Постанова від 11 червня 2026 р. у справі №448/1428/25 — Львівський апеляційний суд

Справа № 448/1428/25 Головуючий у 1 інстанції: Гіряк С.І.

Провадження № 22-ц/811/260/26 Доповідач в 2-й інстанції: Ванівський О. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 червня 2026 року Львівський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді: Ванівського О.М.,

суддів Цяцяка Р.П., Шеремети Н.О.

секретаря: Якимчук Л.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою адвоката Медвідь Василя Осиповича, представника ОСОБА_1 на рішення Мостиського районного суду Львівської області від 30 грудня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Шегинівської сільської ради Яворівського району Львівської області, третя особа: Мостиський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Яворівському районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, про встановлення факту, що має юридичне значення, внесення змін до актового запису та визнання права власності в порядку спадкування за законом, -

ВСТАНОВИВ:

В липні 2025 року представник позивачки –адвокат Медвідь В.О. звернувся до суду із позовом до Шегинівської сільської ради Яворівського району Львівської області, третя особа: Мостиський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Яворівському районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, про встановлення факту, що має юридичне значення, внесення змін до актового запису та визнання права власності в порядку спадкування за законом

В обгрунтування позовних вимоги покликався на те, що житловий будинок розташований у АДРЕСА_1 був побудований у 1947 році та відносився до суспільної групи колгоспний двір. Зазначає, що його членами були: ОСОБА_2 – голова двору, а також ОСОБА_3 .

Вказував, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла рідна сестра покійного батька позивачки - ОСОБА_2 . На день смерті, вона була зареєстрована в АДРЕСА_1 , разом з нею був зареєстрований її син ОСОБА_3 , який прийняв спадщину після смерті матері в силу положень ч.3 ст. 1268 ЦК України.

ІНФОРМАЦІЯ_2 помер двоюрідний брат позивачки ОСОБА_3 . Вказує, що спадщину після його смерті прийняла позивачка, оскільки фактично вступила у володіння та управління спадковим майном, а саме протягом останніх п`яти років здійснює догляд та утримання будинку, який належав ОСОБА_3 , займалась похованням ОСОБА_3 та доглядає за його могилою. Позивачка в останні дні життя свого брата проживала з ним та здійснювала за ним догляд. Позивачка належить до п`ятої черги спадкування та інших спадкоємців після смерті ОСОБА_3 немає. Також додає, що ОСОБА_3 за життя не оформив належним чином речові права на майно колишнього колгоспного двору.

При виготовленні свідоцтва про смерть та здійснення актового запису про смерть ОСОБА_3 неправильно здійснено запис відносно відомостей про ім`я померлого, а саме в імені ОСОБА_4 помилково зазначено ім`я ОСОБА_5 .

Після смерті ОСОБА_3 позивачка звернулася до приватного нотаріуса Львівського міського нотаріального округу Лозинської О.М., однак, повідомленням нотаріуса позивачці було роз`яснено, що у зв`язку із наявністю в свідоцтві про смерть розбіжностей в імені померлого та відсутністю оригіналів правостановлюючих документів їй слід звернутися до суду.

Позивачці не видається можливим оформити право власності на будинковолодіння в позасудовому порядку, у зв`язку з відсутністю правовстановлюючих документів, а також у зв`язку з наявними розбіжностями в свідоцтві про смерть та актовому записі про смерть в імені померлого, за таких обставин вона вимушена звернутися до суду.

Рішенням Мостиського районного суду Львівської області від 30 грудня 2025 року позов ОСОБА_1 до Шегинівської сільської ради Яворівського району Львівської області, третя особа: Мостиський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Яворівському районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, про встановлення факту, що має юридичне значення, внесення змін до актового запису та визнання права власності на житловий будинок в порядку спадкування – задоволено частково.

Встановлено факт неправильності запису в актовому записі № 68 від 24 вересня 2017 в свідоцтві про смерть, виданого Шегинівською сільською радою Мостиського району Львівської області в частині запису імені померлого, встановивши, що його ім`я « ОСОБА_4 ».

Мостиському відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Яворівському районі Львівської області Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України внести зміни до актового запису № 68 від 24 вересня 2017 року в свідоцтві про смерть ОСОБА_6 , виданого Шегинівською сільською радою Мостиського району Львівської області, в частині запису імені померлого, вказавши ім`я померлого « ОСОБА_4 » замість « ОСОБА_5 ».

