Вирок від 11 червня 2026 р. у справі №522/10590/26 — Приморський районний суд м. Одеси

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 522/10590/26

Провадження № 1-кп/522/2884/26

12 червня 2026 року місто Одеса

Приморський районний суд міста Одеси у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

за участю сторін кримінального провадження:

прокурора – ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

захисника – ОСОБА_5 ,

обвинуваченого – ОСОБА_6 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні обвинувальний акт у кримінальному провадженні №62025150020002883, відомості про яке внесено 16.07.2025 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань, відносно:

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця Херсонської області, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , українця, розлученого, раніше не судимого, із середньо-спеціальною освітою, військовослужбовця військової служби за призовом під час мобілізації, який на момент вчинення кримінального правопорушення перебував на посаді старшого кулеметника (бронеавтомобіля) 1 інженерно-саперного відділення інженерно-саперного взводу батальйону оперативного призначення військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України, у військовому званні «солдат», РНОКПП НОМЕР_2 ,

обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_6 , будучи військовослужбовцем військової служби за мобілізацією, який на момент вчинення кримінального правопорушення перебував на посаді стрільця 3 відділення З стрілецького взводу стрілецької роти (резервної) військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України, у військовому званні «солдат», у порушення вимог ст. 65 Конституції України, ст. 17 Закону України «Про оборону України», ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», ст. ст. 9, 11, 16, 58, 59, 127-130 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України та ст.ст. 1-4 Дисциплінарного Статуту Збройних Сил України, діючи умисно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, з метою тимчасово ухилитися від обов`язків військової служби, в умовах воєнного стану, о 10 год. 16.06.2025 не прибув вчасно до підрозділу військової частини НОМЕР_1 НГУ, який дислокується у Хаджибейському районі міста Одеси Одеської області (більш точна адреса під час дії воєнного стану розголошенню не підлягає), та ухилявся, проводячи час на власний розсуд, не пов`язуючи з обов`язками військової служби до 13.04.2026, коли був затриманий співробітниками ТУ ДБР у м. Миколаєві у Приморському районі міста Одеси.

Умисні дії ОСОБА_6 , які виразились в нез`явленні військовослужбовцем вчасно на службу без поважних причин, тривалістю понад три доби, вчинені в умовах воєнного стану, кваліфіковані за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України.

Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_6 свою вину у пред`явленому йому обвинуваченні визнав у повному обсязі та пояснив суду, що він дійсно при вказаних у обвинувальному акті обставинах 16.06.2025 року не прибув до підрозділу ВЧ НОМЕР_3 НГУ та ухилявся від служби до 13.04.2026 року, проводячи час на власний розсуд, перебуваючі до затримання за місцем свого мешкання, поуи не був затриманий. Зазначив, що у вказаний період не працював. Також ОСОБА_6 вказав, що у вчиненому щиро розкаюється, зробив для себе належні висновки та просив суд суворо його не карати.

Оскільки в судовому засіданні обвинувачений повністю визнав свою провину в інкримінованому йому органом досудового розслідування кримінальному правопорушенні, погодився з кваліфікацією вчиненого ним діяння, так само визнав всі фактичні обставини його вчинення, а прокурор не висловив жодних заперечень щодо встановлених обставин, суд, заслухавши думку учасників судового провадження, за відсутності їх заперечень та сумнівів у добровільності їх позицій, переконавшись у тому, що всі зазначені особи правильно розуміють зміст встановлених обставин, в порядку ст. 349 ч. 3 КПК України, визнає недоцільним дослідження доказів, щодо тих обставин, які ніким не оспорюються.

На підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені показами обвинуваченого, наданим ним безпосередньо в судовому засіданні, які відповідають всім фактичним обставинам інкримінованого ОСОБА_6 діяння і ніким не оспорюються, суд приходить до переконання, що діяння, яке вчинено обвинуваченим, дійсно мало місце, воно містить склад кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст. 407 КК України і ОСОБА_6 винуватий у його вчиненні, так як він, будучи військовослужбовцем в умовах воєнного стану не з`явився вчасно на службу без поважних причин, тривалістю понад три доби.

Як визначено ст. 65 КК України, при призначенні покарання суд повинен враховувати ступінь тяжкості скоєного кримінального правопорушення, особу винного та обставини, які пом`якшують та обтяжують покарання. Особі, що скоїла кримінальне правопорушення, повинно бути призначено покарання необхідне та достатнє для його виправлення та попередження скоєння нових кримінальних правопорушень.

Так, формою прояву щирого каяття є повне визнання особою своєї вини та правдива розповідь про всі відомі їй обставини вчиненого злочину. Якщо особа приховує суттєві обставини вчиненого злочину, що значно ускладнює його розкриття, визнає свою вину лише частково для того, щоб уникнути справедливого покарання, її каяття не можна визнати щирим, справжнім. Отже, щире каяття повинно ґрунтуватися на належній критичній оцінці особою своєї протиправної поведінки, її осуді, бажанні виправити ситуацію, яка склалась та нести кримінальну відповідальність за вчинене, а також зазначена обставина має знайти своє відображення в матеріалах кримінального провадження. Зважаючи на вказане, в діях ОСОБА_6 проявилося щире каяття.

Судом враховано висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 30.10.2018 року у справі №559/1037/16-к, де надано роз`яснення, що активне сприяння розкриття злочину і щире каяття є окремими обставинами, що пом`якшують покарання, у зв`язку з чим суд розцінює щире каяття і активне сприяння розкриттю злочину альтернативними, незалежними, окремо існуючими обставинами, що пом`якшують покарання.

Відповідно до положень ст. 66 КК України, обставинами, що пом`якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_6 , суд визнає його щире каяття.

Відповідно до положень ст. 67 КК України, обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_6 , судом не встановлено.

Статтею 9 Конституції України визначено, що чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Відповідно до ст. 17 Закону України «При виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують Європейську конвенцію з прав людини та основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до позиції, викладеної у рішенні ЄСПЛ «Скополла проти Італії» від 17.09.2009 року, складовими елементами принципу верховенства права є очікування від суду застосування до кожного злочинця такого покарання, яке законодавець вважає пропорційним.

При призначенні покарання ОСОБА_6 суд, відповідно до положень ст. 65 КК України враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, який відповідно до вимог ст. 12 КК України відноситься до категорії тяжких злочинів, обставини, що пом`якшують його покарання, відсутність обставин, які обтяжують покарання, данні про особу обвинуваченого, який є військовослужбовцем військової служби за призовом під час мобілізації, який на момент вчинення кримінального правопорушення перебував на посаді старшого кулеметника (бронеавтомобіля) 1 інженерно-саперного відділення інженерно-саперного взводу батальйону оперативного призначення військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України, у військовому званні «солдат», за місцем служби характеризується посередньо, який раніше не судимий, на обліку у лікаря нарколога та психіатра не перебуває, а також враховує його щире каяття, усвідомлення обвинуваченим своєї протиправної поведінки та готовність нести покарання.

Разом з тим, суд вважає необхідним зазначити, що нехтування вимогами військової дисципліни в умовах воєнного стану підриває боєздатність Збройних Сил України в цілому. В той час, коли військовослужбовці виконують свій військовий обов`язок безпосередньо у регіонах ведення бойових дій, ризикуючи своїм життям, нез`явлення військовослужбовцем вчасно на службу без поважних причин демотивує та знижує рівень військової дисципліни і боєготовність підрозділів Збройних Сил України та інших військових формувань, тож за таких обставин застосування іншого, ніж позбавлення волі покарання, як визначено у санкції ч. 5 ст. 407 КК України, не зможе забезпечити реалізацію приписів статей 50, 65 КК України.

За сукупності вище наведених обставин, враховуючи принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, з урахуванням обставин вчиненого кримінального правопорушення, характеру та ступеню суспільної небезпеки скоєного, його наслідків, даних про особу обвинуваченого, суд вважає, що виправлення та перевиховання ОСОБА_6 можливе при застосуванні до нього покарання у виді позбавлення волі, як визначено у санкції ч. 5 ст. 407 КК України, що буде необхідним та достатнім для його виправлення та запобігання вчиненню нових злочинів.

Судом встановлено, що ОСОБА_6 було затримано як підозрюваного після вчинення кримінального правопорушення 13.04.2026 року.

Згідно ухвали слідчого судді Пересипського районного суду м. Одеси від 15.04.2026 року до ОСОБА_6 застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою, строк дії якого був продовжений ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 10.06.2026 року.

Відповідно до вимог ч. 5 ст. 72 КК України, попереднє ув`язнення зараховується судом у строк покарання у разі засудження до позбавлення волі день за день.

Таким чином, суд вважає за необхідне в строк основного покарання, призначеного обвинуваченому ОСОБА_6 у виді позбавлення волі, зарахувати строк його попереднього ув`язнення з розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі з 13.04.2026 року по день набрання вироком законної сили.

Початок строку відбування покарання ОСОБА_6 у виді позбавлення волі, рахувати з моменту з моменту звернення вироку до виконання.

До набрання вироком законної сили запобіжний захід, обраний відносно ОСОБА_6 у вигляді тримання під вартою, суд вважає необхідним залишити без змін.

Речові докази, відповідно до обвинувального акту, у кримінальному провадженні №62025150020002883 відсутні.

Цивільний позов у кримінальному провадженні №62025150020002883 не заявлено.

Відомості щодо судових витрат, пов`язаних із залученням експерта та проведенням експертиз, у кримінальному провадженні №62025150020002883 відсутні.

На підставі викладеного, керуючись вимогами ст. ст. 8, 9, 368, 370- 374,394 КПК України, суд -

УХВАЛИВ:

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України і призначити йому покарання у виді 5-ти (п`яти) років позбавлення волі.

Зарахувати ОСОБА_6 строк перебування під вартою з 13.04.2026 року по день набрання вироком законної сили на підставі вимог ч. 5 ст.72 КК України, із розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі.

Строк відбування покарання ОСОБА_6 у виді позбавлення волі, рахувати з моменту звернення вироку до виконання.

Запобіжний захід відносно ОСОБА_6 у вигляді тримання під вартою до набрання вироком законної сили - залишити без змін.

Вирок суду набирає законної сили після спливу тридцяти денного строку, встановленого ст. 395 КПК України для його оскарження. Подання апеляційної скарги на вирок суду зупиняє набрання ним законної сили та його виконання.

Вирок може бути оскаржений до Одеського апеляційного суду через Приморський районний суд м. Одеси протягом 30 (тридцяти) днів з моменту його проголошення, а обвинуваченим в той же строк з часу отримання вироку суду.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копія вироку в порядку ст. 376 КПК України негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору і не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні.

Суддя: ОСОБА_1