Рішення від 11 червня 2026 р. у справі №120/12933/25 — Вінницький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Вінниця

12 червня 2026 р. Справа № 120/12933/25

Вінницький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Крапівницької Н.Л.,

розглянувши у письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом:

ОСОБА_1

до ІНФОРМАЦІЯ_1

про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И В :

До Вінницького окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії.

Позовні вимоги мотивовані протиправністю дій відповідача щодо відмови у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі п. 14 ч.1 ст. 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" військовозобов`язаному ОСОБА_1 .

У встановлений судом строк відповідачем відзив на позовну заяву подано не було, хоча копія ухвали про відкриття провадження від 19.09.2025 доставлена до його електронного кабінету в підсистемі "Електронний суд" 23.09.2025, що підтверджується відповідною довідкою.

Відтак, оскільки відповідач зареєстрований в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі, самостійно визначивши адресу електронної пошти для листування із ним, суд доходить висновку, що ухвала від 19.09.2025 вважається врученою відповідачу 23.09.2025 в електронній формі шляхом її направлення на офіційну електронну адресу.

Відповідно до ч. 6 ст. 162 КАС України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Ухвалою суду від 12.06.2026 відмовлено в задоволенні клопотання представника ІНФОРМАЦІЯ_1 про поновлення строку для подання відзиву на позовну заяву у справі №120/12933/25.

Суд, дослідивши матеріали справи, встановив наступне.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 перебуває на військовому обліку військовозобов`язаних ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Згідно свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 виданого 27.10.2009 року позивач є сином ОСОБА_2 та (прізвище до реєстрації шлюбів ОСОБА_2 ) та ОСОБА_1 .

Згідно зі свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 , виданого 21.10.1970 року ОСОБА_2 (наразі ОСОБА_2 ), ІНФОРМАЦІЯ_3 є донькою ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 .

Згідно до витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію шлюбу щодо підтвердження дошлюбного прізвища шлюб ОСОБА_2 та ОСОБА_6 зареєстровано 28 серпня 1988 року, прізвище до реєстрації шлюбу - ОСОБА_2 , прізвище після реєстрації шлюбу - ОСОБА_7 . Згідно свідоцтва про розірвання шлюбу серії НОМЕР_3 , виданого 20.04.1994 року шлюб між ОСОБА_6 та ОСОБА_7 розірвано.

Прізвище після розірвання шлюбу - ОСОБА_7 .

Згідно до витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію шлюбу щодо підтвердження дошлюбного прізвища шлюб ОСОБА_7 та ОСОБА_8 зареєстровано 21.11.2001 року, прізвище до реєстрації шлюбу - ОСОБА_7 , прізвище після реєстрації шлюбу - ОСОБА_2 . Згідно свідоцтва про розірвання шлюбу серії НОМЕР_4 виданого 22.12.2005 року шлюб між ОСОБА_8 та ОСОБА_2 розірвано.

Прізвище після розірвання шлюбу - ОСОБА_2 . В подальшому ОСОБА_2 іншого шлюбу не укладала.

Позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є онуком ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Згідно витягу з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи, номер витягу 105/25/339/В з 17.01.2025 року ОСОБА_4 є особою з інвалідністю першої групи та потребує догляду, є пенсіонером за віком, що підтверджено пенсійним посвідченням № НОМЕР_5 серії НОМЕР_6 від 26.02.2025 року.

Згідно довідки виданою Асоціацією органів самоорганізації населення м. Вінниці квартальний комітет/комітет мікрорайону "Центральний" №257 від 22.07.2025 року ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 проживає разом з онуком ОСОБА_1 за адресою АДРЕСА_1 .

Згідно Акту про встановлення факту здійснення особою постійного догляду від 24.07.2025 року за заявою ОСОБА_1 установлено, що за адресою АДРЕСА_1 , на момент обстеження підтверджується факт здійснення постійного догляду онуком ОСОБА_1 (позивач) за своїм дідом - ОСОБА_4 .

