Рішення від 11 червня 2026 р. у справі №320/14048/25 — Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 червня 2026 року Київ Справа №320/14048/25

Київський окружний адміністративний суд у складі судді Сас Є.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

Рух справи

Позивач звернувся до Київського окружного адміністративного суду з вимогами:

- Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення (індексації-різниці) щомісячно в розмірі 4088,69 грн за період з 16.09.2019 по 09.01.2025, з урахуванням абзаців 4, 6 пункту 5 «Порядку проведення індексації грошових доходів населення», затвердженого постановою Кабінету Міністрів Укpaїни від 17.07.2003 року № 1078.

- Зобов`язати Військову частину НОМЕР_2 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення (індексації-різниці) щомісячно в poзмipі 4088,69 грн за період з 16.09.2019 по 09.01.2025 з урахуванням положень абзаців 4, 6 пункту 5 постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року № 1078, iз одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб, відповідно до пункту 2 «Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового i начальницького складу», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 № 44.

- Зобов`язати Військову частину НОМЕР_2 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням встановлених строків нарахування та виплати грошового забезпечення з 30.01.2020 по день фактичної виплати відповідно до Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» та «Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати», затвердженого постановою KMУ від 21.02.2001 № 159, із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб, відповідно до пункту 2 «Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від15.01.2004 № 44.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач вказує на те, що відповідачем в порушення вимог Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" та п. 2 Порядку проведення індексації грошових доходів громадян, затвердженого постановою КМУ від 17.07.2003 року № 1078 не була нарахована та виплачена індексація грошового забезпечення за період з 16.09.2019 по 09.01.2025. На переконання позивача, оскільки підвищення тарифної ставки (посадового окладу) за посадою, яку обіймав в цей період позивач, відбулось з 01.03.2018, то при нарахуванні індексації грошового забезпечення за період з 16.09.2019 по 09.01.2025, базовим місяцем для нарахування їй індексації повинен бути березень 2018 року.

Київський окружний адміністративний суд ухвалою від 28.03.2025 відкрив провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Відповідач проти задоволення позову заперечував та зазначив, що індексація грошового забезпечення за період з 16.09.2019 по 31.12.2022 була нарахована та виплачена позивачу відповідно до вимог чинного на той час законодавства, а тому твердження про її неповну виплату є безпідставними. У зв`язку з цим відповідач вважає, що зазначений період не є спірним. Щодо вимог про нарахування та виплату індексації за період з 01.01.2023 по 31.12.2023 відповідач зазначив, що Порядком №1078 не передбачено механізму нарахування та виплати індексації у поточному році за попередні роки. Також відповідач послався на положення статті 39 Закону України №3460-ІХ та пункту 3 Прикінцевих положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік», вважаючи, що позивач помилково тлумачить норми законодавства та безпідставно стверджує про неповну виплату індексації грошового забезпечення (індексації-різниці) за період з 01.01.2021 по 09.01.2025.

Щодо вимоги про компенсацію втрати частини доходів, то відповідно до Закон України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» та постанови Постанова Кабінету Міністрів України №159 така компенсація підлягає виплаті лише у разі порушення строків виплати нарахованих доходів. Оскільки індексація у спірний період не підлягала нарахуванню, відсутній сам факт простроченої заборгованості, а отже і правові підстави для компенсації. Таким чином, відповідач вважає, що порушення прав позивача не допущено, а заявлені позовні вимоги є безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню.

Окремо відповідачем подано клопотання про поновлення строку на подання відзиву на позову заяву.

Розглянувши вказане клопотання, суд зазначає таке.

Судом встановлено, що ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 28.03.2025 про відкриття провадження у справі доставлено до електронного кабінету Військової частини НОМЕР_1 29.03.2025 о 02:45, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа.

Відзив на позовну заяву та заява про поновлення строку на його подання подані відповідачем через підсистему «Електронний суд» 17.04.2025.

Ухвалою суду від 28.03.2025 запропоновано відповідачу у п`ятнадцятиденний строк з дня вручення копії ухвали про відкриття провадження у справі подати до суду відзив на позовну заяву, відповідні докази, на які посилаються при його обґрунтуванні проти наведених позивачем обставин та правових підстав позову, оформлений відповідно до положень частин другої-четвертої статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України.

Таким чином, відповідачем пропущено встановлений судом строк на подання відзиву на позовну заяву на 3 календарні дні.

В обґрунтування заяви відповідач зазначає, що несвоєчасне подання відзиву зумовлене технічними проблемами з енергопостачанням та відсутністю належного доступу до мережі Інтернет, що унеможливило своєчасне подання як відзиву, так і заяви про продовження процесуального строку.

