Постанова від 09 червня 2026 р. у справі №510/2363/25 — Одеський апеляційний суд

Номер провадження: 33/813/1064/26

Номер справи місцевого суду: 510/2363/25

Головуючий у першій інстанції Бошков І. Д.

Доповідач Комлева О. С.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.06.2026 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі судді - Комлевої О.С.,

за участю секретаря судового засідання Громовенко А.Г.,

прокурора Подільського відділу Одеської Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону – Кравцової Олени Олександрівни,

розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання про поновлення пропущеного строку та апеляційну скаргу адвоката Златі Ніни Спиридонівни, захисника особи, яка притягується до адміністративної відповідальності – ОСОБА_1 , на постанову Ренійського районного суду Одеської області від 10 лютого 2026 року,

в с т а н о в и в :

Короткий зміст оскаржуваної постанови суду першої інстанції.

ПостановоюРенійського районного суду Одеської області від 10.02.2026 року ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 172-14 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 17000,0 грн. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 665,60 грн.

Вимоги наведені в апеляційній скарзі та узагальнення доводів особи, яка її подала.

Не погоджуючись із вказаною постановою Ренійського районного суду Одеської області від 10.02.2026 року, захисником особи, яка притягується до адміністративної відповідальності подано апеляційну скаргу, в якій просить оскаржувану постанову скасувати та провадження у справі закрити за відсутністю складу адміністративного правопорушення.

Апеляційна скарга мотивована здійсненням розгляду справ за відсутністю особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, зазначаючи, що заяву про отримання викликів через мобільний зв`язок не підписував та матеріали справи не містять жодних доказів на підтвердження вручення судової повістки.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що ОСОБА_1 , був направлений на завдання у складі групи, де був відсутній працівник поліції, що свідчить про неналежну організацію служби з боку керівництва, який видав наказ № 309 від 31.10.2025 року та не забезпечено належної комплектації групи. При цьому, зазначено, що дії діловода ОСОБА_1 , який не є фахівцем з правоохоронних органів, в даному випадку є наслідком неналежного інструктажу та забезпечення діяльності групи оповіщення.

На думку скаржника, судом першої інстанції не надано належної оцінки протоколу про адміністративне правопорушення та поясненням ОСОБА_1 на предмет їх допустимості та відповідності фактичним обставинам.

Також апеляційна скарга містить клопотання скаржника про поновлення строку апеляційного оскарження, зазначаючи, що особа, яка притягується до адміністративної відповідальності не був належним чином повідомлений про дату, час та місце судового розгляду, копію оскаржуваної постанови не отримував.

Висновки за результатами розгляду клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження

Дослідивши клопотання захисника особи, яка притягується до адміністративної відповідальності про поновлення строку на апеляційне оскарження та матеріали справи про адміністративне правопорушення, апеляційний суд дійшов до наступних висновків.

Відповідно до положень ст. 294 КУпАП, постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених ч. 5 ст. 7 та ч. 1 ст. 287 цього Кодексу. Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено.

Вирішуючи питання щодо можливості поновлення пропущеного процесуального строку, суд має зважати на причини, які слугували перешкодами у реалізації особою права на апеляційне оскарження. Поважними причинами слід вважати лише ті обставини, які були об`єктивно непереборними, тобто не залежали від волевиявлення особи, яка подала апеляційну скаргу, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили або ускладнили можливість своєчасного звернення до суду у визначений законом строк. Обов`язок доведення поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження судового рішення покладено на особу, яка звертається з апеляційною скаргою.

Право на судовий захист є конституційним правом людини (ст. 55 Конституції України), яке не може бути обмежене, крім випадків, передбачених Конституцією України (ст. 64). Однією з гарантій реалізації цього права є апеляційне та касаційне оскарження судових рішень як одна з основних засад судочинства в Україні, що може бути обмежене лише законом (п. 8 ч. 1 ст. 129 Конституції України).