Шлюб між ОСОБА_5 та ОСОБА_4 розірвано ще 19.04.1977 року. В подальшому ОСОБА_4 іншого шлюбу не укладав.

Як зазначено в позовній заяві, рідна донька ОСОБА_4 - мати позивача - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 з 2022 року зареєстрована та постійно проживає у Республіці Фінляндія, а саме: за адресою АДРЕСА_2 ., що підтверджується засвідченою копією резиденції ОСОБА_2 з перекладом та довідкою про місце проживання ОСОБА_2 , що унеможливлює здійснення нею постійного догляду за власним батьком ОСОБА_4 , який є особою з інвалідністю першої групи та який потребує постійного догляду.

Також з матеріалів справи слідує, що згідно з актовими записам про народження із застосунку Дія наявні діти, які народились після розірвання шлюбу з колишньою дружиною ОСОБА_5 : ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_6 та ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_7 . Однак, ОСОБА_4 не вважає ОСОБА_9 та ОСОБА_10 своїми дітьми, оскільки вони народились після розірвання шлюбу, жодних родинних стосунків між ОСОБА_4 та останніми ніколи не підтримувалися, а їхнє місцезнаходження та інша інформація про них ОСОБА_4 невідома.

Позивач ОСОБА_1 на підставі пункту 14 частини 1 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та, у відповідності до Постанови Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року №560 «Про затвердження Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період», із змінами чинними на момент правовідносин, вперше 04.03.2025 року, позивач звернувся із письмовою заявою через Центр адміністративних послуг «Прозорий офіс» Вінницької міської ради до Голови комісії при ІНФОРМАЦІЯ_1 , згідно якої просив, відповідача надати відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації. До заяви позивач надав документи згідно Додатку 5 до постанови Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року №560 "Про затвердження Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період", в тому числі акт про встановлення факту здійснення особою постійного догляду (додаток 8) від 25.02.2025 року.

Відповідно до повідомлення відповідача від 07.03.2025 року №362/4088 вбачається, що Комісією при ІНФОРМАЦІЯ_1 за результатами розгляду заяви та підтвердних документів протоколом від 07.03.2025 року №19 прийняте рішення про відмову в наданні позивачу відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період та позивач підлягає призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період на загальних підставах. Причини відмови: у зв`язку з відсутністю документів, що підтверджують неможливість членів сім`ї першого ступеня споріднення (дружина, діти, у тому числі усиновлені) здійснювати постійний догляд за особою з інвалідністю І чи II групи відповідно до Додатку 5 до постанови Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року №560 "Про затвердження Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період".

Надалі позивач вдруге, 13.08.2025 року звернувся із письмовою заявою реєстраційний номер №371425033672 через Центр адміністративних послуг «Прозорий офіс» Вінницької міської ради до Голови комісії при ІНФОРМАЦІЯ_1 , згідно якої, просив відповідача надати відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації.

До заяви позивач надав документи згідно Додатку 5 до постанови Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року №560 "Про затвердження Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період", а саме: заява встановленого зразку, копію паспорту серії НОМЕР_7 та РНОКПП, копію військово- облікового документу, витяг з реєстру територіальної громади, копію свідоцтва про народження серії НОМЕР_8 на ім`я ОСОБА_1 ; копія свідоцтва про народження на ім`я ОСОБА_2 ( ОСОБА_2 ), свідоцтво про розірвання шлюбу серії НОМЕР_3 , витяг з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію шлюбу щодо підтвердження дошлюбного прізвища; свідоцтво про розірвання шлюбу серії НОМЕР_4 ; витяг з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію шлюбу щодо підтвердження дошлюбного прізвища, засвідчена копія резиденції ОСОБА_2 (дошлюбне прізвище ОСОБА_2 ), довідка про місце проживання, заява ОСОБА_2 про неможливість здійснення постійного догляду за батьком; акт про встановлення факту здійснення особою постійного догляду від 24.07.2025 року (додаток 8); паспорт серії НОМЕР_9 та РНОКПП на ім`я ОСОБА_4 , витяг з реєстру територіальної громади, витяг з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи ОСОБА_4 , рекомендації, які є частиною індивідуальної програми реабілітації особи з інвалідністю, додаток до форми №088-0., пенсійне посвідчення № НОМЕР_5 серії НОМЕР_6 від 26.02.2025 року на ім`я ОСОБА_4 , виписка із медичної картки амбулаторного (стаціонарного) хворого, довідка про місце проживання від 18.07.2025 року, довідка квартального комітету/комітету мікрорайону "Центральний" №257 від 22.07.2025 року. Також до заяви про надання відстрочки позивач додав нотаріально засвідчену заяву діда від 16.07.2025 року, у якій останній вказав, що із числа військовозобов`язаних членів його сім`ї другого ступеня споріднення для свого утримання (догляду) обирає позивача.

