Рішення від 11 червня 2026 р. у справі №460/22874/25 — Рівненський окружний адміністративний суд

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

12 червня 2026 року м. Рівне№460/22874/25

Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Нор У.М., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, адміністративну справу за позовом

ОСОБА_1

доВідділу державного нагляду (контролю) у Рівненській області Державної служби України з безпеки на транспорті

про визнання протиправною та скасування постанови, зобов`язання вчинення певних дій, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі - позивач ) звернувся до Рівненського окружного адміністративного суду з позовом до Відділу державного нагляду (контролю) в Рівненській області Державної служби України з безпеки на транспорті (далі – Відділ державного нагляду (контролю) в Рівненській області, відповідач), у якому просить визнати протиправною та скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення №007423 від 02.12.2025р., оформлену відносно ОСОБА_1 .

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що за результатами рейдової перевірки транспортного засобу DAF, державний номерний знак НОМЕР_1 , власником та водієм якого є ОСОБА_1 , посадовими особами Укртрансбезпеки встановлено ознаки перевантаження транспортного засобу та прийнято рішення про його супроводження до пункту габаритно-вагового контролю. За твердженням відповідача, під час супроводження водій двічі здійснив часткове розвантаження транспортного засобу до проведення зважування, чим ухилився від проходження габаритно-вагового контролю. На підставі доповідної записки від 31.10.2025 №43311/37.1/18-25 та за результатами розгляду справи про адміністративне правопорушення начальником Управління державного нагляду (контролю) у Рівненській області винесено постанову №007423 від 02.12.2025, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 132-1 КУпАП, та накладено штраф у розмірі 51 000 грн. Вважаючи зазначену постанову протиправною та такою, що порушує його права та законні інтереси, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Ухвалою суду позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Відповідач подав до суду відзив на позовну заяву, в якому позовні вимоги не визнав. На обґрунтування своїх заперечень зазначив, що під час проведення рейдової перевірки транспортного засобу марки DAF, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , який належить ОСОБА_1 , посадовими особами Укртрансбезпеки було виявлено ознаки перевантаження транспортного засобу, у зв`язку з чим прийнято рішення про його супроводження до найближчого пункту габаритно-вагового контролю для проведення зважування. Вказав, що водій був ознайомлений із рішенням про супроводження, однак відмовився від його підписання та виконання, мотивуючи це відсутністю пального, у зв`язку з чим транспортний засіб було заблоковано. Надалі після розблокування транспортного засобу водій під час супроводження до пункту габаритно-вагового контролю двічі здійснив самовільне часткове розвантаження вантажу на узбіччі дороги до проведення зважування, чим, на переконання відповідача, фактично ухилився від проходження габаритно-вагового контролю. Зазначив, що за результатами розгляду відповідних матеріалів, у тому числі доповідної записки від 31.10.2025 №43311/37.1/18-25, було встановлено наявність у діях водія ознак адміністративного правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 132-1 КУпАП. Після отримання відомостей про власника транспортного засобу та дотримання процедури розгляду справи начальником Управління державного нагляду (контролю) у Рівненській області винесено постанову №007423 від 02.12.2025, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності та накладено штраф у розмірі 51 000 грн. Вважає оскаржувану постанову такою, що прийнята на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені чинним законодавством, а тому є правомірною та обґрунтованою. За таких обставин просив у задоволенні позову відмовити повністю.

Суд зазначає, що відповідно до положень ст.257 КАС України за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності. За правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.

Отже, враховуючи вищевикладене, дана справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними в матеріалах справи доказами.

Розглянувши позовну заяву та відзив на неї, повно і всебічно з`ясувавши всі обставини адміністративної справи в їх сукупності, перевіривши їх дослідженими доказами, суд встановив наступне.

Судом встановлено, що інспекторами Управління державного нагляду (контролю) у Рівненській області на підставі направлення на рейдову перевірку № ЕНР000131 від 24.10.2025 під час здійснення заходів державного контролю на автомобільній дорозі М-06 Київ – Чоп на 333 км було зупинено транспортний засіб марки DAF, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 .

З матеріалів справи вбачається, що відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_2 власником зазначеного транспортного засобу є ОСОБА_1 . На момент проведення рейдової перевірки транспортним засобом керував безпосередньо ОСОБА_1 .

Судом встановлено, що під час проведення перевірки посадові особи Укртрансбезпеки виявили, на їх переконання, явні ознаки перевантаження транспортного засобу, а саме просідання вузлів підвіски автомобіля.

