Постанова від 19 квітня 2026 р. у справі №755/17970/25 — Київський апеляційний суд

Справа № 755/17970/25 Головуючий в суді І інстанції - Омельян І.М.

Провадження № 33/824/1581/2026 Доповідач в суді II інстанції - Свінціцька О.П.

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 квітня 2026 року м. Київ

Київський апеляційний суд

в особі судді судової палати з розгляду кримінальних справ Свінціцької О.П., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою захисника Клименка Е.Н. на постанову судді Дніпровського районного суду м. Києва від 27 січня 2026 року,

в с т а н о в и в:

Постановою судді Дніпровського районного суду м. Києва від 27 січня 2026 року

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,

визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 рік.

ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за те, що він 16.08.2025 року о 21:30 у м. Києві по вул. Соборності керував автомобілем «Audi А4», н/з НОМЕР_1 , в стані наркотичного сп`яніння. Огляд особи на стан сп`яніння проводився за згодою водія у медичному закладі КНП «КМНКЛ «СОЦІОТЕРАПІЯ» у лікаря нарколога (результат огляду - стан наркотичного сп`яніння). Своїми діями водій порушив п. 2.9а ПДР України, за що передбачена відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП.

У апеляційній скарзі захисник Клименко Е.Н. вважає оскаржувану постанову незаконною, ухваленою з порушенням норм чинного законодавства України. В обґрунтування доводів апеляційної скарги вказав про те, що згідно листа КНП «Київська міська клінічна лікарня №10» лабораторні дослідження ОСОБА_1 проведені в закладі охорони здоров`яКНП «КМНКЛ «СОЦІОТЕРАПІЯ», і оскільки такий заклад охорони здоров`я не входить до переліку закладів, яким надається право на проведення огляду на стан сп`яніння водіїв, то висновок складений відносно ОСОБА_1 є недійсним. Також вказав про те, що згідно листа КНП «Київська міська клінічна лікарня №10» на лабораторне дослідження у ОСОБА_1 було відібрано лише сечу, тобто не відібрано для другого набору 20 мл крові, чим допущено порушення п.9 розділу ІІІ Інструкції. Також зазначив про те, що висновок №004071 щодо ОСОБА_1 було складено 22.08.2024 року, тобто з порушенням п.19 розділу ІІІ Інструкції, через 6 днів, а також не був повідомлений в присутності поліцейського Щербини В.В., чим порушено п.16 Інструкції. Разом з тим, вказав також про порушення п.12 розділу ІІ Інструкції, оскільки в матеріалах справи відсутнє направлення ОСОБА_1 на огляд до найближчого закладу охорони здоров`я, в якому зазначені ознаки наркотичного сп`яніння, які передбачені п.4 Інструкції. Крім того, вважає що відсутні докази керування ОСОБА_1 в стані наркотичного сп`яніння, оскільки відсутні діагностичні критерії гострої інтоксикації канабіноїдами та відсутнє визначення кількісного вмісту наркотичного засобу, виду наркотичного засобу при лабораторному дослідженні, що є базовим критерієм встановлення як самого факту так і ступеню сп`яніння особи. Разом з тим, зазначив також про те, що постанова серії ЕНА №5499729 не підтверджує факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом, оскільки час та адреса відрізняються від часу та місця зазначеному в протоколі серії ЕПР1№435382. Крім того, вказав також на те, що в протоколі серії ЕПР1 №435382 зазначено дату і час керування 16.08.2025 року о 21.30 год., а в висновку №004071 зазначено, що о 21.05 було проведено огляд ОСОБА_1 , тобто останній не міг керувати транспортним засобом о 21.30 год., як зазначено в протоколі. Також зазначив про наявність сумнівів про те, що ОСОБА_1 доставили до закладу охорони здоров`я пізніше ніж протягом двох годин з моменту виявлення відповідних підстав, у зв`язку з чим було заявлено клопотання про допит працівників поліції, однак один з них не прибув на виклик, а інша повідомила про те, що не пам`ятає, коли прибула для складення постанови відносно ОСОБА_1 . Таким чином, захисник вважає, що суд першої інстанції повинен був дані обставини тлумачити на користь ОСОБА_1 , чого зроблено не було. Також вказав про те, що наявний в матеріалах справи відеозапис є недопустимим доказом у справі, оскільки починається з невстановленого моменту вже після початку спілкування з працівниками поліції більшість з яких невідома та їх дані ніде не вказані. При цьому, вказав, що ОСОБА_1 взагалі не були роз`яснені ні його права ні порядок проходження огляду, а також, що в протоколі серії ЕПР1 №435382 відеозапис в додатках не зазначений. Таким чином, вважає, що порушено п.5 розділу ІІ Інструкції. Разом з тим, відеозапис наявний в матеріалах справи не є безперервним, починається не з моменту виконання службових обов`язків та складається з одинадцяти окремих частин. Також вказав про те, що ні в протоколі, ні в інших доказах не зазначено, а також, не зафіксовано, що поліцейський назвав своє прізвище, посаду, спеціальне звання, чим допустив порушення ч.2 ст.18 ЗУ «Про Національну поліцію». Крім того, вказав про порушення працівником поліції ч.1 ст. 266 КУпАП, оскільки ОСОБА_1 не було відсторонено від керування транспортним засобом. Також зазначив про порушення ч.2 ст.254 КУпАП, оскільки висновок про стан сп`яніння датований 22.08.2025 року, а протокол про адміністративне правопорушення складений лише 27.08.2025 року. Вважає, що суд першої інстанції не надав обґрунтовану оцінку доводам сторони захисту та відмовив в задоволенні клопотань для доведення відсутності вини ОСОБА_1 . За таких обставин, просив оскаржувану постанову скасувати, а провадження у справі закрити на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП.

