Вирок від 10 червня 2026 р. у справі №583/2515/26 — Охтирський міськрайонний суд Сумської області

Справа № 583/2515/26

1-кп/583/311/26

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" червня 2026 р. Охтирський міськрайонний суд Сумської області в складі:

головуючого судді ОСОБА_1

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2

прокурора ОСОБА_3

обвинуваченого ОСОБА_4

обвинуваченого ОСОБА_5

захисниці ОСОБА_6 ,

з фіксацією розгляду справи підсистемою «ВКЗ», розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Охтирка кримінальні провадження №12025200460000098 від 06.02.2025 щодо

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Львів, українця, громадянина України, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , військовослужбовця, раніше не судимого,

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця м. Київ, українця, громадянина України, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , військовослужбовця, раніше судимого:

- 09.04.2026 за вироком Чугуївського міського суду Харківської області за ч.1 ст. 263, ст.ст. 58, 69 КК України до покарання у виді службового обмеження для військовослужбовців на строк 2 роки із відрахуванням в дохід держави 10% із суми грошового забезпечення,

за обвинуваченням у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 146 КК України,

установив:

Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 НГУ №14мтд від 17.01.2024 сержанта ОСОБА_4 зараховано до списків особового складу військової частини НОМЕР_1 НГУ та призначено на посаду командира відділення технічного обслуговування озброєння взводу технічного обслуговування роти матеріально-технічного обслуговування НОМЕР_2 батальйону спеціального призначення військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України.

Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_3 №263 від 15.08.2024 молодшого лейтенанта ОСОБА_5 зараховано до списків особового складу військової частини НОМЕР_3 та призначено на посаду офіцера штабу 1 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_3 .

06.02.2025 близько 09.00 год. у ОСОБА_4 та ОСОБА_5 під час зустрічі на АЗС на межі Харківської та Донецької областей виник злочинний на вчинення кримінального правопорушення проти волі, честі та гідності особи.

Цього ж дня, 06.02.2025 близько 13.20 год. ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на автомобілі «Volkswagen Т5», д.н.з. НОМЕР_4 (14 регіон) чорного кольору, прибули до заздалегідь узгодженого місця - повороту у напрямку с. Василівка Охтирського району Сумської області, що розташований на автодорозі Р-46 Харків-Охтирка, за координатами 50.2545386, 35.1216140, з метою зустрічі з військовослужбовцями військової частини НОМЕР_5 ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , які раніше прибули у вказане місце на автомобілі «Volkswagen Т5», н.з. іноземної реєстрації НОМЕР_6 , білого кольору та вже чекали останніх з метою покупки автомобіля для потреб підрозділу.

Зустрівшись з ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , ОСОБА_5 , реалізовуючи спільний із ОСОБА_4 злочинний умисел, спрямований на позбавлення волі останніх, діючи умисно, нехтуючи вимогами статей 3, 10, 29, 33 Конституції України, ст. 5 Європейської конвенції про захист прав людини та основоположних свобод та ст. 1 Міжнародної конвенції про захист усіх осіб від насильницьких зникнень, підійшов до ОСОБА_7 та наніс один удар рукою в область правої надбрівної дуги, від якого ОСОБА_7 впав на землю. Після чого зв`язав руки ОСОБА_7 капроновою стяжкою та очі скетчем, чим спричинив останньому фізичного болю, та наказав лягти в салон автомобіля «Volkswagen Т5», д.н.з. НОМЕР_7 (14 регіон) чорного кольору.

В цей час ОСОБА_4 , перебуваючи поряд з ОСОБА_8 , маючи при собі закріплену за ним зброю - пістолет Форт-20 калібру 9мм № НОМЕР_8 , реалізуючи спільний із ОСОБА_5 злочинний умисел, спрямований на позбавлення волі ОСОБА_7 та ОСОБА_9 , діючи умисно, нехтуючи вимогами статей 3, 10, 29, 33 Конституції України, ст. 5 Європейської конвенції про захист прав людини та основоположних свобод та ст. 1 Міжнародної конвенції про захист усіх осіб від насильницьких зникнень, направив пістолет Форт-20 на ОСОБА_10 та наказав останньому стати на коліна. Після чого зв`язав руки ОСОБА_10 капроновою стяжкою та очі скотчем, чим спричинив йому фізичного болю, після цього наказав останньому лягти в салон автомобіля «Volkswagen Т5», д.н.з. НОМЕР_7 (14 регіон) чорного кольору.