У зв`язку із зазначеними обставинами інспектором Давидюком Романом Васильовичем о 13 год. 10 хв. прийнято письмове рішення про супроводження автомобільного транспортного засобу №006548 від 29.10.2025 до найближчого пункту габаритно-вагового контролю з метою проведення зважування та здійснення габаритно-вагового контролю.

Як вбачається з матеріалів справи, водія було ознайомлено зі змістом зазначеного рішення, однак від його підписання та отримання копії він відмовився. Водночас ОСОБА_1 повідомив посадових осіб контролюючого органу про небажання слідувати до пункту габаритно-вагового контролю, мотивуючи свою відмову відсутністю пального.

Поряд із тим, о 13 год. 20 хв. інспектором було прийнято рішення про блокування транспортного засобу №006665, яке застосовано у зв`язку з невиконанням водієм рішення про супроводження до місця проведення габаритно-вагового контролю.

Разом з тим, з матеріалів справи вбачається, що о 14 год. 10 хв. транспортний засіб було розблоковано.

Водночас відповідач зазначає, що після розблокування транспортного засобу о 14 год. 14 хв. водій, перебуваючи на узбіччі дороги, розпочав самовільне розвантаження транспортного засобу шляхом часткового підняття кузова самоскида та висипання частини вантажу.

Поряд із тим, як стверджує контролюючий орган, о 14 год. 17 хв. водій змінив свою попередню позицію та почав наполягати на здійсненні поїздки до пункту габаритно-вагового контролю для проведення зважування транспортного засобу.

Разом з тим, за твердженням відповідача, під час руху до місця проведення габаритно-вагового контролю водій повторно вчинив дії щодо часткового розвантаження транспортного засобу. Так, о 14 год. 34 хв. ОСОБА_1 повторно зупинив транспортний засіб та вдруге здійснив самовільне висипання частини вантажу шляхом часткового підняття кузова самоскида.

З матеріалів справи вбачається, що після зазначених подій близько 15 год. 13 хв. було проведено зважування транспортного засобу, за результатами якого його загальна маса склала 24 050 кг.

Судом встановлено, що за наслідками проведених заходів державного контролю та аналізу зафіксованих обставин посадовими особами Управління державного нагляду (контролю) у Рівненській області складено доповідну записку від 31.10.2025 №43311/37.1/18-25 на ім`я в.о. заступника начальника Управління.

У зазначеній доповідній записці посадові особи Управління дійшли висновку про наявність у діях водія ознак адміністративного правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 132-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, а саме ухилення від проходження габаритно-вагового контролю шляхом самовільного розвантаження транспортного засобу під час його супроводження до пункту габаритно-вагового контролю до моменту проведення зважування.

З матеріалів справи також вбачається, що листом від 04.11.2025 №94857/37.2/24-25 Управління державного нагляду (контролю) у Рівненській області звернулося до Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС у Рівненській, Волинській та Житомирській областях із запитом щодо надання інформації про особу, за якою зареєстрований транспортний засіб DAF державний номерний знак НОМЕР_1 , а також щодо наявності відомостей про належного користувача зазначеного транспортного засобу.

У відповідь листом від 04.11.2025 №31/35-14-14442-2025 Регіональний сервісний центр ГСЦ МВС у Рівненській, Волинській та Житомирській областях повідомив, що транспортний засіб DAF, державний номерний знак НОМЕР_1 , зареєстрований за громадянином ОСОБА_1 , місце проживання якого: АДРЕСА_1 .

Водночас у зазначеному листі повідомлено, що в Єдиному державному реєстрі транспортних засобів відсутні відомості щодо належного користувача вказаного транспортного засобу.

Судом встановлено, що повідомленням від 10.11.2025 №96433/37.2/24-25 ОСОБА_1 було запрошено на розгляд справи про адміністративне правопорушення, передбачене частиною третьою статті 132-1 КУпАП, який було призначено на 25.11.2025 у приміщенні Управління державного нагляду (контролю) у Рівненській області за адресою: м. Рівне, вул. Відінська, 8.

З матеріалів справи вбачається, що під час призначеного розгляду справи з`явився представник ОСОБА_1 — адвокат Ленартович О.В., який подав заяву про ознайомлення з матеріалами справи та клопотання про відкладення її розгляду. Зазначене клопотання було задоволено, а розгляд справи відкладено на 02.12.2025.

За результатами розгляду справи про адміністративне правопорушення начальником Управління державного нагляду (контролю) у Рівненській області винесено постанову №007423 від 02.12.2025, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 132-1 КУпАП, та застосовано адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 51 000 грн.

Судом встановлено, що копію зазначеної постанови отримано представником позивача — адвокатом Ленартовичем О.В.

