Рішення від 11 червня 2026 р. у справі №380/8042/26 — Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 червня 2026 рокусправа № 380/8042/26

Львівський окружний адміністративний суд у складі судді Желік О.М., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - військова частина НОМЕР_1 , про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, –

в с т а н о в и в:

на розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 із вимогами:

- визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо непроведення позивачу з 18 червня 2025 року по 25 січня 2026 року перерахунку грошового забезпечення (основного, додаткового та одноразових видів грошового забезпечення, нарахованих та виплачених за час проходження ним військової служби), виходячи з розміру посадового окладу та окладу за військовим званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законами України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» станом на 01.01.2025 та «Про Державний бюджет України на 2026 рік» станом на 01.01.2026, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14 до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», з урахуванням раніше виплачених сум;

- зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_2 перерахувати та виплатити позивачу грошове забезпечення (основні, додаткові та одноразові види грошового забезпечення, нараховані та виплачені за час проходження ним військової служби) з 18 червня 2025 року по 25 січня 2026 року, виходячи з розміру посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законами України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» станом на 01.01.2025 та «Про Державний бюджет України на 2026 рік» станом на 01.01.2026, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14 до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», з урахуванням раніше виплачених сум.

Позовні вимоги мотивовані протиправною бездіяльністю відповідача, яка полягає у незастосуванні в період з 18 червня 2025 року по 25 січня 2026 року пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 у первинній редакції при обчисленні позивачу розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням. Позивач зазначає, що нарахування йому грошового забезпечення проводилося із застосуванням сталої розрахункової величини 1762,00 грн, тоді як постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 18.06.2025 у справі № 320/29450/24 визнано протиправним та нечинним пункт 2 постанови Кабінету Міністрів України від 12.05.2023 № 481, яким таку сталу величину було запроваджено, у зв`язку з чим з 18.06.2025 підлягає застосуванню пункт 4 Постанови № 704 у первинній редакції, що передбачає визначення розмірів окладів шляхом множення прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року, на тарифний коефіцієнт.

Ухвалою судді від 07.04.2026 в справі відкрито провадження в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, за наявними у справі матеріалами; відповідачу встановлено строк для подання відзиву на позовну заяву.

На адресу суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому проти позову заперечив. Відповідач зазначив, що грошове забезпечення нараховувалося та виплачувалося позивачу відповідно до пункту 4 Постанови № 704 виходячи з розрахункової величини 1762,00 грн, що визначена пунктом 2 Постанови № 481. На переконання відповідача, скасування в судовому порядку пункту 2 Постанови № 481 не створює правових підстав для здійснення перерахунку грошового забезпечення діючим військовослужбовцям, а визнання нормативно-правового акта нечинним не поновлює дію актів, які цим актом були змінені (пункт 32 Правил підготовки проектів актів Кабінету Міністрів України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 06.09.2005 № 870). Також відповідач послався на те, що станом на 18.06.2025 підвищення прожиткового мінімуму не відбулося, оскільки на 01.01.2024 та 01.01.2025 його розмір становив 3028,00 грн. Просив відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

Третя особа правом подати пояснення щодо заявлених позовних вимог не скористалася. Копію ухвали про відкриття провадження та копію позовної заяви з додатками вручено третій особі 14.05.2026, що підтверджується повідомленням про вручення рекомендованого поштового відправлення за ШКІ № R068093419581.

Розглянувши позов, відзив на нього, подані документи і матеріали, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив такі обставини та відповідні до них правовідносини.

Згідно з витягом з наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 18.11.2023 № 14 ОСОБА_1 , призваного на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, з 18 листопада 2023 року зараховано до списків особового складу військової частини НОМЕР_1 на посаду начальника фінансово-економічної служби, ВОС-3101013, з посадовим окладом згідно з тарифним розрядом 17.

Відповідно до витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 25.01.2026 № 25 капітана ОСОБА_1 на підставі пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» звільнено з військової служби (за віком - у разі досягнення граничного віку перебування на військовій службі), виключено зі списків особового складу військової частини НОМЕР_1 та знято з усіх видів забезпечення 25 січня 2026 року.

За час проходження позивачем військової служби військова частина НОМЕР_1 перебувала на повному фінансовому забезпеченні ІНФОРМАЦІЯ_1 , яким здійснювалося нарахування та виплата грошового забезпечення військовослужбовцям частини, що підтверджується грошовим атестатом від 25.01.2026 № 37 та архівними відомостями про нарахування і виплату грошового забезпечення за 2025– 2026 роки і сторонами не заперечується.

