Рішення від 10 червня 2026 р. у справі №340/5069/25 — Кіровоградський окружний адміністративний суд

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 червня 2026 року м. Кропивницький Справа № 340/5069/25

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі судді Кармазиної Т.М., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Кіровоградської обласної прокуратури про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить:

- визнати протиправною бездіяльність Кіровоградської обласної прокуратури щодо не виконання рішення Конституційного Суду України від 26.03.2020 № 6-р/2020 та рішення Другого сенату Конституційного Суду України від 13.09.2023 № 8-р(И)/2023 в частині ненарахування та невиплати позивачу надбавки за вислугу років та за виконання обов`язків на адміністративній посаді, починаючи з 31.07.2024 року по 08.07.2025 року, частини матеріальної допомоги для оздоровлення, обчисленої без урахування надбавки за вислугу років та за виконання обов`язків на адміністративній посаді за 2024 рік та 2025 рік, частини здійснених виплат за час знаходження у відпустці за 2024 рік та 2025 рік, обчисленої без урахування надбавки за вислугу років та за виконання обов`язків на адміністративній посаді, частини здійснених виплат при наданні грошової компенсації за невикористані дні щорічної відпустки за період роботи 2023-2024 роки, обчисленої без урахування надбавки за вислугу років та за виконання обов`язків на адміністративній посаді;

- зобов`язати Кіровоградську обласну прокуратуру (код ЄДРПОУ 02910025) здійснити перерахунок ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) заробітної плати, матеріальної допомоги на оздоровлення, виплат за час перебування у відпустці та грошової компенсації за невикористані дні щорічної відпустки в порядку та в розмірах визначених ст.81 Закону України “Про прокуратуру” №1697-VII від 14.10.2014 року, з урахуванням надбавки за вислугу років та за виконання обов`язків на адміністративній посаді за період з 31.07.2024 року по 08.07.2025 року (включно) та виплатити різницю.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначав, що з 01.03.2013 обіймає посаду заступника прокурора Кіровоградської області. Шістнадцятою кадровою комісією з атестації прокурорів регіональних прокуратур Офісу Генерального прокурора від 16.02.2022 року прийнято рішення №2 про неуспішне проходження ним атестації. На підставі вказаного рішення кадрової комісії наказом Генерального прокурора №53к від 19.05.2022 року його звільнено з посади заступника прокурора Кіровоградської області та органів прокуратури на підставі рішення кадрової комісії про неуспішне проходження атестації (підпункт 2 пункту 19 розділу II “Прикінцеві і перехідні положення” Закону України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури”) з 20.05.2022 року. Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 14.10.2022 року визнано протиправним та скасовано рішення №2 від 16.02.2022 року. Визнано протиправним та скасовано наказ Генерального прокурора №53к від 19.05.2022 року про звільнення ОСОБА_1 з посади заступника прокурора Кіровоградської області та органів прокуратури з 20.05.2022 року. Поновлено ОСОБА_1 на посаді заступника прокурора Кіровоградської області та в органах прокуратури з 21.05.2022 року. Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 15.02.2023 року, рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 14.10.2022 року залишено без змін, апеляційну скаргу Офісу Генерального прокурора та Кіровоградської обласної прокуратури залишено без задоволення. Наказом Генерального прокурора №59к від 22.03.2023 року його поновлено на посаді заступника прокурора Кіровоградської області. Наказом керівника Кіровоградської обласної прокуратури №46к від 28.03.2023 йому визначено робоче місце у відділі кадрової роботи та державної служби Кіровоградської обласної прокуратури. Після успішного проходження атестації, наказом керівника Кіровоградської обласної прокуратури №214к від 08.07.2025 його призначено на посаду прокурора відділу представництва інтересів держави в бюджетній сфері, з питань державної і комунальної власності управління представництва інтересів держави в суді Кіровоградської обласної прокуратури. Позивач зазначає, що 13.09.2023 Конституційний Суд України виніс рішення №8-р(ІІ)/2023, яким визнав неконституційним друге речення абзацу 3 пункту 3 розділу ІІ “Прикінцеві і перехідні положення” Закону України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури” від 19.09.2019 року №113ІХ. Отже, вважає, що у період з 31.07.2024 по 08.07.2025 нарахування заробітної плати йому було здійснено відповідачем у меншому розмірі ніж це встановлено ч.3 ст. 81 Закону України “Про прокуратуру” №1697-VII. З вказаних підстав позивач просив суд задовольнити позов.