Не погоджуючись із прийнятою постановою та вважаючи її протиправною, ОСОБА_1 звернувся до суду з даним адміністративним позовом за захистом своїх прав та законних інтересів.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, які виникли між сторонами, суд враховує таке.

Відносини між автомобільними перевізниками, замовниками транспортних послуг, органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, пасажирами, власниками транспортних засобів, а також їх відносини з юридичними та фізичними особами - суб`єктами підприємницької діяльності, які забезпечують діяльність автомобільного транспорту та безпеку перевезень, регулюється Законом України "Про автомобільний транспорт" від 05.04.2001 №2344-III (далі – Закон №2344-III).

В силу вимог пункту 1 Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 №103 (далі - Положення №103), Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Віце-прем`єр-міністра з відновлення України - Міністра розвитку громад, територій та інфраструктури (далі - Міністр) і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті.

Частиною четвертою статті 6 Закону №2344-III та підпунктом 1 пункту 4 Положення №103 встановлено, що реалізація державної політики у сфері автомобільного транспорту здійснюється через центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування.

Відповідно до підпункту 3 пункту 4 Положення №103 до завдань Укртрансбезпеки належить, зокрема, здійснення відповідно до законодавства державного нагляду (контролю) з питань безпеки на автомобільному, міському електричному, залізничному транспорті та ведення дорожнього господарства.

Згідно з пунктом 8 Положення №103 Укртрансбезпека здійснює свої повноваження безпосередньо, через утворені в установленому порядку територіальні органи.

Статтею 6 Закону №2344-III визначено, що державному контролю підлягають усі транспортні засоби українських та іноземних перевізників, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів і вантажів на території України (ч. 12).

Державний контроль автомобільних перевізників на території України здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок (перевірок на дорозі) (ч.14).

Рейдові перевірки (перевірки на дорозі) дотримання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом здійснюються шляхом зупинки транспортного засобу або без такої зупинки посадовими особами центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, та його територіальних органів, які мають право зупиняти транспортний засіб у форменому одязі за допомогою сигнального диска (жезла) відповідно до порядку, затвердженого Кабінетом Міністрів України (ч. 17).

У разі проведення позапланових і рейдових перевірок (перевірок на дорозі) автомобільний перевізник, що буде перевірятися, про час проведення перевірки не інформується (ч. 18).

Під час проведення рейдової перевірки (перевірки на дорозі) посадові особи центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, мають право, зокрема, використовувати спеціальне обладнання, призначене для перевірки дотримання водіями норм режиму праці та відпочинку; супроводжувати транспортний засіб, що має ознаки порушення нормативів вагових або габаритних параметрів, до найближчого місця зважування (на відстань не більше 50 кілометрів) для здійснення габаритно-вагового контролю, а також забороняти подальший рух такого транспортного засобу у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України; здійснювати габаритно-ваговий контроль транспортних засобів; використовувати стаціонарні або пересувні пункти габаритно-вагового контролю; використовувати засоби фото- і відеофіксації процесу перевірки, у тому числі в автоматичному режимі; у разі виявлення порушень законодавства щодо габаритно-вагового контролю під час проведення рейдової перевірки (перевірки на дорозі) копіювати, сканувати документи, які пред`являють водії транспортних засобів під час проведення такої перевірки, та використовувати їх як доказ під час розгляду справ про порушення законодавства (ч. 19).

Порядок проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі) та порядок здійснення габаритно-вагового контролю визначаються Кабінетом Міністрів України (ч.21).

Процедуру проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі) щодо додержання автомобільними перевізниками вимог законодавства про автомобільний транспорт, визначає Порядок проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі), затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 №1567 (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) (далі – Порядок №1567).

Пунктом 4 Порядку №1567 встановлено, що рейдові перевірки (перевірки на дорозі) на автомобільному транспорті проводяться посадовими особами Укртрансбезпеки та її територіальних органів (далі - посадові особи) у форменому одязі, які мають відповідне службове посвідчення, направлення на рейдову перевірку (перевірку на дорозі) згідно з додатком 1-1, сигнальний диск (жезл) та індивідуальну печатку.

Пунктом 12 Порядку №1567 визначено, що рейдова перевірка (перевірка на дорозі) здійснюється на підставі щотижневого графіка.

Графік проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі) складається та затверджується керівником або заступником керівника Укртрансбезпеки або її територіального органу з урахуванням стану аварійності, періоду, що пройшов від попередньої перевірки, забезпечення належного рівня транспортного обслуговування в окремих регіонах, інформації про діяльність осіб, що незаконно надають послуги з перевезень, перевірки дотримання умов перевезень, визначених дозволом (договором) на перевезення, та інших обставин (п. 13 Порядку №1567).

