Постанова від 10 червня 2026 р. у справі №752/30940/25 — Київський апеляційний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 червня 2026 року м. Київ

Справа № 752/30940/25

Провадження: № 22-ц/824/7493/2026

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого (судді-доповідача) Невідомої Т. О.,

суддів Верланова С. М., Нежури В. А.,

секретар Лаврук Ю. В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1

на ухвалу Голосіївського районного суду м. Києва від 13 січня 2026 року, постановлену під головуванням судді Данілової Т. М.,

у справі позовом ОСОБА_1 до Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерного» про захист прав споживачів,

в с т а н о в и в:

У грудні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду із вказаним позовом.

Ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 13 січня 2026 року відмовлено у відкритті провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерного» про захист прав споживачів.

Не погодившись із таким судовим рішенням, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просив скасувати ухвалу та направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

На обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначив, що суд дійшов помилкового висновку про тотожність поданого ним позову із цивільною справою № 752/31705/25, у зв`язку з чим безпідставно відмовив у відкритті провадження на підставі пункту 3 частини першої статті 186 ЦПК України.

Вказував, що хоча сторони у справах є однаковими, однак відсутня сукупність інших необхідних ознак тотожності позовів, а саме тотожність предмета та підстав позову. На його переконання, спір у даній справі виник у зв`язку з порушенням його права на отримання житлової субсидії внаслідок надання ПрАТ «АК «Київводоканал» до органу соціального захисту населення недостовірної інформації про наявність заборгованості за житлово-комунальні послуги, що, на думку позивача, стало підставою для відмови у призначенні відповідної державної допомоги.

Зазначав, що на відміну від цього у справі № 752/31705/25 предметом судового розгляду є питання правомірності існування та обліку такої заборгованості як такої, тобто усунення правової невизначеності щодо боргових зобов`язань між сторонами незалежно від подальшого використання відповідачем відповідної інформації.

Крім того, наголошував на відмінності правових та фактичних підстав заявлених позовів. Так, у даній справі позовні вимоги обґрунтовані положеннями законодавства, що регулює порядок надання інформації про заборгованість споживачів та реалізацію права громадян на отримання житлових субсидій, а також нормами законодавства про захист прав споживачів та інформаційні правовідносини. Натомість у справі № 752/31705/25 підстави позову пов`язані із правовою оцінкою існування заборгованості та правомірністю її обліку відповідачем.

Також звертав увагу на те, що предмет заявлених у даній справі вимог є ширшим та включає вимоги про визнання недостовірною інформації щодо заборгованості, визнання відсутності у відповідача права на її передачу до органу соціального захисту населення та встановлення факту порушення його права на отримання житлової субсидії. Водночас у справі № 752/31705/25 заявлено інший обсяг позовних вимог, що, на переконання апелянта, виключає можливість визнання таких позовів тотожними.

Крім того, посилався на правові висновки Верховного Суду, відповідно до яких позови можуть вважатися тотожними лише за умови одночасного збігу сторін, предмета та підстав позову, тоді як відсутність хоча б однієї з таких ознак виключає можливість застосування пункту 3 частини першої статті 186 ЦПК України. Зазначав, що суд першої інстанції, дійшовши висновку про тотожність спорів, не навів належного мотивування та фактично не зазначив, які саме предмет та підстави позовів він вважає однаковими.

Ухвалами Київського апеляційного суду від 11 травня 2026 року справу призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні.

Відзив на апеляційну скаргу не надходив.

В судове засідання ОСОБА_1 не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи були повідомленийналежним чином, а тому колегія суддів відповідно до вимог ч. 2 ст. 372 ЦПК України вважала за можливе слухати справу зайого відсутності.

Згідно з ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню.

Як убачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» про захист прав споживачів.

Предметом заявленого позову є вимоги, пов`язані із захистом прав позивача як споживача житлово-комунальних послуг, які, на його переконання, були порушені внаслідок надання відповідачем інформації щодо наявності заборгованості за житлово-комунальні послуги та пов`язаних із цим наслідків для реалізації ним права на отримання житлової субсидії.

Відмовляючи у відкритті провадження у справі, суд першої інстанції виходив із того, що у провадженні Голосіївського районного суду м. Києва вже перебуває інша справа за позовом ОСОБА_1 до того самого відповідача, з тим самим предметом та з тих самих підстав, а тому наявні підстави для застосування пункту 3 частини першої статті 186 ЦПК України.

Проте колегія суддів не може погодитися з такими висновками суду першої інстанції з огляду на таке.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 186 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо у провадженні цього чи іншого суду є справа зі спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.

Отже, для застосування вказаної норми закону необхідною є одночасна наявність трьох обов`язкових ознак тотожності позовів: тотожності сторін, тотожності предмета позову та тотожності підстав позову. Відсутність хоча б однієї із зазначених ознак виключає можливість відмови у відкритті провадження з підстав, передбачених пунктом 3 частини першої статті 186 ЦПК України.

Як убачається з оскаржуваної ухвали, суд першої інстанції, дійшовши висновку про тотожність спорів, обмежився лише посиланням на перебування у провадженні суду іншої справи № 752/31705/25, не навівши при цьому жодних мотивів щодо того, які саме предмет та підстави обох позовів суд вважає тотожними, а також не здійснивши належного порівняльного аналізу заявлених позовних вимог та обставин, якими вони обґрунтовуються.

Більше того, після постановлення оскаржуваної ухвали ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва було виправлено описку, допущену в ухвалі від 13 січня 2026 року, та встановлено, що відповідачем у даній справі є Комунальне підприємство виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго», тоді як в оскаржуваній ухвалі помилково було зазначено Приватне акціонерне товариство «Акціонерна компанія «Київводоканал».

Наведене свідчить про те, що висновок суду щодо наявності передбачених пунктом 3 частини першої статті 186 ЦПК України підстав для відмови у відкритті провадження був зроблений без належного з`ясування обставин справи та перевірки всіх критеріїв тотожності спорів, в тому числі, щодо визначеного позивачем суб`єктного складу.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що оскаржувана ухвала не містить достатнього мотивування щодо наявності встановлених законом підстав для відмови у відкритті провадження у справі, а тому її не можна визнати законною та обґрунтованою.

Згідно з вимогами статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є, зокрема, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи.

У випадку скасування ухвали суду першої інстанції про відмову у відкритті провадження у справі належним процесуальним наслідком є передача справи до суду першої інстанції для продовження розгляду, оскільки саме таким чином забезпечується реалізація права особи на доступ до правосуддя та подальший розгляд її вимог по суті.

Отже, ухвала Голосіївського районного суду м. Києва від 13 січня 2026 року підлягає скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 379, 381-384, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Ухвалу Голосіївського районного суду м. Києва від 13 січня 2026 року скасувати, справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції з підстав, визначених ч. 2 ст. 389 ЦПК України.

Головуючий Т. О. Невідома

Судді С. М. Верланов

В. А. Нежура