Рішення від 09 червня 2026 р. у справі №554/1626/26 — Шевченківський районний суд міста Полтави

Суд: Шевченківський районний суд міста Полтави

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: визнання права власності

Дата: 09 червня 2026 р.

Справа: №554/1626/26

Суддя: Материнко М. О.

Дата документу 10.06.2026Справа № 554/1626/26

Провадження № 2/554/2337/2026

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 червня 2026 року м. Полтава

Шевченківський районний суд міста Полтави в складі:

Головуючого судді - Материнко М.О.,

за участю секретаря судових засідань - Єфименко І.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом МіщенкоТетяниПавлівни, ОСОБА_1 , до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про визнання права власності на спадкове майно, за участі третьої особи: Приватного нотаріуса Полтавського міського нотаріального округу Ющенко Вікторії Вікторівни,-

ВСТАНОВИВ:

Позивачі звернулися до Шевченківського районного суду міста Полтави з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_6 , ОСОБА_5 про визнання права власності на спадкове майно , третя особа: Приватний нотаріус Полтавського міського нотаріального округу Ющенко Вікторія Вікторівна про визнання право спільної часткової власності за кожним позивачем на 1/20 частину житлового будинку із господпрськимии спорудами що знаходиться в АДРЕСА_1 що складає частину від спадкового майна яке належало померлій матері – ОСОБА_7 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

В обґрунтування вимог позивачі вказували , що ІНФОРМАЦІЯ_2 померла їх мати – ОСОБА_7 , на час смерті їй належало, 9/150 часток домоволодіння що знаходиться в АДРЕСА_1 (стара назва АДРЕСА_2 ), право власності отримано на підставі свідоцтва про право на спадщину від 12.05.2014 року після смерті їх батька, позивачі і їх мати успадкували майно батька в рівних частках, по 9/150 частин кожному.

Позивачі вчаснозвернулись до приватного нотаріуса з приводу оформленнясвідоцтва про право на спадщину, алеїмбуловідмовлено, постановою приватного нотаріуса Ющенко В.В.. від 30.10.2025 року , враховуючи, що в зв`язку із виділенням частини домоволодіння в окрему одиницю та наданняційчастинііншоїадреси, часткиспівласниківтепер не складають одиницю , змінилисяплощібудинків та складові частин домоволодіння. В зв`язку з цимтехнічні характеристики будинків, будівль, та споруддомоволодіння , що зареєстровані в Державному реєстріречових прав на нерухоме майно, з відмінними від їх технічних характеристик за результатами проведеної технічної інвентаризації. Наявнаневідповідністьінформації в поданихпаперових документах та даних з Державного реєструречових прав, не надаламожливостівстановити склад спадкового майна після померлої ОСОБА_7 . Її частка майна не булазареєстрована в реєстрі нерухомого майна, відповідно до зміни часток іншихспіввласників. Через наявні суперечності між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяжень, а саме: згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна частка померлої становить 9/150, від загальної частини інших співвласників.

14 листопада 2025 року Шевченківським районним судом м. Полтави, було постановлене рішення по цивільній справі ( № 554/10177/25) , яким задоволено позов ОСОБА_2 про визнання за ним права власності на частку житлового будинку садибного типу з надвірними будівлями та спорудами, а саме право спільної часткової власності на 13/100 часток житлового будинку садибного типу з надвірними будівлями та спорудами, що знаходиться АДРЕСА_1 .

Згідно технічного паспорту на будинок садибного типу з господарськими будівлями та спорудами, виданого ФОП ОСОБА_8 № 12 від 12.02.2025 року за АДРЕСА_1 , знаходиться: житловий будинок А-1 загальною площею 256,1 кв.м., житловою площею 117,3 кв.м., житловий будинок Б-1 загальною площею 45,4 кв.м., житловою площею 15,8 кв.м., з господарськими будівлями та спорудами.

Згідно довідки - розрахунку часток об`єкту нерухомого майна, що розташоване в АДРЕСА_1 проведеного ФОП ОСОБА_8 (сертифікат серії АЕ №001898) від 08.09.2025 року за №29 (копія додається) частки співвласників домоволодіння АДРЕСА_1 , після проведеного перерахунку становлять : померлої ОСОБА_7 1/10 частина, ОСОБА_1 1/10 частина, ОСОБА_9 1/10 частин.

