Рішення від 09 червня 2026 р. у справі №537/4599/24 — Крюківський районний суд м. Кременчука

Провадження № 2/537/49/2026

Справа № 537/4599/24

РІШЕННЯ

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10.06.2026 Крюківський районний суд міста Кременчука Полтавської області у складі головуючого судді Фадєєвої С.О. за участі секретаря судового засідання Супруненко О.О., представника позивача Онуфріївської селищної ради Олександрійського району Кіровоградської області як органу опіки і піклування Вакуленко Л.І., представника відповідача ОСОБА_1 адвоката Єрмоленка О.В., третьої особи ОСОБА_2 , представника третьої особи Щербини О.І. та неповнолітнього ОСОБА_3 адвоката Лобова М.О., представника третьої особи ІНФОРМАЦІЯ_1 Федотової М.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Кременчуці в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом юридичної особи Онуфріївської селищної ради Олександрійського району Кіровоградської області як органу опіки та піклування до фізичної особи ОСОБА_1 про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів,

установив :

Представник позивача Онуфріївської селищної ради Олександрійського району Кіровоградської області як органу опіки та піклування в інтересах неповнолітньої дитини ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом, де просив суд ухвалити рішення, яким позбавити батьківських прав ОСОБА_4 відносно її неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , стягнути з ОСОБА_4 аліменти на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/3 усіх видів заробітку (доходу), але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дітей відповідного віку, починаючи з дня звернення до суду з позовом та до його повноліття.

В обґрунтування позову представник позивача вказав, що до Служи у справах дітей Онуфріївської селищної ради Олександрійського району Кіровоградської області звернувся неповнолітній ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , із проханням допомогти позбавити батьківських прав його матір, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , так як вона довгий час не виконує свої батьківські обов`язки. Батько неповнолітнього ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , проживає разом із неповнолітнім сином. Неповнолітній ОСОБА_3 перебуває на обліку служби у справах дітей Онуфріївської селищної ради Олександрійського району Кіровоградської області, як такий, що проживає у сім?ї, яка опинилася в складних життєвих обставинах з причини ухилення матері від належного виконання своїх батьківських обов?язків протягом тривалого часу. Вказала, що в родині постійно були присутні конфлікти з приводу того, що відповідачка зникала з дому, як на декілька днів, так і на тривалий час (сім місяців). Із квітня 2013 року відповідачка забрала усі свої речі й пішла з дому, залишивши сина на постійне проживання із батьком. Рішенням Онуфріївського районного суду від 19.09.2013 року (справа № 399/471/13-ц; провадження № 2/399/256/13) шлюб між подружжям розірвано та визначено місце проживання дитини, ОСОБА_3 , із батьком ОСОБА_2 . Із часу залишення сім?ї і до теперішнього дня із дитиною мати не спілкується, матеріальної допомоги на утримання дитини не надавала і не надає, життям, здоров?ям та інтересами дитини не цікавилася зовсім. При спілкуванні із неповнолітнім ОСОБА_3 . Службою у справах дітей селищної ради було встановлено, що юнак категорично налаштований на позбавленні його матері батьківських прав з метою захистити себе від претензій в майбутньому з боку матері щодо її утримання, тому звернувся до Служби у справах дітей Онуфріївської селищної ради за допомогою. Свідоме невиконання батьківських обов?язків відповідачки розглядалося на засіданні комісії з питань захисту прав дитини Онуфріївської селищної ради 24.07.2024 року (протокол №8), за результатами розгляду поданих документів одноголосно було прийнято рішення про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_6 відносно її неповнолітнього сина. При вирішенні питання щодо позбавлення батьківських прав відповідачки Службою у справах дітей селищної ради було встановлено, що остання ухиляється від виконання батьківських обов?язків свідомо. У зв?язку з тим, що мати дитини взагалі не цікавиться його фізичним та духовним розвитком, рішенням виконавчого комітету Онуфріївської селищної ради від 29.07.2024 року № 190 затверджено висновок органу опіки та піклування про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_6 відносно неповнолітнього сина, ОСОБА_3 .

Ухвалою Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 08.10.2024 залучено до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, батька дитини, ОСОБА_2 . Ухвалою Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 13.11.2024 залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, ІНФОРМАЦІЯ_5 .

19.12.2024 Крюківським районним судом м. Кременчука Полтавської області під головуванням судді Дядечка І.І. у справі винесено заочне рішення, яке у подальшому ухвалою Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 14.04.2025 скасоване за заявою відповідача ОСОБА_1 (до зміни прізвища - ОСОБА_7 , ОСОБА_8 ), справа призначена до розгляду.

Представником адвоката ОСОБА_1 адвокатом Єрмоленком О.В. подано відзив на позов, де він вказав, що ОСОБА_1 не визнає позовних вимог. Дійсно, ОСОБА_1 перебувала у шлюбі із ОСОБА_2 та від шлюбу вони мають неповнолітнього сина ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Сімейне життя у них із ОСОБА_2 не склалося і шлюб було розірвано у судовому порядку, син залишився проживати з батьком. Вважає, що суд прийняв таке рішення тому, що ОСОБА_5 (зараз - ОСОБА_10 ) проживала разом із бабусею та не мала власного житла, працювала позмінно, у тому числі і у нічний час, здобувала вищу освіту. У спілкуванні з сином вона була обмежена через те, що батьки колишнього чоловіка налаштовували дитину проти неї і чоловік був проти її спілкування з сином. Після прийняття рішення судом вона намагалася поспілкуватися з дитиною, проте син був налаштований проти неї, йому не дозволялося приймати від неї подарунки, телефонні дзвінки блокувалися. Батьки чоловіка, з якими постійно проживав її син, категорично відмовлялися від отримання від неї матеріальної допомоги. Через деякий час спілкування між матір`ю та сином дійсно припинилося з метою уникнення травмування дитини. Вважає, що твердження про проживання дитини з батьком не відповідає дійсності, оскільки ОСОБА_9 проживає з батьками чоловіка у с. Павлиш Олександрійського району Кіровоградської області, а ОСОБА_2 створив нову сім`ю і проживає у с. Онуфріївка Олександрійського району Кіровоградської області. Звернув увагу на те, що сам батько неповнолітнього ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , не заявляв самостійних вимог щодо предмету спору, а тому позивачем Онуфрівською селищною радою взагалі невірно викладені позовні вимоги. Крім того зазначив, що позбавлення батьківських прав є виключною мірою і можливе за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними батьківськими обов`язками, коди змінити поведінку батьків неможливо. ОСОБА_11 мешкає за кордоном, має на утриманні ще двох неповнолітніх дітей, надала суду докази на підтвердження наявності у неї нерухомого майна, позитивні характеристики та виявляє бажання спілкуватися з сином, але для цього є необхідним і його бажання, і бажає здійснювати свої батьківські права. Вказав, що його довірителька не заперечує проти добровільної сплати аліментів на утримання сина, ОСОБА_3 , тому в цій частині відсутній предмет спору. Також зазначив, що ОСОБА_9 на час подачі відзиву виповнилося 16 років, до цього часу питання позбавлення ОСОБА_1 батьківських прав не піднімалося. Її син, можливо, виявить бажання приїхати до неї у Польщу, поспілкуватися з нею та сестрами, а у разі позбавлення батьківських прав таке спілкування буде неможливе. Вважає, що головною причиною подачі позову є звільнення батька дитини, ОСОБА_2 , від призову відповідно до Закону України „Про мобілізацію та мобілізаційну підготовку". Зважаючи на викладене вважає, що позивачем не доведено своїх позовних вимог, тому у задоволенні позову просив відмовити.

