Рішення від 11 червня 2026 р. у справі №484/1915/26 — Первомайський міськрайонний суд Миколаївської області

Провадження: 2/484/1524/26

Справа: 484/1915/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

12.06.2026 м. Первомайськ

Первомайський міськрайонний суд Миколаївської області у складі:

головуючого - судді Коваленко Н.А.,

секретар судового засідання - Голубкова Н.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) учасників справи в залі суду в м. Первомайську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання матері, яка здійснює догляд за дитиною з інвалідністю з дитинства,

УСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду із зазначеним позовом до ОСОБА_2 (далі – відповідач), в обґрунтування якого вказано, що з вересня 2015 року вона проживала однією сім`єю без реєстрації шлюбу з ОСОБА_2 . ІНФОРМАЦІЯ_1 у них народилася донька ОСОБА_3 , запис про батька у книзі реєстрації народжень та у свідоцтві про народження вчинено зі слів матері відповідно до ч. 1 ст. 135 СК України. Рішенням Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 11.04.2024 ОСОБА_2 визнано батьком ОСОБА_3 , яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 ; зобов`язано Первомайський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Первомайському районі Миколаївської області внести зміни до актового запису про народження ОСОБА_3 , в зв`язку з чим в графі відомості про батька дитини вказано батьком ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 , та 20.06.2024 видано свідоцтво про народження серії НОМЕР_1 , з урахуванням вказаних змін. Дитина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є дитиною з інвалідністю, підгрупа А. Дитина перебуває на індивідуальній програмі реабілітації інваліда № 18 (вікова категорія від 0 до 18 років) та має потребу у індивідуальному домашньому навчанні. Дитина проживає з нею (позивачкою), вона здійснює догляд за дитиною та не має змоги працевлаштуватися. Відповідач несе службу у лавах Збройних Сил України. Реабілітаційна програма доньки потребує постійних фінансових витрат (оплата спеціалізованого харчування, ліків, медичних процедур, курсів реабілітації), які позивач несе самостійно. Відповідач є працездатним та, на думку позивача, має допомагати їй матеріально, як матері, яка здійснює догляд за їхньою дитиною з інвалідністю, в зв`язку з чим остання звернулась до суду з даним позовом та просить суд стягнути з відповідача аліменти на своє утримання у розмірі 1/4 частки від усіх видів його заробітку (доходу) щомісячно.

Ухвалою від 23.04.2026 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін по справі. Сторонам роз`яснено порядок розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження; подання відзиву, відповіді на відзив, заперечень, клопотань і доказів.

Надіслано сторонам копії ухвали про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження в цивільній справі.

В судове засідання позивачка не прибула, через канцелярію суду подала заяву з проханням розглядати справу у її відсутність, позов підтримує в повному обсязі та просить задовольнити його, не заперечує проти заочного розгляду справи.

Відповідач в судове засідання двічі поспіль не прибув, повідомлявся належним чином про час, день та місце розгляду справи за зареєстрованим місцем проживання, а також шляхом розміщення оголошення на офіційному вебпорталі Судової влади України. Про причини неприбуття суд не повідомив. Відповідач відзиву на позов та доказів на спростування доводів позивача до суду не надав. Заяв та клопотань до суду не надходило. На адресу суду повернулися конверти із рекомендованим повідомленням із судовими повістками із позначкою «адресат відсутній».

Відповідно до п. 4 ч. 8 ст. 128 ЦПК України днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Підстави для відкладення розгляду справи, передбачені ч.2 ст. 223 ЦПК України, відсутні.

Згідно із вимогами ст.280 ЦПК України суд може ухвалити по цій справі заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належни м чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не надав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Враховуючи на відсутність заперечень позивача проти заочного розгляду справи, належним чином повідомлення відповідача про дату, час та місце розгляду справи, суд відповідно до частини першої статті 280 ЦПК України ухвалив провести заочний розгляд справи.

Відповідач у встановлений судом строк відзив на позов не надав, тому суд вирішив справу за наявними матеріалами у відповідності до ч. 8 ст. 178 ЦПК України.

Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

В судовому засіданні 11.06.2026 суд перейшов до стадії ухвалення рішення та відклав його ухвалення та проголошення на 12.06.2026.

Дослідивши матеріали справи, повно і всебічно з`ясувавши обставини, об`єктивно оцінивши докази, які мають істотне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, та давши їм належну оцінку суд дійшов до наступного висновку.

Судом установлено та підтверджено копією свідоцтва про народження, виданого повторно, Серія НОМЕР_1 , що ІНФОРМАЦІЯ_3 народилася ОСОБА_3 (а.с.10), батьками якої є сторони у справі.

