Постанова від 27 травня 2026 р. у справі №459/1729/25 — Львівський апеляційний суд

Справа № 459/1729/25 Головуючий у 1 інстанції: Дем`яновська Ю.Д.

Провадження № 22-ц/811/3671/25 Доповідач в 2-й інстанції: Бойко С.М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 травня 2026 року м. Львів

Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого – судді Бойко С.М.,

суддів: Копняк С.М., Ніткевича А.В.,

секретаря – Хоцяновича О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні без фіксування судового процесу звукозаписувальним технічним засобом цивільну справу за апеляційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Брайт-К» на рішення Шептицького міського суду Львівської області від 08 жовтня 2025 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Брайт-К» до ОСОБА_1 , третя особа – акціонерне товариство «Креді Агріколь Банк», про стягнення заборгованості за кредитним договором,

встановив:

У травні 2025 року товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Брайт-К» (далі – ТОВ ФК «Брайт-К») звернулося до суду з позовом, в якому просило стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором №1/4158046 від 02.08.2021 року в розмірі 112472 грн. 54 коп.

Свої вимоги позивач обґрунтовував тим, що 02.08.2021 року між акціонерним товариством (далі – АТ) «Креді Агріколь Банк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №1/4158046, відповідно до умов якого, кредитор надає позичальнику кредит в сумі 99000 грн. строком на 48 місяців – з 02.08.2021 року до 01.08.2025 року, зі сплатою процентів за користування кредитними коштами у розмірі 15% річних і комісійної винагороди за обслуговування кредитної заборгованості в розмірі 2,35% від суми кредиту.

18.12.2024 року між АТ «Креді Агріколь Банк» та ТОВ ФК «Брайт-К» укладено договір №5-2024 про відступлення права вимоги до боржника ОСОБА_1 за вищевказаним кредитним договором.

20.12.2024 року відбулася передача прав вимоги за кредитним договором №1/4158046 від 02.08.2021 року до ТОВ ФК «Брайт-К».

У зв`язку з несплатою чергового платежу по кредиту, 24.04.2025 року ОСОБА_1 направлено вимогу про дострокове повернення всієї суми кредиту, процентів за користування кредитом та комісії.

У зв`язку з невиконанням відповідачем своїх зобов`язань за кредитним договором, станом на 10.10.2024 року, утворилась заборгованість за кредитним договором в розмірі 112472 грн. 54 коп., з яких: за період з 02.08.2021 року до 20.12.2024 року (до дати відступлення): 14842 грн. 63 коп. – строкова заборгованість, 32816 грн. 58 коп. – прострочена заборгованість, 357 грн. 44 коп. – заборгованість по нарахованим процентам, 8452 грн. 61 коп. – заборгованість по простроченим процентам, 2326 грн. 50 коп. – заборгованість за комісією, 41877 грн. – прострочена заборгованість за комісією, та за період з 20.12.2024 року по 14.03.2025 року: 2493 грн. 78 коп. – проценти за користування кредитом, 9306 грн. – комісія за обслуговування кредитної заборгованості.

Заочним рішенням Шептицького міського суду Львівської області від 08 жовтня 2025 року позов задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ ФК «Брайт-К» заборгованість за кредитним договором №1/4158046 від 02.08.2021 року у розмірі 58963 грн. 04 коп., з яких: 14842 грн. 63 коп. – строкова заборгованість, 32816 грн. 58 коп. – прострочена заборгованість, 2851 грн. 22 коп. – проценти, 8452 грн. 61 коп. – прострочені проценти.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ ФК «Брайт-К» 1269 грн. 93 коп. судового збору

В решті позовних вимог відмовлено.

Рішення суду в частині відмови у задоволенні позовних вимог оскаржив позивач ТОВ ФК «Брайт-К», просить його скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги покликався на те, що в кредитному договорі відсутнє будь-яке контекстуальне дублювання пунктів, а перелік послуг, за які нараховується комісійна винагорода за обслуговування кредитної заборгованості, чітко визначений умовами кредитного договору.

Зазначає, що згідно з п.5.5 кредитного договору, відповідач шляхом підписання кредитного договору підтвердила, що умови договору їй зрозумілі, з правилами і тарифами банку ознайомлена, приймає та погоджується, їй до укладання договору банком надана інформація, яка визначена ч.2 ст.12 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг».