Ухвалою судді від 28.07.2025 прийнято позов до розгляду, відкрито провадження у даній справі та призначено її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (а.с.52-53).

Відповідач у відзиві заперечував проти задоволення позову та зазначив, що рішенням Конституційного Суду України №8-р(ІІ)/2023 від 13.09.2023 р. визнано неконституційним друге речення абзацу третього пункту 3 розділу ІІ “Прикінцеві і перехідні положення” Закону України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури” від 19 вересня 2019 року №113ІХ. Так, є неконституційною норма, згідно якою “до дня звільнення або переведення до Офісу Генерального прокурора, обласної прокуратури, окружної прокуратури за прокурорами та керівниками регіональних, місцевих і військових прокуратур, оплата праці здійснюється відповідно до постанови Кабінету Міністрів України, яка встановлює оплату праці працівників органів прокуратури”. Відповідач зазначає, що на день ухвалення рішення Конституційним Судом України позивач не вважається таким, що успішно пройшов атестацію, та не є прокурором, призначеним у нову структуру органів прокуратури Кіровоградської області. Згідно з листом Офісу Генерального прокурора щодо оплати праці прокурорів та слідчих, поновлених за рішеннями судів (які не пройшли атестацію) наданих листом від 12.10.2023 №21-2139вих-503окв-23 з 13.09.2023 оплата праці прокурорів та слідчих, поновлених за рішеннями судів на посадах у регіональних, місцевих і військових прокуратурах, до проходження ними атестації здійснюється на підставі статті 81 Закону України “Про прокуратуру”, розрахованої на основі посадового окладу прокурора органів прокуратури відповідного рівня без установлення будь-яких надбавок, у тому числі за вислугу років. Тому Кіровоградська обласна прокуратура, нараховуючи та виплачуючи заробітну плату позивачу, керується приписами статті 81 Закону України “Про прокуратуру” та роз`ясненнями Офісу Генерального прокурора щодо оплати праці прокурорів та слідчих, поновлених за рішеннями судів (які не пройшли атестацію) наданих листом від 12.10.2023 №21-2139вих-503окв-23, а тому стверджує, що підстави для перерахунку заробітної плати з урахуванням ст.81 Закону України “Про прокуратуру” відсутні.

Дослідивши докази і письмові пояснення позивача, викладені у заяві по суті справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, судом встановлено наступні обставини.

ОСОБА_1 з 01.03.2013 обіймав посаду заступника прокурора Кіровоградської області.

Шістнадцятою кадровою комісією з атестації прокурорів регіональних прокуратур Офісу Генерального прокурора від 16.02.2022 року прийнято рішення №2 про неуспішне проходження позивачем атестації.

На підставі вказаного рішення кадрової комісії, наказом Генерального прокурора №53к від 19.05.2022 року ОСОБА_1 звільнено з посади заступника прокурора Кіровоградської області та органів прокуратури на підставі рішення кадрової комісії про неуспішне проходження атестації (підпункт 2 пункту 19 розділу II “Прикінцеві і перехідні положення” Закону України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури”) з 20.05.2022 року.

Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 14.10.2022 року визнано протиправним та скасовано рішення Шістнадцятої кадрової комісії з атестації прокурорів регіональних прокуратур “Про неуспішне проходження прокурором атестації” №2 від 16.02.2022 року. Визнано протиправним та скасовано наказ Генерального прокурора №53к від 19.05.2022 року про звільнення ОСОБА_1 з посади заступника прокурора Кіровоградської області та органів прокуратури з 20.05.2022 року. Поновлено ОСОБА_1 на посаді заступника прокурора Кіровоградської області та в органах прокуратури з 21.05.2022 року.

Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 15.02.2023 року, рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 14.10.2022 року залишено без змін, апеляційну скаргу Офісу Генерального прокурора та Кіровоградської обласної прокуратури залишено без задоволення.

Наказом Генерального прокурора №59к від 22.03.2023 року ОСОБА_1 поновлено на посаді заступника прокурора Кіровоградської області з 21.05.2022. (а.с.33)

Наказом керівника Кіровоградської обласної прокуратури №46к від 28.03.2023 року, заступнику прокурора Кіровоградської області ОСОБА_1 тимчасово визначено робоче місце у відділі кадрової роботи та державної служби Кіровоградської обласної прокуратури (а.с.34).

13.09.2023 Конституційний Суд України виніс рішення №8-р(ІІ)/2023, яким визнав неконституційним друге речення абзацу третього пункту 3 розділу ІІ “Прикінцеві і перехідні положення” Закону України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури” від 19 вересня 2019 року №113ІХ.

Кіровоградською обласною прокуратурою за результатом розгляду листа за підписом Генерального прокурора від 12.10.2023 №21-2139вих-503ОКВ-23, 25.10.2023 здійснено перерахунок оплати праці прокурорів, поновлених за рішеннями судів на посадах у регіональних, місцевих прокуратурах, до проходження ними атестації з 13.09.2023 на підставі ст.81 Закону України “Про прокуратуру”, який обраховано на основі посадового окладу прокурора органів прокуратури регіонального рівня без встановлення надбавок, у тому числі за вислугу років та за виконання обов`язків на адміністративній посаді.

Наказом керівника Кіровоградської обласної прокуратури №214к від 08.07.2025 у зв`язку з успішним проходженням атестації, ОСОБА_1 призначено на посаду прокурора відділу представництва інтересів держави у бюджетній сфері, з питань державної і комунальної власності управління представництва інтересів держави в суді Кіровоградської обласної прокуратури з 09.07.2025. (а.с.35).

Листом Кіровоградської обласної прокуратури від 16.07.2025 №27-72ВИХ-25 на запит позивача від 10.07.2025 повідомлено, що заробітна плата прокурорам, поновленим за рішенням судів на посадах у регіональних, місцевих і військових прокуратурах, до проходження ними атестації нараховується на підставі та за нормами ст.81 ЗУ “Про прокуратуру” з урахуванням листа Офісу Генерального прокурора від 12.10.2023 №21-2139ВИХ-503ОВК-23 (а.с.19-24).

Відповідач у відзиві вказав, що розмір посадового окладу ОСОБА_1 встановлено на рівні 48 000,00 грн (згідно Рішення Другого сенату Конституційного суду України №8-р(П)/2023 від 13.09.2023 та листа за підписом Генерального прокурора від 12.10.2023 №21-2139вих-503ОКВ-23).

З довідки Кіровоградської обласної прокуратури за період з 31.07.2024 по 08.07.2025 слідує, що при обчисленні позивачу заробітної плати за вказаний період, в тому числі виплат за час знаходження у відпустці, за невикористану відпустку, допомоги на оздоровлення, надбавка за вислугу років та надбавка за виконання обов`язків на адміністративній посаді не враховувалася (а.с.25).

Не погодившись з бездіяльністю відповідача щодо не нарахування та невиплати надбавки за вислугу років та надбавки за виконання обов`язків на адміністративній посаді за спірний період, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Отже, суб`єкти владних повноважень (до яких відноситься відповідач) мають діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Таким чином межі дій відповідача чітко визначені Конституцією та законами України.

Статтею 8 Конституції України визначено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

Частиною другою статті 152 Конституції України установлено, що закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.

За змістом статей 2, 5-1 Кодексу законів про працю України право громадян України на працю і гарантії держави в правовому захисті працездатним громадянам від незаконного звільнення.

Відповідно до статті 222 КЗпП України особливості розгляду трудових спорів суддів, прокурорсько-слідчих працівників, а також працівників навчальних, наукових та інших установ прокуратури, які мають класні чини, встановлюється законодавством.

