Рішення від 11 червня 2026 р. у справі №420/41393/25 — Одеський окружний адміністративний суд

Суд: Одеський окружний адміністративний суд

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Адміністративне

Категорія: Справи, що виникають з відносин публічної служби, зокрема справи щодо

Дата: 11 червня 2026 р.

Справа: №420/41393/25

Суддя: Радчук А.А.

Справа № 420/41393/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 червня 2026 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Радчука А.А., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Військової частини НОМЕР_2 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_2 , в якому позивач просить суд:

визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_2 щодо нерозгляду рапорту ОСОБА_1 про звільнення його з військової служби на підставі пп “г” п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону України “Про військовий обов`язок та військову службу”;

зобов`язати Військову частину НОМЕР_2 розглянути рапорт ОСОБА_1 про звільнення з військової служби на підставі пп “г” п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону України “Про військовий обов`язок та військову службу” та прийняти за результатами його розгляду рішення, з врахуванням висновків суду.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач є діючим військовослужбовцем, учасником бойових дій та рідним братом ОСОБА_2 , який загинув під час захисту Батьківщини, про що видано свідоцтво про смерть серії НОМЕР_4 та підтверджується Витягом із протоколу засідання ЦВЛК № 1695 від 13.06.2017 року. Позивач звернувся до безпосереднього командування військової частини НОМЕР_5 із рапортом від 24.09.2024 про звільнення з військової служби за сімейними обставинами на підставі п. 3 ч. 12 ст. 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», а саме у зв`язку з тим, що рідний брат загинув в зоні АТО. Рапорт від 24.09.2024 був прийнятий та зареєстрований ТВО командира 1 стрілецької роти військової частини НОМЕР_5 лише 08.10.2024 (вхідний номер 5394), проте не був задоволений. 11.10.2024 позивачу надійшла відповідь командира військової частини НОМЕР_5 про відмову у задоволенні рапорту про звільнення з військової служби в зв`язку з тим, що до рапорту не було додано витягу із наказу (по особовому складу) на виключення з лав Збройних Сил України загиблого сержанта ОСОБА_3 , а також копії акту службового розслідування та копії наказу командира військової частини НОМЕР_6 № 323 від 12.05.2017 року. Позивач оскаржив цю відмову у судовому порядку, та рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 14.07.2025 року у справі №420/40579/24 зобов`язано в/ч НОМЕР_5 розглянути рапорт позивача про звільнення з військової служби.

У подальшому наказом №133 від 12.05.2025 позивач був переведений до Військової частини НОМЕР_7 , наразі позивач проходить службу у військовій частині НОМЕР_2 .

28.08.2025 року позивач подав рапорт про звільнення з військової служби за сімейними обставинами на підставі пп. «г» п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу». Листом військової частини НОМЕР_7 від 10.09.2025 року № 4638 повідомлено, що позивачем подано не повний пакет документів. Позивач вказує, що документи об`єктивно неможливо надати. Згідно з офіційною довідкою Галузевого державного архіву МОУ (№ 179.1/11898 від 27.11.2024) (додається), документи військової частини НОМЕР_8 , де проходив службу його брат, були знищені внаслідок бойових дій. Також згідно відповіді ІНФОРМАЦІЯ_1 вих. № 8/1276 від 20.10.2025 (додається) вбачається, що військової частини НОМЕР_8 більше не існує.

Вважаючи протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_2 щодо розгляду рапорту про звільнення з військової служби, позивач звернувся до суду з даним позовом.

У позові стверджується, що позивач має право на звільнення з військової служби на підставі пп “г” п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону України “Про військовий обов`язок та військову службу” та вчинив дії щодо реалізації цього право, однак з незалежних від нього причин (зокрема, знищення документів внаслідок бойових дій) та внаслідок бездіяльності відповідача позбавлений права на звільнення з військової служби.

Ухвалою суду від 17.12.2025 року позовну заяву залишено без руху, у зв`язку з невідповідністю вимогам ст. 160, 161 КАС України. Позивачу роз`яснено, що виявлені недоліки мають бути усунені шляхом надання до суду: копії рапорту ОСОБА_1 від 28.08.2025 року про звільнення з військової служби за сімейними обставинами на підставі пп “г” п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону України “Про військовий обов`язок та військову службу”; копії листа Військової частини НОМЕР_2 № 4638 від 10.09.2025 року.

21.01.2026 року від позивача надійшла заява про усунення недоліків, в якій позивач зазначає, що рапорт про звільнення ним подано в електронній формі через мобільний застосунок “Армія+”, що передбачено “Порядком організації роботи рапортами військовослужбовців в Міністерстві оборони України”. Для підтвердження подачі рапорту позивач надав суду скріншот з мобільного застосунку “Армія+” в якому вказано дату реєстрації рапорту - 28.08.2025.

Ухвалою суду від 29.01.2026 року продовжено строк на усунення недоліків позовної заяви, роз`яснено позивачу, що виявлені недоліки необхідно усунути у п`ятиденний строк з дня отримання ухвали шляхом надання до суду копії листа Військової частини НОМЕР_2 № 4638 від 10.09.2025 року.

03.02.2026 року до суду надійшла заява про усунення недоліків, якою недоліки були усунуті.

Ухвалою суду від 17.02.2026 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження у справі в порядку ч. 5 ст. 262 КАС України без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.

04.03.2026 року відповідачем подано відзив на позовну заяву (у заголовку вказано заява), де зазначено, що військова частина НОМЕР_2 позовні вимоги не визнає в повному обсязі та вважає, що провадження у справі підлягає закриттю, виходячи з наступного.

