Постанова від 10 червня 2026 р. у справі №131/2063/25 — Вінницький апеляційний суд

Справа № 131/2063/25

Провадження № 22-ц/801/1427/2026

Категорія: 42

Головуючий у суді 1-ї інстанції Коваль А. М.

Доповідач: Шемета Т. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 червня 2026 рокуСправа № 131/2063/25м. Вінниця

Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючої судді Шемети Т. М. (суддя-доповідач),

суддів Ковальчука О. В., Панасюка О. С.,

секретар судового засідання Кахно О. А.,

учасники справи:

позивач (особа, яка подала апеляційну скаргу) ОСОБА_1 ,

відповідач Акціонерне товариство «Райффайзен Банк»,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань № 4 в режимі відеоконференції цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , поданою його представником адвокатом Мишковською Тетяною Миколаївною, на рішення Іллінецького районного суду Вінницької області від 26 березня 2026 року, ухвалене у складі судді Коваля А. М. в м. Іллінці, дата складення повного судового рішення 31 березня 2026 року, -

встановив:

В грудні 2025 року ОСОБА_1 , діючи через свого представника адвоката Мишковську Т. М., через систему «Електронний суд» звернувся з позовом до Акціонерного товариства «Райффайзен Банк» (надалі АТ «Райффайзен Банк») про припинення зобов`язання.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 01 серпня 2025 року з рахунку позивача у «Райффайзен Банк» було знято через банкомат у м. Києві власні та кредитні кошти на загальну суму 73 000 грн, при цьому дані операції ОСОБА_1 не здійснював, про що в цей день одразу повідомив на гарячу лінію банку за номером 0800500133 про шахрайські дії, після чого картковий рахунок було заблоковано. 01 серпня 2025 року ОСОБА_1 знаходився у м. Іллінці, банківська картка знаходилась у нього, він її нікому не передавав, як і не передавав даних щодо рахунку стороннім особам, та фізично не міг знімати кошти з банкомата, розташованого у м. Києві.

За даним фактом було подано заяву до ВП № 3 Вінницького РУП ГУНП у Вінницькій області.

10 жовтня 2025 року до чергової частини відділення поліції № 3 Вінницького РУП ГУНП у Вінницькій області надійшов рапорт оперуповноваженого СКП ВП № 3 Вінницького РУП ГУНП у Вінницькій області старшого лейтенанта поліції Владислава Вітюка про те, що ним в ході проведення перевірки по матеріалах № 6212 від 10.09.2025 по заяві ОСОБА_1 було встановлено, що невідома особа шахрайським шляхом зателефонувавши з мобільного з номеру НОМЕР_1 представившись співробітником ПрАТ «Київстар» з метою надання послуг безкоштовного мобільного зв`язку заволоділа грошовими коштами заявника з банківської картки НОМЕР_2 АТ «Райффайзен банк» в розмірі 73 000 тисячі гривень.

Наразі СВ відділення поліції № 3 Вінницького РУП ГУНП у Вінницькій області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12025020250000171 від 11.10.2025 за ч. 4 ст. 190 КК України, потерпілим по якому визнано ОСОБА_1 .

Після 01 серпня 2025 року, позивач неодноразово звертався до відділення АТ «Райффайзен банк» у м. Іллінці, де він обслуговується з проханням з`ясувати яким чином кошти було знято з його картки, а також надати повну інформацію щодо вищевказаних операцій, зокрема повідомити в який спосіб було проведено авторизацію отримувача коштів через банкомат, надати відомості про отримувача коштів та будь яку іншу інформацію, відому АТ «РАЙФФАЙЗЕН БАНК», а також інформацію про те яким чином було відкрито кредитний ліміт на суму 65 000,00 грн., які разом з особистими коштами були зняті з рахунку позивача.

Відповіді на усні звернення позивач так і не отримав, крім виписок по рахунку, що додаються до позову. Додатково до банку було подано адвокатський запит за підписами адвоката та ОСОБА_1 , який у відділенні банку в м. Іллінці приймати відмовились, в зв`язку з чим його було направлено засобами поштового зв`язку. У відповідь на запит банк відмовився надавати запитувану інформацію, посилаючись на банківську таємницю. При цьому, незважаючи на явні ознаки вчинення відносно ОСОБА_1 злочину, банк рахує заборгованість за отримання кредитних коштів та в примусовому порядку (без відповідного виконавчого документа) списує заборгованість за рахунок коштів позивача.

Як вбачається з виписки по рахунку, банк уже списав в рахунок погашення кредитного боргу 9 235,19 грн. За таких обставин, ОСОБА_1 вимушений в судовому порядку вирішувати спір з АТ «Райффайзен банк».