15.07.2015 набрав чинності Закон України “Про прокуратуру” від 14 жовтня 2014 року №1697-VII, який визначає правові засади організації і діяльності прокуратури України, статус прокурорів, порядок здійснення прокурорського самоврядування, а також систему прокуратури України.

Законом України від 14 жовтня 2014 року №1697-VII “Про прокуратуру” (далі Закон №1697-VII) визначені правові засади організації і діяльності прокуратури України, статус прокурорів, порядок здійснення прокурорського самоврядування, а також система прокуратури України.

З набранням чинності Законом № 1697-VІІ втратив чинність Закон України "Про прокуратуру" № 1789-ХІІ 1991 року, крім, зокрема, ч.1 ст.49, яка втрачає чинність з 15.12.2015 (п. 3 розд. XII "Прикінцеві положення").

Статтею 49 Закону 1789-ХІІ визначалося матеріальне і соціальне забезпечення працівників прокуратури.

Отже, до 14.12.2015 порядок матеріального забезпечення прокурорів визначався ст. 49 Закону України "Про прокуратуру" № 1789-ХІІ(1991 року).

Таким чином, починаючи з 15.12.2015 (після втрати чинності ст.49 Закону №1789-ХІІ) матеріальне забезпечення прокурора визначалося Законом № 1697-VІІ.

У спірний період посадовий оклад позивача нараховувався не відповідно до норм статті 81 Закону №1697-VII.

Згідно з частиною 2 статті 81 Закону № 1697-VII заробітна плата прокурора складається з посадового окладу, премій та надбавок за: 1) вислугу років; 2) виконання обов`язків на адміністративній посаді та інших виплат, передбачених законодавством.

Преміювання прокурорів здійснюється в порядку, затвердженому Генеральним прокурором, за результатами оцінювання якості їх роботи за календарний рік у межах фонду преміювання, утвореного в розмірі не менш як 10 відсотків посадових окладів та економії фонду оплати праці.

Розмір щорічної премії прокурора не може становити більше 30 відсотків розміру суми його посадового окладу, отриманої ним за відповідний календарний рік.

Заробітна плата прокурора - стажиста окружної прокуратури складається з посадового окладу, який установлюється в розмірі двох третин посадового окладу прокурора окружної прокуратури, та надбавки за вислугу років.

Згідно з частиною 3 статті 81 Закону № 1697-VII посадовий оклад прокурора окружної прокуратури становить 15 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.

З 1 січня 2021 року посадовий оклад прокурора окружної прокуратури становить 20 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року, а з 1 січня 2022 року - 25 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.

Згідно з частиною 4 статті 81 Закону № 1697-VII посадові оклади інших прокурорів установлюються пропорційно до посадового окладу прокурора окружної прокуратури з коефіцієнтом: 1) прокурора обласної прокуратури - 1,2; 2) прокурора Офісу Генерального прокурора - 1,3.

Частина 5 статті 81 Закону № 1697-VII регулює розмір посадових окладів прокурорів, які перебувають на адміністративних посадах.

Посадові оклади прокурорів, які перебувають на адміністративних посадах, встановлюються у такому розмірі: 1) Генерального прокурора - 1,7 посадового окладу прокурора Офісу Генерального прокурора; 2) першого заступника Генерального прокурора - 1,5 посадового окладу прокурора Офісу Генерального прокурора; 3) заступника Генерального прокурора - 1,3 посадового окладу прокурора Офісу Генерального прокурора; 4) керівника підрозділу Офісу Генерального прокурора - 1,27-1,20 посадового окладу прокурора Офісу Генерального прокурора; 5) заступника керівника підрозділу Офісу Генерального прокурора - 1,17-1,10 посадового окладу прокурора Офісу Генерального прокурора; 6) керівника обласної прокуратури - 1,5 посадового окладу прокурора обласної прокуратури; 7) першого заступника керівника обласної прокуратури - 1,4 посадового окладу прокурора обласної прокуратури; 8) заступника керівника обласної прокуратури - 1,3 посадового окладу прокурора обласної прокуратури; 9) керівника підрозділу обласної прокуратури - 1,27-1,20 посадового окладу прокурора обласної прокуратури; 10) заступника керівника підрозділу обласної прокуратури - 1,17-1,10 посадового окладу прокурора обласної прокуратури; 11) керівника окружної прокуратури - 1,5 посадового окладу прокурора окружної прокуратури; 12) першого заступника керівника окружної прокуратури - 1,4 посадового окладу прокурора окружної прокуратури; 13) заступника керівника окружної прокуратури - 1,3 посадового окладу прокурора окружної прокуратури; 14) керівника підрозділу окружної прокуратури - 1,27-1,20 посадового окладу прокурора окружної прокуратури; 15) заступника керівника підрозділу окружної прокуратури - 1,17-1,10 посадового окладу прокурора окружної прокуратури.