Розпорядженням керівника апарату Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 16.06.2025 №49 призначено повторний автоматизований розподіл цивільної справи у зв`язку зі звільненням головуючого судді ОСОБА_12 у відставку. Справа передана у провадження головуючій судді Фалєєвій С.О. Згідно з ч.12 ст. 33 ЦПК України у разі зміни складу суду на стадії підготовчого провадження розгляд справи починається спочатку, за винятком випадків, передбачених цим Кодексом. У разі зміни складу суду на стадії розгляду справи по суті суд повторно розпочинає розгляд справи по суті, крім випадку, коли суд ухвалить рішення про повторне проведення підготовчого провадження.

У судовому засіданні представник позивача Онуфріївської селищної ради Олександрійського району Кіровоградської області як органу опіки і піклування Вакуленко Л.І. позовні вимоги про позбавлення ОСОБА_1 батьківських прав та стягнення з відповідача на утримання ОСОБА_3 аліментів підтримала в повному обсязі з підстав, вказаних у позові. Додала, що відповідач жодного разу не зверталася ні до селищної ради, ні до Служби у справах дітей, ні до правоохоронних органів із заявами про наявність перешкод у спілкуванні з сином, не було встановлено таких обставин і при прийнятті рішення органом опіки про позбавлення її батьківських прав. Її контактні дані були невідомі з 2015 року. Зазначила, що дитина проживає за двома адресами : і у с. Павлиш разом з бабусею та дідусем, і у с. Онуфріївка разом з батьком. Це пов`язано із його навчанням у школі, яка розташована с. Павлиш. Коли навчання очне - він проживає у дідуся з бабусею, а коли вихідні, канікули, дистанційне навчання - у с. Онуфріївка з батьком. ОСОБА_9 забезпечений усім необхідним, він гарно вихований. Просила взяти до уваги, що ОСОБА_2 був заброньований підприємством, де працює та яке є критично важливим, ще до звернення дитини до органу опіки та піклування і залишається заброньованим працівником і на даний час.

Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання не з`явилась, про дату, час та місце розгляду справи повідомлена належним чином, про причини неявки суд не повідомила.

Представник відповідача ОСОБА_1 у судовому засіданні проти задоволення позову заперечив з підстав та мотивів, викладених у відзиві. Просив відмовити у його задоволенні. Додав, що в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження можливості утримання сина батьком ОСОБА_2 та належного виховання. Крім того, у спорі не проводилося досудове врегулювання. Наголосив, що позбавлення батьківських прав є виключною мірою, а ОСОБА_1 виявляє бажання спілкуватися з сином, проте він оголосив їй ультиматум, що буде спілкуватися тільки тоді, коли вона визнає позовні вимоги. Вона заперечує проти задоволення позовних вимог, бо боїться остаточно втратити зв`язок із сином. Також вона пропонувала добровільно надавати кошти на утримання ОСОБА_9 , просила номер його картки, але він відмовив. Розмір матеріального утримання не обговорювався. Вважає, що позов подано з метою уникнення мобілізації батька неповнолітнього ОСОБА_3 , ОСОБА_2 .

Третя особа ОСОБА_2 в судовому засіданні вимоги позивача про позбавлення ОСОБА_1 батьківських прав підтримав. Вирішення питання щодо стягнення аліментів відносить на розсуд суду. Підтвердив обставини, викладені у позові. Суду пояснив, що дійсно під час перебування у шлюбі з відповідачкою у них народився син ОСОБА_9 . Коли сину виповнилося приблизно 3 роки, відповідач, нікому нічого не сказавши, зібрала свої речі та пішла з дому, як він потім дізнався - до іншого чоловіка. Вона і до цього моменту кілька разів залишала домівку, але на нетривалий строк. На телефонні дзвінки не відповідала і через кілька днів він звернувся до поліції із заявою про її розшук. Після цього вона прийшла, повідомила, що не проти розірвання шлюбу і пішла через пів години, про дитину розмови не було. Надалі вона кілька разів приходила до ОСОБА_9 . Він, ОСОБА_2 , навіть примирився з відповідачкою на два тижні та спільно проживав, після чого вона знов пропала. З цього часу ОСОБА_1 до сина не з`являлася, хоча кілька років проживала у ОСОБА_13 . Він кілька разів телефонував, намагався забезпечити її спілкування з сином, але вона сказала, що не знає, що сказати дитині. Будь-яких перешкод у спілкуванні з сином ні він, ні його батьки відповідачці не створювали, у них не було жодних сварок. Приблизно у час, коли ОСОБА_9 пішов у перший клас він, ОСОБА_2 почав проживати у цивільному шлюбі з іншою жінкою, яка фактично стала для ОСОБА_9 мамою. У них свої секрети. Вказав, що не звертався з позовом про позбавлення батьківських прав ОСОБА_1 , оскільки мав надію, що мати дитини колись захоче спілкуватися з сином. Проте коли син самостійно виявив бажання звернутися до органу опіки із заявою про позбавлення матері батьківських прав, він його підтримав. Вважає, що задоволення заяви відповідатиме інтересам його дитини.

