Постанова від 11 червня 2026 р. у справі №583/28/26 — Сумський апеляційний суд

Справа №583/28/26 Головуючий у суді 1-ї інстанції - Яценко Н. Г.

Номер провадження 33/816/1227/26 Суддя-доповідач Колодяжний А. О.

Категорія 130 КУпАП

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 червня 2026 року суддя Сумського апеляційного суду Колодяжний А. О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Суми справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою захисника Собини Павла Миколайовича на постанову судді Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 10 березня 2026 року, якою

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянку України, проживаючу за адресою: АДРЕСА_1 ,

притягнуто до адміністративної відповідальності за частиною першою статті 130 КУпАП і накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 17 000 грн з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік, -

установив:

Постановою судді Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 10 березня 2026 року ОСОБА_2 визнана винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 КУпАП і піддана адміністративному стягненню у виді штрафу в розмірі 17 000 грн з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік.

Згідно з цією постановою ОСОБА_2 19 грудня 2025 року о 22:50 год по вул. Холодноярській, 70 в м. Охтирка Сумської області керувала автомобілем Volkswagen Polo державний номерний знак НОМЕР_1 в стані алкогольного сп`яніння, чим порушила пункт 2.9 (а) Правил дорожнього руху.

У поданій апеляційній скарзі захисник Собина П.М. просить поновити строк на апеляційне оскарження, скасувати постанову судді та закрити провадження у справі, оскільки працівники поліції безпідставно зупинили транспортний засіб під керуванням його підзахисної, а тому всі їх подальші дії є незаконними, в тому числі і вимога пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння є незаконною. Окрім цього вказує на відсутність у ОСОБА_3 об`єктивних ознак алкогольного сп`яніння, встановлення яких відповідно до вимог Інструкції інспектором поліції не здійснювалося.

Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 про час та місце розгляду справи повідомлена, однак не з`явилась до апеляційного суду та клопотань про відкладення розгляду справи не подавала.

Захисник Собина П.М. в судове засідання не з`явився, 4 червня 2026 року він подав до суду клопотання про відкладення апеляційного перегляду на іншу дату у зв`язку із стаціонарним лікуванням з 4 червня 2026 року.

Водночас під час організації судового засідання судовим розпорядником повідомлено, що захисник Собина П.М. у цей день призначеного апеляційного розгляду брав участь в іншому судовому засіданні в Сумському апеляційному суді в іншій справі.

Суд апеляційної інстанції вважає можливим здійснити апеляційний розгляд справи за відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, та її захисника, виходячи з такого.

У відповідності до частини четвертої статті 294 КУпАП, апеляційний перегляд здійснюється суддею апеляційного суду протягом двадцяти днів з дня надходження справи до суду.

З матеріалів провадження вбачається, що ОСОБА_1 та її захисник Собина П.М. були належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду.

При цьому апеляційний суд враховує, що апеляційне провадження вже відкладалося раніше за ініціативою захисника Собини П.М. Зокрема, під час минулого судового засідання захисник заявляв клопотання про відкладення апеляційного перегляду на тиждень, мотивуючи це необхідністю підготовки доповнень до апеляційної скарги. Після відмови у задоволенні такого клопотання з тієї причини, що після ухвалення постанови суду першої інстанції минув значний проміжок часу, захисником було заявлено відвід головуючому судді, у зв`язку з чим апеляційний розгляд був відкладений до вирішення питання про відвід іншим суддею.

Таким чином, стороні захисту фактично був наданий додатковий час для реалізації процесуальних прав понад той, який існував до першого призначеного апеляційного розгляду. Однак за цей час жодних доповнень до апеляційної скарги до апеляційного суду так і не надійшло.

Апеляційний суд враховує, що обов`язок повідомлення про причини неявки в судове засідання та надання доказів поважності таких причин лежить на особі, яка не має можливості з`явитися до суду (див. висновки Верховного Суду у постанові від 13 червня 2019 року в справі № 759/10610/15).

На підтвердження поважності причин неявки захисником Собиною П.М. не надано жодних доказів, які б об`єктивно свідчили про неможливість участі у судовому засіданні. Самі по собі посилання на лікування без належного документального підтвердження не можуть бути визнані поважними причинами неявки та не можуть автоматично покладати на суд обов`язок щодо повторного відкладення розгляду справи, особливо зважаючи на те, що захисник приймає участь у інших справах в той день, коли він відповідно до свого клопотання має лікуватися.

Апеляційний суд також враховує, що положення КУпАП передбачають скорочені строки апеляційного перегляду постанов у справах про адміністративні правопорушення, що обумовлено необхідністю забезпечення оперативності такого провадження.

