Вирок від 11 червня 2026 р. у справі №609/329/26 — Шумський районний суд Тернопільської області

ВИРОК

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Справа № 609/329/26

1-кп/609/72/2026

12 червня 2026 року Шумський районний суд Тернопільської області в складі: головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судового засідання – ОСОБА_2 ,

сторін кримінального провадження: прокурора ОСОБА_3 , обвинуваченого ОСОБА_4 , захисника обвинуваченого – адвоката ОСОБА_5 , потерпілої ОСОБА_6 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Шумськ матеріали обвинувального акту у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №120262110100000013 від 05 січня 2026 року, про обвинувачення ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Великі Загайці, Шумського району Тернопільської області, жителя АДРЕСА_1 , громадянина України, з середньою освітою, не депутата, тимчасово не працюючого, неодруженого, на утриманні нікого не має, раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 119 КК України,

В С Т А Н О В И В:

1.Встановлені судом обставини кримінального правопорушення.

ОСОБА_4 вчинив кримінальне правопорушення проти життя та здоров`я особи за таких обставин.

03 січня 2026 року, у післяобідню пору (точного часу досудовим розслідуванням не встановлено) ОСОБА_4 , перебуваючи у АДРЕСА_1 , спільно з своїми знайомими розпивали алкогольні напої.

В процесі розпивання спиртних напоїв ОСОБА_4 та ОСОБА_7 розпочали бесіду, в процесі якої між ОСОБА_7 та ОСОБА_4 розпочався словесний конфлікт, що виник на ґрунті раптових виниклих особистих неприязних відносин.

Так, в ході даного конфлікту, ОСОБА_4 , проявивши кримінально-протиправну недбалість, не передбачаючи можливість настання суспільно небезпечних наслідків у вигляді смерті іншої особи, хоча повинен був і міг передбачити її настання в обстановці, що склалась, внаслідок своєї злочинної поведінки, сидячи прямо обличчям до ОСОБА_7 , кулаком лівої руки наніс один боковий удар в область правої виличної ділянки голови біля правого ока ОСОБА_7 , внаслідок чого остання не втримавши рівновагу, вдарилась головою об плоску поверхню стіни справа. Після чого ОСОБА_4 відвів ОСОБА_7 до спальної кімнати, де залишив останню на ліжку та пішов займатися справами по господарству.

Через деякий час ОСОБА_4 повернувся до спільної кімнати, де перебувала ОСОБА_7 , де продовжив словесний конфлікт, що виник раніше на ґрунті раптових виниклих особистих відносин.

Так, в ході даного конфлікту, ОСОБА_4 , проявивши кримінально-протиправну недбалість, не передбачаючи можливості настання суспільно небезпечних наслідків у вигляді смерті іншої особи, хоча повинен був і міг передбачити її настання в обстановці, що склалась, внаслідок своєї злочинної поведінки, стоячи прямо обличчям до ОСОБА_7 , кулаком лівої руки наніс один боковий удар в область правої виличної ділянки голови біля правого ока ОСОБА_7 , внаслідок чого остання, не втримавши рівновагу, впала навідмах назад в результаті чого вдарилась головою об плоску переважаючу поверхню, внаслідок чого отримала тілесні ушкодження у вигляді відкритої черепно-мозкової травми кісток склепіння та основи черепа, крововиливами на та під оболонку та у речовину головного мозку. Після чого конфлікт закінчився.

Тобто, ОСОБА_4 наніс кулаком лівої руки один боковий удар в область правої виличної ділянки голови біля правого ока ОСОБА_8 , внаслідок чого остання втратила рівновагу та допустила падіння навідмах назад в результаті чого вдарилась головою об плоску переважаючу поверхню, як наслідок отримала тілесні ушкодження, не передбачав можливості травмування ОСОБА_7 , хоча повинен був та міг передбачити, діючи з більшою обачністю в обстановці, що склалась з урахуванням локалізації спричинених травм.

Із вказаними травмами, ОСОБА_9 виявлено 04 січня 2026 року близько 07:00 годин (точного часу в ході досудового розслідування не встановлено) в будинку на території господарства, що за адресою: АДРЕСА_1 без ознак життя.