Відповідно до частини першої статті 121 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними.

Враховуючи незначний строк пропуску, наведені відповідачем обставини, а також необхідність забезпечення реалізації сторонами принципів змагальності та рівності учасників процесу, суд дійшов висновку про наявність підстав для поновлення відповідачу строку на подання відзиву та прийняття поданого відзиву до розгляду.

Обставини, встановлені судом та зміст спірних правовідносин.

ОСОБА_1 в період з 16.09.2019 по 09.01.2025 проходила військову службу в Військовій частині НОМЕР_1 та перебувала на фінансовому забезпеченні у зазначеній військовій частині.

Наказом командира Військової частини НОМЕР_1 від 09.01.2025 звільнена з військової служби.

За період проходження військової служби відповідач нараховував та виплачував позивачу грошове забезпечення.

Водночас, нарахування та виплати індексації-різниці грошового забезпечення позивача у спірний період не проводилось.

Позивач вважає протиправною бездіяльність відповідача щодо невиплати індексації грошового забезпечення (індексації-різниці) за період з 16.09.2019 по 09.01.2025 з урахування приписів абзаців 4, 6 пункту 5 «Порядку проведення індексації грошових доходів населення», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078.

Не погоджуючись із такими діями відповідача, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування.

Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України визначає Закон України “Про індексацію грошових доходів населення” № 1282-ХІІ від 03.07.1991 (далі - Закон № 1282-ХІІ).

Положеннями статті 1 Закону № 1282-ХІІ визначено, що індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.

Згідно зі статтею 2 Закону № 1282-ХІІ індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення).

Статтею 4 Закону № 1282-ХІІ визначено, що індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка.

Обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з місяця введення в дію цього Закону.

Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений у частині першій цієї статті.

Підвищення грошових доходів населення, у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін.

У разі якщо грошові доходи населення підвищено з урахуванням прогнозного рівня інфляції випереджаючим шляхом, при визначенні обсягу підвищення грошових доходів у зв`язку із індексацією враховується рівень такого підвищення у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Порядок проведення індексації грошових доходів населення затверджений постановою Кабінету Міністрів України № 1078 від 17.07.2003 (далі – Порядок № 1078).

Відповідно до пункту 1 Порядку № 1078 цей Порядок визначає правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення і поширюється на підприємства, установи та організації незалежно від форми власності і господарювання, а також на фізичних осіб, що використовують працю найманих працівників.

Згідно з пунктом 1-1 Порядку № 1078 підвищення грошових доходів громадян у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін.

Індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 103 відсотка (застосовується з 01 січня 2016 року).

Індекс споживчих цін обчислюється Держстатом і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях.

Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений в абзаці другому цього пункту.

Пунктом 2 Порядку № 1078 обумовлено, що індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, зокрема, грошове забезпечення військовослужбовців, поліцейських, осіб рядового і начальницького складу, посадових осіб митної служби.

За приписами пункту 5 Порядку № 1078 у разі підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків. Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення.

Щодо вимог нарахувати позивачу індексацію грошового забезпечення за період з 16.09.2019 по 31.12.2022, суд зазначає таке.

Порядок № 1078 передбачає можливість виплати двох видів індексації грошового доходу, умовно кажучи, “поточної” та “індексації-різниці”. Суми цих індексацій можуть нараховуватися і одночасно, і окремо одна від одної.

З 01.12.2015 (дата початку застосування Постанови № 1013) в абзацах 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку № 1078 по суті йде мова про поняття індексації-різниці, право на яку виникає тільки тоді, коли у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) розмір доходу менший суми можливої індексації, визначеної в цьому місяці.

Абзаци 3, 4 пункту 5 Порядку № 1078 у редакціях, які застосовувалися з 01.12.2015, передбачали обставини, за наявності яких у місяці підвищення доходу індексація не нараховується/нараховується, а саме: сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу (абзац 3); сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу (абзац 4).

Абзац 3 пункту 5 Порядку № 1078 з 15.03.2018 й дотепер діє у редакції Постанови Кабінету Міністрів України № 141 від 28.02.2018 “Про внесення змін до Порядку проведення індексації грошових доходів населення” (далі - Постанова № 141) та передбачає, що сума індексації у місяці підвищення грошових доходів, зазначених у абзаці першому цього пункту, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу.

Абзац 4 пункту 5 Порядку № 1078 застосовується з 01.12.2015 й дотепер у редакції Постанови № 1013 та встановлює таке правило: якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу, сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу та розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу.