ОСОБА_1 та його захисник до суду не прибули, про дату та час розгляду справи повідомлялись тричі. Вперше, про розгляд справи призначений на 20.03.2026 року ОСОБА_1 та його захисник були повідомлені шляхом направлення смс повідомлення, що підтверджується довідками, що містять в матеріалах справи ( а.с.162-163), однак до суду вони не з'явились, захисник Клименко Е.Н. направив на електронну адресу суду клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку з його перебуванням на лікарняному, однак доказів на підтвердження даної обставини ним долучено не було. Вдруге про судове засідання, призначене на 03.04.2026 року ОСОБА_1 та його захисник були повідомлені також шляхом направлення смс повідомлення, що підтверджується довідками, що містяться в матеріалах справи(а.с.172-173), до суду не прибули, захисником Клименко Е.Н. було направлено клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку з перебуванням захисника на стаціонарному лікуванні в закладі охорони здоров'я, однак доказів на підтвердження даної обставини також захисник не долучив. Втретє, про судове засідання, призначене на 20.04.2026 року ОСОБА_1 та його захисник також повідомлялись шляхом направлення смс повідомлень (а.с.178-179), до суду не з'явились, клопотань про відкладення розгляду справи з доказами поважності причин неявки до суду не надходило. Суд звертає увагу на те, що рішеннями ЄСПЛ визначено, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду справи, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки. З урахуванням викладеного, судом було вжито всіх заходів для належного повідомлення ОСОБА_1 та його захисника про дату та час розгляду справи, однак останні до суду не з'явились, причини неявки не повідомили, клопотання про відкладення розгляду справи не направили, а тому суд вважає, що дана поведінка ОСОБА_1 та його захисника свідчить про їх свідоме ухилення від явки до суду. За таких обставин суд вважає за можливе провести розгляд справи у відсутності ОСОБА_1 та його захисника.

Вивчивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційна скарга захисника Клименка Е.Н. до задоволення не підлягає з наступних підстав.

Висновки судді про доведеність події правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП за обставин, наведених у постанові та доведеність вини ОСОБА_1 у його вчиненні стверджуються зібраними у справі доказами. На підставі зібраних у справі доказів суддя дійшов до обґрунтованого висновку про необхідність притягнення ОСОБА_1 до відповідальності за ч.1 ст. 130 КУпАП із накладенням на нього стягнення за цією статтею.

Так, суддею вірно встановлено та наведено в постанові, що ОСОБА_1 порушив вимоги п.2.9 а ПДР, оскільки керував транспортним засобом в стані наркотичного сп`яніння.

При цьому адміністративне стягнення ОСОБА_1 призначено в межах санкції ч.1 ст.130 КУпАП та у відповідності до положень ст. ст. 23, 33 КУпАП. З вказаним видом адміністративного стягнення апеляційний суд погоджується, враховуючи характер вчиненого правопорушення та ступінь його суспільної небезпеки.

Доводи апеляційної скарги про те, що заклад охорони здоров`я КНП «КМНКЛ «СОЦІОТЕРАПІЯ», в якому було проведено огляд ОСОБА_1 на стан сп`яніння не входить до переліку закладів, яким надається право на проведення огляду на стан сп`яніння водіїв є безпідставними.

Так, згідно Наказу Департаменту охорони здоров`я Київської міської державної адміністрації від 31.07.2025 року № 741 затверджено заклад охорони здоров`я КНП «Київська міська клінічна лікарня №10», якому надається право на проведення огляду водіїв транспортних засобів на стан сп`ягніння, а відповідно до рішення Київської міської ради від 09.09.2024 року №08/231-1356/ПР заклад охорони здоров`я КНП «КМНКЛ «СОЦІОТЕРАПІЯ» було реорганізовано шляхом приєднання до закладу охорони здоров`я КНП «Київська міська клінічна лікарня №10».Відтак, враховуючи що заклад охорони КНП «Київська міська клінічна лікарня №10» є правонаступником всього майна, всіх прав та обов`язків КНП «КМНКЛ «СОЦІОТЕРАПІЯ», то проведення лабораторного дослідження в КНП «КМНКЛ «СОЦІОТЕРАПІЯ» не є порушенням.

