Рішення від 08 червня 2026 р. у справі №400/3961/26 — Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 червня 2026 р. № 400/3961/26

м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі судді Птичкіної В.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні за участю секретаря судового засідання Тарнавської О.О., представника позивача Головченка О.А., представника відповідача Зайцевої А.М., за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Миколаївській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 07.08.2025,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом, що містить вимоги:

визнати протиправним та скасувати прийняте 07.08.2025 Головним управленням ДПС у Миколаївській області (далі - Управління або відповідач) податкове повідомлення-рішення № 0729268-2407-1403-UA48020030000061219 (далі - ППР 1);

визнати протиправним та скасувати прийняте 07.08.2025 Управлінням податкове-повідомлення-рішення № 0729267-2407-1403-UA48020030000061219 (далі - ППР 2);

визнати протиправним та скасувати прийняте 07.08.2025 Управлінням податкове повідомлення-рішення 0729266-2407-1403-UA48020030000061219 (далі - ППР 3).

На обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зокрема вказав, що він звільнений від обов`язку зі сплати податку на нерухоме майно, що розташоване у с. Березнегувате Баштанського району Миколаївської області (територія, на якій велися бойові дії), в силу норм Закону України від 24.03.2022 № 2142-IX "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо вдосконалення законодавства на період дії воєнного стану" (далі - Закон № 2142), яким пункт 69 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України було доповнено підпунктом 69.22 відповідного змісту. Нова редакція підпункту 69.22 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України (Закон України від 11.04.2023 № 3050-ІХ "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо звільнення від сплати екологічного податку, плати за землю та податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за знищене чи пошкоджене майно", далі - Закон № 3050), в силу статті 58 Конституції України, на думку позивача, має застосовуватися до правовідносин, що виникли після 06.05.2023 (набрання чинності Законом № 3050). Тому, на думку позивача, у відповідача не було підстав для нарахування податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за 2022, 2023, 2024 роки. Також ОСОБА_1 вказав на пропуск відповідачем строку, встановленого статтею 102 Податкового кодексу України.

Управління позов не визнало з підстав, що викладені у відзиві.

Позивач скористався правом подати відповідь на відзив.

В судовому засіданні представник ОСОБА_1 позовні вимоги підтримав, представник Управління просила у задоволенні позову відмовити.

Як встановлено судом, до 23.04.2025 ОСОБА_1 був власником житлової будівлі - гаражу площею 43,5 м2 (адреса - АДРЕСА_1 ). Дата державної реєстрації права власності - 17.01.2017.

Згідно зі статтею 266 ("Податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки") Податкового кодексу України, платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.

Об`єктом оподаткування є об`єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка.

Базою оподаткування є загальна площа об`єкта житлової та нежитлової нерухомості, втому числі його часток.

База оподаткування об`єктів житлової та нежитлової нерухомості, втому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності.

Ставка податку для об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних чи юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної, міської ради або рад об`єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, залежно від місця розташування (зональності) та типів таких об`єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує 1,5 відсотка розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 квадратний метр бази оподаткування.

Базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року.

Обчислення суми податку з об`єкта/об`єктів нежитлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб, здійснюється контролюючим органом за місцем податкової адреси (місцем реєстрації) власника такої нерухомості виходячи із загальної площі кожного з об`єктів нерухомості та відповідної ставки податку.

Податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку, обчисленого згідно з підпунктом 266.7.1 пункту 266.7 цієї статті, разом з детальним розрахунком суми/сум податку, та відповідні платіжні реквізити, зокрема, органів місцевого самоврядування за місцезнаходженням кожного з об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, надсилаються платнику податку контролюючим органом у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, до 1 липня року, що настає за базовим податковим (звітним) роком.

У разі якщо контролюючий орган не надіслав (не вручив) податкове/податкові повідомлення-рішення у строки, встановлені підпунктом 266.7.2 пункту 266.7 цієї статті, фізичні особи звільняються від відповідальності, передбаченої цим Кодексом за несвоєчасну сплату податкового зобов`язання.

Податкове зобов`язання з цього податку може бути нараховано за податкові (звітні) періоди (роки) в межах строків, визначених пунктом 102.1 статті 102 цього Кодексу.

07.08.2025 Управління прийняло:

ППР 1, яким визначило суму податкового зобов`язання позивача на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за 2022 рік в сумі 329,88 грн;

ППР 2, яким визначило суму податкового зобов`язання позивача на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за 2023 рік в сумі 2 040,15 грн;

ППР 3, яким визначило суму податкового зобов`язання позивача на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за 2024 рік в сумі 3 088,50 грн.

Відповідно до абзаців першого, четвертого підпункту 69.22 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України (Закон № 2142, набрання чинності - 05.04.2022), тимчасово положення статті 266 цього Кодексу застосовуються з урахуванням таких особливостей: тимчасово, на період з 1 березня 2022 року по 31 грудня року, в якому припинено або скасовано воєнний стан, введений Указом Президента України "Про введення воєнного стану у Україні" від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затверджений Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ, не нараховується та не сплачується податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за об`єкти нежитлової нерухомості, у томі числі їх частки, що розташовані на територіях, на яких ведуться (велися) бойові дії, або на територіях, тимчасово окупованих збройними формування Російської Федерації. Для платників податків - фізичних осіб контролюючий орган самостійно обчислює податкове зобов`язання за період з 1 січня по 1 березня 2022 року.

