Рішення від 10 червня 2026 р. у справі №160/21925/25 — Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 червня 2026 рокуСправа №160/21925/25

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кучугурної Н.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у порядку письмового провадження у місті Дніпрі адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії,

Обставини справи: до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , в якій позивач просить суд:

визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 (ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) щодо не проведення в повному розмірі нарахування та виплати ОСОБА_1 , додаткової винагороди, передбаченої Постановою Кабінету Міністрів України «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» від 28 лютого 2022 року №168 Наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 року № 260 «Про затвердження Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам» за періоди з 01.10.2023 р. по 10.02.2025 р. включно, у розмірі 100 000 (сто тисяч) гривень 00 копійок щомісячно пропорційно часу лікування;

зобов`язати військову частину НОМЕР_1 (ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 в повному розмірі додаткову винагороду, передбачену Постановою Кабінету Міністрів України «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» від 28 лютого 2022 року №168 та Наказом Міністерства оборони 16 України від 07.06.2018 року № 260 «Про затвердження Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам» за періоди з 01.10.2023 р. по 10.02.2025 р. включно у розмірі 100 000 (сто тисяч) гривень 00 копійок щомісячно пропорційно часу лікування;

визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 (ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) щодо не проведення в повному розмірі нарахування та виплати ОСОБА_1 , в повному розмірі грошове забезпечення, відповідно до Наказу Міністерства оборони України від 07.06.2018 року № 260 «Про затвердження Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам» за періоди з 01.10.2023 р. по 02.03.2025 р. включно;

зобов`язати військову частину НОМЕР_1 (ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 в повному розмірі грошове забезпечення, відповідно до Наказу Міністерства оборони України від 07.06.2018 року № 260 «Про затвердження Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам» за періоди з 01.10.2023 р. по 02.03.2025 р. включно.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач був призваний на військову службу за мобілізацією і проходив військову службу у відповідача. Позивач указує, що отримав поранення під час виконання обов`язків військової служби при захисті Батьківщини. Після отримання поранення позивач проходив лікування в медичних установах, у тому числі, закордонних. Позивач зазначає, що у період перебування на лікуванні нарахування та виплату додаткової винагороди, передбаченої Постановою КМУ №168 від 28.02.2022, у розмірі 100000,00 грн, було здійснено не в повному обсязі. Також, позивач указує, що з листопада 2023 року йому виплачувалось грошове забезпечення у розмірі 750 грн на місяць, що є протиправним. У зв`язку з цим, позивач і звернувся з цим позовом до суду.

Справі за цією позовною заявою присвоєно №160/21925/25 та за результатами автоматизованого розподілу справу передано для розгляду судді Кучугурній Н.В.

Ухвалою суду заяву прийнято до розгляду позовну заяву та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи; встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву (у разі заперечення проти позовної заяви) протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення копії цієї ухвали, разом із доказами, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача.

Згідно з довідками про доставку електронного листа, позовна заява та ухвала про відкриття провадження у справі були доставлені до електронного кабінету відповідача.

Відповідач правом на подання відзиву на позовну заяву не скористався і не повідомив поважності причин його неподання, тому з огляду на положення ч.6 ст.162 КАС України, суд розглядає справу за наявними матеріалами.

Ухвалами суду витребувано у відповідача: інформацію щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) додаткової винагороди у сумі 100000 грн відповідно до Постанови КМУ від 28.02.2022 №168 під час лікування за період із 01.10.2023 по10.02.2025; належним чином засвідчені копії особових карток ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) за період із 01.10.2023 по10.02.2025; належним чином засвідчені докази перебування ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) у розпорядженні командира (відповідний наказ, період перебування у розпорядженні командира тощо); інформацію щодо нарахованого і виплаченого ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) грошового забезпечення за період із 01.10.2023 по10.02.2025 (із зазначенням окремо нарахованої і виплаченої суми кожної складової грошового забезпечення).

На виконання вимог ухвали суду від відповідача надійшли витяг із наказу командира військової частини про зарахування позивача у розпорядження командира та деталізовані розрахунки грошового забезпечення та інших виді виплат військовослужбовця в/ч НОМЕР_1 ОСОБА_1 .