Так, у заяві зазначено, що на адресу військової частини НОМЕР_2 від позивача не надходило жодних документів та рапорту про звільнення з військової служби. Рапорт від 28.08.2025 подавався до військової частини НОМЕР_7 , де він проходив службу, однак позивач в позові зазначає, що цей рапорт був розглянутий та за результатами розгляду він отримав відповідь-відмову від 10.09.2025, якою повідомлено про надання неповного пакету документів, які б підтверджували наявність підстав для його звільнення за сімейними обставинами. Отже, рапорт позивача від 28.08.2025 був розглянутий та відсутні підстави для задоволення позовної вимоги про визнання бездіяльності військової частини щодо нерозгляду цього рапорту.

Щодо позовної вимоги про зобов`язання відповідача розглянути рапорт про звільнення з військової служби, представник військової частини НОМЕР_2 зазначив, що до командування військової частини НОМЕР_2 від позивача не надходило жодних документів та рапорту про звільнення з військової служби, що фактично позбавляє можливості звільнити позивача навіть при наявності на те відповідних правових підстав.

З наведених підстав відповідач стверджує про відсутність порушеного права позивача щодо не розгляду рапорту про звільнення з військової служби.

Також від військової частини НОМЕР_2 до відкриття провадження у справі до суду надходила заява про повернення позовної заяви (сформовано в системі «Електронний суд» 18.12.2025), де зазначено, що позивач проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_7 , але позов подав до військової частини НОМЕР_2 , до якої він рапорти про звільнення не подавав, і яка жодного рішення відносно позивача не приймала.

Також у заяві зазначено, що позивачем пропущено строк звернення до суду, встановлений ч. 5 ст. 122 КАС України. Пояснював, що рапорт позивача від 28.08.2025 був розглянутий військовою частиною НОМЕР_7 20.09.2025, а до суду позивач звернувся лише 12.12.2025, тобто з пропуском встановленого місячного строку звернення до суду.

Ухвалою суду від 12.06.2026 року визнано поважними причини пропуску та поновлено позивачу пропущений з поважних причин строк звернення до суду із цим позовом. У задоволенні клопотання Військової частини НОМЕР_2 про застосування наслідків пропуску строку звернення до суду у справі за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Військової частини НОМЕР_2 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії – відмовлено. У задоволенні клопотання Військової частини НОМЕР_2 про закриття провадження у справі за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Військової частини НОМЕР_2 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії - відмовлено.

Відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України, суд вирішує справу за наявними у ній матеріалами в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження.

Дослідивши матеріали адміністративної справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується адміністративний позов, судом встановлено наступне.

Позивач – ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у період з 31.08.2016 року по 03.09.2019 року проходив військову службу за контрактом; має статус учасника бойових дій, про що видане посвідчення серії НОМЕР_9 від 05.05.2017 року.

Згідно записів військового квитка серії НОМЕР_10 , на підставі наказу тво командира військової частини НОМЕР_11 від 03.09.2019 року №360 позивач був виключений зі списків особового складу у зв`язку зі звільненням з військової служби на підставі пп. «а» п. 2 ч. 5 ст. 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» у зв`язку із закінченням строку контракту.

05.01.2023 року позивач призваний на військову службу за мобілізацією на підставі Указу Президента України «Про загальну мобілізацію» №69/2022 від 24.02.2022 та проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_5 з 06.09.2023 по 12.05.2025; у військовій частині НОМЕР_7 з 16.05.2025.

24.09.2024 року позивач подав командиру 1 стрілецької роти військової частини НОМЕР_5 рапорт, яким просив клопотати перед вищим командуванням про звільнення з військової служби на підставі підпункту “г” пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України “Про військовий обов`язок і військову службу”.

Рапорт зареєстрований 08.10.2024 за вхід. №5394.

За результатами розгляду рапорту, командиром військової частини НОМЕР_5 позивачу надано відповідь від 11.10.2024 № 2000.

Позивач оскаржив відмову військової частини НОМЕР_5 щодо звільнення з військової служби у судовому порядку (адміністративна справа №420/40579/24).

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 14.07.2025 року у справі №420/40579/24 визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_5 щодо нерозгляду рапорту ОСОБА_1 про звільнення його з військової служби на підставі пп. «г» п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу». Зобов`язано Військову частину НОМЕР_5 ( АДРЕСА_3 , код ЄДРОПУ НОМЕР_12 ) розглянути рапорт ОСОБА_1 ( АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_1 ) про звільнення з військової служби на підставі пп. «г» п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу» та прийняти за результатами його розгляду рішення, з врахуванням висновків суду.

Згідно обставин справи, у подальшому наказом №133 від 12.05.2025 позивач переведений до Військової частини НОМЕР_7 та не звільнений з військової служби на підставі пп. «г» п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу».

27.08.2025 року позивачем подано рапорт про звільнення з військової служби в електронній формі через мобільний застосунок “Армія+”, який зареєстрований в СЕДО 28.08.2025 за номером 647/р, ІD рапорта р1615267, що підтверджується скріншот з мобільного застосунку “Армія+” (а.с. 49).

Також на вказаному скріншоті наявна відмітка «відхилено», причина відхилення «вийшли терміни опрацювання».

Листом військової частини НОМЕР_7 від 17.09.2025 року №4765 позивачу повідомлено, що Військовою частиною НОМЕР_7 засобами СЕДО було отримано лист ІНФОРМАЦІЯ_3 від 10.09.2025 за вих. № 808/16436 із додатками стосовно електронного звернення до Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону від 25.08.2025 за №№ 1023. Вищезазначеного листа із додатками було прийнято військовою частиною НОМЕР_7 та опрацьовано за належністю. З приводу викладених в ньому питань повідомляємо наступне. Стосовно Вашого рапорту нагадуємо, що Вам було надано відповідь, яку Ви отримали особисто 12.09.2025 та в якій було зазначено порядок подання рапорту на звільнення з лав Збройних Сил України відповідно чинного законодавства. … До свого рапорту із вищевказаного переліку документів Вами додано лише документи, які підтверджують родинні зв`язки та копія свідоцтва про смерть ОСОБА_3 , але не подано документи, які підтверджують факт загибелі (смерті) під час безпосередньої участі в антитерористичній операції, здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, а також під час забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії проти України під час воєнного стану, або копія рішення суду про оголошення особи померлою у порядку, визначеному Цивільним кодексом України, або витяг із Єдиного реєстру осіб, зниклих безвісти за особливих обставин або рішення суду про визнання особи безвісно відсутньою чи оголошення померлою у порядку, визначеному Цивільним кодексом України. Таким чином, враховуючи вищевикладене, ОСОБА_1 подано не повний пакет документів визначених підпунктом 30 пункту 5 додатку 19 Інструкції «Про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України» затвердженої наказом Міністра оборони України 10.04.2009 № 170 (зі змінами).

