Додаткове рішення від 11 червня 2026 р. у справі №120/4176/26 — Вінницький окружний адміністративний суд

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

12 червня 2026 р. Справа № 120/4176/26

Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Бошкової Ю.М., розглянувши у письмовому порядку за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання притиправними дій, зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити дії.

Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 01.06.2026 позовні вимоги задоволено.

Визнано протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо взяття на облік ОСОБА_1 .

Визнано протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо невнесення до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів відомостей про непридатність до військової служби та про виключення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з військового обліку на підставі довідки військово - лікарської комісії при ІНФОРМАЦІЯ_3 № 78/7/3/06 від 13.04.2022.

Стягнуто на користь ОСОБА_1 сплачений при зверненні до суду судовий збір в сумі 1331,20 грн. (одна тисяча триста тридцять одна гривня двадцять копійок) за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 .

05.06.2026 позивачем подано заяву, в якій він просив ухвалити додаткове рішення в частині зобов`язання ІНФОРМАЦІЯ_4 внести до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів відомості про непридатність позивача до військової служби та про його виключення з військового обліку та вирішити питання про стягнення з відповідача понесених судових витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 10000 грн.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 252 Кодексу адміністративного судочинства України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо щодо однієї із позовних вимог, з приводу якої досліджувалися докази, чи одного з клопотань не ухвалено рішення.

Відповідно до частин 3, 5 статті 252 КАС України, суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може розглянути питання ухвалення додаткового судового рішення в судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви. Додаткове рішення або ухвала про відмову у прийнятті додаткового рішення можуть бути оскаржені.

Зважаючи на те, що розгляд справи та прийняття в ній рішення по суті спору здійснювалось у письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження, а також приймаючи до уваги, яке саме з питань залишилось не вирішеним, суд приходить до висновку про розгляд та вирішення поданої представником позивача заяви в письмовому провадженні, без виклику (повідомлення) учасників справи.

Суд зазначає, що додаткове судове рішення є засобом усунення неповноти судового рішення (постанови чи ухвали), внаслідок якої залишилися не вирішені певні вимоги позивача, з приводу яких досліджувалися докази, зокрема в даному випадку одна з позовних вимог, оцінка якій надавалась в мотивувальній частині рішення, однак стосовно якої не ухвалено рішення в резолютивній частині.

Як слідує з матеріалів справи, окрім задоволених позовних вимог, позивачем також заявлялася вимога щодо зобов`язання ІНФОРМАЦІЯ_1 внести до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів згідно Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів» відомості про непридатність ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , до військової служби та виключення його з військового обліку на підставі п. 3 ч. 6 ст. 37 Закону № 2232-XII відповідно до запису у його паперовому військово-обліковому документі, згідно якого ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , визнано непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку на підставі довідки військово-лікарської комісії при ІНФОРМАЦІЯ_5 №78/7/3/06 від 13.04.2022 року.

В рішенні Вінницького окружного адміністративного суду від 01.06.2026 року суд дійшов висновку про протиправність дії ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо взяття на облік ОСОБА_1 ; та бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо невнесення до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів відомостей про непридатність до військової служби та про виключення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з військового обліку на підставі довідки військово - лікарської комісії при ІНФОРМАЦІЯ_3 № 78/7/3/06 від 13.04.2022.

Крім того в ході судового розгляду суд дійшов висновку, що "ефективним засобом захисту порушеного права позивача буде саме зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_6 внести до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів відомості про непридатність позивача до військової служби та про його виключення з військового обліку".

Однак, відповідні вимоги не були відображені в резолютивній частині рішення, а тому, вважаю за можливе ухвалити додаткове рішення в цій частині.

Окрім того, у поданій заяві про ухвалення додаткового рішення, представник позивача просить вирішити питання про стягнення з відповідача понесених судових витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 10000 грн.

Частиною 1 статті 132 КАС України визначено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до частини 3 статті 132 КАС України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) витрати сторін та їх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; 3) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Пунктом 1 частини 3 статті 132 КАС України встановлено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

При цьому, положеннями частини 6 та 7 статті 134 КАС України визначено, що у разі недотримання вимог частини 5 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Частинами 1 та 2 статті 134 КАС України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (частина 3 статті 134 КАС України).