Враховуючи, що особі, яка притягується до адміністративної відповідальності, та її захиснику була забезпечена реальна можливість брати участь як під час розгляду справи в суді першої інстанції, так і під час апеляційного перегляду, подавати доводи, заперечення та реалізовувати інші процесуальні права, апеляційна скарга подана і її доводи відомі суду та підлягають перевірці під час апеляційного перегляду, а наявні в матеріалах справи докази є достатніми для перевірки доводів апеляційної скарги захисника, апеляційний суд доходить висновку, що подальше відкладення апеляційного розгляду за відсутності належного підтвердження причин неявки захисника при зазначених вище обставинах призвело б до невиправданого затягування провадження та не відповідало б завданню своєчасного здійснення правосуддя.

З огляду на викладене, апеляційний суд вважає можливим продовжити апеляційний розгляд справи за відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, та її захисника.

Перевіривши матеріали даної справи, апеляційний суд дійшов до наступних висновків.

Клопотання про поновлення строку на оскарження обґрунтоване тим, що вперше з апеляційною скаргою на постанову Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 10 березня 2026 року він звернувся вчасно, однак постановами Сумського апеляційного суду від 31 березня 2026 року та 27 квітня 2026 року її було повернуто через відсутність, в тому числі, підтверджуючих повноваження адвоката документів. Після усунення недоліків повторно апеляційну скаргу захисник Собина П.М. подав 4 травня 2026 року через Електронний суд.

Враховуючи наведені захисником Собиною П.М. обставини, апеляційний суд вважає, що строк на апеляційне оскарження постанови Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 10 березня 2026 року пропущений з поважних причин, а тому він підлягає поновленню.

Відповідно до частини сьомої статті 294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги.

Згідно зі статтею 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

Доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи та інших обставин справи, що мають значення для її правильного вирішення. Ці фактичні дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, речовими доказами, а також іншими документами, про що наголошується в статті 251 КУпАП.

Як зазначено в статті 252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Згідно зі статтею 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

У відповідності до пункту 2.9 (а) Правил дорожнього руху, водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння.

Адміністративна відповідальність за частиною першою статті 130 КУпАП настає, серед іншого, за керування транспортним засобом особою в стані алкогольного сп`яніння.

Розглянувши протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 545665 від 20 грудня 2025 року суддя місцевого суду дійшла правильного висновку, що ОСОБА_1 керувала транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння, що відповідає фактичним обставинам справи, належним чином умотивовано і, окрім протоколу, об`єктивно, підтверджується наступними доказами.

Актом медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції КНП Охтирської міської ради «Охтирська ЦРЛ» № 428 від 19 грудня 2025 року та виданим на його підставі медичним висновком, якими підтверджується, що ОСОБА_1 на час огляду лікарем (19 грудня 2025 року о 23 год. 58 хв.) перебувала у стані алкогольного сп`яніння. При цьому у акті зазначено, що за результатами першого дослідження вміст алкоголю у видихуваному повітрі становив 0,35 ‰, а під час повторного обстеження, проведеного через 20 хвилин – 0,33 ‰. Рівень алкоголю у крові – 0,45 ‰. Крім того, під час огляду були встановлені й клінічні ознаки: запах алкоголю з рота порушення; тремтіння пальців рук; нестійка у позі Ромберга. Також у акті зазначено, що зі слів обстежуваної вона вживала алкоголь 19 грудня 2025 року близько 17-18 години.

Копією посвідчення водія на ім`я ОСОБА_2 , якою підтверджено, що ОСОБА_1 з 21 липня 2007 року набула право керування транспортними засобами, а отже пройшла навчання, склала іспити, має необхідний рівень знань Правил дорожнього руху та навичок водіння.

Відеозаписами події правопорушення з технічних засобів поліцейських, на яких зафіксовано факт керування ОСОБА_1 автомобілем Volkswagen Polo державний номерний знак НОМЕР_1 19 грудня 2025 року о 22 год. 50 хв. Після зупинки ОСОБА_3 надала для перевірки працівнику поліції власне посвідчення водія на ім`я ОСОБА_2 . З відеозапису також слідує, що вона також не заперечувала факту керування транспортним засобом, мала ознаки алкогольного сп`яніння та відмовилась пройти огляд на місці зупинки транспортного засобу та в закладі охорони здоров`я. Протокол був складений у її присутності.