У подальшому ОСОБА_4 підійшов до автомобіля «Volkswagen Т5», н.з. іноземної реєстрації НОМЕР_6 , білого кольору, на якому приїхали ОСОБА_7 та ОСОБА_11 , та здійснив три постріли з пістолету Форт-20 по передньому та задньому колесах вказаного автомобіля.

Після цього ОСОБА_4 та ОСОБА_5 сіли до автомобіля «Volkswagen Т5», д.н.з. НОМЕР_7 (14 регіон), чорного кольору, в кузові якого перебували зв`язані ОСОБА_12 та ОСОБА_7 , та, проїхавши близько 1 км в бік с. Жовтневе Охтирського району Сумської області, зупинили автомобіль, наказавши ОСОБА_13 та ОСОБА_7 вийти з автомобіля й чекати.

Такі дії ОСОБА_4 та ОСОБА_5 кваліфіковано за ч. 2 ст. 146 КК України – незаконне позбавлення волі, вчинене щодо двох осіб, за попередньою змовою групою осіб, що супроводжувалося застосуванням зброї та фізичних страждань потерпілим.

Обвинувачений ОСОБА_4 у судовому засіданні свою вину визнав повністю, щиро розкаявся у вчиненому, підтвердив обставини, викладанні в обвинувальному акті, просив суворо його не карати.

Обвинувачений ОСОБА_5 у судовому засіданні свою вину визнав повністю, щиро розкаявся у вчиненому, підтвердив обставини, викладанні в обвинувальному акті, просив суворо його не карати.

Потерпілі ОСОБА_7 та ОСОБА_14 в судове засідання не з`явилися, про час і місце судового засідання повідомлені у встановленому порядку, в матеріалах справи маються їх заяви про розгляд справи без їх участі, претензій до обвинувачених ОСОБА_4 та ОСОБА_5 не мають, заявляти цивільні позови не бажають.

Враховуючи, що ОСОБА_4 та ОСОБА_5 у повному обсязі визнали свою вину у вчиненні інкримінованого їм кримінального правопорушенні при обставинах, викладених в обвинувальному акті, беручи до уваги, що інші учасники судового розгляду також не оспорювали фактичні обставини справи, і судом встановлено, що учасники судового розгляду, в тому числі обвинувачені правильно розуміють зміст цих обставин та відсутні сумніви щодо добровільності та істинності їх позиції, роз`яснивши положення ч. 3 ст. 349 КПК України, що в такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати фактичні обставини справи в апеляційному порядку, вислухавши думку учасників судового розгляду, які не заперечували проти розгляду кримінальної справи в порядку, передбаченому ч. 3 ст. 349 КПК України, суд визнає недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин справи, які ніким не оспорені.

Таким чином суд дійшов висновку про доведеність винуватості ОСОБА_4 та ОСОБА_5 в незаконному позбавленні волі, вчиненому щодо двох осіб, за попередньою змовою групою осіб, що супроводжувалося застосуванням зброї та фізичних страждань потерпілим, та такі їх дії кваліфікує за ч. 2 ст. 146 КК України.

Відповідність покарання ступеню тяжкості злочину та особі правопорушника визначена насамперед ст. 61 Конституції України, відповідно до якої юридична відповідальність особи має індивідуальний характер, а також з принципу правової держави, з суті конституційних прав та свобод людини і громадянина.

За приписами ст. 8 Конституції в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Верховенство права вимагає від держави його втілення шляхом запровадження ідей соціальної справедливості, свободи, рівності тощо.

Правову позицію щодо дотримання справедливості Конституційний Суд України висловив у рішенні від 30.01.2003 №3-рп/2003 у справі «Про розгляд судом окремих постанов слідчого і прокурора», правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.