Абзац 5 пункту 5 Порядку № 1078 застосовувався з 01.12.2015 в редакції Постанови № 1013 і передбачав, що у разі зростання заробітної плати за рахунок інших її складових без підвищення тарифних ставок (окладів) сума індексації не зменшується на розмір підвищення заробітної плати. У разі коли відбувається підвищення тарифної ставки (окладу), у місяці підвищення враховуються всі складові заробітної плати, які не мають разового характеру.

Якщо у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) сума цієї індексації нараховується, то абзац 6 пункту 5 Порядку № 1078 (у редакціях Постанови № 1013 та Постанови № 141) додатково указує, що ця сума індексації-різниці виплачується до чергового підвищення тарифних ставок (окладів) і до неї надалі додається поточна індексація, яка складається, коли величина індексу споживчих цін перевищує поріг індексації у розмірі 103 відсотки.

У справі № 560/752/24 (постанова від 11.04.2025) Верховний Суд дійшов висновку, що системний аналіз пункту 1, абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку № 1078 у редакції, чинній на момент існування спірних правовідносин, дає підстави для висновку, що нарахування і виплата індексації-різниці мають щомісячний фіксований характер, гарантуються законом і є обов`язковим для підприємств, установ та організацій незалежно від форми власності і господарювання, а також для фізичних осіб, які використовують працю найманих працівників.

Ураховуючи, що індексація грошового забезпечення є однією із основних державних гарантій щодо оплати праці, та з огляду на правила й умови нарахування суми індексації-різниці, які встановлені абзацами 3, 4, 6 пункту 5 Порядку № 1078, повноваження відповідача щодо виплати цієї суми індексації не є дискреційними.

Буквальний спосіб тлумачення абзаців 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку № 1078 свідчить про те, що для їхнього застосування суд повинен установити: розмір підвищення доходу позивача в березні 2018 року (А) - визначається як різниця між сумою грошового забезпечення в березні 2018 року та сумою грошового забезпечення в лютому 2018 року. В обидві ці суми враховуються складові грошового забезпечення, які не мають разового характеру (речення 2 абзацу 5 пункту 5 Порядку №1078); суму можливої індексації грошового забезпечення позивача в березні 2018 року (Б) - визначається як результат множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, актуального для березня 2018 року, на величину приросту індексу споживчих цін у березні 2018 року, поділений на 100 відсотків (абзац 5 пункту 4 Порядку № 1078); чи перевищує розмір підвищення доходу (А) суму можливої індексації (Б).

Якщо розмір підвищення доходу в березні 2018 року (А) дорівнює або є меншим за суму можливої індексації, що склалася в березні 2018 року (Б), то це є підставою для нарахування й виплати позивачу індексації-різниці до чергового підвищення тарифних ставок (окладів) або до дати звільнення зі служби.

У такому випадку, як уже зазначалося, відповідно до абзацу 4 пункту 5 Порядку № 1078 сума індексації-різниці в березні 2018 року розраховується як різниця між сумою можливої індексації (Б) і розміром підвищення доходу (А).

Такий підхід відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постановах від 23.03.2023 у справі № 400/3826/21, від 29.03.2023 у справі № 380/5493/21, від 06.04.2023 у справі № 420/11424/21, від 12.04.2023 у справах№ 420/6982/21, № 560/13302/21, від 20.04.2023 у справі № 320/8554/21, від 03.05.2023 у справі № 160/10790/22, від 09.05.2023 у справах № 400/12702/21,№ 120/2234/22-а, № 560/538/22, № 580/8769/21, від 10.05.2023 у справі № 260/5461/21, від 22.06.2023 у справі № 520/6243/22, від 06.07.2023 у справі № 240/23550/21, від 27.07.2023 у справі № 160/12028/22, від 03.08.2023 у справі № 420/23183/21, від 15.08.2023 у справах № 580/9339/21, № 400/3784/22,№ 520/1800/22, від 17.08.2023 у справах № 160/4155/22, № 580/3967/22, від 28.08.2023 у справі № 420/17338/22, від 07.09.2023 у справах № 480/5766/22, № 160/16084/22, № 420/12787/22, від 26.09.2023 у справі № 200/4531/22, від 27.09.2023 у справі № 420/23176/21, від 09.11.2023 у справах № 420/3131/22, № 420/4325/23, від 30.11.2023 у справі № 420/616/23, від 06.12.2023 у справі № 160/16075/22, від 07.12.2023 у справі № 360/381/23, від 20.12.2023 у справі № 560/6693/22, від 21.12.2023 у справі № 420/10945/22, від 05.02.2024 у справі № 360/383/23, від 04.04.2024 у справі № 160/4155/22, від 18.04.2024 у справі № 280/4812/23, від 30.04.2024 у справі № 360/700/23, від 06.06.2024 у справі № 280/4745/23, від 27.06.2024 у справах № 440/1497/22, № 580/602/22 та інших.

