Рішення від 03 червня 2026 р. у справі №461/8047/24 — Галицький районний суд м. Львова

Справа №461/8047/24

Провадження №2/461/71/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 червня 2026 року м.Львів

Галицький районний суд м.Львова в складі:

головуючого - судді Кротової О.Б.,

за участі секретаря судового засідання Петрушки І.С.,

учасники справи:

позивачка ОСОБА_1 ,

представник позивачки ОСОБА_2 ,

представник відповідачки ОСОБА_3 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Львові в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про визнання права спільної сумісної власності подружжя на квартиру та поділ спільного майна подружжя,

в с т а н о в и в:

1.Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

Позивачка ОСОБА_1 02.10.2024 звернулась в суд із позовом до відповідачки ОСОБА_4 , в якому просить визнати об`єктом права спільної сумісної власності подружжя квартиру АДРЕСА_1 , яка складається з трьох жилих кімнат, одна з яких розташована у цокольному приміщенні (поверсі), позначеному в технічному паспорті літ. VII на АДРЕСА_2 , загальною площею 86,2 кв.м, житловою площею 67,9 кв.м, після проведеної реконструкції та капітального ремонту, номер запису 17476 в книзі 17, у зв`язку з істотним збільшенням вартості даної квартири та її житлової площі за рахунок реконструкції та проведеного капітального ремонту, внаслідок спільних трудових і грошових затрат подружжя, а також просить визнати за нею, ОСОБА_1 , право власності на спільне майно подружжя, а саме на 1/6 частку квартири АДРЕСА_3 , яка належала на праві приватної власності чоловіку ОСОБА_5 , в будинку АДРЕСА_2 . Окрім цього, просить стягнути з відповідачки судові витрати у розмірі 57 124,70 грн, які складаються із судового збору, витрат на оплату послуг експерта та адвоката.

Процесуальні дії у судовій справі

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями у Галицькому районному суді м.Львова від 02.10.2024 визначено склад суду: головуючий суддя Кротова О.Б.

Ухвалою судді від 08.10.2024 позовну заяву залишено без руху, надано позивачці строк для усунення недоліків.

На виконання вимог ухвали судді від 08.10.2024, позивачкою ОСОБА_1 21.10.2024 подано заяву про усунення недоліків позовної заяви, а саме долучено квитанцію про доплату судового збору.

Ухвалою від 22.10.2024 прийнято позов до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче судове засідання.

Від представника відповідачки ОСОБА_4 – адвоката Брони М.В. 07.11.2024 надійшов відзив на позовну заяву.

Представником позивачки ОСОБА_1 – адвокатом Гордієнко О.Ю. 20.01.2025 подано заперечення на відзив сторони позивачки (відповідь на відзив).

Ухвалою суду від 20.01.2025 у вказаній справі призначено судову будівельно-технічну та оціночно-будівельну експертизу, проведення якої доручено експертам Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз, провадження у справі зупинено на час проведення експертизи.

23.02.2026 із Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз повернулись матеріали цивільної справи №461/8047/24 з висновком експерта Рубцової Г.В. за результатами проведення судової будівельно-технічної та оціночно-будівельної експертизи від 12.02.2026 №1111-Е.

Ухвалою суду від 24.02.2026 поновлено провадження у справі, призначено підготовче судове засідання.

Ухвалою суду від 31.03.2026 закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду.

В ході судового розгляду 28.05.2026 представником позивача – адвокатом Гордієнко О.Ю. через систему «Електронний суд» подано «уточнення до позовної заяви», та ухвалою суду, яка занесена до протоколу судового засідання, в прийнятті такої –відмовлено, оскільки вона подана з порушенням процесуального строку, встановленого ч.2, 3 ст.49 ЦПК України.

02.06.2026 від представника відповідача – адвоката Брони М.В. надійшла заява про долучення детального опису послуг від 01.06.2026 на підтвердження витрат відповідачки на правову допомогу.

Аргументи учасників справи

Позивачка ОСОБА_1 обґрунтовує позовні вимоги такими обставинами. Вона була цивільною дружиною ОСОБА_5 , їх спільне проживання розпочалося у грудні 1994 року. Факт її проживання із ОСОБА_5 однією сім`єю чоловіка та дружини без реєстрації шлюбу з 1994 року встановлено рішенням Галицького районного суду м.Львова від 11.01.2023, а також частково поділено спільно нажите майно, зокрема нежитлове приміщення майстерні по виготовленню ключів на першому поверсі будинку АДРЕСА_4 , придбане ними обладнання для майстерні та автомобіль 2007 року випуску. ІНФОРМАЦІЯ_1 її чоловік ОСОБА_5 помер, спадкоємицею за заповітом є його дочка ОСОБА_4 (відповідачка), яку вони з чоловіком виховували разом до її повноліття. Відповідачка проживала разом з ними і знаходилась під їхньою опікою аж до того часу, коли закінчила навчальний заклад і виїхала в Ізраїль, де вже проживає більше 16 років. На даний час вона є громадянкою Ізраїлю, вийшла заміж, має дітей. Протягом цього часу вона знала, що батько заповів їй квартиру АДРЕСА_1 , однак не виявляла жодного бажання допомагати привести квартиру батька у належний стан, а квартира потребувала термінового капітального ремонту та реконструкції. Вона (позивачка) з чоловіком мали намір проживати у його квартирі до кінця життя, тому вона брала активну участь у частковій реконструкції, капітальному ремонті та облаштуванні його квартири як власною працею (знаходила спеціалістів будівельників, контролювала їх роботу, придбавала з допомогою своєї дочки та доставляла будівельні матеріали, прибирала, займалась облаштуванням квартири), так і власними грошима. Також з цією метою вона два рази виїжджала на роботу в Німеччину, а зароблені гроші вкладала в ремонт квартири. Після проведених робіт з реконструкції та ремонту, вартість квартири істотно збільшилась, що дає їй право у відповідності до ст.62 СК України визнати квартиру померлого чоловіка об`єктом права спільної сумісної власності подружжя та поділити таку з урахуванням її вкладу, як особистою працею, так і особистими коштами у майно чоловіка. Детальніше наводячи обґрунтування позову, позивачка зазначила, що фактично вони проживали разом однією сім`єю в квартирі АДРЕСА_1 уже з грудня 1994 року, на той час ця квартира частково належала ОСОБА_5 , а згодом після успадкування часток у вказаній квартирі від батьків, вона перейшла повністю у власність чоловіка. Коли ОСОБА_5 став єдиним власником вказаної квартири, вони вирішили її капітально відремонтувати та дещо реконструювати. У цій квартирі довгий час не проводилось навіть косметичні ремонти, оскільки батьки чоловіка, які проживали у цій же квартирі, були уже літні (а в кінці життя були вже лежачими хворими) і потребували стороннього догляду та спокою, тому проводити якісь будівельні роботи було нереально. Квартира потребувала також часткового перепланування, оскільки ванна була облаштована в кухні, потребували заміни п?єци, які не нагрівали квартиру до потрібної температури, потребували заміни вікна, оскільки старі вікна, які вони відремонтували, згнили, також в незадовільному стані були стіни, підлога, двері, внутрішні комунікації, а подальше псування балкону могло призвести до його обвалу. Стан підвалу у цокольному приміщенні був таким, що його навіть за призначенням, як підвал, не було можливості використовувати. Отже, починаючи з 2005 року і особливо останніх десять років вони з чоловіком реконструйовували та капітально ремонтували квартиру, що підтверджується даними технічних паспортів, фотографіями, показаннями свідків, висновком спеціаліста будівельника, квитанціями про придбання будматеріалів, дозвільними документами окремих служб. Зокрема, у відповідності до технічного паспорту від 29.09.1995, загальна площа спірної квартири, яка належала ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_7 складала 69,2 м.кв., а житлова - 50,1 м.кв., комора в підвалі площею 18,3 м.кв. Після проведеної ними з чоловіком реконструкції (за даними технічного паспорту від 02.03.2024, інвентаризаційна справа 38714), квартира АДРЕСА_1 , яка належала ОСОБА_5 (після спадкування майна за батьками), з урахуванням похибок, допущених у попередньому техпаспорті, складає 67,9 м.кв., де житлова площа становить 49,6 м.кв., а з урахуванням переобладнаного під житлову кімнату за рахунок цокольного приміщення, де розташовувалась комора, розбирання печей та перенесення ванни, загальна площа квартири складає 86,2 м.кв., житлова площа складається із трьох кімнат загальною площею 67,9 кв.м. Вказує, що її чоловік не встиг внести зміни до свідоцтва про право власності через прогресуючу хворобу і смерть. Разом з тим, зазначає, що ними не проводилось таких робіт із реконструкції, які б потребували отримання дозволу та містобудівних умов та обмежень, відповідно не потрібно було розробляти проєкт реконструкції. За таких умов, після проведення перепланування достатньо отримати новий технічний паспорт та технічний висновок про те, що проведені зміни не потребують отримання дозвільних документів. Позивачкою надано перелік виконаних ремонтно-будівельних робіт в спірній квартирі та цокольному приміщенні, зокрема у квартирі: перенесена ванна з кухні на місце комірки із заміною та прокладанням нових труб водопостачання та частково каналізаційних труб в кухні та реконструйованому санвузлі; частково прокладена електропроводка із заміною усіх розеток і вимикачів та реставрацією освітлювальних приладів; розібрано опалювальні печі, влаштовані газові конвектори; в кухні влаштована газова колонка для підігріву води; замінено старі дерев`яні вікна на металопластикові з відливами і підвіконнями; відреставровано дерев`яні вхідні і міжкімнатні двері; по новому облаштовано санвузол та демонтовано стінну шафу, а також в новоствореному санвузлі стіни високоякісно поштукатурені, пошпакльовані, частково облицьовані керамічною плиткою та пофарбовані латексною фарбою, стеля пофарбована латексною фарбою; влаштовані ніші для умивальника і бачка унітазу; під стелею облаштована коміка з опорядженням пластиковим сайдингом; підлога облицьована керамічною плиткою; в коридорі стіни та стеля високоякісно поштукатурені, пошпакльовані, частково опоряджені мозаїчною штукатуркою та пофарбовані водоемульсійною фарбою; на підлозі влаштований лінолеум; в ніші влаштована вбудована шафа; в кухні стіни та стеля поштукатурені, пошпакльовані, частково опоряджені облицьовані керамічною плиткою та пофарбовані водоемульсійною фарбою; на підлозі влаштований лінолеум; в житлових кімнатах стіни та стеля високоякісно поштукатурені, пошпакльовані високоякісно та пофарбовані водоемульсійною фарбою з влаштуванням стельових плінтусів; паркетні підлоги з дерев`яними плінтусами відновлені, поцикльовані; під газовими конвекторами влаштована керамічна плитка; балконна бетонна плита відновлена та облицьована керамічною плиткою; відновлені та пофарбовані металеві огороджуючі конструкції; влаштовані огороджуючі конструкції і дашок з полікарбонату. Окрім цього, в кімнати, прихожу і кухню ними придбано та виготовлено на замовлення меблі. У цокольному приміщенні облаштовано кімнату відпочинку, а саме: розібрано піч і влаштовано камін; прокладені внутрішні труби водопостачання та каналізації, облаштовано місце для прання; замінено електропроводку з встановленням розеток, вимикачів та освітлювальних приладів; замінено старі дерев`яні вікна на металопластикові, з фасадної сторони ламіновані з відливами та підвіконнями; замінені старі дерев`яні двері на металеві з МДФ накладкою; частково влаштована підлога з керамічної плитки та частково з нового паркету; очищені стіни і стеля від опорядження з штукатуркою, частково заново високоякісно поштукатурено, пошпакльовано та пофарбовано водоемульсійними фарбами, частково облицьовано керамічною плиткою, декоративною плиткою «під камінь» та дерев`яною вагонкою, частково цегляні стіни без штукатурення покриті спеціальними розчинами. Також кімната омебльована меблями, які частково виготовлялись на замовлення саме для цієї кімнати. Оскільки для визначення обсягів проведених ними з ОСОБА_5 ремонтних робіт та їх вплив на стан та вартість його квартири, а також визначення інших питань були необхідні спеціальні знання, вона звернулась до судового експерта Грінько О.І. та отримала Висновок експерта №007/24 від 20.03.2024 оціночно-будівельної та будівельно-технічної експертизи (далі – Висновок). В ході огляду судовим експертом квартири було встановлено, що в досліджуваній квартирі та приналежному до неї цокольному приміщенні недавно був проведений ремонт з використанням сучасних будівельних матеріалів, що підтверджується наданими для дослідження платіжними документами, а саме в квартирі та цокольному приміщенні були проведені ремонтно-будівельні роботи. Так, згідно із зазначеним вище Висновком, результати проведення ремонтно-будівельних робіт в квартирі АДРЕСА_1 відносяться до невід`ємних поліпшень і їх вартість становить 1 185 000 грн. Також експерт у Висновку стверджує, що цокольне приміщення літ. VII від квартири АДРЕСА_1 можливо відокремити. Враховуючи наведене, невід`ємні поліпшення у спірній квартирі та цокольному приміщенні після проведення ремонтно-будівельних робіт за останніх 10 років, зроблених нею і ОСОБА_5 за спільні кошти збільшили вартість вказаного майна (квартири) на загальну суму 1 185 000 грн, частка кожного з них в цих невід`ємних поліпшеннях складає 592 500,00 грн, відповідно у процентному відношенні до вартості всього нерухомого майна, невід`ємні поліпшення становлять відповідно 26,1% на обох, а на одного із подружжя - 13,05 %. Таким чином, вартість квартири АДРЕСА_1 на даний час складає 4 540 000 грн (3 754 000 грн – квартира, 786 000 грн – цокольне приміщення, підвал). Враховуючи наведене вище, вважає, що за час сімейного життя спільною працею і коштами вони, ОСОБА_5 і ОСОБА_1 , істотно збільшили вартість квартири, яка належала на праві приватної вартості чоловіку, у зв`язку із чим є підстави вважати, що за рахунок спільної праці і вкладення спільних коштів у невід`ємні покращення квартири АДРЕСА_1 , вони набули 26,1 % спільного майна подружжя у вказаній квартирі. Загальна площа спірної квартири разом із переобладнаною у житлове приміщення коморою у цокольному поверсі будинку складає 86,2 м.кв., з яких житлова площа складає 67,9 м.кв., відповідно, частка у розмірі 13,05% від квартири складає 11,24 кв.м., що становить 1/6 частку від загальної площі квартири і цокольного приміщення. Отже, враховуючи положення ст.62 СК України, позивачка просить визнати за нею право власності на 1/6 частки у спільному майні подружжя, а саме у квартирі АДРЕСА_1 , вартість якої було істотно збільшено (практично на третину) за рахунок їхніх з чоловіком спільних коштів, за які вони здійснювали невіддільні покращення нерухомого майна її чоловіка.