Однак, відповідно до повідомлення відповідача від 15.08.2025 року №362/11452 вбачається, що Комісією при ІНФОРМАЦІЯ_1 за результатами розгляду заяви та підтвердних документів протоколом від 15.08.2025 року №61, прийняте рішення про відмову в наданні позивачу відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період та позивач підлягає призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період на загальних підставах. Причини відмови: у зв`язку з відсутністю документів, що підтверджують неможливість члені сім`ї першого ступеня споріднення (дружина, діти, у тому числі усиновлені) здійснювати постійний догляд за особою з інвалідністю І чи II групи відповідно до Додатку 5 до постанови Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року №560 "Про затвердження Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період".

Вважаючи таку відмову протиправною, позивач звернувся з цим позовом до суду.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Частиною другою статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

З 24 лютого 2022 року Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", що затверджений Законом України від 24 лютого 2022 року №2102-ІХ, в Україні введено воєнний стан, який діє по теперішній час.

Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №69/2022 "Про загальну мобілізацію", що затверджений Законом України від 24 лютого 2022 року №2105-IX, оголошено проведення загальної мобілізації.

Законом України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" №3543-XII від 21.10.1993 (далі Закон України №3543-XII) встановлено правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, визначено засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов`язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (далі - підприємства, установи і організації), повноваження і відповідальність посадових осіб та обов`язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів.

Так, статтею 1 Закону України №3543-XII визначено, що мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.

Статтею 23 Закону України №3543-XII визначені категорії громадян, для яких встановлена відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації.

Так, зокрема, згідно пункту 14 частини першої статті 23 Закону України №3543-XII не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов`язані, члени сім`ї другого ступеня споріднення особи з інвалідністю I або II групи, зайняті постійним доглядом за нею (не більше одного та за умови відсутності членів сім`ї першого ступеня споріднення або якщо члени сім`ї першого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я, або рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи). У разі відсутності членів сім`ї першого та другого ступеня споріднення норма цього пункту поширюється на членів сім`ї третього ступеня споріднення особи з інвалідністю I або II групи.

Згідно з пунктом 1 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №154 від 23.02.2022 (далі - Положення №154), територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов`язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації.

Територіальні центри комплектування та соціальної підтримки утворюються в Автономній Республіці Крим, областях, мм. Києві та Севастополі, інших містах, районах, районах у містах.

Залежно від обсягів облікової, призовної та мобілізаційної роботи утворюються районні (об`єднані районні), міські (районні у містах, об`єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки (далі - районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки).

Територіальні центри комплектування та соціальної підтримки утворюються, ліквідуються, реорганізовуються Міноборони.

Відповідно до абзацу 9 пункту 11 Положення №154 районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, крім функцій, зазначених у пункті 9 цього Положення, оформляють для військовозобов`язаних, резервістів відстрочки від призову під час мобілізації, які надаються в установленому порядку, та проводять перевірку підстав їх надання, ведуть спеціальний облік військовозобов`язаних.

Постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 року №560 затверджено Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період (далі - Порядок №560), яким врегульовано процедуру надання військовозобов`язаним та резервістам відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період та її оформлення.

Пунктом 56 Порядку №560 встановлено, що відстрочка від призову на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період надається військовозобов`язаним з підстав, визначених статтею 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію".

