Постанова від 25 травня 2026 р. у справі №359/9881/25 — Київський апеляційний суд

Головуючий у суді першої інстанції: Д.В. Ткаченко

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

справа № 359/9881/25

провадження № 33/824/894/2026

26 травня 2026 року суддя судової палати з розгляду цивільних справ Київського апеляційного суду Шкоріна О.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві адміністративну справу відносно

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1

за ст.124та ч. 1 ст. 130 КУпАП

за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , поданою адвокатом Мазуром Максимом Васильовичем, на постанову Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 8 грудня 2025 року, -

В С Т А Н О В И В:

Постановою Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 8 грудня 2025 року ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ст. 124 КУпАП, ч. 1 ст. 130 КУпАП (епізод від 16 листопада 2025 року) та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 грн., зі стягненням на користь держави судового збору в сумі 605 грн. 60 коп. та позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік. Провадження у справі в частині притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 130 КУпАП (епізод від 17 серпня 2025 року) закрито у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

Згідно постанови суду, 16 листопада 2025 року об 11 год. 30 хв. водій ОСОБА_1 , рухаючись в с. Проців, по вул. Центральній 1, Київської області, Бориспільськогорайону, керуючи автомобілем Honda Civic д.н.з. НОМЕР_1 , не вибрав безпечної швидкості руху здійснив виїзд на смугу зустрічного руху, в результаті чого допустив зіткнення з транспортним засобом Nissan д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_2 . В результаті зіткнення уламками пошкоджено автомобіль Infinitiд.н.з. НОМЕР_3 . Внаслідок ДТП транспортні засоби отримали механічні пошкодження з матеріальним збитками. Своїми діями водій порушив п. 12. 1 ПДР України, відповідальність за що передбачена ст. 124 КУпАП.

Також постановою суду визнано доведеним, що 16 листопада 2025 року об 11 год. 30 хв. . водій ОСОБА_1 рухаючись в с. Проців, по вул. Центральній 1, Київської області, Бориспільського району, керував автомобілем Honda Civic д.н.з. НОМЕР_1 з явними ознаками наркотичного сп`яніння, а саме: розширені зіниці очей та неприродна блідість обличчя. Від проходження встановленого порядку огляду на стан наркотичного сп`яніння відмовся, чим порушив п. 2.5 ПДР та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.

В частині визнання винуватості ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП, захисник Мазур М.В. подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на відсутність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, просив постанову суду скасувати.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги захисник зазначає, що суд першої інстанції не вжив усіх необхідних заходів для повного та всебічного з`ясування обставин справи. На думку сторони захисту, у матеріалах справи відсутні беззаперечні докази, які б підтверджували вину ОСОБА_1 у порушенні вимог п. 2.5 ПДР України, оскільки транспортним засобом він не керував та не перебував у стані наркотичного сп`яніння. Також зазначається, що, окрім відомостей, викладених працівниками поліції у протоколі про адміністративне правопорушення, інші докази на підтвердження вини ОСОБА_1 у матеріалах справи відсутні. Водночас, долучений до справи відеозапис, на переконання сторони захисту, не підтверджує факту керування ним транспортним засобом у стані наркотичного сп`яніння, а також не містить доказів його відмови від проходження відповідного огляду. Крім того, апелянт наголошує на тому, що ОСОБА_1 від надання пояснень до протоколу та його підписання не міг відмовитись, оскільки копію протоколу йому не було вручено.

В частині визнання ОСОБА_1 винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП, останній судове рішення суду першої інстанції не оскаржує. Відповідно в цій частині постанова суду першої інстанції не переглядається.

Заслухавши пояснення захисника Мазура М.В., який підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити, перевіривши матеріали справи, оцінивши доводи апеляційної скарги, суд вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з такого. Відповідно до ч.7 ст.294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Відповідно до вимог ст. 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративне правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом. Як регламентують приписи ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення, зобов`язаний, зокрема, з`ясувати, чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність особи, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи та інших обставин справи, що мають значення для її правильного вирішення. Ці фактичні дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, речовими доказами, а також іншими документами, як наголошується в ст. 251 КУпАП.

Суд, у відповідності з приписами ст. 252 КУпАП, оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Дані вимоги закону при розгляді матеріалів за протоколом про адміністративне правопорушення судом першої інстанції дотримані і висновок суду про визнання ОСОБА_1 винним у вчиненні 16 листопада 2025 року адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП за відмову від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан наркотичного сп`яніння є правильним.