Представник відповідачки ОСОБА_4 – адвокат Брона М.В. подала відзив на позовну заяву, в якому заперечила щодо позовних вимог позивачки ОСОБА_1 в повному обсязі, вважає вимоги безпідставними та необґрунтованими з таких підстав. Висновок експерта №007/24 від 20.03.2024 оціночно-будівельної та будівельно-технічної експертизи є неналежним та недопустимим доказом у даній справі, оскільки такий не відповідає вимогам закону. Зокрема, у цьому Висновку не зазначено, що такий підготовлено для подання до суду та що експерт обізнаний про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок. Так, раніше цей Висновок експерта було подано до суду в ході розгляду Галицьким районним судом м.Львова справи №461/2551/24 і у такому не було зазначено ці дані. У даній справі позивачка подає в якості доказу цей же Висновок експерта, однак у вступній частині такого вже наявний аркуш, на якому дописано, що експерт обізнана про кримінальну відповідальність за ст. 384 КК України, наявний підпис та печатка судового експерта, а також зазначено, що висновок експерта підготовлено для подання до суду. Представник відповідачки звертає увагу на те, що чинним законодавством не передбачено внесення жодних змін та доповнень до висновку судового експерта. Окрім цього, вказує на інші дані, які свідчать про невідповідність висновку експерта вимогам закону, а саме Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні», Національного стандарту №1 «Загальні засади оцінки майна і майнових прав», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10.09.2003 №1440, та Національного стандарту №2 «Оцінка нерухомого майна», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.10.2004 №1442. Так, всупереч наведеним нормативно-правовим актам, судовим експертом до Висновку не було долучено жодного документу (вихідні дані), який би підтверджував перелік ремонтних робіт, проведених у спірній квартирі, ким і в який період часу були проведені такі ремонтні роботи, в результаті яких відбулись невід`ємні поліпшення у квартирі, як і не було долучено детального кошторису виконаних робіт, які судовий експерт навела у п.2 Висновку. Також позивачкою перед експертом не ставилось питання про вартість спірної квартири та належного до неї цокольного приміщення до проведення ремонтних робіт, а зазначена у позовній заяві вартість квартири у розмірі 2 882 000 грн та вартість цокольного приміщення у розмірі 473 000 грн була визначена позивачкою самостійно, шляхом віднімання від ринкової вартості квартири на даний час вартості ремонтних робіт, які призвели до невід`ємних покращень, що, відповідно, є неналежним доказом такої вартості. Серед іншого, представник відповідачки звертає увагу на те, що судовий експерт у переліку ремонтно-будівельних робіт, які начебто були проведені у спірній квартирі, зазначає, що відбулась заміна старих дерев`яних вікон на металопластикові з відливами і підвіконням. Разом з тим, відповідно до списку пам`яток архітектури АДРЕСА_2 відноситься до пам`ятки архітектури м.Львова (№761), відповідно заміна вікон у історичній частині міста є нищенням пам`яток архітектури та порушенням норм чинного законодавства. Вважає, що під час заміни вікон у спірній квартирі, ОСОБА_5 мав би отримати висновок управління охорони історичного середовища та відповідні креслення, а також погодження Галицької районної адміністрації Львівської міської ради. Однак позивачкою на підтвердження факту заміни вікон у спірній квартирі та цокольному приміщенні не було долучено такого належного та допустимого доказу, як і експертом, відповідно, до висновку. Також представник відповідачки вказує на те, що судовим експертом було цілком проігноровано той факт, що у технічному паспорті на спірну квартиру та належне до неї цокольне приміщення, виготовленому 02.02.2024, було зроблено примітку про те, що документів на реконструкцію приміщення VII/18,3 м.к. в житлову бюро не подано. Тобто така реконструкція є самочинною, незаконною, а відтак експерт не мав жодної правової підстави враховувати вартість такої реконструкції. Щодо правового обґрунтування позовних вимог позивачки, із покликанням на норми ст. 62 СК України та практику Верховного Суду, зазначає, що позивачкою не доведено, що збільшення вартості майна є істотним і у таке збільшення були вкладені її окремі (власні) кошти чи власна трудова діяльність. Таким чином, з матеріалів справи не вбачаються передбачені ст. 62 СК України підстави виникнення права спільної сумісної власності подружжя на майно, що належало ОСОБА_5 на праві особистої приватної власності. Також позивачкою не надано жодних доказів, які б підтверджували її трудову діяльність впродовж їх спільного з ОСОБА_5 проживання, отримання нею доходів чи наявності у неї особистих грошових коштів, заощаджень. Окрім цього, представник відповідачки звертає увагу на те, що ОСОБА_5 впродовж свого життя завжди мав чітку і непохитну волю, щоб спірна квартира належала його єдиній доньці – ОСОБА_4 , про що ним за життя було складено два заповіти. Щодо формулювання позовної вимоги також зазначає, що об`єкта нерухомого майна – квартири АДРЕСА_1 , яка складається з трьох житлових кімнат, одна з яких розташована в цокольному приміщенні, позначеному в Технічному паспорті літ. VII на АДРЕСА_2 загальною площею 86,2 м.кв., житловою площею 67,9 м.кв., і право власності на 1/6 в якій просить визнати за нею, – не існує. Щодо вимоги про стягнення витрат на професійну правничу допомогу вказує, що така не підлягає задоволенню, оскільки не підтверджується належними доказами. Також у відзиві представником відповідачки зазначено про орієнтовний розмір витрат, які відповідачка очікує понести, на професійну правничу допомогу – 40 000 грн.