Згідно з пунктом 14 Порядку №1567 рейдовою перевіркою (перевіркою на дорозі) є перевірка транспортних засобів автомобільних перевізників на всіх видах автомобільних доріг на маршруті руху в будь-який час з урахуванням інфраструктури (автовокзали, автостанції, автобусні зупинки, місця посадки та висадки пасажирів, стоянки таксі і транспортних засобів, місця навантаження та розвантаження вантажних автомобілів, зони габаритно-вагового контролю, інші об`єкти, що використовуються автомобільними перевізниками для забезпечення діяльності автомобільного транспорту) щодо додержання автомобільними перевізниками вимог законодавства про автомобільний транспорт.

Пунктом 15 Порядку №1567 встановлено, що під час проведення рейдової перевірки (перевірки на дорозі) перевіряється виключно, зокрема: наявність визначених статтями 39 і 48 Закону документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом; додержання вимог статей 53, 56, 57 і 59 Закону; додержання водієм вимог Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення (ЄУТР) (далі - Європейська угода); відповідність зовнішнього і внутрішнього спорядження (екіпірування) транспортного засобу встановленим вимогам; оснащення таксі справним таксометром; додержання водієм режиму праці та відпочинку, а також вимоги щодо наявності в автобусі двох водіїв у разі перевезення пасажирів на відстань 500 і більше кілометрів або перевезення організованих груп дітей за маршрутом, який виходить за межі населеного пункту та має протяжність понад 250 кілометрів; виконання водієм інших вимог Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту та Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, інших нормативно-правових актів.

Частиною дев`ятнадцятою статті 6 Закону №2344-III визначено, що під час проведення рейдової перевірки (перевірки на дорозі) посадові особи центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, мають право супроводжувати транспортний засіб, що має ознаки порушення нормативів вагових або габаритних параметрів, до найближчого місця зважування (на відстань не більше 50 кілометрів) для здійснення габаритно-вагового контролю, а також забороняти подальший рух такого транспортного засобу у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

У зв`язку з цим суд враховує, що процедуру супроводження автомобільного транспортного засобу (далі - транспортний засіб), що має ознаки порушення нормативів вагових або габаритних параметрів, до найближчого місця зважування (на відстань не більше 50 кілометрів) для здійснення габаритно-вагового контролю з використанням спеціалізованих автомобілів, а також заборони подальшого руху такого транспортного засобу посадовими особами Укртрансбезпеки та її територіальних органів (далі - посадова особа) під час проведення рейдової перевірки (перевірки на дорозі), визначає Порядок супроводження автомобільного транспортного засобу, що має ознаки порушення нормативів вагових або габаритних параметрів, до найближчого місця зважування для здійснення габаритно-вагового контролю, а також заборони подальшого руху такого автомобільного транспортного засобу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19.05.2023 № 513 (далі – Порядок №513).

Цей Порядок є обов`язковим для виконання водіями транспортних засобів українських та іноземних автомобільних перевізників (далі - водії транспортних засобів), що здійснюють перевезення вантажів вантажними автомобілями на території України (п. 2 Порядку №513).

За змістом пункту 3 Порядку №513 рішення про супроводження транспортного засобу - обов`язкова для виконання водієм письмова вимога посадової особи щодо слідування транспортного засобу, що має ознаки порушення нормативів вагових або габаритних параметрів, до найближчого місця зважування (на відстань не більше 50 кілометрів) для здійснення габаритно-вагового контролю.

Відповідно до п. 4 Порядку №513 ознаками порушення нормативів вагових або габаритних параметрів є: 1) завантаження транспортного засобу вище бортів кузова; 2) просідання вузлів підвіски транспортного засобу; 3) відсутність у водія транспортного засобу товарно-транспортної накладної чи відмова її пред`явити для перевірки.

Згідно з п. 5 Порядку №513 у разі виявлення ознак порушення нормативів вагових або габаритних параметрів, визначених у пункті 4 цього Порядку, посадова особа приймає рішення про супроводження автомобільного транспортного засобу за формою згідно з додатком 1 до найближчого місця зважування (стаціонарного або пересувного пункту габаритно-вагового контролю).

Якщо на момент зупинки транспортного засобу найближче місце зважування у напрямку руху такого транспортного засобу не працює, транспортний засіб супроводжується до найближчого працюючого місця зважування на відстань не більше 50 кілометрів.

