Постанова від 07 червня 2026 р. у справі №591/3247/26 — Сумський апеляційний суд

Справа №591/3247/26 Головуючий у суді 1-ї інстанції - Сибільов О. В.

Номер провадження 33/816/1229/26 Суддя-доповідач Джепа Г. В.

Категорія 124 КУпАП

ПОСТАНОВА

Іменем України

08 червня 2026 року суддя Сумського апеляційного суду Джепа Г. В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Суми справу про адміністративне правопорушення № 591/3247/26 за апеляційною скаргою захисника - адвоката Архипенка О. І. на постанову судді Зарічного районного суду м. Суми від 04.05.2026, якою

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешканець АДРЕСА_1

визнаний винним у вчиненні правопорушень, передбачених ст. ст.122-4, 124 КУпАП,

учасників провадження в справі про адміністративне правопорушення:

- особи, яка особи, яка притягається до адміністративної відповідальності – ОСОБА_2 ,

- захисника – адвоката Архипенка О. І.

установив:

Постановою судді Зарічного районного суду м. Суми від 04.05.2026 ОСОБА_2 був визнаний винним у вчиненні правопорушень, передбачених ст. ст.122-4, 124 КУпАП, і на нього накладене стягнення у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами строком на 1 рік; стягнуто з ОСОБА_2 судовий збір в сумі 665,60 грн.

Згідно постанови судді, 28.02.2026 о 22:40 год, керуючи транспортним засобом автомобілем BMW 520D, н.з. НОМЕР_1 в м. Суми по пр. Михайла Лушпи, 31Б, не витримав безпечної швидкості руху, щоб мати змогу постійно контролювати рух автомобіля та безпечного бокового інтервалу, здійснив наїзд на нерухомий транспортний засіб Toyota Yaris, н.з. НОМЕР_2 , після чого залишив місце пригоди, внаслідок ДТП автомобілі зазнали механічні пошкодження, чим водій ОСОБА_2 порушив п. п. 2.10.а, 12.1 ПДР України.

Не погодившись з вказаним судовим рішенням, захисник - адвокат Архипенко О. І. подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати постанову судді Зарічного районного суду м. Суми від 04.05.2026, а провадження у справі закрити за відсутністю в діях ОСОБА_2 складу адміністративного правопорушення.

Вимоги поданої апеляційної скарги апелянт обґрунтовує тим, що у суді першої інстанції не було доведено факту керування транспортним засобом саме ОСОБА_2 . Також захисник в апеляційній скарзі зазначає, що внаслідок дорожньо – транспортної ніхто не постраждав, шкода має виключно майновий характер, що має враховуватись при оцінці ступеня суспільної небезпеки діяння, а дорожньо – транспортна пригода відбулась за складних погодних умов (слизьке дорожнє покриття), що об`єктивно впливає на можливість належного контролю за транспортним засобом та має враховуватись при оцінці ступеня вини.

Крім того, захисник в апеляційній скарзі посилається на те, що матеріали справи не містять відомостей про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності раніше, що характеризує останнього як особу, яка не має системних порушень у сфері безпеки руху і судом першої інстанції не встановлено обставин, що обтяжують відповідальність ОСОБА_2 .

У судове засідання до апеляційного суду особа, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_2 та його захисник Архипенко О. І. з`явились.

Заслухавши захисника особу, яка притягається до адміністративної відповідальності

ОСОБА_2 та його захисника Архипенка О. І., які вимоги апеляційної скарги підтримали, просили їх задовольнити, скасувати постанову судді Зарічного районного суду м. Суми від 04.05.2026 та закрити провадження у справі, перевіривши матеріали справи про адміністративне правопорушення, дослідивши доводи апеляційної скарги, у тому числі відеозаписи, оцінивши докази у їх сукупності, апеляційний суд дійшов наступних висновків.

Висновки судді суду першої інстанції про доведеність винуватості ОСОБА_2 у вчиненні правопорушень, передбачених ст. 122-4, 124 КУпАП, за обставин, викладених у постанові, відповідають матеріалам справи, ґрунтуються на досліджених у суді першої інстанції доказах і є вмотивованими.

