Рішення від 10 червня 2026 р. у справі №140/2751/26 — Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 червня 2026 року ЛуцькСправа № 140/2751/26

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Смокович В.І., розглянувши в письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Головного управління ДПС у Волинській області до Товариства з обмеженою відповідальністю «СКІЛ ТРАСТ» про накладення арешту на кошти та інші цінності,

ВСТАНОВИВ:

Головне управління ДПС у Волинській області (далі – ГУ ДПС у Волинській області, позивач) звернулося з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «СКІЛ ТРАСТ» (далі – ТОВ «Скіл Траст», відповідач) про накладення арешту на кошти та інші цінності ТОВ «Скіл Траст», що знаходяться в банку, іншій фінансовій установі, небанківському надавачу платіжних послуг, емітенті електронних грошей в межах суми податкового боргу в розмірі 1 798 060, 66 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Головним управлінням ДПС у місті Києві було надіслано на адресу ТОВ «Скіл Траст» попередня назва Товариство з обмеженою відповідальністю «КИЇВМІЛГРУП») податкову вимогу форми «Ю» від 24.09.2021 № 0075000-1302-2659 рекомендованим листом «з повідомленням про вручення» поштового відправлення, яка була повернута податковому органу – 01.10.2021. Втім, з моменту виставлення податкової вимоги і станом на сьогодні податковий борг відповідачем в розмірі 1 798 060, 66 грн не погашений.

Також ГУ ДПС у Волинській області було подано позовну заяву про стягнення податкового боргу з рахунків ТОВ «Скіл Траст» у сумі 1 798 060,66 грн та рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 13.06.2023 у справі №140/6605/23, яке набрало законної сили 14.07.2023, позов задоволено.

На виконання рішення Волинського окружного адміністративного суду від 13.06.2023 у справі №140/6605/23 позивачем надсилались до банківських установ платіжні інструкції на примусове списання (стягнення) коштів, однак, були повернуті банківськими установами без виконання у зв`язку з відсутністю коштів на рахунках відповідача або у зв`язку із закриттям такого рахунку.

Згідно витягів з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна у відповідача відсутні активи для погашення боргу.

Із Єдиного державного реєстру транспортних засобів також не вбачається інформація про наявність у Відповідача будь-яких транспортних засобів.

Зауважує, що за змістом норм чинного податкового законодавства підставою для звернення податкового органу до суду із вимогою про накладення арешту на кошти платника податків є відсутність майна, за рахунок якого може бути погашений податковий борг, що у є підставою для звернення до суду із даним позовом (арк. спр. 1-3).

Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 10.03.2026 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі та вирішено судовий розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) відповідно до статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) (арк. спр. 31).

Копія вказаної ухвали була надіслана відповідачу рекомендованою кореспонденцією за адресою місця проживання – АДРЕСА_1 , що зазначена у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, проте поштове відправлення було повернуте на адресу суду із відміткою відділення поштового зв`язку по причині повернення «за закінченням терміну зберігання».

Пунктом 5 частини шостої статті 251 КАС України визначено, що днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Відповідно до частини другої статті 44 КАС України учасники справи зобов`язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Водночас до повноважень адміністративних судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв`язку з позначками "за закінченням терміну зберігання", "адресат вибув", "адресат відсутній" і т. п., з врахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання адміністративним судом обов`язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

Аналогічна правова позиція викладена в ухвалах Верховного Суду 22.04.2021 у справі № 0840/3762/18, від 12.08.2020 у справі № 520/1066/2020.

Отже, копія ухвали суду про відкриття провадження у справі від 10.03.2026 не була вручена відповідачу з незалежних від суду причин. Відтак у силу вимог пункту 5 частини шостої статті 251 КАС України слід вважати, що копія ухвали про відкриття провадження у справі вручена відповідачу належним чином.

Проте, у встановлений судом строк відповідач відзив на позовну заяву не подав.

Згідно із частиною шостою статті 162 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Враховуючи те, що відповідач пред`явлені позовні вимоги не оспорив, відзив на позов та клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін у встановлений судом строк не подав, тому суд вважає можливим розглянути справу за наявними у справі матеріалами.