Застосовуючи наведений підхід і ураховуючи, що 01.03.2018 набрала чинності Постанова № 704, якою були встановлені нові розміри окладів в тому числі осіб рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій та з огляду на правила пунктів 5, 10-2 Порядку №1078, - березень 2018 року став місяцем підвищення доходу позивача, за яким необхідно здійснювати обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації грошового забезпечення.

Величина приросту індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення в березні 2018 року розрахована наступним чином: лютий 2008 року 102,7% (індекс споживчих цін до попереднього місяця згідно з даними Держстату) = 1,027; березень 2008 року 103,8% = 1,038; квітень 2008 року 103,1% = 1,031; травень 2008 року 101,3% = 1,013; вересень 2008 року 101,3% = 1,013; жовтень 2008 року 101,7% = 1,017; листопад 2008 року 101,5% = 1,015; грудень 2008 року 102,1% = 1,021; січень 2009 року 102,9% = 1,029; лютий 2009 року 101,5% = 1,015; березень 2009 року 101,4% = 1,014; травень 2009 року 101,4% = 1,014; червень 2009 року 101,1% = 1,011; жовтень 2009 року 101,4% = 1,014; листопад 2009 року 101,1% = 1,011; січень 2010 року 102,7% = 1,027; лютий 2010 року 101,9% = 1,019; вересень 2010 року 103,5% = 1,035; грудень 2010 року 101,6% = 1,016; березень 2011 року 103,3% = 1,033; квітень 2011 року 101,3% = 1,013; червень 2011 року 101,2% = 1,012; березень 2014 року 101,98% = 1,020; квітень 2014 року 103,3% = 1,033; травень 2014 року 103,8 = 1,038; липень 2014 року 101,4% = 1,014; вересень 2014 року 103,72% = 1,037; жовтень 2014 року 102,4% = 1,024; листопад 2014 року 101,9% = 1,019; грудень 2014 року103,0% = 1,030; січень 2015 року 103,1% = 1,031; лютий 2015 року 105,3 = 1,053; березень 2015 року 110,8% = 1,108; квітень 2015 року 114% = 1,140; травень 2015 року 102,2% = 1,022; листопад 2015 року 101,55% = 1,016; квітень 2016 року 105,79% = 1,058; жовтень 2016 року 104,0% = 1,040; січень 2017 року 103,85% = 1,038; квітень 2017 року 103,74% = 1,037; липень 2017 року 103,13% =1,031; жовтень 2017 року 103,12% = 1,031; січень 2018 року 103,44% = 1,034.

Величина приросту індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення розрахована наростаючим підсумком за період з лютого 2008 по січень 2018, а саме: 1,027 х 1,038 х 1,031 х 1,013 х 1,013 х 1,017 х 1,015 х 1,021 х 1,029 х 1,015 х 1,014 х 1,014 х 1,011 х 1,014 х 1,011 х 1,027 х 1,019 х 1,035 х 1,016 х 1,033 х 1,013 х 1,012 х 1,020 х 1,033 х 1,038 х 1,014 х 1,037 х 1,024 х 1,019 х 1,030 х 1,031 х 1,053 х 1,108 х 1,140 х 1,022 х 1,016 х 1,058 х 1,040 х 1,038 х 1,037 х 1,031 х 1,031 х 1,034 = 3,533 (353,3%).

Отже, величина приросту індексу споживчих цін становить 353,3% (наростаючий індекс споживчих цін) - 100% = 253,3%.

Прожитковий мінімум для працездатних осіб у березні 2018 року складав - 1762,00 грн.

Відтак, сума можливої індексації грошового забезпечення в березні 2018 року становить 4463,15 грн. (1762,00 грн. х 253,30% /100 = 4463,15 грн). Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постановах від 23.05.2024 у справі № 160/15411/23, від 08.11.2024 у справі № 200/16532/21, 25.09.2025 у справі № 320/15393/21.

Оскільки суд встановив, що розмір підвищення доходу позивача в березні 2018 року становить – 374,46 грн., а сума можливої індексації грошового забезпечення позивача за березень 2018 року становить 4463,15 грн., то сума можливої індексації грошового забезпечення перевищує розмір підвищення доходу.

Зважаючи на викладене, відповідач протиправно не враховував вимоги абзаців 4-6 пункту 5 Порядку № 1078, при нарахуванні та виплаті позивачу індексації грошового забезпечення за період з 16.09.2019 по 31.12.2022.