Відтак позивач просив визнати припиненим зобов`язання ОСОБА_1 за кредитним договором «Кредитна картка» № 010/64690/82/899290, НОМЕР_3 в розмірі 62 500 грн.

Рішенням Іллінецького районного суду Вінницької області від 26 березня 2026 року в задоволенні позову відмовлено.

Прийняте рішення суд першої інстанції мотивував тим, що несанкціоноване списання коштів з рахунку позивача відбулося внаслідок його власних дій щодо розголошення третім особам конфіденційної інформації (одноразових паролів для авторизації в системі MyRaif). Ця обставина підтверджується аудіозаписом телефонної розмови позивача з працівниками банку, в якій він визнав факт передачі отриманих кодів невідомим особам, а також відомостями з кримінального провадження щодо шахрайських дій осіб, які представилися працівниками мобільного оператора.

Суд першої інстанції встановив, що спірні операції були проведені із використанням фінансового номера телефону позивача та одноразових паролів, надісланих банком на цей номер, який перебував під контролем позивача. Доказів втрати доступу до SIM-картки, її викрадення або своєчасного повідомлення банку про компрометацію платіжних реквізитів позивач не надав.

Не погодившись з таким рішенням, 01 травня 2026 року через систему «Електронний суд» ОСОБА_1 , діючи через свого представника адвоката Мишковську Т. М., подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та задовольнити позовні вимоги, стягнути з відповідача судові витрати.

Основними доводами апеляційної скарги є те, що суд першої інстанції не взяв до уваги те, що позивач «комунікував» з особами які представилися працівниками «Київстар» і надав їм пароль до сім-картки, а не до банківських карт чи мобільного додатку MyRaif. На вказані доводи суд першої інстанції уваги не звернув і ототожнив дії позивача щодо сім-карти з розголошенням конфіденційної інформації та паролів до банківських карт чи мобільного додатку MyRaif, яких позивач не вчиняв.

Крім того, суд не врахував також і те що відповідач визнає, що позивач негайно, в той же день повідомив банк про несанкціоновані дії з його рахунком.

Послався на ряд постанов Верховного Суду відповідно до висновків яких банк у разі здійснення недозволеної або некоректно виконаної платіжної операції, якщо користувач невідкладно повідомив про платіжні операції, що ним не виконувалися або які були виконані некоректно, негайно відшкодовує платнику суму такої операції та, за необхідності, відновлює залишок коштів на рахунку до того стану, у якому він був перед виконанням цієї операції. Користувач не несе відповідальності за здійснення платіжних операцій, якщо спеціальний платіжний засіб було використано без фізичного пред`явлення користувачем або електронної ідентифікації самого платіжного пред`явлення користувачем або електронної ідентифікації самого спеціального платіжного засобу та його держателя, крім випадків, коли доведено, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції.

Сама по собі відсутність вироку у кримінальній справі за фактом незаконного заволодіння невстановленими особами грошовими коштами із використанням карткових рахунків, відкритих на ім`я особи, не є підставою для відмови в позові.

12 травня 2026 року через систему «Електронний суд» АТ «Райффайзен Банк» подало відзив на апеляційну скаргу, в якому просить її залишити без задоволення, а оскаржуване рішення, - без змін.

Основними доводами відзиву є те, що доводи, які наводить позивач в апеляційній скарзі, були досліджені судом першої інстанції належним чином та його висновки викладені в оскаржуваному рішенні із посиланням на докази.

Суд першої інстанції вірно виснував, що ключовим доказом у справі є зафіксований факт визнання позивачем обставин розголошення конфіденційної інформації. Зокрема, під час телефонної розмови з працівниками банку ОСОБА_1 особисто підтвердив, що власноруч передав одноразові паролі особам, які телефонували йому під виглядом представників мобільного оператора. Таке пряме підтвердження факту передання конфіденційних даних свідчить пор грубе порушення клієнтом умов банківського обслуговування щодо обов`язку зберігання банківської таємниці та нерозголошення засобів ідентифікації третім особам.

Крім того, зазначає, що протягом тривалого часу позивач користувався номером телефону НОМЕР_4 та не повідомляв фінансову установу про втрату контролю над ним чи його передачу іншим особам. Позивач не надав суду жодних доказів того, що на момент вчинення спірних операцій він втратив доступ до своєї SIM-картки або звертався до оператора зв`язку з заявою про її викрадення.