Відповідно до п. 1 постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 24.10.2003 «Про практику призначення судами кримінального покарання» суди при призначенні покарання в кожному випадку і щодо кожного підсудного, який визнається винним у вчиненні злочину, мають суворо додержувати вимог ст. 65 КК стосовно загальних засад призначення покарання, оскільки саме через останні реалізуються принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання. Призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку суди мають дотримуватися вимог кримінального закону й зобов`язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів, а згідно рішення від 17.09.2009 у справі «Скополла проти Італії» ЄСПЛ зазначив, що «складовим елементом принципу верховенства права є очікування від суду застосування до кожного злочинця такого покарання, яке законодавець вважає пропорційним».

З огляду на ці положення закону при призначенні покарання суд має враховувати не тільки межі караності діяння, встановлені у відповідній санкції статті Особливої частини КК, а й норми Загальної частини цього Кодексу, в яких регламентуються цілі, система покарань, підстави, порядок та особливості застосування окремих його видів, а також регулюються питання, пов`язані з призначенням покарання, що можуть вплинути на вибір (обрання) судом певних його виду і розміру. Призначаючи покарання конкретній особі за конкретне кримінальне правопорушення, максимально індивідуалізуючи покарання, а визначення міри покарання, що може бути призначене обвинуваченому, та потреби у його відбуванні, є важливою вимогою принципового характеру, якою передбачається, що кримінальна відповідальність персоніфікована: вона настає лише щодо певної особи, яка вчинила злочин.

Відповідно до ст. 50 КК України покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні злочину, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого. Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.

Суд призначає покарання: 1) у межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини КК, що передбачає відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення, за винятком випадків, передбачених ч. 2 ст. 53 цього Кодексу; 2) відповідно до положень Загальної частини КК; 3) враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. Більш суворий вид покарання з числа передбачених за вчинене кримінальне правопорушення призначається лише у разі, якщо менш суворий вид покарання буде недостатній для виправлення особи та попередження вчинення нею нових кримінальних правопорушень (ч. 1, 2 ст. 65 КК).

Поняття судової дискреції (судового розсуду) у кримінальному судочинстві охоплює повноваження суду (права та обов`язки), надані йому державою, обирати між альтернативами, кожна з яких є законною, та інтелектуально-вольову владну діяльність суду з вирішення у визначених законом випадках спірних правових питань, виходячи із цілей та принципів права, загальних засад судочинства, конкретних обставин справи, даних про особу винного, справедливості й достатності обраного покарання тощо, що визнається (дискреційні повноваження суду) і ЄСПЛ, який, зокрема, у своєму рішенні в справі «Довженко проти України» зазначає про необхідність визначення законності, обсягу, способів і меж застосування свободи оцінювання представниками судових органів, виходячи із відповідності таких повноважень суду принципу верховенства права; це забезпечується відповідним обґрунтуванням обраного рішення в процесуальному документі суду тощо.

Ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення означає з`ясування судом, насамперед, питання про те, до кримінальних правопорушень якої категорії тяжкості відносить закон вчинене у конкретному випадку злочинне діяння. Беручи до уваги те, що у ст. 12 КК дається лише видова характеристика ступеня тяжкості кримінального правопорушення, що знаходить своє відображення у санкції статті, встановленій за кримінальне правопорушення цього виду, суд при призначенні покарання на основі всебічного, повного та неупередженого врахування обставин кримінального провадження в їх сукупності визначає тяжкість конкретного кримінального правопорушення, враховуючи його характер, цінність суспільних відносин, на які вчинено посягання, тяжкість наслідків, спосіб посягання, форму і ступінь вини, мотивацію кримінального правопорушення, наявність або відсутність кваліфікуючих ознак тощо. При цьому під особою обвинуваченого розуміється сукупність фізичних, соціально-демографічних, психологічних, правових, морально-етичних та інших ознак індивіда, щодо якого ухвалено обвинувальний вирок, які існують на момент прийняття такого рішення та мають важливе значення для вибору покарання з огляду мети та засад його призначення. Термін «явно несправедливе покарання» означає не будь-яку можливу відмінність в оцінці виду та розміру покарання з погляду суду першої чи апеляційної інстанції (прокурора, потерпілого, обвинуваченого чи його захисника), а відмінність у такій оцінці принципового характеру. Це положення вказує на істотну диспропорцію, неадекватність між визначеним судом, хоча й у межах відповідної санкції статті, видом та розміром покарання та тим видом і розміром покарання, яке б мало бути призначене, враховуючи обставини, які підлягають доказуванню, зокрема ті, що повинні братися до уваги при призначенні покарання.