Із грошового атестата від 25.01.2026 № 37 та архівних відомостей вбачається, що під час проходження служби відповідачем у спірний період встановлено розмір посадового окладу позивача (4090,00 грн) та окладу за військовим (спеціальним) званням, виходячи з розрахункової величини 1762,00 грн.

На переконання позивача, такі дії відповідача щодо розрахунку грошового забезпечення у період з 18 червня 2025 року по 25 січня 2026 року є протиправними, оскільки з дня набрання законної сили постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 18.06.2025 у справі № 320/29450/24 пункт 2 Постанови № 481 втратив чинність, а відтак належало застосовувати пункт 4 Постанови № 704 у первинній редакції, який передбачає визначення розмірів окладів виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року, у зв`язку із чим позивач звернувся з цим позовом до суду.

Вирішуючи спір, суд керується таким.

Відповідно до статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.

Постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», яка набрала чинності 01.03.2018, затверджено, зокрема, тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців згідно з додатком 1; схему тарифних коефіцієнтів за військовим (спеціальним) званням військовослужбовців згідно з додатком 14.

Пунктом 4 Постанови № 704 (у первинній редакції, чинній до 24.02.2018) було установлено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.

При цьому додатки 1 та 14 до Постанови № 704, в яких у вигляді таблиці зазначені відповідні тарифні коефіцієнти, мають примітки пояснюючого характеру. У зазначених примітках наведена, зокрема, інформація щодо арифметичної дії (множення), яка застосовується при обчисленні розмірів посадових окладів та окладів за військовим (спеціальним) званням, в залежності від відповідних тарифних коефіцієнтів, та наведені правила округлення розрахунків. У цих примітках норми права не містяться.

Суд звертає увагу, що застосуванню у спірних правовідносинах підлягають саме положення основної норми Постанови № 704, пункт 4 якої має нормативний характер, тобто містить правила поведінки для невизначеного широкого кола осіб.

Постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 № 103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» (яка набрала чинності 24.02.2018) до Постанови № 704 внесено зміни, внаслідок яких пункт 4 викладено у редакції, що передбачала визначення розмірів окладів шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року, на відповідний тарифний коефіцієнт.

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 у справі № 826/6453/18 визнано протиправним та скасовано пункт 6 Постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 № 103, яким, зокрема, було внесено зміни до пункту 4 Постанови № 704. Отже, з дня набрання законної сили цим рішенням було відновлено дію пункту 4 Постанови № 704 у первинній редакції, котра визначала розміри окладів шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, а не на 01.01.2018. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 02.08.2022 у справі № 440/6017/21, від 10.10.2022 у справі № 400/6214/21 та від 10.01.2023 у справі № 120/8682/21-а.

Надалі, 12 травня 2023 року Кабінет Міністрів України прийняв постанову № 481 «Про скасування підпункту 1 пункту 3 змін, що вносяться до постанов Кабінету Міністрів України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 № 103, та внесення зміни до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704», пунктом 2 якої внесено зміни до пункту 4 Постанови № 704, виклавши абзац перший у такій редакції: « 4. Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб розраховуються виходячи з розміру 1762 гривні та визначаються шляхом множення на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14».

Таким чином, з дня набрання чинності Постановою № 481 (20 травня 2023 року) Кабінет Міністрів України замість розрахункової величини «прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений законом на 1 січня календарного року» запровадив сталу розрахункову величину для посадового окладу та окладу за військове звання - 1762,00 грн.

Водночас рішенням Київського окружного адміністративного суду від 14.03.2025 у справі № 320/29450/24, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 18.06.2025, визнано протиправним та нечинним пункт 2 Постанови Кабінету Міністрів України від 12.05.2023 № 481 стосовно внесення змін до пункту 4 Постанови № 704.

Відповідно до частини другої статті 265 КАС України нормативно-правовий акт втрачає чинність повністю або в окремій його частині з моменту набрання законної сили відповідним рішенням суду.

Згідно з частиною другою статті 255 КАС України у разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

З наведеного слідує, що з 18 червня 2025 року - дня набрання законної сили постановою Шостого апеляційного адміністративного суду у справі № 320/29450/24 - пункт 2 Постанови № 481 у частині внесення змін до пункту 4 Постанови № 704 втратив чинність, а відтак з цієї дати правовідносини щодо визначення розмірів посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним) званням підлягають врегулюванню пунктом 4 Постанови № 704 у первинній редакції, яка передбачає використання як розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року.

