Постанова від 03 червня 2026 р. у справі №688/5022/25 — Хмельницький апеляційний суд

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 червня 2026 року

м. Хмельницький

Справа № 688/5022/25

Провадження № 22-ц/820/1069/26

Хмельницький апеляційний суд у складі

колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Грох Л.М. (суддя-доповідач), Янчук Т.О., Ярмолюка О.І.,

розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Гелексі» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області в складі судді Огородніка І.В. від 17 лютого 2026 року.

Заслухавши доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд

в с т а н о в и в:

У жовтні 2025 року ТОВ «ФК «Гелексі», звертаючись в суд з цим позовом до відповідача, вказувало, що між ним та ОСОБА_1 за допомогою інформаційно-телекомунікаційної системи було укладено договір позики №184026 від 17.09.2020 в електронній формі. ТОВ «ФК «Гелексі» було організовано сервіс з надання онлайн-позик (https://cashinsky.ua), який забезпечував надання грошових коштів у позику з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем шляхом укладення з клієнтами електронних договорів позики.

Відповідно до укладеного договору позики позикодавець надає позичальнику позику, а позичальник зобов`язується повернути позику, проценти та комісійну винагороду за користування позикою у відповідності до умов договору, в національній грошовій одиниці України – гривні, в сумі та строк встановлений цим Договором.

Відповідно до довідки платіжного оператора в результаті платіжної операції на картковий рахунок позичальника, було успішно перераховано кошти у сумі 5000 грн.

Відповідно до умов договору позики стандартна процентна ставка становить 0.01% в день, розмір комісії складає 1.9 %, підвищена комісійна винагорода у випадку прострочення терміну платежу становить 3.0 %.

Відповідач не виконав свої грошові зобов`язання за договором, його заборгованість перед позивачем на дату подання позову складає 23569,50 грн., з яких: 5000 грн. – заборгованість за позикою; 18569,50 грн., – заборгованість по процентах та комісії за користування позикою.

За наведеного, просив стягнути вказану заборгованість з відповідача та судові витрати.

Рішенням Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 17 лютого 2026 року позов задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , адреса АДРЕСА_1 ) на користь ТОВ «ФК «ГЕЛЕКСІ» (код ЄДРПОУ: 41229318, Адреса:01054, місто Київ, вулиця В`ячеслава Липинського, будинок, 10/1) заборгованість за договором позики у сумі 23569,50 гривень, а також витрати зі сплати судового збору у сумі 2423 грн. та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 5000 грн.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду як незаконне та відмовити в задоволенні позову. На думку апелянта, суд першої інстанції помилково визнав доведеним факт перерахування відповідачу коштів відповідно до договору позики, позивачем не надано підтвердження про перерахування кредитних коштів позичальнику, - довідка не є банківським документом, якою можна підтвердити факт перерахування коштів.

Відповідно до п. 4.3 Договору обчислення строку користування позикою та нарахування процентів та комісії за цим Договором здійснюється за фактичну кількість календарних днів користування позикою. При цьому проценти та комісія за користування позикою нараховуються з дня надання позики Позичальнику (перерахування грошових коштів на банківський рахунок Позичальника) до строку повернення позики, зазначеному в пп.1.1.5. Договору включно, тобто 16.10.2020.

Згідно з п.1.1.5 строк повернення позики (термін платежу): 16 жовтня 2020 року.

Підстава нарахування процентів за користування позикою за 121 день в позові не обґрунтовується, тому таке нарахування поза межами строку дії договору позики є безпідставним.

Відповідно до п.3.2.3 договору позичальник має право продовжити строк Договору ( не більше 3-х разів поспіль), проте не доведено, що позичальник хоч раз скористався своїм правом на продовження строку договору.

У відзиві ТОВ «ФК «Гелексі» просить рішення суду залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення. Вважає, що суд першої інстанції правильно встановив всі обставини справи та дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позову.

Апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом першої інстанції встановлено, що між ТОВ «ФК «Гелексі» та ОСОБА_1 за допомогою інформаційно-телекомунікаційної системи було укладено договір позики №184026 від 17.09.2020 року в електронній формі. ТОВ «ФК «Гелексі» є фінансовою установою, яке здійснює діяльність на ринку фінансових послуг. З цією метою, ТОВ «ФК «Гелексі» організовано сервіс з надання онлайн-позик (https://cashinsky.ua), який забезпечував надання грошових коштів у позику з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем шляхом укладення з клієнтами електронних договорів позики.

Надання клієнтом-позичальником відповіді про прийняття (акцепт) пропозиції, тобто пропозиції ТОВ «ФК «Гелексі» укласти електронний договір позики (оферти), здійснюється в декілька кроків шляхом вчинення певних дій. Так, зміст пропозиції чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій її розміщено, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею, зокрема: - проставляння клієнтом чек-боксу «з умовами договору позики згоден»; - підтвердження даних банківської картки; - натискання кнопки «Підтвердити заявку»; - введення клієнтом коду-підпису у відповідне вікно на сторінці сервісу. Введення клієнтом коду-підпису у відповідне вікно на сторінці сервісу являє собою підписання договору клієнтом з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

Відповідно до положень укладеного договору позики позикодавець надає позичальнику позику, а позичальник зобов`язується повернути позику, проценти та комісійну винагороду за користування позикою у відповідності до умов Договору, в національній грошовій одиниці України – гривні, в сумі та строк встановлений цим Договором.

Позивач уклав договір з надавачем платіжних послуг - ТОВ «ФК «Елаєнс». ТОВ «ФК «Елаєнс» (ТМ «Фонді») є компанією , що мала право на надання платіжних послуг. На підставі договору №04/08-17-ПК від 04.08.2017 ТОВ «ФК «Елаєнс» (ТМ «Фонді») надавало ТОВ ФК «Гелексі» послуги з переказу фізичним особам грошових коштів, без відкриття рахунку.

Відповідно до довідки платіжного оператора ТОВ «ФК «Елаєнс» №184026 від 01.09.2025 року в результаті платіжної операції на картковий рахунок позичальника 17.09.2020 року успішно перераховано кошти у сумі 5000 грн.

Відповідно до умов договору позичальнику надано грошові кошти в якості позики у сумі 5000 грн., на умовах строковості, поворотності та оплатності, стандартна процентна ставка становить 0.01% в день, розмір комісії складає 1.9%, підвищена комісійна винагорода у випадку прострочення терміну платежу становить 3.0%.

Відповідач не виконав належно свої грошові зобов`язання за договором, його заборгованість складає 23569,50 грн., з яких 5000 грн. – заборгованість за позикою; 18569,50 грн., – заборгованість по процентах та комісії за договором.

Наведені обставини підтверджуються матеріалами справи.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що укладеним договором сторони погодили усі істотні умови кредитування, відповідач належно свої зобов`язання за договором не виконував, тому наявна заборгованість 23569,50 грн., з яких 5000 грн. – заборгованість за позикою; 18569,50 грн. – заборгованість по процентах та комісії за користування позикою, за прострочення кредиту підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Доводи апеляційної скарги про помилковість цих висновків суду є безпідставними.

Так, згідно з ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

У відповідності до ст. 6 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 ЦК України).

Відповідно до положень ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно з 1 ст. 1055 ЦК України визначено, що кредитний договір укладається у письмовій формі.

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію» (далі – Закон №675-VIII).

У статті 3 Закону №675-VIII визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

За змістом частин 3, 4, 6 статті 11 Закону №675-VIII електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Відповідно до частини 12 статті 11 Закону №675-VIII електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Статтею 12 цього Закону визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

За змістом ст.ст. 6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч. 1 ст. 626 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно з ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Суд першої інстанції правильно констатував, що договір позики №184026 від 17.09.2020 року укладений сторонами за допомогою інформаційно-телекомунікаційної системи, підписаний відповідачем електронним підписом, відтвореним шляхом використання ним одноразового ідентифікатора «619s9zz0», що підтверджується розділом 10 договору позики.