На національному рівні Конституційний Суд України в своєму рішенні від 02.11.2004 № 15-рп/2004 зазначив, що «справедливе застосування норм права передбачає передусім недискримінаційний підхід, неупередженість. Це означає не тільки те, що передбачений законом склад кримінального правопорушення та рамки покарання відповідатимуть один одному, а й те, що покарання має перебувати у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного. Адекватність покарання ступеню тяжкості злочину випливає з принципу правової держави, із суті конституційних прав та свобод людини і громадянина, зокрема права на свободу, які не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України. Окремим виявом справедливості є питання відповідності покарання вчиненому злочину; категорія справедливості передбачає, що покарання повинно бути домірним кримінальному правопорушенню».

При призначенні покарання судом враховуються конкретні обставини справи, спричинені наслідки, поведінка обвинувачених до та після вчинення злочину.

При обранні обвинуваченим виду та міри покарання суд враховує ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, особу винних, обставини, що пом`якшують та обтяжують їх покарання.

Так, ОСОБА_4 вперше притягується до кримінальної відповідальності, обвинувачується у вчиненні нетяжкого злочину, має постійне місце проживання, проживає з батьками та братом, отже має міцні соціальні зав`язки, інформація щодо перебування під динамічним наглядом у лікаря-нарколога та лікаря-психіатра у суду відсутня, є діючим військовослужбовцем, за місцем проходження служби характеризується посередньо, має нагороди за службу, зокрема, відзнаку «За сумлінну службу» від Головнокомандувача ЗСУ ОСОБА_15 , є учасником бойових дій.

ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні нетяжкого злочину, має постійне місце проживання, інформація щодо перебування під динамічним наглядом у лікаря-нарколога та лікаря-психіатра у суду відсутня, є діючим військовослужбовцем, за місцем проходження служби характеризується позитивно, як такий, що не притягувався до відповідальності за вчинення корупційних або військових адміністративних правопорушень за період служби, брав безпосередню участь у виконанні бойових (спеціальних) завдань під час ведення бойових (спеціальних) дій на лінії бойового зіткнення з противником, на тимчасово окупованій рф території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора в районах ведення воєнних (бойових) дій та на території противника загальною кількістю 17 днів (сумарно) у період з 06.03.2025 по 24.04.2025, має військові нагороди, а саме: відзначений почесним нагрудним знаком Головнокомандувача Збройних Сил України ОСОБА_16 «Хрест хоробрих»; відзначений почесним нагрудним знаком Головнокомандувача Збройних Сил України ОСОБА_16 «Золотий хрест»; нагороджений відзнакою командувача Сухопутних військ Збройних Сил України ОСОБА_15 «За звитягу», має статус учасника бойових дій. Разом з тим, суд бере до уваги і те, що ОСОБА_5 за вироком Чугуївського міського суду Харківської області від 09.04.2026, яким затверджено угоду про визнання винуватості, засуджений за ч.1 ст. 263 ст. 69, ст. 58 КК України до покарання у виді службового обмеження для військовослужбовців на строк 2 роки із відрахуванням в дохід держави 10% із суми грошового забезпечення.

До визначених ч. 1 ст. 66 КК України обставин, що пом`якшують покарання обвинуваченим, суд відносить: 1) щире каяття, що виразилося у висловленні ними критичної оцінки своєї поведінки шляхом повного визнання вини та готовності нести кримінальну відповідальність; 2) активне сприяння розкриттю злочину, оскільки обвинувачені добровільно своїми активними діями надавали допомогу органам досудового розслідування та суду в з`ясуванні тих обставин вчинення злочину, що мають істотне значення для повного його розкриття, а також надавали правдиві показання про обставини вчиненого ними кримінального правопорушення; 3) добровільне відшкодування завданої шкоди потерпілим, що підтверджується позицією самих потерпілих.

