Постанова від 11 червня 2026 р. у справі №742/1696/26 — Чернігівський апеляційний суд

Справа № 742/1696/26 Головуючий у 1 інстанції ФетісоваН. В.

Провадження № 33/4823/546/26

Категорія - ч.1 ст.130 КУпАП

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 червня 2026 року місто Чернігів

Чернігівський апеляційний суд в складі головуючого судді Сиволапа Д.С., з участю особи, яка притягується до адміністративної відповідальності – ОСОБА_1 , захисника – Марковича А.Ю. розглянувши у відкритому судовому засіданні, справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою захисника Марковича А.Ю. в інтересах ОСОБА_1 на постанову Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 12 квітня 2026 року,

ВСТАНОВИВ:

Цією постановою:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , житель АДРЕСА_1 ,

притягнутий до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП та на нього накладено стягнення у виді штрафу у розмірі 17000 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави 665,60 грн. судового збору.

Місцевим судом встановлено, що о 15 год. 24 хв. 13 березня 2026 року, у м. Прилуки Чернігівської області по вул. Костянтинівській, 115, ОСОБА_1 керував транспортним засобом «Infiniti Q50», д.н.з. НОМЕР_1 , з явними ознаками наркотичного сп`яніння, а саме: виражене тремтіння пальців рук, поведінка, що не відповідає обстановці, неприродна блідість. Від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння у встановленому законом порядку відмовився, чим порушив вимоги п.2.5 Правил дорожнього руху.

Не погодившись із рішенням суду, захисник Маркович А.Ю. в інтересах ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просив постанову місцевого суду скасувати та закрити провадження за відсутністю події та складу адміністративного правопорушення. В обґрунтування апеляційної скарги посилається на те, що з урахуванням практики ЄСПЛ, усі докази, отримані після безпідставної зупинки транспортного засобу, є недопустимими та не можуть бути покладені в основу рішення у справі. Жодних ознак, які б вказували на наявність у ОСОБА_2 відповідного стану, у поведінці останнього не простежувалося, отже ознаки повинні бути очевидними, а не удаваними. Зазначає, що фактичної відмови від проходження огляду на стан сп`яніння з боку ОСОБА_1 не було, а мала місце відмова пересуватись у службовому автомобілі працівників поліції разом із невідомою особою. Вказує, що судом першої інстанції не враховано, що одразу після складання протоколу ОСОБА_1 самостійно прибув до КНП «Прилуцька центральна міська лікарня» та пройшов медичний огляд за результатами якого було складено висновок про відсутність у ОСОБА_1 ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння. При цьому, найближчим закладом охорони здоров`я, уповноваженим проводити огляд водіїв на стан наркотичного сп`яніння, є саме КНП «Прилуцька центральна міська лікарня», а не Прилуцька ЛІЛ, до якої пропонували проїхати поліцейські для проходження огляду.

Апелянт, посилаючись на ст.62 Конституції України, наголошує, що всі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Будучи повідомленими судом апеляційної інстанції про час та місце розгляду справи, ОСОБА_1 та його захисник адвокат Маркович А.Ю. в судове засідання не з`явились.

Від захисника надійшла заява про відкладення розгляду справи в зв`язку із поданням клопотання про виклик свідків та тим, що він приймає участь у слідчих діях, а саме у допиті підозрюваної ОСОБА_3 в приміщенні СУ ГУНП в Чернігівської області.

Апеляційний суд звертає увагу на те, що подання письмового клопотання про виклик свідка не є поважною причиною неприбуття в судове засідання, особи яка притягується до адміністративної відповідальності та її захисника, оскільки останнім заздалегідь не відомо чи буде таке клопотання задоволено судом. Крім того при розгляді даного клопотання суд насамперед вислуховує доводи осіб, які його заявили, що є неможливим при їх неявці в судове засідання.

Також є безпідставними доводи захисника про неможливість прибуття до суду через його участь у слідчих діях в кримінальному провадженні.

Так, на підтвердження доводів свого клопотання захисником надано копію повістки старшого слідчого СУ ГУНП Сухомлин І.В. про виклик ОСОБА_3 на допит до СУ ГУНП в Чернігівській області по проспекту Перемоги 74 в м. Чернігові на 11-00 год. 12 червня 2026 року.

На думку суду участь захисника у даній слідчій дії о 11-00 год. в адміністративній будівлі, що розташована на відстані кількасот метрів від будівлі Чернігівського апеляційного суду, жодним чином не перешкоджає його участі в засіданні апеляційного суду, призначеному на 08-30 год. того ж дня.

Крім того апеляційний суд звертає увагу на те, що неявка в судове засідання захисника не є достатньою підставою для неявки до суду особи, яка притягується до адміністративної відповідальності.

