Постанова від 11 червня 2026 р. у справі №133/3657/25 — Вінницький апеляційний суд

Справа № 133/3657/25

Провадження № 33/801/606/2026

Категорія: 156

Головуючий у суді 1-ї інстанції Гуменюк О. О.

Доповідач: Стадник І. М.

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

12 червня 2026 рокум. Вінниця

Суддя Вінницького апеляційного суду Стадник І.М., розглянувши апеляційні скарги, подані захисниками Ганненком Олегом Сергійовичем та Малюком Євгеном Володимировичем, в інтересах ОСОБА_1 на постанову Козятинського міськрайонного суду Вінницької області від 18 травня 2026 року про притягнення до адміністративної відповідальності за частиною 1 статті 130 КпАП України,

ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 , жителя АДРЕСА_1 ,

встановив:

Постановою Козятинського міськрайонного суду Вінницької області від 18 травня 2026 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 130 КпАП України, та застосовано до нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 17 000 грн з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік. Стягнуто з нього судовий збір в розмірі 665,60 грн.

Не погодившись із зазначеною постановою, захисники ОСОБА_1 , адвокати Ганненко О.С. та Малюк Є.В., подали апеляційні скарги, у яких зазначають, що постанова суду є незаконною, а тому просять її скасувати, а провадження у справі закрити в зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 події і складу адміністративного правопорушення.

Доводи апеляційних скарг зводяться до того, що судом першої інстанції було поверхнево розглянуто дану справу, не було здійснено повного, всебічного та об`єктивного дослідження обставин справи.

На думку апелянтів в матеріалах справи відсутні належні та достатні докази на підтвердження винуватості ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КпАП України за обставин, викладених в протоколі про адміністративне правопорушення. При цьому захисники посилаються на те, що водій ОСОБА_1 не відмовлявся від проходження медичного огляду.

Крім того зазначають, що судом проігноровано факт проходження ОСОБА_1 медичного огляду на визначення перебування у стані наркотичного сп`яніння того ж дня - 22.09.2025 о 18 год.30 хв, за висновком якого ознак сп`яніння не виявлено.

В судовому засіданні, адвокат Малюк Є.В, в режимі ВКЗ вимоги апеляційної скарги підтримав на умовах, викладених у ній, і просив задовольнити.

Апеляційний суд, згідно з вимогами статті 294 КпАП України, переглянувши справу в межах доводів та вимог апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, що досліджувалися судом першої інстанції, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а судове рішення скасуванню з таких підстав.

Згідно зі статтею 245 КпАП України завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

Статтею 251 КпАП України передбачено, що доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення ЕПР1 №461787 водій ОСОБА_1 22.09.2025 о 12:47 на АД М-21 242 км в с. Махнівка, Хмільницького району, Вінницької області, керував транспортним засобом NISSAN PATHFINDER, д.н.з. НОМЕР_1 з ознаками наркотичного сп`яніння, а саме: різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; звужені зіниці, що не реагують на світло; поведінка, що не відповідає обстановці. Від проходження огляду на стан сп`яніння у встановленому законом порядку водій відмовився у повному обсязі на місці зупинки, чим порушив п. 2.5 Правил дорожнього руху.

Дії ОСОБА_1 працівниками поліції кваліфіковані за ч.1 ст. 130 КпАП України.

Постанова судді згідно ст. 283 КпАП України має ґрунтуватися на обставинах, встановлених при розгляді справи, тобто на достатніх і незаперечних доказах.

Проте, вищевказані вимоги закону суддею місцевого суду дотримані не були і висновок про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, за обставин, наведених у постанові, не підтверджується допустимими і достатніми доказами.

Суд першої інстанції обґрунтував свій висновок щодо винуватості ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КпАП України – керування транспортним засобом у стані наркотичного сп`яніння, протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №461787 від 22.09.2025; направленням на огляд водія з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 22.09.2025; рапортом працівника поліції від 22.09.2025; поясненнями ОСОБА_1 від 22.09.2025; дисками з відеозаписами.

Оцінивши зазначені докази, суд першої інстанції зробив поспішний висновок, що вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КпАП України, є повністю доведеною.

Вказані докази апеляційний суд не може визнати належними, допустимими, достовірними та такими, які узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом», і які б свідчили про беззастережну винуватість ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КпАП України, адже їх збір проведено із суттєвим порушенням діючого законодавства, виходячи із наступного.

Об`єктивна сторона правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 130 КпАП України, полягає у керуванні транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного або іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного або іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Згідно з статтею 266 КпАП України особи, які керують транспортними засобами і щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, підлягають відстороненню від керування цими транспортними засобами та оглядові на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.

Як диспозиція статті 130 КпАП України, так і стаття 266 КпАП України передбачає проходження огляду на стан сп`яніння водіями, тобто особами, які керують транспортними засобами.

Порядок проходження огляду осіб з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції закріплено у ст. 266 КпАП України, Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої Наказом МВС України, Міністерства охорони здоров`я України 09.11.2015 № 1452/735 (далі - Інструкція).