Листом військової частини НОМЕР_2 від 15.01.2026 року №857/676 представнику позивача у відповідь на адвокатський запит від 19.12.2025 № 19/12 в інтересах ОСОБА_1 стосовно розгляду рапорту на звільнення з військової служби повідомлено, що на момент подачі рапорту на звільнення з військової служби ОСОБА_1 проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_7 . У зв`язку із чим, рапорт на звільнення з військової служби від 28.08.2025 № р165267 на адресу військової частини НОМЕР_2 не надходив.

Також у цьому листі повідомлено, що відповідно до директив Міністерства оборони України та Генерального штабу Збройних Сил України від 07.06.2025 № 321/78/ДСК, директиви командувача військ оперативного командування " ІНФОРМАЦІЯ_4 " від 21.06.2025 № Д-38/ДСК, директиви командувача військ оперативного командування " ІНФОРМАЦІЯ_5 " від 31 липня 2025 року № Д-49/ДСК, наказів командира військової частини НОМЕР_13 щодо організаційно-штатних заходів від 17.06.2025 № 11/ДСК, від 01.08.2025 № 16/ДСК, наказу командира військової частини НОМЕР_2 (з адміністративно-господарської діяльності) "Про проведення організаційних заходів" від 06.08.2025 № 5/ДСК, Настанови з організаційно-штатної роботи у Збройних Силах України, затвердженої наказом Міністерства оборони України від 06.10.2022 № 22/ДСК, станом на 26.09.2025 завершено організаційні заходи з переформування військової частини НОМЕР_2 та військової частини НОМЕР_7 - у військову частину НОМЕР_2 .

Вважаючи протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_2 щодо розгляду рапорту про звільнення з військової служби, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Вирішуючи спірні правовідносини, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 65 Конституції України, захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Пунктом 20 ч. 1 ст. 106 Конституції України передбачено, що Президент України приймає відповідно до закону рішення про загальну або часткову мобілізацію та введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях у разі загрози нападу, небезпеки державній незалежності України.

Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану", введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.

У подальшому Указами Президента України воєнний стан продовжувався та на момент розгляду адміністративної справи строк дії воєнного стану в Україні триває.

Зміст правового режиму воєнного стану, порядок його введення та скасування, правові засади діяльності органів державної влади, військового командування, військових адміністрацій, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій в умовах воєнного стану, гарантії прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб визначає Закон України «Про правовий режим воєнного стану» від 12.05.2015 року № 389-VIII (далі - Закон № 389-VIII).

Згідно із статтею 1 Закону № 389-VIII воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 69/2022 "Про загальну мобілізацію" постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію, згідно пункту 4 якого встановлено призов військовозобов`язаних, резервістів та залучення транспортних засобів для забезпечення потреб Збройних Сил України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, інших військових формувань України здійснити в обсягах, визначених згідно з мобілізаційними планами.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, здійснює Закон України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992 № 2232-XII, який також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби.

За визначенням ч. 1 ст. 2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які проходять військову службу, є військовослужбовцями.

Порядок проходження військової служби, права та обов`язки військовослужбовців визначаються цим та іншими законами, відповідними положеннями про проходження військової служби, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами (ч. 4 ст. 2 Закону).

Виконання військового обов`язку в особливий період здійснюється з особливостями, визначеними цим Законом та іншими нормативно-правовими актами (ч. 14 ст. 2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу»).

Підстави та порядок звільнення з військової служби передбачені статтею 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», а у частині 4 цієї статті наведені підстави звільнення з військової служби військовослужбовців, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, зокрема, під час дії особливого періоду (крім періоду дії воєнного стану) (п.1), під час воєнного стану (п.2).

Відповідно до п.п. «г» п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» (у редакції, чинній на час подання позивачем рапорту про звільнення з військової служби), військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, звільняються з військової служби під час дії воєнного стану через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких визначається частиною дванадцятою цієї статті (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу).

Відповідно до абз. 16 п. 3 ч. 12 ст. 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», військовослужбовці звільняються з військової служби через сімейні обставини або з інших поважних причин на таких підставах під час дії воєнного стану:

якщо їхні близькі родичі (чоловік, дружина, син, донька, батько, мати або рідний (повнорідний, неповнорідний) брат чи сестра) загинули або пропали безвісти під час безпосередньої участі у антитерористичній операції, здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, а також під час забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії проти України під час дії воєнного стану.

Порядок проходження громадянами України (далі - громадяни) військової служби у Збройних Силах України та регулюються питання, пов`язані з виконанням громадянами військового обов`язку в запасі визначається Положенням про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженим Указом Президента України від 10 грудня 2008 року №1153/2008 (далі – Положення №1153/2008).

Пунктом 6 цього Положення передбачено, що початок і закінчення проходження військової служби, строки військової служби, а також граничний вік перебування на ній визначено Законом України "Про військовий обов`язок і військову службу".

У свою чергу, згідно з пунктом 7 Положення №1153/2008, військова служба закінчується в разі звільнення військовослужбовця з військової служби в запас або у відставку, загибелі (смерті), визнання судом безвісно відсутнім або оголошення померлим.