У письмових запереченнях (відповіді на відзив) представник позивачки ОСОБА_1 – адвокат Гордієнко О.Ю. висловила свою позицію про те, що сторона позивачки не погоджується із твердженнями представника відповідачки у відзиві та зазначила таке. Доводи представника відповідачки щодо визнання недопустимим доказом висновку експерта жодним чином не підтверджується, судовим експертом не було порушено вимог діючого законодавства при проведенні експертизи. Також представник позивачки зазначає, що сторона відповідачки ставить під сумнів період проведення ремонтних робіт та реконструкції, а також сам факт їх виконання. Разом з тим, матеріалами справи підтверджується те, що ремонтні роботи та реконструкція були проведені в останні 10 років спільного життя подружжя, а судовий експерт використовувала ті технічні паспорти, які були наявні. Зокрема, вказала, що новий технічний паспорт виготовляють лише після того, як відбулись технічні зміни в приміщенні. Щодо заміни вікон у квартирі зазначає, що така заміна була необхідною і терміновою через повне знищення дерев`яних вікон. Спочатку подружжя відремонтували віконні рами, але вони швидко псувалися і виникла необхідність їх терміново замінити. На будинку відсутня позначка, що це пам`ятка архітектури і усі сусіди замінили вікна на металопластикові. Саме тому вони також не вбачали застережень щодо заборон для заміни вікон. Щодо уточнення площі квартири, представник позивачки додатково зазначила, що при виготовленні нового технічного паспорта станом на 02.02.2024 було уточнено реальну площу квартири АДРЕСА_1 , яка складає 67,9 м.кв., має окремий санвузол площею 3,4 м.кв., повноцінну кухню площею 8,2 кв.м, замість попередньої 6,7 м.кв., що пов`язано із перенесенням ванни із кухні до облаштованої ванної кімнати. Також є реконструйоване і переобладнане в житлове приміщення площею 18,3 м.кв. в цокольному поверсі, на яке не представлено документів про його переобладнання в житлове. Тобто, на даний час житлова площа спірної квартири складає 67,9 м.кв. Вказане також підтверджує факт, що проведена реконструкція та переобладнання вказаної квартири без втручання у несучі конструкції будови. Таким чином, представник позивачки вважає, що в даному випадку вартість нерухомого майна, враховуючи і квартиру і приміщення на цокольному поверсі, істотно збільшилась за рахунок переобладнання та капітального ремонту, а відтак вартість врахована в загальному квартири і цокольного приміщення. Відповідно і частка у розмірі 13,05%, на яку позивачка просить визнати право власності, розрахована із загальної площі приміщень (квартири і цокольного приміщення) в розмірі 86,2 м.кв.

В судовому засіданні позивачка та її представник підтримали позовні вимоги з підстав, наведених у позовній заяві та відповіді на відзив, просили позов задоволити. Позивачка ОСОБА_1 пояснила, що з грудня 1994 року вона з ОСОБА_5 проживали однією сім`єю та вели спільне господарство. Протягом спільного проживання за спільні кошти та спільною працею здійснювали покращення та капітальний ремонт квартири. Зокрема, у 2004 році було проведено реконструкцію та ремонт житла: облаштовано кухню та ванну кімнату, замінено підлогу, встановлено металопластикові вікна, відреставровано двері, реконструйовано балкон, проведено водопостачання, облаштовано підвальне приміщення (пральню, камін тощо). Ремонтні роботи тривали близько десяти років через обмеженість їхніх фінансових можливостей. Кошти на проведення ремонту формувались зі спільних доходів подружжя, зокрема пенсій, трудових доходів та доходів від оренди земельної ділянки. Загалом вони разом прожили 28 років.

Представник відповідачки заперечила щодо задоволення позовних вимог, надала пояснення, які відповідають змісту відзиву на позовну заяву, просила відмовити у задоволенні позову. Зокрема, зазначила, що позовні вимоги є необґрунтованими та не підтверджені належними, допустимими і достатніми доказами. Надані позивачкою докази не підтверджують здійснення таких поліпшень майна, які б призвели до істотного збільшення його вартості або зміни його функціонального призначення. З матеріалів справи вбачається, що виконувалися переважно поточні ремонтні роботи, які самі по собі не є підставою для визнання права на частку у майні. Подані квитанції та інші документи не дають можливості встановити особу покупця, час придбання матеріалів та їх використання саме щодо спірного об`єкта нерухомості, а частина документів є нечитабельною або не містить відомостей, необхідних для підтвердження заявлених обставин. Окрім цього, висновок експерта не підтверджує факту здійснення істотних поліпшень спірного майна. Отже, належних доказів істотного збільшення вартості майна внаслідок спільних трудових чи грошових затрат позивачем не надано.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_5 із 02.12.2005 був одноосібним власником квартири АДРЕСА_1 . Вказане підтверджується свідоцтвом про право власності на квартиру № НОМЕР_1 від 27.10.1995 Виконавчого комітету Львівської міської ради народних депутатів, свідоцтвом про право на спадщину за законом від 07.11.2005, зареєстрованим в реєстрі за №2-1289 та витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно №9150222 від 02.12.2005, виданим ОКП ЛОР «Бюро технічного інвентаризації та експертної оцінки» (т.1 а.с. 21-22, 23, 24).

Рішенням Галицького районного суду м.Львова від 11.01.2023 у справі №461/3341/22 задоволено позов ОСОБА_1 до ОСОБА_5 про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу, визнання майна спільною сумісною власністю та поділ майна. Даним рішенням встановлено факт проживання однією сім`єю чоловіка та дружини без реєстрації шлюбу - ОСОБА_1 та ОСОБА_5 , починаючи з 1994 року і по даний час (11.01.2023); визнано об`єктами права спільної сумісної власності ОСОБА_1 та ОСОБА_5 таке майно: нежитлове приміщення загальною площею 36,2 кв.м, розташоване на першому поверсі будинку АДРЕСА_4 ; обладнання (станки та заготовки) для виготовлення ключів; транспортний засіб марки «Skoda», модель «Roomster Style», рік випуску - 2007, р.н. НОМЕР_2 , номер шасі № НОМЕР_3 . В порядку поділу майна, що є об`єктом спільної сумісної власності, визнано за ОСОБА_1 право власності на: 1/2 частки нежитлового приміщення загальною площею 36,2 кв.м, розташованого на першому поверсі будинку АДРЕСА_4 ; 1/2 частини обладнання (станки) для виготовлення ключів; 1/2 частки транспортного засобу марки «Skoda», модель «Roomster Style», рік випуску - 2007, р.н. НОМЕР_2 , номер шасі № НОМЕР_3 . В порядку поділу майна, що є об`єктом спільної сумісної власності, визнано за ОСОБА_5 право власності на: 1/2 частки нежитлового приміщення загальною площею 36,2 кв.м, розташованого на першому поверсі будинку АДРЕСА_4 ; 1/2 частини обладнання (станки та заготовки) для виготовлення ключів; 1/2 частки транспортного засобу марки «Skoda», модель «Roomster Style», рік випуску - 2007, р.н. НОМЕР_2 , номер шасі № НОМЕР_3 (т.1 а.с. 122-127).

Заповітом, посвідченим приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Коцюрубою Л.Я. за реєстровим номером 1084 від 22.05.2023, ОСОБА_5 на випадок своєї смерті зробив таке розпорядження: усе його майно, де б воно не було і з чого б воно не складалося і взагалі все те, що на випадок його смерті буде йому належати і на що він за законом буде мати право, заповів доньці ОСОБА_4 (т.1 а.с.20).

ОСОБА_5 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_4 , виданим 25.09.2023 Відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, актовий запис №5738 (т.1 а.с.121).

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги про визнання об`єктом права спільної сумісної власності подружжя квартири АДРЕСА_1 із цокольним приміщенням та визнання права власності на 1/6 частики такої, у зв`язку з істотним збільшенням вартості даної квартири за рахунок спільних трудових і грошових затрат подружжя, позивачка ОСОБА_1 долучає такі докази:

?Розпорядження Галицької районної адміністрації №314 від 02.04.2004 «Про розгляд заяви співвласника квартири АДРЕСА_1 », згідно з яким дозволено замінити в квартирі АДРЕСА_1 пічне опалення на конвектори (підключення в ДВК) згідно технічного заключення ВАТ «Львівгаз» (т.1 а.с.26);

?Робочий проєкт газифікації конвекторів замість ОП буд. АДРЕСА_5 , гр. ОСОБА_5 (т. 1 а.с.27-30);

?довідку, видану ОСОБА_1 03.09.2024 №Вих.-8077/01-24 Львівською філією ТзОВ «Газорозподільні мережі України» про те, що внутрішньо будинкову газову мережу та газове обладнання (ПГ-4 – 1 шт; ГК-1 шт; конвектори- 2 шт) прийняті в експлуатацію по адресу: АДРЕСА_5 . Газові прилади справні, придатні до користування (т.1 а.с.25);

?Комерційну пропозицію №1584 від 25.02.2015, складену на ім`я ОСОБА_1 щодо виготовлення/постачання металопластикових віконних конструкцій за адресою: АДРЕСА_5 (т.1 а.с. 110);

?копії квитанцій, товарних чеків про придбання будівельних матеріалів та конструкцій для ремонту та облаштування квартири у період з 2009 по 2022 роки (т.1 а.с. 130-135).

Також, з метою візуалізації фактичних обставин справи та підтвердження здійснених ремонтних робіт у житловому приміщенні, позивачкою ОСОБА_1 до позовної заяви долучено фотоматеріали до початку ремонту та після завершення, які, на думку позивачки підтверджують істотне покращення квартири (т.1 а.с.139-148, т.2 а.с. 3-14).

З копії технічного паспорту, виданого Львівським міжміським бюро технічної інвентаризації 29.09.1995 вбачається, що квартира АДРЕСА_2 на той час складалася з таких приміщень: коридора, літ. 1, площею 8,1 кв.м; кухні з ванною, літ. 2, площею 6,7 кв.м; житлової кімнати, літ. 3, площею 24,3 кв.м; житлової кімнати, літ. 4, площею 25,8 кв.м; вбиральні, літ. 5, площею 2,1 кв.м; вбудованої шафи, літ. 6, площею 1,5 кв.м; балкону, літ. 7, площею 0,7 кв.м. Загальна площа квартири – 69,2 кв.м, житлова площа – 50,1 кв.м (т.1 а.с. 108-109).

Згідно з технічним паспортом, виданим ОКП ЛОР «БТІ та ЕО» 02.02.2024, квартира АДРЕСА_2 складається з таких приміщень: коридора, літ. 2а-1, площею 6,0 кв.м; кухні, літ. 2а-2, площею 8,2 кв.м; житлової кімнати, літ. 2а-3, площею 24,3 кв.м; житлової кімнати, літ. 2а-4, площею 25,3 кв.м; балкону, літ. 2а-5, площею 0,7 кв.м; санвузла, літ. 2а-6, площею 3,4 кв.м. Загальна площа квартири – 67,9 кв.м, житлова площа – 49,6 кв.м. Примітка: документів на реконструкцію прим. VII/18,3 кв.м. в житлову б бюро не подано (т.1 а.с. 105-107, 114-117).

У обох наведених вище технічних паспортах в експлікації приміщень спірної квартири також зазначений підвал площею 18,3 кв.м, позначений літ. VII.