Суд відзначає, що нарахування та виплата позивачу поточної індексації, передбаченої пунктом 1-1 Порядку № 1078 не є підставою для ненарахування та невиплати відповідачем індексації-різниці, передбаченої пунктом 5 Порядку № 1078.

Таке твердження узгоджується з висновком, викладеним у постанові Верховного Суду від 11.04.2025 у справі № 560/752/24.

Щодо нарахування позивачу індексації грошового забезпечення (індексації-різниці) з 01.01.2023 по 31.12.2023, суд зазначає таке.

Відповідно до абзацу 18 пункту 3 Прикінцевих положень Закону України від 03.11.2022 №2710-IX "Про Державний бюджет України на 2023 рік" (далі - Закон №2710-IX) зупинено на 2023 рік дію Закону №1282-XII.

Суд звертає увагу, що вказана норма є чинною та не визнавалась неконституційною.

Отже, підприємства, установи, організації у 2023 році звільнені від обов`язку здійснювати нарахування та виплату індексації доходів, зокрема, оплати праці (грошового забезпечення). Обчислення індексу споживчих цін для нарахування сум індексації у 2023 році не здійснюється.

Так, в постанові Верховного Суду від 28 червня 2024 року в справі № 200/2319/23 касаційний суд погодився з висновком суду апеляційної інстанції про відсутність підстав для задоволення позовних вимог про визнання протиправною бездіяльності військової частини щодо невиплати позивачу в повному розмірі індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2023 по 02.03.2023 включно, відповідно до абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку № 1078 та зобов`язання військової частини нарахувати та виплатити таку індексацію, оскільки пунктом 3 Прикінцеві положення" Закону України від 03.11.2022 № 2710-IX "Про Державний бюджет України на 2023 рік" зупинено на 2023 рік дію Закону України "Про індексацію грошових доходів населення".

Сума індексації грошового забезпечення є складовою частиною грошового забезпечення і відповідно до Закону, підлягає обов`язковому нарахуванню та виплаті, однак це не спростовує факту того, що на 2023 рік зупинено дію Закону №1282-XII приписами абзацу 18 пункту 3 Прикінцевих положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» №2710-IX від 03.11.2022, який підлягає застосуванню у спірних правовідносинах у даній справі.

При цьому, оскільки дію Закону №1282-XII зупинено на 2023 рік, то підзаконний нормативно-правовий акт - Порядок проведення індексації грошових доходів населення, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078, який прийнятий на виконання вимог частини 2 статті 6 Закону №1282-XII, також не діє протягом 2023 року.

Вказана правова позиція також узгоджується з позицією Шостого апеляційного адміністративного суду у постанові від 24.12.2025 у справі №580/3981/25.

Таким чином, з огляду на зупинення на 2023 рік дії Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» №1282-XII приписами абзацу 18 пункту 3 Прикінцевих положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» №2710-IX, у відповідача був відсутній обов`язок здійснювати нарахування та виплату індексації грошового забезпечення (у тому числі індексації-різниці) за період з 01.01.2023 по 31.12.2023.

Відтак, непроведення відповідачем нарахування та виплати позивачу індексації грошового забезпечення за вказаний період не свідчить про протиправність його дій чи бездіяльності, а тому підстави для задоволення позовних вимог у цій частині відсутні.

Щодо нарахування позивачу індексації грошового забезпечення (індексації-різниці) за період з 01.01.2024 по 09.01.2025 року, суд зазначає таке.

Щодо виплати позивачу "фіксованої" індексації (індексації-різниці) суд враховує, що позивач у період з 01.01.2024 по 23.06.2025 продовжував проходити військову службу та перебував на грошовому забезпеченні у військовій частині НОМЕР_3 . Докази нарахування індексації грошового забезпечення щодо цього періоду в матеріалах справи відсутні.

Зважаючи на викладене вище, суд приходить до висновку, що слід зобов`язати відповідача здійснити перерахунок та виплату позивачу індексації грошового забезпечення (індексацію-різницю) за період з 01.03.2018 по 31.12.2022 та з 01.01.2024 по 09.01.2025 відповідно до вимог абзаців 3-6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078.

Вказана правова позиція також узгоджується з позицією Шостого апеляційного адміністративного суду у постанові від 24.12.2025 у справі №580/3981/25.

Щодо необхідності визначення конкретної суми індексації, яка має бути нарахована та виплачена відповідачем позивачу.

Суд зауважує, що у позовній заяві позивач просить суд зобов`язати відповідача нарахувати й виплатити йому індексацію грошового забезпечення у конкретних сумах.