Пунктом 6 Порядку №513 передбачено, що посадова особа у разі візуального виявлення у транспортному потоці транспортного засобу, що має ознаки порушення нормативів вагових або габаритних параметрів, визначені у підпунктах 1 і 2 пункту 4 цього Порядку, приймає рішення про зупинку такого транспортного засобу з дотриманням Правил дорожнього руху.

Супроводження транспортного засобу здійснюється згідно з розділом 3 Правил дорожнього руху спеціалізованими автомобілями Укртрансбезпеки, які мають спеціальні кольорографічні схеми, розпізнавальні знаки і написи, а також обладнані спеціальними світловими і звуковими сигнальними пристроями (п. 8 Порядку №513).

Частиною третьою статті 132-1 КУпАП встановлено, що ухилення або відмова від проходження габаритно-вагового контролю, а так само перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, розташування транспортних засобів на проїзній частині, вчинення правопорушень, передбачених частиною шостою статті 121 цього Кодексу, в зоні габаритно-вагового контролю - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Пунктом 30 Порядку № 1567 передбачено, що за наявності в діях фізичної особи - автомобільного перевізника ознак адміністративного правопорушення притягнення правопорушника до відповідальності здійснюється в порядку, встановленому Кодексом України про адміністративні правопорушення.

Одним із принципів, яким повинно відповідати рішення суб`єкта владних повноважень у публічно-правових відносинах щодо розгляду справи про адміністративне правопорушення, є принципи законності та обґрунтованості.

Принцип обґрунтованості прийнятого рішення, тобто прийняття рішення з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення або вчинення дії, вимагає від суб`єкта владних повноважень (зокрема, під час притягнення особи до адміністративної відповідальності) враховувати як обставини, на обов`язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення в конкретній ситуації.

Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності факту адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами. Під час розгляду справи про адміністративне правопорушення, враховуючи її правову природу та завдання, відповідач мав всебічно, повно і об`єктивно з`ясувати обставини справи, на підставі належних доказів, які підтверджують факт вчинення адміністративного правопорушення та забезпечити особі можливість захисту.

Частиною першою статті 14-1 КУпАП визначено, що до адміністративної відповідальності за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху у разі їх фіксації працюючими в автоматичному режимі спеціальними технічними засобами, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, чи засобами фото- і кінозйомки, відеозапису притягаються власники (співвласники) транспортних засобів.

Статтею 229 КУпАП передбачено, що органи автомобільного транспорту та електротранспорту (тролейбус, трамвай) розглядають справи про адміністративні правопорушення, зв`язані з порушенням правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту, правил користування автомобільним транспортом та електротранспортом (стаття 119, частина друга статті 122-2, частини друга, третя статті 132-1, стаття 132-2, частина п`ята статті 133, частини перша, друга, четверта, п`ята і сьома статті 133-1, стаття 133-2, частина друга статті 134, абзаци четвертий, шостий та восьмий статті 135).

Від імені органів автомобільного транспорту та електротранспорту розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право, зокрема, на автомобільному транспорті - посадові особи центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті (частина друга статті 122-2, частини друга, третя статті 132-1, стаття 132-2, частини перша, друга, четверта, п`ята і сьома статті 133-1, стаття 133-2); керівник перевізника, який в установленому законодавством порядку надає транспортні послуги, його заступники та контролери (частина третя статті 119, частина п`ята статті 133, частина друга статті 134, абзаци четвертий, шостий та восьмий статті 135).

Відповідно до ч. 1 ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Механізм фіксації адміністративних правопорушень у сфері безпеки на автомобільному транспорті в автоматичному режимі визначено Порядком фіксації адміністративних правопорушень у сфері безпеки на автомобільному транспорті в автоматичному режимі, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №1174 від 27.12.2019 (далі - Порядок №1174).

Згідно з пунктом 2 Порядку №1174 автоматичний пункт фіксації адміністративних правопорушень у сфері безпеки на автомобільному транспорті (далі - автоматичний пункт) - комплекс технічних засобів автоматичного визначення вагових, габаритних та інших параметрів транспортного засобу в русі, визначених пунктом 12 цього Порядку, з одночасною його фотозйомкою, відеозаписом (за наявністю) та ідентифікацією за державним реєстраційним номером.

Інформаційно-телекомунікаційна система фіксації адміністративних правопорушень у сфері безпеки на автомобільному транспорті в автоматичному режимі (далі - інформаційно-телекомунікаційна система) - система комплексних взаємопов`язаних методів і засобів збирання, збереження, обробки та надання даних про адміністративні правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті та підсистем взаємодії з Єдиним державним реєстром транспортних засобів, Реєстром адміністративних правопорушень у сфері безпеки дорожнього руху та іншими інформаційними та інформаційно-телекомунікаційними системами МВС, Агентства відновлення, відповідних державних органів, національного оператора поштового зв`язку, а також з телекомунікаційними мережами операторів, провайдерів телекомунікацій.