Представник третьої особи ОСОБА_2 та неповнолітнього ОСОБА_3 адвокат Лобов М.О. у судовому засіданні позовні вимоги підтримав. Вказав, що відповідачка протягом багатьох років не цікавилася життям, вихованням та здоров`ям сина і це було виключно її рішенням. Жодними доказами не підтверджується наявності перешкод у спілкуванні з ОСОБА_3 . ОСОБА_1 не зверталася до органу опіки, школи, дитячого садка, суду з приводу наявності таких перешкод. Вона взагалі не вчиняла жодних дій до судового розгляду, які б свідчили про її бажання здійснювати батьківські обов`язки. Зафіксоване спілкування з Артемом виключно з метою демонстрації суду і відбувається з її ініціативи виключно перед судовими засіданнями.

Представник третьої особи ІНФОРМАЦІЯ_6 ОСОБА_14 при вирішенні спору покладалася на розсуд суду.

Опитаний судом у присутності психолога неповнолітній ОСОБА_3 суду показав, що своєї біологічної матері він не знає, як вона виглядає він не пам`ятає, йому відомо, що вона пішла з сім`ї, коли йому було три роки. Вона ніколи не намагалася якось зв`язатися з ним, не цікавилася його життям, не намагалася поспілкуватися, її ніколи не було на батьківських зборах, вона не відвідувала його, коли він лежав у лікарні, ніколи не брала ніякої участі у його житті. Раніше він думав про маму, проте з батьком, дідусем і бабусею про неї майже не розмовляв, вони ніколи не говорили про неї погано, ніяк не налаштовували його. Йому вистачало любові, турботи та підтримки від батька, дідуся і бабусі, а також від дружини батька, ОСОБА_15 , коли вона з`явилася у його житті. Саме вона виконує материнські обов`язки, у них дружні сімейні стосунки, її він називає або по імені, або мамою. Вважає, що відповідачка про нього ніколи б і не згадала, якби він не ініціював судовий процес. За все життя вона єдиний раз привітала його з Днем народження, коли його позов вже розглядався судом. Мати спілкувалася з ним телефоном один чи два рази, як він потім дізнався, записуючи спілкування без його відома. Вказав, що мама йому потрібна була раніше, зараз він не потребує її піклування та не бажає з нею спілкуватися. Її не було у його житті 14 років, він не був їй потрібен і він не вірить у її щирий намір відновити стосунки. Він є користувачем соціальних мереж, їй відома адреса його проживання та школа, де він навчається, проте вона самостійно не вживала жодних заходів, щоб спілкуватися та турбуватися про нього. Вказав, що він самостійно звернувся до органу опіки із заявою про необхідність вирішення питання про позбавлення відповідачки батьківських прав відносно нього. Він не бажає, щоб вона у майбутньому могла пред`являти до нього якісь вимоги та вважає, що відповідачка заперечує проти позбавлення її батьківських прав з однією метою, а саме розраховує у майбутньому на утримання. Зазначив, що клопотав у органу опіки лише про позбавлення батьківських прав його біологічної матері, не просив стягувати аліменти. Підтверджує, що вона при спілкуванні просила надати його номер банківської картки, пропонувала приїхати до неї у Польщу, щоб навчатися там, проте він не потребує від відповідачки будь-якої допомоги чи утримання. Вона мала можливість піклуватися про нього раніше, проте не робила цього, зараз він їй не довіряє. Крім того, вона не зважає на те, що він має свої плани, не цікавилася ними. ОСОБА_1 намагається спілкуватися з ним виключно перед судовими засіданнями.

Допитана судом свідок ОСОБА_16 суду пояснила, що вона є матір`ю батька ОСОБА_9 , ОСОБА_2 , тобто ОСОБА_9 є її онуком. Так, у неї була образа на відповідачку, оскільки вона прийняла її у сім`ю як рідну, проте жодних перешкод у спілкуванні з онуком ні вона, ні її син, ні її чоловік ОСОБА_1 ніколи не створювали, у них взагалі не було сварок чи відкритих конфдіктів. Відповідачка раптово пішла із сім`ї, забравши лише свої речі, а після розлучення вона її взагалі не бачила. Після розлучення з її сином ОСОБА_1 вдруге вийшла заміж та народила другу дитину, проживала у одному з ними селищі, але не спілкувалася з дитиною. Адреси проживання вона, свідок, не змінювала і за бажання відповідачка могла у будь-який час прийти провідати сина. Було пару зустрічей до суду, коли ОСОБА_1 , бачучи її, свідка, на вулиці із ОСОБА_9 , переходила на інший бік вулиці. Матір ОСОБА_1 також проживала та проживає і тепер у с. Павлиш, але, бачачи на вулиці її з ОСОБА_9 ніколи з ним не спілкується, тільки віталася з нею. Через кілька років її син, ОСОБА_2 , став проживати із жінкою. Цивільна дружина прийняла ОСОБА_9 , як рідного, він до неї ставиться, як до матері, вони дуже близькі. ОСОБА_9 довгий час уникав тем про ОСОБА_1 , але коли вирішив підняти питання позбавлення її батьківських прав, то його ніхто не міг відмовити, тому вона також його підтримала.

Свідок ОСОБА_17 , допитана судом, пояснила, що вона є хрещеною матір`ю ОСОБА_9 , з його батьком вони товаришують багато років. Знає відповідачку давно, була свідком на весіллі, після народження ОСОБА_9 стала його хрещеною матір`ю. Вони дружили сім`ями. Чому ОСОБА_1 залишила сім`ю їй відомо зі слів ОСОБА_2 , крім того, селище невелике, всі все про всіх знають. Їй невідомо про наявність будь-яких перешкод для відповідачки у спілкуванні з сином, вважає, що у неї було безліч можливостей знайти шляхи спілкування з ОСОБА_9 . У дитини був стрес, коли відповідачка пішла з сім`ї, він ніколи надалі не розпитував її про матір, наче не хотів порушувати болючу тему. З ОСОБА_9 вона, свідок, підтримує стосунки постійно, бачиться у школі, на святах, на Днях народження, він інколи забігає до неї . Батько ОСОБА_9 вживав усіх заходів, щоб дитина не відчувала відсутності матері, його батьки також прикладали багато зусиль, від них свідок ніколи не чула негативних висловлювань про відповідачку у присутності ОСОБА_9 .