Відповідно до ч. 6 ст. 294 КУпАП неявка в судове засідання особи, яка подала скаргу, інших осіб, які беруть участь у провадженні у справі про адміністративне правопорушення, не перешкоджає розгляду справи, крім випадків, коли є поважні причини неявки або в суду відсутня інформація про належне повідомлення цих осіб.

За таких обставин є недоведеною наявність поважних причин неявки ОСОБА_1 та його захисника адвоката Марковича А.Ю. в засідання апеляційного суду, а отже суд для дотримання розумних строків розгляду справи вважає можливим провести її розгляд без участі сторін.

Наведений висновок апеляційного суду узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини, аналіз якої свідчить про те, що відсутність особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, під час розгляду справи судом апеляційної інстанції не може автоматично вважатися порушенням п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

У задоволенні клопотання про виклик свідка ОСОБА_4 слід відмовити через необґрунтованість. Так, у клопотанні про його виклик не вказано на предмет чого необхідно отримати пояснення від свідка, а є посилання лише на загальні фрази про необхідність всебічного, повного і об`єктивного з`ясування обставин справи. В адміністративному матеріалі даний свідок не фігурує, в суді першої інстанції він не допитувався та відповідне клопотання про його допит не заявлялось, а отже доцільність допиту даної особи на даній стадії судового розгляду видається сумнівною та не відповідає завданням апеляційного перегляду судового рішення.

Перевіривши матеріали справи та доводи скарги, апеляційний суд приходить до наступного висновку.

Відповідно ст.ст. 245, 251, 252, 280, 283 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідків, а також іншими документами.

Як зазначено у протоколі про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №614040 від 13.03.2026, водій ОСОБА_1 , 13 березня 2026 року о 15 год. 24 хв. у м. Прилуки Чернігівської області по вул. Костянтинівській, буд. 115, керував транспортним засобом «Infiniti Q50», д.н.з. НОМЕР_1 , з явними ознаками наркотичного сп`яніння, а саме: виражене тремтіння пальців рук, поведінка, що не відповідає обстановці, неприродна блідість. Від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння у встановленому законом порядку відмовився, чим порушив вимоги п.2.5 Правил дорожнього руху, за що відповідальність передбачена ч.1 ст. 130 КУпАП (а.с. 5).

Отже, даний протокол є документом, що фактично містить твердження компетентного державного органу про вчинення особою адміністративного правопорушення та одночасно є одним з джерел доказів, у силу положень ст. 251 КУпАП.

З переглянутого апеляційним судом відеозапису з нагрудної камери поліцейського вбачається, що працівниками поліції був зупинений автомобіль під керуванням ОСОБА_1 . Причиною зупинки транспортного засобу було порушення ПДР, а саме не ввімкнення попереджувального сигналу при здійсненні маневру повороту ліворуч. Під час перевірки документів та спілкування з водієм, виникли підозри про перебування останнього у стані наркотичного сп`яніння та поліцейським повідомлені ознаки наркотичного сп`яніння, а саме: виражене тремтіння пальців рук, поведінка, що не відповідає обстановці та неприродна блідість обличчя. Поліцейський запропонував пройти огляд на стан наркотичного сп`яніння, проте водій відмовився. Погоджувався проїхати самостійно, чи з умовою щоб працівник поліції сів за кермо його транспортного засобу, чи сіла за кермо його авто інша особа. Від проходження огляду в медичному закладі з працівниками поліції, відмовився. Після цього поліцейський роз`яснив наслідки відмови від проходження огляду на стан сп`яніння та склав адміністративний протокол відносно ОСОБА_1 за ст. 130 КУпАП, який потім оголосив останньому.

Апеляційним судом не встановлено порушень порядку проведення огляду на стан наркотичного сп`яніння, визначеного Інструкцією. Також, відсутні обставини, які б доводили упередженість або будь-яку зацікавленість працівників поліції у результатах розгляду справи або притягненні особи до адміністративної відповідальності.

Посилання апелянта на те, що у поліцейських не було підстав вимагати від ОСОБА_1 пройти огляд на стан наркотичного сп`яніння, посилаючись на відсутність ознак наркотичного сп`яніння, є неспроможними.

Так, відповідно до вимог 2.5 Правил дорожнього руху, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306 водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Відповідно до п.1.3 ПДР учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил.

Статтею 130 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Згідно ст. 12 Закону України «Про заходи протидії незаконному обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів та зловживанню ними» особа, відносно якої до закладів охорони здоров`я, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів і прекурсорів, протидії їх незаконному обігу Національної поліції надійшла інформація від установ, підприємств, організацій, засобів масової інформації або окремих громадян про те, що вона незаконно вживає наркотичні засоби або психотропні речовини чи перебуває у стані наркотичного сп`яніння, підлягає медичному огляду.