Чинні норми КУпАП в частині права на оскарження постанови судді місцевого суду є гарантією забезпечення захисту прав і законних інтересів учасників судового розгляду і за аналогією з правом особи на доступ до суду, закріпленим у пункті 1статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, визначають порядок реалізації цього права, його законну мету.

Європейський суд з прав людини у своїй прецедентній практиці виходить із того, що положення пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожному право звернення до суду. Кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Звертаючись до суду із клопотанням про поновлення пропущеного строку апеляційного оскарження, захисником особи, яка притягується до адміністративної відповідальності зазначається, що ОСОБА_1 не був належним чином повідомлений про дату, час та місце судового розгляду, копію оскаржуваної постанови не отримував.

Матеріалами справи встановлено, що оскаржувану постанову ухвалено судом першої інстанції 10.02.2026.

Розгляд справи по суті в суді першої інстанції та ухвалення оскаржуваної постанови відбулося за відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності. При цьому, матеріали справи не містять відомостей щодо направлення ОСОБА_1 у відповідності до положень 295 КУпАП копії оскаржуваної постанови останньому.

З матеріалів справи в свою чергу не вбачаються відомості про дату отримання ОСОБА_1 копії оскаржуваної постанови суду.

Апеляційну скаргу подано захисником особи, яка притягується до адміністративної відповідальності за допомогою підсистеми Електронний Суд 27.04.2026.

З підстав викладеного, зважаючи на вищевказане передбачене право особи на доступ до правосуддя, з метою перевірки наведених скаржником доводів апеляційної скарги та законності оскаржуваної постанови суду першої інстанції, апеляційний суд вважає за необхідне поновити строк на апеляційне оскарження та забезпечити ОСОБА_1 відповідне його право.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.

В судове засідання 10.06.2026 особа, яка притягується до адміністративної відповідальності та її захисник не з`явилися, про дату, час та місце судового розгляду повідомлявся належним чином (а.с. 34-36).

Будь-яких клопотань про відкладення розгляду справи або розгляду справи за відсутності на адресу апеляційного суду не надходило.

Положеннями ст. 268 КУпАП передбачено, що під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, якщо є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи. При цьому, згідно ч. 2 ст. 268 КУпАП, положення ст. 130 КУпАП не входить до переліку правопорушень при розгляді справ про яке передбачена обов`язкова участь особи, яка притягується до адміністративної відповідальності.

Суд вважає, що на стадії апеляційного перегляду оскарженого рішення, судом були створені всі можливі та необхідні умови для реалізації права учасників на доступ до правосуддя. Вказане узгоджується з рішенням Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 року у справі «Смірнов проти України», відповідно до якого в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи, є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції.

У своїх рішеннях Європейський Суд також наголошує, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

З огляду на вищевикладене, апеляційний суд, вважає за необхідне розглядати дану справу про адміністративне правопорушення за відсутністю особи, яка притягається до адміністративної відповідальності – ОСОБА_1 та його захисника – адвоката Златі Н.С., зважаючи на встановлені положеннями ст. 277 КУпАП строки розгляду справ про адміністративні правопорушення.

Дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, заслухавши пояснення прокурора Подільського відділу Одеської Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону – Кравцову О.О., перевіривши доводи наведені в апеляційній скарзі, апеляційний суд дійшов до наступних висновків.

У відповідності до положень ст. 1 КУпАП, завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством.

За положеннями ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.

Відповідно до вимог ст. 245 КУпАП, завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

Згідно положень ст. 294 КУпАП, апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Апеляційний суд може дослідити нові докази, які не досліджувалися раніше, якщо визнає обґрунтованим ненадання їх до місцевого суду або необґрунтованим відхилення їх місцевим судом.

Завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом (ст. 245 КУпАП).

Приймаючи оскаржувану постанову щодо притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 172-14 КУпАП, суд першої інстанції виходив із того, що вина останнього в повній мірі підтверджується наявними матеріалами справи.

З огляду на наявні встановлені судом першої інстанції обставини справи та в подальшому досліджені апеляційним судом, судом першої інстанціях в повній мірі дотримано вищенаведені вимоги КУпАП та як результат винесено законну та обґрунтовану постанову щодо притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 172-14 КУпАП.

Доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження в суді апеляційної інстанції з огляду на наступне.

Зі змісту протоколу про адміністративне правопорушення серії ОД № 659 вбачається, що ОСОБА_1 01.11.2025 близько 19 год 30 хв в с. Новосільське під час здійснення заходів оповіщення військовозобов`язаних, згідно наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 31.10.2025 № 309, у складі групи оповіщення № 1 старшим солдатом ОСОБА_1 прийнято рішення та здійснено затримання із застосуванням заходів фізичного впливу громадянина ОСОБА_2 , всупереч вимогам «Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації на особливий період», затвердженого постановою КМУ від 16.05.2024 № 560 без залучення працівника Національної поліції, який входив до складу спільної групи оповіщення, що утворило собою склад адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 172-14 КУпАП.

За положеннями ч. 1 ст. 172-14 КУпАП відповідальність передбачена за перевищення військовою службовою особою влади чи службових повноважень, тобто умисне вчинення дій, які явно виходять за межі наданих цій особі прав чи повноважень. За діяння, передбачені частиною першою цієї статті, вчинені в умовах особливого періоду адміністративна відповідальність передбачена ч. 2 ст. 172-14 КУпАП.

Механізм реалізації повноважень та взаємодію між місцевими держадміністраціями, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями незалежно від підпорядкування і форми власності, органами військового управління, органами та підрозділами, що входять до системи поліції, та посадовими особами територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки з організації проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період;

процедура оповіщення військовозобов`язаних та резервістів, їх прибуття до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, військових частин Збройних Сил, інших військових формувань, Центрального управління або регіонального органу СБУ чи відповідного підрозділу розвідувальних органів;

процедура перевірки військово-облікових документів громадян, уточнення персональних даних військовозобов`язаних та резервістів та внесення відповідних змін у військово-облікові документи; тощо визначено Порядком проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий періодвід 16.05.2024 № 560.

Згідно п. 35 вказаного порядку представники, уповноважені вручати повістки, здійснюють оповіщення громадян як самостійно, так і у складі груп оповіщення. Вручення повісток резервістам та військовозобов`язаним здійснюється цілодобово за адресою місця проживання або адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання, роботи, навчання, у громадських місцях, громадських будинках та спорудах, місцях масового скупчення людей, територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки, на пунктах пропуску (блок-постах), пунктах пропуску через державний кордон України.

Пунктом 47 визначено якщо особа підлягає оповіщенню відповідно до розпорядження голови (начальника) районної, міської держадміністрації (військової адміністрації) або відповідного керівника районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки про проведення заходів мобілізації чи виклик резервістів та військовозобов`язаних районного (міського) територіального центру комплектування, їй вручається повістка.

У разі відмови резервіста або військовозобов`язаного від отримання повістки представником, який уповноважений вручати повістки, складається акт відмови від отримання повістки, який підписується не менш як двома членами групи оповіщення. Акт відмови від отримання повістки оголошується громадянину.

У разі відмови від отримання повістки поліцейський, який входить складу групи оповіщення, проводить адміністративне затримання та доставлення громадянина до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки на підставі статей 261 і 262 Кодексу України про адміністративні правопорушення (п. 47).

Тобто, з наведених положень Порядку № 560 вбачається, що адміністративне затримання особи та доставлення такої особи до територіального центру комплектування та соціальної підтримки може бути проведено виключно поліцейським, який входить до групи оповіщення.

З наявних матеріалів справи вбачається, що згідно наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 31.10.2025 № 309 ОСОБА_1 входив до 2 групу оповіщення за маршрутом в межах Ізмаїльського району та згідно якого в дану групу також входив представник Національної поліції України – 1 особа (а.с. 8).