Свідок ОСОБА_18 , допитана судом, суду показала, що вона є класним керівником ОСОБА_19 з 2019 року. За ці роки постійно контактувала з бабусею хлопчика і батьком. Про його біологічну матір вона від ОСОБА_9 не чула взагалі. Відповідачку вона, свідок, знає добре, раніше навчала її, жили по сусідству. Участі у вихованні ОСОБА_9 вона не брала. У ОСОБА_13 відповідачка проживала до народження другої дитини та ще трішки після, потім десь поїхала. На батьківські збори ходила, як правило, бабуся, бо батько ОСОБА_9 працює, але за необхідності він відвідував школу, допомагав фізично за наявності потреби. Під час очного навчання ОСОБА_9 проживав у бабусі і дідуся, вони живуть зовсім близько біля школи. Коли навчання було дистанційним, хлопчик пояснював, що проживав разом з батьком у с. Онуфріївка, поряд з ОСОБА_13 . На канікулах, вихідних він також проживає з батьком. Матеріально ОСОБА_9 повністю забезпечується батьком, у нього гарний одяг, є комп`ютерна техніка, він завжди доглянутий, батько забезпечує коштами на екскурсії, коли вони їздять усім класом. Їй також відомо, що ОСОБА_9 захоплюється рибалкою та має дороге рибальське приладдя.

Свідок ОСОБА_20 , допитана судом, показала, що вона працювала раніше на посаді фахівця з соціальної роботи для сім`ї, дітей та молоді у Онцфріївському районному центрі соціальних служб для сім`ї, дітей та молоді, згодом працювала у Центрі соціальних служб для сім`ї, дітей та молоді при Павлиській селищній раді (з 2012 по 2021 рік). Пам`ятає про ситуацію, яка виникла у сім`ї ОСОБА_7 , оскільки сама неодноразово намагалася примирити батьків (до винесення судом рішення про розірвання шлюбу) та намагалася переконати ОСОБА_1 залишити проживати сина разом з нею, бо дитина була малолітньою і потребувала материнської турботи. Вона, свідок, також приймала участь у суді при вирішенні питання про розірвання шлюбу та визначенні місця проживання дитини як представник органу опіки. ОСОБА_1 не хотіла залишати сина з собою, пояснюючи це відсутністю окремого житла, хоча мала місце проживання, жила з бабусею. Після переконування, ніби, погодилася, але потім знову змінила думку. Після суду дитина залишилася проживати з батьком, умови проживання були гарні, дитина всім була забезпечена, мати з ним припинила спілкування. ОСОБА_1 вона неодноразово зустрічала у селищі, остання з жодними заявами не зверталася. Коли вона, свідок, запитувала ОСОБА_1 , чи зустрічається вона з ОСОБА_9 , та їй відповідала, що немає чого ходити, бо її не пустять, ніби то їй заважали дідусь і бабуся, але батько з сином проживали окремо. Про будь-які перешкоди їй, свідку, відомо не було.

Свідок ОСОБА_21 суду показала, що вона жила по сусідству із ОСОБА_1 . Фактично після народження сина ОСОБА_22 за сином не доглядала, ним займалися більше бабуся та дідусь з батькового боку. Навіть під час суду про визначення місця проживання дитини ОСОБА_1 пропадала - їздила на море. Їй, свідку, достовірно відомо, що жодних перешкод у зустрічах і спілкуванні з сином не було, вона, свідок, спілкувалася з сусідами. Після розлучення ОСОБА_1 проживала у ОСОБА_13 ще років зо два, потім поїхала. Коли бабуся та дідусь ОСОБА_9 приходили до неї, ОСОБА_21 , разом з онуком в гості, то ОСОБА_1 навіть не підійшла. Також ОСОБА_1 приховувала від родичів свого другого чоловіка, що має дитину від ОСОБА_2 , про це їй стало відомо від тітки ОСОБА_10 .

Допитана судом свідок ОСОБА_23 суду пояснила, що вона є матір`ю відповідачки ОСОБА_1 . Про наявність у суді спору з приводу позбавлення батьківських прав її донька дізналася, коли виконавчою службою було заблоковано її карткові рахунки. Їй, свідку, також відомо, що ОСОБА_1 намагалася спілкуватися з сином, але він поставив умову визнати позов. При телефонному спілкуванні ОСОБА_9 також сказав її доньці, що позов подано через мобілізацію батька. Особисто вона цього не чула, їх говорила так донька. По суті спору може пояснити, що зі слів доньки їй створювалися перешкоди у спілкуванні з сином, дочка говорила, що свекруха била вікна, щоб ОСОБА_9 залишився з нею. В якому помешканні - не знає. Їй відомо, що її донька з її слів після розірвання шлюбу хотіла передати ОСОБА_9 подарунки, але подарунки викинули, також донька говорила, що ОСОБА_2 їй погрожував, як саме - не знає і не чула, донька хотіла спілкуватися з сином, але боялася. Коли ОСОБА_9 пішов у перший клас, ОСОБА_24 приходила до школи і приносила торт (вона бачила, бо донька проходила повз неї), але ОСОБА_25 (бабуся ОСОБА_9 ) влаштувала крик. Це їй також відомо зі слів доньки, чому ніхто більше цього не бачив вона не знає.

Допитана судом свідок ОСОБА_26 показала, що вона є сусідкою ОСОБА_7 із 1990 року. ОСОБА_9 живе з дідом та бабусею з народження. Від людей, яких саме, сказати не може, бо не пам`ятає, вона чула, що ОСОБА_1 колись приходила до сина, пропонувала гроші, але дід та бабуся ОСОБА_9 відмовилися та влаштували скандал. Особисто вона протягом часу проживання поруч жодних сварок не чула, не бачила, щоб ОСОБА_1 зустрічалася з ОСОБА_9 , приходила до них чи щось передавала.. Може охарактеризувати ОСОБА_1 лише з позитивного боку, років 4-6 назад вона її бачила і ОСОБА_24 говорила, що хоче бачити дитину.

Свідок ОСОБА_27 , допитана судом, показала, що ОСОБА_1 є її племінницею. Із ОСОБА_2 у неї стосунки не склалися, бо вмішувалися його батьки. Зі слів племінниці їй відомо, що вона намагалася передати передачку сину, але її викинули, ще вона намагалася зустрітися з сином у школі. Особисто вона не бачила обставин, які б створювали перешкоди відповідачці у спілкуванні та вихованні сина. ОСОБА_1 гарна мама, вона зараз виховує двох доньок.

Суд, вислухавши представника позивача, представника відповідача, третю особу та представників третіх осіб, свідків, неповнолітнього ОСОБА_3 , вивчивши матеріали справи, дослідивши і оцінивши наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому їх дослідженні, дійшов наступних висновків.

Згідно з ч.1, 2 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. У випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах.

