Рішення від 11 червня 2026 р. у справі №400/2900/26 — Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 червня 2026 р. справа № 400/2900/26

м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі судді Мороза А.О., в спрощеному позовному провадженні без повідомлення сторін, в письмовому провадженні, розглянув адміністративну справу

за позовомОСОБА_1 , АДРЕСА_1 ,

до відповідачівІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_2 , Комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_2 ,

провизнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі - відповідач 1), комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі - відповідач 2), в якому просить суд:

- визнати протиправними дії відповідача щодо відмови позивачу у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період відповідно до пункту 4 частини 3 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію»;

- зобов`язати відповідача надати позивачу відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період відповідно до пункту 4 частини 3 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та видати довідку про відстрочку відповідно до додатку 6 до Постанови Кабінету Міністрів України № 560 від 18.05.2024 р.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначає, що оскільки його батько загинув під час здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії рф у Донецькій та Луганській областях, а також під час забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії проти України під час воєнного стану, то відповідно до пункту 4 частини 3 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» він має право на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період. Однак, відповідач в порушення пункту 4 частини 3 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» відмовив позивачу у наданні відстрочки.

Від відповідачів відзиви на позовну заяву не надходили, ухвала про відкриття провадження доставлена до електронного кабінету підсистеми «Електронний суд» 20.03.2026 р.

Відповідно до ч. 6 ст. 162 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Вирішуючи спір, суд виходить з наступного.

Позивач є військовозобов`язаним та перебуває на обліку в ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується військово-обліковим документом з «Резерв+».

Згідно корінця сповіщення № 3/2024 на майора ОСОБА_2 , який є батьком позивача (згідно свідоцтва про народження позивача від 21.04.1994 р.), військовою частиною НОМЕР_1 було сповіщено ОСОБА_3 , що майор ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_3 в результаті тромбоемболії легеневої артерії, тромбофлебіту нижніх кінцівок.

Відповідно до витягу з протоколу засідання штатної 16 Регіональної військово-лікарської комісії № 1695 від 27.06.2024 р., захворювання майора ОСОБА_2 , яке призвело до смерті внаслідок тромбоемболії легеневої артерії є захворюванням та відповідно причиною смерті, пов`язаними з проходженням військової служби.

Позивач звернувся до відповідача 1 з заявою та документами, якою просив надати йому відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період відповідно до пункту 4 частини 3 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

Комісією ІНФОРМАЦІЯ_1 було розглянуто заяву позивача та додані до неї документи і за результатами розгляду позивачу відмовлено у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період.

Згідно повідомлення ІНФОРМАЦІЯ_1 від 02.03.2026 р. № 4/16 причиною відмови вказано: у зв`язку з тим, що документи не відповідають вимогам п. 4 частини 3 додатку 5 (до порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації на особливий період), затвердженого Постановою КМУ від 16.05.2024 р. № 560.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначає Закон України "Про військовий обов`язок і військову службу" від 25 березня 1992 р. № 2232-XII в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин (далі - Закон № 2232-ХІІ), частиною першою статті 1 якого передбачено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України.

Визначення військової служби міститься у частині першій статті 2 Закону № 2232-ХІІ та означає державну службу особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

За приписами частини другої цієї ж статті Закону проходження військової служби громадянами України здійснюється у добровільному порядку (за контрактом) або за призовом.

Відповідно до частини другої статті 1 Закону № 2232-XII військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення та Державної спеціальної служби транспорту (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями.

Згідно з частиною третьою статті 1 Закону № 2232-XII військовий обов`язок включає підготовку громадян до військової служби; приписку до призовних дільниць; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов`язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.

Частиною сьомою статті 1 Закону № 2232-XII передбачено, що виконання військового обов`язку громадянами України забезпечують державні органи, органи місцевого самоврядування, утворені відповідно до законів України військові формування, підприємства, установи та організації незалежно від підпорядкування і форм власності в межах їх повноважень, передбачених законом, та районні (об`єднані районні), міські (районні у містах, об`єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя (далі - територіальні центри комплектування та соціальної підтримки).

Правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні встановлює Закон України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" від 21 жовтня 1993 р. № 3543-XII в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин (далі - Закон № 3543-ХІІ), який також визначає засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов`язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (далі - підприємства, установи і організації), повноваження і відповідальність посадових осіб та обов`язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів.

За приписами пункту 4 частини третьої статті 23 Закону № 3543-ХІІ призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період не підлягають жінки та чоловіки, чиї близькі родичі (чоловік, дружина, син, донька, батько, мати або рідний (повнорідний, неповнорідний) брат чи сестра) загинули або зникли безвісти за особливих обставин під час здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, а також під час забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії проти України під час дії воєнного стану.

Відповідно до частин сьомої-дев`ятої статті 23 Закону № 3543-XII перевірка підстав щодо надання військовозобов`язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації та її оформлення здійснюється територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки.

Відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації може оформлюватися за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів на підставі даних, отриманих з інших державних реєстрів або баз даних, які підтверджують, що військовозобов`язаний має право на одну з вищезазначених відстрочок. Порядок оформлення відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації за допомогою цього реєстру визначається Кабінетом Міністрів України.