На підтвердження викладених у протоколах фактичних обставин правопорушення суддя суду першої інстанції у постанові послалася на належні, допустимі та достовірні докази, які у своїй сукупності та взаємозв`язку є достатніми для доведення винуватості ОСОБА_2 поза розумним сумнівом.

Так, розглянувши протоколи про адміністративні правопорушення серії ЕПР1 № 618893 від 19.03.2026 та серії ЕПР1 № 618900 від 19.03.2026 суддя суду першої інстанції цілком вірно дійшов висновку, що 28.02.2026 о 22:40 год, керуючи транспортним засобом автомобілем BMW 520D, н.з. НОМЕР_1 в м. Суми по пр. Михайла Лушпи, 31Б, не витримав безпечної швидкості руху, щоб мати змогу постійно контролювати рух автомобіля та безпечного бокового інтервалу, здійснив наїзд на нерухомий транспортний засіб Toyota Yaris, н.з. НОМЕР_2 , після чого залишив місце пригоди, внаслідок ДТП автомобілі зазнали механічні пошкодження, чим водій ОСОБА_2 порушив п. п. 2.10.а, 12.1 ПДР України, що відповідає фактичним обставинам справи, належним чином умотивовано та об`єктивно підтверджується доказами у справі, зокрема:

- письмовими поясненнями ОСОБА_3 від 01.03.2026, згідно яких 28.02.2026 вона залишила транспортний засіб на парковці біля магазину «Продуктова хатка» за адресою місто Суми, проспект М. Лушпи, 31 о 18:00 год, а 01.03.2026 підійшовши до транспортного засобу виявила пошкодження у вигляді подряпин та вм`ятини на пасажирських дверцятах зі сторони водія, а також водійські двері та заднє ліве крило;

- письмовими поясненнями ОСОБА_4 від 01.03.2026, згідно яких він став свідком того, як 28.02.2026 близько о 22:40 год. автомобіль марки BMW 520D, н.з. НОМЕР_1 під час руху здійснив наїзд на Toyota Yaris, н.з. НОМЕР_2 після чого продовжив рух та зник з міста дорожньо – транспортної пригоди в бік будинку 31 по проспекту М. Лушпи в м. Суми;

- схемою місця ДТП, яка сталася 28.02.2026, на якій зафіксований автомобіль Toyota Yaris, н.з. НОМЕР_2 , який розташований біля буд. № 31 по проспекту М. Лушпи, зафіксовано пошкодження автомобіля Toyota Yaris, н.з. НОМЕР_2 пошкодження лівих передньої та задньої дверей, заднього лівого крила.

Оцінюючи кожен наведений вище доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність цих зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення, апеляційний суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин справи, керуючись законом і правосвідомістю (ст. 252 КУпАП), не убачає будь-яких підстав не довіряти цим доказам. При цьому, досліджуючи під час розгляду письмові пояснення свідка ОСОБА_4 на предмет їх достовірності та допустимості, апеляційний суд вважає за можливе використати їх як доказ вини ОСОБА_2 у вчиненні правопорушення, оскільки ці письмові пояснення містять фактичні дані, на основі яких встановлюється певний юридичний факт і їх зміст об`єктивно узгоджується та співпадає з іншими безпосередньо дослідженими доказами в справі.

Адміністративна відповідальність за ст . 124 КУпАП, настає за порушення учасниками дорожнього руху правил дорожнього рух, що спричинило пошкодження, крім іншого, т/з, а за ст. 122-4 КУпАП за залишення водіями т/з, іншими учасниками дорожнього руху на порушення встановлених правил місця ДТП, до якої вони причетні. Оскільки зазначені норми матеріального закону є бланкетними, тобто відсилають до інших нормативно-правових чи підзаконних нормативно-правових актів, які передбачають конкретні обов`язки учасників дорожнього руху, у тому числі осіб, які керують транспортним засобом, і встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України, то у протоколах присутнє посилання на порушення водієм ОСОБА_2 вимог п. 2.10а, 12. 1 ПДР, згідно яких у разі причетності до дорожньо-транспортної пригоди водій зобов`язаний негайно зупинити транспортний засіб і залишатися на місці пригоди; для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі.

Що стосується доводів апеляційної скарги захисника про те, що не було доведено факту керування транспортним засобом саме ОСОБА_5 , то такі доводи були предметом перевірки суду першої інстанції та обґрунтовано відхилені.