Додає, що кредитний договір підписаний сторонами, які досягли згоди з усіх істотних умов договору, мали необхідний обсяг цивільної дієздатності, а їх волевиявлення було вільним і відповідало їхній внутрішній волі, відповідач на момент укладення договору не заявляла додаткових вимог щодо умов кредитного договору та у подальшому виконувала його умови, банком було надано всю необхідну інформацію щодо переліку послуг, про умови надання послуг із зазначенням вартості цієї послуги для позичальника. Комісійна винагорода за обслуговування кредитної заборгованості, що встановлена п.1.4.2 кредитного договору, включає послуги, що виходять за межі безоплатного інформування, передбаченого частиною 1 статті 11 Закону України «Про споживче кредитування», а саме: розрахунково-касове обслуговування заборгованості, надання інформації щодо стану заборгованості через системи дистанційного обслуговування в режимі 24/7.

Наголошує, що згідно умов кредитного договору, копія якого долучена до позовної заяви, в переліку послуг, за які нараховується комісійна винагорода, є послуга розрахунково-касового обслуговування заборгованості, безоплатне надання якої не передбачене положеннями ч.1 ст.11 Закону України «Про споживче кредитування», натомість, згідно ч.2 ст.8 Закону України «Про споживче кредитування» передбачено право банку включати до загальних витрат за споживчим кредитом комісії за обслуговування кредитної заборгованості розрахунково-касове обслуговування.

Зауважує, що зі змісту частини першої статті 11 Закону України «Про споживче кредитування» вбачається, що споживач має право отримувати безкоштовно не більше ніж один раз на місяць визначену даною нормою закону інформацію на його вимогу.

Вказує, що зазначене жодним чином не суперечить умовам п.1.4.2 кредитного договору, в якому передбачено надання послуг з обслуговування кредитної заборгованості не на вимогу споживача, а шляхом, в тому числі, надання інформації щодо стану заборгованості, через системи дистанційного обслуговування в режимі 24/7, відтак, відсутні підстави для визнання нікчемним зазначеного положення кредитного договору і, відповідно, відмова в задоволенні вимоги про стягнення комісії є необґрунтованою.

Додає, що уклавши даний договір на умовах, викладених у ньому, відповідач тим самим засвідчила свою згоду та взяла на себе зобов`язання виконувати умови, які були в ньому закріплені.

В судове засідання апеляційного суду учасники справи не з`явились, про дату, час і місце розгляду справи були повідомлені належним чином, тому, відповідно до вимог ч.2 ст.247, ч.2 ст.372 ЦПК України, розгляд справи проведено апеляційним судом у відсутності учасників справи без фіксування судового процесу звукозаписувальним технічним засобом.

Частиною четвертою статті 268 ЦПК України передбачено, що у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення (повне або скорочене) без його проголошення.

У частині п`ятій статті 268 ЦПК України зазначено, що датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено – повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Отже, враховуючи наведені вище вимоги процесуального закону, датою ухвалення апеляційним судом судового рішення в даній справі, призначеній до розгляду на 19.05.2026 року, є дата складення повного судового рішення – 28.05.2026 року.

Перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення відповідно до вимог статті 367 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення з наступних підстав.

Судом встановлено, що 02.08.2021 року між АТ «Креді Агріколь Банк» та ОСОБА_1 укладений кредитний договір №1/4158046.

Відповідно до п.1.1 кредитного договору, кредитор надає позичальнику кредит в сумі 99000 грн., строком на 48 місяців – з 02.08.2021 року до 01.08.2025 року. Позичальник сплачує платежі для погашення заборгованості за договором щомісячно в число місяця, визначене графіком платежів по кредиту (Додаток №1 до договору, який є його невід`ємною частиною), як день повернення кредиту.

Згідно з п.1.2 кредитного договору, кредит надається позичальнику на споживчі потреби шляхом зарахування кредитних коштів на рахунок позичальника № НОМЕР_1 .

Відповідно до підпунктів 1.4.1-1.4.2 пункту 1.4. кредитного договору, позичальник зобов`язаний сплачувати банку: процентну винагороду щомісячно, в розмірі 15% річних (фіксована процентна ставка), починаючи з дня надання кредиту (дня списання кредитних коштів з позичкового рахунку позичальника) до моменту повного погашення заборгованості за договором; комісійну винагороду за обслуговування кредитної заборгованості (комісія) щомісячно, в розмірі 2,35% від суми кредиту, зазначеної в п.1.1 договору. Підписанням договору позичальник замовляє у банку супровідні послуги в обслуговування кредитної заборгованості, що включає в себе: послуги з розрахунку суми чергового та наступних платежів, списання та зарахування коштів з метою погашення заборгованості, розрахунково-касове обслуговування заборгованості за договором та надання інформаційно-консультаційних послуг, під якими розуміється електронне інформування (нагадування), про здійснення щомісячних платежів по кредиту та процентах, надання інформації щодо стану заборгованості через системи дистанційного обслуговування в режимі 24/7 та через довідковий центр банку, інформування позичальника про виникнення простроченої заборгованості, консультування позичальника (як усне, так і письмове) щодо погашення заборгованості, своєчасності сплати платежів тощо.