Встановлено, що спільна дитина сторін – ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є дитиною з інвалідністю, підгрупа А, що підтверджується медичним висновком № 18 про дитину з інвалідністю віком до 18 років від 01.09.2025, висновок дійсний до 01.09.2030, дата переогляду 01.08.2030 (а.с.14).

Дитина ОСОБА_3 перебуває на індивідуальній програмі реабілітації інваліда № 18 (а.с.15-16) та, згідно з довідкою № 38 про потребу дитини (дитини-інваліда) у домашньому догляді від 13.04.2026 потребує індивідуального домашнього навчання (а.с.17).

Відповідно до п.19 Порядку встановлення лікарсько-консультативними комісіями інвалідності дітям, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №917 від 21.11.2013, дитині, якій встановлена інвалідність, залежно від міри втрати здоров`я та обсягу потреби в постійному сторонньому догляді, допомозі або диспансерному нагляді встановлюється категорія «дитина з інвалідністю» або «дитина з інвалідністю підгрупи А».

Відповідно до пункту 21 вище зазначеного Порядку, Підставою для встановлення дитині категорії “дитина з інвалідністю” є помірна та середня міра втрати здоров`я, залежність від стороннього догляду, допомоги або диспансерного нагляду і здатність до самообслуговування.

До числа дітей з помірною та середньою мірою втрати здоров`я належать діти, які мають будь-які основні види порушень функцій організму I та II ступеня їх вираження (незначні та помірні порушення) та обмеження життєдіяльності будь-якої категорії I ступеня її вираження (які оцінюються відповідно до вікової норми).

Підставою для встановлення дитині категорії “дитина з інвалідністю підгрупи А” є виключно висока міра втрати здоров`я та надзвичайна (повна) залежність від постійного стороннього догляду, допомоги або диспансерного нагляду та фактична нездатність до самообслуговування.

До числа дітей із виключно високою мірою втрати здоров`я належать діти, які мають будь-які основні види порушень функцій організму III і IV ступеня їх вираження (виражені та значно виражені порушення) і обмеження життєдіяльності будь-якої категорії II, III і IV ступеня їх вираження (які оцінюються відповідно до вікової норми).

Так, відповідно до індивідуальної програми реабілітації інваліда №18, дата заповнення 29.08.2025, неповнолітня дитина сторін потребує реабілітаційних заходів та їх реалізації.

Таким чином, ОСОБА_3 являється дитиною з інвалідністю віком до 18 років, підгрупа А, догляд за нею здійснює її мати - позивач у справі, що унеможливлює останню працевлаштуватися, забезпечувати себе матеріально, а відтак ОСОБА_1 потребує матеріальної допомоги.

Письмові докази відповідають вимогам ст.ст. 77-79 ЦПК України і враховуються судом відповідно до ст. 89 ч. 3 ЦПК України.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про реабілітацію осіб з інвалідністю в України», дитина з інвалідністю - особа до досягнення нею повноліття (віком до 18 років) зі стійким обмеженням життєдіяльності, якій у порядку, визначеному законодавством, встановлено інвалідність.

Статтею 1 Закону України «Про охорону дитинства» визначення інвалідності дитини доповнено посиланням на те, що стійкий розлад функцій організму зумовлює обмеження її нормальної життєдіяльності та необхідність додаткової соціальної допомоги і захисту.

Статтею 19 цього ж Закону визначено безпосередній причинний зв`язок інвалідності з потребою у сторонньому догляді, як форми додаткової соціальної допомоги та захисту.

Відповідно до ч. 1 ст. 75 СК України дружина, чоловік повинні матеріально підтримувати один одного.

Відповідно до ч. 8 ст. 7 СК України, регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим врахуванням інтересів дитини, непрацездатних членів сім`ї.

Згідно ст. 80 СК України аліменти присуджуються одному з подружжя у частці від заробітку (доходу) другого з подружжя і (або) у твердій грошовій сумі. Розмір аліментів одному з подружжя суд визначає з урахуванням можливості одержання утримання від повнолітніх дочки, сина, батьків та з урахуванням інших обставин, що мають істотне значення.

Статтею 88 Сімейного кодексу України встановлено, що якщо один із подружжя, в тому числі і працездатний, проживає з дитиною з інвалідністю, яка не може обходитися без постійного стороннього догляду, і опікується нею, він має право на утримання за умови, що другий з подружжя може надавати матеріальну допомогу. Право на утримання триває протягом всього часу проживання з дитиною з інвалідністю та опікування нею і не залежить від матеріального становища того з батьків, з ким вона проживає. Розмір аліментів тому з подружжя, з ким проживає дитина з інвалідністю, визначається за рішенням суду відповідно до частини першої статті 80 цього Кодексу, без урахування можливості одержання аліментів від своїх батьків, повнолітніх дочки або сина.

