Рішення від 19 травня 2026 р. у справі №285/3158/25 — Баранівський районний суд Житомирської області

Баранівський районний суд Житомирської області

Справа № 285/3158/25

Провадження № 2/273/347/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 травня 2026 року Баранівський районний суд Житомирської області в складі: головуючої судді Бєлкіної Д.С., секретаря судових засідань Стаднюк В.В., з участю позивача ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження, в залі суду в м. Баранівка справу за позовом ОСОБА_1 до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про розірвання договору та стягнення коштів,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 , в якому просила розірвати договір про надання інформаційно-консультаційних послуг з організації бізнесу №10042025 від 10.04.2025 року, укладений між нею та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 , стягнути з останньої кошти в розмірі 34 935,00 грн., а також судові витрати – правову допомогу в розмірі 10000,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог вказала, що 10.04.2025 року між позивачкою та відповідачкою було укладено договір про надання інформаційно-консультаційних послуг з організації бізнесу №10042025 , відповідно до якого позивач зобовязалася надати консультаційні послуги з організації бізнесу у форматі «кав`ярня-пекарня», дотримуючись при цьому конкретних, детально прописаних зобов`язань. Позивач як замовник здійснила оплату першої частини винагороди в розмірі 850 доларів США (35935 грн) в строк, передбачений умовами договору. Однак з моменту надання послуг відповідач почала пропонувати їй варіанти приміщень, які за своїми характеристиками грубо суперечили умовам укладеного договору та попереднім домовленностям, що не дозволяло реалізувати формат бізнесу «кав`ярня-пекарня». Відтак існують законні підстави для розірвання договору та повернення коштів.

Позивач ОСОБА_1 в судовому засіданні позов підтримала та просила його задовольнити, додатково пояснила, що відразу після укладення договору вона перерахувала для відповідачки кошти. Вони тиждень спілкувалися, але відповідачка постійно пропонувала їй варіанти, які не відповідали умовам договору. Після чого вона попросила повернути сплачені кошти, але відповідачка проігнорувала цю вимогу. В подальшому вона зверталася до відповідачки з вимогою про розірвання договору, але вона теж це ігнорувала. Вона також повідомила відповідачку ОСОБА_2 про судові засідання, але остання ніяк не реагує на це. При підписанні договору був присутній чоловік відповідачки, який вказував, що це їхній сімейний бізнес, надалі вона спілкувалася по вайберу з чоловіком відповідачки.

Відповідачка ОСОБА_2 в судове засідання повторно не з`явилася та не повідомила про причини своєї неявки, хоча була своєчасно та належним чином повідомлена про час та місце судового розгляду справи за місцем своєї реєстрації, відзиву на позовну заяву не подала, а також від неї не надходило клопотання про відкладення розгляду справи.

Відповідно до ст.280 ЦПК України у разі неявки в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин відповідача, який належним чином повідомлений про дату, час та місце судового засідання, не подав відзив на позов, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Враховуючи, що позивач проти ухвалення заочного рішення не заперечує, відповідач про дату, час і місце судового засідання повідомлена належним чином, в судове засідання не з`явилася, про причини неявки суд не повідомила, в установлений строк відзив на позов не подала, суд вважає за можливе на підставі ст. 211, 280 ЦПК України провести розгляд справи за відсутності сторін за наявними в справі матеріалами та ухвалити заочне рішення.

Заслухавши пояснення позивачки, дослідивши та оцінивши в судовому засіданні письмові докази в їх сукупності, суд вважає, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Судом встановлено, що згідно умов Договору про надання інформаційно-консультаційних послуг з організації бізнесу №10042025 від 10.04.2025 року, укладеного між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 (виконавець) та ОСОБА_1 (замовник), виконавець зобов`язався за завданням замовника надати інформаційно-консультаційні послуги з організації бізнесу у форматі «кав`ярня-пекарня», а замовник зобов`язувався оплатити виконавцеві зазначені послуги. Згідно з п.9.1. Договору він набуває чинності з моменту його підписання і діє протягом 70 днів. Замовник згідно п.4.2. цього Договору зобов`язувався оплатити виконавцю винагороду у розмірі 850 доларів США протягом трьох робочих днів з моменту підписання договору, а другу частину оплати в розмірі 850 доларів США оплатити тоді, коли виконавець виконає пункти додатку А до договору (а.с.64-73).

Згідно з копією платіжної інструкції від 10.04.2025 року ОСОБА_1 переказала для ОСОБА_2 кошти в сумі 34935,00 грн. (а.с.48).

Згідно з ст. 526, 530 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 611,625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов`язання або розірвання договору, зміна умов договору, сплата неустойки чи відшкодування збитків.

Як встановлено ст. 907 ЦК України договір про надання послуг може бути розірваний, у тому числі шляхом односторонньої відмови від договору, в порядку та на підставах, встановлених цим Кодексом, іншим законом або за домовленістю сторін. Порядок і наслідки розірвання договору про надання послуг визначаються домовленістю сторін або законом.

07.05.2025 року позивач направила для відповідача письмову вимогу про розірвання договору про надання послуг та повернення сплачених коштів, проте жодної відповіді не отримала (а.с.49-52)

Беручи до уваги те, що відповідачкою не спростовано факт невиконання умов договору про надання інформаційно-консультаційних послуг, суд вважає, що вказаний позов слід задовольнити.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходив з наступного.

Згідно статті 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача.

Так, позовні вимоги про розірвання договору та стягнення коштів задоволено в повному обсязі, тому з відповідача на користь держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1211,20 грн, оскільки позивач звільнена від сплати судового збору згідно ЗУ «Про захист прав споживача».

Щодо стягнення витрат на правничу допомогу, суд зазначає про таке.

З п. 3 ч. п. 1 статті 133 ЦПК України вбачається, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, в тому числі, витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст.137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до ч.ч.3,4 ст.137 ЦПК України, для визначення розміру витратна правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг),виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Згідно з ч.ч.5,6 ст.137 ЦПК України, у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Так, на підтвердження понесених витрат на правову допомогу позивачем надано копію Договору про надання юридичних послуг №2804202503 та квитанцію про сплату 10000,00 гривень (а.с.15-17).

Відповідно до частини шостої статті 137 ЦПК України обов`язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Таким чином, враховуючи, що вимоги позивача задоволено повністю, клопотань відповідача щодо зменшення витрат на оплату правничої допомоги не надходило, а тому з відповідача на користь позивача необхідно стягнути судові витрати, а саме: витрати на правничу допомогу в сумі 10 000 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. 14-15, 520, 521, 530, 610-611, 907 ЦК України, ст. 259,263-265,268,273, 281-282 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

ПозовОСОБА_1 до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про розірвання договору та стягнення коштів - задовольнити.

Розірвати договір про надання інформаційно-консультаційних послуг з організації бізнесу №10042025 від 10.04.2025 року, укладений між ОСОБА_1 та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 .

Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (ЄДРПОУ НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) кошти в розмірі 34 935 ( тридцять чотири тисячі дев`ятсот тридцять п`ять) гривень, що були сплачені за Договором про надання інформаційно-консультаційних послуг з організації бізнесу №10042025 від 10.04.2025 року.

Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (ЄДРПОУ НОМЕР_1 ) на користь держави судовий збір в розмірі 1211,20 грн.

Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (ЄДРПОУ НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) витрати на правничу допомогу в розмірі 10000,00 грн.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом 30 днів з дня його проголошення.

Заочне рішення може бути оскаржене позивачем шляхом подачі апеляційної скарги до Житомирського апеляційного суду протягом 30-ти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Суддя Бєлкіна Д.С.