Тож суд обґрунтовано визнав доведеним факт укладення договору позики відповідачем, підписання його сторонами, в тому числі відповідачем з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис» та отримання ним позики на умовах, визначених договором позики №184026.

Перерахування коштів відповідачу підтверджується довідкою про перерахування коштів від ТОВ «ФК «Елаєнс», згідно якої 17.09.2020 року ОСОБА_1 було перераховано 5000 грн. на банківську картку № НОМЕР_2 .

Відповідно до ст.ст. 12, 81 ЦПК України встановлено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду (постанова від 14.07.2020 року в справі №367/4970/13-ц), заперечуючи розмір кредитної заборгованості, розрахований банком, процесуальним обов`язком боржника є надання до суду доказів, які б спростовували як факт надання кредиту у розмірі, визначеним кредитним договором, так і розмір боргу.

Вимоги процесуального закону покладають тягар доказування на сторони, що забезпечуватиме реалізацію принципу змагальності у судовому процесі. Реалізація такого принципу здійснюється через стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний.

Застосування такого підходу оцінки доказів відповідає позиції Верховного Суду у справах №910/18036/17 від 02.10.2018 року, №917/1307/18 від 23.10.2019 року.

Відповідач ОСОБА_1 всупереч принципу змагальності цивільного судочинства не надав доказів того, що вказана банківська картка № НОМЕР_2 йому не належить, а також не спростував шляхом надання виписки про рух коштів по цій банківській карті те, що відповідні кредитні кошти за вказаним договором зараховані на його рахунок.

Доводи апеляційної скарги щодо неправомірного нарахування процентів поза строком кредитування є безпідставними.

Так, сторони договору у п. 1.1.5 дійсно визначили строк повернення позики – 16 жовтня 2020 року.

Водночас пунктом 5.3 договору (розділ 5. Відповідальність сторін, договору позики №184026 від 17.09.2020 року) сторони узгодили умови про те, що у випадку прострочення терміну платежу зі сплати заборгованості позичальник зобов`язаний сплатити позикодавцю підвищену комісійну винагороду в розмірі 3,0% (три відсотка) в день від суми позики за кожний день прострочення.

Отже, визначена пунктом 5.3 договору комісія є санкцією (відповідальністю) боржника, яка застосовується з моменту прострочення платежу в разі наявності заборгованості поза межами строку повернення позики (16 жовтня 2020 року), а не процентами чи комісією за користування кредитом.

З урахуванням порушення відповідачем строків повернення позики та невиконання ним умов договору щодо обов`язку повернення отриманих кредитних коштів, позивачем здійснено нарахування комісії за прострочення (3% на день) у період з 16 жовтня 2020 року по 12 лютого 2021 року в розмірі 16670 грн.

Наведений позивачем розрахунок заборгованості відповідає умовам договору позики.

У справі відсутні будь-які інші дані, які б давали достатні підстави для обґрунтованого сумніву щодо достовірності наданих позивачем доказів і правильності нарахованої позивачем суми боргу за цим договором.

Відповідач не надав суду контррозрахунок суми заборгованості, який би суд міг належно оцінити чи інші докази на спростування наданого позивачем розрахунку.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.

Рішення суду ґрунтується на повно і всебічно досліджених обставинах справи та ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, підстав для його скасування в межах доводів апеляційної скарги не вбачається.

Керуючись ст.ст. 374, 375, 382, 384, 389, 390 ЦПК України, суд

п ос та н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 17 лютого 2026 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, проте може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повна постанова складена 12 червня 2026 року.

Судді Л.М. Грох

Т.О. Янчук

О.І. Ярмолюк