Відповідно до положень частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Згідно із частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Частиною першою статті 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Відповідно до частин першої-третьої статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Як встановлено судом та підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 , виданим 02 березня 2009 року Павлиською селищною радою Онуфріївського району Кіровоградської області, батьками неповнолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є ОСОБА_2 та ОСОБА_5 . Третя особа ОСОБА_2 та відповідач ОСОБА_1 (до зміни прізвища - ОСОБА_7 ) перебували в зареєстрованому шлюбі з 13 вересня 2008 року. Рішенням Онуфріївського районного суду Кіровоградської області від 17 вересня 2013 року, яке набрало законної сили, шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_5 було розірвано, прізвище ОСОБА_5 було змінено на ОСОБА_8 , сина сторін, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , залишено проживати з батьком, ОСОБА_2 . З актового запису №12 від 14.02.2015, складеного Онуфріївським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Кіровоградській області, вбачається, що відповідач надалі змінила прізвище з « ОСОБА_8 » на « ОСОБА_10 ».

З копії письмової заяви неповнолітнього ОСОБА_3 вбачається, що він 10.07.2024 звернувся до селищного голови смт. Павлиш з проханням надати допомогу у позбавленні батьківських прав його матері у зв`язку з тим, що вона близько 12 років не проживає з ним, не цікавиться його життям, не надає матеріальної допомоги і він її жодного разу не бачив. У судовому засіданні опитаний неповнолітній ОСОБА_3 підтвердив, що особисто та з власної ініціативи подавав заяву.

Відповідно до висновку органу опіки та піклування, затвердженого рішенням виконавчого комітету Онуфріївської селищної ради Олександрійського району Кіровоградської області №190 від 29.06.2024, орган опіки та піклування селищної ради вважав за доцільне позбавлення батьківських прав ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , відносно неповнолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . При винесенні висновку, як вбачається із його змісту, органом опіки та піклування враховано, що неповнолітній ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , перебуває на обліку служби у справах дітей Онуфріївської селищної ради Олександрійського району Кіровоградської області, як такий, що проживає у сім?ї, яка опинилася в складних життевих обставинах по причині ухилення матері від належного виконання своїх батьківських обов?язків. Мати неповнолітнього ОСОБА_3 - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , зареєстрована та проживає в АДРЕСА_1 , шлюб між подружжям розірвано та визначено місце проживання ОСОБА_3 із батьком, ОСОБА_2 . Батько неповнолітнього зареєстрований та проживає разом із неповнолітнім сином. Із дитиною мати не спілкується, матеріальної допомоги на утримання дитини не надає, життям, здоров?ям та інтересами дитини не цікавиться. Також при винесенні висновку органом опіки заслухано думку неповнолітнього ОСОБА_3 , який категорично наполягав на позбавленні матері батьківських прав, розглянуто документи: довідку із селищної ради від 10.07.2024 №512; характеристики із НВК «Павлиська школа І-ІІІ ступенів-ліцей імені В.О.Сухомлинського» від 31.08.2019 та 08.07.2024; довідку КНП «Центр первинної медико-санітарної допомоги Онуфріївської селищної ради» від 05.07.2024; довідку про зареєстрованих осіб у житловому приміщенні від 28.06.2024 №62429; пояснювальні записки класного керівника від 11.07.2024; пояснювальні записки від сусідів, після чого комісією з питань захисту прав дитини одноголосно було прийнято рішення про доцільність позбавлення батьківських прав відповідачки відносно її неповнолітнього сина. Висновок органу опіки та піклування є достатньо обґрунтованим та, як вважає суд, не суперечить інтересам дитини.

Витягом з Реєстру територіальної громади від 28.06.2024 підтверджується, що неповнолітній ОСОБА_3 з 18.01.2011 зареєстрований як проживаючий за адресою: АДРЕСА_2 , що також підтверджується довідкою зареєстрованих у житловому приміщенні/будинку осіб Онуфріївської селищної ради Олександрійського району Кіровоградської області від 28.06.2024 за №2429, з якої вбачається, що у будинку зареєстрований і батько неповнолітнього ОСОБА_19 , ОСОБА_2 .

Відповідно до характеристики ОСОБА_3 від 08.07.2024, яка видана за підписом директора Павлиського ліцею ім. В.О. Сухомлинського ОСОБА_28 та класного керівника ОСОБА_29 , ОСОБА_30 навчався в Павлиському ліцеї імені В.О. Сухомлинського з першого класу, має позитивне ставлення до трудової діяльності, відповідальний, спокійний, урівноважений, загальне ставлення учня до школи, навчання, трудової діяльності позитивне. Згідно з характеристикою вихованням дитини займається батько, мати з сім?єю не проживає, за п?ять років остання не брала ніякої участі у житті сина, на контакт з класним керівником не виходила, не відвідувала батьківські збори та шкільні заходи.

Згідно з актом обстеження умов проживання від 10.12.2019 ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , проживає за адерсою: АДРЕСА_2 разом з батьком, ОСОБА_2 , який створив належні умови для проживання сина. Стосунки в родині доброзичливі, присутня взаємоповага, при спілкування з ОСОБА_9 відчувається образа на матір.

Відповідно до акту обстеження умов проживання від 15.03.2022 встановлено, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 разом з батьком ОСОБА_2 . Останній створив належні умови для проживання сина. Стосунки в робині доброзичливі, присутня взаємоповага. Матір ОСОБА_9 проживає окремо від сім`ї, з сином не спілкується. При спілкування з ОСОБА_9 було встановлно, що розмова про матір є болючою для нього темою.

Згідно із актом обстеження умов проживання від 20.06.2024 ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , проживає за адерсою: АДРЕСА_2 разом з батьком ОСОБА_2 . Останній створив належні умови для проживання сина. Стосунки в родині доброзичливі, присутня взаємоповага. ОСОБА_9 виявив бажання позбавити свою матір батьківських прав, має на неї образу.