Факт незаконного вживання наркотичних засобів або психотропних речовин встановлюється на підставі показань свідків, наявності ознак наркотичного сп`яніння, результатів медичного огляду, а також тестів на вміст наркотичного засобу або психотропної речовини в організмі особи.

Встановлення наявності стану наркотичного сп`яніння внаслідок незаконного вживання наркотичних засобів або психотропних речовин є компетенцією лише лікаря, на якого покладено обов`язки щодо проведення медичного огляду (обстеження).

Згідно з п. 4 Розділу І Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», затвердженої спільним наказом МВС та МОЗ України від 09 листопада 2015 року № 1452/735 та зареєстрованої Міністерстві юстиції України 11 листопада 2015 року за № 1413/27858 «ознаками наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, є:

- наявність однієї чи декількох ознак стану алкогольного сп`яніння (крім запаху алкоголю з порожнини рота);

- звужені чи дуже розширені зіниці, які не реагують на світло;

- сповільненість або навпаки підвищена жвавість чи рухливість ходи, мови;

- почервоніння обличчя або неприродна блідість».

Пунктом 12 Розділу ІІ вказаної Інструкції визначено, що «у разі наявності підстав вважати, що водій транспортного засобу перебуває у стані наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, згідно з ознаками, визначеними в пункті 4 розділу I цієї Інструкції, поліцейський направляє цю особу до найближчого закладу охорони здоров`я».

Таким чином, огляд водія на стан наркотичного сп`яніння за наявності відповідних обґрунтованих підозр можливий лише лікарем-наркологом у найближчому уповноваженому закладі охорони здоров`я за направленням поліцейського.

Більше того, поліцейський фактично виявляє ознаки стану наркотичного сп`яніння у водія транспортного засобу у залежності від власного їх розуміння. Наявність ознак наркотичного сп`яніння самі по собі не означають, що особа перебуває в стані наркотичного сп`яніння.

Виявлені поліцейським у ОСОБА_1 ознаки наркотичного сп`яніння, були вказані в направленні на огляд, зокрема, виражене тремтіння пальців рук, поведінка, що не відповідає обстановці, неприродна блідість обличчя (а.с.6).

Твердження сторони захисту про те, що виявлені у ОСОБА_1 працівниками поліції ознаки наркотичного сп`яніння були удаваними, на висновки суду не впливають.

Так, жодним нормативних документом не передбачено обов`язкового проведення працівниками поліції попереднього медичного (домедичного) обстеження водія на предмет виявлення у нього певних ознак наркотичного сп`яніння, та не закріплено відповідну процедуру.

Натомість ознаки такого сп`яніння виявляються поліцейськими безпосередньо в процесі спілкування з водієм та перевірки наданих ним документів.

З відеозапису вбачається, що саме під час спілкування з водієм поліцейські вказали на наявність у нього певних ознак наркотичного сп`яніння.

Вищевказане свідчить про підставність подальших вимог поліцейських щодо проходження водієм медичного огляду.

Як убачається з матеріалів справи, працівники поліції діяли відповідно до вимог закону та після виявлення у ОСОБА_1 ознак наркотичного сп`яніння запропонували останньому пройти відповідний огляд у закладі охорони здоров`я, проте він відмовився.

Крім того, на відеозаписі не зафіксовано будь-якого тиску з боку працівників поліції на ОСОБА_1 , ні під час відмови останнього від проходження огляду, ні під час складання протоколу про адміністративне правопорушення.

Отже, у працівників поліції були обґрунтовані підстави вважати, що ОСОБА_1 , під час керування транспортним засобом, перебував з явними ознаками наркотичного сп`яніння.

Посилання апелянта щодо незаконної зупинки транспортного засобу працівниками патрульної поліції не знайшли свого підтвердження, оскільки з огляду на правовий аналіз норм Правил дорожнього руху, незгода водія із причинами зупинки або ненадання працівниками поліції доказів вчинення правопорушення, не позбавляє водія обов`язку на вимогу працівників поліції пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння.

Разом з тим з матеріалів справи слідує, що підставою для зупинки автомобіля під керуванням ОСОБА_1 стало вчинення ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 122 КУпАП (не ввімкнення попереджувального сигналу при здійсненні маневру повороту ліворуч), за що його було притягнуто до відповідальності. Отже зупинка транспортного засобу відбулась на підставі п.1.ч.1 ст. 35 Закону України «Про Національну поліцію».

Доводи захисника про те, що ОСОБА_1 не відмовлявся від проходження медичного огляду на стан сп`яніння, а мала місце відмова пересуватись у службовому автомобілі працівників поліції разом із невідомою особою у військовій формі (вочевидь представника ТЦК та СП), суд вважає надуманими, через принципово різну правову та інституційну відмінність відповідних процедур (огляд на стан сп`яніння та облік військовозобов`язаних), які проводяться різними органами та не є пов`язаними між собою.