При цьому судом не встановлено як пом`якшуючу обставину з`явлення обвинувачених зі зізнанням, оскільки з`явлення із зізнанням полягає у особистому добровільному письмовому або усному повідомленні особи до правоохоронних органів відомостей про вчинення протиправних дій, або про підготовку до таких дій. Таких відомостей суду не надано. Натомість поведінка обвинувачених, про яку у судовому засіданні зазначив як прокурор, так і самі обвинувачені, охоплюється активним сприянням розкриттю кримінального правопорушення, що і було враховано судом, як обставину, що відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 66 КК пом`якшує покарання.

Зазначене узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 13 березня 2025 року по справі № 688/2796/22.

Обставин, визначених ч. 1 ст. 67 КК України, що обтяжують покарання обвинуваченим, судом не встановлено.

З огляду на викладене суд вважає за доцільне призначити обвинуваченому ОСОБА_4 покарання у межах санкції ч.2 ст. 146 КК України у виді 1 року 6 місяців обмеження волі, а обвинуваченому ОСОБА_5 - у межах санкції ч.2 ст. 146 КК України у виді 1 року 10 місяців позбавлення волі.

При цьому, суд враховує положення ст.58 КК України, за змістом якої суд наділений правом, у випадку засудження військовослужбовців, крім військовослужбовців строкової служби, на строк від шести місяців до двох років у випадках, передбачених цим Кодексом, враховуючи обставини справи та особу засудженого, змінити таке покарання на покарання у виді службового обмеження, яке полягає у тому, що із суми грошового забезпечення засудженого провадиться відрахування в доход держави у розмірі, встановленому вироком суду і під час відбування цього покарання засуджений не може бути підвищений за посадою, у військовому званні, а строк покарання не зараховується йому в строк вислуги років для присвоєння чергового звання.,

З урахуванням обставин цієї справи та особи обвинувачених, які є військовослужбовцями, а також ураховуючи думку потерпілих, суд вважає наявними підстави для призначення:

ОСОБА_4 , замість покарання у виді обмеження волі, призначити покарання, передбачене ст. 58 КК України у виді службового обмеження для військовослужбовців на строк 1 рік 6 місяців із відрахуванням в дохід держави 10 відсотків із суми його грошового забезпечення;

ОСОБА_5 , замість покарання у виді позбавлення волі, призначити покарання, передбачене ст. 58 КК України у виді службового обмеження для військовослужбовців на строк 1 рік 10 місяців із відрахуванням в дохід держави 15 відсотків із суми його грошового забезпечення.

Беручи до уваги, що ОСОБА_5 за вироком Чугуївського міського суду Харківської області від 09.04.2026, яким затверджено угоду про визнання винуватості, засуджений за ч.1 ст. 263 ст. 69, ст. 58 КК України до покарання у виді службового обмеження для військовослужбовців на строк 2 роки із відрахуванням в дохід держави 10% із суми грошового забезпечення, покарання йому необхідно призначати за сукупністю злочинів, за правилами ч.4 ст. 70 КК України, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим та остаточно призначити покарання ОСОБА_5 у виді службового обмеження для військовослужбовців на строк 2 роки із відрахуванням в дохід держави 15 відсотків із суми його грошового забезпечення, що відповідає положенням п.13 Постанови Пленуму ВСУ №7 від 24.10.2003.

При цьому суд вважає, що з огляду на продовження воєнного стану в Україні, високої необхідності держави у військовослужбовцях, саме таке покарання надасть можливість обвинуваченим продовжувати проходити військову службу, та шляхом відрахування в дохід держави частини грошового забезпечення принести більшу суспільну користь.

На переконання суду, визначене таким чином остаточне покарання у виді службового обмеження не потягне за собою порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між охоронюваними інтересами суспільства та правами особи, яка притягується до кримінальної відповідальності через призму того, що втручання держави в приватне життя особи повинно спрямовуватись на досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та потребою захисту основоположних прав людини, - воно має бути законним (несвавільним) і пропорційним (не становити надмірного тягаря для особи).

Суд вважає, що застосований до ОСОБА_4 та ОСОБА_5 такий захід примусу відповідатиме загальним засадам призначення покарання, принципам законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання. Таке покарання є достатнім і необхідним для виправлення засуджених та попередження вчинення ними та іншими особами нових кримінальних правопорушень.