Фіксація правопорушень в автоматичному режимі здійснюється на автоматичних пунктах, які облаштовані відповідно до вимог, визначених у додатку (пункт 7 Порядку №1174).

Згідно з пунктом 11 Порядку №1174 автоматичними пунктами фіксуються правопорушення, передбачені Кодексом України про адміністративні правопорушення.

Відповідно до пункту 12 Порядку №1174 автоматичний пункт може забезпечувати: вимірювання навантажень, що припадають на кожну вісь транспортного засобу; вимірювання загальної маси транспортного засобу; визначення кількості осей транспортного засобу та віднесення транспортного засобу до однієї із відповідних категорій; вимірювання міжосьових відстаней транспортного засобу; визначення кількості коліс (скатності) на осях транспортного засобу; вимірювання габаритів транспортного засобу; фіксацію та розпізнавання державних номерних знаків транспортного засобу, причепу, напівпричепу та інших причіпних пристроїв (у разі використання такого та/або заднього державного номерного знака транспортного засобу); фіксацію фронтального зображення транспортного засобу; фіксацію загального вигляду транспортного засобу (вигляд збоку) в момент проїзду через автоматичний пункт (оглядова фотографія транспортного засобу, на якій відображені його контури та кількість осей); первинне оброблення зібраних даних та передачу інформації до інформаційно-телекомунікаційної системи за допомогою засобів захищених каналів зв`язку із використанням наскрізного шифрування; автентифікацію автоматичного пункту, контроль цілісності, авторства, доступності, а також неспростовності дій щодо інформації, що передається від автоматичного пункту до інформаційно-телекомунікаційної системи.

Оцінюючи доводи сторін, надані докази та правомірність оскаржуваної постанови, суд виходить із такого.

Позивач, обґрунтовуючи позовні вимоги, зазначає, що він не ухилявся від проходження габаритно-вагового контролю, а відтак у відповідача були відсутні правові підстави для притягнення його до адміністративної відповідальності за частиною третьою статті 132-1 КУпАП.

Разом з тим, суд вважає такі доводи необґрунтованими та такими, що спростовуються наявними у матеріалах справи доказами, зокрема відеозаписами, здійсненими посадовими особами Укртрансбезпеки під час проведення рейдової перевірки.

Наказом Міністерства інфраструктури України від 09.08.2022 №590 затверджено Порядок застосування засобів фото- і відеофіксації посадовими особами Державної служби України з безпеки на транспорті.

Відповідно до пункту 3 вказаного Порядку застосування засобів фото- і відеофіксації посадовими особами Укртрансбезпеки здійснюється під час планових, позапланових та рейдових перевірок, зокрема перевірок на дорозі.

Згідно з пунктом 5 розділу ІІ зазначеного Порядку портативний відеореєстратор вмикається посадовою особою Укртрансбезпеки та повинен перебувати в режимі відеозйомки з аудіосупроводженням під час здійснення відповідних заходів, визначених пунктом 3 розділу І цього Порядку, крім випадків, пов`язаних із виникненням у посадової особи Укртрансбезпеки приватного становища, зокрема відвідуванням вбиральні, кімнати відпочинку, перерви для приймання їжі тощо.

Отже, відеозаписи, здійснені посадовими особами Укртрансбезпеки під час проведення рейдової перевірки, є належним способом фіксації обставин перевірки та можуть бути використані судом як доказ фактичної поведінки водія під час здійснення контрольного заходу.

Судом встановлено, що рейдова перевірка, яка стала підставою для винесення оскаржуваної постанови, була зафіксована в режимі відеозйомки за допомогою портативних відеореєстраторів посадових осіб Укртрансбезпеки.

З відеозапису «Давидюк 1» о 04:55 вбачається, що старший державний інспектор Давидюк Р.В. під час проведення рейдової перевірки повідомив водія про наявність ознак перевантаження транспортного засобу та про те, що ним буде складено рішення про супроводження транспортного засобу до найближчого пункту габаритно-вагового контролю, після чого прослідував до службового автомобіля для оформлення відповідного рішення.

З відеозапису «Давидюк 2» о 04:30 вбачається, що інспектор ознайомив водія з письмовим рішенням про супроводження до пункту габаритно-вагового контролю. У відповідь водій повідомив, що не буде їхати, посилаючись на відсутність пального, та о 06:01 відмовився від підписання рішення про супроводження.