Інших заяв по суті справи чи клопотань про розгляд справи в судовому засіданні на адресу суду від учасників справи не надходило.

Суд, перевіривши доводи позивача у заяві по суті справи, дослідивши письмові докази на предмет належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а також достатності і взаємозв`язку доказів у їхній сукупності, встановив такі обставини.

Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 13.06.2023 у справі №140/6605/23, яке набрало законної сили 14.07.2023, позов задоволено повністю. Стягнуто з рахунків ТОВ “Скіл Траст” у банках, що обслуговують такого платника податків, в дохід бюджету податковий борг у сумі 1 798 060,66 грн (арк. спр. 7-8).

Головним управлінням ДПС у місті Києві було надіслано на адресу ТОВ «Скіл Траст» (попередня назва Товариство з обмеженою відповідальністю «КИЇВМІЛГРУП»), а саме: вулиця Глибочицька, будинок 40, корпус У, місто Київ, 04071 (попередня адреса), податкову вимогу форми «Ю» від 24.09.2021 № 0075000-1302-2659 рекомендованим листом «з повідомленням про вручення» поштового відправлення, яка була повернута податковому органу – 01.10.2021 (арк. спр. 23-24).

ГУ ДПС у Волинській області вжито заходи з метою виявлення майна, яке може бути використано для погашення його податкового боргу, а також заходи для стягнення податкового боргу.

Зокрема, Головне управління Держгеокадастру у Волинській області листом від 10.02.2026 (вх. №2638/5 від 10.02.2026) повідомлено про відсутність у відповідача зареєстрованих земельних ділянок на території Волинської області (арк. спр. 13); Головне управління Держпродспоживслужби у Волинській області листом від 09.02.2026 №08-15/747 зазначило про відсутність у відповідача тракторів, самохідних шасі, самохідних сільськогосподарських, дорожньо-будівельних і меліоративних, причіпних та начіпних машин (зворот арк. спр. 13); Західне міжрегіональне управління державної служби з питань праці листом від 09.02.2026 (вх. №2624/5 від 10.02.2026) зауважило про відсутність у відповідача зареєстрованого рухомого майна (арк. спр. 14).

На підставі зазначених листів, а також інформації з Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта позивачем 13.02.2026 складено акт про відсутність майна №1 (арк. спр. 9).

Податковим органом задля примусово списання (стягнення) коштів в сумі 1 798 060,66 грн надіслано платіжні інструкції від 18.07.2023 №173 та №175, від 06.02.2024 №46, від 21.05.2024 №145, від 27.11.2024 №279, №11 від 28.01.2025, які були повернені без виконання у зв`язку із відсутністю на рахунку платника коштів, а також платіжні інструкції від 20.01.2026 №ЕПІ-0320-1302-000162977 та від 13.02.2026 №ЕПІ-0320-1302-000392002 до Головного Управління Державної Казначейської служби України у Волинській області (арк. спр. 18-22).

Згідно із довідкою ГУ ДПС у Волинській області станом на 16.02.2026 у ТОВ «Скіл Траст» наявна заборгованість з податку на додану вартість із вироблених в України товарів (робіт, послуг) на загальну суму 1 798 060,66 грн (арк. спр. 15), що підтверджується також витягом із ІКС «Податковий Блок» (арк. спр. 11).

З метою здійснення заходів погашення податкового боргу, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що склалися між сторонами, суд зазначає таке.

Частиною другою статті 19 Конституції Україні передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Загальна процедура і підстави застосування адміністративного арешту контролюючими органами визначені статтею 94 Податкового кодексу (далі - ПК України).

Визначення адміністративного арешту як виняткового способу забезпечення виконання обов`язків платника податків, наведене в пункті 94.1 статті 94 ПК України, за своїм змістом однаково охоплює як арешт коштів, так і арешт іншого майна.

Згідно з пунктом 94.4 статті 94 ПК України арешт може бути накладено контролюючим органом на будь-яке майно платника податків, крім майна, на яке не може бути звернено стягнення відповідно до закону, та коштів на рахунку платника податків.

Арешт коштів на рахунку платника податків відповідно до абзацу другого підпункту 94.6.2 пункту 94.6 статті 94 ПК України здійснюється виключно на підставі рішення суду шляхом звернення контролюючого органу до суду.