Частиною 7 статті 81 цього Закону визначено, що прокурорам виплачується щомісячна надбавка за вислугу років у розмірах: за наявності стажу роботи понад один рік - 10 відсотків, понад 3 роки - 15 відсотків, понад 5 років - 18 відсотків, понад 10 років - 20 відсотків, понад 15 років - 25 відсотків, понад 20 років - 30 відсотків, понад 25 років - 40 відсотків, понад 30 років - 45 відсотків, понад 35 років - 50 відсотків посадового окладу.

Порядок виплати щомісячної надбавки за вислугу років прокурорам затверджується Кабінетом Міністрів України.

Згідно з частиною 9 статті 81 Закону № 1697-VII фінансування оплати праці прокурорів здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.

Статтею 90 Закону № 1697-VII визначено, що фінансування прокуратури здійснюється згідно з кошторисами і щомісячними розписами видатків, затвердженими Генеральним прокурором, у межах річної суми видатків, передбачених Державним бюджетом України на поточний бюджетний період.

Фінансування Спеціалізованої антикорупційної прокуратури здійснюється згідно з кошторисами, затвердженими заступником Генерального прокурора - керівником Спеціалізованої антикорупційної прокуратури, у межах річної суми видатків, передбачених Державним бюджетом України на поточний бюджетний період.

Механізм встановлення прокурорам та іншим працівникам органів прокуратури розміру щомісячної надбавки за вислугу років та обчислення періоду проходження служби (стажу роботи), що дає право на одержання такої надбавки, визначає Порядок виплати щомісячної надбавки за вислугу років прокурорам та іншим працівникам органів прокуратури, затверджений Постановою КМУ від 9 грудня 2015 року № 1090 (далі - Порядок № 1090).

Так, за пунктом 2 Порядку №1090 дія цього Порядку поширюється на прокурорів та інших працівників органів прокуратури.

Згідно з пунктом 3 Порядку №1090 надбавка за вислугу років прокурорам виплачується щомісяця залежно від періоду проходження служби в розмірах, зазначених у частині сьомій статті 81 Закону України “Про прокуратуру”.

За пунктом 9 Порядку №1090, періоди проходження служби на посадах, якими передбачено обчислення вислуги років для виплати щомісячної надбавки на пільгових умовах, зараховуються згідно з довідкою з попереднього місця служби.

Згідно з пунктом 12 Порядку №1090 собам, зазначеним у пункті 2 цього Порядку, у яких протягом календарного місяця виникло право на підвищення розміру щомісячної надбавки за вислугу років, загальна сума надбавки за місяць визначається шляхом підсумовування надбавок, обчислених у відповідних розмірах за періодами місяця.

У такому самому порядку визначається сума щомісячних надбавок за вислугу років у разі зміни протягом календарного місяця розміру посадового окладу.

Згідно з пунктами 13- 16 Порядку № 1090 установлена надбавка за вислугу років виплачується щомісяця пропорційно відпрацьованому часу або часу служби.

Період проходження служби (стаж роботи), що дає право на одержання щомісячної надбавки за вислугу років, обчислюється комісіями з установлення періоду проходження служби (стажу роботи), що утворюються в Офісі Генерального прокурора, Спеціалізованій антикорупційній прокуратурі, обласних прокуратурах (спеціалізованих прокуратурах на правах обласних).