Обрані обвинуваченим види покарання, на переконання суду, є обґрунтованими, відповідають не тільки тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, але й особам обвинувачених, а також цілям покарання та вимогам справедливості.

Клопотання про обрання обвинуваченим ОСОБА_4 та ОСОБА_5 запобіжного заходу до набрання вироком суду законної сили не надходило.

Цивільні позови по справі не заявлено.

Відповідно до положень ст. 124 КПК України з обвинувачених підлягають стягненню судові витрати за проведення судових експертиз у загальній сумі 79120,03 грн, а саме за проведення: судової дактилоскопічної експертизи №СЕ-19/119-25/2514-Д від 13.02.2025 - 2387,70 грн; судової трасологічної експертизи експерта №СЕ-19/119-25/2517-ТР від 13.02.2025 - 2387,70 грн; судової трасологічної експертизи №СЕ-19/119-25/2512-ТР від 13.02.2025 - 2387,70 грн; судової трасологічної експертизи №СЕ-19/119-25/2518-ТР від 13.02.2025 – 2387,70 грн; судової балістичної експертизи №СЕ-19/119-25/2982-БЛ від 03.03.2025 - 5969,25 грн; судової трасологічної експертизи №СЕ-19/119-25/2652-ТР від 25.03.2025 -7163,10 грн; судової трасологічної експертизи №СЕ-19/119-25/4841-ТР від 25.03.2025 - 6367,20 грн; комплексної судово-балістичної, дактилоскопічної та молекулярно-генетичної експертизи №КСЕ-19/111-25/10068-БЛ від 10.03.2025 - 1591,80 грн; комплексної судово-балістичної, дактилоскопічної та молекулярно-генетичної експертизи №КСЕ-19/111-25/10076-БЛ від 07.03.2025 - 3183,60 грн; судової молекулярно-генетичної експертизи №СЕ-19/111-25/10124-БД від 18.04.2025 - 14396,40 грн; судової молекулярно-генетичної експертизи №СЕ-19/111-25/10121-БД від 18.04.2025 - 16301,20 грн; судової молекулярно-генетичної експертизи №СЕ-19/1 11-25/10427-БД від 18.04.2025 - 14596,68 грн, як такі, що доводять вину обвинувачених.

Інші судові витрати за проведення судових експертиз, а саме: судової дактилоскопічної експертизи №КСЕ-19/111-25/10068-Д від 19.02.2025 - 1989,75 грн; комплексної дактилоскопічної, балістичної та молекулярної експертизи №КСЕ-19/111-25/10076-Д від 20.02.2025 - 3183,60 грн; комплексної судово-балістичної, дактилоскопічної, балістичної та молекулярно-генетичної експертизи №КСБ-19/111-25/10042-Д від 20.02.2025 - 1989,75 грн; комплексної дактилоскопічної та молекулярно-генетичної експертизи №КСЕ-19/111-25/10047-Д від 20.02.2025 – 3581,55 грн; комплексної судової молекулярно-генетичної експертизи №КСЕ-19/111-25/10068-БД від 01.04.2025 - 11257,46 грн; комплексної судової молекулярно-генетичної експертизи №КСЕ-19/111-25/10076-БД від 01.04.2025 - 11257,46 грн; комплексної судової молекулярно-генетичної експертизи №КСЕ-19/111-25/10042-БД від 01.04.2025 - 11257,46 грн; судової молекулярно-генетичної експертизи №СЕ-19/111-25/10120-БД від 16.04.2025 - 14274,13 грн; судової молекулярно-генетичної експертизи №СЕ-19/111-25/10418-БД від 18.04.2025 - 15264,32 грн; судової молекулярно-генетичної експертизи №СЕ-19/111-25/10114-БД від 18.04.2025 - 14084,41 грн; судової балістичної експертизи №СЕ-19/119-25/5195-БЛ від 30.05.2025 - 14262,41 грн - слід віднести за рахунок держави, як такі, що не впливають на вирішення справи по суті, про що зазначено прокурором у судовому засіданні.