Згідно з довідкою ОКП ЛОР «Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки» №3804 від 17.09.2024, виданою ОСОБА_1 , внаслідок переобмірів та перерахунку площ квартири станом на 02.02.2024 за адресою: АДРЕСА_5 , загальна площа змінилась з 70.0 кв.м на 67,9 кв.м, житлова – з 50,9 кв.м на 49,6 кв.м. Проведені перепланування в квартирі не потребують дозвільних документів. Підвальне приміщення літ. VII/18,3 кв.м, яке належить до квартири за вищевказаною адресою переобладнано в житлову. Документів в бюро не подано (т.1 а.с.111).

Окрім цього, позивачкою надано документи, які на її думку, підтверджують те, що у неї був дохід у період проведення ремонтних робіт та реконструкції квартири, зокрема: контракт з працівником від 02.03.2006, у відповідності до якого ОСОБА_1 працевлаштована у ФОП ОСОБА_5 на посаді менеджера виробництва, та договір оренди землі від 01.01.2010 з актом приймання-передачі земельної ділянки в оренду, згідно з якими ОСОБА_1 передавала в оренду ТзОВ «Агропромислове підприємство «ЛЬВІВСЬКЕ» земельну ділянку сільськогосподарського призначення загальною площею 2,4157 га терміном на 5 років, а саме з 01.01.2010 по 01.01.2015 (т.1 а.с.239, 244, 245-246).

Згідно з Висновком судового експерта №007/24 від 20.03.2024 оціночно-будівельної та будівельно-технічної експертизи, проведеної за заявою ОСОБА_1 , дійсна (ринкова) вартість квартири АДРЕСА_2 , яка належала померлому ОСОБА_5 на час виконання експертизи становить 3 754 000 грн, дійсна (ринкова) вартість цокольного приміщення літ.VII на АДРЕСА_2 , яке належало померлому ОСОБА_5 на час виконання експертизи, становить 786 000 грн. Також у даному Висновку судовим експертом надано перелік змін у квартирі та цокольному приміщенні, зокрема у квартирі: перенесена ванна з кухні на місце комірки із заміною та прокладанням нових труб водопостачання та частково каналізаційних труб в кухні та реконструйованому санвузлі; частково прокладена електропроводка із заміною усіх розеток і вимикачів та реставрацією освітлювальних приладів; розібрано опалювальні печі, влаштовані газові конвектори; в кухні влаштована газова колонка для підігріву води; замінено старі дерев`яні вікна на металопластикові з відливами і підвіконнями; відреставровано дерев`яні вхідні і міжкімнатні двері; в новоствореному санвузлі стіни високоякісно поштукатурені, пошпакльовані, частково облицьовані керамічною плиткою та пофарбовані латексною фарбою, стеля пофарбована латексною фарбою; влаштовані ніші для умивальника і бачка унітазу; під стелею облаштована коміка з опорядженням пластиковим сайдингом; підлога облицьована керамічною плиткою; в коридорі стіни та стеля високоякісно поштукатурені, пошпакльовані, частково опоряджені мозаїчною штукатуркою та пофарбовані водоемульсійною фарбою; на підлозі влаштований лінолеум; в ніші влаштована вбудована шафа; в кухні стіни та стеля поштукатурені, пошпакльовані, частково опоряджені облицьовані керамічною плиткою та пофарбовані водоемульсійною фарбою; на підлозі влаштований лінолеум; в житлових кімнатах стіни та стеля високоякісно поштукатурені, пошпакльовані та високоякісно пофарбовані водоемульсійною фарбою з влаштуванням стельових плінтусів; паркетні підлоги з дерев`яними плінтусами відновлені, поцикльовані; під газовими конвекторами влаштована керамічна плитка; балконна бетонна плита відновлена та облицьована керамічною плиткою; відновлені та пофарбовані металеві огороджуючі конструкції; влаштовані огороджуючі конструкції і дашок з полікарбонату. Щодо змін у цокольному приміщенні: розібрано піч і влаштовано камін; прокладені внутрішні труби водопостачання та каналізації; замінено електропроводку з встановленням розеток, вимикачів та освітлювальних приладів; замінено старі дерев`яні вікна на металопластикові, з фасадної сторони ламіновані з відливами та підвіконнями; замінені старі дерев`яні двері на металеві з МДФ накладкою; частково влаштована підлога з керамічної плитки та частково з нового паркету; очищені стіни і стеля від опорядження з штукатуркою, частково заново високоякісно поштукатурено, пошпакльовано та пофарбовано водоемульсійними фарбами, частково облицьовано керамічною плиткою, декоративною плиткою «під камінь» та дерев`яною вагонкою, частково цегляні стіни без штукатурення покриті спеціальними розчинами. Окрім цього, експерт у Висновку стверджує, що цокольне приміщення літ.VII від квартири АДРЕСА_1 можливо відокремити (т.1 а.с. 31-70).

Допитана в судовому засіданні експерт О.Грінько в повному обсязі підтримала наданий нею висновок експертизи. Вказала, що нею було встановлено факт проведення перепланування з переобладнанням, а також факт недавнього виконання ремонтних робіт у квартирі та цокольному приміщенні. Зокрема, зазначила, що до проведення ремонтних робіт квартира та цокольне приміщення перебували в незадовільному стані, а після якісного виконання комплексних ремонтних робіт стан стін та приміщення загалом оцінюється як «добрий». Щодо періоду виконання поліпшень вказала, що визначення точного періоду невід`ємних поліпшень є орієнтовним, проте, за результатами натурного професійного огляду та аналізу наданих квитанцій, чітко вбачається, що ремонтні роботи були проведені нещодавно. Зважаючи на якість матеріалів та поточний стан приміщення, експерт вважає, що зазначені поліпшення були здійснені в період до 10 років до моменту проведення експертизи. Експерт пояснила, що даний висновок сформовано на основі комплексного аналізу документів та матеріалів справи, зокрема, техпаспортів, фотографій та квитанцій, безпосередніх показань замовника, платіжних доручень та результатів натурного огляду об`єкта. Щодо використання будівельних матеріалів, експерт підтвердила, що матеріали, зазначені в наданих чеках та платіжних документах, могли бути (і з високою вірогідністю були) використані під час ремонту. Цей факт встановлено натурним оглядом, оскільки без застосування вказаного типу та обсягу матеріалів, виконання даного капітального ремонту було б технічно неможливим. Таким чином, експерт пояснила, що отримана різниця між вартістю приміщення у стані «з ремонтом» та стані «без ремонту» і становить чисту вартість проведених невід`ємних поліпшень. Разом з тим, експерт ОСОБА_8 зазначила, що питання про те, чи є дані поліпшення «істотними» у правовому розумінні, є виключно правовою (юридичною) оцінкою, що належить до компетенції суду, а тому не входить до меж компетенції судового експерта.

Заперечуючи позовні вимоги в повному обсязі, сторона відповідачки вказує на відсутності законних підстав для визнання майна спільною сумісною власністю згідно зі ст. 62 СК України, оскільки позивачкою не доведено факт істотного збільшення вартості спірного об`єкта, а також не підтверджено внесення у його поліпшення її особистих коштів та власної трудової діяльності, що є обов`язковими умовами для зміни правового режиму особистої приватної власності чоловіка ОСОБА_5 .

Не погоджуючись із Висновком судового експерта №007/24 від 20.03.2024 оціночно-будівельної та будівельно-технічної експертизи, проведеної за заявою ОСОБА_1 , в ході розгляду даної справи за клопотанням сторони відповідачки була призначена та проведена судова будівельно-технічна та оціночно-будівельна експертиза, на вирішення якої були поставлені питання:

1. Яка була ринкова вартість квартири АДРЕСА_1 та належного до неї підвального приміщення, позначеного у технічному паспорті літ.VII/18,3 м.кв, на час набуття такої у власність ОСОБА_5 станом на 02.12.2005?

2. Які зміни відбулись у квартирі АДРЕСА_1 та належному до неї підвальному приміщенні позначеному у технічному паспорті літ.VII/18,3 м.кв, з часу набуття такої квартири у власність ОСОБА_5 , а саме з 02.12.2005 до 2023 року? Якщо такі зміни відбулись, то чи вважаються вони невід`ємними покращеннями квартири АДРЕСА_1 ? Якщо так, то яка вартість таких невід`ємних покращень?

3. Яка ринкова вартість квартири АДРЕСА_1 та належного до неї підвального приміщення, позначеного у технічному паспорті літ.VII/18,3 м.кв. на час проведення судової експертизи?

Згідно з висновком експерта Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз Г.Рубцової за результатами проведення судової будівельно-технічної та оціночно-будівельної експертизи №1111-Е від 12.02.2026, ринкова вартість квартири АДРЕСА_1 та належного до неї підвального приміщення, позначеного у технічному паспорті літ.VII/18,3 м.кв., на час набуття такої у власність ОСОБА_5 станом на 02.12.2005 могла становити 333 907 грн. Ринкова вартість квартири АДРЕСА_1 та належного до неї підвального приміщення, позначеного у технічному паспорті літ.VII/18,3 м.кв., станом на час проведення дослідження складатиме – 4 462 711 грн.

Надаючи відповідь на друге питання, експерт Г.Рубцова зазначила, що станом на час проведення дослідження встановити які зміни відбулись у квартирі АДРЕСА_1 та належному до неї підвальному приміщенні, позначеному у технічному паспорті літ.VII/18,3 м.кв., з часу набуття такої квартири у власність ОСОБА_5 , а саме з 02.12.2005 до 2023 року не надається можливим, оскільки об`єкт експертом не досліджувався до проведення ремонту, а також в процесі виконання робіт по ремонту. Також зазначено, що визначити фактичну вартість всіх робіт та всіх матеріалів, затрачених при виконанні ремонтних робіт не надається можливим, оскільки в матеріалах справи відсутні документи, а саме вихідні дані про фізичні характеристики поліпшень такі, зокрема, як: документи бюро технічної інвентаризації; проектно-кошторисна документація будівництва об`єкта оцінки у разі, коли під час ідентифікації цього об`єкта не виявлено розбіжностей між його фізичними характеристиками та такою документацією; документи натурних обмірів об`єкта оцінки та документи, що підтверджують фізичний (технічний) стан поліпшень, проведених спеціалізованими організаціями, які відповідно до законодавства мають право виконувати такі роботи (т.2. а.с. 22-37).