Оскільки несанкціоноване зняття коштів відбулося внаслідок розголошення клієнтом конфіденційної інформації, згідно з чинним законодавством та сформованою судовою практикою, відповідальність за такі операції несе позивач.

У судовому засіданні представника ОСОБА_1 ОСОБА_2 підтримала доводи викладені в апеляційній скарзі та просила її задовольнити.

Представник АТ «Райффайзен Банк» адвокат Сапіга М. М. заперечив проти апеляційної скарги підтримав доводи викладені у відзиві на апеляційну скаргу.

Частинами 1, 2 статті 367 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Критерії оцінки правомірності оскаржуваного судового рішення визначені в статті 263 ЦПК України, відповідно до яких судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішень суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку, що судове рішення відповідає вимогам закону.

По справі встановлено наступне:

- 05 березня 2015 року між Публічним акціонерним товариством «Райффайзен Банк Аваль», повним правонаступником якого є Відповідач у справі, та Янчуком С. М. (по тексту угоди «Клієнт») було укладено Угоду № PDV2- 897356, відповідно до пункту 2 якої підписанням цієї Угоди Клієнт приймає Публічну пропозицію Банку про надання Послуг в порядку та на умовах, викладених в Правилах банківського обслуговування фізичних осіб в АТ «Райффайзен Банк» (надалі по тексту - «Правила») та висловлює повну та безумовну згоду з її умовами. Підписанням Угоди Сторони безумовно визнають, що Публічна пропозиція, Угода, Правила, Згода, Тарифи, Заяви разом зі всіма змінами, додатками та додатковими договорами /угодами до них у сукупності є Договором банківського обслуговування, складають його зміст, мають обов`язкову силу та застосовуються до відносин Сторін так само, якби їх було викладено безпосередньо в тексті цього документу. Договір банківського обслуговування є укладеним з дати підписання Сторонами Угоди (а.с. 45);

- 14 вересня 2020 року Банком була погоджена заява про відкриття Карткового рахунку та надання Кредиту «Кредитна картка» № 010/64690/82/899290 (тип Кредиту кредитування рахунку) та відкрито клієнту кредитний рахунок із карткою «100 днів» та максимальним лімітом до 500 000 грн, поточним - 50 000 грн, для особистих потреб (а.с. 43);

- сторонами не заперечується, що фінансовий номер клієнта +380989073754 зареєстровано 01.03.2021 р. та з тих пір не змінювався;

- згідно виписки по рахунку НОМЕР_3 з 01.07.2025 по 21.10.2025 залишок на початок дня 17.07.2025 становив 65 000,00 грн, залишок на початок дня 26.07.2025: 62 859,16 грн, залишок на початок дня 01.08.2025: 64 200,00 грн. Користувач здійснював операції по вказаному рахунку в період з 12.07.2025 по 26.07.2025, а 01.08.2025 о 14:36:06, 14:37:11, 14:37:58 було ініційовано три операції по 20 000,00 грн, з коментарями "АТМ. Видача готівки. Видача готівки.UKR.KYIV.ATM1001 RB AVAL KUTZ D." О 14:39:49 було здійснено операцію з таким самим коментарем на суму 100,00 грн. Інші операції за 01.08.2025 було відхилено. Надалі 01.09.2025 та 01.10.2025 здійснено переказ коштів на погашення боргу (а.с. 10-11);

- переказ коштів на погашення кредитного боргу 01.09.2025 року на суму 3 250 грн та 01.10.2025 року на суму 3 087,50 грн підтверджено також квитанціями (а.с. 12), призначення платежу: договірне списання коштів для погашення мінімального платежу;

- згідно довідки про рух коштів по рахунку за період з 01.11.2025 по 30.11.2025 по рахунку НОМЕР_3 , клієнт ОСОБА_1 , Карти по рахунку: НОМЕР_5 , НОМЕР_6 , 26.11.2025 відбулося списання відсотків за кредитом (а.с. 11 на звороті);

- відповідно до наданої відповідачем виписки на номер телефону НОМЕР_4 01.08.2025 о 14:12:41, о 14:15:04, о 14:15:04 надсилалися СМС-повідомлення з одноразовими паролями для MyRaif;

- відповідно до інформації з ПрАТ «Київстар» від 16.02.2026, наданої на виконання ухвали суду від 10.02.2026 року повідомлено, що на номер телефону НОМЕР_4 01.08.2025 від контакта Raiffeisen надходили вхідні СМС: о 14:11:57 (1 шт.), 14:14:15 (2 шт.), 14:17:54 (1. шт.) (а.с. 108);