Суду в якості доказів надано документи, які характеризують ОСОБА_1 . Так, з витягом з ІАС підтверджується, що ОСОБА_1 станом на 17.03.2025 відомості про притягнення до кримінальної відповідальності, про наявність незнятої чи непогашеної судимості, відомості про розшук відсутні, що підтверджено витягом. Вона має у власності нерухоме майно, що підтверджено копією договору купівлі-продажу від 15.01.2021 та витягом з ДРРПНМ. З копій свідоцтва про народження НОМЕР_2 , скороченого витягу актового запису про народження НОМЕР_3 , виданого у Республіці Польщі 22.01.2024 уповноваженим органом та наданого суду із посвідченим перекладом на українську мову, вбачається, що ОСОБА_1 ( ОСОБА_8 ) має двох неповнолітніх доньок: ІНФОРМАЦІЯ_9 та 02.01.2024. Згідно з характеристикою голови ОСББ „Крюківчанка" від 20.03.2025 скарг від співвласників та мешканців будинку, у якому їй належить на праві власності квартира, не надходило. Відповідно до характеристики з АТ „Кременчуцький стателиварний завод" (без дати складення) ОСОБА_1 працювала на підприємстві з 24.01.2013 по 20.02.2020, потім - з 01.11.2021 по 29.04.2022, відповідальний, дисциплінований, ініціативний працівник, кваліфікована та вимоглива, порушень трудової дисципліни не мала. Періоди трудової діяльності ОСОБА_1 підтверджуються копією трудової книжки. З повідомлення Центру надання адміністративних послуг - Центр Дія від 02.09.2024 вбачається, що ОСОБА_1 має зареєстроване місце проживання з 18.01.2021: АДРЕСА_1 , що також підтверджено відомостями з Єдиного державного демографічного реєстру від 23.09.2024.

Частинами першою, другою статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Верховною Радою України 27 лютого 1991 року (далі - Конвенція), передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Держави-учасниці зобов`язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів.

Відповідно до ч.1 ст. 18 Конвенції батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. Згідно з ч.1 ст. 19 Конвенції держави-учасниці вживають всіх необхідних заходів з метою захисту дитини у тому числі від відсутності піклування чи недбалого поводження з боку батьків.

Частинами 1, 2 ст. 27 Конвенції передбачено право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батько (-ки) або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Відповідно до ч. 3 ст. 51 Конституції України сім`я дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Згідно з ч. 7 ст. 7 СК України дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. В силу ст.. 155 цього Кодексу здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини. Відмова батьків від дитини є неправозгідною, суперечить моральним засадам суспільства. Ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.

Частинами 2, 3 ст. 11 Закону України "Про охорону дитинства" визначено, що кожна дитина має право на проживання в сім`ї разом з батьками або в сім`ї одного з них та на піклування батьків. Батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини. Згідно з ст. 150 СК України, ч. 1 ст. 12 Закону України "Про охорону дитинства" батьки зобов`язані виховувати свою дитини, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток дитини, забезпечити одержання нею повної загальної середньої освіти, готувати дитину до самостійного життя.

Відповідно до ст. 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини. Частиною 2 ст. 157 цього Кодексу встановлено, що той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею.

Аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що права батьків щодо дитини є похідними від прав та інтересів дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й, у першу чергу, повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, виходячи із об`єктивних обставин спору, а тільки потім права батьків. На сьогодні існує широкий консенсус, у тому числі в міжнародному праві, на підтримку ідеї про те, що у всіх рішеннях, що стосуються дітей, їх найкращі інтереси повинні мати першочергове значення. При визначенні найкращих інтересів дитини у кожній конкретній справі необхідно враховувати у тому числі, що інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я є особливо непридатною або неблагополучною; по-друге, у найкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагонадійним.

Підстави позбавлення батьківських прав передбачені ч. 1 ст. 164 СК України. Зокрема пунктом 2 ч. 1 ст. 164 СК України встановлено, що мати, батько, можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини, забезпечення безпечних умов життя дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти.

Згідно п. 16 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.03.2007 N 3 "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав" ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, який необхідно розглядати як виключний і надзвичайний спосіб впливу на недобросовісних батьків. Позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо і лише за наявності вини у діях батьків. Аналогічний правовий висновок викладений Верховним Судом у постановах від 29 квітня 2020 року у справі № 522/10703/18 (провадження № 61-4014св20), від 23 грудня 2020 року у справі № 522/21914/14 (провадження № 61-8179св19), від 22 листопада 2023 року у справі № 1915/2789/12 (провадження № 61-14726св23), від 07 лютого 2024 року у справі № 455/307/22 (провадження № 61-16965св23).

З досліджених судом доказів у цій справі вбачається, що відповідач ОСОБА_1 свідомо припинила будь-яке спілкування із сином після досягнення ним чотирирічного віку, у якому дитині очевидно необхідним було першочергово спілкування з матір`ю, не займалася його вихованням, не піклувалася про його фізичний та духовний розвиток, навчання, підготовку до самостійного життя, не виявляла жодного інтересу до сина протягом 12 років, що, безумовно, вплинуло на формування його особистості.

Жодними із досліджених судом доказів не підтверджується наявності будь-яких перешкод, які могли б завадити у здійснені батьківських прав та виконанні батьківських обов`язків ОСОБА_1 відносно сина ОСОБА_3 . Покази допитаних у суді свідків ОСОБА_23 , ОСОБА_27 , які є близькими родичами відповідачки ОСОБА_1 , а також свідка ОСОБА_26 не можуть слугувати на підтвердження наявності перешкод, оскільки ці свідки не навели жодних конкретних фактів чи обставин, які б вказували на можливе перешкоджання матері у спілкуванні з сином чи вказували б на наявність у матері взагалі бажання здійснювати свої батьківські обов`язки відносно ОСОБА_3 після розірвання шлюбу. Покази цих свідків побудовані виключно зі слів самої ОСОБА_1 , на що вони і вказували при допиті. Як ОСОБА_26 , яка живе поряд з родиною ОСОБА_7 , так і ОСОБА_23 та ОСОБА_27 у судовому засіданні підтвердили, що особисто не бачили та не чули сварок, конфліктних ситуацій, суперечок між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 і його батьками, не чули, щоб вони негативно оцінювали матір ОСОБА_9 . Вказуючи у відзиві на наявність перешкод у виконанні батьківських обов`язків та реалізації батьківських прав представником ОСОБА_1 не наведено жодних конкретних ситуацій чи обставин, які б підтверджувалися належними доказами. Поряд з цим третя особа ОСОБА_2 , свідки ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 підтвердили, що їм невідомі обставини, які б свідчили про перешкоджання будь-якими особами матері у спілкуванні з сином ОСОБА_3 .

Наявність позитивної характеристики відповідачки з минулого місця роботи, наявність у її власності нерухомого майна, утримання двох неповнолітніх доньок враховується судом при вирішенні спору, проте позитивні характеристики ОСОБА_1 не є визначальним при вирішенні питання про позбавлення її батьківських прав відносно неповнолітнього сина.