Згідно з лікарським свідоцтвом про смерть №12 від 05.01.2026, виданого на підставі судово-медичного розтину, смерть ОСОБА_7 наступила внаслідок відкритої черепно-мозкової травми кісток склепіння та основи черепа, крововиливами на та під оболонку та у речовину головного мозку.

ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 119 Кримінального кодексу України, тобто вбивство, вчинене через необережність.

2.Висловлена обвинуваченим ОСОБА_4 безпосередньо у судовому засіданні процесуальна позиція з приводу пред`явленого йому обвинувачення.

Допитаний під час судового розгляду обвинувачений ОСОБА_4 свою вину у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 119 КК України, визнав повністю, не заперечував фактичних обставин, викладених в обвинувальному акті, повністю погодився зі всіма зібраними в процесі досудового розслідування доказами. Зазначив, що про скоєне шкодує та розкаюється. Під час свого допиту суду пояснив наступне. Подія відбувалась 03 січня 2026 року в житловому будинку, котрий належав ОСОБА_10 по АДРЕСА_2 і з якою вони проживали там разом протягом семи років. Одружуватись не хотіла ОСОБА_7 , щоб не змінювати свого прізвища. В них того дня були гості, ОСОБА_7 була у нетверезому стані, він в свою чергу був тверезим, між ними відбувся словесний конфлікт. Після нанесення ОСОБА_7 удару, остання впала на підлогу, а ОСОБА_11 , який був у них в гостях, допоміг йому занести Зою до спальної кімнати та покласти на ліжко. Далі, він пішов займатись господарством, а коли повернувся до будинку, між ними з ОСОБА_7 відновився словесний конфлікт, оскільки обвинувачений хотів роздягнути ОСОБА_7 та покласти спати на ліжко, під час чого обвинувачений знову наніс ОСОБА_7 удар, від чого та при падінні та вдарилась головою об тверду поверхню. Те, що ОСОБА_7 була мертва, він виявив на наступний день 04 січня 2026 року близько 07 години ранку. Також зазначив, що світла в будинку ні ввечері, ні зранку не було. Причини нанесення ОСОБА_7 ударів пояснити не зміг.

Крім того, обвинувачений ОСОБА_4 пояснив, що шкодує, про те що ввечері не викликав швидкої допомоги, після того просив вибачення за скоєне у рідного сина ОСОБА_8 .

Також повідомив, що хворіє гепатитом С та псоріазом.

Показання обвинуваченого є послідовними, логічними, а тому не викликають у суду сумніву щодо правильності розуміння обвинуваченим змісту обставин правопорушення, добровільності та істинності його позиції.

3.Вирішення питання щодо проведення судового розгляду кримінального провадження про обвинувачення ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 119 КК України, у відповідності до приписів ч.3 ст.349 КК України. Висновки суду щодо доведеності винуватості обвинуваченого ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 119 КК України.

Так, обвинувачений ОСОБА_4 , визнавши свою винуватість у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 119 КК України, за обставин, викладених в обвинувальному акті, повністю погодився зі всіма зібраними в процесі досудового розслідування доказами, що її підтверджують, відмовився від їх дослідження під час судового розгляду.

За згодою учасників судового провадження, які не оспорюють фактичні обставини кримінального провадження, кваліфікацію кримінального правопорушення, судом встановлено, що вони правильно розуміють зміст цих обставин, відсутні будь-які сумніви у добровільності та істинності їх позиції, суд, роз`яснивши учасникам процесу положення ст.349 КПК України, провів судовий розгляд даного кримінального провадження, за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 119 КК, щодо всіх обставин із застосуванням правил ч.3 ст.349 КПК України, визнавши недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються.

При цьому суд з`ясував правильність розуміння учасниками судового процесу змісту цих обставин, з`ясував чи немає сумнівів в добровільності їх позиції, а також роз`яснив їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

З огляду на наведене, виходячи з вимог ст.337 КПК України, зокрема те, що судовий розгляд проводиться лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта, суд, розглянувши дане кримінальне провадження дійшов висновку, що дії ОСОБА_4 кваліфіковано вірно за ст. ч. 1 ст. 119 КК України, як вбивство, вчинене через необережність.