Березнегуватська селищна територіальна громада була у період з 21.03.2022 до 11.11.2022 була віднесена до територій, на яких велися активні бойові дії.

Згідно з текстом ППР 1, Управління, застосовуючи ставку 0,7 відсотка розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня 2022 року (6 500 грн), - 45,50 грн, визначило суму податку за 2 місяці (1/6) 2022 року, як вказано у підпункті 69.22 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України, - 43,5 м2 х 45,50 грн = 1 979,25 грн/6 = 329,88 грн.

Нараховуючи податкові зобов`язання ОСОБА_1 за 2023 та 2024 роки, Управління діяло відповідно до підпункту 69.22 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу у редакції Закону № 3050, в якому зокрема вказано:

"Починаючи з 1 січня 2023 року за об`єкти житлової та/або нежитлової нерухомості, у тому числі їх частки, що перебувають у власності фізичних та/або юридичних осіб, що розташовані на територіях активних бойових дій або на тимчасово окупованих Російською Федерацією територіях України, які включені до Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, не нараховується та не сплачується за період з першого числа місяця, в якому було визначено щодо відповідних територій дату початку активних бойових дій або тимчасової окупації, до останнього числа місяця, у якому завершено бойові дії або тимчасову окупацію на відповідній території".

Березнегуватьська селищна територіальна громада у 2023 та у 2024 роках не була територією активних бойових дій/тимчасово окупованою територією.

Згідно з текстом ППР 2, Управління, застосовуючи ставку 0,7 відсотка розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня 2023 року (6 700 грн), - 46,90 грн, визначило суму податку за 12 місяців 2023 року - 43,5 м2 х 46,30 грн = 2 040,15 грн.

Згідно з текстом ППР 3, Управління, застосовуючи ставку 1 відсоток розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня 2024 року (7 100 грн), - 71 грн, визначило суму податку за 12 місяців 2024 року - 43,5 м2 х 71 грн = 3 088,50 грн.

Доводи позивача про те, що відповідач при визначенні сум податку за 2023 та 2024 роки мав враховувати підпункт 69.22 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України в редакції Закону № 2142, суд відхилив як такі, що не ґрунтуються на законі.

Той факт, що Закон № 3050 набрав чинності у травні 2023 року, не впливає на законність ППР 2, оскільки, як вказано вище, базовий звітний (податковий) період для цього податку дорівнює календарному року. Відповідач при визначенні суми податку за 2023 рік у 2025 році мав застосувати норми з оподаткування, що були встановлені з 1 січня 2023 року, тому обґрунтовано нарахував податок за 12 місяців.

Суд врахував висновки Верховного Суду, що викладені зокрема у постанові від 15.04.2025 у справі № 400/15519/23: "… суди попередніх інстанції обґрунтовано відхилили доводи позивача про те, що застосування положень Закону №3050-ІХ з 01.01.2023 не відповідає принципу правової визначеності, складовою якого є принцип легітимних очікувань, який має застосовуватись не лише на етапі нормотворчої діяльності, а й під час безпосереднього застосування чинних норм права, що даватиме можливість особі в розумних межах передбачати наслідки своїх дій. Так, положення підпункту 69.22 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України в редакції Закону №3050-ІХ містять чіткі приписи особливостей оподаткування, містять чіткий алгоритм дій для платника податку … визначальним у змісті підпункту 69.22 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України (в редакції Закону від 24.03.2022 №2142-ІХ) є те, що податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, не нараховується та не сплачується за об`єкти, що розташовані на територіях, на яких ведуться (велися) бойові дії. Тому після припинення у листопаді 2022 року на території … громади бойових дій у позивача не могли вникнути легітимні очікування щодо того, що він буде звільненим від нарахування та сплати податку у 2023 році а у подальшому невизначеному час, оскільки відпали фактичні підстави звільнення від оподаткування …".

Суд встановив, що нарахування Управлінням у 2025 році податкових зобов`язань за 2022, 2023, 2024 роки відбулося у межах 1095-денного строку (за 2022 рік таке право у відповідача виникло 01.01.2023, за 2023 рік - 01.01.2024, за 2024 рік - 01.01.2025). Те, що податкові повідомлення-рішення не були прийняті до 01.07.2023, до 01.07.2024, до 01.07.2025 відповідно, не є ознакою їхньої протиправності.

Суд зауважив, що відповідач мав застосувати ставку податку 1 відсоток розміру мінімальної заробітної плати при визначенні податкових зобов`язань позивача (додаток 4 до рішення Березнегуватської селищної ради від 17.06.2021 № 3 "Про встановлення місцевих податків і зборів на території Березнегуватської селищної ради"). Як вказано вище, податок за 2022 та 2023 роки Управління обчислило зі ставкою 0,7 відсотка розміру мінімальної заробітної плати. У випадку застосування належної ставки суми податкових зобов`язань були би більшими. Ця помилка (як пояснила представник Управління) контролюючого органу не призвела до порушення прав позивача, тому ППР 1 і ППР 2 не можуть бути визнані протиправними.

На підставі викладеного суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову.

Судові витрати у справі відсутні.

Керуючись статтями 2, 19, 139, 241 - 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Миколаївській області відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається учасниками справи безпосередньо до П`ятого апеляційного адміністративного суду.

Суддя В.В. Птичкіна

Рішення складено в повному обсязі 12.06.2026