Згідно з п.7 Розділу І Інструкції у разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров`я, якому надано право на його проведення відповідно до статті 266 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі – заклад охорони здоров`я).

Відмова водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп`яніння, який проводиться поліцейським за допомогою спеціального технічного засобу та в медичному закладі утворює склад правопорушення, який передбачений ч.1 ст.130 КУпАП.

Відповідно до статті 251 КпАП України відеофіксація є одним із доказів в справі про адміністративне правопорушення, тому з метою всебічного, повного і об`єктивного дослідження всіх обставин справи в їх сукупності, судом апеляційної інстанції були досліджені відеозаписи з нагрудних відеокамер (відеореєстраторів) інспекторів патрульної поліції.

Судом апеляційної інстанції були досліджені відеозаписи з нагрудних відеокамер (відеореєстраторів) інспекторів патрульної поліції, які долучені до протоколу про адміністративне правопорушення.

Долучений до матеріалів провадження відеозапис не є безперервним, так як працівник поліції, який його здійснив, крім спілкування з ОСОБА_1 , також спілкувався з іншим водієм.

Крім того, запис розпочинається не у момент ймовірної зупинки ОСОБА_1 , а майже на годину пізніше.

Зокрема, відеозаписом зафіксовано як працівники поліції, після зупинки транспортного засобу під керування ОСОБА_1 вказують на наявність у останнього ознак наркотичного сп`яніння та запропонували пройти огляд.

Проте на відеозаписі відсутні будь-які дії працівників поліції зі встановлення чи перевірки наявності ознак наркотичного сп`яніння.

Так само на відеозаписі не зафіксовано відмову від проходження огляду з метою виявлення стану наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, а навпаки ОСОБА_1 повідомив, що не заперечує проти проходження такого огляду, оскільки він тверезий. Натомість працівники поліції формально поставились до виконання своїх обов`язків, щодо складання матеріалів протоколу про адміністративне правопорушення та не намагались з`ясувати обставини, які мали важливе значення для обґрунтування підозри щодо керування ОСОБА_1 транспортним засобом у стані сп`яніння саме з ним як водієм, а вели спілкування переважно з пасажиркою цього автомобіля – дружиною водія.

Отже матеріали справи та зафіксовані відеозаписом події не містять даних, які свідчили б про те, що водій ОСОБА_1 погоджувався з тим, що перебуває у стані сп`яніння та відмовився від проходження огляду на стан сп`яніння.

Відповідно до ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях, а усі сумніви щодо доведеності вини особи повинні тлумачитися на її користь.

Згідно ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

У рішенні по справі «Кобець проти України» зазначено, що Суд повторює, що відповідно до його прецедентної практики при оцінці доказів він керується критерієм доведення «поза розумним сумнівом» доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість особи доведено поза розумним сумнівом.

Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачяться на її користь.

Незважаючи на те, що передбачене ч. 1 ст. 130 КпАП України порушення у виді відмови від проходження огляду є самостійним діянням і не залежить від результатів подальшого освідування особи, в даному конкретному випадку ОСОБА_1 не погоджуючись із протоколом про адміністративне правопорушення впродовж двох годи після його складення пройшов огляд на стан сп`яніння, яким встановлено, що він тверезий.

Зазначене підтверджує упередженість працівників поліції, які без наявності для того достатніх підстав пред`явили йому вимогу про проходження огляду, а в подальшому склали протокол про відмову від проходження огляду незважаючи на те, що ОСОБА_1 надав згоду на проведення огляду.

Згідно до статті 7 КпАП України ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.

Апеляційний суд звертає увагу на те, що судове рішення про визнання особи винною у вчиненні адміністративного правопорушення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.

Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.

Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

За обставин викладених вище, апеляційний суд, що в діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КпАП України, оскільки останній, будучи водієм транспортного засобу, не відмовлявся від проходження огляду на стан сп`яніння у закладі охорони здоров`я.

Судове рішення підлягає обов`язковому скасуванню у тому разі, коли вину обвинуваченого не доведено сукупністю належних та допустимих доказів по справі, коли відсутня подія правопорушення або коли в діях особи, яка притягається до відповідальності відсутній склад відповідного правопорушення.

З урахуванням наведеного, апеляційний суд вважає за необхідне апеляційні скарги, подані захисниками Ганненком О.С. та Малюком Є.В., в інтересах ОСОБА_1 задовольнити, постанову судді скасувати та закрити провадження у справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КпАП України у зв`язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

Керуючись статтями 251, 268, 289, 294 КпАП України, суд, -

постановив:

Апеляційні скарги подані захисниками Ганненком Олегом Сергійовичем та Малюком Євгеном Володимировичем в інтересах ОСОБА_1 задовольнити.

Постанову Козятинського міськрайонного суду Вінницької області від 18 травня 2026 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за частиною 1 статті 130 КпАП України, скасувати, а провадження у справі № 133/3657/25 - закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 2 47 КпАП України у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.

Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя І.М. Стадник