Через смерть ОСОБА_7 , співвласниці домоволодіння , за адресою АДРЕСА_1 , та відповідно припинення її дієздатності і не оформлення права власності на спадкове нерухоме майно, виникла неможливість реєстрації права власності на частку домоволодіння за іншими співвласниками , які і до цього часу не зареєстрували рішення суду, а відповідно і позивачам було відмовлено в видачі свідоцтва про право на спадщину.

Процесуальне судочинство визначає основне правило - обставини, встановлені рішенням суду, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, тобто у рішення Шевченківського районного суду м.Полтави від 14.11.2025 року, яке набрало законної чинності визначено наші перераховані до єдиного знаменнику частки - позивачів так і померлої ОСОБА_7 , по 1/10 частині кожному.

Згідно технічного паспорту на будинок садибного типу з господарськими будівлями та спорудами, виданого ФОП ОСОБА_8 від 19.08.2025 року за АДРЕСА_1 знаходиться: житловий будинок А-1 загальною площею 256,1 кв.м., житловою площею 117,3 кв.м., житловий будинок Б-1 загальною площею 45,4 кв.м., житловою площею 15,8 кв.м., з господарськими будівлями та спорудами.

Згідно розрахунку часток об`єкту нерухомого майна, що розташоване в АДРЕСА_1 , а також зазначене в рішенні Шевченківського райсуду м.Полтави від 14.11.2025 року по справі (№ 554/10177/25) частки співвласників домоволодіння по вказаній адресі становлять:

- ОСОБА_2 - 13/100 ;

- ОСОБА_9 – 1/10;

- померлій ОСОБА_7 - 1/10;

- ОСОБА_1 - 1/10;

- ОСОБА_4 - 3/20;

- ОСОБА_5 - 19/100;

- ОСОБА_3 - 23/100.

Через відсутність реєстрації перерахованих часток за всімиспіввласниами майна , для позивачів виникла ситуація в якій вони не мають можливості отримати свідоцтво про право на спадщину, а відповідно і оформити право власності на частину майна яке належало їх матері – 1/10 частину житлового будинку із спорудами що розташовано в АДРЕСА_1 в рівних частках, по 1/20 на кожного спадкоємця .

Враховуючи висновок про вартість майна , 1/10 частини спірного будинку, визначена ціна позову в сумі 194860,00 грв.

Ухвалою Шевченківського районного суду міста Полтави від 27 лютого липня 2026 року відкрито спрощене провадження та призначено справу до підготовчого судового засідання.

Ухвалою Шевченківського районного суду міста Полтави від 13.05.2026 року закрито підготовче судове засідання і призначено справу до судового розгляду.

Від представника позивача надійшла заява про розгляд справи у її відсутність та у відсутність позивача, позов підтримують, просять задовольнити.

Відповідачі в судове засідання не з`явилися, надали заяви про розгляд справи без участі, не заперечують щодо задоволення позову.

Представник третьої особи надав заяву про розгляд справи без участі, покладались на розсуд суду.

Оскільки, розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, тому відповідно до ч.2ст.247 ЦПК Українифіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, вивчивши та дослідивши матеріали справи, повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються первісні та зустрічні позовні вимоги, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до наступних висновків.

Згідно із ст.2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ст.12 ЦПК України).

Згідно ізст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Статтею 81 ЦПК України, передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до вимог ст. 82 ЦПК України, обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності їх визнання.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_2 померла ОСОБА_7 , мати позивачів, на час смерті їй належало, 9/150 часток домоволодіння що знаходиться в АДРЕСА_1 (стара назва АДРЕСА_2 ), право власності отримано на підставі свідоцтва про право на спадщину від 12.05.2014 року після смерті їх батька, позивачі і їх мати успадкували майно батька в рівних частках, по 9/150 частин кожному.

Згідно технічного паспорту на будинок садибного типу з господарськими будівлями та спорудами, виданого ФОП ОСОБА_8 від 19.08.2025 року за адресою: АДРЕСА_1 знаходиться: житловий будинок А-1 загальною площею 256,1 кв.м., житловою площею 117,3 кв.м., житловий будинок Б-1 загальною площею 45,4 кв.м., житловою площею 15,8 кв.м., з господарськими будівлями та спорудами.