- відповідно до запису телефонної розмови Позивача з Оператором Інформаційного Центру Банку 10.09.2025 року, який надано відповідачем разом із відзивом, клієнт зазначив, що після того, як в нього зняли власні та кредитні кошти, він звернувся до відділення 01.08.2025. Сергій Миколайович зазначає, що його "обманули", "прислали коди ... я їх продиктував і вони зняли їх" (02:09-02:18). Надалі розмову починає особа, яка представляється працівником відділення банку м. Іллінці і зазначає, що "Клієнт звернувся на відділення першого числа. Справа в тому, що представилися представниками "Київстару", ввійшли в довіру і клієнт передав код, ну відповідно на підставі того списалися кошти з рахунку (02:28-02:43)." (диск на а.с. 22);

- згідно витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань, номер кримінального провадження: 12025020250000171, від 10.10.2025, 10.10.2025 до чергової частини відділення поліції № 3 Вінницького РУП ГУНП у Вінницькій області надійшов рапорт оперуповноваженого СКП ВП № 3 Вінницького РУП ГУНП у Вінницькій області старшого лейтенанта поліції Владислава Вітюка те, що ним в ході проведення перевірки по матеріалах СО № 6212 від 10.09.2025 по заяві ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , жителя АДРЕСА_1 було встановлено що невідома особа шахрайським шляхом зателефонувавши мобільного з номеру НОМЕР_1 представившись співробітником ПрАТ «Київстар» з метою надання послуг безкоштовного мобільного зв`язку заволоділа грошовими коштами заявника з банківської картки НОМЕР_2 АТ «Райффайзен банк» в сумі 73 000 гривень (а.с. 14 на звороті).

Між сторонами виник спір про припинення зобов`язання.

Відповідно до статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог закону.

Згідно із частиною першою статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк зобов`язується надати позичальнику кредит, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Судом встановлено, що 14 вересня 2020 року між сторонами було укладено договір про відкриття карткового рахунку та надання кредиту «Кредитна картка» № 010/64690/82/899290, за умовами якого позивачу відкрито кредитний рахунок із встановленням кредитного ліміту.

Факт укладення договору, отримання позивачем кредитної картки та користування банківськими послугами сторонами не заперечується.

З матеріалів справи вбачається, що 01 серпня 2025 року з використанням реквізитів рахунку позивача було здійснено операції зі зняття готівкових коштів через банкомат у місті Києві.

Разом із тим сам по собі факт вчинення шахрайських дій щодо позивача не є безумовною підставою для звільнення його від виконання кредитних зобов`язань перед банком.

Відповідно до Положення про порядок емісії та еквайрингу платіжних інструментів, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 29 липня 2022 року № 164, користувач зобов`язаний використовувати платіжний інструмент відповідно до вимог законодавства України та умов договору, укладеного з надавачем платіжних послуг, а також забезпечувати збереження платіжного інструменту і персоналізованих засобів безпеки, не допускати доступу до них інших осіб.

Крім того, користувач після виявлення факту втрати платіжного інструменту, втрати контролю над персоналізованими засобами безпеки або здійснення платіжних операцій, які ним не ініціювалися, зобов`язаний невідкладно повідомити про це надавача платіжних послуг у порядку, визначеному договором. До моменту такого повідомлення ризик збитків, пов`язаних із використанням платіжного інструменту та персоналізованих засобів безпеки, несе користувач, якщо не доведено, що платіжні операції були виконані без використання персоналізованих засобів безпеки або внаслідок дій чи бездіяльності надавача платіжних послуг.

Отже, саме на користувача платіжного інструменту покладається обов`язок забезпечити конфіденційність персоналізованих засобів безпеки та своєчасно повідомити банк про несанкціоноване використання рахунку чи платіжного інструменту. За відсутності належних та допустимих доказів того, що спірні операції були здійснені без використання таких засобів безпеки або внаслідок неправомірних дій банку, негативні наслідки розголошення відповідної інформації покладаються на користувача.

Суд першої інстанції, дослідивши запис телефонної розмови позивача з працівниками банку від 10 вересня 2025 року, вірно виснував, що ОСОБА_1 повідомив, що його «обманули», «прислали коди», які він «продиктував», після чого з рахунку були списані кошти. Аналогічні пояснення щодо передачі коду стороннім особам, які представилися працівниками оператора мобільного зв`язку, були озвучені й працівником банківського відділення під час цієї ж розмови.

З наданих банком доказів установлено, що 01 серпня 2025 року на фінансовий номер телефону позивача НОМЕР_4 надсилалися одноразові паролі для авторизації у системі MyRaif. Надходження таких SMS-повідомлень підтверджується не лише інформацією банку, а й відповіддю ПрАТ «Київстар», отриманою на виконання ухвали суду.