Допитана в судовому засіданні експерт ОСОБА_9 підтримала висновки, викладені нею у висновку експерта. Надала пояснення про те, що під час дослідження об`єкта було встановлено наявність значного фізичного зносу конструктивних елементів та оздоблення приміщення. За наявними ознаками можливо зробити висновок про проведення певних ремонтних робіт у різні періоди часу, однак достовірно встановити конкретний перелік таких робіт, час їх виконання та їх вартість не видається можливим. Фотографічні матеріали, надані для дослідження, не містять достатньої інформації для однозначного визначення обсягу та часу проведення ремонтних робіт. На підставі лише фотозображень неможливо встановити, які саме роботи були виконані, ким вони виконувалися та в який період. Документи, що підтверджували б виконання конкретних ремонтно-будівельних робіт (проєктна документація, кошториси, акти виконаних робіт, договори, первинна бухгалтерська документація тощо), для дослідження не надавалися, що суттєво обмежує можливість встановлення відповідних обставин. Експерт зазначила, що встановлені під час огляду обставини свідчать про те, що частина виконаних робіт могла бути віднесена як до поточного, так і до капітального ремонту. Разом з тим, через відсутність належних вихідних даних та документального підтвердження, остаточно класифікувати всі виконані роботи неможливо. З огляду на фізичний стан окремих елементів квартири та характер їх зносу, можна припустити, що частина ремонтних робіт виконувалася більше ніж п`ять років тому. Водночас визначити точний період їх виконання експертним шляхом неможливо. Окрім цього, судовий експерт вказала, що методики, які б дозволяли виключно за фотографіями та візуальними ознаками достовірно встановити повний перелік, обсяг, час виконання та вартість ремонтних робіт, не існує, а відтак відповідні висновки можуть мати лише ймовірний, а не категоричний характер.

Окрім цього, ході розгляду даної цивільної справи були допитані свідки.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_10 , яка є дочкою позивачки ОСОБА_1 , надала показання про те, що її мати спільно з ОСОБА_5 працювали в майстерні з виготовлення ключів та замків. Зазначила, що організацією ремонтних робіт займалася безпосередньо її мати, яка купувала всі необхідні матеріали та особисто їздила за ними. Свідок вказала, що допомагала матері у цьому. Мати здійснювала капітальний ремонт приміщення, зокрема повністю керувала процесом ремонту: було закуплено будівельні матеріали, зроблено капітальний ремонт кухні (раніше там була ванна кімната), замінено двері, відреставровано, а згодом замінено вікна (через значні протяги), а також відреставровано балкон. Свідок ствердила, що бюджет на проведення вказаних робіт був спільним з ОСОБА_5 . З метою заробітку коштів для фінансування ремонту, її мати тричі виїжджала за кордон на кілька місяців. Також вона декілька разів їздила за кордон з метою перепродажу техніки для отримання додаткового доходу. Окремо свідок наголосила, що ремонтні роботи розпочалися після смерті батьків ОСОБА_5 та проводилися поступово до 2015–2016 років.

Свідок ОСОБА_11 в судовому засіданні надала такі показання. Вона із 2005 року фактично проживає у будинку АДРЕСА_2 , тобто позивачка ОСОБА_1 із ОСОБА_5 були її сусідами. Вона зайшла в гості до ОСОБА_1 та побачила, що у їх квартирі був новий, якісний та сучасний ремонт. Квартира мала охайний вигляд: двері були відреставровані, вікна були повністю відновлені та приведені до належного стану. Якість цих робіт справили на неї позитивне враження, і вона також виявила бажання провести такий ремонт і у своєму житлі. Щодо конструктивних змін в квартирі, свідок зазначила, що у серпні 2005 року було здійснено перебудову (перепланування) стіни, оскільки вона пошкодила цю конструкцію, зробивши в ній отвори (дірки). Також у квартирі ОСОБА_1 було проведено повну заміну віконних блоків на нові. Окрім цього, орієнтовно через рік або два після 2005 року (тобто у період 2006-2007 років), було повністю капітально облаштовано та впорядковано балкон. Свідок ОСОБА_11 також вказала, що ОСОБА_1 працювала спільно зі своїм чоловіком ОСОБА_5 , при цьому ствердила, що організацією та контролем усіх етапів ремонтних робіт у цій квартирі займалася особисто ОСОБА_1 . Свідок зазначила, що на сьогоднішній день у спірній квартирі проживає сім`я внутрішньо переміщених осіб.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_12 , яка разом працювала із ОСОБА_1 та ОСОБА_5 , надала такі показання. Позивачка ОСОБА_1 , окрім роботи в майстерні, їздила на заробітки за кордон. Свідок зазначила, що ремонтними роботами у квартирі і підвалі керувала ОСОБА_1 . Вона була в квартирі і в підвалі багато разів. Поки жили батьки ОСОБА_13 , в квартирі було дуже страшно і занедбано. Після того, як батьки померли, ОСОБА_14 і ОСОБА_13 зробили ремонт, і після цього стало дуже гарно. Також зробили цокольне приміщення як кімнату. Також вказала, що її чоловік робив їм сантехніку, як друг, безкоштовно. Окрім цього ОСОБА_12 пояснила, що ремонт позивачка з чоловіком робили дуже довго, близько трьох-п`яти років, проводили усі ремонтні роботи за спільні кошти.

Свідок ОСОБА_15 , який був допитаний в судовому засіданні, надав показання про те, що був сусідом ОСОБА_5 та ОСОБА_1 із 1995 року, вони проживали в одному будинку. Вказав, що ОСОБА_13 і ОСОБА_14 завжди всюди ходили разом, ніколи не сварились, між ними були дуже хороші відносини. У їхню квартиру він не заходив, але був свідком того, як подружжя возили будматеріали в будинок. Також він бачив, що у цокольному приміщенні вікно замінили, балкон був в аварійному стані, однак вони його ремонтували. Ремонтні роботи у квартирі і у підвалі проводились дуже довго, близько п`яти років, орієнтовно розпочали такі з 2004-2005 року.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_16 надала показання про те, що між нею, ОСОБА_1 та ОСОБА_5 були тривалі сусідські та дружні відносини. Свідок вказує, що ОСОБА_13 та ОСОБА_14 після смерті батьків чоловіка, тривалий час (близько 10 років) спільно проживали, працювали та здійснювали капітальний ремонт та перепланування квартири у будинку АДРЕСА_2 . Щодо обсягу робіт зазначила, що ними було реставровано балкон, перенесено ванну кімнату, облаштовано кухню, а також перероблено цокольне приміщення під житлову кімнату. Свідок ствердила, що ці роботи виконувалися разом подружжям та за спільні кошти. Також свідок вказала, що вона, маючи фах медсестри, протягом багатьох років надавала медичну допомогу членам цієї родини: спочатку батькам ОСОБА_13 (зокрема у період 1993–1995 рр. із регулярністю 1–2 рази на місяць), а згодом — самому ОСОБА_13 та Стефанії (вимірювання тиску, ін`єкції, введення знеболювальних препаратів).

Таким чином, спір між сторонами стосується правового статусу спірного майна – квартири АДРЕСА_1 та належного до неї підвального приміщення, позначеного у технічному паспорті літ.VII, а саме наявності підстав для визнання його об`єктом права спільної сумісної власності подружжя на підставі ст. 62 СК України.

2.Мотивувальна частина

Позиція суду

Відповідно до ч.1 ст.2 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Статтею 5 ЦПК України передбачено, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

У відповідності до частин 1-5 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Також суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права (ч.4 ст.10 ЦПК України).

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі – Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Частиною першою статті 8 Конституції України передбачено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина перша статті 129 Конституції України).

Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).

Статтею 15 Цивільного кодексу України (далі – ЦК України) визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Отже, стаття 15 ЦК України визначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.

За правилами статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч.1, ч.4 ст. 82 ЦПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників. Обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Згідно до ч. ч. 1, 2 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Статтею 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

У свою чергую, критерії належності, допустимості, достовірності та достатності доказі регламентовані статтями 77-80 ЦПК України.

Пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити суду, та відмінності, які існують у державах-учасницях з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд обов`язок щодо обґрунтування, який випливає зі статті 6 Конвенції, може бути вирішене тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення Європейського суду з прав людини від 18 липня 2006 року у справі «Проніна проти України» (заява № 63566/00, § 23).

Мотиви, з яких виходить суд, та застосовані норми права.

Конституція України у статті 41 гарантує право кожному володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Згідно зі ст. 316 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Відповідно до ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом.

Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод в статті 1 Першого протоколу, практично в єдиному приписі, що стосується майна, об`єднує всі права фізичної або юридичної особи, які містять у собі майнову цінність.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у ряді рішень зауважує, що стаття 1 Першого протоколу до Конвенції містить три окремі норми: перша, що виражається в першому реченні першого абзацу та має загальний характер, закладає принцип мирного володіння майном. Друга норма, що міститься в другому реченні того ж абзацу, охоплює питання позбавлення права власності та обумовлює його певними критеріями. Третя норма, що міститься в другому абзаці, визнає право договірних держав, серед іншого, контролювати використання майна в загальних інтересах. Друга та третя норми, які стосуються конкретних випадків втручання у право мирного володіння майном, повинні тлумачитися у світлі загального принципу, закладеного першою нормою. Перша та найбільш важлива вимога статті 1 Першого протоколу до Конвенції полягає у тому, що будь-яке втручання у право на мирне володіння майном повинно бути законним. Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля. Будь-яке втручання у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (рішення ЄСПЛ у справі «Спорронг та Льон рот проти Швеції»).

У практиці ЄСПЛ напрацьовано три головні критерії, які слід оцінювати на предмет відповідності втручання в право особи на мирне володіння своїм майном принципу правомірного втручання, сумісного з гарантіями статті 1 Першого протоколу, а саме: а) чи є втручання законним; б) чи переслідує воно «суспільний інтерес»; в) чи є такий захід (втручання в право на мирне володіння майном) пропорційним визначеним цілям.

ЄСПЛ констатує порушення державою статті 1 Першого протоколу, якщо хоча б одного критерію не буде додержано.

Втручання держави в право особи на мирне володіння своїм майном повинно здійснюватися на підставі закону, під яким розуміється нормативно-правовий акт, що має бути доступним для заінтересованих осіб, чітким та передбачуваним у питаннях застосування та наслідків дії його норм. Тлумачення та застосування національного законодавства - прерогатива національних судів, але спосіб, у який це тлумачення і застосування відбувається, повинен призводити до наслідків, сумісних з принципами Конвенції з точки зору тлумачення їх у світлі практики ЄСПЛ.

Отже, першою умовою виправданості втручання у права, гарантовані статтею першою Протоколу №1 до Конвенції є те, що воно має бути передбачене законом.

