Рішення від 11 червня 2026 р. у справі №357/9999/26 — Білоцерківський міськрайонний суд Київської області

Справа № 357/9999/26

Провадження № 2-а/357/394/26

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

12 червня 2026 року Білоцерківський міськрайонний суд Київської області у складі:

головуючий суддя - Орєхов О. І. ,

при секретарі - Кича М. В.,

представників позивача – Корнієнка С.М., Іщенка А.П.,

відповідача – ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в залі суду № 2 в м. Біла Церква адміністративну справу за позовом Білоцерківського об`єднаного відділу Центрального міжрегіонального управління ДМС у м. Києві та Київській області до громадянина Російської Федерації ОСОБА_1 про затримання для ідентифікації та забезпечення примусового видворення,

В С Т А Н О В И В:

12.06.2026 від Білоцерківського об`єднаного відділу Центрального міжрегіонального управління ДМС у м. Києві та Київській області до Білоцерківського міськрайонного суду Київської області надійшов адміністративний позов до громадянки Російської Федерації ОСОБА_1 про затримання для ідентифікації та забезпечення примусового видворення.

Адміністративний позов обгрунтований тим, що 11.06.2026 співробітниками Білоцерківського РУП ГУНП в Київській області виявлено громадянина російської федерації ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі - Відповідач), який перебуває в Україні з порушенням вимог чинного міграційного законодавства.

Встановлено, що Відповідач прибув до України близько 17 років тому.

З питань визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту до компетентних органів іноземець не зверталася. Будь-яких інших дій для легалізації факту свого перебування на території України не вживала.

23.03.2023, працівниками Рокитнянського відділу ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області відносно Відповідача прийнято рішення про примусове повернення до країни походження або третьої країни та зобов`язано його залишити територію України не пізніше 23.04.2023, з забороною в`їзду в Україну до 23.03.2026. Вказане рішення Відповідач не виконав.

Окрім того, у іноземця відсутні документи на підставі яких можливо ідентифікувати його особу, та які надавали б право перетину державного кордону для виїзду з України.

Вищевикладене свідчить про те, що Відповідачем порушено вимоги статті 4 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства».

Станом на момент звернення до суду з цим позовом особу Відповідача не ідентифіковано - у іноземця відсутні документи, на підставі яких можливо ідентифікувати його особу, та які надають право перетину державного кордону для виїзду з України.

На даний час у Відповідача немає жодних законних підстав для перебування на території України.

Просили суд затримати громадянина російської федерації ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з метою ідентифікації та забезпечення примусового видворення з України строком на 6 (шість) місяців.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.06.2026 матеріали передані для розгляду головуючому судді Орєхову О.І.

Відповідно до вимог ст. 289 КАС України розгляд питань, визначених цією статтею, здійснюється судом за обов`язкової участі сторін, у тому числі може проводитися у режимі відеоконференції та з трансляцією з іншого приміщення, розташованого поза межами приміщення суду, в порядку, визначеному цим Кодексом та розгляд здійснюється судом негайно.

В судовому засіданні представники позивача позов підтримали просили його задовольнити.

Відповідач ОСОБА_1 судовому засіданні позов не визнав, просив відмовити в його задоволенні. Зазначи, що він народився в Україні, але дійсно є громадянином Російської Федерації та у 2009 році прибув на територію України разом з дружиною. Він намагався легалізуватися на території України, але не вийшло.

Заслухавши пояснення учасників процесу, вивчивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено з матеріалів справи ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , народився в Україні та є громадянином Російської Федерації. Має паспорт громадянина Російської Федерації № НОМЕР_1 , який виданий 02.02.2021 та дійсний до 02.02.2026.

Встановлено, що відповідач ОСОБА_1 офіційного місця реєстрації проживання на території України не має, також останній офіційно не працевлаштований.

23.03.2023, працівниками Рокитнянського відділу ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області відносно відповідача приймалося рішення, про примусове повернення до країни походження або третьої країни та зобов`язано її залишити територію України не пізніше 23.04.2023, з забороною в`їзду в Україну до 23.03.2026, яке не було виконано з боку останнього.

11.06.2026 працівниками Білоцерківського об`єднаного відділу ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області відносно відповідача прийнято рішення про примусове видворення з України та притягнуто її до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 203 КУпАП.

Того ж дня, 11.06.2026, о 19:00 працівниками Білоцерківського об`єднаного відділу ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області затримано відповідача для з`ясування причин та обставин правопорушення і умов, що йому сприяли, у порядку ч. 2 ст. 263 Кодексу України про адміністративні правопорушення, строком на 72 години та поміщено до Миколаївського пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні.

Так, як зазначено у позові, станом на момент звернення до суду з цим позовом особу відповідача не ідентифіковано - у іноземця відсутні документи, на підставі яких можливо ідентифікувати його особу, та які надають право перетину державного кордону для виїзду з України.

Відповідно до п. 14 ст. 1 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» (далі - Закон) нелегальний мігрант - іноземець або особа без громадянства, які перетнули державний кордон поза пунктами пропуску або в пунктах пропуску, але з уникненням прикордонного контролю і невідкладно не звернулися із заявою про надання статусу біженця чи отримання притулку в Україні, а також іноземець або особа без громадянства, які законно прибули в Україну, але після закінчення визначеного їм терміну перебування втратили підстави для подальшого перебування та ухиляються від виїзду з України.

Частиною 3 статті 3 розділу І Закону зазначено, що іноземці та особи без громадянства зобов`язані неухильно додержуватися Конституції та законів України, інших нормативно-правових актів, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей, інтереси суспільства та держави.