Підстав, у відповідності до ч. 3 ст. 337 КПК України, для виходу за межі висунутого обвинувачення, чи його зміни, суд не вбачає, оскільки в ході судового розгляду обставин, які б перешкоджали ухваленню справедливого судового рішення та захисту прав людини та її основоположних свобод не встановлено.

4.Позиція сторони обвинувачення.

Прокурор ОСОБА_3 підтримав обвинувачення в повному обсязі за ч. 1 ст.119 КК України, звернув увагу, що під час судового розгляду даного кримінального провадження обставини вчинення обвинуваченим ОСОБА_4 кримінального правопорушення знайшли своє підтвердження в повному обсязі, дії ОСОБА_4 кваліфіковано за ч. 1 ст. 119 КК України, кваліфікація є вірною і обґрунтованою, а винність обвинуваченого повністю підтверджена отриманими та дослідженими доказами. При призначенні покарання просив врахувати як пом`якшуючу обставину те, що ОСОБА_4 визнав свою вину, щиро розкаявся у вчиненому, позитивно характеризується; відсутність обтяжуючих вину обставин. А відтак вважає, що слід призначити йому покарання, яке передбачене санкцією статті обвинувачення у виді позбавлення волі строком на 4 роки. А також просив вирішити питання щодо речових доказів та витрат на проведення експертизи.

5.Мотиви призначення покарання обвинуваченому ОСОБА_4 за ч. 1 ст. 119 КК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КК України підставою кримінальної відповідальності є вчинення особою суспільно небезпечного діяння, яке містить склад злочину, передбаченого цим Кодексом. Таким чином реалізується принцип невідворотності кримінального покарання за вчинений злочин.

При обранні виду та міри покарання суд, реалізовуючи принципи справедливості та індивідуалізації покарання, враховуючи, що призначене покарання повинно бути не тільки карою, але і переслідувати цілі загальної та спеціальної превенції, вважає, що покарання повинно бути відповідним скоєному і сприяти виправленню обвинуваченого та запобіганню вчинення ним нових злочинів.

Згідно із абз. 2 п. 1 постанови Пленуму ВСУ №7 «Про практику призначення судами кримінального покарання» від 24.10.2003 (далі постанова Пленуму ВСУ), призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку суди мають дотримуватися вимог кримінального закону й зобов`язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів.

Вивченням особи обвинуваченого ОСОБА_4 встановлено, що він є уродженцем с. Великі Загайці Кременецького району Тернопільської області, та жителем АДРЕСА_1 , українцем, громадянином України, має середню освіту, ніде не працює, неодружений, не має на утриманні неповнолітніх дітей та осіб похилого віку, раніше не судимий, на амбулаторному обліку у лікаря-психіатра та лікаря-нарколога не перебуває, правила військового обліку не порушував, на військову службу не призивався, характеризується виключно позитивно. Так, з характеристики, наданої старостою Великозагайцівського старостинського округу Великодедеркальської сільської ради Кременецького району Тернопільської області вбачається, що ОСОБА_4 не являється депутатом, разом із співмешканкою проживав у її будинку, з повагою ставиться до односельчан. Скарг на ОСОБА_12 в старостат не надходило.

У судових дебатах прокурор просив призначити ОСОБА_4 покарання за ч. 1 ст. 119 КК України у виді чотирьох років позбавлення волі.

У судових дебатах захисник обвинуваченого ОСОБА_4 – адвокат ОСОБА_5 просив взяти до уваги повне визнання вини, щире каяття, той факт, що ОСОБА_4 раніше не притягався до кримінальної відповідальності, має міцні соціальні зв`язки, не становить небезпеки для суспільства, а тому йому слід визначити покарання у виді трьох років обмеження волі із застосуванням вимог ст. 75 КК України, призначити іспитовий строк.

У судових дебатах обвинувачений ОСОБА_4 вину свою визнав повністю, щиро розкаявся, визнав, що вчинив порушення, стосовно призначення покарання погоджується із позицією свого захисника.