Також із цього відеозапису о 08:50 вбачається, що інспектор повідомив водія про блокування транспортного засобу у зв`язку з невиконанням рішення про супроводження до пункту габаритно-вагового контролю.

На відеозаписах «Давидюк 3-6» зафіксовано процедуру складення акта щодо відсутності товарно-транспортної накладної, однак зазначені обставини не є предметом спору у цій справі та не впливають на оцінку правомірності притягнення позивача до відповідальності за ухилення від проходження габаритно-вагового контролю.

З відеозапису «Давидюк 7» о 02:20 вбачається, що інспектор додатково повідомив водія про те, що матеріали за відмову від проходження габаритно-вагового контролю ще не складалися, а тому у разі зміни позиції водій має можливість виконати рішення про супроводження та прослідувати до пункту габаритно-вагового контролю.

У подальшому о 04:25 на відеозаписі «Давидюк 7» зафіксовано, що на місце проведення рейдової перевірки прибула невідома особа, яку відповідач визначає як знайомого водія. Після тривалого спілкування та обговорення ситуації водій погодився прослідувати до місця габаритно-вагового контролю для проведення зважування, у зв`язку з чим о 14 год. 10 хв. транспортний засіб було розблоковано.

Водночас із матеріалів відеофіксації вбачається, що після цього водій та особа, яка прибула на місце перевірки, поводилися конфліктно, висловлювалися нецензурно та своїми діями ускладнювали проведення рейдової перевірки. У зв`язку з цим на місце перевірки прибув інший екіпаж Укртрансбезпеки у складі старшого державного інспектора Шеретюка Д.І. та начальника Управління, які продовжили здійснення контрольного заходу.

З відеозапису «Шеретюк 1» о 03:30 вбачається, що водій, перебуваючи на узбіччі дороги, самовільно розпочав розвантаження транспортного засобу шляхом часткового підняття ковша самоскида та висипання частини вантажу. Такі дії були вчинені до проходження габаритно-вагового контролю та до проведення фактичного зважування транспортного засобу.

З даної поведінки перевізника встановлено протиправність його дій з метою ухилення від відповідальності. Також суд зазначає, що дані дії підтвердженні матеріалами справи.

Суд оцінює вказану поведінку водія як таку, що свідчить про свідоме перешкоджання встановленню фактичних вагових параметрів транспортного засобу у тому стані, в якому він був зупинений посадовими особами Укртрансбезпеки та щодо якого було прийнято рішення про супроводження до пункту габаритно-вагового контролю.

Після першого самовільного часткового розвантаження транспортного засобу водій змінив свою позицію та почав наполягати на проїзді до місця габаритно-вагового контролю для зважування. Разом з тим, така зміна поведінки не спростовує вже вчинених дій, спрямованих на зміну фактичної ваги транспортного засобу до проведення контролю.

Крім того, з відеозапису «Шеретюк 3» о 03:15 вбачається, що о 14 год. 34 хв. водій повторно зупинився та вдруге здійснив самовільне часткове розвантаження транспортного засобу шляхом підняття ковша самоскида і висипання частини вантажу.

У підсумку, близько 15 год. 13 хв. було проведено зважування транспортного засобу, однак воно відбулося вже після того, як водій двічі здійснив часткове розвантаження транспортного засобу під час руху до пункту габаритно-вагового контролю. За результатами такого зважування загальна вага транспортного засобу склала 24 050 кг.

Суд звертає увагу, що проведення зважування після самовільного часткового розвантаження транспортного засобу не може свідчити про належне виконання водієм вимоги посадової особи щодо проходження габаритно-вагового контролю, оскільки метою такого контролю є встановлення фактичних вагових параметрів транспортного засобу у стані, в якому він перебував на момент зупинення та виникнення підстав для здійснення контролю.

За таких обставин самовільне вивантаження частини вантажу до проведення зважування об`єктивно унеможливило встановлення реальної ваги транспортного засобу на момент зупинки та свідчить про ухилення від проходження габаритно-вагового контролю.

Суд також враховує, що дії водія з висипання значної кількості вантажу на узбіччі дороги створювали небезпеку для інших учасників дорожнього руху та потребували подальшого реагування відповідних служб для прибирання ділянки дороги. Така поведінка не узгоджується з обов`язком учасника дорожнього руху діяти добросовісно, виконувати законні вимоги посадових осіб контролюючого органу та не створювати перешкод для проведення контрольних заходів.