Відповідно до п. 58 Порядку №560 за наявності підстав для одержання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період військовозобов`язані (крім заброньованих та посадових (службових) осіб, зазначених у підпунктах 16 - 23 пункту 1 додатка 5) особисто подають на ім`я голови комісії районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу заяву за формою, визначеною у додатку 4, до якої додаються документи, що підтверджують право на відстрочку, або копії таких документів, засвідчені в установленому порядку, зазначені у переліку згідно з додатком 5. Заява військовозобов`язаного підлягає обов`язковій реєстрації.

Згідно з пунктом 60 Порядку №560 комісія вивчає отримані заяву та підтвердні документи, оцінює законність підстав для надання відстрочки, за потреби готує запити до відповідних органів державної влади для отримання інформації, що підтверджує право заявника на відстрочку, або використовує інформацію з публічних електронних реєстрів.

Комісія зобов`язана розглянути отримані на розгляд заяву та документи, що підтверджують право на відстрочку, протягом семи днів з дати надходження, але не пізніше ніж протягом наступного дня від дати отримання інформації на запити до органів державної влади.

На підставі розгляду отриманих документів, комісія ухвалює рішення про надання або відмову у наданні відстрочки. Рішення комісії оформляється протоколом.

Про прийняте комісією рішення повідомляється засобами телефонного, електронного зв`язку або поштою заявнику не пізніше ніж на наступний день після ухвалення такого рішення.

У разі позитивного рішення військовозобов`язаному надається довідка із зазначенням строку відстрочки за формою, визначеною у додатку 6.

У разі відмови у наданні відстрочки військовозобов`язаному повідомляють письмово із зазначенням причин відмови за формою, визначеною у додатку 7. Таке рішення може бути оскаржене у судовому порядку.

Отже, Порядком №560 визначено чіткий алгоритм вчинення дій військовозобов`язаним та прийняття рішень територіальним центром комплектування та соціальної підтримки щодо питання надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації.

Додатком 5 Порядку №560 передбачено перелік документів, що підтверджують право на відстрочку.

Так, у випадку подання заяви про відстрочку на підставі пункту 14 частини першої статті 23 Закону України №3543-XII документами, що підтверджують право на відстрочку, зокрема, є:

- для військовозобов`язаного, який зайнятий постійним доглядом за членом сім`ї другого ступеня споріднення, який є особою з інвалідністю I чи II групи, - документи, що підтверджують родинні зв`язки другого ступеня споріднення (рідні брати та сестри, баба та дід з боку матері і з боку батька, онуки), один із таких документів, що підтверджує неможливість членів сім`ї першого ступеня споріднення (батьки, чоловік (дружина), діти, у тому числі усиновлені) здійснювати постійний догляд за особою з інвалідністю I чи II групи: довідка до акта огляду медико-соціальною експертною комісією за формою, затвердженою МОЗ, або витяг з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи, або висновок лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я про потребу члена сім`ї першого ступеня споріднення в постійному догляді за формою, затвердженою МОЗ, а також документи про отримання компенсації (допомоги, надбавки) на догляд або акт про встановлення факту здійснення особою постійного догляду (додаток 8);

- для особи, за якою здійснюється догляд, - один із таких документів, що підтверджує інвалідність особи: довідка до акта огляду медико-соціальною експертною комісією за формою, затвердженою МОЗ, або витяг з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи, або посвідчення, яке підтверджує відповідний статус, або пенсійне посвідчення чи посвідчення, що підтверджує призначення соціальної допомоги відповідно до Законів України "Про державну соціальну допомогу особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю", «Про державну соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію, та особам з інвалідністю", в яких зазначено групу та причину інвалідності, або довідка для отримання пільг особами з інвалідністю, які не мають права на пенсію чи соціальну допомогу, за формою, затвердженою Мінсоцполітики.

Так, відповідно до частини другої статті 3 Сімейного кодексу України сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки.

Згідно з частиною другою статті 64 Житлового кодексу України до членів сім`ї наймача належать дружина наймача, їх діти і батьки. Членами сім`ї наймача може бути визнано й інших осіб, якщо вони постійно проживають разом з наймачем і ведуть з ним спільне господарство.