Крім того, жодним чинним нормативним документом не передбачена можливість прибуття на власних транспортних засобах для проходження медичного огляду водіїв щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння.

Натомість ч.1 ст. 266 КУпАП прямо визначено, що такі водії підлягають відстороненню від керування транспортними засобами та подальшому огляду на стан відповідного сп`яніння.

Крім того жодним нормативним актом не передбачена можливість того щоб працівник поліції виконував функцію керування транспортним засобом, водій якого підозрюється у перебуванні в стані сп`яніння, з метою доставки такого водія на огляд. Так, навіть евакуація транспортних засобів, що перешкоджають дорожньому руху, здійснюється не шляхом керування ними поліцейськими, а за допомогою спеціалізованих евакуаторів.

За таких обставин, дії водія ОСОБА_1 у вигляді відмови прослідувати на патрульному автомобілі поліцейських до медичного закладу для проведення огляду на стан сп`яніння, апеляційний суд розцінює саме як відмову від проходження відповідного медичного огляду під надуманим приводом, з метою надання своїй поведінці ознак правомірності.

Помилкове зазначення поліцейським у письмовому направленні ОСОБА_1 на огляд з метою виявлення стану сп`яніння назви медичного закладу, а саме «Прилуцька ЛІЛ», замість «Прилуцька ЦРЛ» на висновки суду не впливають, оскільки ОСОБА_1 відразу висловив відмову від проходження такого огляду та до медичного закладу поліцейськими взагалі не доставлявся. За таких обставин складання даного направлення взагалі було не обов`язковим. Разом з тим вказаний недолік у тексті направлення міг бути усунутий безперешкодно при доставлені водія ОСОБА_1 до найближчого медичного закладу – «Прилуцької ЦРЛ».

При цьому апеляційний суд звертає увагу на те, що це не різні медичні заклади, а саме помилкове написання єдиного в м. Прилуки уповноваженого медичного закладу, оскільки медичного закладу з назвою «Прилуцька ЛІЛ» за даними ЄДРПОУ не існує.

Апеляційний суд також не може взяти до уваги наданий захисником висновок щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції КНП «Прилуцька центральна міська лікарня» від 23.03.2026 про те, що ОСОБА_1 23 березня 2026 року звертався до даного медичного закладу для проведення огляду на стан сп`яніння, який був проведений лікарями о 17 год. 45 хв., і за результатами якого встановлено, відсутність у ОСОБА_1 ознак сп`яніння, оскільки вказаний огляд проведений не у відповідності до положень ч.4 ст.266 КУпАП. Даний результат було отримано останнім на підставі його самозвернення, без присутності працівників поліції та більше ніж через 2 години після зупинки транспортного засобу.

Також, у даному випадку водія притягнуто до відповідальності не за керування транспортним засобом у стані сп`яніння, а саме за відмову від проходження огляду на наявність такого стану, що є окремим складом адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП.

Інші доводи апеляційної скарги не містять посилань на докази, які б не були предметом дослідження в суді першої інстанції, або порушень судом вимог матеріального або процесуального закону, які б спростовували висновки суду і були б підставами для зміни або скасування судового рішення.

Відтак, доводи апелянта про відсутність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення не заслуговують на увагу. Таку позицію сторони захисту слід розцінювати, як намагання ОСОБА_1 уникнути встановленої законом відповідальності за скоєне.

Отже, викладені обставини вказують на те, що місцевий суд повно і всебічно дослідив матеріали справи, дав правильну оцінку доказам та обґрунтовано визнав ОСОБА_1 винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, оскільки він, керуючи транспортним засобом, відмовився від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан наркотичного сп`яніння у закладі охорони здоров`я, чим порушив п. 2.5 Правил дорожнього руху, з чим погоджується й суд апеляційної інстанції.

Стягнення ОСОБА_1 призначено у відповідності з вимогами ст. 33 КУпАП, у межах санкції ч.1 ст.130 КУпАП, за якою його притягнуто до адміністративної відповідальності.

За таких обставин, постанова місцевого суду відповідає вимогам закону, а доводи апеляційної скарги не дають підстав для її зміни чи скасування.

Керуючись ст. 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суд,

П О С Т А Н О В И В :

У задоволенні клопотання захисника Марковича А.Ю. про виклик свідка – відмовити.

Апеляційну скаргу захисника Марковича А.Ю. в інтересах ОСОБА_1 - залишити без задоволення, а постанову Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 12 квітня 2026 року щодо ОСОБА_1 - без змін.

Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

СуддяД. С. Сиволап