З аналізу наведених норм права висновується, що територіальні центри комплектування та соціальної підтримки проводять заходи щодо взяття громадян України на військовий облік, здійснюють призов громадян на військову службу, який полягає у встановленому законом процесі відбору та залученні громадян України для виконання ними військового обов`язку шляхом проходження служби у Збройних Силах України та інших військових формуваннях, а також розглядають звернення, зокрема членів сімей військовослужбовців, з питань, які стосуються видачі відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період.

При цьому, з що метою реалізації права на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації особа повинна надати особисто паспорт громадянина України, військово-обліковий документ та інші документи, за результатами розгляду яких військовими органами комплектування та соціальної підтримки за місцем військового обліку приймається рішення про наявність або відсутність у особи права на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації.

Спірним у цій справі є питання правомірності рішення відповідача про відмову у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період за пунктом за пунктом 4 частини третьої статті 23 Закону № 3543-XII.

Так, за приписами вказаної правової норми призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період не підлягають жінки та чоловіки, чиї близькі родичі (чоловік, дружина, син, донька, батько, мати або рідний (повнорідний, неповнорідний) брат чи сестра) загинули або зникли безвісти за особливих обставин під час здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії рф у Донецькій та Луганській областях, а також під час забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії проти України під час дії воєнного стану.

Наведене свідчить, що пункт 4 частини 3 статті 23 Закону № 3543-XII передбачає чотири підстави для надання відстрочки від призову, а саме у разі якщо близький родич, зазначений у переліку цієї норми:

- загинув під час здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації у Донецькій та Луганській областях,

- загинув під час забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії проти України під час дії воєнного стану;

- зник безвісти під час здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації у Донецькій та Луганській областях;

- зник безвісти під час забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії проти України під час дії воєнного стану.

Отже, обставини смерті військовослужбовця або обставини зникнення військовослужбовця безвісти мають ключове значення для надання відстрочки близькому родичу від призову на військову службу.

Постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року № 560 затверджено Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період.

Відповідно до пункту 58 вказаного Порядку за наявності підстав для одержання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період військовозобов`язані (крім заброньованих та посадових (службових) осіб, зазначених у підпунктах 16-23 пункту 1 додатка 5) особисто подають на ім`я голови комісії районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу (військовозобов`язані СБУ чи розвідувальних органів - голові Комісії в Центральному управлінні або регіональному органі СБУ чи відповідному розвідувальному органі) за місцем перебування на військовому обліку заяву за формою згідно з додатком 4, до якої додаються документи, що підтверджують право на відстрочку, або копії таких документів, засвідчені в установленому порядку, зазначені у переліку згідно з додатком 5.

Під час подання заяви військовозобов`язаний пред`являє військово-обліковий документ (військово-обліковий документ в електронній формі). Заява військовозобов`язаного підлягає обов`язковій реєстрації в день її подання.

Підпунктом 4 пункту 2 додатку 5 до цього Порядку - Переліку документів, що подаються військовозобов`язаним для отримання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації відповідно до підстави, зазначеної у пункті 4 частини 3 статті 23 Закону № 3543-XII у редакції на час подання позивачем заяви передбачено, що жінки та чоловіки, чиї близькі родичі (чоловік, дружина, син, донька, батько, мати або рідний (повнорідний, неповнорідний) брат чи сестра) загинули або зникли безвісти за особливих обставин під час здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, а також під час забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії проти України під час воєнного стану для отримання відстрочки від призову на військову службу мають подати: документи, що підтверджують родинні зв`язки (у тому числі посвідчення члена сім`ї загиблого (померлого) Захисника чи Захисниці України або посвідчення члена сім`ї загиблого (померлого) ветерана війни, в якому проставляється відмітка про норму Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”, на підставі якої особі надано статус, або витяг із Єдиного державного реєстру ветеранів війни), витяг із Єдиного реєстру осіб, зниклих безвісти за особливих обставин, документи, які підтверджують факт загибелі (смерті) під час здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях або забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії проти України під час воєнного стану (у тому числі сповіщення або копія акта службового розслідування, або витяг із наказу про виключення із списків особового складу (із зазначенням підстави).

Як встановлено судом, згідно корінця сповіщення № 3/2024 на майора ОСОБА_2 , який є батьком позивача (згідно свідоцтва про народження позивача від 21.04.1994 р.), військовою частиною НОМЕР_1 було сповіщено ОСОБА_3 , що майор ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_3 в результаті тромбоемболії легеневої артерії, тромбофлебіту нижніх кінцівок.

Відповідно до витягу з протоколу засідання штатної 16 Регіональної військово-лікарської комісії № 1695 від 27.06.2024 р., захворювання майора ОСОБА_2 , яке призвело до смерті внаслідок тромбоемболії легеневої артерії є захворюванням та відповідно причиною смерті, пов`язаними з проходженням військової служби.

Таким чином, смерть батька позивача пов`язана з проходженням військової служби, а не під час здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії рф у Донецькій та Луганській областях або забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії проти України під час воєнного стану, як стверджує позивач. Відтак, у відповідача не було правових підстав для надання позивачу відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період відповідно до пункту 4 частини 3 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

Отже, дії відповідача щодо відмови позивачу у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період відповідно до пункту 4 частини 3 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» є правомірними.

З огляду на вищевикладене, суд доходить висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Судові витрати покладаються на позивача.

Керуючись ст. ст. 2, 19, 242-246, 257-262 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. У задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ НОМЕР_3 ), комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 ), відмовити.

2. Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи в порядку, визначеному ст. 255 КАС України. Апеляційна скарга може бути подана до П`ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя А. О. Мороз