Доводи відповідача про те, що скасування в судовому порядку пункту 2 Постанови № 481 не поновлює дію попередньої редакції пункту 4 Постанови № 704 з посиланням на пункт 32 Правил № 870, суд відхиляє з огляду на таке.

Правила підготовки проектів актів Кабінету Міністрів України, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 06.09.2005 № 870, регулюють порядок нормопроектувальної діяльності органу виконавчої влади та визначають наслідки скасування акта самим суб`єктом нормотворення, тоді як у цій справі йдеться про визнання нормативно-правового акта протиправним та нечинним у судовому порядку, наслідки чого визначаються частиною другою статті 265 КАС України, а не Правилами № 870. Підзаконний акт Кабінету Міністрів України не може звужувати чи нівелювати наслідки судового рішення, передбачені процесуальним законом.

Визнання судом протиправним та нечинним пункту 2 Постанови № 481, яким було змінено редакцію пункту 4 Постанови № 704, означає, що відповідні зміни до пункту 4 Постанови № 704 не підлягають застосуванню з моменту набрання законної сили судовим рішенням, а отже у спірний період підлягає застосуванню пункт 4 Постанови № 704 у тій редакції, що існувала до внесення протиправних змін.

Крім того, суд звертає увагу на те, що незалежно від факту скасування пункту 2 Постанови № 481, дефектний нормативно-правовий акт не підлягає застосуванню судом і самостійно з огляду на таке.

Згідно з частинами першою - третьою статті 7 КАС України суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України; суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією та законами України; у разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

Суд враховує висновки Верховного Суду у складі судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду, викладені у постанові від 17.02.2026 у справі № 520/5814/24, відповідно до яких пункт 4 Постанови № 704 у редакції пункту 2 Постанови № 481 замінює такий державний соціальний стандарт, як прожитковий мінімум, на сталу величину - 1762,00 грн, застосування якої при визначенні посадових окладів та окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців не лише суттєво зменшує розміри окладів, а й зводить нанівець мету прийняття Постанови № 704 як такої. Верховний Суд дійшов висновку, що під час обчислення розмірів посадових окладів та окладів за військовим (спеціальним) званням має застосовуватися пункт 4 Постанови № 704 в первісній редакції, яка передбачала використання прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого законом на 1 січня календарного року, а не редакція, змінена Постановою № 481, якою визначено фіксовану розрахункову величину - 1762,00 грн.

Зазначений підхід узгоджується і з висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 06.04.2026 у справі № 520/16223/25.

При цьому Верховний Суд неодноразово наголошував, що суди не повинні застосовувати положення нормативно-правових актів, які не відповідають Конституції та законам України, незалежно від того, чи оскаржувались такі акти в судовому порядку та чи є вони чинними на момент розгляду справи (постанови Верховного Суду від 12.03.2019 у справі № 913/204/18, від 10.03.2020 у справі № 160/1088/19 та від 10.01.2023 у справі № 340/507/22).

Отже, з огляду на визначені у частині третій статті 7 КАС України загальні засади пріоритетності законів над підзаконними актами, пункт 4 Постанови № 704 у редакції пункту 2 Постанови № 481 у частині, що суперечить нормативно-правовому акту, який має вищу юридичну силу, - закону про Державний бюджет України на відповідний рік, - не підлягає застосуванню як такий, що є протиправним і не відповідає правовим актам вищої юридичної сили. Таким чином, пункт 4 Постанови № 704 підлягає застосуванню у спірних правовідносинах у первинній редакції, із використанням для визначення розміру посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним) званням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року.

Прожитковий мінімум для працездатних осіб щороку затверджується Верховною Радою України у законі про Державний бюджет України на відповідний рік. Так, відповідно до статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» прожитковий мінімум для працездатних осіб станом на 01.01.2025 встановлено у розмірі 3028,00 грн, а відповідно до статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» станом на 01.01.2026 - у розмірі 3328,00 грн.