Водночас, згідно зі статтею 1-1 Закону України «Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917- 1991 років» членами сім`ї є чоловік або дружина репресованої особи, діти репресованої особи, у тому числі повнолітні або усиновлені, батьки, вітчим, мачуха репресованої особи, усиновлювач, опікун, піклувальник, а також інші родичі або особи, які на момент здійснення репресій проживали з репресованою особою однією сім`єю і були пов`язані спільним побутом.

Стаття 10 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» передбачає, що до членів сімей загиблих (померлих) ветеранів війни, зазначених у цій статті, належать, зокрема, батьки; діти, які не мають (і не мали) своїх сімей; діти, які мають свої сім`ї, але стали особами з інвалідністю до досягнення повноліття; діти, обоє з батьків яких загинули або пропали безвісти; утриманці загиблого (померлого), яким у зв`язку з цим виплачується пенсія.

Пункт 70 частини першої статті 1 Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення» визначає, що члени сім`ї - чоловік/дружина або прирівняні до них особи, син, дочка, пасинок, падчерка, усиновлена особа, особа, яка перебуває під опікою або піклуванням, зять та невістка і прирівняні до них особи, батько, мати, вітчим, мачуха, усиновлювачі, опікуни чи піклувальники.

Підпунктом 14.1.263 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначено, що членами сім`ї фізичної особи другого ступеня споріднення для цілей розділу IV цього Кодексу вважаються її рідні брати та сестри, її баба та дід з боку матері і з боку батька, онуки.

Отже, сімейне та житлове законодавство пов`язує належність до членів сім`ї з фактом спільного проживання, спільного побуту та наявністю взаємних прав і обов`язків. Водночас інші законодавчі акти, зокрема у сфері соціального забезпечення, оподаткування тощо, визначають коло членів сім`ї значно ширше, не обмежуючи його виключно фактом спільного проживання.

Тому, одна і та сама особа, в межах різних правовідносин, може визнаватися членом сім`ї або не визнаватися таким залежно від функціонального призначення відповідної норми.

Використовуючи у тексті Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», поняття «член сім`ї першого чи другого ступеня споріднення», законодавець не надав його нормативного визначення.

Як свідчать матеріали справи позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 є онуком ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Рідна донька ОСОБА_4 - мати позивача - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 з 2022 року зареєстрована та постійно проживає у Республіці Фінляндія, а саме, за адресою АДРЕСА_2 ., що підтверджується засвідченою копією резиденції ОСОБА_2 з перекладом та довідкою про місце проживання ОСОБА_2 , що унеможливлює здійснення нею постійного догляду за власним батьком ОСОБА_4 , який є особою з інвалідністю першої групи та який потребує постійного догляду.

Згідно до витягу з Рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи, номер витягу 105/25/339/В з 17.01.2025 року рідний дід позивача ОСОБА_4 , є особою з інвалідністю першої групи та потребує догляду, є пенсіонером за віком, що підтверджено пенсійним посвідченням № НОМЕР_5 серії НОМЕР_6 від 26.02.2025 року.

Згідно довідки виданою Асоціацією органів самоорганізації населення м. Вінниці квартальний комітет/комітет мікрорайону "Центральний" №257 від 22.07.2025 року ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 проживає разом з онуком ОСОБА_1 за адресою АДРЕСА_1 .

Факт здійснення позивачем догляду за дідусем підтверджується Актом про встановлення факту здійснення особою постійного догляду від 24.07.2025 року, складений за заявою ОСОБА_1 , і яким установлено, що за адресою АДРЕСА_1 , на момент обстеження, підтверджується факт здійснення постійного догляду онуком ОСОБА_1 за своїм дідом - ОСОБА_4 .

На підставі викладеного, судом встановлено, що позивач є особою, яка здійснює догляд за своїм дідусем (членом сім`ї другого ступеня споріднення), яка є особою з інвалідністю І групи та потребує постійного догляду.