Також враховується судом, що право того з подружжя, з ким проживає дитина-інвалід, на утримання, пов`язане з виникненням досить складних життєвих обставин, в яких останній з об`єктивних причин значно більшою мірою виконує обов`язки по догляду і розвитку дитини, зазнає більших фізичних та психологічних навантажень і у зв`язку з цим потребує додаткової підтримки. А тому, відповідач зобов`язаний брати участь у забезпеченні матеріального благополуччя позивача, з яким проживає їх спільна дитина-інвалід, як це визначено приписами ч. 2 ст. 88 СК України.

Отже, виходячи з аналізу наведеної норми, обов`язковими умовами виникнення права на утримання одного з подружжя, з яким проживає дитина-інвалід, є не тільки наявність в дитини інвалідності, але й неспроможність дитини обходитись без постійного стороннього догляду, а також наявність в другого з подружжя можливості надавати матеріальну допомогу.

Право на утримання триває протягом всього часу проживання з дитиною з інвалідністю та опікування нею і не залежить від матеріального становища того з батьків, з ким вона проживає.

На даний час позивачка здійснює постійне виховання та догляд за дитиною-інвалідом.

Статтею 75 СК України передбачено, що дружина, чоловік повинні матеріально підтримувати один одного. Право на утримання (аліменти) має той із подружжя, який є непрацездатним, потребує матеріальної допомоги, за умови, що другий із подружжя може надавати матеріальну допомогу.

Положеннями ст. 91 СК України закріплено право на утримання жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою. Так, відповідно до ч. 2 даної статті жінка та чоловік, які не перебувають у шлюбі між собою, мають право на утримання в разі проживання з нею, ними їхньої дитини відповідно до ч. 2 - 4 ст. 84 та ст. 86 і 88 цього кодексу.

Частиною 1 ст. 182 СК України визначено, що при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.

Таким чином, при встановлених обставинах, позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання матері, яка здійснює догляд за дитиною інвалідом є обґрунтованими, так як у матеріалах справи відсутні інші об`єктивні та суб`єктивні обставини, що унеможливлюють відповідача надавати матеріальну допомогу на утримання позивача, як особи, яка здійснює догляд за дитиною-інвалідом.

Проте, визначаючи розмір аліментів, виходячи з загальних засад цивільного законодавства, визначених в ст. 3 ЦК України щодо справедливості, добросовісності та розумності, беручи до уваги, що дитина є особою з інвалідністю, у зв`язку з чим потребує постійного стороннього догляду та нагляду з боку матері, суд дійшов висновку, що з відповідача слід стягнути аліменти на утримання позивача - матері, яка здійснює догляд за дитиною з інвалідністю з дитинства, в розмірі 1/6 частини від усіх видів його заробітку (доходу) щомісячно, починаючи з дня пред`явлення позову до суду та до повноліття дитини або закінчення часу проживання позивача з дитиною-інвалідом та опікування нею, оскільки вважає що саме такий розмір є необхідним та достатнім для утримання позивача, а тому позов підлягає частковому задоволенню.

Суд зазначає, що згідно положень ч.1, 3 ст. 79 СК України аліменти одному з подружжя присуджуються за рішенням суду від дня подання позовної заяви.

На підставі п. 1 ч. 1 ст. 430 ЦПК України, суд допускає негайне виконання рішення суду в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.

Крім того, відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь держави судовий збір у розмірі 1331,20 грн, з огляду на звільнення позивача від сплати судового збору при поданні позовної заяви про стягнення аліментів.

Керуючись cтаттями. 75, 84, 180, 182, 183 СК України, статтями 137, 141, 263-265, 280-284, 354 ЦПК України,

УХВАЛИВ:

позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , аліменти на її утримання, як матері, яка здійснює догляд за дитиною з інвалідністю, у розмірі 1/6 частини всіх видів заробітку (доходу) щомісячно, починаючи з 14.04.2026 та до повноліття дитини, тобто 02.01.2035, або до закінчення часу проживання з дитиною-інвалідом та опікування нею.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , судовий збір в дохід держави в сумі 1331 (одна тисяча триста тридцять одна) грн 20 коп.

Рішення суду в частині стягнення аліментів за один місяць допустити до негайного виконання.

Копію цього рішення невідкладно надіслати сторонам.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Миколаївського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Відомості про сторони:

позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ;

відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса реєстрації: АДРЕСА_2 .

Рішення суду складено та підписано 12.06.2026.

Суддя Н. А. Коваленко