Пунктом 225 Положення №1153/2008 передбачено, що звільнення військовослужбовців із військової служби здійснюється у такому порядку, зокрема:

2) під час дії особливого періоду (з моменту оголошення мобілізації - протягом строку її проведення, який визначається рішенням Президента України, та з моменту введення воєнного стану - до оголошення демобілізації) - на підставах, передбачених частиною третьою, пунктом 2 частини четвертої, пунктом 3 частини п`ятої та пунктом 3 частини шостої статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу": у військових званнях до майстер-сержанта (майстер-старшини) включно за всіма підставами - командирами бригад (полків, кораблів 1 рангу) і посадовими особами, які відповідно до Дисциплінарного статуту Збройних Сил України прирівняні до них.

Згідно з пунктом 233 Положення №1153/2008, військовослужбовці, які бажають звільнитися з військової служби, подають по команді рапорти та документи, які підтверджують підстави звільнення. У рапортах зазначаються:

підстави звільнення з військової служби;

думка військовослужбовця щодо його бажання проходити службу у військовому резерві Збройних Сил України за відповідною військово-обліковою спеціальністю;

районний (міський) територіальний центр комплектування та соціальної підтримки, до якого повинна бути надіслана особова справа військовослужбовця.

При звільненні військовослужбовця з військової служби за рішенням командування військової частини відповідно до підпункту 1 пункту 35 цього Положення рапорт на звільнення військовослужбовцем не подається. У такому разі командуванням військової частини складається аркуш бесіди з військовослужбовцем за формою, визначеною Міністерством оборони України.

Накази про звільнення військовослужбовців з військової служби оголошуються командирами (начальниками) військових частин (абз.4 п.241 Положення №1153/2008).

З наведеного слідує, що за наявності підстав звільнення з військової служби військовослужбовці, які бажають звільнитися з військової служби, подають по команді рапорти та документи, які підтверджують підстави звільнення, при цьому, в умовах дії воєнного стану немає заборон на розгляд рапорту про звільнення з військової служби.

Правом звільнення позивача з військової служби наділений командир військової частини, де він проходить службу.

Згідно обставин справи, з 16.05.2025 позивач проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_7 .

Як зазначено в листі військової частини НОМЕР_2 від 15.01.2026 року №857/676, відповідно до директив Міністерства оборони України та Генерального штабу Збройних Сил України від 07.06.2025 № 321/78/ДСК, директиви командувача військ оперативного командування " ІНФОРМАЦІЯ_4 " від 21.06.2025 № Д-38/ДСК, директиви командувача військ оперативного командування " ІНФОРМАЦІЯ_5 " від 31 липня 2025 року № Д-49/ДСК, наказів командира військової частини НОМЕР_13 щодо організаційно-штатних заходів від 17.06.2025 № 11/ДСК, від 01.08.2025 № 16/ДСК, наказу командира військової частини НОМЕР_2 (з адміністративно-господарської діяльності) "Про проведення організаційних заходів" від 06.08.2025 № 5/ДСК, Настанови з організаційно-штатної роботи у Збройних Силах України, затвердженої наказом Міністерства оборони України від 06.10.2022 № 22/ДСК, станом на 26.09.2025 завершено організаційні заходи з переформування військової частини НОМЕР_2 та військової частини НОМЕР_7 - у військову частину НОМЕР_2 .

Отже, на дату звернення позивача до суду з даним позовом належним відповідачем по справі є військова частина НОМЕР_2 .

Предметом спору у зазначеній справі є бездіяльність Військової частини НОМЕР_2 щодо нерозгляду рапорту ОСОБА_1 про звільнення його з військової служби на підставі пп “г” п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону України “Про військовий обов`язок та військову службу”.

Заперечуючи проти позовних вимог, представник Військової частини НОМЕР_2 зазначив, що до військової частини НОМЕР_2 від позивача не надходило жодних документів та рапорту про звільнення з військової служби. Рапорт від 28.08.2025 подавався до військової частини НОМЕР_7 , де він проходив службу, однак цей рапорт був розглянутий та за результатами розгляду позивачу відмовлено, у зв`язку з поданням надання неповного пакету документів, які б підтверджували наявність підстав для його звільнення за сімейними обставинами. Отже, рапорт позивача від 28.08.2025 був розглянутий та відсутні підстави для задоволення позовної вимоги про визнання бездіяльності військової частини щодо нерозгляду цього рапорту.

Суд зазначає, що у матеріалах справи наявний лист військової частини НОМЕР_7 від 17.09.2025 року №4765, яким позивачу повідомлено, зокрема, що на рапорт йому було надано відповідь, яку він отримав особисто 12.09.2025 та в якій було зазначено порядок подання рапорту на звільнення з лав Збройних Сил України відповідно чинного законодавства. … До свого рапорту із вищевказаного переліку документів Вами додано лише документи, які підтверджують родинні зв`язки та копія свідоцтва про смерть ОСОБА_3 , але не подано документи, які підтверджують факт загибелі (смерті) під час безпосередньої участі в антитерористичній операції, здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, а також під час забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії проти України під час воєнного стану, або копія рішення суду про оголошення особи померлою у порядку, визначеному Цивільним кодексом України, або витяг із Єдиного реєстру осіб, зниклих безвісти за особливих обставин або рішення суду про визнання особи безвісно відсутньою чи оголошення померлою у порядку, визначеному Цивільним кодексом України. Таким чином, враховуючи вищевикладене, ОСОБА_1 подано не повний пакет документів визначених підпунктом 30 пункту 5 додатку 19 Інструкції «Про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України» затвердженої наказом Міністра оборони України 10.04.2009 № 170 (зі змінами).

З наведеного слідує, що рапорт позивача від 28.08.2025, поданий в електронній формі через мобільний застосунок “Армія+”, який зареєстрований в СЕДО 28.08.2025 за номером 647/р, ІD рапорта р1615267, був розглянутий військовою частиною НОМЕР_7 , яка не прийняла рішення про задоволення цього рапорту.