Апеляційний суд відкидає доводи захисника про відсутність у ОСОБА_1 ознак алкогольного сп`яніння, оскільки про наявність у працівника поліції обґрунтованих та об`єктивних підстав вважати, що ОСОБА_1 підлягала огляду на стан сп`яніння, свідчили ознаки, що відповідають приписам пунктів 2-4 розділу І «Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», а питання встановлення наявності (чи відсутності) ознак стану сп`яніння, які є підставами для проведення огляду водія транспортного засобу, відноситься до компетенції поліцейського. Крім того, наявність у ОСОБА_1 як ознак алкогольного сп`яніння, так і самого стану алкогольного сп`яніння підтверджується актом медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції КНП Охтирської міської ради «Охтирська ЦРЛ» № 428 від 19 грудня 2025 року.

Що стосується доводів апеляційної скарги про те, що керований ОСОБА_1 транспортний засіб був зупинений безпідставно, то вони не можуть бути прийнятими до уваги, оскільки правомірність дій поліцейських щодо зупинки транспортного засобу не знаходиться у причинному зв`язку з обов`язком водія такого транспортного засобу пройти відповідний установлений законом огляд з метою встановлення стану сп`яніння на вимогу поліцейського.

Окрім цього, з долученого до матеріалів справи відеозапису убачається, що ОСОБА_1 керувала автомобілем, в якому не підсвічувався номерний знак, про що було поінформовано останню та складено відповідну постанову про порушення нею Правил дорожнього руху.

Та обставина, що суд першої інстанції притягнув до адміністративної відповідальності ОСОБА_2 , тоді як вона на момент розгляду справи мала прізвище ОСОБА_3 , не свідчать про незаконність або необґрунтованість оскаржуваної постанови.

Як убачається з матеріалів справи, під час виявлення та документування адміністративного правопорушення особа надала працівникам поліції посвідчення водія, оформлене на прізвище ОСОБА_2 , у зв`язку з чим саме ці анкетні дані були внесені до протоколу про адміністративне правопорушення та інших матеріалів справи.

Водночас у матеріалах справи мається копія свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_2 від 17 квітня 2010 року, згідно з яким після державної реєстрації шлюбу особа змінила прізвище з ОСОБА_2 на ОСОБА_3 .

Отже, матеріали справи містять належні та достатні докази того, що ОСОБА_2 та ОСОБА_3 є однією і тією ж особою, а розбіжність у прізвищах пояснюється виключно зміною прізвища у встановленому законом порядку.

За таких обставин жодної невизначеності щодо особи правопорушника у справі не існує. Захист не стверджує і матеріали справи не містять даних про те, що до адміністративної відповідальності була притягнута інша особа або що зазначена розбіжність перешкодила особі реалізувати свої процесуальні права чи належним чином здійснювати захист.

Більше того, апеляційний суд враховує, що саме ОСОБА_3 під час перевірки документів пред`явила посвідчення водія, видане на прізвище ОСОБА_2 , тобто фактично використовувала документ із такими персональними даними для підтвердження своєї особи та права на керування транспортним засобом. За таких умов внесення працівниками поліції до протоколу відомостей, зазначених у наданому особою документі, було об`єктивно обумовленим та не може розцінюватися як порушення закону.

Таким чином, зазначення в постанові суду прізвища ОСОБА_2 замість актуального прізвища ОСОБА_3 є формальною неточністю, яка виникла не через помилку поліції чи суду, а через те, що сама особа під час керування та перевірки документів користувалася посвідченням з таким прізвищем, та яка не вплинула на правильність встановлення особи правопорушника, не спричинила обмеження її процесуальних прав та не ставить під сумнів законність і обґрунтованість прийнятого рішення.

Враховуючи наведене, у даній справі не встановлено фактів, які можуть бути визнані істотним порушенням прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності та свідчать про очевидну недопустимість доказів прийнятих судом до уваги на підтвердження її винуватості.

Переконливих доводів, які б безумовно спростовували висновки місцевого суду і були підставами для скасування оскаржуваної постанови та закриття провадження в справі у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, апелянтом не наведено і при розгляді апеляційної скарги не встановлено, як і не встановлено істотних порушень норм КУпАП, які могли б стати підставою для скасування постанови.

Керуючись статтею 294 КУпАП, -

постановив:

Поновити захиснику Собині П.М. строк на апеляційне оскарження постанови судді Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 10 березня 2026 року.

Постанову судді Зарічного районного суду м. Суми від 23 квітня 2026 року щодо ОСОБА_1 залишити без змін, а апеляційну скаргу захисника Собини Павла Миколайовича на цю постанову – без задоволення.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя А. О. Колодяжний