Верховний Суд неодноразово наголошував на тому, що такий спонукаючий спосіб захисту, враховуючи характер спірних правовідносин, є належним і ефективним, адже здатний забезпечити реальне поновлення прав особи у випадку задоволення позову. Тому, для належного і ефективного захисту прав та інтересів позивача, судам необхідно перевірити обґрунтованість розрахованих позивачем сум індексації, розрахувати їх і, відповідно, у судовому рішенні вказати конкретні суми (індексації грошового забезпечення), на які позивач має право та які відповідач зобов`язаний нарахувати й виплатити. Наведена позиція ґрунтується на тому, що застосований судами спосіб захисту не вносить юридичної визначеності у спірні правовідносини і не забезпечує ефективного захисту прав та інтересів позивача від порушень з боку відповідача, якщо суди в ухвалених рішеннях не розрахували та не визначили конкретних сум індексації грошового забезпечення, які відповідач зобов`язаний нарахувати й виплатити позивачу, не перевірили розраховану позивачем суму індексації (постанови Верховного Суду від 10.07.2024 у справі № 380/21613/21, від 11.04.2025 у справі № 560/752/24, від 11.04.2025 у справі № 620/7745/23).

Розмір індексації-різниці грошового забезпечення в розрахунку на місяць становить 4088,69 грн (4463,15 грн – 374,46 грн).

Індексація грошового забезпечення за період з 16.09.2019 по 31.12.2022 становить 161437,41 грн, з яких:

4088,69 грн (щомісячний розмір індексації грошового забезпечення) X 39 (кількість повних місяців за період з 16.09.2019 по 15.12.2022) = 159458,91 грн - сума індексації грошового забезпечення за період з 16.09.2019 по 15.12.2022.

4088,69 грн (щомісячний розмір індексації-різниці грошового забезпечення) / 31 календарних днів червня 2025 року X16 календарних днів, відпрацьованих позивачем у грудні 2022 року = 2110,24 грн - сума індексації грошового забезпечення за період з 16.12.2022 по 31.12.2022.

Отже, позовні вимоги в частині стягнення індексації грошового забезпечення за період з 16.09.2019 по 31.12.2022 підлягають задоволенню у розмірі 161569,15 грн.

Індексація грошового забезпечення за період з 01.01.2024 по 31.12.2024 становить 50251,29 грн, з яких:

4088,69 грн (щомісячний розмір індексації-різниці грошового забезпечення) X 12 повних місяців за період з 01.01.2024 по 31.12.2024= 49064,28 грн - сума індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2024 по 31.12.2024;

4088,69 грн (щомісячний розмір індексації-різниці грошового забезпечення) / 31 календарних днів січень 2025 року X9 календарних днів, відпрацьованих позивачем у січня 2025 року = 1187,01 грн - сума індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2025 по 09.01.2025.

Таким чином, відповідач мав би нарахувати та виплатити позивачу індексацію-різницю за період з 16.09.2019 по 31.12.2022 та за період з 01.01.2024 до 09.01.2025 року у загальному розмірі 211820,44 грн.

Щодо позовної вимоги про зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити грошове забезпечення із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб, відповідно до п. 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України віл 15.01.2004 № 44, суд зазначає, що Верховний Суд у постанові від 27 липня 2023 року у справі №380/813/22 зазначав, що аналіз пунктів 2-3 Порядку № 44 дає підстави для висновку, що грошова компенсація сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних, зокрема, військовослужбовцями, виплачується їм для відшкодування утриманих сум податку з їх грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, право на які вони набули у зв`язку з виконанням обов`язків під час проходження служби одночасно з виплатою грошового забезпечення за місцем його одержання у розмірі суми податку з доходів фізичних осіб, утриманого з грошового забезпечення.

Індексація грошового забезпечення є складовою грошового забезпечення військовослужбовців і, як одна з основних державних гарантій щодо оплати їх праці, підлягає обов`язковому нарахуванню і виплаті. Нарахування та виплата індексації грошового забезпечення мала бути здійснена відповідачем саме з моменту набуття позивачем права на її нарахування та виплату, відповідно до вимог Закону № 1282-ХІІ.

З урахуванням наведеного правого регулювання, суд дійшов висновку, що нарахування та виплата індексації грошового забезпечення позивачу має бути проведена відповідачем із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку № 44.

Аналогічний підхід Верховний Суд застосував у постановах від 27 вересня 2023 року у справі № 420/23176/21, від 27 вересня 2023 року у справі № 420/23176/21, від 31 січня 2024 року у справі № 320/6441/22, від 18 квітня 2024 року у справі № 160/10789/22 та від 30 квітня 2024 року у справі № 360/700/23.

Щодо вимоги компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченого грошового забезпечення (індексації та одноразових додаткових видів грошового забезпечення) за період з 30.01.2020 по дату фактичної виплати заборгованості з грошового забезпечення.

У пункті 4 Порядку № 1078 визначено, що у разі несвоєчасної виплати сум індексації грошових доходів громадян провадиться їх компенсація відповідно до законодавства.

Питання, пов`язані зі здійсненням компенсації громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, врегульовані ЗакономУкраїни "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати" № 2050-ІІІ від 19.10.2000 (далі – Закон № 2050-ІІІ).

Відповідно до статей 1, 2 Закону № 2050-ІІІ підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).

Компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.

Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії, соціальні виплати, стипендії, заробітна плата (грошове забезпечення) та інші.

Згідно із статтею 3 Закону № 2050-ІІІ сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але невиплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).

Згідно зі статтею 4 Закону № 2050-ІІІ виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.

З метою реалізації Закону № 2050-ІІІ Кабінет Міністрів України прийняв постанову № 159 від 21.02.2001, якою затвердив Порядок проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати (далі – Порядок № 159).

Пунктами 2, 3 Порядку № 159 передбачено, що компенсація громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати (далі - компенсація) проводиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати грошових доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з 01 січня 2001 року.

Компенсації підлягають такі грошові доходи разом із сумою індексації, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру:

- пенсії (з урахуванням надбавок, доплат, підвищень до пенсії, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги на прожиття, щомісячної державної грошової допомоги та компенсаційних виплат);

- соціальні виплати (допомога сім`ям з дітьми, державна соціальна допомога інвалідам з дитинства та дітям-інвалідам, допомога по безробіттю, матеріальна допомога у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації безробітного, матеріальна допомога по безробіттю, допомога по тимчасовій непрацездатності (включаючи догляд за хворою дитиною), допомога по вагітності та пологах, щомісячна грошова сума в разі часткової чи повної втрати працездатності, що компенсує відповідну частину втраченого заробітку потерпілого внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, допомога дитині, яка народилася інвалідом внаслідок травмування на виробництві або професійного захворювання її матері під час вагітності, тощо);

- стипендії;

- заробітна плата (грошове забезпечення).

Згідно із пунктом 4 Порядку № 159 сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100.

Верховний Суд неодноразово, зокрема у постановах від 13.01.2020 в справі №803/203/17, від 14.05.2020 у справі № 816/379/16, від 30.09.2020 у справі № 280/676/19, від 15.09.2020 у справі №240/11882/19, від 29.04.2021 у справі №240/6583/20, від 05 07.2022 у справі №420/7633/20, від 29.03.2023 у справі №120/9475/21-а, від 12.09.2024 у справах №400/5837/23, №240/18489/23, від 10.10.2024 у справі №280/5397/19, від 18.12.2024 у справі №755/15005/23 та інших досліджував питання правової природи компенсації громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати та умов її здійснення.

У вказаних постановах Верховний Суд зазначав, що основною умовою для виплати компенсації є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів.

Тобто компенсація за порушення строків виплати доходу виникає тоді, коли грошовий дохід (заробітна плата, індексація тощо) особи (працівника) з вини відповідача (роботодавця) не нараховувався, своєчасно не виплачувався і через це особа зазнала втрат.

Кошти, які підлягають нарахуванню в порядку компенсації частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати, мають компенсаторний характер, спрямовані на забезпечення достатнього життєвого рівня та купівельної спроможності особи і пов`язані з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари і послуги.

Дія норм Закону № 2050-III та Порядку №159 поширюється на підприємства, установи та організації всіх форм власності і господарювання та застосовується у всіх випадках порушення встановлених термінів виплати грошових доходів, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи), та стосується усіх доходів, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру.

Виплата компенсації втрати частини доходів проводиться незалежно від порядку і підстав їх (доходів) нарахування: самим підприємством, установою чи організацією добровільно чи на виконання судового рішення.

Право на компенсацію втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати особа набуває незалежно від того, чи були такі суми їй попередньо нараховані, але невиплачені.

У постанові від 29.05.2025 у справі № 640/12053/21 Верховний Суд дійшов наступних висновків.

Право на компенсацію частини доходів у громадянина пов`язується з настанням такого юридичного факту (події), як невиплата грошового доходу у встановлені строки його виплати.