За змістом складеного відносно ОСОБА_1 протоколу про адміністративне правопорушення, останньому інкримінується вчинення правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 172-14 КУпАП, яке полягає у порушенні вимог вищевказаного Порядку № 560, а саме затримання та доставлення громадянина ОСОБА_2 до ІНФОРМАЦІЯ_1 для перевірки військово-облікових документів. Наведені в протоколі обставини подій підтверджуються в свою чергу письмовими поясненнями особи, яка притягується до адміністративної відповідальності згідно яких останнім повідомлено, що 01.11.2025 перебував в групі оповіщення та близько 19 год в с. Новосільське побачив велосипедиста, якого в подальшому зіштовхнув з велосипеда та з товаришами запхнув до мікроавтобуса, після чого доставили дану особі до ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 6-7). Факт затримання та доставлення громадянина ОСОБА_2 01.11.2025 до ІНФОРМАЦІЯ_1 не заперечується скаржником в апеляційній скарзі та підтверджується в свою чергу матеріалами справи, в тому числі направленням такої особи до лікарні в м. Ізмаїл для проведення обстеження.

З огляду на викладене, з наявних матеріалів справи про адміністративне правопорушення вбачається порушення особою, яка притягується до адміністративної відповідальності затвердженого постановою КМУ від 16.05.2024 № 560 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, а саме п. 47, згідно якого повноваження здійснювати затримання та доставлення осіб наділені виключно працівники поліції, які входять до складу групи оповіщення. Відомостей щодо наявності під час здійснення затримання особи працівника поліції, що входить до складу групи № 1 відділу 2, згідно наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 , матеріали справи не містять. При цьому, скаржником в апеляційній скарзі зауважувалося щодо відсутності такого під час затримання та доставлення громадянина ОСОБА_2 , що в свою чергу в сукупності з вищевикладеними обставинами справи підтверджує факт наявності в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 172-14 КУпАП, з огляду на що доводи апеляційної скарги визнаються необґрунтованими та відхиляються апеляційним судом.

Щодо посилань скаржника на здійснення розгляду справи за відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, апеляційний суд вважає за необхідне зазначити, що ОСОБА_1 був обізнаний про наявність складеного відносно нього протоколу про адміністративне правопорушення, про дату, час та місце судового засідання повідомлений за допомогою засобів телефонного зв`язку, за вказаним безпосередньо останнім контактним номером телефону, зазначеним в протоколі, підписаним особою.

При цьому, згідно положень ч. 2 ст. 268 КУпАП присутність особи, яка притягується до адміністративної відповідальності під час розгляду даної категорії справ не є обов`язковою.

Таким чином, з огляду на викладене, зважаючи на підтвердження наявними матеріалами справи факту наявності в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 172-14 КУпАП, враховуючи наведені положення ст. 268 КУпАП, доводи апеляційної скарги в даній частині також відхиляються апеляційним судом.

За положеннями п. 4 ч. 8 ст. 294 КУпАП, за наслідками розгляду апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову без змін.

Таким чином, з огляду на вищезазначене, оскільки доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження в матеріалах справи та не спростували правильні по суті висновки суду першої інстанції щодо підтвердження наявними матеріалами справи наявності в діях ОСОБА_1 складу інкримінованого останньому адміністративного правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 172-14 КУпАП.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 251, 280, 283, 294 КУпАП України, апеляційний суд,

п о с т а н о в и в :

Клопотання адвоката Златі Ніни Спиридонівни, захисника особи, яка притягується до адміністративної відповідальності – ОСОБА_1 – задовольнити.

Поновити адвокату Златі Ніні Спиридонівні, захиснику особи, яка притягується до адміністративної відповідальності – ОСОБА_1 , строк на апеляційне оскарження постанови Ренійського районного суду Одеської області від 10 лютого 2026 року.

Апеляційну скаргуадвоката Златі Ніни Спиридонівни, захисника особи, яка притягується до адміністративної відповідальності – ОСОБА_1 – залишити без задоволення.

Постанову Ренійського районного суду Одеської області від 10 лютого 2026 року – залишити без змін.

Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.

Повний текст постанови складений 12 червня 2026 року.

Суддя О.С. Комлева