Судом враховується, що переважний обсяг прав та обов`язків відносно своїх дітей батьками реалізовується до досягненнями дітьми повноліття. Неповнолітньому ОСОБА_3 на час винесення рішення у справі виповнилося 17 років, до досягнення ним повноліття залишилося 8 місяців. Його позиція у суді щодо позбавлення матері, ОСОБА_1 , батьківських прав є свідомою, обдуманою, незмінною протягом кількох років, суд переконався, що він усвідомлює наслідки та його ставлення до матері не сформоване під впливом інших осіб чи внаслідок негативних характеристик інших осіб поведінки ОСОБА_1 . Суд також враховує, що нездійснення батьківських прав і обов`язків відповідачкою щодо свого неповнолітнього сина тривалий час, а саме більше 12 років, призвело до того, що ОСОБА_3 не відчуває необхідності спілкування з матір`ю ОСОБА_1 , не відчуває потребу у її любові, піклуванні та вважає своєю матір`ю цивільну дружину батька.

У справі «Хант проти України» від 07 грудня 2006 року Європейський суд з прав людини наголосив, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків (пункт 54). Вирішення питання позбавлення батьківських прав має ґрунтуватися на оцінці особистості відповідача, його поведінки; факт заперечення відповідача проти позову про позбавлення його батьківських прав також може свідчити про його інтерес до дитини (пункт 58).Неповнолітній ОСОБА_3 переконаний, що інтерес до нього як до сина у відповідачки може бути спровокований наявністю позовних вимог про стягнення аліментів, про задоволення яких вона заперечує, та сподівань на утримання у майбутньому.

Як встановлено судом та підтверджується письмовими доказами, органом опіки вживалися заходи, направлені на усунення складних життєвих обставин у сім`ї. Так з наказу директора Онуфріївського РЦСССДМ від 28.08.2012 вбачається, що сім`я ОСОБА_2 була взята під соціальний супровід. ОСОБА_2 28.08.2012 був укладений договір про здійснення соціального супроводу. Згідно з обліковою карткою № 30 сім`ї/особи, яка перебуває під соціальним супроводом від 28.08.2012, яка підписана координатором ОСОБА_20 (свідок у справі), на момент соціального інспектування була виявлена відсутність матері ОСОБА_5 вдома, зі слів ОСОБА_2 вона відсутня протягом 6 тижнів, залишила дитину на батька, умови для проживання, виховання та розвитку дитини відповідають нормі.

Крім того, допитана судом свідок ОСОБА_20 , яка працювала на посаді фахівця з соціальної роботи для сім`ї, дітей та молоді у Онцфріївському районному центрі соціальних служб для сім`ї, дітей та молоді, а також у Центрі соціальних служб для сім`ї, дітей та молоді при Павлиській селищній раді, підтвердила, що вона тривалий час здійснювала соціальний супровід сім`ї, неодноразово проводила бесіди із ОСОБА_1 , намагалася переконати її виконувати батьківські обов`язки відносно сина. Як показами свідків ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_18 , та поясненнями представника позивача ОСОБА_31 , так і письмовими доказами, зокрема повідомленням Центру надання адміністративних послуг - Центр Дія від 02.09.2024, підтверджується, що у 2015 році ОСОБА_1 змінила місце проживання та виїхала з с. Павлиш. До 18.01.2021 року, як вбачається з повідомлення та відповіді № 800876 від 23.09.2024 з Єдиного державного демографічного реєстру, вона не мала зареєстрованого місця проживання, надалі з 18.01.2021 була зареєстрована в м. Кременчуці. Також, як повідомлено представником відповідача, з 2022 року ОСОБА_1 виїхала до Республіки Польща, де і проживає на теперішній час, відомості про фактичне місце проживання вона не повідомляла. Зважаючи на виїзд з населеного пункту, відсутність протягом п`яти років зареєстрованого місця проживання відповідачки, фактичне проживання за межами України, суд вважає переконливими пояснення представника позивача щодо неможливості протягом тривалого часу вжиття заходів, спрямованих на спонукання матері до виконання своїх обов`язків відносно її дитини, через відсутність засобів зв`язку із ОСОБА_1 та відсутність відомостей про її місцеперебування.

Суд вважає, що дії відповідачки не свідчать про те, що її поведінка змінилася. Надані представником відповідача, як доказ, скріншоти листування у Вайбер між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 підтверджують стійку позицію неповнолітнього ОСОБА_3 щодо позбавлення матері батьківських прав, а також вказують на розуміння ним наслідків позбавлення батьківських прав. Поодиноке спілкування за допомогою телекомунікаційних систем не є виконанням батьківських обов`язків. Аудіозапис розмови між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 зроблений 24.04.2025 без відома неповнолітнього, що підтверджується ним у суді та не спростовується стороною відповідача. Мета здійснення аудіозапису розмови відповідачем не вказана, при цьому із запису є очевидним, що він є наслідком ініціативних, цілеспрямованих дій ОСОБА_1 , а не наслідком ситуативних (випадкових) дій із застосуванням власних технічних засобів. З огляду на це суд вважає, що він не може свідчити про дійсні наміри відповідача.

Перше спілкування між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 відбулося 24.04.2025, тоді як у матеріалах справи є письмові докази, в яких зазначено номер телефону неповнолітнього (заява від 10.07.2024), і відповідач за наявності бажання мала можливість зв`язатися із сином раніше. Блокування телефонного номеру, як на це вказував представник відповідача, заперечується ОСОБА_3 . Судом також враховується і заперечувальна позиція відповідачки щодо вимог про стягнення з неї аліментів на утримання сина, яка не свідчить про її дійсний намір утримувати дитину фінансово. Один лише факт заперечення відповідачем проти задоволення позову не свідчить про інтерес до дитини та реальне бажання змінити поведінку.

Суд не приймає як належні твердження представника відповідача щодо того, що відсутність доказів можливості здійснювати батьківські обов`язки відносно сина батьком ОСОБА_2 (доказів належного матеріального утримання дитини, належного виховання, позитивних характеристик батька, відомостей про відсутність судимостей тощо) унеможливлює задоволення позовних вимог про позбавлення матері дитини батьківських прав. Як не приймаються і доводи сторони відповідача щодо фактичного проживання неповнолітнього ОСОБА_3 не з батьком, а з дідусем та бабусею. Такі докази не стосуються предмету спору, яким є позбавлення батьківських прав матері дитини та стягнення з неї аліментів. Крім того, на думку суду, належне здійснення батьківських прав ОСОБА_2 підтверджується дослідженими судом доказами. Позивачем долучені докази працевлаштування ОСОБА_2 з 10.08.2018 в ТОВ „Компанія Інтер-Ліс", докази відсутності у ОСОБА_2 судимостей, наявності стабільного доходу, наявності у його власності нерухомого майна. Перебування під наглядом та проживання у дідуся та бабусі під час навчального процесу ОСОБА_3 не суперечить закону.