У судових дебатах потерпіла ОСОБА_6 , яка є рідною сестрою ОСОБА_7 підтримала позицією прокурора щодо призначення покарання у виді позбавлення волі, просила призначити ОСОБА_4 три роки позбавлення волі, оскільки її сестра була сильно побита, в будинку були сліди крові, які вели до спальної кімнати.

За таких обставин, суд, допитавши обвинуваченого, вислухавши думку потерпілої стосовно призначення покарання, дослідивши матеріали кримінального провадження, що характеризують особу обвинуваченого, і, відповідно, ухвалюючи судове рішення за матеріалами кримінального провадження стосовно ОСОБА_4 за обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 119 КК України, яке на підставі ст. 370 КПК України повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим, при цьому, законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог кримінального провадження, передбачених КПК України, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом, відповідно до ст.94 КПК України, вмотивованим є рішення, в якому наведенні належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення, вважає, що винуватість обвинуваченого ОСОБА_4 у вбивстві, вчиненому через необережність доведено, і дії обвинуваченого вірно і обґрунтовано кваліфіковано за ч. 1 ст. 119 КК України.

Вирішуючи питання відносно покарання, яке слід призначити ОСОБА_4 , суд виходить з того, що особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для його виправлення та попередження нових злочинів.

При призначенні покарання обвинуваченому суд, відповідно до вимог ст.ст. 50, 65 КК України враховує ступінь тяжкості вчиненого останньою кримінального правопорушення, яке у відповідності до положень частин другої статті 12 КК України відноситься до нетяжких злочинів (ч.1 ст. 119 КК України), особу винного, його вік, наявність пом`якшуючих та обтяжуючих покарання обставин.

Обставинами, які пом`якшують покарання, згідно з ч.1 ст.66 КК України, суд визнає щире каяття та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення.

До обставин, які б обтяжували покарання ОСОБА_4 відповідно до ст. 67 КК України, суд відносить ту обставину, що винний перебував із померлою у сімейних/близьких відносинах – були співмешканцями.

При цьому суд також враховує те, що покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні кримінального правопорушення, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого. Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.

З огляду на викладене, та виходячи з принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації та приймаючи до уваги, що покарання має бути адекватним (відповідним) характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу, суд у даному конкретному випадку вважає за можливе призначити обвинуваченому ОСОБА_4 покарання у межах санкції статті обвинувачення, а саме: за ч.1 ст.119 КК України у виді обмеження волі.

При цьому підстав для застосування положень статті 69 КК України, при призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_4 суд не вбачає, у зв`язку з відсутністю передумов за яких, норми, передбачені даною статтею можуть бути застосовані.

Із урахуванням ступеня тяжкості вчиненого обвинуваченим ОСОБА_4 кримінального правопорушення, обставин даного кримінального провадження, особи винного, який раніше не судимий, щиро розкаявся, що свідчить про усвідомлення ним протиправності свого вчинку, беручи до уваги наявність цієї пом`якшуючої покарання обставини та враховуючи наявність обтяжуючої покарання обставини, такої, як перебування винного з померлою в сімейних/близьких стосунках, суд вважає за можливе призначити обвинуваченому саме обмеження волі, яке на думку суду буде необхідним і достатнім для його виправлення та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень.

На думку суду, таке покарання є необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого, попередження вчинення нових кримінальних правопорушень та відповідатиме принципам гуманності, справедливості, не потягне за собою порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між захищуваними інтересами суспільства та правами особи, яка притягається до кримінальної відповідальності, забезпечує співрозмірність діяння та кари, відповідає таким принципам Європейської конвенції захисту прав людини і основоположних свобод як пропорційність обмеження прав людини, легітимна мета та невідворотність покарання.

6.Вирішення інших питань.