Сукупністю досліджених доказів встановлено причетність автомобіля BMW 520D, державний номерний знак НОМЕР_1 , який належить ОСОБА_2 , до дорожньо-транспортної пригоди. При цьому версія сторони захисту про керування транспортним засобом іншою особою не знайшла свого підтвердження жодними об`єктивними доказами та суперечить встановленим обставинам справи.

Відомості про можливе керування автомобілем батьком ОСОБА_2 були повідомлені лише після складення адміністративних матеріалів та мають характер обраної лінії захисту, оскільки не підтверджуються іншими доказами.

Крім того, ані свідок (батько), ані ОСОБА_5 жодного разу впродовж тривалого часу не повідомляли правоохоронцям та суду цієї інформації, як і ОСОБА_5 , який був виявлений правоохоронцями в гаражному масиві на початку робіт по приховуванню пошкоджень на своєму транспорті і він не висловлював активних та вагомих заперечень проти своєї причетності до ДТП, як і не повідомляв про керування транспортом його батьком.

Твердження в апеляційній скарзі про те, що внаслідок дорожньо–транспортної ніхто не постраждав, шкода має виключно майновий характер, що має враховуватись при оцінці ступеня суспільної небезпеки діяння, а дорожньо–транспортна пригода відбулась за складних погодних умов (слизьке дорожнє покриття), що об`єктивно впливає на можливість належного контролю за транспортним засобом та має враховуватись при оцінці ступеня вини не спростовують висновків суду першої інстанції, оскільки ОСОБА_2 було порушено ПДР, що спричинило пошкодження транспортних засобів та залишив місце дорожньо – транспортної пригоди, а тому підстав для оскаржуваної постанови суду першої інстанції і закриття провадження суд апеляційної інстанції не вбачає.

Посилання захисника на складні погодні умови не спростовують висновків суду першої інстанції, оскільки відповідно до вимог п. 12.1 ПДР України водій зобов`язаний обирати безпечну швидкість руху з урахуванням дорожньої обстановки, видимості та стану дорожнього покриття. Саме неврахування цих факторів і стало причиною дорожньо-транспортної пригоди.

Посилання в апеляційній скарзі на те, що матеріали справи не містять відомостей про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності раніше самі по собі не спростовують факту вчинення інкримінованих правопорушень та не свідчать про незаконність постанови суду першої інстанції.

Наявні у справі докази жодних підстав для сумнівів у винуватості ОСОБА_2 не викликають.

При цьому апеляційний суд враховує рішення по справі «О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29 червня 2007 року, в якому Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі.

У відповідності до ст. 23 КУпАП метою адміністративного стягнення є виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.

За змістом ч. 2 ст. 33 КУпАП при накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, крім випадків накладення стягнення за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксованому в автоматичному режимі.

Зазначені вимоги закону судом першої інстанції при розгляді справи про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за ст. ст.122-4, 124 КУпАП та накладенні на нього стягнення у вигляді позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 (один) рік були дотримані у повній мірі.

Доводи апеляційної скарги були предметом перевірки апеляційного суду, однак свого підтвердження не знайшли та не спростовують правильності висновків суду першої інстанції.

Отже, розглядаючи матеріали справи про адміністративне правопорушення, суд першої інстанції дослідив належним чином зібрані докази по справі, а також з`ясував всі обставини у справі, тобто дотримався вимог ст. ст. 251, 280 КУпАП.

Висновки, які викладені в постанові суду, відповідають матеріалам справи і фактичним обставинам події, при винесенні постанови суддею було вжито заходів до всебічного, повного та об`єктивного дослідження матеріалів справи.

За таких обставин постанова судді Зарічного районного суду м. Суми від 04.05.2026 є законною та обґрунтованою, підстав для її зміни чи скасування апеляційний суд не вбачає, у зв`язку з чим апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду першої інстанції - без змін.

На підставі викладеного та керуючись ст. 294 КУпАП, суд

постановив:

Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_2 – адвоката Архипенка Олексія Ігоровича залишити без задоволення, а постанову судді Зарічного районного суду м. Суми від 04.05.2026, якою ОСОБА_2 притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. ст.122-4, 124 КУпАП - залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя Г. В. Джепа