Відповідно до ст. 174 КК України підлягають скасуванню арешти, накладені на речові докази за ухвалами слідчого судді Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 07.02.2025, 10.02.2025 та 17.02.2025.

Доля речових доказів підлягає вирішенню у порядку ст. 100 КПК України.

Керуючись ст.ст. 374-376 КПК України, суд

УХВАЛИВ:

ОСОБА_4 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення,передбаченого ч. 2 ст. 146 КК України, та призначити йому за цим законом покарання у виді 1 (одного) року 6 (шести) місяців обмеження волі.

На підставі ст. 58 КК України замінити покарання ОСОБА_4 у виді обмеження волі на строк 1 (один) рік 6 (шість) місяців на покарання у виді службового обмеження для військовослужбовців строком на 1 (один) рік 6 (шість) місяців з відрахуванням в дохід держави 10 (десяти) відсотків від суми його грошового забезпечення.

ОСОБА_5 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення,передбаченого ч. 2 ст. 146 КК України, та призначити йому за цим законом покарання у виді 1 (одного) року 10 (десяти) місяців позбавлення волі.

На підставі ст. 58 КК України замінити покарання ОСОБА_5 у виді позбавлення волі на строк 2 (два) роки на покарання у виді службового обмеження для військовослужбовців строком на 2 (два) роки з відрахуванням в дохід держави 15 (п`ятнадцяти) відсотків від суми його грошового забезпечення.

На підставі ч. 4 ст. 70 КК України, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно призначити ОСОБА_5 покарання у виді службового обмеження для військовослужбовців строком на 2 (два) роки з відрахуванням в дохід держави 15 (п`ятнадцяти) відсотків від суми його грошового забезпечення.

Строк відбування покарання ОСОБА_4 та ОСОБА_5 рахувати з моменту звернення вироку до виконання, а саме з дня видання командиром військової частини відповідного наказу на підставі розпорядження суду про виконання вироку, що набрав законної сили.

Стягнути з ОСОБА_4 в дохід держави 39560 (тридцять дев`ять тисяч п`ятсот шістдесят) гривень 02 копійки в рахунок відшкодування витрат за проведення судових експертиз.

Стягнути з ОСОБА_5 в дохід держави 39560 (тридцять дев`ять тисяч п`ятсот шістдесят) гривень 02 копійки в рахунок відшкодування витрат за проведення судових експертиз.

Судові витрати за проведення судових експертиз, а саме: судової дактилоскопічної експертизи №КСЕ-19/111-25/10068-Д від 19.02.2025 - 1989,75 грн; комплексної дактилоскопічної, балістичної та молекулярної експертизи №КСЕ-19/111-25/10076-Д від 20.02.2025 - 3183,60 грн; комплексної судово-балістичної, дактилоскопічної, балістичної та молекулярно-генетичної експертизи №КСБ-19/111-25/10042-Д від 20.02.2025 - 1989,75 грн; комплексної дактилоскопічної та молекулярно-генетичної експертизи №КСЕ-19/111-25/10047-Д від 20.02.2025 – 3581,55 грн; комплексної судової молекулярно-генетичної експертизи №КСЕ-19/111-25/10068-БД від 01.04.2025 - 11257,46 грн; комплексної судової молекулярно-генетичної експертизи №КСЕ-19/111-25/10076-БД від 01.04.2025 - 11257,46 грн; комплексної судової молекулярно-генетичної експертизи №КСЕ-19/111-25/10042-БД від 01.04.2025 - 11257,46 грн; судової молекулярно-генетичної експертизи №СЕ-19/111-25/10120-БД від 16.04.2025 - 14274,13 грн; судової молекулярно-генетичної експертизи №СЕ-19/111-25/10418-БД від 18.04.2025 - 15264,32 грн; судової молекулярно-генетичної експертизи №СЕ-19/111-25/10114-БД від 18.04.2025 - 14084,41 грн; судової балістичної експертизи №СЕ-19/119-25/5195-БЛ від 30.05.2025 - 14262,41 грн - віднести за рахунок держави.