Вказаний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 09 листопада 2022 року у справі №534/1017/20.

У ст. 60 Сімейного кодексу України (далі - СК України) зазначено підстави набуття права спільної сумісної власності подружжя. Майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом (частина третя статті 368 ЦК України).

Об`єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту (ст. 61 СК України).

Тлумачення статті 61 СК України свідчить, що спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу, можуть бути будь-які види майна, за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати (виключені з цивільного обороту), незалежно від того, на ім`я кого з подружжя вони були набуті. Дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними (ст.63 СК України).

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 57 СК України майно, набуте одним із подружжя, але на підставі договору дарування або в порядку спадкування, є його особистою приватною власністю незалежно від часу набуття такого майна та факту перебування у шлюбі.

Із змісту статті 62 СК України вбачається, що втручання у право власності може бути обґрунтованим та дотримано балансу інтересів подружжя, у разі наявності у сукупності двох факторів: 1) істотність збільшення вартості майна; 2) таке збільшення вартості пов`язане зі спільними трудовими чи грошовими затратами або затратами другого з подружжя, який не є власником.

Аналіз положень статей 57 та 62 СК України дає підстави для висновку про те, що стаття 57 цього Кодексу визначає правила віднесення майна до об`єктів особистої приватної власності одного з подружжя, тоді як стаття 62 цього Кодексу встановлює спеціальні умови, з настанням яких, визначені попередньою нормою об`єкти особистої приватної власності одного з подружжя, можуть бути визнані за рішенням суду об`єктами спільної сумісної власності подружжя.

Однак, при цьому обмежуються саме права особистої власності одного з подружжя, а відтак зменшується обсяг правомочностей колишнього одноособового власника.

Саме тому у самому законі, зокрема статті 62 СК України, передбачені умови, за яких таке втручання у право власності буде не лише законним, але і необхідним з точки зору забезпечення інтересів іншого, не власника, з подружжя та гарантуватиме дотримання балансу інтересів кожного з подружжя.

Для застосування передбачених статтею 62 СК України правил, збільшення вартості майна повинне відбуватись внаслідок спільних затрат подружжя, незалежно від інших чинників (зокрема, тенденцій загального подорожчання конкретного майна), при цьому суттєвою ознакою повинне бути істотне збільшення вартості майна як об`єкта, його якісних характеристик.

Як трудові затрати необхідно розуміти особисту чи спільну трудову діяльність подружжя. Така діяльність може бути направлена на ремонт майна, його добудову чи перебудову, тобто дії, що потягли істотне збільшення вартості такого майна.

Грошові затрати передбачають внесення особистих чи спільних коштів на покращення чи збільшення майна. Наявність істотного збільшення вартості є оціночним поняттям, тому у конкретній справі рішення про задоволення чи відмову у задоволенні позову приймається судом з урахуванням усіх його обставин.

Збільшення вартості майна та істотність має визначальне значення, так як необхідно враховувати не лише збільшення остаточної вартості в порівнянні з первинною оцінкою об`єкта, а співвідносити і у співмірності з одиницями тенденцій загального удорожчання конкретного майна, інфляційними процесами, якісні зміни характеристик самого об`єкта та ту обставину, що первинна оцінка чи сам об`єкт стають малозначними в остаточній вартості об`єкта власності чи у остаточному об`єкті. Разом з тим, сам по собі розмір грошових затрат подружжя чи одного з них, а також визначену на час розгляду справи вартість ремонтних робіт не можна вважати тим єдиним чинником, що безумовно свідчить про істотність збільшення вартості майна як об`єкта.

Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 22 вересня 2020 року у справі № 214/6174/15-ц (провадження № 14-114цс20) зробила висновок, що істотність збільшення вартості майна підлягає з`ясуванню шляхом порівняння вартості майна до та після поліпшень внаслідок спільних трудових чи грошових затрат або затрат другого з подружжя. Тобто, істотність збільшення вартості має відбутися так, що первинний об`єкт нерухомості, який належав одному з подружжя на праві приватної вартості, розчиняється, нівелюється, втрачається чи стає настільки несуттєвим, малозначним у порівнянні із тим об`єктом нерухомого майна, який з`явився під час шлюбу у результаті спільних трудових чи грошових затрат подружжя чи іншого з подружжя, який не є власником.

За загальною практикою мають враховуватися капітальний ремонт чи переобладнання житла, тобто значне перетворення об`єкта нерухомості.

Поточний ремонт житла, зміна його призначення з житлового на нежитлове без капітального переобладнання не буде надавати підстав для визнання такого об`єкта спільною сумісною власністю подружжя, оскільки значних перетворень сам об`єкт не зазнав і не можна вважати ці перетворення такими, що істотно збільшили вартість майна.

У такому випадку, якщо суд встановить наявність понесених затрат з боку іншого подружжя, не власника, однак не визнає такі затрати істотними, то цей з подружжя може вимагати грошової компенсації понесених затрат, якщо такі затрати понесені під час перебування у шлюбі.

Також у вказаній постанові Велика Палата Верховного Суду вказала, що «другий чинник істотності такого збільшення має бути пов`язаний із спільними затратами грошових коштів або трудовими затратами. Сам факт перебування осіб у шлюбі у період, коли особисте майно чи його вартість істотно збільшилося, не є підставою для визнання його спільним майном. Істотне збільшення вартості майна обов`язково і безумовно має бути наслідком спільних трудових чи грошових затрат або затрат іншого, не власника майна, з подружжя. Тобто вирішальне значення має не факт збільшення вартості сам по собі у період шлюбу, а правова природа збільшення такої вартості, шляхи та способи збільшення такої вартості, зміст процесу збільшення вартості майна. Збільшення вартості майна внаслідок коливання курсу валют, зміни ринкових цін та інших чинників, які не співвідносяться з обсягом грошових чи трудових затрат подружжя чи іншого, не власника, з подружжя, у майно, не повинні враховуватися у зв`язку з тим, що законодавець у статті 62 СК України не називає їх як підстави для визнання особистого майна одного з подружжя спільним майном. В іншому випадку, у разі збільшення вартості майна внаслідок тенденції загального удорожчання об`єктів нерухомості, інфляційних та інших об`єктивних процесів, не пов`язаних з внесками подружжя чи одного з них, визнання особистого майна одного з подружжя спільною сумісною власністю подружжя буде нести, як наслідок, непропорційне втручання у власність майна одного з подружжя, який набув таку власність до шлюбу. При посиланні на вимоги статті 62 СК України як на підставу виникнення спільної сумісної власності подружжя, позивач має довести, що збільшення вартості майна є істотним і у таке збільшення були вкладені його окремі (власні) кошти чи власна трудова діяльність.

З огляду на наведені вище норми, при покликанні на вимоги ст. 62 СК України, як на підставу виникнення спільної сумісної власності подружжя, позивач повинен довести, що збільшення вартості майна є істотним і у таке збільшення були вкладені його окремі (власні) кошти чи власна трудова діяльність.

Із системного аналізу норм статей 57, 60, 63, 66, 68, 70 СК України вбачається, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їх спільною сумісною власністю незалежно від участі кожного з подружжя у її виникненні, і право визначати порядок здійснення права спільної сумісної власності та частки кожного з подружжя при поділі майна є рівними.

Ці вимоги застосовуються і у разі, якщо особиста приватна власність одного з подружжя зазнала перетворень і збільшилась у вартості, однак таке збільшення не було істотним, то інший з подружжя, не власник, має право на частини збільшення вартості такого майна, якщо воно пов`язане з вкладенням у об`єкт особистої приватної власності спільних коштів подружжя за час шлюбу.

Визначаючи правовий статус спірного майна як спільної сумісної власності подружжя, суд має враховувати, що частка в такому майні визначається відповідно до розміру фактичного внеску кожної зі сторін, у тому числі за рахунок майна, набутого одним з подружжя до шлюбу, яке є його особистою приватною власністю, у придбання (набуття) майна. Якщо в придбання (будівництво) майна вкладено, крім спільних коштів, особисті приватні кошти однієї зі сторін, то частка в такому майні відповідно до розміру внеску є її власністю.

Разом з тим, за змістом вказаної постанови, істотність збільшення вартості майна одного із подружжя передбачає, що доля первинної власності стає незначною, співмірно малою за остаточною ціною. Збільшення вартості майна внаслідок коливання курсу валют, зміни ринкових цін та інші чинники не співвідносяться з обсягом грошових чи трудових затрат у майно, тобто вирішальне значення мають шляхи та способи збільшення такої вартості, яка має бути доведена тим з подружжя, хто претендує на таке майно.

Тобто, застосування вказаних норм не виключає можливості визнання права спільної сумісної власності на об`єкт права особистої приватної власності одного з подружжя з подальшим визначенням часток при поділі такої власності лише з урахуванням особистих і спільних майнових та трудових затрат кожного з подружжя.

Висновки суду

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін у справі, експертів, заслухавши показання свідків, з`ясувавши дійсні обставини справи та перевіривши їх доказами, суд дійшов такого висновку.

Квартира АДРЕСА_1 та належне до неї підвальне приміщення, позначене у технічному паспорті літ.VII/18,3 м.кв., 02.12.2005 повністю набула статусу особистої приватної власності ОСОБА_5 внаслідок спадкування, що саме по собі виключає застосування до неї презумпції спільності майна подружжя, встановленої статтею 60 СК України.

Встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та дружини без реєстрації шлюбу ОСОБА_1 та ОСОБА_5 , починаючи з 1994 року і по 2023 рік згідно з рішенням Галицького районного суду м.Львова від 11.01.2023 у справі №461/3341/22, не змінює правового режиму зазначеного вище майна та не є самостійною підставою для визнання його об`єктом спільної сумісної власності.

В ході розгляду даної справи встановлено, що ОСОБА_5 мав чітку волю, щоб квартира АДРЕСА_1 та належне до неї підвальне приміщення, позначене у технічному паспорті літ.VII, належали його дочці – відповідачці ОСОБА_4 . Так, заповіт ОСОБА_5 посвідчувався двічі, зокрема, окрім зазначеного вище заповіту від 22.05.2023, було також раніше посвідчено заповіт приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Шапіро І.В. за реєстровим номером 945 від 22.06.2011, згідно з яким ОСОБА_5 на випадок своєї смерті зробив таке розпорядження: належну йому квартиру АДРЕСА_1 заповів доньці ОСОБА_5 (т.1 а.с.186).