Підстави для застосування як адміністративного арешту майна, так і арешту коштів на рахунках платника податків, є універсальними та визначені пунктом 94.2 статті 94 ПК України. Обидва види арешту, за загальним правилом, застосовуються з однакових підстав і розрізняються лише процедурою застосування - або за рішенням керівника податкового органу (щодо майна, відмінного від коштів), або за рішенням суду (арешт коштів).

Приписи статті 94 ПК України викладаються в єдиному контексті та відповідні правові норми регулюють як правовідносини, що виникають при накладенні адміністративного арешту майна, так і арешту коштів платника податків.

Відтак, арешт на кошти платника податків накладається за наявності підстав, визначених пунктом 94.2 статті 94 ПК України.

Згідно із пунктом 94.2 статті 94 ПК України арешт майна може бути застосовано, якщо з`ясовується одна з таких обставин: платник податків порушує правила відчуження майна, що перебуває у податковій заставі; фізична особа, яка має податковий борг, виїжджає за кордон; платник податків відмовляється від проведення документальної або фактичної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб контролюючого органу; відсутні дозволи (ліцензії) на здійснення господарської діяльності, а також у разі відсутності реєстраторів розрахункових операцій, зареєстрованих у встановленому законодавством порядку, крім випадків, визначених законодавством; відсутня реєстрація особи як платника податків у контролюючому органі, якщо така реєстрація є обов`язковою відповідно до цього Кодексу, або коли платник податків, що отримав податкове повідомлення або має податковий борг, вчиняє дії з переведення майна за межі України, його приховування або передачі іншим особам; платник податків відмовляється від проведення перевірки стану збереження майна, яке перебуває у податковій заставі; платник податків не допускає податкового керуючого до складення акта опису майна, яке передається в податкову заставу; платник податків (його посадові особи або особи, які здійснюють готівкові розрахунки та/або провадять діяльність, що підлягає ліцензуванню) відмовляється від проведення відповідно до вимог цього Кодексу інвентаризації основних засобів, товарно-матеріальних цінностей, коштів (зняття залишків товарно-матеріальних цінностей, готівки); нерезидент розпочинає та/або здійснює господарську діяльність через постійне представництво на території України без взяття на податковий облік, що підтверджується актом перевірки.

Відповідно до абзацу другого підпункту 94.6.2 пункту 94.6 статті 94 ПК України арешт коштів на рахунку/електронному гаманці платника податків здійснюється виключно на підставі рішення суду шляхом звернення контролюючого органу до суду.

Водночас ПК України передбачені також інші, додаткові випадки накладення арешту на кошти платника податків, крім тих, що визначені статтею 94 цього Кодексу.

Так, відповідно до підпункту 20.1.33 пункту 20.1 статті 20 ПК України контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо накладення арешту на кошти та інші цінності, що знаходяться в банку, іншій фінансовій установі, небанківському надавачу платіжних послуг, емітенті електронних грошей, платника податків, який має податковий борг, у разі якщо у такого платника податків відсутнє майно та/або його балансова вартість менша суми податкового боргу, та/або таке майно не може бути джерелом погашення податкового боргу.

Наведена законодавча норма встановлює одночасно як право контролюючого органу на звернення до суду з вимогою про накладення арешту на кошти платника податків, так і підстави для реалізації цього повноваження. Такими підставами є: 1) відсутність майна, за рахунок якого може бути погашений податковий борг; 2) недостатність такого майна для погашення суми податкового боргу через те, що балансова вартість цього майна менша за відповідну суму податкового боргу; 3) майно не може бути джерелом погашення податкового боргу.

В свою чергу, відсутність умов для застосування арешту коштів платника податків, передбачених пунктом 94.2 статті 94 ПК України, за наявності умов, встановлених підпунктом 20.1.33 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України, не може бути підставою для відмови у застосуванні арешту коштів на рахунках платника податків, оскільки норма підпункту 20.1.33 пункту 20.1 статті 20 ПК України є імперативною і обов`язковою до виконання.