Відповідно до ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, в якій вона є стороною.

Розумність строків є одним із основоположних засад (принципів) адміністративного судочинства відповідно до п.8 ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним уважається строк, який необхідний для вирішення справи відповідно до вимог матеріального і процесуального права.

При цьому, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позовна заява, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

УСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (позивач) із квітня 2022 року по 02 березня 2025 року проходив військову службу.

Наказом командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 02.03.2025 №63 позивача було звільнено з військової служби у відставку та виключено зі списків особового складу військової частини, про що до матеріалів справи надано копію витягу із вказаного наказу.

Також до матеріалів справи надано довідку від 12.02.2025 №1645/17/162 Військової частини НОМЕР_1 про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) ОСОБА_1 (Додаток 5 до Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України).

У довідці вказано, що ОСОБА_1 14 липня 2022 року одержав поранення підчас бойових дій із забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони Батьківщини та територіальної цілісності, відсічі і стримування збройної агресії з боку збройних сил російської федерації в Донецькій області. В стані алкогольного, наркотичного і токсичного сп`яніння не перебував. Травма не пов`язана з вчиненням кримінального та адміністративного правопорушення або навмисним спричиненням тілесного ушкодження. Поранений перебував у засобах індивідуального захисту (бронежилет та кевларовий шолом).

Із медичних документів, наданих до матеріалів справи, у тому числі, зі свідоцтва про хворобу №447/1, суд установив, що позивач перебував на обстеженні та лікуванні у КНП «МКЛ 4» м. Дніпро з 15.07.2022 по 18.07.2022, у ВМКЦ СР з 18.07.2022 по 23.07.2022, у НВМКЦ «ГВКГ» з 23.07.2022 по 10.08.2022, у клініках Німеччини з 11.08.2022 по 11.02.2025, у ВМКЦ ЗР з 11.02.2025 по теперішній час (по час затвердження свідоцтва про хворобу 22.02.2025).

Матеріали справи містять і витяг з наказу командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 03.08.2022 №112 про зарахування у розпорядження командира Військової частини НОМЕР_1 старшого солдата ОСОБА_1 .

У відповідь на звернення позивача щодо нарахування грошового забезпечення за період перебування на лікуванні у зв`язку із отриманим пораненням з 11.08.2022 по 10.02.2025, Військова частина НОМЕР_1 листом від 29.06.2025 №1645/7973 повідомила позивача про таке.

Відповідно до вимог законодавства, чинного протягом усього спірного періоду, необхідною умовою для виплати грошового забезпечення за період безперервного лікування тривалістю понад чотири місяці є висновок військово-лікарської комісії про потребу військовослужбовця в тривалому лікуванні.

Відповідно до положень абзацу шостого пункту 6.13 Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 14.08.2008 №402 з метою визначення потреби (відсутності потреби) у продовженні тривалого лікування військовослужбовців за кордоном, медичний огляд може проводитись дистанційно гарнізонними ВЛК НВМКЦ «ГВКГ», ВМКЦ регіонів за направленням командирів військових частин за місцем їх служби або посадових осіб, у розпорядженні яких перебувають військовослужбовці. У таких випадках до ВЛК разом з направленням на медичний огляд подаються медичні документи військовослужбовця (документи, що підтверджують направлення на лікування за кордон, виписки із медичних карт стаціонарного хворого, консультативні висновки лікарів-спеціалістів, результати додаткових методів досліджень, довідка про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва), медичні документи іноземних закладів охорони здоров`я (завірені в установленому законодавством порядку копі, перекладені українською мовою) та військово-облікові документи (довідки про проходження військової служби, у тому числі за кордоном, про безпосередню участь у бойових діях тощо).

В зазначений період часу позивачем до Військової частини НОМЕР_1 вказані документі направлені не були, що унеможливило організацію проведення військово-лікарської комісії в дистанційному режимі.

З огляду на викладене, у Військовій частині НОМЕР_1 відсутні правові підстави для нарахування позивачеві додаткової грошової винагороди за період безперервного лікування тривалістю понад чотири місяці.