- ОСОБА_2 - 13/100 ;

- ОСОБА_9 – 1/10;

- померлій ОСОБА_7 - 1/10;

- ОСОБА_1 - 1/10;

- ОСОБА_4 - 3/20;

- ОСОБА_5 - 19/100;

- ОСОБА_3 - 23/100.

Відповідно до положень ст. 317, 319 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Стаття 321 ЦК України закріплює конституційний принцип непорушності права власності, передбачений ст. 41 Конституції України. Він означає, що право власності є недоторканим, власник може бути позбавлений або обмежений у його здійсненні лише відповідно і в порядку, встановлених законом.

Принцип непорушності права власності означає право особи на безперешкодне користування своїм майном, а право власника володіти, користуватись і розпоряджатись належним йому майном закріплений у ст.41 Конституції України та ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 355 ЦК України майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно). Майно може належати особам на праві спільної часткової або на праві спільної сумісної власності.

Поняття спільної часткової власності викладено в ч. 1 ст. 356 ЦК України, як власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності. Отже, право спільної часткової власності це право двох або більше осіб за своїм розсудом володіти, користуватися і розпоряджатися належним їм у певних частках майном, яке складає єдине ціле. Кожен учасник спільної часткової власності володіє не часткою майна в натурі, а часткою у праві власності на спільне майно вцілому. Ці частки є ідеальними й визначаються відповідними відсотками від цілого чи у дрібному виразі.

Відповідно до ст. 358 ЦК України право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю. Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації.

Що стосується існуючої у співвласника правомочності розпорядження спільним майном, то вони передбачені ст. 364, 365, 367 ЦК України, як способи реалізації цієї правомочності, при здійсненні якої передбачена ч. 4 ст. 358 ЦК України умова не є обов`язковою.

Припинення права на частку у спільному майні за вимогою інших співвласників передбачено у статті 365 ЦК України, якою визначено, що право особи на частку у спільному майні може бути припинене за рішенням суду на підставі позову інших співвласників, якщо: 1) частка є незначною і не може бути виділена в натурі; 2) річ є неподільною; 3) спільне володіння і користування майном є неможливим; 4) таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім`ї.

Відповідно до частини третьої статті 358 ЦК України кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації.

Відповідно до частини другої статті 183 ЦК України неподільною є річ, яку не можна поділити без втрати її цільового призначення.

Згідно з правовою позицією, наведеною у постанові Верховного Суду України від 15 травня 2013 року у справі № 6-37цс13, для припинення права особи на частку у спільному майні необхідно встановити наявність будь-якої із обставин, передбачених пунктами 1-3 частини першої статті 365 ЦК України, за умови, що таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім`ї та попереднього внесення позивачем вартості цієї частки на депозитний рахунок суду.

В постанові від 02 липня 2014 року у справі № 6-68цс14 Верховний Суд України роз`яснив, що право власності співвласника на частку в спільному майні може бути припинено, але за умови, що така шкода не буде істотною. Саме ця обставина є визначальною при вирішенні позову про припинення права на частку у спільному майні за вимогою інших співвласників.

У висновках щодо застосування норм права, викладених у п. 43 46 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 грудня 2018 у справі № 908/1754/17 (провадження № 12-180гс18) роз`яснено, що «відсутність конструкції («за наявності одночасно») в статті 365 ЦК України свідчить про можливість припинення права особи на частку у спільному майні за рішенням суду на підставі позову інших співвласників за наявності хоча б однієї з перелічених законодавцем у частині першій цієї статті обставин (зокрема, в пунктах 1-3). Водночас необхідно зважати, що правова норма, закріплена пунктом 4 частини першої статті 365 ЦК України, не може вважатися самостійною обставиною для припинення права особи на частку у спільному майні за рішенням суду, оскільки фактично встановлює неприпустимість такого припинення (таке припинення є неможливим у разі, якщо воно завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім`ї). Припинення права особи на частку у спільному майні за рішенням суду на підставі положень цієї статті можливе за наявності хоча б однієї з обставин, передбачених пунктами 1-3 частини першої статті 365 ЦК України, за умови, що таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника, та попереднього внесення позивачем вартості цієї частки на депозитний рахунок суду, а не за наявності всіх обставин, передбачених цією статтею, в їх сукупності».

Співвласникам належать право володіння, користування та розпорядження майном, що належить їм на праві спільної часткової власності. Зазначені правомочності співвласники об`єкта права спільної часткової власності відповідно до частини першої статті 358 ЦК України повинні здійснювати за взаємною згодою.