Норми підпункту 20.1.33 пункту 20.1 статті 20 та пункту 94.2 статті 94 ПК України не заперечують за змістом одна одну, оскільки регулюють різні правовідносини. Норми пункту 94.2 ПК України визначають загальні підстави для застосування арешту як майна, так і коштів платника податків. Натомість підпункт 20.1.33 пункту 20.1 статті 20 ПК України регулює інше коло суспільних відносин, а саме питання накладення арешту виключно на кошти платника податків та інші цінності, що знаходяться у банках, причому в специфічній ситуації - за відсутності достатнього для погашення податкового боргу майна.

Таким чином, законодавець передбачив два види арешту майна в залежності від підстав та порядку його застосування: адміністративний арешт майна, в тому числі грошових коштів на банківському рахунку, як спосіб забезпечення виконання платником податків його обов`язків, визначених законом, який в залежності від виду майна застосовується за рішенням керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу або судовим рішенням; арешт коштів та інших цінностей платника податків, що знаходяться у банку, який застосовується за рішенням суду як спосіб забезпечення погашення податкового боргу, підставою для застосування якого є відсутність або недостатність у платника податків майна для погашення податкового боргу.

Разом з тим, сума коштів, на яку накладається арешт, не повинна перевищувати суму податкового боргу, право на стягнення якої наявне в органу державної податкової служби на момент прийняття судом рішення про застосування адміністративного арешту. Тобто, арешт може стосуватися лише тих коштів, які є необхідними для виконання певних зобов`язань платника податків, зокрема, щодо погашення податкового боргу.

Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 06.02.2020 у справі № 826/8691/16, від 06.06.2023 у справі №360/4856/20, від 18.10.2022 у справі №380/9147/21, від 25.01.2024 у справі №825/1982/18 і відповідно до частини п`ятої статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Поряд з цим, згідно із правовою позицією, викладеною в постанові Верховного Суду від 28.11.2021 у справі № 825/2351/18, підставою для накладення арешту на кошти та інші цінності такого платника податків, є сукупність таких обставин, як наявність у платника податкового боргу та відсутність (недостатність) у платника майна, достатнього для погашення такого боргу.

Суд наголошує, що у цій справі контролюючим органом доведено наявність у відповідача податкового боргу, а також надано належні та допустимі докази відсутності у відповідача майна, яке може бути джерелом погашення такого податкового боргу.

Оскільки у відповідача відсутнє майно, яке може бути використане як джерело погашення податкового боргу, суд погоджується з доводами позивача про можливість накладення арешту на кошти та інші цінності відповідача, що знаходяться у банку в межах суми податкового боргу в розмірі 1 798 060,66 грн.

Відповідно до частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Позивачем доведено суду правомірність заявлених вимог, а тому зважаючи на наведені вище норми законодавства та встановлені судом обставини справи, суд вважає, що позовні вимоги позивача щодо застосування заходів накладення арешту на кошти та інші цінності відповідача, в межах суми податкового боргу в розмірі 1 798 060,66 грн є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 244 КАС України суд під час ухвалення рішення вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати.

Частиною другою статті 139 КАС України визначено, що при задоволенні позову суб`єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб`єкта владних повноважень, пов`язані із залученням свідків та проведенням експертиз.

У матеріалах справи відсутні докази, які б свідчили про витрати суб`єкта владних повноважень, пов`язані із залученням свідків та проведенням експертиз, відтак, суд не стягує їх з відповідача.

Керуючись статтями 139, 243-246, 257, 262, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Податкового кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов Головного управління ДПС у Волинській області (43010, Волинська область, місто Луцьк, Київський майдан, будинок 4, ідентифікаційний код відокремленого підрозділу юридичної особи 44106679) до Товариства з обмеженою відповідальністю «СКІЛ ТРАСТ» (45407, Волинська область, місто Нововолинськ, вулиця Автобусна, будинок 8, ідентифікаційний код юридичної особи 38479781) про накладення арешту на кошти та інші цінності – задовольнити.

Накласти арешт на кошти та інші цінності Товариства з обмеженою відповідальністю «СКІЛ ТРАСТ», що знаходяться в банку, іншій фінансовій установі, небанківському надавачу платіжних послуг, емітенті електронних грошей в межах суми податкового боргу 1 798 060, 66 грн (один мільйон сімсот дев`яносто вісім тисяч шістдесят гривень 66 копійок).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя В.І. Смокович