В решті позовних вимог відмовлено.

Понесені позивачкою судові витрати залишено за нею.

Рішення суду в апеляційному порядку оскаржив адвокат Медвідь Василь Осипович, представник ОСОБА_1 .

Вважає рішення незаконним, необґрунтованим, таким, що ухвалене з

неправильним застосуванням норм матеріального права, та неповним з`ясуванням

обставин, що мають значення для справи.

Покликається на те, що єдиним спадкоємцем прав та обов`язків після смерті двоюрідного брата ОСОБА_7 є лише та виключно ОСОБА_1 , що підтверджується даними відповідей нотаріусів про відсутність заведених спадкових справ як після смерті ОСОБА_2 так і після смерті ОСОБА_7 , а відтак, Апелянт намагається зберегти батьківський будинок і єдиним способом його збереження є лише та виключно судовий захист.

Також вважає, що позивач звертаючись із даним позовом до суду обрав найбільш повний і такий, що буде максимально забезпечувати найкращий спосіб досягнення мети правосуддя та процесуальну економію в даному спорі.

Просить рішення суду в частині відмови в задоволенні позову скасувати та постановити нове судове рішення, яким позов задовольнити.

У судове засідання 08 червня 2026 року належним чином повідомлені апеляційним судом про дату, час і місце розгляду цієї справи сторони у цій справі не з`явився.

За змістом ст. 372 ч. 2 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи апеляційним судом.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка є частиною національного законодавства, кожна людина при визначенні її громадянських прав і обов`язків має право на справедливий судовий розгляд.

В силу положень ч. 1 ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Згідно п. п. 1-5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Рішення суду оскаржується в частині відмови в задоволенні позову про визнання права власності в порядку спадкування за законом, в іншій частині рішення суду не переглядається.

Колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції не в повній мірі відповідає зазначеним вимогам.

Відповідно до ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог в частині визнання права власності в порядку спадкування, суд першої інстанції виходив з того, що позивачкою не додано доказів, що вона у встановленому порядку прийняла спадщину після ОСОБА_3 , а саме проживала разом з ним на час смерті або у шестимісячний строк подала нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини заяву про прийняття спадщини, що передбачено нормами ч. 3 ст. 1268 ЦК України.

Колегія суддів не в повній мірі погоджується з висновком суду першої інстанції враховуючи наступне.

Судом встановлено, що житловий будинок у АДРЕСА_1 , відносить до суспільної групи робітничий двір, та з 15.04.1988 по 15.04.1991 його членами були: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , - голова домогосподарства, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 – син, що підтверджується випискою із погосподарських книг №4,5 по селу Шегині, Яворівського (колишнього) району, Львівської області станом на 15.04.1988 та 15.04.1991, виданою Шегинівським сільським головою О.Павуцьо № 02-18/2056 від 05.12.2025. Також із довідки № 02-18/2053 від 05.12.2025, виданою Шегинівським сільським головою О.Павуцьо, вбачається, що станом на 04.12.2025 за адресою: АДРЕСА_1 , ніхто не проживає.

ОСОБА_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть НОМЕР_1 , виданого 17.06.2011.

Згідно виписки з погосподарської книги №13 по селу Биків АДРЕСА_1 , виданої Шегинівським сільським головою О.Павуцьо, станом з 01.01.2011 по 31.12.2015 у житловому будинку АДРЕСА_2 , були зареєстровані ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 – голова домогосподарства, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Тобто, в силу ч.3 ст.1268 ЦК України, ОСОБА_3 вважається таким, що прийняв спадщину, яка відкрилась після смерті матері ОСОБА_2 .

Після смерті ОСОБА_2 спадкова справа не заводилась, а заповіти нею не складались, що підтверджується інформаційними довідками зі спадкового реєстру №82663429, 82663446 від 25.09.2025.

Згідно копії свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 , виданого 24.09.2017 р.н., ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , місце смерті с.Биків, Мостиського району, Львівської області. Після його смерті спадкова справа не заводилась та заповіти ним не складались, що підтверджується інформаційними довідками зі спадкового реєстру №82866716, 82866705 від 13.10.2025.

З довідки, виданої 30.03.2025 отцем ОСОБА_8 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , помер і похований в с.Биків, Львівської області, Шегинівської території громади, Яворівського району Львівської області. Його похованням займалась сестра ОСОБА_1 , яка і доглядає за його могилою.

