Рішення від 10 червня 2026 р. у справі №463/12010/21 — Південноукраїнський міський суд Миколаївської області

Справа № 463/12010/21

Провадження № 2/486/12/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

11 червня 2026 року м. Південноукраїнськ

Південноукраїнський міський суд Миколаївської області

у складі: головуючого судді Далматової Г.А.,

при секретарі Манзенко В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу,

учасники справи: позивач ОСОБА_1 , представник позивача Дідух О.В., відповідач ОСОБА_2 ,

В С Т А Н О В И В:

28 жовтня 2021 року ОСОБА_1 звернулася до Личаківського районного суду м. Львова з позовною заявою до ОСОБА_2 про стягнення боргу. На підставі ухвали Личаківського районного суду м. Львова від 20 січня 2022 року справу передано на розгляд Южноукраїнського міського суду Миколаївської області (нині – Південноукраїнського міського суду Миколаївської області.

Свою позицію позивач обґрунтовує тим, що 18 березня 2020 року ОСОБА_2 позичив у неї грошові кошти у розмірі 22000 грн. Вказану суму відповідач повинен був повернути до 01 березня 2021 року, що підтверджується розпискою, написаною відповідачем. 05 травня 2020 року відповідач вдруге позичив у неї грошові кошти у розмірі 16000 грн. Вказану суму коштів відповідач зобов`язався повернути позивачу до 30 червня 2020 року, що підтверджується розпискою, написаною відповідачем. Однак, жодне із взятих на себе зобов`язань відповідач не виконав, грошові кошти не повернув. Позивач зверталася до відповідача із вимогою про повернення позики за адресою за якою він проживає та яку відповідач вказав у останній розписці. Проте, конверт із вказаною вимогою не було отримано останнім. Просить стягнути з відповідача на свою користь суму боргу у розмірі 36000 грн.

Ухвалою суду від 31 травня 2022 року було відкрито провадження у справі, справу визнано малозначною та постановлено розглядати в порядку спрощеного позовного провадження, учасникам справи надавалось право подати заяви по суті справи.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями 03 березня 2026 року справу розподілено судді Далматовій Г.А.

Ухвалою суду від 04 березня 2026 року відкрито провадження в цивільній справі та призначено справу до судового розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Позивач та її представник в судове засідання не з`явились, представник позивача надав суду заяву, в якій просив здійснювати розгляд справи без їхньої участі, позовні вимоги підтримали у повному обсязі. Не заперечували проти ухвалення заочного рішення.

Відповідач у судове засіданні також не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

За таких обставин, відповідно до вимог ч. 4 ст. 223 ЦПК України суд вважає можливим розглянути справу без участі відповідача на підставі наявних у ній даних і доказів та ухвалити заочне рішення, про що суд постановив відповідну ухвалу.

Дослідивши докази в сукупності, суд дійшов наступного висновку.

В матеріалах справи міститься розписка ОСОБА_2 від 18 березня 2020 року, згідно якої останній отримав від ОСОБА_1 в позику гроші у розмірі 22000 грн із зобов`язанням повернути вказану суму до 01 березня 2021 року /т.1 а.с. 175/.

Згідно розписки ОСОБА_2 від 05 травня 2020 року, останній отримав від ОСОБА_1 в позику гроші у розмірі 16000 грн із зобов`язанням повернути вказану суму до 30 червня 2020 року. Розписка написана російською мовою /т. 1 а.с. 176/. До позовної заяви був долучений переклад розписки українською мовою /т. 1 ас. 6/.

Вказані відносини витікають з договору позики, а саме стягнення боргу за договором позики.

Статтею 1046 ЦК України передбачено, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей (стаття 1047 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

У відповідності до статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. При цьому, згідно частини першої статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Зобов`язання за статтею 599 ЦК України припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Отже, за своїми правовими ознаками договір позики є реальним, одностороннім (оскільки, укладаючи договір, лише одна сторона - позичальник зобов`язується до здійснення дії (до повернення позики), а інша сторона - позикодавець стає кредитором, набуваючи тільки право вимоги), оплатним або безоплатним правочином, на підтвердження якого може бути надана розписка позичальника, яка є доказом не лише укладення договору, але й посвідчує факт передання грошової суми позичальнику.

Вказані висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 464/3790/16-ц (провадження № 14-465цс18).

У постанові Верховного Суду від 22 вересня 2021 року у справі №520/11358/15-ц (провадження № 61-7539св21) зроблено висновок, що «тлумачення статей 1046 та 1047 ЦК України свідчить, що по своїй суті розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видає боржник (позичальник) кредитору (позикодавцю) за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання від кредитора певної грошової суми або речей. Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред`явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред`явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором. Позика, надана за договором безпроцентної позики, може бути повернена позичальником достроково, якщо інше не встановлено договором. Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок».

Вказаний висновок підтриманий Верховним Судом у постанові від 03 листопада 2021 року у справі № 705/3275/18 (провадження № 61-12851св21).

Враховуючи викладене, розписки підтверджують факт отримання ОСОБА_2 від ОСОБА_1 грошових коштів у розмірі 22000 грн із зобов`язанням повернути їх до 01 березня 2021 року та грошових коштів у розмірі 16000 грн із зобов`язанням повернути їх до 30 червня 2020 року.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що між сторонами в належній формі укладений договір позики, проте ОСОБА_2 порушив свої зобов`язання щодо повернення грошових коштів. Вчинена сторонами письмова форма договорів позики є доказом не лише факту укладення договору, але й факту передачі грошової суми позичальнику.

Позивачем направлялася вимога про повернення позики, однак, дану вимогу відповідач не отримав /а.с. 11, 12/.

Даних, які б свідчили про повернення відповідачем позивачу заборгованості у загальному розмірі 38000 грн судом не встановлено.

На підставі викладеного, враховуючи, що відповідач ОСОБА_2 не виконав взяті на себе зобов`язання та не повернув суму позики у строк, визначений договорами позики від 18 березня 2020 року та 05 травня 2020 року, а також не надав доказів того, що невиконання зобов`язань за договорами сталося не з його вини, відтак, з нього на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню заборгованість за договорами позики у розмірі 38000 грн (22000 + 16000), а не 36000 грн, що помилково було зазначено у позовній заяві.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України стягненню з відповідача на користь позивача підлягає сплачений судовий збір в розмірі 908 грн /а.с. 13/.

Керуючись ст.ст. 12, 81, 141, 263, 264, 265, 282 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Задовольнити позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заборгованість за договорами позики у розмірі 38000 (тридцять вісім тисяч) гривень, з яких: за розпискою від 18 березня 2020 року – 22000 (двадцять дві тисячі) гривень; за розпискою від 05 травня 2020 року – 16000 (шістнадцять тисяч) гривень.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 908 (дев`ятсот вісім) гривень.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Миколаївського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.

Повне ім`я позивача: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .

Повне ім`я відповідача: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 .

Суддя Г. А. Далматова