У цьому контексті суд враховує підхід, висловлений Європейським судом з прав людини у справі «O'Halloran and Francis v. the United Kingdom», відповідно до якого особи, які володіють або керують транспортними засобами, підпадають під спеціальний режим правового регулювання, оскільки використання транспортного засобу потенційно може створювати підвищену небезпеку, а тому такі особи приймають на себе додаткові обов`язки та відповідальність.

Оцінюючи доводи позивача про те, що ухилення або відмова від проходження габаритно-вагового контролю мають бути зафіксовані виключно в зоні габаритно-вагового контролю, суд зазначає таке.

Частиною третьою статті 132-1 КУпАП передбачено відповідальність, зокрема, за ухилення або відмову від проходження габаритно-вагового контролю, а також за окремі порушення правил дорожнього руху та вимог у зоні габаритно-вагового контролю.

Аналіз змісту частини третьої статті 132-1 КУпАП свідчить, що зазначена норма охоплює декілька самостійних складів адміністративних правопорушень, які не є тотожними за своїм змістом та умовами вчинення.

Першим самостійним складом правопорушення є ухилення або відмова від проходження габаритно-вагового контролю. Для кваліфікації дій за цією частиною норми визначальним є сам факт невиконання законної вимоги щодо проходження такого контролю або вчинення дій, спрямованих на уникнення його результатів.

Інший блок порушень, передбачений частиною третьою статті 132-1 КУпАП, стосується перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів, порушення вимог дорожніх знаків і розмітки проїзної частини доріг, правил розташування транспортних засобів на проїзній частині, а також правопорушень, передбачених частиною шостою статті 121 КУпАП, у зоні габаритно-вагового контролю.

Отже, вказівка на зону габаритно-вагового контролю стосується саме другої групи порушень, тоді як для відповідальності за ухилення або відмову від проходження габаритно-вагового контролю закон не встановлює обов`язкової умови щодо фіксації такого ухилення виключно в зоні ГВК.

У даній справі факт ухилення від проходження габаритно-вагового контролю зафіксовано за допомогою портативних відеореєстраторів посадових осіб Укртрансбезпеки, що відповідає вимогам чинного законодавства та підтверджує належність і допустимість таких доказів.

Суд також враховує, що відповідальність за правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, передбачене частиною третьою статті 132-1 КУпАП, зафіксоване за допомогою засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі, але не виключно в автоматичному режимі, покладається на фізичну особу або керівника юридичної особи, за якою зареєстровано транспортний засіб, належного користувача транспортного засобу у разі внесення відомостей про нього до Єдиного державного реєстру транспортних засобів, або особу, яка виконує повноваження керівника юридичної особи, якщо в Єдиному державному реєстрі відсутні відомості про керівника юридичної особи, за якою зареєстрований транспортний засіб.

Позивачем та його представником не надано належних і достатніх доказів на спростування зафіксованих відеозаписами обставин, а саме: первинної відмови водія виконати рішення про супроводження до пункту габаритно-вагового контролю, відмови від підписання такого рішення, а також подальшого дворазового самовільного часткового розвантаження транспортного засобу до проведення зважування.

З урахуванням встановлених обставин суд доходить висновку, що поведінка водія свідчила не про добросовісне проходження габаритно-вагового контролю, а про вчинення дій, спрямованих на уникнення встановлення фактичної ваги транспортного засобу у момент, коли у посадових осіб Укртрансбезпеки виникли підстави для проведення такого контролю.

За таких обставин суд вважає доведеним факт ухилення від проходження габаритно-вагового контролю, передбачений частиною третьою статті 132-1 КУпАП.

Відтак оскаржувана постанова винесена уповноваженим органом на підставі належно зафіксованих обставин, у межах наданих повноважень та у спосіб, визначений законом.

З огляду на викладене, суд доходить висновку, що дії контролюючого органу є правомірними, підстави для скасування оскаржуваної постанови відсутні, а позовні вимоги є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною першою статті 2 КАС України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень суб`єктів владних повноважень, суди перевіряють, зокрема, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З огляду на викладене, в задоволенні позовних вимог слід відмовити.

Розподіл судових витрат здійснюється на підставі статті 139 КАС України.

Керуючись статтями 241-246, 255, 257-262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В :

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Відділу державного нагляду (контролю) в Рівненській області Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови, зобов`язання вчинення певних дій відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Повний текст рішення складений 12 червня 2026 року

Учасники справи:

Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_3 )

Відповідач - Відділ державного нагляду (контролю) у Рівненській області Державної служби України з безпеки на транспорті (вул. Відінська, буд. 8,м. Рівне,Рівненська обл.,33023, ЄДРПОУ/РНОКПП 39816845)

Суддя У.М. Нор