Склад таких комісій затверджується Генеральним прокурором, заступником Генерального прокурора - керівником Спеціалізованої антикорупційної прокуратури, керівником обласної прокуратури (керівником спеціалізованої прокуратури на правах обласної).

Період проходження служби (стаж роботи), що дає право на одержання щомісячної надбавки за вислугу років, обчислюється на підставі трудової книжки (особової справи) (у разі наявності) або відомостей про проходження служби (трудову діяльність) з реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування та інших документів, які відповідно до законодавства підтверджують періоди проходження служби (стаж роботи).

У разі відсутності трудової книжки, а також у разі, коли у трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні, неточні записи про час роботи (служби), підтвердженням періоду проходження служби (стажу роботи) є довідки, витяги з наказів та особових справ, особистих рахунків і відомостей про оплату праці та інші документи, які містять дані про періоди проходження служби (стаж роботи).

Період проходження служби (стаж роботи), що дає право на одержання щомісячної надбавки за вислугу років, підтверджується свідками в порядку, встановленому законодавством.

Рішення комісії про обчислення періоду проходження служби (стажу роботи), який дає право на одержання щомісячної надбавки за вислугу років, оформляється протоколом. Витяги з протоколів засідання комісії друкуються у двох примірниках, які подаються до бухгалтерського та кадрового підрозділів.

Статтею 7 Закону України “Про Державний бюджет України на 2024 рік” установлено з 1 січня 2024 року прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення посадового окладу прокурора окружної прокуратури - 1600 гривень.

Статтею 7 Закону України “Про Державний бюджет України на 2025 рік” прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць для працездатних осіб, який застосовується для визначення посадового окладу прокурора окружної прокуратури, становить: з 1 січня 2025 року по 31 липня 2025 року - 1600 гривень, з 1 серпня 2025 року по 31 грудня 2025 року - 2102 гривні.

Рішенням Конституційного Суду України від 26 березня 2020 року № 6-р/2020 у справі за конституційним поданням 50 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремого положення пункту 26 розділу VI “Прикінцеві та перехідні положення” Бюджетного кодексу України, окремого положення пункту 26 розділу VI “Прикінцеві та перехідні положення” Бюджетного кодексу України у частині, яка передбачає, що норми і положення статті 81 Закону України “Про прокуратуру” зі змінами застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування, визнано такими, що не відповідають Конституції України (і неконституційними).

Разом з цим, відповідно до другого речення абзацу третього пункту 3 розділу ІІ Прикінцевих і перехідних положень Закону України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури” №113-ІХпередбачалося, що “за прокурорами та керівниками регіональних, місцевих та військових прокуратур, прокурорами і керівниками структурних підрозділів Генеральної прокуратури України зберігається відповідний правовий статус, який вони мали до набрання чинності цим Законом, при реалізації функцій прокуратури до дня їх звільнення або переведення до Офісу Генерального прокурора, обласної прокуратури, окружної прокуратури. На зазначений період оплата праці працівників Генеральної прокуратури України, регіональних прокуратур, місцевих прокуратур, військових прокуратур здійснюється відповідно до постанови Кабінету Міністрів України, яка встановлює оплату праці працівників органів прокуратури.

Рішенням Другого сенату Конституційного Суду України від 13 вересня 2023 року № 8-р(ІІ)/2023 у справі щодо відповідності Конституції України (конституційності) абзацу третього пункту 3 розділу ІІ “;Прикінцеві і перехідні положення” Закону України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури” від 19 вересня 2019 року № 113-ІХ (щодо винагороди прокурора як гарантії його незалежності) визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), друге речення абзацу третього пункту 3 розділу II “;Прикінцеві і перехідні положення” Закону України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури” від 19 вересня 2019 року № 113-ІХ.