Приймаючи судове рішення, суд першої інстанції виходив із того, що факт вчинення ОСОБА_1 інкримінованого адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, підтверджується сукупністю зібраних доказів, а саме: протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 514710, даними схеми місця ДТП від 16 листопада 2025 року, письмовими поясненнями потерпілого ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , даними довідки Бориспільського РУП про отримання ОСОБА_1 посвідчення водія, даними направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння, а також відеозаписом, долученим до матеріалів справи. Як судом першої, так і апеляційної інстанції були досліджені докази у адміністративному провадженні, відповідно до яких вбачається наступне. Згідно з п. 2.5 ПДР України водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Диспозиція ч. 1 ст. 130 КУпАП передбачає відповідальність за керування транспортними засобами особами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передачу керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Враховуючи сукупність доказів у справі, суд дійшов висновку про те, що судом першої інстанції вірно встановлені фактичні обставини, а дії ОСОБА_1 , які полягають у відмові від проходження огляду на стан сп`яніння в законному порядку, є порушенням п. 2.5 ПДР України та утворюють склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Як вбачається з дослідженого судом відеозапису, працівники поліції прибули на місце ДТП о 12 год. 07 хв. за повідомленням одного зі свідків події. На момент прибуття патрулю, водій автомобіля Honda Civic на місці події був відсутній, а транспортний засіб залишався на проїжджій частині. З пояснень свідків, наданих інспектору поліції, вбачається, що після зіткнення, водій залишив місце пригоди та побіг у поле. Надалі, о 12 год. 36 хв., ОСОБА_1 підійшов до службового автомобіля поліції та повідомив: «Я не заснув, я біг і впав». На запитання працівника поліції щодо наявності документів, він відповів: «Десь є, треба подивитись в машині». На запитання правоохоронця о 12 год. 17 хв. «Чому ви втікали?» останній відповів, що злякався. Протягом усього часу спілкування з працівниками поліції, поведінка ОСОБА_1 не відповідала обстановці, що окрім відеозапису, також підтверджується письмовими поясненнями свідків. Протягом усього часу спілкування з працівниками поліції, водій неодноразово використовував нецензурну лексику, поводився збуджено та проявляв ознаки, які свідчать про перебування у стані сп`яніння. Після виявлення в останнього таких ознак, працівники поліції запропонували пройти ОСОБА_1 огляд на стан сп`яніння. На неодноразові пропозиції працівників поліції ОСОБА_1 відповідав, що без адвоката бесіду з працівниками поліції вести не буде.

За таких обставин, апеляційний суд зазначає, що реалізація особою права на захист не звільняє її від обов`язку виконати законну вимогу працівника поліції щодо проходження огляду на стан сп`яніння та не надає права ставити виконання такого обов`язку в залежність від прибуття захисника. Саме по собі право особи скористатися допомогою адвоката не може розцінюватися, як законна підстава для відмови від проходження огляду чи відкладення його проведення, оскільки такий огляд має здійснюватись невідкладно з метою фіксації стану особи на момент виявлення ознак сп`яніння.

Крім того, суд враховує, що оформлення адміністративних матеріалів стосовно ОСОБА_1 тривало близько двох годин, протягом яких він мав достатньо часу для вжиття заходів, спрямованих на забезпечення участі захисника. Оскільки правова допомога адвоката повинна забезпечити належний захист прав та інтересів особи, саме ОСОБА_1 був найбільш зацікавлений у якнайшвидшому залученні захисника. Разом з тим, із дослідженого відеозапису не вбачається, що останній вчиняв будь-які дії для забезпечення участі адвоката. Натомість, його поведінка зводилася виключно до посилань на відсутність адвоката, відмови від спілкування з працівниками поліції та надання будь-яких пояснень. За таких обставин, підстав ставити під сумнів правомірність дій працівників поліції, суд не вбачає. Доводи сторони захисту, стосовно недоведеності факту керування ОСОБА_1 транспортним засобом, суд не бере до увагу і такі доводи спростовуються позицією останнього, який постанову у справі про притягнення його до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП не оскаржує, а отже встановлені судом обставини щодо факту керування транспортним засобом фактично не ставляться ним під сумнів. За таких обставин доводи апеляційної скарги про те, що ОСОБА_1 не керував транспортним засобом, не відповідають фактичним обставинам, встановленим судом. Всі інші доводи апелянта мають формальний характер та спрямовані на його ухилення від адміністративної відповідальності за вчинене адміністративне правопорушення. Переконливих доводів, які б безумовно спростовували висновки суду в постанові і були підставами для її скасування та закриття провадження в справі у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, апелянтом не наведено і при розгляді апеляційної скарги не встановлено. Як і не встановлено істотних порушень норм КУпАП, які могли б стати підставою для скасування постанови, як про це просить в апеляційній скарзі апелянт.

При розгляді справи судом першої інстанції порушень ст.ст. 279, 280 КУпАП допущено не було, докази перевірені на їх допустимість, належність та достатність відповідно до ст. 252 КУпАП, а всі обставини, що мають значення для вирішення справи, суд з наведенням відповідних мотивів встановив та правильно кваліфікував вчинене правопорушення. Неправильного застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права при розгляді справи судом першої інстанції не встановлено. Об`єктивних підстав ставити під сумнів належність, допустимість та достовірність наявних в матеріалах справи доказів апеляційний суд не вбачає. Таким чином, всупереч доводам апеляційної скарги, висновки суду першої інстанції про встановлення вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, ґрунтуються на підставі повного та об`єктивного з`ясування всіх обставин справи.

Адміністративне стягнення ОСОБА_1 призначене в межах санкції ч.1 ст.130 КУпАП, у відповідності до положень ст. 33 КУпАП.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що постанова судді Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 8 грудня 2025 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП є законною та обґрунтованою, а тому підстави для її скасування відсутні.

Керуючись ст. 294 КУпАП, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану адвокатом Мазуром Максимом Васильовичем, залишити без задоволення.

Постанову Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 8 грудня 2025 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили негайно після її винесення є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя: О.І. Шкоріна