З акту обстеження житлового будинку по АДРЕСА_1 від 25.03.2025, вбачається, що протягом останніх п`яти років постійний догляд та отримання будинку за адресою АДРЕСА_1 , власником якого був померлий ОСОБА_3 і за вказаною адресою не проживав останніх п`яти років. Догляд за його будинком здійснює його двоюрідна сестра ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 .

Згідно копії паспорта серії НОМЕР_3 ОСОБА_3 народився ІНФОРМАЦІЯ_4 , місце народження село Биків, Мостиського району, Львівської області, місце реєстрації с.Биків.

Копією військового квитка серії НОМЕР_4 , трудової книжки НОМЕР_5 та паспорта серії НОМЕР_3 , підтверджується, що іменем покійного, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , було « ОСОБА_4 ».

Згідно копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_6 від 10.04.1961, ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , її батьками були ОСОБА_10 , ОСОБА_11 .

Після одруження ОСОБА_9 змінила прізвище з « ОСОБА_12 » на « ОСОБА_13 », що підтверджуєтсья копією свідоцтва про одруження серії НОМЕР_7 .

Згідно Витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію народження відповідно до ст.126,133, 135 Сімейного кодексу України №00056236958 від 09.12.2025 ОСОБА_10 народився ІНФОРМАЦІЯ_6 , його батьками були ОСОБА_14 – батько, ОСОБА_15 - мати.

ОСОБА_10 помер ІНФОРМАЦІЯ_7 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_8 .

Згідно копії свідоцтва про народження ОСОБА_2 серії НОМЕР_9 від 31.05.1956, її батьками були ОСОБА_14 – батько, ОСОБА_15 - мати.

Згідно копії паспорта позивачки ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , така зареєстрована за адресою АДРЕСА_3 .

Згідно копії технічного паспорта загальна площа будинку в АДРЕСА_1 становить – 33.5 кв.м., житлова – 15.3 кв.м. Вартість житлового будинку згідно висновку про вартість майна – становить 283263 грн.

Згідно ст. 1216-1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом. До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Стаття 16 ЦК України визначає як один зі способів захисту судом цивільного права та інтересу - визнання права. Відповідно до ст.ст. 321 328 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до ст. 182 ЦК України право власності на нерухоме майно підлягає державній реєстрації. Неможливість оформлення свідоцтва про право на спадщину позбавляє спадкоємців за законом можливості вільно розпоряджатися майном.

Відповідно до ч. 3 ст. 1296 Цивільного кодексу країни, відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.

Відповідно до ст. 1216 ЦК України спадкування є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця) до інших осіб ( спадкоємців).

Ст. 1218 Цивільного кодексу України визначено, що до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинились внаслідок смерті.

Згідно ст. 1233 ЦК України заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.

Отже обов`язковою умовою визнання за спадкоємцем права власності на майно померлого є належність на праві власності такого майна.

Відповідно до ч. 1 ст. 1268 ЦК України, спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Статтею 1270 ЦК України передбачено, що для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Згідно зі ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом і вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до положень ст. 392 ЦК України, власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Виходячи зі змісту наведених норм права, потреба в такому способі захисту права власності виникає тоді, коли наявність суб`єктивного права власника непідтверджена відповідними доказами, підлягає сумніву, не визнається іншими особами або ними оспорюється.

Факт того, що особа за життя не оформила свого права на спадкове майно після смерті спадкодавця, не має правового значення для вирішення питання щодо наявності права на це майно у її спадкоємців, оскільки відповідно до частини третьої ст.1296 ЦК України відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє права на спадщину.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 31.08.2020 у справі № 350/1850/17.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_16 народилась ІНФОРМАЦІЯ_8 , що підтверджується свідоцтвом про народження від 10.04.1961 р.н., де у графі батьки зазначено батько: ОСОБА_10 , мати: ОСОБА_11 .

ІНФОРМАЦІЯ_7 батько ОСОБА_17 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть від 12.09.1996 року, серія НОМЕР_10 .

Натомість, рідна сестра покійного батька ОСОБА_1 - ОСОБА_2 , померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про смерть від 17.06.2011 року, серія НОМЕР_11 .