Враховуючи обставини цієї справи, суд виходить із того, що фактично позивач оскаржує відмову у задоволенні його рапорту на звільнення з військової служби, тому відхиляє доводи відповідача про відсутність предмета спору щодо не розгляду рапорту про звільнення з військової служби.

Тобто, рапорт позивача від 28.08.2025 розглянутий з відмовою, тому позивач має право оскаржити цю відмову.

Як зазначено вище, з 26.09.2025 військову частину НОМЕР_7 переформовано у військову частину НОМЕР_2 , отже позивач вірно визначив відповідачем по справі військову частину НОМЕР_2 .

Вирішуючи спір суд зазначає, що правовідносини щодо звільнення позивача з військової служби на підставі п.п. «г» п. 2 ч. 4 ст. 26 та абз. 16 п. 3 ч. 12 ст. 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» були предметом судового розгляду у справі №420/40579/24.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 14.07.2025 року у справі №420/40579/24 визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_5 щодо нерозгляду рапорту ОСОБА_1 про звільнення його з військової служби на підставі пп. «г» п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу». Зобов`язано Військову частину НОМЕР_5 ( АДРЕСА_3 , код ЄДРОПУ НОМЕР_12 ) розглянути рапорт ОСОБА_1 ( АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_1 ) про звільнення з військової служби на підставі пп. «г» п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу» та прийняти за результатами його розгляду рішення, з врахуванням висновків суду.

У мотивувальній частині судового рішення зазначено, що «… Судом встановлено, що рапорт позивача про звільнення з військової служби відповідачем у встановлений законодавством строк не розглянутий та за результатами його розгляду рішення не прийнято.

Лист Військової частини НОМЕР_5 від 11.10.2024 № 2000 не містить посиланням на акти законодавства та роз`ясненням порядку оскарження, відтак не є рішенням за результатами розгляду рапорту про звільнення.

Таким чином, з вищевикладеного слідує, що рапорт позивача не був розглянутий відповідачем у встановлений законодавством строк, а відтак відповідачем допущено протиправну бездіяльність щодо нерозгляду рапорту ОСОБА_1 про звільнення з військової служби на підставі пп. “г” п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону України “Про військовий обов`язок та військову службу”.».

З наведеного слідує, що наразі між сторонами виник новий спір, оскільки у справі №420/40579/24 був інший відповідач та предмет спору стосувався іншого рапорту від 24.09.2024 року, зареєстрованого 08.10.2024 за вхід. №5394. А питання наявності підстав для звільнення позивача з військової служби не розглядалось.

Отже, у даній справі суд вирішує позовні вимоги щодо відмови у задоволенні рапорту позивача від 28.08.2025, зареєстрованого в СЕДО за номером 647/р, ІD рапорта р1615267.

Щодо процедури подання рапорту від 28.08.2025.

Відповідно до п. 1 розд. IV Порядку організації роботи з рапортами військовослужбовців у системі Міністерства оборони України, затвердженого Наказом Міністерства оборони України 06 серпня 2024 року № 531 (далі – Порядку №531), рапорт в електронній формі створюється та подається за допомогою засобів СЕДО, Державного вебпорталу електронних публічних послуг у сфері національної безпеки і оборони «Армія+» (включаючи його складові частини) (далі - Державний вебпортал) та інших інформаційно-комунікаційних систем, які введені в експлуатацію в системі Міноборони України.

Згідно з п. 5 розд. IV Порядку №531, військовослужбовець створює рапорт на Державному вебпорталі за допомогою зразків рапортів, які доступні на ньому, заповнивши всі необхідні текстові поля, зазначивши тему та суть свого клопотання.

Згідно з п.п. 9-13 розд. IV Порядку №531, безпосередній командир (начальник) надає відповідь на електронний рапорт військовослужбовця шляхом погодження або непогодження рапорту із зазначенням правового обґрунтування та пропозицій і накладенням свого кваліфікованого електронного підпису та/або удосконаленого електронного підпису, та/або з використанням засобів Державного вебпорталу, що підтверджується накладенням кваліфікованої електронної печатки технічного адміністратора Державного вебпорталу.

Після погодження рапорту безпосередній командир (начальник) повинен відправити електронний рапорт військовослужбовця на погодження до свого безпосереднього командира (начальника), ввівши його ID-номер, а той, у свою чергу, до наступного прямого командира (начальника), ввівши його ID-номер, і так до командира (начальника), який має право приймати рішення по суті рапорту військовослужбовця.

Якщо безпосереднім командиром (начальником) військовослужбовця є командир (начальник) підрозділу, військовослужбовець вводить ID-номер СЕДО підрозділу, який можна отримати в службі діловодства.

Погодження рапорту в електронній формі безпосереднім та всіма наступними прямими командирами (начальниками) відображається на резолюції до рапорту (додаток 1), на який накладається електронна печатка адміністратора Державного вебпорталу. Даний документ надходить до СЕДО підрозділу разом з файлом рапорту.

У разі непогодження рапорту безпосереднім командиром (начальником), наступним прямим командиром (начальником) або відповідальною посадовою особою служби діловодства рішення про відмову в задоволенні вимог рапорту, із зазначенням правової підстави та обґрунтуванням, зазначається в окремому документі - «Резолюції до рапорту» (додаток 2), на який накладається кваліфікований електронний та/або удосконалений електронний підпис особи, що прийняла рішення про непогодження рапорту, та/або накладається кваліфікована електронна печатка технічного адміністратора Державного вебпорталу.

Згідно з п. 19 розд. IV Порядку №531, розгляд рапортів, поданих в електронній формі, здійснюється у строки, передбачені пунктом 9 розділу III цього Порядку, встановлених для паперових рапортів.