АТ «Креді Агріколь Банк» свої зобов`язання за кредитним договором виконав в повному обсязі, видавши відповідачу кредит в безготівковій формі, шляхом перерахування 02.08.2021 року кредитних коштів в розмірі 99000 грн. на рахунок позичальника.

В період користування кредитними коштами з 02.08.2021 року по 20.12.2024 року ОСОБА_1 здійснювала часткові оплати по кредитному договору, яких було недостатньо для належного виконання умов договору.

18.12.2024 року між АТ «Креді Агріколь Банк» та ТОВ ФК «Брайт-К» укладено договір про відступлення права вимоги №5-2024, за яким первісний кредитор відступив новому кредитору права вимоги за кредитними договорами.

Згідно з актом приймання-передачі розширеного реєстру прав вимоги щодо кредитних договорів станом на 20.12.2024 року (додаток №5 до договору) та реєстром прав вимог №1 від 20.12.2024 року, додатком №1 до договору про відступлення права вимоги №5-2024 від 18.12.2024 року, відбулася передача ТОВ ФК «Брайт-К» права вимоги, зокрема, до боржника ОСОБА_1 за кредитним договором №1/4158046 від 02.08.2021 року за загальною заборгованістю 100672 грн. 76 коп.

Відповідно до платіжної інструкції №14835 від 20.12.2024 року, ТОВ ФК «Брайт-К» перерахувала АТ «Креді Агріколь Банк» 5412911 грн. 07 коп., як оплату згідно договору про відступлення права вимоги №5-2024 від 18.12.2024 року та реєстру №1 від 20.12.2024 року.

ТОВ ФК «Брайт-К» 24.04.2025 року надіслала ОСОБА_1 вимогу достроково повернути всю суму кредиту, проценти за користування кредитом та комісію у зв`язку з несплатою чергового платежу по кредиту та/або процентам та комісії.

У зв`язку з неналежним виконанням ОСОБА_1 умов кредитного договору, в неї утворилася заборгованість, яка згідно з розрахунком заборгованості за кредитним договором №1/4158046 від 02.08.2021 року, становить 112472 грн. 54 коп., з яких: за період з 02.08.2021 року до 20.12.2024 року (до дати відступлення): 14842 грн. 63 коп. – строкова заборгованість, 32816 грн. 58 коп. – прострочена заборгованість, 357 грн. 44 коп. – заборгованість по нарахованим процентам, 8452 грн. 61 коп. – заборгованість по простроченим процентам, 2326 грн. 50 коп. – заборгованість за комісією, 41877 грн. – прострочена заборгованість за комісією, та за період з 20.12.2024 року по 14.03.2025 року: 2493 грн. 78 коп. – проценти за користування кредитом, 9306 грн. – комісія за обслуговування кредитної заборгованості.

Ухвалюючи рішення в оскаржуваній частині щодо відмови в стягненні заборгованості по щомісячній комісії за обслуговування кредиту, суд першої інстанції виходив із того, що положення пункту 1.4.2 договору щодо обов`язку позичальника щомісяця сплачувати плату за обслуговування кредиту є нікчемними відповідно до частин першої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

З такими висновками колегія суддів погоджується з наступних підстав.

В ЦК України закріплений підхід, при якому оспорюваність правочину конструюється як загальне правило. Навпаки, нікчемність правочину має місце тільки у разі, коли існує пряма вказівка закону про кваліфікацію того або іншого правочину як нікчемного.

Оспорюваний правочин визнається недійсним судом, якщо одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом (частина третя статті 215 ЦК України). Правочин, недійсність якого не встановлена законом (оспорюваний правочин), породжує правові наслідки (набуття, зміну або припинення прав та обов`язків), на які він був направлений до моменту визнання його недійсним на підставі рішення суду. Оспорювання правочину відбувається тільки за ініціативою його сторони або іншої заінтересованої особи шляхом пред`явлення вимог про визнання правочину недійсним (позов про оспорювання правочину, ресцисорний позов).

