Вирок від 10 червня 2026 р. у справі №585/2380/26 — Роменський міськрайонний суд Сумської області

Справа № 585/2380/26

Номер провадження 1-кп/585/395/26

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 червня 2026 року м.Ромни

Роменський міськрайонний суд Сумської області в складі головуючого судді ОСОБА_1 , з участю: секретаря ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , захисника ОСОБА_4 , розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду в м. Ромни кримінальне провадження відносно:

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Загребелля Роменського району Сумської області, одруженого, з середньою спеціальною освітою, не працюючого, мешканця б. АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

за обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 1971 КК України, -

В С Т А Н О В И В :

В підготовчому судовому засіданні прокурор, якому на підставі ст. 37 КПК України, надані повноваження прокурора у даному кримінальному провадженні, заявив клопотання про затвердження угоди про визнання винуватості, за умовами якої ОСОБА_5 повністю погодився з формулюванням фактичних обставин кримінального правопорушення та його правовою кваліфікацією за ч. 2 ст. 197-1 КК України, також беззастережно та у повному обсязі визнає свою винуватість у вчиненні вказаного кримінального правопорушення, в обсязі, викладеному у підозрі. Крім цього, ОСОБА_5 зобов`язується беззастережно визнати винуватість у вчиненні кримінального правопорушення у обсязі фактичних обставин, зазначених у підозрі та в подальшому в обвинувальному акті у судовому провадженні; давати правдиві покази у кримінальному провадженні внесеному до ЄРДР за № 12026205500000309 від 07.05.2026 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 197-1 КК України. Підозрюваний ОСОБА_5 беззаперечно визнав свою винуватість, зізнався у вчиненому кримінальному правопорушенні та щиро покаявся, активно сприяв розкриттю кримінального правопорушення, добровільно відшкодував завдану правопорушенням шкоду, що відповідно до ст. 66 КК України, є обставинами, що пом`якшують покарання. Також, обставинами, що пом`якшують покарання, є утримання ОСОБА_5 2 неповнолітніх дітей, інвалідність ІІ групи внаслідок бойових дій, статус учасника бойових дій та позитивна характеристика з місця проживання. Обставин, що згідно із ст. 67 КК України обтяжують покарання ОСОБА_5 – не встановлено. Враховуючи, що відповідно до положень статті 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, приймаючи до уваги наявність кількох обставин, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, є підстави для висновку про можливість виправлення та перевиховання ОСОБА_5 без ізоляції від суспільства, тобто є підстави не застосовувати до останнього такі види покарання як обмеження волі та позбавлення волі, призначивши на підставі ст. 69 КК України більш м`яке покарання, ніж передбачено законом, а саме: ч. 2 ст. 197-1 КК України. З урахуванням тяжкості злочину, особи винного, обставин вчинення кримінального правопорушення та істотних обставин кримінального провадження, а також положень ст.ст. 50, 65, 66, 67, 69 КК України, сторони дійшли згоди щодо наявності підстав для призначення ОСОБА_5 покарання за ч. 2 ст. 197-1 КК України у виді штрафу. У зв`язку із викладеним, сторони погоджуються на призначення покарання ОСОБА_5 за ч. 2 ст. 197-1 КК України із застосуванням ст. 69 КК України – штраф у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що дорівнює 1 700 грн.

В угоді про визнання винуватості вказано, що відповідно до ст.13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією. Пунктом «б» ч. 1 ст. 58 Земельного кодексу визначено, що до земель водного фонду належать землі, зайняті прибережними захисними смугами вздовж морів, річок та навколо водойм, крім земель, зайнятих лісами. Відповідно до п. ґ ст. 83 Земельного кодексу України, до земель комунальної власності, які не можуть передаватись у приватну власність, належать землі водного фонду, крім випадків, визначених цим Кодексом. Згідно ст. 60 Земельного кодексу вздовж річок, морів і навколо озер, водосховищ та інших водойм з метою охорони поверхневих водних об`єктів від забруднення і засмічення та збереження їх водності встановлюються прибережні захисні смуги. Прибережні захисні смуги встановлюються по берегах річок та навколо водойм уздовж урізу води (у меженний період) шириною: для малих річок, струмків і потічків, а також ставків площею менш як 3 гектари - 25 метрів; для середніх річок, водосховищ на них, водойм, а також ставків площею понад 3 гектари - 50 метрів; для великих річок, водосховищ на них та озер - 100 метрів. Статтею 112 Земельного кодексу України передбачено, що охоронні зони створюються навколо особливо цінних природних об`єктів, об`єктів культурної спадщини, гідрометеорологічних станцій тощо з метою охорони і захисту їх від несприятливих антропогенних впливів, уздовж ліній зв`язку, електропередачі, земель транспорту, навколо промислових об`єктів для забезпечення нормальних умов їх експлуатації, запобігання ушкодження, а також зменшення їх негативного впливу на людей та довкілля, суміжні землі та інші природні об`єкти. Статтею 88 Водного кодексу України передбачено, що з метою охорони поверхневих водних об`єктів від забруднення і засмічення та збереження їх водності вздовж річок, морів і навколо озер, водосховищ та інших водойм в межах водоохоронних зон виділяються земельні ділянки під прибережні захисні смуги. Прибережні захисні смуги встановлюються по берегах річок та навколо водойм уздовж урізу води (у меженний період) шириною: для середніх річок, водосховищ на них та ставків площею більше 3 гектарів - 50 метрів. Також, ст. 89 Водного кодексу України визначено, з поміж іншого, що у прибережних захисних смугах уздовж річок, навколо водойм та на островах забороняється розорювання земель (крім підготовки ґрунту для залуження і залісення), а також садівництво та городництво. Відповідно до ст. 125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. Згідно ст. 126 Земельного кодексу України право власності, користування земельною ділянкою оформляється відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Досудовим розслідуванням встановлено, що наприкінці квітня 2026 року, точної дати не встановлено, ОСОБА_5 , маючи умисел на самовільне зайняття земельної ділянки в охоронній зоні, достовірно знаючи, що земельна ділянка у встановленому порядку йому не надавалася у володіння і користування та не передавалася у власність, або оренду, тобто за відсутності правочину щодо такої земельної ділянки, в порушення ст. 13 Конституції України, ст. 88, 89 Водного кодексу України, ст.ст. 60, 112, 125, 126 Земельного кодексу України, за допомогою сільськогосподарської техніки, обладнаної навісним оснащенням, самовільно зайняв (здійснив культивацію) земельної ділянки (яка межує з земельною ділянкою з кадастровим номером № 5924187300:02:002:0264) - площею 0,2629 га комунальної форми власності на території Пустовійтівського старостинського округу Роменської міської територіальної громади, а саме: в районі прибережної захисної смуги р. Сула. та здійснив культивацію, використавши відповідну земельну ділянку площею 0,2629 га, яка знаходиться за межами населеного пункту с. Загребелля Роменського району, з метою подальшого вирощування сільськогосподарської продукції. Відповідно до інформації Регіонального офісу водних ресурсів у Сумській області р. Сула має ширину прибережної захисної смуги – 50 м. Згідно до розрахунків, наданих Державною екологічною інспекцією в Сумській області, внаслідок самовільного зайняття та використання земельної ділянки площею 0,2629 га не за цільовим призначенням спричинена шкода складає 6626 грн. 21 коп.

