Постанова від 10 червня 2026 р. у справі №755/14819/25 — Київський апеляційний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

вул. Солом`янська, 2-а, м. Київ, 03110

e-mail: inbox@kia.court.gov.ua

Унікальний номер справи № 755/14819/25 Апеляційне провадження № 22-ц/824/9215/2026Головуючий у суді першої інстанції - Гаврилова О.В. Доповідач у суді апеляційної інстанції - Оніщук М.І.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 червня 2026 року місто Київ

Київський апеляційний суд у складі:

суддя-доповідач Оніщук М.І.,

судді Шебуєва В.А., Кафідова О.В.,

секретар Можарівська М.І.,

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , подану від їх імені та в їх інтересах адвокатом Попсуєм Олександром Олександровичем, на ухвалу Дніпровського районного суду м. Києва від 27 лютого 2026 року про відмову в забезпеченні позову по справі за позовом ОСОБА_3 , ОСОБА_2 до ОСОБА_4 про відшкодування шкоди, завданої внаслідок пожежі,

В С Т А Н О В И В:

У провадженні Дніпровського районного суду м. Києва перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_4 про відшкодування шкоди, завданої внаслідок пожежі.

Одночасно з позовною заявою позивачами було подано до суду заяву про забезпечення позову, в якій вони просили вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на квартиру АДРЕСА_1 , та заборонити іншим особам вчиняти будь-які дії щодо вказаної квартири.

Заяву обгрунтовано тим, що 04.12.2024 о 20 год. 30 хв. за адресою: АДРЕСА_2 , виникла пожежа у житловій кімнаті квартири № 69 , власником якої є ОСОБА_5 .

Відповідно до висновку про причину виникнення пожежі Дніпровського районного управління головного управління ДСНС України в м. Києві від 06.12.2024 ймовірною причиною виникнення пожежі є займання текстильного матеріалу від полум`я воскової свічки внаслідок необережного поводження з вогнем гр. ОСОБА_5 .

ОСОБА_5 має сина - ОСОБА_4 .

Враховуючи, що ОСОБА_5 померла, позов було подано до її сина, як до особи, яка прийме спадщину після її смерті та є її правонаступником.

Разом з тим, позивачі вказували, що оскільки квартира АДРЕСА_1 , є основним об`єктом спадкового майна, існує реальна загроза, що відповідач до вирішення справи по суті може вчинити дії з її відчуження або обтяження правами третіх осіб (продаж, дарування, застава тощо), чим унеможливить або суттєво ускладнить виконання можливого судового рішення про відшкодування шкоди.

Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 27.02.2026 у задоволенні заяви позивачів про забезпечення позову відмовлено (а.с. 63-65).

В апеляційній скарзі позивачі, посилаючись на неправильне застосування норм процесуального права, а також неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, просять ухвалу суд першої інстанції скасувати та ухвалити нове судове рішення про задоволення заяви про забезпечення позову.

В обгрунтування апеляційної скарги вказують, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про відсутність ризиків невиконання рішення суду, адже умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обгрунтоване припущення, що майно, яке є у відповідача на момент пред`явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

При цьому, зазначають, що ціна позов становить 805092,58 грн., а накладення арешту є тимчасовим заходом, співмірним з заявленими вимогами та не позбавляє відповідача права користування майном.

Крім того, вказують, що відсутність на момент розгляду заяви про забезпечення позову остаточного підтвердження права власності на квартиру сама по собі не може бути підставою для відмови у застосуванні заходів забезпечення позову, оскільки такі заходи мають на меті запобігання утрудненню виконання можливого рішення суду.

Учасники справи у судове засідання не з'явилися, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, про причини своєї неявки суд не сповістили.

Разом з тим, враховуючи положення ч. 2 ст. 372 ЦПК України, суд апеляційної інстанції визнав за можливе розглянути справу за відсутності учасників судового розгляду, оскільки їх неявка не перешкоджає апеляційному розгляду справи.

Заслухавши доповідь судді, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступних підстав.

