Постанова від 09 червня 2026 р. у справі №369/4942/26 — Київський апеляційний суд

Унікальний номер справи 369/4942/26

Номер апеляційного провадження 22-ц/824/11816/2026

Головуючий у суді першої інстанції Т. В. Дубас

Суддя - доповідач у суді апеляційної інстанції Л. Д. Поливач

Постанова

Іменем України

10 червня 2026 року місто Київ

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ

головуючого Поливач Л. Д. (суддя - доповідач),

суддів Стрижеуса А. М., Шкоріної О. І.

секретар судового засідання Комар Л. А.

сторони

позивач ОСОБА_1

відповідач ОСОБА_2

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану представником ОСОБА_3 , на ухвалу Києво - Святошинського районного суду Київської області від 05 травня 2026 року, постановлену у складі судді Дубас Т. В., в примішенні Києво - Святошинського районного суду Київської області,

у с т а н о в и в :

У березні 2026 року ОСОБА_1 звернувся до Києво-Святошинського районного суду Київської області із позовом до ОСОБА_2 , просив суд розірвати шлюб, укладений 22.07.2020 між сторонами, який було зареєстровано Печерським районним у м.Києві відділом державної реєстрації актів цивільного стану Центрального міжрегіонального управління міністретсва юстиції (м. Київ), актовий запис № 805.

Ухвалою Києво - Святошинського районного суду Київської області від 05 травня 2026 року позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу залишено без розгляду.

Не погоджуючись з ухвалою суду ОСОБА_1 через представника ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просить її скасувати, справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначено, що суд безпідставно залишив позов без розгляду, оскільки помилково дійшов висновку про наявність у провадженні іншого суду справи зі спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, не врахувавши, що на дату винесення оскаржуваної ухвали Києво - Святошинським районним судом Київської області не були постановлені ухвали про відкриття провадження у справі за позовом ОСОБА_1 про розірвання шлюбу. Справа за позовом ОСОБА_2 № 753/3051/26 мала процесуальний статус «призначено склад суду», а справа за позовом ОСОБА_1 № 753/3495/26 направлена до Київського апеляційного суду з підстав оскарження ухвали Дарницького районного суду м. Києва про передачу справи за підсудністю до Києво-Святошинського районного суду Київської області. За таких обставин у суду першої інстанції не було підстав стверджувати про існування в іншому суді справ зі спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.

Також звернуто увагу на те, що суд не дослідив матеріали справ № 753/3051/26, № 753/3495/26, та не встановив, що в матеріалах поданих ОСОБА_2 містяться і вимоги матеріального характеру, що унеможливлює твердження про існування справ зі спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.

В судовому засіданні суду апеляційної інстанції представники позивача ОСОБА_1 - адвокати Ширинос Є. В.та Ракоц І. В. підтримали подану апеляційну скаргу, просили задовольнити на підставі викладених у ній доводів.

Відповідач ОСОБА_2 та її представник ОСОБА_4 у судовому засіданні заперечували проти задоволення апеляційної скарги, ухвалу суду просили залишити без змін як законну та обгрунтовану.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення відповідача та представників сторін, перевіривши доводи апеляційної скарги, законність та обґрунтованість судового рішення в межах апеляційного оскарження, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Постановляючи ухвалу про залишення позову без розгляду на підставі п. 4 ч. 1 ст. 257 ЦПК України суд першої інстанції дійшов висновку про те, що у провадженні судів перебувають справи зі спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.

Проте з такими висновками суду першої інстанції колегія суддів погодитися не може та вважає його помилковим з огляду на наступне.

Згідно зі статтею 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Частиною першою статті 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до частини першої статті 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (частина перша статті 13 ЦПК України).

Процесуальний порядок провадження у цивільних справах визначається ЦПК України та іншими законами України, якими встановлюються зміст, форма, умови реалізації процесуальних прав і обов`язків суб`єктів цивільно-процесуальних правовідносин та їх гарантій.

Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Підстави для залишення позову без розгляду законодавцем визначено у статті 257 ЦПК України.

Залишення позову без розгляду - це форма закінчення розгляду цивільної справи без ухвалення судового рішення по суті спору у зв`язку із виникненням обставин, які перешкоджають розгляду справи.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 257 ЦПК України суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо у провадженні цього чи іншого суду є справа із спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.

Згідно з пунктом 11 частини першої статті 257 ЦПК України суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо після відкриття провадження судом встановлено, що позивачем подано до цього самого суду інший позов (позови) до цього самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з однакових підстав і щодо такого позову (позовів) на час вирішення питання про відкриття провадження у справі, що розглядається, не постановлена ухвала про відкриття або відмову у відкритті провадження у справі, повернення позовної заяви або залишення позову без розгляду.