Слід зазначити, що час надсилання SMS та зняття коштів корелюються між собою:

Надсилання SMSЗняття коштівСума

14:11:57 (1)14:36:0620 000

14:14:15 (2 шт)14:37:1120 000

14:17:54 (1)14:37:5820 000

14:47:54 (1)14:39:49100

Після цього інші операції були відхилені через недостатність коштів. Таке співпадіння SMS з паролями та зняття коштів свідчить доказом того, що позивач, як він сам вказав, самостійно передав коди невідомим особам, а відтак колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги про те, що позивач повідомляв пароль до SIM-картки, а не коди доступу до картки системи MyRaif.

Вирішальним у даному випадку є не назва чи призначення конкретного коду, а встановлений факт передачі позивачем стороннім особам інформації, яка в подальшому була використана для проходження автентифікації та здійснення спірних операцій. Саме після отримання відповідних кодів треті особи отримали можливість ініціювати операції за рахунком позивача.

Доказів того, що SIM-картка була втрачена, викрадена, перевипущена без відома позивача або що він втратив контроль над фінансовим номером телефону до моменту проведення спірних операцій, матеріали справи не містять.

Входження в систему MyRaif з іншого пристрою, але з використанням фінансового номера телефону позивача, не може слугувати доказом того, що такий вхід відбувся без підтвердження ідентифікації позиача, адже не зважаючи на використання того чи іншого пристрою, входження в систему MyRaif потребує підтвердження в тому числі і шляхом введення кодів направлених на фінансовий номер телефону (що й мало місце в даній ситуації).

Також відсутні докази будь-яких збоїв у роботі банківських систем, несанкціонованого втручання в інформаційні системи банку чи неналежного виконання банком своїх обов`язків щодо захисту коштів клієнта.

Відповідно до витягу з ЄРДР підставою для внесення відомостей до реєстру стало встановлення правоохоронними органами обставин, за яких невідома особа, представившись працівником ПрАТ «Київстар», шахрайським шляхом заволоділа коштами заявника.

Отже, суд першої інстанції вірно виснував, що матеріалами справи підтверджено, що позивач вступив у телефонну комунікацію з невстановленими особами та передав їм коди підтвердження, які надходили на його фінансовий номер телефону.

Посилання позивача на ряд правових позицій Верховного Суду України, не спростовує правильності висновків суду першої інстанції, оскільки всі ці позиції зводяться до того, що в кожній конкретній справі слід з`ясовувати обставини зняття коштів та дії власника банківського рахунку (картки).

Факт звернення позивача до банку після виявлення списання коштів сам по собі не звільняє його від відповідальності за наслідки попереднього розголошення інформації, яка дала можливість стороннім особам отримати доступ до банківських сервісів та здійснити спірні операції.

Враховуючи встановлені обставини, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для визнання припиненим зобов`язання ОСОБА_1 за кредитним договором, оскільки використання кредитних коштів стало наслідком дій самого позивача щодо передачі третім особам інформації, необхідної для проведення банківської автентифікації.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 374 ЦПК України, апеляційний суд за результатами розгляду апеляційної скарги має право, зокрема, залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права (стаття 375 ЦПК України).

Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржуване судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.

Зважаючи на надану оцінку доводам учасників справи та висновкам суду першої інстанції, апеляційний суд виснує, що апеляційна скарга ОСОБА_1 , подана його представником адвокатом Мишковською Т. М., не містить доводів, які б спростовували ухвалене у справі рішення суду першої інстанції, яке ґрунтується на повному та всебічному з`ясуванні обставин справи, постановлене з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Тому рішення Іллінецького районного суду Вінницької області від 26 березня 2026 року підлягає залишенню без змін, а подану апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України, статті 141 ЦПК України суд розподіляє судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Оскільки апеляційна скарга не підлягає до задоволення, то судові витрати ОСОБА_1 , понесені у суді апеляційної інстанції, слід залишити за ним. Доказів понесення судових витрат в суді апеляційної інстанції іншими учасниками справи матеріали справи не містять.

На підставі викладеного та керуючись статтями 367, 374, 376, 381-382, 389 ЦПК України, суд, -

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану його представником адвокатом Мишковською Тетяною Миколаївною, залишити без задоволення.

Рішення Іллінецького районного суду Вінницької області від 26 березня 2026 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 12 червня 2026 року.

Головуюча Т. М. Шемета

Судді: О. В. Ковальчук

О. С. Панасюк