Представник потерпілого підтримав угоду і просив її затвердити.

Обвинувачений ОСОБА_5 в підготовчому судовому засіданні заявив про затвердження угоди про визнання винуватості. Суду повідомив що визнає свою винуватість у вчиненні кримінального правопорушення за вказаних в обвинувальному акті обставин і погоджується на призначення покарання за ч. 2 ст. 197-1 КК України у виді штрафу в розмірі 17000 гривень. Повідомив що земельна ділянка, яку він самовільно зайняв, межує з його паєм, який він обробляє і вирощує сільськогосподарську продукцію, тому вирішив захопити більше. Обробляв ділянку трактором МТЗ 80, це його трактор. Він інвалід 2 групи, учасник бойових дій, розмір його пенсії 17 тисяч гривень.

Захисник в судовому засіданні вважав, що угода відповідає інтересам обвинуваченого, не порушує його прав, не суперечить вимогам чинного законодавства і має бути затверджена. На питання суду прокурор повідомив що покарання у виді штрафу в такому розмірі буде відповідати меті покарання і суспільним інтересам. При визначенні такого покарання враховували особу, його ставлення до вчиненого – він щиро кається. Збитки не значні, розмір зайнятої ділянки не великий.

За вказаних обставин суд погоджується з кваліфікацією дій ОСОБА_5 в ході досудового розслідування за ч.2 ст. 1971 КК України.

Відповідно до ст. 472 КПК України, в угоді про визнання винуватості зазначаються її сторони, формулювання підозри чи обвинувачення та його правова кваліфікація з зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність, істотні для відповідного кримінального провадження обставини, беззастережне визнання підозрюваним чи обвинуваченим своєї винуватості у вчиненні кримінального правопорушення, обов`язки підозрюваного чи обвинуваченого щодо співпраці у викритті кримінального правопорушення, вчиненого іншою особою (якщо відповідні домовленості мали місце), узгоджене покарання та згода підозрюваного, обвинуваченого на його призначення або на призначення покарання та звільнення від його відбування з випробуванням, наслідки укладення та затвердження угоди, передбачені статтею 473 КПК України, наслідки невиконання угоди.

З урахуванням вказаних обставин і позиції сторін провадження, зокрема сторони обвинувачення, укладена угода про визнання винуватості правомірна, відповідає інтересам суспільства та держави, укладена добровільно, не порушує права свободи інтереси сторін та інших осіб, узгоджена сторонами міра покарання відповідає загальним правилам призначення кримінальних покарань, встановлених загальною частиною КК України, а тому необхідно затвердити угоду, призначивши обвинуваченій узгоджену сторонами міру покарання.

Обставини, які пом`якшують покарання обвинуваченого – щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину, наявність малолітніх дітей, наявність 2 групи інвалідності.

З огляду на те, що в ході досудового слідства запобіжний захід не обирався, сторони в угоді питання про застосування запобіжного заходу не вирішували, суд для обрання запобіжного заходу ОСОБА_5 підстав не вбачає.

Керуючись ст. ст. 371, 373-374 КПК України, -

У Х В А Л И В :

Затвердити угоду про визнання винуватості, укладену 9 червня 2026 року між прокурором Роменської окружної прокуратури ОСОБА_3 , підозрюваним ОСОБА_5 та його захисником ОСОБА_4 .

ОСОБА_5 визнати винним у пред`явленому обвинуваченні про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 1971 КК України і, з застосуванням ст. 69 КК України, призначити, узгоджене сторонами угоди про визнання винуватості, покарання у виді штрафу в розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян в сумі одна тисяча сімсот гривень (1700 грн.).

На вирок може бути подана апеляція до Сумського апеляційного суду через Роменський міськрайонний суд Сумської області протягом 30 днів з дня його проголошення, з урахуванням обмежень передбачених ст. 394 Кримінального процесуального кодексу України. Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

СУДДЯ РОМЕНСЬКОГО МІСЬКРАЙОННОГО СУДУ ОСОБА_1