Під поняттям «відсутність інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення» слід розуміти не лише їх формальну (юридичну) відсутність, а й відсутність таких осіб у фактичному розумінні, тобто, відсутність реальності можливості здійснення ними постійного догляду за особою, яка цього потребує.

Судом установлено, що ОСОБА_4 є особою з інвалідністю I групи та потребує постійного стороннього догляду. Позивач ОСОБА_1 , який є онуком ОСОБА_4 та належить до членів сім`ї другого ступеня споріднення, фактично здійснює такий догляд, що підтверджується актом про встановлення факту здійснення особою постійного догляду.

Наявність у матеріалах справи відомостей про осіб ОСОБА_9 та ОСОБА_10 сама по собі не свідчить про можливість здійснення ними догляду за ОСОБА_4 . Зі встановлених обставин вбачається, що останній не підтримує з ними жодних родинних зв`язків, не володіє інформацією про їх місце проживання та місцезнаходження, а тому фактично вони не беруть участі у забезпеченні догляду за особою з інвалідністю.

Водночас, саме позивач забезпечує постійний догляд за ОСОБА_4 , що підтверджено належними та допустимими доказами. Інших осіб, які б фактично здійснювали такий догляд або могли його забезпечувати, судом не встановлено.

З огляду на соціальну спрямованість спірної норми та необхідність забезпечення безперервного догляду за особою з інвалідністю I групи, суд доходить висновку, що формальна наявність відомостей про дітей ОСОБА_4 без підтвердження їх участі у догляді та можливості його здійснювати не може бути підставою для позбавлення позивача права на відстрочку.

Крім того, відповідач не надав доказів реального існування осіб, які могли б здійснювати догляд замість позивача, а тому сумніви щодо можливості забезпечення такого догляду мають оцінюватися з урахуванням принципу захисту прав особи з інвалідністю та фактично сформованих сімейних відносин.

Суд враховує, що відповідно до засад адміністративного судочинства обов`язок доказування правомірності прийнятого рішення покладається на суб`єкта владних повноважень. Водночас відповідачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження того, що ОСОБА_9 та ОСОБА_10 фактично підтримують сімейні відносини з ОСОБА_4 , здійснюють або мають реальну можливість здійснювати постійний догляд за ним.

Саме лише посилання на наявність осіб, які можуть перебувати у першому ступені споріднення з особою з інвалідністю, без надання доказів їх фактичної участі у догляді, місця проживання, зв`язку з особою, яка потребує догляду, та можливості виконувати відповідні обов`язки, не спростовує встановленого факту здійснення такого догляду позивачем.

При цьому відповідачем не доведено, що існують інші особи, які фактично забезпечують або можуть забезпечити постійний догляд за ОСОБА_4 , тоді як матеріалами справи підтверджено, що такий догляд здійснюється саме ОСОБА_1 .

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що заяву позивача про надання відстрочки від призову під час мобілізації відповідач розглянув без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, що свідчить про протиправність рішення ІНФОРМАЦІЯ_1 від 15.08.2025 року, оформлене протоколом Комісії з розгляду питань надання військовозобов`язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації від 15.08.2025 №61.

Крім того, ухвалюючи рішення, суд ураховує, що відстрочка від призову близьких родичів осіб з інвалідністю пов`язана з особливими потребами щодо сторонньої підтримки або обмеженими можливостями самої особи з інвалідністю, яка обумовлена станом здоров`я. І коли йдеться про інтереси осіб з інвалідністю, то держава має певні міжнародні зобов`язання з цих питань.

Конвенція ООН про права осіб з інвалідністю передбачає зобов`язання держави з вжиття заходів до захисту таких осіб від дискримінації. Це стосується будь-якої з можливих форм дискримінації - як прямої, так і непрямої. Відповідні положення також відображені у статті 2 Закону України Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні, згідно якої особою з інвалідністю є особа зі стійким розладом функцій організму, що при взаємодії із зовнішнім середовищем може призводити до обмеження її життєдіяльності, внаслідок чого держава зобов`язана створити умови для реалізації нею прав нарівні з іншими громадянами та забезпечити її соціальний захист.