Так, згідно з п. 9 розд. IІІ Порядку №531, розгляд рапорту військовослужбовця всіма його прямими командирами (начальниками) здійснюється:

1) невідкладно, але не пізніше ніж за 48 годин із часу подання військовослужбовцем рапорту - щодо питань, які стосуються військової дисципліни, обов`язків особового складу під час виконання бойових наказів (розпоряджень), збереження життя та здоров`я особового складу, відпустки за сімейними обставинами та з інших поважних причин;

2) у строк не більше 14 днів із дня подання військовослужбовцем рапорту - щодо питань, які не відносяться до питань, визначених підпунктом 1 цього пункту.

Позивач скористався своїм правом подання рапорту про звільнення з військової служби в електронній формі, відповідно до Порядку №531.

Щодо наявності у позивача права на звільнення позивача з військової служби на підставі п.п. «г» п. 2 ч. 4 ст. 26 та абз. 16 п. 3 ч. 12 ст. 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу».

Згідно листа військової частини НОМЕР_7 від 17.09.2025 року №4765, рапорт позивача від 28.08.2025 не задоволений, оскільки не подано документи, які підтверджують факт загибелі (смерті) ОСОБА_3 під час безпосередньої участі в антитерористичній операції, здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, а також під час забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії проти України під час воєнного стану, або копія рішення суду про оголошення особи померлою у порядку, визначеному Цивільним кодексом України, або витяг із Єдиного реєстру осіб, зниклих безвісти за особливих обставин або рішення суду про визнання особи безвісно відсутньою чи оголошення померлою у порядку, визначеному Цивільним кодексом України. Таким чином, враховуючи вищевикладене, ОСОБА_1 подано не повний пакет документів визначених підпунктом 30 пункту 5 додатку 19 Інструкції «Про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України» затвердженої наказом Міністра оборони України 10.04.2009 № 170 (зі змінами).

Щодо правомірності підстав цієї відмови.

Позивач обґрунтовує своє право на звільнення з військової служби тим, що його рідний брат ОСОБА_3 загинув під час безпосередньої участі в антитерористичній операції.

Суд зазначає, що у листі від 17.09.2025 року №4765 військова частина НОМЕР_7 не ставила під сумнів факт родинних відносин позивача та ОСОБА_3 , зазначивши, що до переліку документів додано документи, які підтверджують родинні зв`язки та копія свідоцтва про смерть ОСОБА_3 .

У матеріалах справи наявні копії свідоцтв про народження ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , серії НОМЕР_14 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , серії НОМЕР_15 , де їх матір`ю зазначено ОСОБА_6 .

Згідно свідоцтва про смерть серії НОМЕР_4 , лікарського свідоцтва про смерть №948 від 07.05.2017 Комунального закладу «Дніпропетровське обласне бюро судово-медичної експертизи» Дніпропетровської обласної ради, акту проведення службового розслідування, затвердженого командиром військової частини НОМЕР_16 , ІНФОРМАЦІЯ_7 ОСОБА_3 загинув.

Згідно акту проведення службового розслідування, затвердженого командиром військової частини НОМЕР_16 , загибель військовослужбовця сержанта ОСОБА_7 , настала під час виконання бойового завдання у зоні проведення антитерористичної операції на території Донецької області (військовослужбовець перебував в засобах захисту (каска та бронежилет) та у тверезому стані).

Згідно посвідчення серії НОМЕР_17 , виданого 29.08.2017 Одеським облвійськоматом, ОСОБА_8 є матір`ю військовослужбовця, який загинув (помер) чи пропав безвісти під час проходження військової служби.

Механізм реалізації та порядок організації у Збройних Силах України, Державній спеціальній службі транспорту виконання вимог Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України (далі - Положення), затвердженого Указом Президента України від 10 грудня 2008 року №1153 визначається Інструкцією про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженою (далі – Інструкція №170).

Відповідно до пункту 14.10 Інструкції № 170, звільнення з військової служби через сімейні обставини або інші поважні причини здійснюється за наявності оригіналів документів, що підтверджують таку підставу звільнення.

Документи на звільнення військовослужбовців направляються безпосередньо до посадових осіб, які мають право їх звільнення з військової служби. Наказ по особовому складу про звільнення цих військовослужбовців повинен бути виданий і доведений до територіального центру комплектування та соціальної підтримки за місцем взяття громадянина на військовий облік та до військової частини за місцем проходження військової служби в строки, що забезпечуватимуть вчасне здавання справ і посад і розрахунок військовослужбовців, а також виконання строків звільнення, визначених Президентом України.

Відповідно до п. 12.11 Інструкції №170, перелік документів, що подаються з Поданням до звільнення військовослужбовця з військової служби, зазначено у додатку 19 до Інструкції.

Так, у підпункті 30 пункту 5 Додатку № 19 Інструкції № 170 «ПЕРЕЛІК документів, що подаються з Поданням до звільнення військовослужбовця з військової служби» визначено, що для звільнення військовослужбовця з військової служби через наявність сімейних обставин або інших поважних причин, а саме: якщо їхні близькі родичі (чоловік, дружина, син, донька, батько, мати або рідний (повнорідний, неповнорідний) брат чи сестра) загинули або пропали безвісти під час безпосередньої участі в антитерористичній операції, здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, а також під час забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії проти України під час дії воєнного стану, подаються такі документи:

документи, що підтверджують родинні зв`язки (свідоцтво про шлюб, свідоцтва про народження тощо), або копія посвідчення члена сім`ї загиблого (померлого) Захисника чи Захисниці, або копія посвідчення члена сім`ї загиблого (померлого) ветерана війни, в якому проставляється відмітка про норму Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», на підставі якої особі надано статус, або витяг із Єдиного державного реєстру ветеранів війни;

копія свідоцтва про смерть особи;

документи, які підтверджують факт загибелі (смерті) під час безпосередньої участі в антитерористичній операції, здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, а також під час забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії проти України під час воєнного стану, або копія рішення суду про оголошення особи померлою у порядку, визначеному Цивільним кодексом України, або витяг із Єдиного реєстру осіб, зниклих безвісти за особливих обставин або рішення суду про визнання особи безвісно відсутньою чи оголошення померлою у порядку, визначеному Цивільним кодексом України.

Отже, Додаток 19 до Інструкції № 170 для підтвердження підстав звільнення військовослужбовця з військової служби у зв`язку з загибеллю рідного брата під час безпосередньої участі в антитерористичній операції передбачає необхідність подання:

документів, що підтверджують родинні зв`язки, зокрема свідоцтво про народження. Згідно обставин справи, у листі від 17.09.2025 року №4765 військова частина НОМЕР_7 не ставила під сумнів факт родинних відносин позивача та ОСОБА_3 , зазначивши, що до переліку документів додано документи, які підтверджують родинні зв`язки. У матеріалах справи наявні копії свідоцтв про народження ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , серії НОМЕР_14 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , серії НОМЕР_15 , де їх матір`ю зазначено ОСОБА_6 .

копія свідоцтва про смерть особи. Згідно обставин справи, у листі від 17.09.2025 року №4765 військова частина НОМЕР_7 зазначила, що до переліку документів додано документи, які підтверджують родинні зв`язки та копія свідоцтва про смерть ОСОБА_3 . У матеріалах справи наявна копія свідоцтва про смерть ОСОБА_3 серії НОМЕР_4 .

документи, які підтверджують факт загибелі (смерті) під час безпосередньої участі в антитерористичній операції. Згідно обставин справи, у листі від 17.09.2025 року №4765 військова частина НОМЕР_7 зазначила, що не подано документи, які підтверджують факт загибелі (смерті) ОСОБА_3 під час безпосередньої участі в антитерористичній операції, здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, а також під час забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії проти України під час воєнного стану, або копія рішення суду про оголошення особи померлою у порядку, визначеному Цивільним кодексом України, або витяг із Єдиного реєстру осіб, зниклих безвісти за особливих обставин або рішення суду про визнання особи безвісно відсутньою чи оголошення померлою у порядку, визначеному Цивільним кодексом України.

Отже, спірним під час розгляду рапорту позивача від 28.08.2025 стало питання щодо наявності документів, які підтверджують факт загибелі (смерті) рідного брата позивача під час безпосередньої участі в антитерористичній операції.

Надаючи оцінку наведеним обставинам справи суд зазначає наступне.

Враховуючи подання рапорту від 28.08.2025 в електронній формі в СЕДО (ІD рапорта р1615267) у суду не має можливості перевірити перелік документів, який подавався разом з рапортом.

Проте, суд бере до уваги той факт, що раніше з рапортом про звільнення від 24.09.2024 позивач подавав копію наказу командира військової частини НОМЕР_6 №323 від 12.05.2017 “про результати службового розслідування за фактом загибелі та поранення військовослужбовців військової частини НОМЕР_6 ”, копію акту проведення службового розслідування, копію довідки про причину смерті №948 від 07.05.2017, копію лікарського свідоцтва про смерть №948 від 07.05.2017, копію свідоцтва про смерть НОМЕР_18 , копію свідоцтва про народження НОМЕР_14 , копію свідоцтва про народження НОМЕР_19 (що встановлено рішення суду у справі №420/40579/24).

Тобто, у якості документів, які підтверджують факт загибелі (смерті) рідного брата позивача під час безпосередньої участі в антитерористичній операції, у позивача в наявності акт проведення службового розслідування, копія довідки про причину смерті №948 від 07.05.2017, копія лікарського свідоцтва про смерть №948 від 07.05.2017.

У матеріалах справи наявні копії свідоцтва про смерть серії НОМЕР_4 , лікарського свідоцтва про смерть №948 від 07.05.2017 Комунального закладу «Дніпропетровське обласне бюро судово-медичної експертизи» Дніпропетровської обласної ради, акту проведення службового розслідування, затвердженого командиром військової частини НОМЕР_16 , згідно яких ІНФОРМАЦІЯ_7 ОСОБА_3 загинув.

Згідно акту проведення службового розслідування, затвердженого командиром військової частини НОМЕР_16 , загибель військовослужбовця сержанта ОСОБА_7 , настала під час виконання бойового завдання у зоні проведення антитерористичної операції на території Донецької області (військовослужбовець перебував в засобах захисту (каска та бронежилет) та у тверезому стані).

Суд зауважує, що підпункт 30 пункту 5 Додатку № 19 Інструкції № 170 не визначає єдину форму документу на підтвердження факту загибелі (смерті) близького родича військовослужбовця під час безпосередньої участі в антитерористичній операції.

Так, в абз. 4 підпункту 30 пункту 5 Додатку № 19 Інструкції № 170 альтернативно зазначено, що подаються:

документи, які підтверджують факт загибелі (смерті) під час безпосередньої участі в антитерористичній операції (…),

або копія рішення суду про оголошення особи померлою у порядку, визначеному Цивільним кодексом України,

або витяг із Єдиного реєстру осіб, зниклих безвісти за особливих обставин

або рішення суду про визнання особи безвісно відсутньою чи оголошення померлою у порядку, визначеному Цивільним кодексом України.

На підставі викладеного суд висновує, що обставинами та матеріалами справи підтверджується наявність у ОСОБА_1 переліку необхідних документів, визначених підпунктом 30 пункту 5 додатку 19 Інструкції № 170, для звільнення з військової служби у зв`язку з загибеллю рідного брата під час безпосередньої участі в антитерористичній операції.

За наявності цих документів та належного їх розгляду безпосереднім командиром позивача, у даному випадку командиром військової частини НОМЕР_2 , де позивач проходить службу, позивач має право на звільнення з військової служби на підставі п.п. «г» п. 2 ч. 4 ст. 26 та абз. 16 п. 3 ч. 12 ст. 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу».

На підставі викладеного суд дійшов висновку, що надана позивачу командиром військової частини НОМЕР_7 (зокрема листом від 17.09.2025 року) відповідь про те, що ОСОБА_1 подано не повний пакет документів визначених підпунктом 30 пункту 5 додатку 19 Інструкції «Про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України» затвердженої наказом Міністра оборони України 10.04.2009 № 170 (зі змінами), є протиправною.