Так, відповідно до вимог ч.ч. 1, 2 ст. 149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Положення ч. 3 ст. 150 ЦПК України закріплюють, що заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

При вирішенні питання про вжиття заходів забезпечення позову суд має оцінити обґрунтованість доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості, адекватності та співмірності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду, імовірності ускладнення чи непоновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, у разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками цього судового процесу.

Крім того, заходи забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності прав чи законних інтересів, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він просить накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Обранням належного, відповідно до предмета спору, заходу забезпечення позову дотримується принцип співвіднесення виду заходу забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, чим врешті досягаються: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову та як наслідок ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, що не є учасниками цього судового процесу. При цьому сторона, яка звертається із заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати необхідність забезпечення позову, що полягає у доказуванні обставин, з якими пов`язано вирішення питання про забезпечення позову (постанова Верховного Суду від 16.11.2023 у справі № 921/333/23).

Як зазначила Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 15.09.2020 у справі № 753/22860/17, конкретний захід забезпечення позову буде домірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.

Так, предметом позову у даній справі є стягнення з відповідача на користь позивачів матеріальної шкоди, завданої внаслідок пожежі, у розмірі 805092 грн. 58 коп., з яких: 49871 грн. 81 коп. - за проведення комплексної судової товарознавчої та будівельно-технічної експертизи; 125672 грн. 00 коп. - матеріальна шкода; 249548 грн. 77 коп. - вартість ремонтно-відновлювальних робіт; 160 000 грн. 00 коп. - витрати на оренду житла; 200 000 грн. 00 коп. - моральна шкода; 20000 грн. 00 коп. - витрати на правову допомогу.

Разом з тим, колегія суддів зауважує, що заходи забезпечення позову повинні узгоджуватись з предметом та підставами позову, можуть бути вжиті судом лише в межах предмету позову та не повинні порушувати права інших осіб.

При цьому, як вже зазначалося вище, обрання належного, відповідного предмету спору, заходу забезпечення позову гарантує дотримання принципу співвіднесення виду заходу забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, що зрештою дає змогу досягти балансу інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, сприяє фактичному виконанню судового рішення в разі задоволення позову та, як наслідок, забезпечує ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, які не є учасниками цього судового процесу.

Враховуючи наведене вище, суд першої інстанції, постановляючи оскаржувану ухвалу, дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову, адже запропоновані позивачкою заходи забезпечення позову є неспівмірними заявленим позовним вимогам.

При цьому, як вірно зазначив суд першої інстанції в оскаржуваній ухвалі, позивачами не надано жодного доказу на підтвердження того, що існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про відшкодування шкоди, у разі невжиття запропонованих позивачами заходів забезпечення позову.

Натомість, саме по собі формальне посилання заявників на те, що відповідач може відчужити квартиру або передати її в заставу, достеменно не підтверджує ризики, на які посилаються позивачі.

Крім того, як вірно встановлено судом першої інстанції, заявницею до заяви про забезпечення позову не було додано належних та допустимих доказів належності відповідачу на праві власності об`єктів нерухомого майна.

З вищенаведеного вбачається, що доводи апеляційної скарги є безпідставними, висновків суду не спростовують та на законність і обґрунтованість постановленої ухвали не впливають.

Таким чином, при апеляційному розгляді справи порушень норм матеріального і процесуального права, які є підставою для скасування ухвали, в справі не виявлено.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на вищевикладене, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а ухвали суду без змін.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 268, 367, 368, 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , подану від їх імені та в їх інтересах адвокатом Попсуєм Олександром Олександровичем, - залишити без задоволення.

Ухвалу Дніпровського районного суду м. Києва від 27 лютого 2026 року про відмову в забезпеченні позову по справі за позовною заявою ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_4 про відшкодування шкоди, завданої внаслідок пожежі - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту може бути оскаржена до Верховного Суду.

Повний текст постанови складений 11 червня 2026 року.

Суддя-доповідач М.І. Оніщук

Судді В.А. Шебуєва

О.В. Кафідова