Загроза дискримінації осіб з інвалідністю походить від вразливого становища, коли такі особи через певний стан (стійкий розлад функцій організму) не можуть самостійно реалізувати ті чи інші власні потреби і потребують сторонньої допомоги.

Закон України «Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні» визначає непряму дискримінацію як ситуацію, за якої внаслідок реалізації чи застосування формально нейтральних правових норм, критеріїв оцінки, правил, вимог чи практики для особи та/або групи осіб за їх певними ознаками виникають менш сприятливі умови або становище порівняно з іншими особами та/або групами осіб, крім випадків, коли їх реалізація чи застосування має правомірну, об`єктивно обґрунтовану мету, способи досягнення якої є належними та необхідними.

Тобто, позбавлення особи з інвалідністю підтримки з боку близьких осіб ставить таку особу в очевидно менш сприятливе становище у порівнянні з іншими особами і може бути кваліфіковане як непряма дискримінація.

З огляду на викладене, ненадання позивачу відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, передбаченої пунктом 14 частини першої статті 23 Закону може призвести до позбавлення особи з інвалідністю І групи підтримки з боку інших осіб та ставить її в очевидно менш сприятливе становище у порівнянні з іншими особами, оскільки за станом здоров`я він потребує догляду, а єдина особа, яка такий догляд фактично здійснює є його онук.

Враховуючи наведене, з метою захисту прав та інтересів як позивача, так і особи, за якою він здійснює постійний догляд, суд вважає, що належним та достатнім способом захисту є зобов`язання відповідача прийняти рішення щодо надання відстрочки від призову на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період з підстав, визначених п.14 ч.1 ст.23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", з урахуванням правових висновків суду.

Ухвалюючи таке рішення, суд враховує практику Європейського суду з прав людини, який у рішенні від 13.01.2011 (остаточне) по справі "Чуйкіна проти України" (CASE OF CHUYKINA v. UKRAINE) (Заява №28924/04) констатував, що процесуальні гарантії, викладені у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод забезпечують кожному право звертатися до суду з позовом щодо своїх цивільних прав та обов`язків.

Таким чином, стаття 6 Конвенції втілює "право на суд", в якому право на доступ до суду, тобто право ініціювати в судах провадження з цивільних питань становить один з його аспектів (див. рішення від 21 лютого 1975 року у справі "Голдер проти Сполученого Королівства" (Golder v. the United Kingdom), пп. 28 - 36, Series A №18).

Крім того, порушення судового провадження саме по собі не задовольняє усіх вимог пункту 1 статті 6 Конвенції. Ціль Конвенції гарантувати права, які є практичними та ефективними, а не теоретичними або ілюзорними. Право на доступ до суду включає в себе не лише право ініціювати провадження, а й право отримати "вирішення" спору судом. Воно було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави дозволяла особі подати до суду цивільний позов без гарантії того, що справу буде вирішено остаточним рішенням в судовому провадженні.

Відповідно до положень статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з нормами частин першої, другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані позивачем, суд дійшов висновку, про наявність підстав для задоволення даного адміністративного позову.

Розподіл судових витрат здійснюється відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись ст.ст. 73-77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 від 15.08.2025 №61 про відмову у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації ОСОБА_1 на підставі пункту 14 частини 1 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

Зобов`язати Комісію ІНФОРМАЦІЯ_1 прийняти рішення щодо надання ОСОБА_1 відстрочки від призову на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період з підстав, визначених п.14 ч.1 ст.23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", з урахуванням правових висновків суду.

Стягнути на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 1211,20 (одна тисяча двісті одинадцять гривень двадцять копійок) за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення (ухвалу) суду або якщо розгляд справи здійснювався в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Інформація про учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_3 ; адреса проживання постійного: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_10 )

Відповідач: ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_4 , код ЄДРПОУ НОМЕР_11 )

Суддя підпис Крапівницька Н. Л.

Згідно з оригіналом Суддя

Секретар: