Постанова від 08 червня 2026 р. у справі №365/172/26 — Київський апеляційний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

вул. Солом`янська, 2-а, м. Київ, 03110

inbox@kia.court.gov.ua

Унікальний номер справи № 365/172/26 Апеляційне провадження № 33/824/2928/2026Головуючий у суді першої інстанції - Хижний Р.В. Доповідач у суді апеляційної інстанції - Оніщук М.І.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 червня 2026 року місто Київ

Київський апеляційний суд у складі судді Оніщука М.І. розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану від його імені та в його інтересах адвокатом Гончаренком Олексієм Олександровичем на постанову Згурівського районного суду Київської області від 28 квітня 2026 року про притягнення

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, РНОКПП: НОМЕР_1 , військовослужбовця, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1

до адміністративної відповідальності, передбаченої статтею 124, частиною 4 статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення,

В С Т А Н О В И В:

Постановою Згурівського районного суду Київської області від 28.04.2026 об`єднано справу № 365/172/26 (провадження № 3/365/61/26) та справу № 365/173/26 (провадження № 3/365/62/26) в одне провадження та об`єднаній справі визначено № 365/172/26 (провадження № 3/365/61/26).

Перекваліфіковано дії ОСОБА_1 з ч. 4 ст. 130 КУпАП на ч. 1 ст. 130 КУпАП, як керування транспортним засобом особою в стані алкогольного сп`яніння.

Визнано ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 130, ст. 124 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000,00 грн (сімнадцять тисяч гривень 00 копійок) з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік.

Стягнуто з ОСОБА_1 судовий збір в дохід держави в розмірі 665,60 грн.

Не погодившись з постановою суду, 05.05.2026 ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якого діє адвокат Гончаренко О.О., подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову в частині притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, а провадження в цій частині закрити у зв`язку із відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Разом з цим, просить змінити оскаржувану постанову в частині накладення стягнення за вчинене правопорушення, передбачене ст. 124 КУпАП, визначивши штраф в розмірі п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 грн.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що суд дійшов невірного висновку щодо наявності підстав для визнання винним та накладення стягнення за ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Посилається на те, що дійшовши вірного висновку про відсутність підстав в діях ОСОБА_1 висунутого обвинувачення за ч. 4 ст. 130 КУпАП, провадження в частині обвинувачення ОСОБА_1 за ч. 4 ст. 130 КУпАП мало бути закрито, через невідповідність висунутого обвинувачення дійсним обставинам справи та діям останнього.

У судовому засіданні захисник ОСОБА_1 - адвокат Гончаренко О.О. підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, з огляду на наступне.

Убачається, що постанова Згурівського районного суду Київської області від 28.04.2026 в частині притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП фактично не оскаржується, проте у зв`язку з вимогою про закриття провадження за ч. 1 ст. 130 КУпАП, в апеляційній скарзі порушено питання щодо зміни оскаржуваної постанови в частині накладення адміністративного стягнення за ст. 124 КУпАП.

Що ж стосується притягнення ОСОБА_1 до відповідальності за частиною 1 статті 130 КУпАП, суд апеляційної інстанції зауважує наступне.

Положеннями статті 1 КУпАП передбачено, що завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством.

Згідно з вимогами статті 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставі та в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.

Вимогами статті 8 КУпАП передбачено, що особа, яка вчинила адміністративне правопорушення, підлягає відповідальності на підставі закону, що діє під час і за місцем вчинення правопорушення.

Відповідно до вимог статей 245, 280 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, а орган чи посадова особа при розгляді справи про адміністративне правопорушення, з урахуванням положень, викладених у статтях 251, 252 КУпАП, зобов`язаний з`ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, а також інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи і, керуючись законом та правосвідомістю, оцінити докази за своїм внутрішнім переконанням в їх сукупності.

Судом першої інстанції встановлено, що згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 600449, 25.02.2026 о 11:15:00 год. в с. Малий Крупіль, вул. Незалежності поблизу будинку № 20-Б, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом ARO 244В, д.н.з. НОМЕР_2 , після ДТП за його участі вжив алкоголь (джин-тонік та 100 г горілки) до проведення уповноваженою особою медичного огляду з метою встановлення стану сп`яніння чи до прийняття рішення про звільнення від проведення такого огляду, чим порушив п. 21.0.є. ПДР та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 130 КУпАП, а саме вживання водієм ТЗ після ДТП за його участю алкоголю.

При цьому судом зазначено, що вина ОСОБА_1 у скоєнні інкримінованого правопорушення підтверджується показами свідків ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , чеком алкотестера, схемою ДТП та фототаблицями до неї, цифровим носієм з відеозаписом та іншими доказами, що містяться в матеріалах справи.

Встановивши зазначені обставини та їх відповідності наявним в матеріалах справи доказам, суд першої інстанції дійшов висновку про наявність підстав для перекваліфікації дій ОСОБА_1 з ч. 4 ст. 130 КупАП на ч. 1 ст. 130 КУпАП, оскільки під час судового розгляду було встановлено, що доказів вживання алкоголю ОСОБА_1 саме після ДТП суду не надано, точного часу вживання ним алкоголю не встановлено, у своїх поясненнях працівники поліції ОСОБА_5 , ОСОБА_6 підтвердили, що висновок щодо часу вживання ОСОБА_1 зробили лише з його слів. При цьому, сторона захисту визнавала факт вживання ОСОБА_1 алкогольних напоїв та його перебування у стані алкогольного сп`яніння саме до моменту ДТП та визнавала факт вчинення ДТП ОСОБА_1 .

Приймаючи рішення про наявність підстав для перекваліфікації дій ОСОБА_1 з ч. 4 ст. 130 КУпАП на ч. 1 ст. 130 КУпАП, суд першої інстанції зазначив, що з метою ухвалення справедливого судового рішення та захисту прав людини і її основоположних свобод суд має право вийти за межі висунутого обвинувачення, зазначеного в обвинувальному акті, лише в частині зміни правової кваліфікації кримінального правопорушення, якщо це покращує становище особи, стосовно якої здійснюється кримінальне провадження.

Перекваліфікація дій ОСОБА_1 з ч. 4 ст. 130 КУпАП на ч. 1 ст. 130 КУпАП свідчить про покращення його становища з огляду на види та розміри адміністративних стягнень, така зміна є законною, не виходить за межі висунутого обвинувачення та не погіршує становище особи, яка притягується до адміністративної відповідальності.

Апеляційний суд з такими висновками суду першої інстанції погоджується, виходячи з наступного.

Відповідно до пункту 2.9.а ПДР України, водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Відповідно до пункту 2.10.є ПДР України, у разі причетності до дорожньо-транспортної пригоди водій зобов`язаний: до проведення медичного огляду не вживати без призначення медичного працівника алкоголю, наркотиків, а також лікарських препаратів, виготовлених на їх основі (крім тих, які входять до офіційно затвердженого складу аптечки).

Згідно частини першої статті 130 КУпАП, керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, - тягнуть за собою накладення штрафу на водіїв у розмірі шестисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік і на інших осіб - накладення штрафу в розмірі шестисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Відповідно частини четвертої статті 130 КУпАП, вживання особою, яка керувала транспортним засобом, після дорожньо-транспортної пригоди за її участю алкоголю, наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів, а також лікарських препаратів, виготовлених на їх основі (крім тих, що входять до офіційно затвердженого складу аптечки або призначені медичним працівником), або після того, як транспортний засіб був зупинений на вимогу поліцейського, до проведення уповноваженою особою медичного огляду з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, чи до прийняття рішення про звільнення від проведення такого огляду, - тягне за собою накладення штрафу на водіїв у розмірі двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або адміністративний арешт на строк п`ятнадцять діб, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк три роки і на інших осіб - накладення штрафу у розмірі двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або адміністративний арешт на строк п`ятнадцять діб.

Положеннями статті 251 КУпАП передбачено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Згідно з положеннями ст.ст. 245, 252, 280 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Орган (посадова особа) приймає рішення на підставі досліджених доказів, оцінюючи їх за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю.

Орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Як вбачається з оскаржуваної постанови суд першої інстанції в повному обсязі виконав вимоги ст. 280 КУпАП, всебічно та повно дослідивши матеріали справи, обґрунтовано дійшов висновку про наявність підстав для притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, передбаченої ч. 1 ст. 130 КУпАП, перекваліфікувавши його дії з ч. 4 ст. 130 КУпАП на ч. 1 ст. 130 КУпАП, взявши до уваги наявні в матеріалах справи докази, які у своїй сукупності є достатніми для встановлення об`єктивної істини у справи.

Апеляційний суд вважає вірними висновки суду першої інстанції щодо наявності підстав для зміни кваліфікації дій ОСОБА_1 з ч. 4 ст. 130 КУпАП на ч. 1 ст. 130 КУпАП, оскільки встановленими та не спростованими є ті обставини, що ОСОБА_1 перебував у стані алкогольного сп`яніння на момент здійснення дорожньо-транспортної пригоди.