Речові докази: слід протектору автомобіля, який вилучений за допомогою виготовлення гіпсового зліпку; пластикову стяжку чорного кольору типу одноразових кайданок; слід підошви взуття, вилучений за допомогою виготовлення гіпсового зліпку; слід підошви взуття, вилучений за допомогою виготовлення гіпсового зліпку; фрагмент липкої стрічки «скотч» із нашаруванням речовини бурого кольору, що знаходяться на зберіганні у камері зберігання речових доказів – знищити, після набранням вироком законної сили, скасувавши арешт, накладений за ухвалою слідчого судді Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 07.02.2025.

Речові докази: гільзу, що має маркування «G.F.L. Luger 9 mm»; гільзу, що має маркування «23 ФОРТ Luger»; гільзу, що має маркування «7.07.09»; змив із поверхні землі за допомогою марлевого тампону (речовину бурого кольору); слід підошви взуття на поверхні землі, вилучений за допомогою виготовлення гіпсового зліпку; два фрагменти слідів рук на поверхні передньої пасажирської дверцяти автомобілю «Volkswagen Transporter T5», д.н. НОМЕР_6 , білого кольору, вилучений на відрізок липкої стрічки; слід фрагментів руки на поверхні пластикової ручки задньої пасажирської дверцяти автомобіля «Volkswagen Transporter T5», д.н. НОМЕР_6 , білого кольору, вилучений на відрізок липкої стрічки; слід фрагменту протектора транспортного засобу, вилучений за допомогою виготовлення гіпсового зліпку, що знаходиться на зберіганні у камері зберігання речових доказів - знищити, після набранням вироком законної сили, скасувавши арешт, накладений за ухвалою слідчого судді Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 07.02.2025.

Речові докази: мобільний телефон Iphone чорного кольору у чохлі чорного кольору; мобільний телефон Iphone чорного кольору; мобільний телефон Iphone білого кольору у чохлі прозорого кольору; коробку від мобільного телефону Iphone,- що знаходяться на зберіганні у камері зберігання речових доказів Охтирського РВП ГУНП в Сумській області – повернути власникам, скасувавши арешт, накладений за ухвалою слідчого судді Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 10.02.2025

Речові докази: рулон прозорої липкої стрічки типу «скотч»; фрагмент картону із нашаруванням речовини бурого кольору; змив нашарування речовини бурого кольору на марлевому тампоні, виявлений на підлозі багажного відділення автомобіля; змив із внутрішньої ручки водійської дверцяти на марлевий тампон; змив зі верхньої та нижньої частини керма автомобіля на двох бавовняних аплікаторах; змив з важеля перемикання передач та кнопки важеля перемикання передач на двох бавовняних аплікаторах; змив із внутрішньої ручки передніх дверцят на бавовняному аплікаторі; змив із верхньої ручки над пасажирськими дверцятами на бавовняний аплікатор, що знаходиться на зберіганні у камері зберігання речових доказів - знищити, після набранням вироком законної сили, скасувавши арешт, накладений за ухвалою слідчого судді Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 10.02.2025.

Речовий доказ - транспортний засіб «Volkswagen Transporter T5», д.н.з. НОМЕР_7 (14 регіон) чорного кольору, що зберігається на території Охтирського РВП ГУНП в Сумської області, - повернути власнику, скасувавши арешт, накладений за ухвалою слідчого судді Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 10.02.2025.

Речові докази: флісову кофту зеленого кольору на застібці зі слідами РБК на рукаві; шапку зеленого кольору; простирадло білого кольору зі слідами РБК; дев`ять аркушів паперу із надписами – паперовий пакунок; три стрічки мотки (скотч) синього кольору; чохол для мобільного телефону чорного кольору, що знаходиться на зберіганні у камері зберігання речових доказів Охтирського РВП ГУНП в Сумській області – повернути власникам після набрання вироком законної сили, скасувавши арешт, накладений за ухвалою слідчого судді Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 17.02.2025.

Вирок може бути оскаржений до Сумського апеляційного суду через Охтирський міськрайонний суд протягом 30 днів з дня його проголошення.

Копію вироку після його проголошення вручити обвинуваченим та прокурору.

Роз`яснити учасникам судового провадження їх право на отримання в суді копії вироку.

Суддя Охтирського міськрайонного суду

Сумської області ОСОБА_1