Натомість, нікчемним є той правочин, недійсність якого встановлена законом і для визнання його недійсним не вимагається рішення суду (частина друга статті 215 ЦК України). Нікчемність правочину конструюється за допомогою «текстуальної» недійсності, оскільки вона існує тільки у разі прямої вказівки закону. Така пряма вказівка може втілюватися, зокрема, в термінах «нікчемний», «є недійсним». Нікчемний правочин, на відміну від оспорюваного, не створює юридичних наслідків, тобто, не «породжує» (змінює чи припиняє) цивільних прав та обов`язків.

Якщо недійсність певного правочину встановлена законом, тобто якщо цей правочин нікчемний, позовна вимога про визнання його нікчемним не є належним способом захисту права чи інтересу позивача. За наявності спору щодо правових наслідків недійсного правочину, одна зі сторін якого чи інша заінтересована особа вважає його нікчемним, суд перевіряє відповідні доводи та у мотивувальній частині судового рішення, застосувавши відповідні положення норм матеріального права, підтверджує чи спростовує обставину нікчемності правочину.

Нікчемний правочин (частина друга статті 215 ЦК України) є недійсним вже в момент свого вчинення (ab initio), і незалежно від волі будь-якої особи, автоматично (ipso iure). Нікчемність правочину має абсолютний ефект, оскільки діє щодо всіх (erga omnes). Нікчемний правочин не створює юридичних наслідків, тобто, не зумовлює переходу/ набуття/ зміни/ встановлення/ припинення прав ні для кого. Саме тому посилатися на нікчемність правочину може будь-хто. Суд, якщо виявить нікчемність правочину, має її враховувати за власною ініціативою в силу свого положення (ex officio), навіть якщо жодна із заінтересованих осіб цього не вимагає (див. постанову Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 08 лютого 2023 у справі №359/12165/14-ц (провадження №61-13417св21)).

Під вимогами, яким не повинен суперечити правочин, мають розумітися ті правила, що містяться в імперативних приватно-правових нормах.

Тлумачення частини першої статті 203 ЦК України свідчить, що під змістом правочину розуміється сукупність умов, викладених в ньому. Зміст правочину, в першу чергу, має відповідати вимогам актів цивільного законодавства, перелічених в статті 4 ЦК України. Втім, більшість законодавчих актів носять комплексний характер і в них поряд із приватно-правовими можуть міститися норми різноманітної галузевої приналежності. За такої ситуації необхідно вести мову про те, що зміст правочину має не суперечити вимогам, встановленим у приватно-правовій нормі, хоча б вона містилася в будь-якому нормативно-правовому акті, а не лише акті цивільного законодавства. Під вимогами, яким не повинен суперечити правочин, мають розумітися ті правила, що містяться в імперативних приватно-правових нормах (див. постанову Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 18 травня 2022 року в справі №613/1436/17 (провадження №61-17583св20)).

Згідно зі статтями 11, 18 Закону України «Про захист прав споживачів», цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування». Продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача. Перелік несправедливих умов у договорах із споживачами не є вичерпним. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним. Нечіткі або двозначні положення договорів із споживачами тлумачаться на користь споживача.

Отже, для кваліфікації умов договору несправедливими необхідна наявність одночасно таких ознак: по-перше, умови договору порушують принцип добросовісності (п.6 ч.1 ст.3, ч.3 ст.509 ЦК України); по-друге, умови договору призводять до істотного дисбалансу договірних прав та обов`язків сторін; по-третє, умови договору завдають шкоди споживачеві.

Відповідно до статті 47 Закону України «Про банки і банківську діяльність», банк самостійно встановлює процентні ставки та комісійну винагороду за надані послуги.

Після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит (частини перша та друга статті 11 Закону України «Про споживче кредитування»).

Відповідно до частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування», умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 06 листопада 2023 року у справі №204/224/21 (провадження №61-4202сво22) зазначено, що: згідно з частиною п`ятою статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

З урахуванням викладеного, комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набрання чинності Законом України «Про споживче кредитування» щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Такий правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі №496/3134/19.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі №496/3134/19 (провадження №14-44цс21) зазначено, що: «Пунктом 1.4 кредитного договору ОСОБА_1 встановлено плату за надання інформації щодо кредиту без уточнення систематичності запиту такої інформації споживачем.

32.4. Надання інших послуг за обслуговування кредиту, не пов`язаних з інформуванням про стан кредитної заборгованості, за вказану плату умовами договору не передбачено.

32.8. Враховуючи те, що позивачу встановлено щомісячну плату за послуги банку, які за законом повинні надаватись безоплатно, Велика Палата дійшла висновку про те, що положення пунктів 1.4 та 6 кредитного договору, укладеного між ОСОБА_1 та АТ «Ідея Банк», щодо обов`язку позичальника сплачувати плату за обслуговування кредиту щомісячно в терміни та у розмірах, визначених графіком щомісячних платежів за кредитним договором, є нікчемними.