Факт перебування у родинних відносинах (а саме рідні брат і сестра) ОСОБА_2 та ОСОБА_10 (покійний батько ОСОБА_1 ) підтверджується свідоцтвом про народження ОСОБА_2 (копія міститься в матеріалах справи) та витягом з Державного реєстру актів цивільного стану про державну реєстрацію народження відповідно до ст. 126, 133, 135 СК України від 09.12.2025 року за № 00055236953 щодо ОСОБА_10 , відповідно до обох документів яких вбачається батько - ОСОБА_14 та мати - ОСОБА_15 .

В силу вимог Сімейного кодексу України вбачається той факт, що ОСОБА_2 та ОСОБА_10 (покійний батько Позивача) є рідним братом та сестрою, а відтак, ОСОБА_1 та покійний ОСОБА_7 є двоюрідним братом та сестрою.

Після смерті ОСОБА_2 , відкрилась спадщина на господарський двір, яку в силу вимог закону прийняв двоюрідний брат ОСОБА_1 , а рідний син ОСОБА_2 - ОСОБА_3 , однак, належним чином не оформив свої права за час свого життя.

У статті 4 ЦПК України визначено, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом України.

Позивач як спадкоємець за законом п`ятої черги, звернулась до державного нотаріуса із заявою про прийняття спадщини.

Згідно повідомлення приватного нотаріуса Львівського міського нотаріального округу Лозинської О.М. №25/01-16 від 12.06.2025, відмовлено ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину, у зв`язку з відсутністю у позивачки оригіналів правовстановлюючих документів та розбіжностями в імені померлого у свідоцтві про смерть.

Відповідно до вимог статті 68 Закону України «Про нотаріат» та п.4.15, п.4.18 Розділу ІІ Глави 10 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року №296/5, свідоцтво про право на спадщину не може бути видано у разі відсутності у спадкодавця правовстановлюючих документів на нерухоме майно.

За таких обставин спадкове право позивача може бути реалізовано лише в судовому порядку.

Згідно з висновком Верховного Суду, викладеного у постанові № 350/1850/17 від 31 серпня 2020 року, який кореспондується із спірними правовідносинами, факт того, що спадкодавець ОСОБА_2 за життя не оформила свого права на спадкове майно не має правового значення для вирішення питання щодо наявності права на це майно у її спадкоємців, оскільки відповідно до частини третьої статті 1296 ЦК України відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.

У пункті 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» судам роз`яснено, що свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством.

Згідно постанови Верховного Суду від 01 серпня 2019 року у справі № 205/4311/14-ц (провадження № 61-10174св19), визнання права на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, зокрема, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку.

Колегія суддів зазначає, що матеріали справи підтверджують наявність у ОСОБА_1 реальних перешкод для оформлення спадкових прав після смерті двоюрідного брата у нотаріальному порядку і тому, визнання за нею такого права у судовому порядку є винятковим способом захисту цього права.

Крім того, згідно заяви від 08.09.2025 року Шегинівська сільська рада немає заперечень щодо задоволення позовної заяви та визнає позовні вимоги у повному обсязі.

Враховуючи положення вищевикладених норм матеріального права, їх тлумачення Верховним Судом, суд першої інстанції, дійшов невірного висновку про відмову в задоволенні позовних вимог про визнання права власності в порядку спадкування.

Згідно частини 1 статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Таким чином, проаналізувавши зібрані по справі докази та встановлені обставини справи, колегія суддів дійшла висновку, що доводи апеляційної скарги підлягають до задоволення, а рішення суду першої інстанції у відповідності до положень частини 1 статті 376 ЦПК України скасуванню, із ухваленням нового рішення про задоволення позову.

Керуючись ст.ст. 374 ч. 1 п.2, 376, 381 - 384 ЦПК України, Львівський апеляційний суд,-

У Х В А Л И В :

апеляційну скаргу адвоката Медвідь Василя Осиповича, представника ОСОБА_1 - задовольнити.

Рішення Мостиського районного суду Львівської області від 30 грудня 2025 року в частині відмови в задоволенні позову про визнання права власності в порядку спадкування за законом – скасувати та постановити в цій частині нове судове рішення, яким позов ОСОБА_1 до Шегинівської сільської ради Яворівського району Львівської області, третя особа: Мостиський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Яворівському районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, в частині визнання права власності в порядку спадкування за законом - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_12 ) право власності в порядку спадкування за законом на житловий будинок АДРЕСА_1 , загальною площею 33, 5 кв.м., після смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.

Повний текст постанови складено 12.06.2026 року.

Головуючий: Ванівський О.М.

Судді: Цяцяк Р.П.

Шеремета Н.О.