Зазначені обставини підтверджуються як поясненнями сторони захисту, які у своїх поясненнях у суді першої інстанції стверджували, що ОСОБА_1 вживав алкогольні напої до настання дорожньо-транспортної пригоди, так і показаннями свідка ОСОБА_3 , який вказав, що разом із ОСОБА_1 вживали алкогольні напої, а потім ОСОБА_1 сів за кермо автомобіля та, рухаючись заднім ходом, допустив зіткнення з припаркованим автомобілем Skoda, внаслідок чого відбулось зіткнення автомобілів.

За таких обставин, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння, чим порушив 2.9.а ПДР України, тобто вчинив адміністративне правопорушення, передбачене за ч. 1 ст. 130 КУпАП, натомість працівниками поліції невірно було кваліфіковані дії ОСОБА_1 , внаслідок чого складено протокол про адміністративне правопорушення за ч. 4 ст. 130 КУпАП.

Дійсно, Кодекс України про адміністративне правопорушення не містить норми, яка б передбачала перекваліфікацію дій особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.

В той же час, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08.06.2022 у справі № 2-591/11 зазначила, що суд застосовує аналогію закону і аналогію права тоді, коли на переконання суду певні відносини мають бути врегульовані, але законодавство такого регулювання не містить, внаслідок чого наявна прогалина в законодавчому регулюванні.

Так, відповідно до частини 1 статті 2 КУпАП законодавство України про адміністративні правопорушення складається з цього Кодексу та інших законів України, а тому апеляційний суд вважає, що за обставин даної справи необхідно застосувати аналогію закону, як засіб заповнення прогалини у законодавстві, який полягає у застосуванні врегульованих конкретною нормою правовідносин, норми закону, що регламентує подібні відносини у кримінальному процесуальному законодавстві.

Згідно ч. 3 ст. 337 КПК України, з метою ухвалення справедливого судового рішення та захисту прав людини і її основоположних свобод суд має право вийти за межі висунутого обвинувачення, зазначеного в обвинувальному акті, лише в частині зміни правової кваліфікації кримінального правопорушення, якщо це покращує становище особи, стосовно якої здійснюється кримінальне провадження.

Таким чином, не погіршивши становища ОСОБА_1 , суд першої інстанції дійшов вірного висновку щодо наявності підстав для зміни кваліфікації дій з ч. 4 ст. 130 КУпАП на ч. 1 ст. 130 КУпАП, оскільки встановленими та не спростованими є ті обставини, що ОСОБА_1 вживав алкогольні напої до моменту настання дорожньо-транспортної пригоди, що визнавалося стороною захисту у суді першої інстанції, підтверджується показаннями свідка ОСОБА_3 , а також результатом алкотестеру, результат якого 2,13 проміле.

При цьому, апеляційним судом не беруться до уваги доводи апеляційної скарги, що за відсутності складу адміністративного правопорушення за ч. 4 ст. 130 КУпАП провадження у справі має бути закрито, з огляду на те, що кваліфікація правоохоронними органами дій водія за ч. 4 ст. 130 КУпАП не є підставою для закриття провадження, оскільки встановленими є обставини справи, які беззаперечно підтверджуються належними, достатніми та допустимими доказами, що ОСОБА_1 керував автомобілем у стані сп`яніння під час настання дорожньо-транспортної пригоди, що утворює склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Також, слід вказати, що перекваліфікація з ч. 4 на ч. 1 ст. 130 КУпАП є зміною на користь особи, не погіршує становище правопорушника, оскільки санкція ч. 1 ст. 130 КУпАП передбачає м`якшу відповідальність, але не є суворішою за ч. 4 ст. 130 КУпАП.

Отже, розглядаючи матеріали справи, суд першої інстанції дослідив належним чином зібрані докази по справі, а також з`ясував всі обставини у справі, тобто дотримався вимог ст. 251, 280 КУпАП.

За таких обставин, доводи апеляційної скарги щодо неправильного застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, є безпідставними та необґрунтованими, оскільки не узгоджуються з фактичними обставинами справи, наявними в ній доказами та вимогами закону.

Інших переконливих доводів, які б безумовно спростовували висновки суду в постанові і були підставами для її скасування та закриття провадження в справі у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, апелянтом не наведено і при розгляді апеляційної скарги не встановлено.

Таким чином, постанова суду першої інстанції відповідає вимогам закону, підстав для її скасування суд апеляційної інстанції не вбачає, у зв`язку з чим приходить до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а оскаржуваної постанови - без змін.

Враховуючи викладене, керуючись статтею 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану від його імені та в його інтересах адвокатом Гончаренком Олексієм Олександровичем - залишити без задоволення.

Постанову Згурівського районного суду Київської області від 28 квітня 2026 року відносно ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя Максим Оніщук