Приписи пунктів 4, 11 частини першої статті 257 ЦПК України направлені на виключення випадків одночасного розгляду декількох позовів до одного й того самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав, або подання декількох позовів з аналогічним предметом і з аналогічних підстав.

Залишення позову без розгляду у цьому разі можливе лише за умови, що позов у справі, яка перебуває у провадженні цього чи іншого суду, є тотожним щодо позову, який розглядається, тобто збігаються сторони, предмет і підстави позовів.

Отже, якщо в позовах, які розглядаються судами, одночасно збігаються сторони, підстави та предмет спору, тобто коли позови повністю співпадають за суб`єктним складом учасників цивільного процесу, матеріально-правовими вимогами та обставинами, що обґрунтовують звернення до суду, такі позови є тотожними і в такому разі суд залишає позов без розгляду з дотриманням правового механізму, передбаченого положеннями статті 257 ЦПК України.

Необхідна наявність водночас трьох складових: тотожних сторін спору; тотожного предмета позову, тотожної підстави позову, тобто коли позови повністю співпадають за складом учасників цивільного процесу, матеріально-правовими вимогами та обставинами, що обґрунтовують звернення до суду.

Нетотожність хоча б одного елементу не перешкоджає заінтересованим особам звернутися до суду з позовом і не дає суду підстав, зокрема, залишати позов без розгляду.

Позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається із двох елементів: предмета і підстави позову.

Предмет позову - це певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення, яка опосередковується відповідним способом захисту прав або інтересів.

У матеріальному розумінні предмет позову - це річ, щодо якої виник спір.

У свою чергу, підстави позову - це обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 20 червня 2018 року у справі № 761/7978/15 (провадження № 14-58цс18), від 04 грудня 2019 року у справі № 917/1739/17 (провадження № 12-161гс19)).

Визначаючи підстави позову як елементу його змісту, суд повинен перевірити, на підставі чого, тобто яких фактів (обставин) і норм закону позивач просить про захист свого права.

Отже, якщо в позовах, які розглядаються судами, одночасно збігаються сторони, підстави та предмет спору, тобто коли позови повністю співпадають за суб`єктним складом учасників цивільного процесу, матеріально-правовими вимогами та обставинами, що обґрунтовують звернення до суду, такі позови є тотожними і в такому разі суд залишає позов без розгляду з дотриманням правового механізму, передбаченого положеннями статті 257 ЦПК України.

У свою чергу, нетотожність хоча б одного елементу не перешкоджає заінтересованим особам звернутися до суду з позовом і не дає суду підстав, зокрема залишати позов без розгляду.

Аналогічний правовий висновок щодо застосування вимог пункту 4 частини першої статті 257 ЦПК України та залишення позову без розгляду викладено в постановах Верховного Суду від 20 лютого 2019 року у справі № 755/16267/17, від 23 листопада 2022 року у справі № 759/2532/22-ц, від 16 листопада 2022 року у справі № 520/97/18, від 30 червня 2023 року у справі № 522/13894/22.

У постанові Верховного Суду від 24 січня 2022 року у справі № 757/21932/21 зазначено, що по суті, пред`явлення цього позову, коли на розгляді перебуває інший тотожний позов, є зловживанням процесуальними правами (пункт 2 частини другої статті 44 ЦПК України).

У справі, яка переглядається судом апеляційної інстанції встановлено, що 13 лютого 2026 року ОСОБА_2 звернулася до Дарницького районного суду м. Києва із позовом до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу, який ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 27 квітня 2026 року у справі № 753/3051/26 було залишено без руху та надано строк для усунення недоліків. Ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 26 травня 2026 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №753/3051/26 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу.

Тобто, станом на 05.05.2026 (дата постановлення ухвали про залишення позову без рогляду) провадження у справі №753/3051/26 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу відкрито не було.

Також із позовною заявою про розірвання шлюбу до Дарницького районного суду м.Києва 18 лютого 2026 року звернувся ОСОБА_1 (справі №753/3495/26). Провадження у даній справі відкрито не було.

Ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 11 березня 2026 року у справі №753/3495/26 цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу передано до Києво-Святошинського районного суду Київської області, за територіальною підсудністю. Станом на 05.05.2026 справа перебувала на розгляді в Київському апеляційному суді, провадженні і в цій справі судом першої інстанції відкрито не було.