Доводи відповідача про те, що розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2025 не збільшився порівняно з 01.01.2024 та становив 3028,00 грн, суд враховує, проте зазначає, що ця обставина не спростовує наявності у позивача права на обчислення грошового забезпечення виходячи з прожиткового мінімуму, а не зі сталої величини 1762,00 грн, оскільки спір стосується самої розрахункової величини, що підлягає застосуванню. До того ж пунктом 4 Постанови № 704 у первинній редакції передбачено, що відповідна розрахункова величина становить «не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року». Згідно зі статтею 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» мінімальна заробітна плата станом на 01.01.2025 становила 8000,00 грн, а згідно зі статтею 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» станом на 01.01.2026 - 8647,00 грн, що свідчить про зростання відповідної розрахункової величини у спірний період і про її істотне перевищення над сталою величиною 1762,00 грн, застосованою відповідачем.

Конституційний Суд України неодноразово розглядав питання реалізації конституційного права на соціальний захист і сформулював юридичні позиції, згідно з якими за Конституцією України певні категорії громадян потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави; до них, зокрема, належать громадяни, які відповідно до статті 17 Конституції України перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях (рішення від 20.03.2002 № 5-рп/2002, від 17.03.2004 № 7-рп/2004, від 20.12.2016 № 7-рп/2016). Потреба в додаткових гарантіях соціального захисту цієї категорії громадян зумовлена тим, що служба у Збройних Силах України пов`язана з ризиком для життя і здоров`я, підвищеними вимогами до дисципліни, професійної придатності, фахових, фізичних, вольових та інших якостей.

У первинній редакції пункту 4 Постанови № 704 Кабінет Міністрів України визначив розрахунковою величиною прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений законом на відповідний рік, як базовий державний соціальний стандарт, покликаний забезпечити достатній рівень життя військовослужбовців на фоні росту цін та інфляції в країні. Натомість пункт 4 Постанови № 704 у редакції пункту 2 Постанови № 481 замінює такий державний соціальний стандарт сталою величиною 1762,00 грн, застосування якої не лише суттєво зменшує розміри окладів, а й нівелює мету прийняття Постанови № 704.

З урахуванням наведеного суд дійшов висновку, що бездіяльність відповідача щодо непроведення позивачу з 18 червня 2025 року по 25 січня 2026 року перерахунку грошового забезпечення (основного, додаткового та одноразових видів грошового забезпечення, нарахованих та виплачених за час проходження ним військової служби), виходячи з розміру посадового окладу та окладу за військовим званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, станом на 01.01.2025 та на 01.01.2026, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14 до Постанови № 704, є протиправною. Відтак позовна вимога про визнання такої бездіяльності протиправною є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Відповідно до пункту 4 частини другої статті 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 09.01.2013 у справі «Олександр Волков проти України» (заява № 21722/11) зазначив, що рішення суду не може носити декларативний характер, не забезпечуючи у межах національної правової системи захист прав і свобод, гарантованих Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод.

Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі. Ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам та виключати подальше звернення особи до суду за захистом порушених прав.

З огляду на викладене суд дійшов висновку, що достатнім і ефективним способом захисту порушених прав позивача є зобов`язання відповідача перерахувати та виплатити позивачу грошове забезпечення (основні, додаткові та одноразові види грошового забезпечення, нараховані та виплачені за час проходження ним військової служби) з 18 червня 2025 року по 25 січня 2026 року, виходячи з розміру посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, станом на 01.01.2025 та на 01.01.2026, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14 до Постанови № 704, з урахуванням раніше виплачених сум.

Відповідно до положень статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з нормами частин першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані позивачем, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення даного адміністративного позову.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України розподіл судових витрат не здійснюється, оскільки позивач звільнений від сплати судового збору на підставі пункту 1 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір».

Керуючись ст. ст. 2, 7– 10, 14, 72– 79, 90, 139, 241– 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, –

в и р і ш и в:

адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо непроведення ОСОБА_1 з 18 червня 2025 року по 25 січня 2026 року перерахунку грошового забезпечення (основного, додаткового та одноразових видів грошового забезпечення, нарахованих та виплачених за час проходження ним військової служби), виходячи з розміру посадового окладу та окладу за військовим званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, станом на 01.01.2025 та на 01.01.2026, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14 до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб».

Зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_2 (ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) перерахувати та виплатити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) грошове забезпечення (основні, додаткові та одноразові види грошового забезпечення, нараховані та виплачені за час проходження ним військової служби) з 18 червня 2025 року по 25 січня 2026 року, виходячи з розміру посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, станом на 01.01.2025 та на 01.01.2026, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14 до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», з урахуванням раніше виплачених сум.

Судові витрати розподілу не підлягають.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Восьмого апеляційного адміністративного суду, з врахуванням гарантій, встановлених пунктом 3 Розділу VI «Прикінцеві положення» Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Желік О.М.