Клопотань щодо обрання запобіжного заходу відносно обвинуваченого ОСОБА_4 до суду не надходило, а тому беручи до уваги відсутність підстав для вирішення питань, пов`язаних із запобіжним заходом відносно обвинуваченого, оскільки відповідно до статей 22, 26 КПК України, суд у кримінальному провадженні вирішує лише ті питання, що винесені на його розгляд сторонами, які є вільними у використанні своїх процесуальних прав, - суд не вбачає підстав для застосування запобіжного заходу.

Цивільний позов у даному кримінальному провадженні не було заявлено.

За змістом частини другої статті 124 КПК України у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта.

Таким чином, слід стягнути з обвинуваченого ОСОБА_4 на користь держави процесуальні витрати за проведення у кримінальному провадженні судової молекулярно-генетичної експертизи на суму 6477,80 грн.

Долю речових доказів слід вирішити відповідно до ст. 100 КПК України, а саме: 1. Змиви речовини бурого кольору, які поміщено до паперового конверту Національна поліція України, із відповідними надписами та підписами понятих; змиви речовини бурого кольору із об`єктом-носієм, які поміщено до паперового конверту Національна поліція України, із відповідними надписами та підписами понятих – які зберігаються у камері зберігання речових доказів Кременецького РВП ГУНП в Тернопільській області – знищити. 2. Жіночі штани чорного кольору, які поміщено до паперового конверту Національна поліція України, із відповідними надписами та підписами понятих; зимові жіночі чоботи чорного кольору, які поміщено до сейф-пакету Національна поліція України №OHY0047699, із відповідним написом та підписами понятих - які зберігаються у камері зберігання речових доказів Кременецького РВП ГУНП в Тернопільській області – повернути потерпілій.

На підставі ч. 15 ст. 615 КПК України в умовах дії воєнного стану після складання та підписання повного тексту вироку суд має право обмежитися проголошенням його резолютивної частини з обов`язковим врученням учасникам судового провадження повного тексту вироку в день його проголошення.

На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 100, 124, 182, 349, 369, 370, 374 КПК України, ст. ст. 50, 65, 66, 68, 74, 75, 76, ч.1 ст.119 КК України, суд

У Х В А Л И В :

Визнати ОСОБА_4 винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.119 Кримінального кодексу України та призначити йому покарання у виді обмеження волі на строк 4 (чотири) роки.

Строк відбуття покарання ОСОБА_4 обчислювати з часу приведення вироку до виконання.

Стягнути з ОСОБА_4 в користь держави процесуальні витрати за проведення у кримінальному провадженні судової молекулярно-генетичної експертизи №СЕ-19/120-26/1432-БД від 12.02.2026 вартістю 6477,80 грн.

Речові докази у даному кримінальному провадженні, а саме: 1. Змиви речовин бурого кольору, які поміщено до паперових конвертів Національна поліція України, із відповідними надписами та підписами понятих; змиви речовин бурого кольору із об`єктом-носієм, які поміщено до паперових конвертів Національна поліція України, із відповідними надписами та підписами понятих – які зберігаються у камері зберігання речових доказів Кременецького РВП ГУНП в Тернопільській області (вул. Драгоманова, 5, м. Кременець, Тернопільської області) – знищити. 2. Жіночі штани чорного кольору, які поміщено до паперового конверту Національна поліція України, із відповідними надписами та підписами понятих; зимові жіночі чоботи чорного кольору, які поміщено до сейф-пакету Національна поліція України №OHY0047699, із відповідним написом та підписами понятих - які зберігаються у камері зберігання речових доказів Кременецького РВП ГУНП в Тернопільській області (вул. Драгоманова, 5, м. Кременець, Тернопільської області) – повернути потерпілій ОСОБА_6 .

Вирок не може бути оскаржено в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не заперечувалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним, відповідно до положень частини третьої статті 349 КПК України.

З інших підстав вирок може бути оскаржений до Тернопільського апеляційного суду через Шумський районний суд Тернопільської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Обвинуваченому та прокурору копія вироку вручається негайно після його проголошення. Учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні, копія судового рішення надсилається не пізніше наступного дня після ухвалення.

На підставі ч. 15 ст. 615 КПК України суд обмежився проголошенням лише резолютивної частини вироку.

Суддя: ОСОБА_1