Співвласнику надається право самостійно розпоряджатися своєю часткою у спільній частковій власності. Однією з правових форм такого розпорядження є право співвласника на виділ у натурі частки із спільного майна.

Відповідно до частини другої статті 364 ЦК України якщо виділ у натурі частки із спільного майна не допускається згідно із законом або є неможливим (частина друга статті 183 цього Кодексу), співвласник, який бажає виділу, має право на одержання від інших співвласників грошової або іншої матеріальної компенсації вартості його частки.

Тлумачення частини третьої статті 358 ЦК України свідчить, що право співвласника на компенсацію може виникати як в разі повної неможливості задоволення вимог співвласника на одержання у користування частини спільного майна, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності (наприклад, частка співвласника в спільній частковій власності є незначною і надання йому її у володіння та користування неможливо), так і в тому випадку, якщо співвласнику надається у володіння і користування частина майна, яка є меншою за його частку в праві спільної часткової власності.

Відповідно до статей 321, 328, 392 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права або обмежений у його здійсненні. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або його незаконність не встановлена судом. Власник може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право не визнається іншою особою.

А тому, зважаючи на вищевикладене, у суду є всі підстави для задоволення позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 16, 355, 357, 368, 372, 1216, 1217, 1223, 1225, 1235, 1236 ЦК, ст.ст. 89,120,131 ЗК України, ст. ст.12-13, 200, 206, 263-265 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов МіщенкоТетяниПавлівни, ОСОБА_1 , до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_6 , ОСОБА_5 про визнання права власності на спадкове майно, за участі третьої особи: Приватного нотаріуса Полтавського міського нотаріального Ющенко Вікторії Вікторівни - задовольнити.

Визнати за– ОСОБА_9 ,1980 року народження, проживаючою АДРЕСА_1 , (стара назва АДРЕСА_2 ), РНКПП НОМЕР_1 , право спільної часткової власності на 1/20 частину житлового будинку А-1 загальною площею 256,1 кв.м., житловою площею 117,3 кв.м., житлового будинку Б-1 загальною площею 45,4 кв.м., житловою площею 15,8 кв.м., з господарськими будівлями та спорудами, що знаходиться в АДРЕСА_1 що складає частину від спадкового майна яке належало матері позивача – ОСОБА_7 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Визнати за - ОСОБА_1 , 1979 року народження , АДРЕСА_1 , (стара назва АДРЕСА_2 ), НОМЕР_2 , право спільної часткової власності на 1/20 частину житлового будинку А-1 загальною площею 256,1 кв.м., житловою площею 117,3 кв.м., житлового будинку Б-1 загальною площею 45,4 кв.м., житловою площею 15,8 кв.м., з господарськими будівлями та спорудами, що знаходиться в АДРЕСА_1 що складає частину від спадкового майна яке належало матері позивача – ОСОБА_7 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Рішення може бути оскаржене на підставі ч. 1ст. 354 ЦПК Українипротягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга на рішення суду на підставі ч. 1ст. 355 ЦПК Україниподається безпосередньо до Полтавського апеляційного суду.

У відповідності до п.п.15.5 п.15 розділу13Перехідних положень ЦПК Українив новій редакції, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди.

Учасники справи:

Позивачі: ОСОБА_9 , АДРЕСА_3 , (стара назва АДРЕСА_2 ), іпн. НОМЕР_1 ,

ОСОБА_1 , АДРЕСА_4 , (стара назва АДРЕСА_2 ), іпн. НОМЕР_3 .

Відповідачі : ОСОБА_2 , АДРЕСА_5 , (стара назва АДРЕСА_2 ), іпн. НОМЕР_4 .

ОСОБА_3 , АДРЕСА_1 , (стара назва АДРЕСА_2 ), Іпн. НОМЕР_5 .

ОСОБА_4 , АДРЕСА_1 (стара назва АДРЕСА_2 ),

ОСОБА_5 , АДРЕСА_1 (стара назва АДРЕСА_2 ),

Третя особа : Приватний нотаріус Полтавського міського нотаріального округу Ющенко Вікторія Вікторівна, м. Полтава, вул. Гоголя, 7, іпн. НОМЕР_6 ,

Суддя М.О.Материнко

Оригінал: reyestr.court.gov.ua