Також, розглядаючи дану справу, суд звертає увагу на те, що під час розгляду Апеляційним судом Львівської області справи №461/3341/22 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_5 про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу, визнання майна спільною сумісною власністю та поділ майна, ОСОБА_5 було подано до суду нотаріально посвідчену заяву, у якій, серед іншого, останнім зазначено таке: «У судовому засіданні я визнав позов поданий ОСОБА_1 , оскільки ми справді вже понад 28 років проживаємо разом. ОСОБА_17 проживає разом зі мною у моїй квартирі ще коли був живий мій батько, а донька ОСОБА_18 була підлітком та навчалась у ВУЗі. Батько помер, донька вивчилась та виїхала в Ізраїль, а ми із ОСОБА_19 проживаєм разом по сьогоднішній день. Ми разом із ОСОБА_19 починали свій бізнес «з нуля», приміщення, всі заготовки і станки придбані за спільні кошти, а також автомобіль. Ми часто їздимо за кордон (найчастіше в Польщу) на різні семінари, форуми, а також за закупівлею заготовок до ключів. Часто їздимо відпочивати, кожного року їздимо до доньки в Ізраїль. Тобто увесь наш час (вільний і робочий) ми проводимо фактично разом і всі наші здобутки це результат нашої спільної праці» (т.1 а.с.18-19).

Разом з тим, у зазначеній вище нотаріально посвідченій заяві, поданій під час розгляду цієї справи, ОСОБА_5 жодним чином не вказав щодо істотних поліпшень його квартири за рахунок спільної праці із ОСОБА_1 , капітального ремонту, тощо, хоча зазначав про інше майно, яке він вважав спільно набутим під час спільного проживання із позивачкою.

Встановлено, що під час розгляду справи №461/3341/22 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_5 про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу, визнання майна спільною сумісною власністю та поділ майна, позивачка ОСОБА_1 неодноразово уточняла свої позовні вимоги. Нею було також пред`явлено у цій справі і позовну вимогу щодо визнання квартири АДРЕСА_1 спільною сумісною власністю, яку в подальшому вона не підтримала.

В ході розгляду даної справи встановлено, а також не оспорюється учасниками справи те, що у квартирі АДРЕСА_1 та належному до неї підвальному приміщенні були проведені ремонтні роботи, часткова реконструкція та перепланування за період з 2005 по 2022 роки. Зазначене підтверджується також технічними паспортами від 29.09.1995 та від 02.02.2024 на цей об`єкт нерухомості. Окрім цього, суд звертає увагу на те, що довідкою ОКП ЛОР «Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки» №3804 від 17.09.2024, встановлено те, що внаслідок переобмірів та перерахунку площ квартири станом на 02.02.2024 за адресою: АДРЕСА_5 , загальна площа змінилась з 70.0 кв.м на 67,9 кв.м, житлова – з 50,9 кв.м на 49,6 кв.м., а проведені перепланування в квартирі не потребували дозвільних документів. Окремо зазначено про те, що підвальне приміщення літ. VII/18,3 кв.м, яке належить до квартири за вищевказаною адресою переобладнано в житлове, однак документів в бюро не подано. Щодо відсутності документів на підвальне приміщення вказано також у Технічному паспорті.

Таким чином, доводи позивачки ОСОБА_1 про те, що площа спірної квартири збільшилась за рахунок підвального приміщення, а відтак її загальна площа на даний час становить 86,2 кв.м, не заслуговують на увагу, оскільки такі не узгоджуються з матеріалами справи та встановленим обставинам справи. Зокрема, в усіх документах, виданих ОКП ЛОР «Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки» (технічні паспорти, довідка), зазначено про належність до квартири підвального приміщення, позначеного у технічному паспорті літ.VII, із незмінною площею - 18,3 м.кв., із окремим зазначенням про неподання документів на таке приміщення, що свідчить про те, що площа у цокольному приміщенні (18,3 к.м.) не відноситься до загальної площі квартири, в тому числі житлової, у зв`язку із неподанням документів про зміну функціонального призначення цього приміщення.

Висновок експерта №007/24 від 20.03.2024 оціночно-будівельної та будівельно-технічної експертизи, проведеної за заявою ОСОБА_1 , та поданий позивачкою на підтвердження заявлених вимог, у якому наведені усі ремонтні та будівельні роботи щодо покращення спірного об`єкта нерухомості був заперечений стороною відповідачки, відтак з метою всебічного, повного й об`єктивного з`ясування обставин справи, за клопотанням відповідачки судом було призначено судову будівельно-технічну та оціночно-будівельну експертизу у порядку, передбаченому статтями 103–104 ЦПК України.

За результатами проведення зазначеної судової експертизи отримано Висновок експерта Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз Г.Рубцової №1111-Е від 12.02.2026, згідно з яким експертом не встановлено можливості достовірно визначити усі зміни, що відбулися у спірній квартирі та належному до неї підвальному приміщенні у період з 02.12.2005 по 2023 рік, а також фактичну вартість усіх виконаних ремонтних робіт і використаних матеріалів.

Як зазначено у Висновку, така неможливість зумовлена відсутністю необхідних вихідних даних та належних документів, зокрема технічної, проектно-кошторисної, інвентаризаційної документації, відомостей про обсяг, час виконання робіт та технічний стан об`єкта до і після ремонту.

Таким чином, наявні у справі докази не дають можливості достовірно встановити повний перелік виконаних поліпшень, періоди їх здійснення та реальний внесок сторін у збільшення вартості спірного майна.

Зокрема, подані до матеріалів справи платіжні документи не містять відомостей, які б дозволяли ідентифікувати платника, призначення платежів, об`єкт використання придбаних матеріалів чи виконаних робіт, а частина документів взагалі є нечитабельною. Окремо надані документи мають характер комерційних пропозицій або дозвільної документації, однак самі по собі не підтверджують фактичного виконання ремонтно-будівельних робіт, їх обсягу, вартості, часу проведення та зв`язку саме із квартирою АДРЕСА_1 і належному до неї підвальному приміщенні. Також суд звертає увагу, що фотоматеріали, які надані стороною позивачки, не дають підстав щодо встановлення обставини справи, зазначених нею у позовній заяві.

Окрім цього, суд зазначає, що визначене судовим експертом співвідношення ринкової вартості спірного об`єкта нерухомості станом на 02.12.2005 та на час проведення експертизи саме по собі не є безумовним доказом істотного збільшення вартості майна внаслідок спільних трудових чи грошових затрат сторін.

Зміна ринкової вартості об`єкта нерухомості протягом тривалого часу обумовлюється не лише можливими поліпшеннями майна, а й загальними економічними чинниками, зокрема інфляційними процесами, зміною кон`юнктури ринку нерухомості, коливанням попиту і пропозиції, зміною курсу національної валюти та загальною тенденцією зростання цін на нерухоме майно.

Враховуючи наведене вище, оскільки судовою експертизою не встановлено повного переліку виконаних робіт, часу їх проведення та вартості невід`ємних поліпшень, саме по собі порівняння вартості квартири у 2005 році та на час дослідження не підтверджує наявності істотного збільшення вартості нерухомості.

Заперечуючи позовні вимоги позивачки ОСОБА_1 , представник відповідачки, серед іншого, вказує, що до істотних поліпшень квартири та належного до неї підвального приміщення позивачка включає заміну дерев`яних вікон на металопластикові, що на думку сторони відповідачки, є порушенням вимог законодавства у сфері охорони культурної спадщини у зв`язку з тим, що будинок, в якому знаходиться цей об`єкт нерухомості, віднесений до пам`яток архітектури.

Такі доводи суд не приймає до уваги, не надає правової оцінки обставинам встановлення вікон та не вирішує питання їх законності в межах даної цивільної справи, з огляду на таке.

Відповідно до статей 12, 13, 77 ЦПК України суд розглядає справу в межах заявлених позовних вимог та встановлює лише ті обставини, які входять до предмета доказування і мають значення для правильного вирішення спору. У даній справі предметом розгляду є спір щодо визнання майна спільною сумісною власністю та визнання права власності на частку в такому.

Питання правомірності проведення будівельних робіт, дотримання вимог законодавства про охорону культурної спадщини, наявності чи відсутності порушень при заміні вікон, а також можливого притягнення винних осіб до відповідальності не є предметом цього спору та не впливають на вирішення позовних вимог у даній справі.

Надаючи оцінку показанням свідків, допитаних під час розгляду справи, суд зазначає таке.

Із показань допитаних в судовому засіданні свідків вбачається, що виконувалися будівельні та ремонтні роботи у квартирі ОСОБА_5 та нежитловому приміщенні за участю ОСОБА_1 , однак такі показання достовірно не підтверджують позовні вимоги позивачки. На підставі таких показань неможливо суду встановити дійсні обставини справи щодо участі позивачки у ремонті нерухомого майна, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , періодів виконання таких робіт та щодо розміру участі позивачки ОСОБА_1 при цьому, оскільки такі не підтверджуються долученими доказами до матеріалів справи.

Враховуючи наведене вище, на підставі досліджених доказів та правового аналізу наведених норм, суд приходить до висновку, що квартира АДРЕСА_1 , яка належала ОСОБА_5 на праві приватної власності, не зазнала істотних конструктивних чи функціональних змін у період проживання останнього із ОСОБА_1 , відповідно це не свідчить про створення нового об`єкта нерухомості чи істотне збільшення вартості майна. Виконані роботи відповідають ознакам поточного ремонту, не призвели до втрати первинним об`єктом свого самостійного значення та не змінили його домінуючої ролі. Таким чином, відсутні правові підстави для застосування положень статті 62 Сімейного кодексу України щодо істотного збільшення вартості майна внаслідок спільних трудових чи грошових затрат подружжя, відтак у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про визнання права спільної сумісної власності подружжя на квартиру та поділ спільного майна подружжя слід відмовити.

Щодо питання вкладення коштів позивачкою ОСОБА_1 у капітальний ремонт квартири та цокольного приміщення, то одними із основоположних засад цивільного законодавства є справедливість, добросовісність та розумність (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України). Дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними. Ефективний захист прав особи має бути спрямованим на відновлення справедливості.

Здійснюючи тлумачення закону під час його застосування до конкретних правовідносин та вирішуючи спір, суд повинен керуватися як завданням судочинства так і загальними засадами цивільного законодавства.

Згідно зі статтею 13 ЦК України цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства. При здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 травня 2019 року у справі №910/17274/17 (провадження №12-291гс18), зроблено висновок, що «добросовісність як одна із загальних засад цивільного судочинства означає фактичну чесність суб`єктів у їх поведінці, прагнення сумлінно захистити свої цивільні права та забезпечити виконання цивільних обов`язків». Аналогічні висновки містяться в постановах Верховного Суду від 24 травня 2022 року по справі №159/1519/21, від 18 травня 2022 року по справі №303/7119/19.