У цьому Рішенні Конституційний Суд України, відповідаючи на порушені заявниками питання, з покликанням, з-поміж іншого, на свої рішення від 26 березня 2020 року № 6-р/2020, від 13 грудня 2019 року № 7-р(II)/2019, від 1 березня 2023 року № 1-р(II)/2023 виснував, що врегулювання законом, а не підзаконним актом питань матеріального, соціального, пенсійного забезпечення прокурорів становить гарантію забезпечення їх незалежності, унеможливлює втручання органів виконавчої влади в діяльність прокуратури, що інакше призведе до недодержання принципу поділу влади.

Конституційний Суд України зазначив також, що наділення Кабінету Міністрів України повноваженням урегульовувати питання винагороди прокурорів не можна визнати таким, що відповідає конституційній вимозі щодо здійснення органами державної влади своїх повноважень у встановлених Конституцією України межах і відповідно до законів України.

З набранням чинності Законом №113-IX питання винагороди прокурорів, які пройшли атестацію та яких переведено до Офісу Генерального прокурора, обласної прокуратури, окружної прокуратури, регулює Закон, а питання винагороди тих прокурорів, які продовжували здійснювати свої повноваження до дня їх звільнення або переведення до Офісу Генерального прокурора, обласної прокуратури, окружної прокуратури, - підзаконний нормативний акт - постанова Кабінету Міністрів України.

Тож, оспорювані приписи Закону № 113-IX визначають відмінне від установленого статтею 81 Закону регулювання оплати праці прокурорів, що свідчить про відмінність у підході законодавця до питання винагороди прокурорів, а отже, про неоднакове ставлення до прокурорів попри те, що їх наділено єдиним юридичним статусом за обсягом гарантій забезпечення їх незалежності як невіддільного складника цього статусу.

Конституційний Суд таку відмінність у ставленні до прокурорів, які мають єдиний юридичний статус, визнав не виправданою та вказав на її дискримінаційність.

Ураховуючи наведене, Конституційний Суд України дійшов висновку, що друге речення абзацу третього пункту 3 розділу II “Прикінцеві і перехідні положення” Закону № 113-IX суперечить частині другій статті 24 Конституції України.

Отже, з огляду на визнання таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), другого речення абзацу третього пункту 3 розділу II “;Прикінцеві і перехідні положення” Закону України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури” від 19 вересня 2019 року №113-IX, після ухвалення Конституційним Судом рішення № 8-р(II)/2023, на прокурорів, в тому числі які не завершили процедуру атестації, розповсюджуються положення статті 81 Закону України “Про прокуратуру” в контексті визначення розміру винагороди прокурорів.

Верховним Судом, після відкриття провадження у цій справі, аналізувались подібні правовідносини у постановах від 5 грудня 2024 року у справі №380/28500/23, від 21 березня 2025 року у справі №380/3566/24, від 08 травня 2025 року у справі № 280/2810/24, висновки у яких належить врахувати, вирішуючи цей спір.

У вказаних рішеннях Верховний Суд зазначив, що згідно із положенням статті 81 Закону № 1697-VII заробітна плата прокурора складається з посадового окладу, премій та надбавок, зокрема, і надбавки за вислугу років. Тому, починаючи із 13 вересня 2023 року Кіровоградська обласна прокуратура, зважаючи на рішення Конституційного Суду України № 8-р(II)/2023, повинна здійснювати нарахування та виплату заробітної плати прокурорам з урахуванням складових, визначених статтею 81 Закону України “Про прокуратуру”.

Водночас, як зазначалось, на момент подання позовної заяви, позивач поновлений рішенням суду на посаді заступника прокурора Кіровоградської області з 21.05.2022, а отже - є прокурором регіональної прокуратури, що не пройшов атестацію відповідно до Закону України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури”.

Відповідачем оплата праці прокурорів та слідчих, поновлених за рішеннями судів на посадах у регіональних, місцевих і військових прокуратурах, до проходження ними атестації здійснюється на підставі статті 81 Закону України “Про прокуратуру”, розрахованої на основі посадового окладу прокурора органів прокуратури відповідного рівня без установлення будь-яких надбавок, у тому числі за вислугу років.

