; наявність встановлених жорстких карантинних обмежень, в результаті чого установи та організації у цій країні не працювали. Верховний Суд погодився з висновками суду апеляційної інстанції про те, що наведені обставини не є поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини, оскільки не пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій. Під час шестимісячного строку, встановленого для подання заяви про прийняття спадщини, позивач перебував на лікарняному 30 календарних днів та 10 календарних днів. Тож суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що позивач не був позбавлений можливості в інший час протягом зазначеного шестимісячного строку надіслати поштою до нотаріальної контори заяву (повідомлення, телеграму) про прийняття спадщини чи подати відповідну заяву або надіслати її консулу. Доказів того, що позивач за станом здоров`я фізично не міг цього зробити до суду не надано.

У справі, що розглядається, відсутні докази, що позивач ОСОБА_1 за станом здоров`я не могла звернутися із заявою про прийняття спадщини. Зрештою, як пояснила в судовому засіданні сама позивач, вона сподівалася, що відповідач про все подбає самостійно.

З урахуванням викладеного вище, суд не вбачає підстав для визначення позивачу додаткового строку для прийняття спадщини, оскільки під час розгляду справи позивачем не було надано суду доказів, що причини пропуску шестимісячного строку для подачі заяви про прийняття спадщини є поважними, пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами.

Безспірних доказів поважності причин пропуску строку для звернення із заявою про прийняття спадщини позивач суду не надала. Фактичні причини пропуску, про які заявляє позивачка - необізнаність із положеннями закону, яким встановлено строки особистого звернення із заявою про видачу свідоцтва про спадщину, її тривала хвороба – проходження терапії у психолога (кінець 2021 року – 2022 рік), недобросовісна поведінка відповідача – неповідомлення нотаріуса про іншого спадкоємця, не можуть вважатись поважними та об`єктивними.

Суду не були надані будь-які інші дані про те, що позивачка протягом шестимісячного строку після смерті спадкодавця була позбавлена можливості звернутися до нотаріальної контори чи до консульства України в Польщі із заявою про прийняття спадщини.

Отже, позивачем не доведені поважні причини пропуску строку для прийняття спадщини, її вимоги не ґрунтуються на достатніх і належних доказах у справі та зазначених нормах матеріального права, а тому у задоволенні позову слід відмовити.

Керуючись статтями 12, 81, 200, 263-265 ЦПК України, суд

,

у х в а л и в :

Відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення додаткового строку для прийняття спадщини.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками, якщо апеляційну скаргу не подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення виготовлено 11.06.2026.

Суддя М.М. Грицай