Тлумачення як статті 3 ЦК України загалом, так і пункту 6 статті 3 ЦК України, свідчить, що загальні засади (принципи) цивільного права мають фундаментальний характер й інші джерела правового регулювання, в першу чергу, акти цивільного законодавства, мають відповідати змісту загальних засад. Це, зокрема, проявляється в тому, що загальні засади (принципи) є по своїй суті нормами прямої дії. Дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними. Тобто відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

При здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині (частина друга статті 13 ЦК України). Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах (частина третя статті 13 ЦК України).

У постанові Верховного Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду 11 серпня 2021 року в справі №723/826/19 (провадження №61-8810св20) вказано, що «приватно-правовий інструментарій не повинен використовуватися учасниками цивільного обороту для уникнення сплати боргу (коштів, збитків, шкоди) або виконання судового рішення про стягнення боргу (коштів, збитків, шкоди), що набрало законної сили. Про зловживання правом і використання приватно-правового інструментарію всупереч його призначенню проявляється в тому, що: особа (особи) використовувала/використовували право на зло; наявні негативні наслідки (різного прояву) для інших осіб (негативні наслідки являють собою певний стан, до якого потрапляють інші суб`єкти, чиї права безпосередньо пов`язані з правами особи, яка ними зловживає; цей стан не задовольняє інших суб`єктів; для здійснення ними своїх прав не вистачає певних фактів та/або умов; настання цих фактів/умов безпосередньо залежить від дій іншої особи; інша особа може перебувати у конкретних правовідносинах з цими особами, які потерпають від зловживання нею правом, або не перебувають); враховується правовий статус особи/осіб (особа перебуває у правовідносинах і як їх учасник має уявлення не лише про обсяг своїх прав, а і про обсяг прав інших учасників цих правовідносин та порядок їх набуття та здійснення; особа не вперше перебуває у цих правовідносинах або ці правовідносини є тривалими, або вона є учасником й інших аналогічних правовідносин)».

Суд також враховує правовий висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові від 22 вересня 2020 року у справі №214/6174/15-ц, відповідно до якого у разі недоведеності істотності поліпшень майна вимоги іншого з подружжя не мають речово-правової природи та не можуть бути спрямовані на визнання права власності або частки у праві власності.

За таких обставин, можливий захист прав іншого з подружжя може здійснюватися виключно у зобов`язально-правовій площині шляхом заявлення вимог про відшкодування витрат відповідно до статей 1212-1215 Цивільного кодексу України.

Однак, суд звертає увагу на те, що позивачка ОСОБА_1 у своїх позовних вимогах не ставила питання про відшкодування витрат на покращення стану квартири та цокольного приміщення. Водночас суд зазначає, що невключення таких вимог до позову не позбавляє позивачку можливості реалізувати своє право на компенсацію відповідно до положень статей 1212-1215 Цивільного кодексу України у окремому позовному порядку.

Зокрема, відповідно до статті 1212 ЦК України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. У разі окремого звернення з такими вимогами суд буде зобов`язаний перевірити обсяг фактичних витрат, їх доцільність та законність, а також визначити суму відшкодування, не порушуючи права власника майна.

Таким чином, відмова у задоволенні позовних вимог у межах даної справи жодним чином не позбавляє позивачку ОСОБА_1 права на звернення до суду з окремим позовом про відшкодування витрат на поліпшення особистого майна відповідачки ОСОБА_4 , якщо вона зможе довести їх фактичне здійснення та законність таких витрат.

Розподіл судових витрат.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Частинами 1, 2 ст. 141 ЦПК України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Частина 8 статті 141 ЦПК України встановлює, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити в зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів, які подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Оскільки у задоволенні позову відмовлено у повному обсязі, судовий збір та інші витрати позивачки не підлягають стягненню з відповідачки. Разом з тим, враховуючи наведені норми ЦПК України, з позивачки ОСОБА_1 на користь відповідачки ОСОБА_4 слід стягнути витрати, понесені останньою за проведення судової будівельно-технічної та оціночно-будівельної експертизи, в розмірі 50 889, 60 грн. та витрати на професійну правничу допомогу.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (частини третя-п`ята статті 137 ЦПК України).

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина шоста статті 137 ЦПК України).

Під час судового розгляду адвокат Брона М.В., яка представляє інтереси відповідачки ОСОБА_4 подала заяву в якій просила вирішити питання стягнення з позивачки ОСОБА_1 витрат на правничу допомогу в розмірі 40 000 грн.

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу стороною відповідачки подано суду:

-ордер серії №1321728 від 30.04.2024, свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю серії ЛВ №000289 від 23.02.2017;

-договір №25/2/10 про надання правової допомоги від 25.10.2024, укладені між адвокатом Броною М.В. та Альтман М.М., яка діє на підставі довіреності від 29.09.2023, посвідченої приватним нотаріусом ЛМНО Коцюрубою Л.Я., в інтересах ОСОБА_4 , згідно якого вартість правової допомоги у справі №461/8047/24 становить 40 000 грн;

-акт приймання – передачі наданих послуг відповідно до договору про надання професійної правничої допомоги №25/2/10 від 10.04.2024, загальна вартість послуг за цим актом становить 40 000 грн;

-детальний опис послуг наданих адвокатом згідно вищевказаного договору про надання професійної правничої допомоги від 01.06.2026, згідно якого надані наступні послуги: ознайомлення з позовною заявою ОСОБА_1 з додатками, аналіз судової практики, аналіз судової експертизи, долученої до позовної заяви, консультація клієнта; збирання доказів у справі; написання та надіслання відзиву на позовну заяву; написання та надіслання клопотання про призначення судових будівельно-технічної та оціночно-будівельної експертиз; надіслання та написання усіх без винятку клопотань та заяв пов`язаних з розглядом справи №461/8047/24;

ознайомлення з матеріалами справи №461/8047/24; участь у судових засіданнях в цивільній справі №461/8047/24 без обмеження їх кількості та тривалості.

Представник позивачки адвокат Гордієнко О.Ю. в судовому засіданні заявила клопотання про зменшення витрат на правничу допомогу. В обґрунтування покликається на те, що заявлені представником відповідачки витрати на правову допомогу в розмірі 40 000 грн явно не відповідають критеріям розумності та співмірності. В даній справі долучені аналогічні докази, як і у справах, які перебували раніше в провадженні Галицького районного суду м. Львова між тими самими сторонами, де ОСОБА_4 також представляла адвокат Брона М.В. Вважає, що ця справа є незначної складності, у ній відсутні складні фактичні чи правові питання, які б вимагали особливого обсягу правничої допомоги чи великої кількості часу на надання послуг. Вважає витрати на правничу допомогу вкрай завищеними по відношенню до складності справи. Просить визнати заявлений представником відповідачки розмір витрат на правничу допомог таким, що не відповідає вимогам ч.4 ст.137 ЦПК України та зменшити його.

У додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19) вказано, що з аналізу частини третьої статті 141 ЦПК України можна виділити такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/WestAllianceLimited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

У додатковій постанові Верховного Суду від 08 вересня 2021 року у справі №206/6537/19 (провадження № 61-5486св21) зазначено, що попри волю сторін договору визначати розмір гонорару адвоката, суд не позбавлений права оцінювати заявлену до відшкодування вартість правничої допомоги на підставі критеріїв співмірності, визначених частиною четвертою статті 137 ЦПК України.

Крім того, згідно з пунктом пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд має враховувати конкретні обставини справи, загальні засади цивільного законодавства та критерії відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані представником відповідачки документи на обґрунтування сум заявлених витрат на правничу допомогу, враховуючи доводи клопотання представника позивачки про зменшення витрат на правничу допомогу, взявши до уваги рівень складності та юридичної кваліфікації правовідносин у справі, обсяг та обґрунтованість підготовлених та поданих до суду адвокатом відповідачки документів (відзив та клопотання про призначення у справі судової будівельно-технічної та оціночно-будівельної експертизи), їх значення для спору (справи), двічі участь у підготовчому судовому засіданні та чотири рази участь адвоката Брони М.В. в судових засіданнях, з урахуванням фінансового сторін у справі, суд приходить до висновку про те, що заявлений до стягнення розмір витрат на професійну правничу допомогу не є цілком співмірним із складністю справи, виконаною адвокатом роботою (наданими послугами, часом, витраченим на виконання відповідних робіт (надання послуг), обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт.

Визначаючи розмір витрат які підлягають стягненню, суд виходить з критеріїв наведених вище, а саме складності справи, часу, витраченого адвокатом на надання правничої допомоги, обсягу наданих послуг та виконаних робіт (зміст та обсяг поданих суду документів, обсяг робіт наведених у відповідному акті), ціни позову, значення справи для кожної сторони. а також фінансового стану сторін: позивачки ОСОБА_1 , яка є пенсіонером (1947 року народження), та відповідачки ОСОБА_4 , 1987р.н., громадянки Ізраїлю та постійно проживаючої в Ізраїлі, яка і набула право власності на спірне мано в порядку спадкування після смерті батька та є його одноосібним власником.

Таким чином, суд вважає за необхідне зменшити заявлений адвокатом Броною М.В. розмір витрат на професійну правничу допомогу до 10 000 грн.

Зазначений розмір витрат на професійну правничу допомогу (10 000 грн) відповідає критерію реальності наданих адвокатських послуг, розумності їхнього розміру, конкретним обставинам справи, з урахуванням її складності, необхідних процесуальних дій сторони (подання відзиву та клопотання про призначення експертизи), тривалістю слухання справи у суді, та фінансовому стану сторін.

Керуючись ст. ст. 2, 10, 12, 141, 258, 259, 263-265 ЦПК України,

у х в а л и в:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про визнання права спільної сумісної власності подружжя на квартиру та поділ спільного майна подружжя – відмовити.

Стягнути зі ОСОБА_1 на користь ОСОБА_4 витрати за проведення судової експертизи в розмірі 50 889 (п`ятдесят тисяч вісімсот вісімдесят дев`ять) грн 60 коп та 10 000 (десять тисяч) грн витрат на професійну правничу допомогу.

Рішення може бути оскаржене до Львівського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 12.06.2026.

Повне найменування (ім`я) учасників справи та їх місце проживання (місцезнаходження):

Позивачка: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_5 , місце реєстрації: АДРЕСА_6 , місце фактичного проживання: АДРЕСА_5 .

Відповідачка: ОСОБА_4 , РНОКПП НОМЕР_6 , адреса проживання: АДРЕСА_7 .

Суддя Ольга КРОТОВА