Згідно ч. 1 ст. 9 Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства" від 22.09.2011 № 3773-VI (далі Закон № 3773-VI) іноземці та особи без громадянства в`їжджають в Україну за наявності визначеного цим Законом чи міжнародним договором України паспортного документа та одержаної у встановленому порядку візи, якщо інше не передбачено законодавством чи міжнародними договорами України. Це правило не поширюється на іноземців та осіб без громадянства, які перетинають державний кордон України з метою визнання їх біженцями або особами, які потребують додаткового або тимчасового захисту чи отримання притулку.

Частина 8 ст. 26 Закону визначено, що примусове повернення не застосовується до іноземців та осіб без громадянства, які не досягли 18-річного віку, до іноземців та осіб без громадянства, на яких поширюється дія Закону України "Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту", а так само не може бути застосовано до осіб, які не мають документів, що посвідчують особу та дають право на виїзд з України (такі іноземці та особи без громадянства затримуються у встановленому законом порядку з метою ідентифікації, документування та забезпечення передачі відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію або примусового видворення відповідно до цього Закону).

Відповідно до ч. 4 ст. 30 Закону № 3773-VI іноземці та особи без громадянства, які не мають законних підстав для перебування на території України, затримані в установленому порядку та підлягають примусовому видворенню за межі України, у тому числі прийняті відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію, розміщуються в пунктах тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, протягом строку, необхідного для їх ідентифікації та забезпечення примусового видворення (реадмісії) за межі України, але не більш як на вісімнадцять місяців.

У разі звернення особи під час її перебування в пункті тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, із заявою про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту в Україні, вона продовжує перебувати в зазначеному пункті до остаточного прийняття рішення за заявою.

Відповідно до ч. 1 ст. 289 КАС за наявності обґрунтованих підстав вважати, що іноземець або особа без громадянства, стосовно якого (якої) прийнято рішення про примусове видворення або реадмісію, ухилятиметься від виконання рішення про його (її) примусове видворення, перешкоджатиме проведенню процедури видворення чи реадмісії відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію або якщо існує ризик його (її) втечі, а так само у разі відсутності в іноземця або особи без громадянства, стосовно якого (якої) прийнято рішення про примусове видворення, документа, що дає право на виїзд з України, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів, його територіальний орган чи підрозділ, орган охорони державного кордону, орган Служби безпеки України подає до місцевого загального суду як адміністративного суду за місцезнаходженням зазначених органів (підрозділів) або за місцезнаходженням пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, позовну заяву про застосування судом до іноземця або особи без громадянства одного з таких заходів:

1) затримання з метою ідентифікації та/або забезпечення примусового видворення за межі території України;

2) затримання з метою забезпечення передачі відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію;

3) взяття на поруки підприємством, установою чи організацією;

4) зобов`язання внести заставу.

Згідно ч. 11 ст. 289 КАС України строк затримання іноземців та осіб без громадянства у пунктах тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, становить шість місяців. За наявності умов, за яких неможливо ідентифікувати іноземця або особу без громадянства, забезпечити примусове видворення чи реадмісію особи у зазначений строк або прийняти рішення за заявою про визнання її біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту в Україні, або особою без громадянства, такий строк може бути продовжено, але не більш як на вісімнадцять місяців.

Частиною 13 ст. 289 КАС України визначено, що умовами, за яких неможливо ідентифікувати іноземця або особу без громадянства, забезпечити примусове видворення чи реадмісію особи, є:

1) відсутність співпраці з боку іноземця або особи без громадянства під час процедури його (її) ідентифікації;

2) неодержання інформації з країни громадянської належності іноземця або країни походження особи без громадянства чи документів, необхідних для ідентифікації особи.

Отже, ч. 1 ст. 289 КАС України визначено, що затримання іноземця або особи без громадянства можливе (за певних обставин), якщо стосовно іноземця або особи без громадянства прийнято рішення про примусове видворення або реадмісію.

Згідно цієї норми судом може бути застосовано до іноземця або особи без громадянства заходи, зокрема, затримання з метою ідентифікації та/або забезпечення примусового видворення за межі території України.

Отже, на час розгляду спрваи документи, які б підтверджували законне перебування на території України у відповідача ОСОБА_1 , відсутні.

На підставі встановлених обставин, та враховуючи, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , не має офіційного місця проживання на території України та офіційно не працевлаштований, із заявами про визнання біженцем чи особою, яка потребує додаткового захисту не звертався, суд вважає, що є підстави для затримання строком на шість місяців з поміщенням до пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства.

Керуючись ст.ст. 2, 5, 7-9, 72-79, 90, 241, 242, 243, 246, 250,255, 288, 289 КАС України, Законом України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», суд

У Х В А Л И В:

Позовні вимоги Білоцерківського об`єднаного відділу Центрального міжрегіонального управління ДМС у м. Києві та Київській області до громадянина Російської Федерації ОСОБА_1 про затримання для ідентифікації та забезпечення примусового видворення, - задовольнити.

Затримати громадянина Російської Федерації ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з метою ідентифікації та забезпечення примусового видворення з України строком на 6 (шість) місяців з поміщенням до пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства.

На час апеляційного оскарження іноземці або особи без громадянства, у яких відсутні документи, що дають право на виїзд з України, продовжують утримуватися у спеціально обладнаних для цих цілей приміщеннях органів (підрозділів) охорони державного кордону чи Служби безпеки України або в пункті тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом 10 днів з дня проголошення.

Повний текст судового рішення складено 12 червня 2026 року.

СуддяО. І. Орєхов