Посилання захисника на те, що на лабораторне дослідження у ОСОБА_1 було відібрано лише сечу, та не відібрано для другого набору 20 мл крові, що є порушенням вимог Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння також не грунтується на вимогах законодавства, оскільки, відповідно до п.11 та п.12 розділу ІІІ вказаної Інструкції предметом дослідження біологічного середовища можуть бути слина, сеча та змиви з поверхні губ, шкірного покриву обличчя і рук. Для дослідження біололгічного середовища може використовуватися кров, якщо в обстежуваної особи неможливо взяти зразки біологічних середовищ, зазначених вище. Оскільки у ОСОБА_1 було відібрано для дослідження сечу, підстави для відібрання крові були відсутні.

Доводи апеляційної скарги про те, що матеріали справи не містять направлення ОСОБА_1 на огляд до найближчого закладу охорони здоров`я, в якому зазначені ознаки наркотичного сп`яніння, які передбачені п.4 Інструкції, не приймаються судом до уваги, оскільки відсутність у матеріалах справи направлення на проведення огляду не є підставою для визнання незаконними дій поліцейських, пов`язаних із виявленням та фіксуванням адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП та не спростовують висновку КМКЛ №10 від 22.08.2025р. про перебування ОСОБА_1 у стані наркотичного сп`яніння.

Доводи захисника про відсутність у висновку лікарні діагностичних критеріїв гострої інтоксикації канабіноїдами та відсутність визначення кількісного вмісту наркотичного засобу, виду наркотичного засобу, що спростовує факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом у стані наркотичного сп`яніння також є безпідставними, оскільки нормами чинного законодавства не передбачено визначення кількісного вмісту наркотичного засобу, натомість, відповідно до вимог п.7 розділу ІІІ Інструкції метою лабораторного дослідження є виявлення або уточнення наявних речовин, що здатні спричинювати стан сп`яніння. Крім того, як вбачається з висновку про результати медичного огляду з метою виявлення стану сп`яніння від 22.08.2025р. №004071, складеного щодо ОСОБА_1 , він містить посилання на вид наркотичного засобу, що спричинив стан сп`яніння, а саме канабіоїди.

Доводи апеляційної скарги щодо необґрунтованого визнання у якості доказу відеозапису, зробленого за допомогою нагрудної камери поліцейського є не обґрунтованими. Та обставина, що поліцейськими наданий не увесь запис події, а лише окремий його елемент не дає підстав для визнання даного запису недопустимим доказом. Так, на даному відеозаписі об`єктивно зафіксовані обставини адміністративного правопорушення в обсязі, достатньому для вирішення питання про наявність події адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП та винності ОСОБА_1 у його вчиненні. Із урахуванням викладеного суд приходить до висновку про те, що наданий відеозапис є належним та допустимим доказом.

Посилання захисника на те, що ОСОБА_1 не було відсторонено від керування транспортним засобом не спростовує правильності висновку суду першої інстанції про доведеність вини ОСОБА_1 у порушенні вимог п.2.9а ПДР та вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП.

Доводи апеляційної скарги про неповідомлення ОСОБА_1 змісту висновку у присутності працівника поліції суд до уваги не приймає, оскільки як вбачається з наявного в матеріалах справи відеозапису з нагрудних камер працівників поліції, та письмового повідомлення про запрошення до підрозділу поліції, останні повідомили ОСОБА_1 про необхідність з`явитись до Управління патрульної поліції на визначену дату та час для ознайомлення зі змістом висновку лікарні, однак ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції не з`явився.

Переконливих доводів, які б безумовно спростовували правильність висновків суду першої інстанції щодо необхідності притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 130 КУпАП, апеляційна скарга не містить.

Наведене у свої сукупності вказує на те, що справа про вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП була розглянута повно, всебічно та об`єктивно. Постанова судді Дніпровського районного суду м. Києва від 27 січня 2026 року щодо ОСОБА_1 відповідає вимогам закону, підстав для скасування чи зміни цієї постанови суд не вбачає, у зв`язку із чим залишає цю постанову без змін, а апеляційну скаргу захисника Клименка Е.Н. без задоволення.

Керуючись ст. 294 КУпАП, суд,

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу захисника Клименка Е.Н. залишити без задоволення.

Постанову судді Дніпровського районного суду м. Києва від 27 січня 2026 року щодо ОСОБА_1 залишити без змін.

Постанова оскарженню не підлягає.

Суддя О.П. Свінціцька