Отже, відповідач нараховує та виплачує посадовий оклад позивачу відповідно до статті 81 Закону без урахування надбавок, встановлених цією статтею, та інших виплат.

З огляду на викладені обставини, зважаючи на висновки Верховного Суду, позиція прокуратури щодо здійснення обрахунку заробітної плати позивача у спірний період з розрахунку на основі посадового окладу прокурора органів прокуратури відповідного рівня без встановлення надбавок, у тому числі за вислугу років, за аналогією із гарантіями суддів, закріпленими Законом України “Про судоустрій і статус суддів”, а саме згідно з частини десятої статті 135 цього Закону суддям, які не здійснюють правосуддя, виплачується посадовий оклад без доплат, не ґрунтується на нормах закону та є неправомірною.

Аналогічний висновок, викладений, зокрема, у постанові Верховного Суду від 08 травня 2025 року у справі № 280/2810/24 тощо.

Отже, враховуючи вищенаведене, суд доходить висновку, що відповідач допустив протиправну бездіяльність в частині нарахування та виплати позивачу заробітної плати не у відповідності до положень статті 81 Закону України “Про прокуратуру”.

Щодо обраного способу захисту порушеного права позивача, суд зазначає наступне.

Згідно з частиною 2 статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Велика Палата Верховного Суду в постановах від 29 травня 2018 року у справі № 800/341/17 (9991/944/12) і від 12 листопада 2019 року у справі № 9901/21/19 зазначила, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до КАС України, у межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин, про захист яких вони просять, від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Суд зазначає, що належними є способи захисту, які прямо передбачені законом або спеціальною нормою, аналіз якої дає змогу обрати такий спосіб захисту, який забезпечує виконання її приписів. Визначення ефективного судового захисту пов`язане з відповідним змістом заявлених позовних вимог, тобто з визначенням належного способу захисту порушених прав, свобод та інтересів особи.

Належним способом захисту, необхідним для поновлення порушеного прав позивача у спірних правовідносинах, зважаючи на межі заявлених позовних вимог, є зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити ОСОБА_1 заробітну плату, у тому числі матеріальну допомогу на оздоровлення, виплати за час перебування у відпустці в порядку та в розмірах, визначених статтею 81 Закону України "Про прокуратуру" №1697-VII від 14.10.2014 року, з урахуванням надбавки за вислугу років та за виконання обов`язків на адміністративній посаді за період з 31 липня 2024 року по 08 липня 2025 року, а також виплатити різницю між належними до сплати та фактично отриманими виплатами.

Таким чином, позовні вимоги підлягають до задоволення.

Судові витрати, які підлягали б розподілу на підставі частини першої статті 139 КАС України, у справі відсутні.

Керуючись ст.ст.132, 139, 242-246, 255, 293, 295-297 КАС України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Кіровоградської обласної прокуратури (25006, м. Кропивницький, вул. В. Пермська, ЄДРПОУ 02910025) про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії – задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність Кіровоградської обласної прокуратури яка полягає у ненарахуванні та невиплаті ОСОБА_1 заробітної плати, матеріальної допомоги на оздоровлення, виплат за час перебування у відпустці в порядку та в розмірах визначених статтею 81 Закону України "Про прокуратуру" №1697-VII від 14.10.2014 з урахуванням надбавки за вислугу років та за виконання обов`язків на адміністративній посаді за період 31.07.2024 по 08.07.2025.

Зобов`язати Кіровоградську обласну прокуратуру здійснити перерахунок ОСОБА_1 заробітної плати, матеріальної допомоги на оздоровлення, виплат за час перебування у відпустці в порядку та в розмірах визначених статтею 81 Закону України "Про прокуратуру" №1697-VII від 14.10.2014 р. з урахуванням надбавки за вислугу років та за виконання обов`язків на адміністративній посаді за період з 31.07.2024 по 08.07.2025, а також виплатити різницю між належними до сплати та фактично отриманими виплатами.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення за правилами, встановленими ст.ст.293, 295 - 297 КАС України.

Суддя Кіровоградського

окружного адміністративного суду Т.М. КАРМАЗИНА