Приписами частини 4-6 статті 134 КАС України передбачено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Водночас в силу вимог частини 7 статті 134 КАС України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до частин 7, 9 статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Системний аналіз вказаних законодавчих положень дозволяє суду дійти висновку, що стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень підлягають компенсації документально підтверджені судові витрати, до складу яких входять, в тому числі витрати, пов`язані з оплатою професійної правничої допомоги. Склад та розміри витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі: сторона, яка бажає компенсувати судові витрати повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона має право подати заперечення щодо не співмірності розміру таких витрат. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги та інші документи, що свідчать про витрати сторони, пов`язані із наданням правової допомоги. При цьому на суд покладається обов`язок перевірити розмір цих витрат на предмет їх обґрунтованості та пропорційності.

Судом встановлено, що на підтвердження понесення витрат на правничу допомогу представником позивача надано ордер, копію договору про надання правничої допомоги від 23.03.2026 №23/03, квитанцію про оплату послуг адвоката від 24.03.2026 на суму 10000 грн.

Так, за умовами договору від 23.03.2026 про надання правничої допомоги, укладеного між позивачем та адвокатом Павлюком С.В., адвокат зобов`язується надати юридичні послуги у Вінницькому окружному адміністративному суді у справі щодо виключення його з військового обліку.

Порядок оплати наданих адвокатом послуг визначається розділі 4 цього договору, згідно якого гонорар адвоката складається у розмірі 10000 грн.

Як зазначено у статті 30 Законом України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" від 5 липня 2012 року № 5076-VI № 5076-VI гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини.

Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі №922/1964/21 зауважено, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність. Подібний висновок викладений і у пункті 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц, пункт 5.40 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18).

Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі "East/West Alliance Limited" проти України" від 23 січня 2014 року (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява № 19336/04, § 268). Відповідно до іншого рішення ЄСПЛ у справі "Лавентс проти Латвії" відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Отже, при визначенні суми відшкодування витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, необхідно виходити з реальності цих витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, з огляду на конкретні обставини справи.

В даному випадку суд вважає, що визначена вартість наданих послуг правової допомоги в цій справі в загальному розмірі 10000 грн. не є співмірною з обсягом та характером таких послуг. Зокрема, суд враховує те, що дана справа є справою незначної складності, що розглядається судом в порядку спрощеного позовного провадження (без виклику сторін), що свідчить про відсутність значних часових витрат адвоката на представництво інтересів клієнта у суді. Крім того суд вказує на те, що дана справа не характеризується наявністю виключної правової проблеми, не вимагає встановлення значного обсягу фактичних обставин, що потребувало б подання великої кількості доказів та вжиття дій щодо їх збирання, тобто вивчення та оформлення позовної заяви не вимагало для адвоката витрачання такого значного часу та зусиль. Отже, визначена сторонами вартість адвокатських послуг у цій справі в розмірі 10000 грн. з точки зору суду є дещо перебільшеною.

За таких обставин, суд за наслідками здійсненої оцінки розміру судових витрат, понесених позивачем у зв`язку з розглядом цієї справи через призму критеріїв, встановлених частиною п`ятою статті 134, частиною дев`ятою статті 139 КАС України, керуючись принципом справедливості, виходячи із фактичного обсягу наданих адвокатом послуг правової допомоги, характером та предметом даного спору, приходить до висновку про можливість зменшення розміру витрат в даній справі до 5000 грн. Суд вважає, що така сума компенсації судових витрат на професійну правничу допомогу в повній мірі відповідатиме критеріям співмірності та вимогам розумності.

Враховуючи наведене, заява представника позивача про ухвалення додаткового судового рішення підлягає частковому задоволенню.

Керуючись ст.ст. 132, 139, 248, 252, 255, 295 КАС України, -

ВИРІШИВ:

Заяву представника позивача ухвалення додаткового рішення задовольнити частково.

Ухвалити додаткове рішення.

Зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_7 внести до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів відомості про непридатність ОСОБА_1 до військової служби та про його виключення з військового обліку.

Стягнути на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5000 грн. (п`ять тисяч гривень) за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 .

У задоволенні решти вимог заяви - відмовити.

Додаткове рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 КАС України.

Відповідно до статті 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення (ухвалу) суду або якщо розгляд справи здійснювався в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Інформація про учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ).

Відповідач: ІНФОРМАЦІЯ_7 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ).

Додаткове рішення суду складене 12.06.2026.

Суддя Бошкова Юлія Миколаївна