Позивач вважає протиправною відмову відповідача у виплаті додаткової винагороди, передбаченої Постановою КМУ №168, та грошового забезпечення, тому і звернувся з цим позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що склались між сторонами, суд зазначає про таке.

Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який триває і дотепер.

Окрім того, у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України та з метою забезпечення оборони держави, підтримання бойової і мобілізаційної готовності Збройних Сил України та інших військових формувань, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України Указом Президента України від 24.02.2022 №69/2022 «Про загальну мобілізацію» постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію на території Вінницької, Волинської, Дніпропетровської, Донецької, Житомирської, Закарпатської, Запорізької, Івано-Франківської, Київської, Кіровоградської, Луганської, Львівської, Миколаївської, Одеської, Полтавської, Рівненської, Сумської, Тернопільської, Харківської, Херсонської, Хмельницької, Черкаської, Чернівецької, Чернігівської областей, міста Києва.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України здійснює Закон України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992 № 2232-XII (далі Закон України №2232-XII).

Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей визначає Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» № 2011-XII від 20.12.1991 (далі Закон №2011-XII). Цей Закон встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни відповідно до Конституції України.

За змістом статті 1 Закону №2011-XII соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.

Згідно з частини 1 статті 9 Закону №2011 держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошеве та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Відповідно до пунктів 2-3 статті 9 Закону №2011 до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.

Згідно з абзацами 1-2 пункту 4 статті 9 Закону №2011 грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності. Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.

Частиною 11 статті 10-1 Закону №2011 в редакції, чинній на час отримання позивачем поранення, у зв`язку з хворобою військовослужбовця йому надається відпустка для лікування із збереженням грошового та матеріального забезпечення на підставі висновку військово-лікарської комісії. Тривалість такої відпустки визначається характером захворювання. Загальний час безперервного перебування військовослужбовця в закладах охорони здоров`я та у відпустці для лікування у зв`язку з хворобою не повинен перевищувати 4 місяців підряд (крім випадків, коли законодавством передбачено більш тривалі строки перебування на лікуванні). Після закінчення встановленого безперервного перебування на лікуванні у закладах охорони здоров`я та у відпустці для лікування у зв`язку з хворобою військовослужбовець підлягає огляду військово-лікарською комісією для вирішення питання про придатність його до військової служби. Після видання наказу про звільнення військовослужбовця з військової служби відпустка для лікування у зв`язку з хворобою не надається.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення соціального захисту військовослужбовців, поліцейських та деяких інших осіб» від 06.09.2023 № 3379-IX, який набрав чинності з 05.10.2023, абзац перший пункту 11 статті 10-1 Закону №2011-ХІІ викладено в такій редакції:

« 11. Військовослужбовцю на підставі висновку військово-лікарської комісії надається відпустка для лікування у зв`язку з хворобою або відпустка для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) із збереженням грошового та матеріального забезпечення. Тривалість такої відпустки визначається характером захворювання, поранення (контузії, травми або каліцтва). Відпустка надається без урахування часу, необхідного для проїзду в межах України до місця проведення відпустки та назад, але не більше двох діб в один кінець. Загальний час безперервного перебування військовослужбовця в закладах охорони здоров`я та у відпустці для лікування у зв`язку з хворобою або у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) становить не менше тижня та не може перевищувати в цілому чотирьох місяців підряд (крім випадків, коли законодавством передбачено більш тривалі строки перебування на лікуванні). У разі направлення військовослужбовця на лікування за кордон у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, загальний час його перебування на лікуванні за кордоном, включаючи час переміщення з одного іноземного закладу охорони здоров`я до іншого та час очікування між плановими хірургічними втручаннями, не може перевищувати дванадцяти місяців підряд».

Механізм та умови виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту України та деяким іншим особам визначений у Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженому наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 №260 (далі Порядок №260 в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), за змістом пункту 2 розділу І якого грошове забезпечення включає: щомісячні основні види грошового забезпечення (посадовий оклад; оклад за військовим званням; надбавка за вислугу років); щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу; надбавки; доплати; винагорода військовослужбовцям, які обіймають посади, пов`язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту; премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення (винагороди (крім винагороди військовослужбовцям, які обіймають посади, пов`язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту), а також додаткова винагорода на період дії воєнного стану; допомоги).

У пункті 8 розділу І Порядку №260 передбачено, що грошове забезпечення виплачується:

щомісячні основні та додаткові види - в поточному місяці за минулий;

одноразові додаткові види - в місяці видання наказу про виплату або в наступному після місяця, в якому наказом оголошено про виплату (з урахуванням вимог Бюджетного кодексу України).

Грошове забезпечення виплачується за місцем перебування військовослужбовців на грошовому забезпеченні на підставі наказу командира (начальника, керівника) (далі - командир).

На виконання Указів Президента України від 24.02.2022 № 64 «Про введення воєнного стану в Україні» та від 24.02.2022 № 69 «Про загальну мобілізацію» Кабінетом Міністрів України було прийнято Постанову № 168, якою передбачено на період дії воєнного стану виплату для військовослужбовців додаткової винагороди та встановлено загальні умови щодо її виплати.

У пункті 1 Постанови №168 (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі 30 000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі в таких діях та заходах.

Згідно з положеннями пункту 1-2 Постанови №168 виплата додаткової винагороди та одноразової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).

Нарахування та сплата податків, зборів, внесків до відповідних бюджетів здійснюється у порядку, визначеному законодавством як для грошового забезпечення.

Також пункт 1 Постанови №168 передбачає, що відповідно до наказів про виплату додаткової винагороди, збільшеної до 100000 гривень, включати осіб, зазначених у цьому пункті, у тому числі тих, які у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, а для поліцейських та осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту - із участю у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії.

Приписами пункту 2-1 Постанови №168 передбачено, що міністерства та державні органи за погодженням з Міністерством фінансів та Міністерством економіки визначають: порядок, умови і розміри виплати додаткової винагороди особам, зазначеним у пункті 1 цієї постанови; особливості виплати додаткової винагороди та винагороди за особливості проходження служби (навчання) під час воєнного стану (особливого періоду) особам, зазначеним у пункті 1-1 цієї постанови, та додаткової винагороди особам, зазначеним у пункті 1-2 цієї постанови, у тому числі в частині встановлення переліку бойових (спеціальних) завдань та заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, для здійснення такої виплати, з урахуванням завдань, покладених на Збройні Сили, Службу безпеки, Службу зовнішньої розвідки, Головне управління розвідки Міністерства оборони, Національну гвардію, Державну прикордонну службу, Управління державної охорони, Державну службу спеціального зв`язку та захисту інформації, Державну спеціальну службу транспорту; порядок і умови виплати одноразової грошової допомоги та одноразової винагороди.

Особливості виплати додаткової винагороди на період дії воєнного стану регламентовано розділом XXXIV Порядку №260.

Пунктом 11 розділу ХХХІV Порядку № 260 визначено, що у період дії воєнного стану до наказів про виплату додаткової винагороди в розмірі 100 000 гривень також включаються військовослужбовці, які у зв`язку з пораненням (контузією, травмою або каліцтвом), отриманим після введення воєнного стану та пов`язаним із захистом Батьківщини, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) у зв`язку з отриманням тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії, - за весь час (періоди) перебування на такому лікуванні або у відпустці.

Підставою для видання наказу про виплату додаткової винагороди в розмірі 100 000 гривень у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, є довідка про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва), форму якої визначено додатком 5 до Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 14 серпня 2008 року № 402, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 17 листопада 2008 року за № 1109/15800, видана командиром військової частини, де проходить службу або перебуває у відрядженні військовослужбовець, яка містить інформацію про обставини отримання військовослужбовцем поранення (травми, контузії, каліцтва) під час захисту Батьківщини (пункт 12 розділу ХХХІV Порядку № 260).

Згідно з пунктом 13 розділу ХХХІV Порядку № 260 військово-лікарськими (лікарсько-експертними) комісіями закладів охорони здоров`я (установ) під час надання рекомендацій про потребу у відпустці за станом здоров`я військовослужбовцям, які одержали поранення (травму, контузію, каліцтво) під час захисту Батьківщини, після закінчення стаціонарного лікування у військовому (цивільному) лікарняному закладі охорони здоров`я (у тому числі закордонному) одночасно надаються медичні висновки про ступінь важкості поранення для прийняття рішення командирами військових частин цих військовослужбовців щодо надання їм відпустки для лікування після тяжкого поранення та виплати винагороди у розмірі 100000 гривень за час цієї відпустки.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що встановлена Постановою №168 додаткова винагорода в розмірі 100 000 грн є складовою грошового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України, що виплачується їм на період дії воєнного стану.

Ця додаткова винагорода підлягає виплаті, зокрема, військовослужбовцям Збройних Сил України, які у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого.

Суд зазначає, що питання можливості отримання військовослужбовцями збільшеної додаткової грошової винагороди, передбаченої Постановою № 168, у тому числі за період лікування досліджувалося Верховним Судом, зокрема, у постанові від 27 серпня 2025 року у справі № 280/7364/23. Суд касаційної інстанції вказав, що у період дії воєнного стану додаткова винагорода до 100 000 грн на місяць виплачується за час перебування вказаних військовослужбовців на стаціонарному лікуванні у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого, або перебування у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) у зв`язку із отриманням тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії.

Підставою для виплати є відповідна довідка про отримання поранення (травми, контузії, каліцтва).

Таким чином, Верховний Суд звернув увагу, що умовою її виплати є належне підтвердження фактів: виконання бойових завдань; отримання поранення, пов`язаного із захистом Батьківщини; перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних) у зв`язку з таким пораненням, а також надання відпусток за станом здоров`я через отримане тяжке поранення на підставі висновку військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії.

Також Верховний Суд прийшов до висновку, що предметом доказування у таких справах має бути з`ясування (у сукупності): за який конкретний період позивач не отримав належні йому грошове забезпечення та додаткову винагороду; чи перебував він у спірний період на лікуванні в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних); якщо перебував на лікуванні, то з яких причин - зокрема, чи було це пов`язано з пораненням, контузією, травмою або каліцтвом, отриманими у зв`язку із захистом Батьківщини; чи проходив він у такому випадку саме стаціонарне лікування; чи перебував він після тяжкого поранення у відпустках за станом здоров`я за висновками (постановами) військово-лікарської комісії; та чим це все підтверджується.

У постанові від 19 березня 2026 року у справі №600/367/24 Верховний Суд дійшов висновку, що у період дії воєнного стану додаткова винагорода у розмірі до 100 000 грн на місяць підлягає виплаті військовослужбовцям за час їх перебування на стаціонарному лікуванні у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, а також у відпустці для лікування після тяжкого поранення - за наявності відповідного підтвердження, зокрема висновків ВЛК та медичних документів.

З аналізу нормативного регулювання слідує, що саме військово-лікарська комісія у своїй постанові встановлює причинний зв`язок захворювань, поранень, контузій, травм та каліцтв. При цьому відповідне Положення розмежовує такі формулювання: «Поранення (контузія, травма, каліцтво), ТАК, пов`язане із захистом Батьківщини»; «Поранення (контузія, травма, каліцтво), ТАК, пов`язане з виконанням обов`язків військової служби»; а також «Захворювання, НІ, не пов`язане з проходженням військової служби».

Саме формулювання постанови ВЛК має вирішальне значення для вирішення питання про право на виплату додаткової винагороди. Зокрема, якщо поранення (контузія, травма, каліцтво) кваліфіковане як пов`язане із захистом Батьківщини - виплата здійснюється. Натомість, якщо встановлено, що поранення (контузія, травма, каліцтво) пов`язане лише з виконанням обов`язків військової служби (поза бойовими діями) або взагалі не пов`язане з проходженням військової служби - підстави для виплати додаткової винагороди у розмірі 100 000 грн відсутні.

Постанова № 168 передбачає, що додаткова винагорода виплачується саме за перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я, у тому числі закордонних, виключно у зв`язку з лікуванням поранення (контузії, травми, каліцтва), пов`язаного із захистом Батьківщини.

Як установив суд, згідно із довідкою від 12.02.2025 №1645/17/162 Військової частини НОМЕР_1 про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) ОСОБА_1 (Додаток 5 до Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України), ОСОБА_1 14 липня 2022 року одержав поранення підчас бойових дій із забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони Батьківщини та територіальної цілісності, відсічі і стримування збройної агресії з боку збройних сил російської федерації в Донецькій області. В стані алкогольного, наркотичного і токсичного сп`яніння не перебував. Травма не пов`язана з вчиненням кримінального та адміністративного правопорушення або навмисним спричиненням тілесного ушкодження. Поранений перебував у засобах індивідуального захисту (бронежилет та кевларовий шолом).

Із медичних документів, наданих до матеріалів справи, у тому числі, зі свідоцтва про хворобу №447/1, суд установив, що позивач перебував на обстеженні та лікуванні в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних): у КНП «МКЛ 4» м. Дніпро з 15.07.2022 по 18.07.2022, у ВМКЦ СР з 18.07.2022 по 23.07.2022, у НВМКЦ «ГВКГ» з 23.07.2022 по 10.08.2022, у клініках Німеччини з 11.08.2022 по 11.02.2025, у ВМКЦ ЗР з 11.02.2025 по теперішній час (по час затвердження свідоцтва про хворобу 22.02.2025).

З аналізу наведених медичних документів слідує, що діагнози, з якими позивач перебував на стаціонарному лікуванні у спірні періоди, є наслідками перенесеного поранення 14.07.2022.

Таким чином, за наявними у матеріалах справи медичними документами позивач з 15.07.2022 по 22.02.2025 перебував на безперервному довготривалому стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого, у зв`язку з тяжким пораненням (травмою), пов`язаним із захистом Батьківщини.

Отже, матеріалами справи підтверджено, що позивач у період з 15.07.2022 по 22.02.2025 проходив лікування у зв`язку з пораненням (контузією, травмою або каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини.

При цьому, положення Постанови № 168 не містять жодних обмежень щодо періоду та/або кількості днів перебування військовослужбовця на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я або у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва), пов`язаних із тяжким пораненням, одержаним під час захисту Батьківщини, за які виплачується збільшена до 100 000 грн винагорода.

З огляду на викладене, суд зазначає, що сукупність наявних у матеріалах справи документів підтверджують право позивача на отримання додаткової винагороди у розмірі до 100 000 грн за періоди перебування на стаціонарному лікуванні у зв`язку з наслідками поранення, пов`язаного із захистом Батьківщини.

Поряд із цим, спірним у цій справі є період з 01.10.2023 по 10.02.2025, позивач вважає, що саме за цей період йому не була нарахована і виплачена спірна у цій справі додаткова винагорода.

Як свідчать надані до матеріалів справи деталізовані розрахунки грошового забезпечення та інших видів виплат військовослужбовця Військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_1 , позивачеві із жовтня 2023 року по березень 2025 року не нараховувалась і не виплачувалась спірна у цій справі додаткова винагорода.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про:

визнання протиправною бездіяльності Військової частини НОМЕР_1 щодо не проведення нарахування та виплати ОСОБА_1 додаткової винагороди, передбаченої Постановою Кабінету Міністрів України «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» від 28 лютого 2022 року №168 за періоди з 01.10.2023 по 10.02.2025 включно, у розмірі 100 000 (сто тисяч) гривень 00 копійок щомісячно пропорційно часу перебування на лікуванні;

зобов`язання Військової частини НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду, передбачену Постановою Кабінету Міністрів України «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» від 28 лютого 2022 року №168 за періоди з 01.10.2023 по 10.02.2025 включно у розмірі 100 000 (сто тисяч) гривень 00 копійок щомісячно пропорційно часу перебування на лікуванні.

Також суд зазначає, що відповідно до пп.15 п.116 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10 грудня 2008 року № 1153/2008 (далі Положення №1153/2008 в редакції на час спірних правовідносин), зарахування військовослужбовців наказами по особовому складу в розпорядження посадових осіб, які мають право призначення на посади, для вирішення питання щодо дальшого їх службового використання допускається якщо військовослужбовці перебувають на тривалому лікуванні у зв`язку з отриманим пораненням або хворобою, отриманою в особливий період, чи у полоні, як заручники або інтерновані особи, - до їх повернення.

Також відповідно до п.116 Положення №1153/2008 час перебування військовослужбовців на лікуванні, в основній або додатковій відпустці виключається із загального періоду перебування у розпорядженні відповідних командирів (начальників).

Матеріальне та грошове забезпечення військовослужбовців, зарахованих у розпорядження відповідних командирів (начальників), здійснюється у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Згідно з п.117 Положення №1153/2008 призначення на посади військовослужбовців, які перебувають у розпорядженні відповідних командирів (начальників), проводиться в якомога коротший строк, але не пізніше ніж через два місяці з дня звільнення з попередньої посади, за винятком випадків, передбачених підпунктами 12 - 16 пункту 116 цього Положення.

Розділом XXVIII Порядку №260 врегульовані питання виплати грошового забезпечення у період перебування у розпорядженні або звільнення від посад.

Відповідно до п.1 Розділу XXVIII Порядку №260 грошове забезпечення військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), зарахованим у розпорядження відповідних командирів або звільненим від посад, виплачується в розмірі грошового забезпечення, яке військовослужбовці отримували за займаними посадами до зарахування в розпорядження, але не більше ніж два місяці.

Час перебування військовослужбовця на лікуванні, у відпустці, тимчасового виконання обов`язків (але не більше ніж два місяці) за вакантною посадою, перебування під вартою (цілодобовим домашнім арештом) виключається із загального періоду перебування в розпорядженні.

Пунктами 4-6 Розділу XXVIII Порядку №260 передбачено, що, якщо не можна прийняти кадрове рішення щодо подальшого службового використання військовослужбовця, у період перебування у розпорядженні протягом двох місяців з поважних причин (відсутність рівнозначних посад, бажання подальшого проходження військової служби, наявність сімейних та інших обставин) грошове забезпечення виплачується йому в розмірі, яке він отримував за займаною посадою до зарахування в розпорядження, за рішенням Міністра оборони України.

Грошове забезпечення військовослужбовцям після перебування у розпорядженні понад два місяці виплачується в розмірі окладу за військовим званням та надбавки за вислугу років, за винятком випадків продовження строків виплати за рішенням Міністра оборони України.

Грошове забезпечення військовослужбовців під час перебування у розпорядженні підлягає перерахунку в разі набуття права на збільшення розмірів окладу за військовим званням та надбавки за вислугу років, а також змін у нормах грошового забезпечення.

Суд зазначає, що позивачем також заявлені позовні вимоги про проведення нарахування та виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення, відповідно до Наказу Міністерства оборони України від 07.06.2018 № 260 «Про затвердження Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам» за періоди з 01.10.2023 по 02.03.2025.

Суд установив, що відповідно до витягу із наказу командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 03.08.2022 №112 позивач був зарахований у розпорядження командира Військової частини НОМЕР_1 .

Згідно із деталізованими розрахунками грошового забезпечення та інших видів виплат військовослужбовця Військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_1 , позивачеві у період із жовтня 2023 року по березень 2025 року виплачувались щомісяця посадовий оклад і надбавка за вислугу років.

Зі встановлених обставин суд дійшов висновку про те, що нарахування і виплата грошового забезпечення у повному обсязі у вказаний період були припинені через перебування позивача у розпорядженні командира.

При цьому, як уже зазначав суд, позивач тривалий час перебував на лікуванні після отриманого поранення під час захисту Батьківщини.

Отже, позивач із 03.08.2022 перебуває у розпорядженні командира Військової частини НОМЕР_1 .

Оскільки зарахування позивача у розпорядження командира відбулось через перебування на тривалому лікуванні у зв`язку з отриманим пораненням (підпункт 15 пункту 116 Положення №1153/2008), на випадок позивача не розповсюджується п.117 Положення №1153/2008, згідно з яким, призначення на посади військовослужбовців, які перебувають у розпорядженні відповідних командирів (начальників), проводиться в якомога коротший строк, але не пізніше ніж через два місяці з дня звільнення з попередньої посади. Підпункт 15 пункту 116 Положення №1153/2008 становить виняток з правил пункту 117 Положення №1153/2008.

Таким чином, періоди перебування позивача на лікуванні виключаються із загального періоду перебування у розпорядженні відповідного командира (начальника).

До того ж, Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку» від 11 квітня 2024 року № 3633-IX статтю 9 Закону №2011-ХІІ доповнено пунктом 9 такого змісту: «За військовослужбовцями, виведеними у розпорядження командира (начальника) військової частини у зв`язку з потребою у тривалому лікуванні, зберігаються виплати в розмірі посадового окладу за останнім місцем служби, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років, інших щомісячних додаткових видів грошового забезпечення постійного характеру та інші види грошового забезпечення з урахуванням зміни вислуги років та норм грошового забезпечення протягом усього строку безперервного перебування на лікуванні в закладах охорони здоров`я, зокрема іноземних держав, та у відпустці для лікування у зв`язку з хворобою або відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва), встановленого абзацом першим пункту 11 статті 10-1 цього Закону».

Наведені зміни врахували необхідність забезпечення військовослужбовців, які потребують тривалого лікування, грошовим забезпеченням, у тому числі додатковими його видами, протягом усього строку безперервного перебування на лікуванні, включаючи період перебування на лікуванні в закордонних закладах охорони здоров`я, що усунуло відповідну правову невизначеність.

Отже, позивач має право на нарахування і виплату у повному обсязі грошового забезпечення за період із 01.10.2023 по 02.03.2025.

З огляду на встановлені обставини справи і наведені положення чинного законодавства, суд дійшов висновку про:

визнання протиправними дій Військової частини НОМЕР_1 щодо не проведення в повному розмірі нарахування та виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення, відповідно до Наказу Міністерства оборони України від 07.06.2018 № 260 «Про затвердження Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам» та Закону України Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» за період з 01.10.2023 по 02.03.2025 включно;

зобов`язання Військової частини НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 в повному розмірі грошове забезпечення, відповідно до Наказу Міністерства оборони України від 07.06.2018 № 260 «Про затвердження Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам» та Закону України Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» за період з 01.10.2023 по 02.03.2025 включно.

Згідно з ч.ч.1, 2 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні (ч.1 ст.90 КАС України).

З огляду на встановлені обставини справи, наведені положення чинного законодавства, позовна заява є такою, що підлягає задоволенню.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат відповідно до ст.139 КАС України, суд зазначає, що позивач у справі, що розглядається, звільнений від сплати судового збору на підставі ст.5 Закону України «Про судовий збір».

Відповідно до ч.5 ст.250 КАС України, датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Керуючись ст. ст. 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо не проведення нарахування та виплати ОСОБА_1 додаткової винагороди, передбаченої Постановою Кабінету Міністрів України «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» від 28 лютого 2022 року №168 за періоди з 01.10.2023 по 10.02.2025 включно, у розмірі 100 000 (сто тисяч) гривень 00 копійок щомісячно пропорційно часу перебування на лікуванні.

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду, передбачену Постановою Кабінету Міністрів України «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» від 28 лютого 2022 року №168 за періоди з 01.10.2023 по 10.02.2025 включно у розмірі 100 000 (сто тисяч) гривень 00 копійок щомісячно пропорційно часу перебування на лікуванні.

Визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо не проведення в повному розмірі нарахування та виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення, відповідно до Наказу Міністерства оборони України від 07.06.2018 № 260 «Про затвердження Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам» та Закону України Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» за період з 01.10.2023 по 02.03.2025 включно.

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 в повному розмірі грошове забезпечення, відповідно до Наказу Міністерства оборони України від 07.06.2018 № 260 «Про затвердження Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам» та Закону України Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» за період з 01.10.2023 по 02.03.2025 включно.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення (ухвалу) суду або якщо розгляд справи здійснювався в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до Третього апеляційного адміністративного суду.

Позивач: ОСОБА_1 .

Відповідач: Військова частина НОМЕР_1 .

Суддя Н.В. Кучугурна