Використане у статті 3 Закону № 2050-ІІІ формулювання, що компенсація обчислюється шляхом множення суми "нарахованого, але не виплаченого грошового доходу" за відповідний місяць, означає, що має існувати обов`язкова складова обчислення компенсації - невиплачений грошовий дохід, який може бути або нарахований, або який можна нарахувати, зокрема, і на підставі судового рішення.

Наведене нормативне регулювання не встановлює першості нарахування і виплати доходу, який своєчасно не був виплачений, та не ставить у залежність компенсацію втрати частини грошових доходів від попереднього, окремого нарахування доходів. За цим регулюванням правове значення має те, чи з порушенням строків був виплачений нарахований дохід, чи виплачений і коли цей платіж, чи не нараховувався і не виплачувався грошовий дохід, право на який визнано судовим рішенням. Саме ці події є тими юридичними фактами, з якими пов`язується виплата компенсації втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати.

Тобто зміст і правова природа спірних правовідносин у розумінні положень статей 1- 3 Закону № 2050-ІІІ дають підстави вважати, що право на компенсацію втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати особа набуває незалежно від того, чи були такі суми їй попередньо нараховані, але не виплачені.

У постановах від 24.01.2025 у справі № 380/1607/24 та від 04.09.2025 у справі № 420/16557/24 Верховний Суд вказав, що компенсація, передбачена Законом № 2050-III і Порядком №159, виплачується саме у разі порушення строків виплати доходу, а не у разі несвоєчасної виплати відповідачем сум доходу, які стягнуто на підставі судового рішення, несвоєчасного виконання рішення суду тощо.

Верховний Суд у постанові від 15.10.2020 у справі № 240/11882/19 виснував, що визнав безпідставними доводи судів попередніх інстанцій про те, що право на компенсацію позивач набуде після набрання законної сили відповідним судовим рішенням та у разі несвоєчасної виплати відповідачем сум доходу, які стягнуто на підставі цього рішення, зауваживши, що у випадку бездіяльності власника або уповноваженого ним органу щодо нарахування та виплати громадянину індексації заробітної плати, така особа має право на компенсацію втрати доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати за умови зобов`язання власника або уповноваженого ним органу здійснити донарахування належних громадянину сум доходів.

Наведене вище спростовує доводи відповідача про передчасність вимог позивача щодо компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченого грошового забезпечення.

У постановах від 14.05.2019 у справі № 804/2994/18, від 23.12.2020 у справі №640/7975/15-а, від 05.07.2022 у справі № 420/7633/20, від 20.02.2025 у справі № 2а-14139/12/2670, від 04.09.2025 у справі №420/16557/24 Верховний Суд вказав, що право особи на отримання компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати виникає з моменту фактичного порушення строку виплати доходу. Тобто така компенсація підлягає нарахуванню за весь період невиплати відповідного доходу.

Враховуючи те, що відповідач з 16.09.20219 не нарахував та не виплатив позивачу суми індексації грошового забезпечення у визначеному законодавством розмірі, позивач набув право на нарахування та виплату компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати за період з 30.01.2020 по дату фактичної виплати заборгованості з грошового забезпечення.

Таким чином, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору при поданні позову у цій справі, розподіл судових витрат в цій частині не проводиться.

Керуючись статтями 242-246, 255 КАС України, суд,

УХВАЛИВ

1. Позовні вимоги – задовольнити частково.

2. Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення, відповідно до вимог абзаців 4, 5, 6, пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078, за період з 16 вересня 2019 року по 31 грудня 2022 року та за період з 01.01.2024 по 09.01.2025.

3. Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію-різницю (щомісячну фіксовану індексацію) за період з 16 вересня 2019 року по 31 грудня 2022 року та за період з 01.01.2024 по 09.01.2025 у розмірі 4088,69 на місяць, а всього 211 820 (двісті одинадцять тисяч вісімсот двадцять) грн 44 коп., відповідно до вимог абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходiв населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078, із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб, відповідно до пункту 2 “Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового начальницького складу”, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 року № 44.

4. Зобов`язати Військову частину НОМЕР_2 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням встановлених строків нарахування та виплати грошового забезпечення з 30.01.2020 по день фактичної виплати відповідно до Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» та «Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати», затвердженого постановою KMУ від 21.02.2001 № 159, із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб, відповідно до пункту 2 «Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від15.01.2004 № 44.

5. У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

6. Надіслати учасникам справи (їх представникам) копію судового рішення в порядку, передбаченому ч. 5 ст. 251 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення та набирає законної сили в порядку встановленому статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Учасники справи: ОСОБА_1 АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ).

Військова частина НОМЕР_1 АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_5 .

Суддя Сас Є.В.