Суд вважає помилковими і твердження представника відповідача щодо мети позову, а саме уникнення мобілізації батьком неповнолітнього ОСОБА_3 , ОСОБА_2 . Як вбачається з письмових доказів ОСОБА_2 працює з 10.08.2018 (тобто до повномасштабного вторгнення РФ в Україну) і по теперішній час у ТОВ „Компанія Інтер-Ліс", яке визначено критично важливим для функціонування економіки та забезпечення життєдіяльності населення в особливий період згідно з наказом Міністерства економіки України № 1608. З відповіді ІНФОРМАЦІЯ_10 на виконання ухвали суду про витребування доказів вбачається, що ОСОБА_2 перебуває на військовому спеціальному обліку та має бронювання із 13.05.2025 по 10.03.2026. У судовому засіданні представником ІНФОРМАЦІЯ_11 підтверджено, що він перебував на військовому спеціальному обліку за бронюванням з часу оголошення мобілізації і перебуває на даний час. Отже на час звернення 10.07.2024 неповнолітнього ОСОБА_3 до органу опіки із заявою ОСОБА_2 був заброньованим працівником. Також ОСОБА_2 у судовому засіданні повідомив, що під час розгляду справи судом йому продовжено бронювання до березня 2027 року, відомості внесені до порталу «Дія».

Враховуючи викладене суд приходить до висновку, що позовні вимоги у частині позбавлення ОСОБА_1 позбавлення батьківських прав відносно неповнолітнього сина ОСОБА_3 слід задовольнити, оскільки відповідач ОСОБА_1 свідомо ухиляється від виконання своїх батьківських обов`язків щодо виховання сина, забезпечення безпечних умов життя, не проявляє до нього материнської уваги та турботи, нехтує його потребами, не довела зміну своєї поведінки, не спростувала, що свідомо нехтувала своїми батьківськими обов`язками протягом 12 років. Суд вважає, що відмова у задоволенні позову в частині позбавлення батьківських прав не відповідатиме інтересам дитини ОСОБА_3 , який набуде повноліття через 8 місяців.ОСОБА_32 з трирічного віку проживає та виховується у стійкому сімейному середовищі, де створені належні умови для фізичного та духовного розвитку дитини.

Суд також зазначає, що позбавлення батьківських прав не тягне невідворотних наслідків, оскільки не позбавляє особу, яка позбавлена батьківських прав, на спілкування з дитиною і побачення з нею. В разі стійкої зміни поведінки відповідача та відношення до синавідповідач має право на поновлення батьківських прав, передбачене ст. 169 Сімейного Кодексу України.

Щодо вимоги про стягнення з відповідача аліментів на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_3 , суд дійшов наступних висновків.

Статтею 180 СК України передбачено, що батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Згідно ч.1-3 статті 181 цього Кодексу способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними; за домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі; за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Згідно ч.2 ст.182 СК розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.

Згідно ч. 2 ст. 166 СК України особа, позбавлена батьківських прав, не звільняється від обов`язку щодо утримання дитини.

Суд вважає, що стягнення аліментів з ОСОБА_1 , незважаючи на заперечення неповнолітнього ОСОБА_3 , буде відповідати інтересам дитини. Відповідач, в порядку ст. 188 СК України, від обов`язку утримувати сина ОСОБА_3 не звільнена, угоди про добровільну сплату аліментів згідно ст. 189 СК України між сторонами не укладено.

Відповідно до ч.1 ст. 182 Сімейного кодексу України при визначенні розміру аліментів суд враховує: задовільний стан здоров`я та матеріальне становище дитини; задовільний стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів двох інших неповнолітніх дітей на утриманні, наявність на праві власності у платника аліментів нерухомого майна, інші обставини, що мають істотне значення. При визначені розміру аліментів суд враховує, що відсутні відомості про те, що відповідач є непрацездатною особою та не може сплачувати аліменти на утримання сина чи наявні інші обставини, які мають істотне значення.

Відповідач у письмовому листуванні з сином у Вайбер погодилася, що у неї наявна можливість надавати матеріальну допомогу сину, розмір матеріальної допомоги не обговорювався.

Згідно з ст.179 СК України аліменти, одержані на дитину, є власністю дитини. Той із батьків або інших законних представників дитини, на ім`я якого виплачуються аліменти, розпоряджається аліментами виключно за цільовим призначенням в інтересах дитини. Неповнолітня дитина має право брати участь у розпорядженні аліментами, одержаними на її утримання. Неповнолітня дитина має право на самостійне одержання аліментів та розпорядження ними відповідно до Цивільного кодексу України.

Суд вважає, що із ОСОБА_1 слід стягнути аліменти у розмірі 1/6 частина з усіх видів заробітку (доходу) відповідача, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, на користь батька ОСОБА_33 , з яким проживає дитина та на утримані якого перебуває. Аліменти саме у такому розмірі, на думку суду, не будуть надмірним матеріальним тягарем для відповідача, враховують наявність та інтереси двох інших утриманців, та забезпечать матеріальне утримання неповнолітнього ОСОБА_3 .

Незвернення батька дитини, ОСОБА_2 , до суду з позовом про стягнення аліментів із відповідача на утримання ОСОБА_3 не свідчить про нехтування ним батьківськими обов`язками та не є підставою для відмови у стягненні аліментів із ОСОБА_1 , оскільки стягнення аліментів вчиняється в інтересах дитини.

Відповідно до ч.1 ст. 191 Сімейного кодексу України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову, до суду з позовом позивач звернувся 29.08.2024.

Керуючись ст. 2, 5, 10, 12, 89, 258, 259, 263 - 265, 268 ЦПК України, суд

ухвалив:

Задовольнити частково позовну заяву Онуфріївської селищної ради Олександрійського району Кіровоградської області як органу опіки та піклування до фізичної особи ОСОБА_1 за участю третіх осіб ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів.

Позбавити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , батьківських прав відносно неповнолітньої дитини, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_7 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 , останнє відоме місце проживання: АДРЕСА_3 ) на користь ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_12 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 ) аліменти на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 1/6 частки з усіх видів її заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, щомісячно, починаючи з дня пред`явлення позову, а саме з 29.08.2024 і до досягнення дитиною повноліття.

Допустити негайне виконання рішення суду в частині стягнення аліментів в межах суми платежу за один місяць.

У задоволені іншої частини вимог відмовити.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя С.О. Фадєєва

Повний текст рішення складено 10.06.2026