33.5. Отже, якщо сторона правочину вважає його нікчемним, то така сторона за загальним правилом може звернутися до суду не з вимогою про визнання нікчемного правочину недійсним, а за застосуванням наслідків виконання недійсного правочину (наприклад, з вимогою про повернення одержаного на виконання такого правочину), обґрунтовуючи свої вимоги нікчемністю правочину. Якщо ж інша сторона звернулася до суду з вимогою про виконання зобов`язання з правочину в натурі, то відповідач вправі не звертатись з вимогою про визнання нікчемного правочину недійсним (зустрічною чи окремою), а заперечувати проти позову, посилаючись на нікчемність правочину. Суд повинен розглянути такі вимоги i заперечення й вирішити cпip по суті; якщо суд дійде висновку про нікчемність правочину, то суд зазначає цей висновок у мотивувальній частині судового рішення в якості обґрунтування свого висновку по суті спору, який відображається у резолютивній частині судового рішення.

34.3. З огляду на встановлені у справі обставини, а також сформульовані у цій постанові висновки щодо нікчемності пунктів 1.4 та 6 кредитного договору, Велика Палата Верховного Суду вважає за необхідне у порядку застосування наслідків виконання нікчемного правочину зобов`язати ПАТ «Ідея Банк» здійснити перерахунок заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором від 19 червня 2018 року №Р24.00301.004034055 з огляду на нікчемність пунктів 1.4 та 6 цього договору, що забезпечує захист інтересу позивача у правовій визначеності».

У справі, що переглядається, у п.1.4.2 кредитного договору №1/4158046 від 02.08.2021 року сторони обумовили, що за користування кредитом позичальник сплачує комісійну винагороду за обслуговування кредитної заборгованості щомісячно, в розмірі 2,35% від суми кредиту, зазначеної в пункті 1.1 договору. Обслуговування кредитної заборгованості включає в себе:

послуги з розрахунку суми чергового та наступних платежів;

списання та зарахування коштів з метою погашення заборгованості;

розрахунково-касове обслуговування заборгованості за договором та надання інформаційно-консультаційних послуг, під якими розуміється електронне інформування (нагадування) про здійснення щомісячних платежів по кредиту та процентах;

надання інформації щодо стану заборгованості через системи дистанційного обслуговування в режимі 24/7 та через довідковий центр банку;

інформування позичальника про виникнення простроченої заборгованості;

консультування позичальника (як усне, так і письмове) щодо погашення заборгованості, своєчасності сплати платежів тощо.

Надання інших послуг за обслуговування кредиту, не пов`язаних з інформуванням про стан кредитної заборгованості, за вказану плату умовами договору не передбачено.

Оскільки банком встановлено щомісячну плату за послуги, які за законом, за умовами їх надання один раз на місяць, повинні надаватись безоплатно, а позивачем не надано доказів, що такі послуги надавались кредитором відповідачу частіше, колегія суддів вважає суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що положення пункту 1.4.2 кредитного договору №1/4158046 від 02.08.2021 року, яким передбачено сплату позичальником комісійної винагороди за обслуговування кредитної заборгованості щомісячно, в розмірі 2,35% від суми кредиту, зазначеної в пункті 1.1 договору, є нікчемним, відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Такі ж висновки викладено в постанові Верховного Суду від 30 листопада 2023 року у справі №382/1621/21 (провадження №61-13123св23) з подібними правовідносинами за участю цього ж позивача та третьої особи.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив характер спірних правовідносин та обставини справи, давши належну правову оцінку доказам, які позивач подав на підтвердження своїх вимог, застосував норми матеріального права, які підлягали застосуванню до спірних правовідносин, не допустив порушень норм процесуального права, які б були обов`язковою підставою для скасування рішення, доводи апеляційної скарги не спростовують правильних висновків суду в оскаржуваній частині по суті вирішення даного спору, тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржуване рішення необхідно залишити без змін.

Керуючись ст.ст.367, 374 ч.1 п.1, 375, 381, 382, 384 ЦПК України, суд

ухвалив:

апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Брайт-К» залишити без задоволення.

Рішення Шептицького міського суду Львівської області від 08 жовтня 2025 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови. Повний текст постанови складений 28 травня 2026 року.

Головуючий С.М. Бойко

Судді: С.М. Копняк

А.В. Ніткевич