Проте, враховуючи, що на час розгляду справи військова частина НОМЕР_7 переформована у військову частину НОМЕР_2 , яка є відповідачем по справі, суд не визнає протиправними дії військової частини НОМЕР_2 у межах спірних правовідносин.

Водночас, за обставин, що склалися у цій справі, суд вважає, що ефективним способом захисту порушеного права позивача буде зобов`язання військової частини НОМЕР_2 розглянути по суті рапорт ОСОБА_1 про звільнення з військової служби на підставі п.п. «г» п. 2 ч. 4 ст. 26 та абз. 16 п. 3 ч. 12 ст. 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» та прийняти рішення з урахуванням висновків суду у даній справі, які (висновки суду) полягають у тому, що обставинами та матеріалами справи підтверджується наявність у ОСОБА_1 переліку необхідних документів, визначених підпунктом 30 пункту 5 Додатку 19 Інструкції № 170, для звільнення з військової служби у зв`язку з загибеллю рідного брата під час безпосередньої участі в антитерористичній операції, що дають йому право на звільнення з військової служби на підставі п.п. «г» п. 2 ч. 4 ст. 26 та абз. 16 п. 3 ч. 12 ст. 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу».

Велика Палата Верховного Суду неодноразово, зокрема у постановах від 22 вересня 2020 року у справі №910/3009/18, від 21 серпня 2019 року у справі №911/3681/17, зазначала, що застосування конкретного способу захисту права залежить як від виду та змісту правовідносин, які виникли між сторонами, від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.

Частиною другою статті 9 КАС України унормовано, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Частиною четвертою статті 245 КАС України визначено, що у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

За приписами вказаної правової норми слідує, що у разі, якщо суб`єкт владних повноважень використав надане йому законом право на прийняття певного рішення за наслідками розгляду звернення особи, але останнє визнане судом протиправним з огляду на його невідповідність чинному законодавству, при цьому суб`єктом звернення дотримано усіх визначених законом умов, то суд вправі зобов`язати суб`єкта владних повноважень прийняти певне рішення.

Якщо ж таким суб`єктом на момент прийняття рішення не перевірено дотримання суб`єктом звернення усіх визначених законом умов або при прийнятті такого рішення суб`єкт дійсно має дискреційні повноваження, то суд повинен зобов`язати суб`єкта владних повноважень до прийняття рішення з урахуванням оцінки суду.

Дискреційні повноваження - це можливість діяти за власним розсудом, в межах закону, можливість застосувати норми закону та вчинити конкретні дії (або дію) серед інших, кожні з яких окремо є відносно правильними (законними).

Поняття дискреційних повноважень наведене, зокрема, у Рекомендаціях Комітету Міністрів Ради Європи № R (80)2, яка прийнята Комітетом Міністрів 11.03.1980р. на 316-й нараді, відповідно до яких під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Тобто, дискреційними є право суб`єкта владних повноважень обирати у конкретній ситуації між альтернативами, кожна з яких є правомірною. Прикладом такого права є повноваження, які закріплені у законодавстві із застосуванням слова «може».

Отже, критеріями, які впливають на обрання судом способу захисту прав особи в межах вимог про зобов`язання суб`єкта владних повноважень вчинити певні дії, є встановлення судом додержання суб`єктом звернення усіх передбачених законом умов для отримання позитивного результату та наявність у суб`єкта владних повноважень права діяти при прийнятті рішення на власний розсуд.

За своєю правовою природою повноваження щодо звільнення позивача з військової служби є дискреційним та виключною компетенцією уповноваженого органу.

Вирішуючи цей спір суд враховує, що це вже друге судове провадження щодо звільнення позивача з військової служби на підставі п.п. «г» п. 2 ч. 4 ст. 26 та абз. 16 п. 3 ч. 12 ст. 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», тому право позивача бути захищеним судом у спосіб, який є ефективним, та з дотриманням гарантій на те, що спір між сторонами буде остаточно вирішений.

Отже, з метою ефективного захисту порушених прав позивача за наведеного правового регулювання та встановлених обставин на військову частину НОМЕР_2 покладається обов`язок вирішити питання про звільнення позивача з військової служби на підставі п.п. «г» п. 2 ч. 4 ст. 26 та абз. 16 п. 3 ч. 12 ст. 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу».

Решта доводів та заперечень сторін висновків суду по суті заявлених вимог не спростовують.

При цьому, згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі Серявін та інші проти України від 10.02.2010 року, заява №4909/04, відповідно до п. 58 якого Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі"Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torijav.Spain) від 09.12.1994 року, серія A, № 303-A, п.29).

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до ч. 1 ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

За вимогами ст. 249 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов до висновку про те, що адміністративний позов слід задовольнити частково.

Згідно з ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи, що позивач звільнений від оплати судового збору та інші судові витрати ним не заявлені, розподіл судових витрат згідно ч. 1 ст. 139 КАС України не здійснюється.

Керуючись ст.ст. 2, 5-9, 72, 74-77, 90, 139, 242-246, 255, 262, 291, 295, 297 КАС України,

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Військової частини НОМЕР_2 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії – задовольнити частково.

Зобов`язати військову частину НОМЕР_2 розглянути рапорт ОСОБА_1 про звільнення з військової служби на підставі п.п. «г» п. 2 ч. 4 ст. 26 та абз. 16 п. 3 ч. 12 ст. 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» та прийняти рішення з урахуванням висновків суду, наведених у цьому рішенні за наслідками розгляду справи.

В іншій частині позовних вимог – відмовити.

Рішення набирає законної сили в порядку і строки, встановлені ст. 255 КАС України.

Рішення може бути оскаржено в порядку і строки, встановлені ст.ст. 293, 295 КАС України.

Суддя А.А. Радчук

Оригінал: reyestr.court.gov.ua