Крім того, 14 березня 2026 року ОСОБА_1 звернувся до Києво - Святошинського районного суду Київської області із даним позовом до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу. Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 19 березня 2026 року у справі №369/4942/26 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу відкрито провадження.

Ухвалою Києво - Святошинського районного суду Київської області від 05 травня 2026 року у справі №369/4942/26 позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу залишено без розгляду на підставі п. 4 ч. 1ст. 257 ЦПК України, оскільки судом було встановлено, що ОСОБА_1 подано до Дарницького районного суду м. Києва позовну заяву до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, яка на даний час перебуває на розгляді в Київському апеляційному суді. При цьому ОСОБА_2 також подано позовну заяву до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу до Дарницького районного суду м. Києва.

Таким чином, у цивільних справах № 753/3051/26 (за позовом ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, поданим до Дарницького районного суду м. Києва) та №753/3495/26 (за позовом ОСОБА_1 про розірвання шлюбу, поданим до Дарницького районного суду м. Києва) Дарницьким районним судом м. Києва не було відкрито провадження станом на дату постановлення Києво - Святошинським районним судом Київської області ухвали про залишення позову без розгляду - 05.05.2026. Провадження у справі № 369/4942/26 (за позовом ОСОБА_1 про розірвання шлюбу, поданим до Києво-Святошинського районного суду Київської області) було відкрито 19.03.2026.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з доводами апеляційної скарги про те, що у спірних правовідносинах хоча ОСОБА_2 перша звернулася до Дарницького районного суду м. Києва із позовом про розірвання шлюбу, а ОСОБА_2 другим подав позов до Дарницького районного суду м. Києва про розірвання шлюбу, проте станом на час вирішення Києво - Святошинським районним судом Київської області питання про залишення позову у справі № 369/4942/26 без розгляду на підставі п. 4 ч. 1ст. 257 ЦПК України, провадження ні у справі № 753/3051/26, ні у справі № 753/3495/26 відкрито не було, тому у Києво - Святошинського районного суду Київської області не було підстав робити висновок про те, що у провадженні іншого суду перебуває спір між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав, а відтак помилковими є висновки суду першої інстанції про залишення без розгляду позову ОСОБА_1 у цій справі.

Установивши тотожність підстав і предмету позову та суб`єктного складу сторін цієї справи зі справою №753/3495/26 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, а також те, що зазначена справа перебувала на стадії апеляційного провадження, суд першої інстанції не встановив те, що провадження у цій справі не відкрито судом, а тому висновок суду про те, що в провадженні суду (Дарницького районного суду м.Києва) перебуває спір між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав є помилковим.

Лише після відкриття судом провадження у справі можна стверджувати про факт перебування цивільної справи у провадженні суду.

Відповідно до ч. 1ст. 379 ЦПК Українипідставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм процесуального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.

Ураховуючи встановлені осбтавини, колегія суддів вважає помилковим висновок суду першої інстанції щодо наявності підстав для залишення позовної заяви ОСОБА_1 без розгляду на підставі п. 4 ч. 1ст. 257 ЦПК України.

Зазначене є підставою для скасування ухвали і направлення справи до суду першої інстанції відповідно до вимог п. 6 ч. 1 ст. 374 ЦПК України для продовження розгляду.

З огляду на викладене колегія суддів дійшла висновку про задоволення апеляційної скарги, скасування ухвали Києво - Святошинського районного суду Київської області від 05 травня 2026 року з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції відповідно до вимог п. 6 ч. 1 ст. 374 ЦПК України.

Відповідно до п. в), ч. 4 ст. 382 ЦПК України у резолютивній частині постанови апеляційного суду зазначається про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Водночас розподіл судових витрат здійснюється тим судом, який ухвалює остаточне рішення за результатами розгляду справи, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат, про що зазначив Верховний Суд у постанові від 11 травня 2023 року у справі №910/4631/22.

Ураховуючи, що Київський апеляційний суд ухвалює постанову за наслідками розгляду процесуальних питань, які виникли під час розгляду справи у суді першої інстанції, у суду апеляційної інстанції відсутні підстави для розподілу судових витрат на даному етапі.

Керуючись ст. ст. 367, 368, п. 6 ч. 1 ст. 374, ст.ст. 379, 381-384, 386, 389 ЦПК України, суд,

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану представником ОСОБА_3 , задовольнити.

Ухвалу Києво - Святошинського районного суду Київської області від 05 травня 2026 року скасувати, направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Повна постанова складена 12червня 2026 року.

Судді

Л. Д. Поливач

А. М. Стрижеус

О. І. Шкоріна