Вирок від 11 червня 2026 р. у справі №466/1184/24 — Шевченківський районний суд м. Львова

Справа № 466/1184/24

Провадження № 1-кп/466/233/26

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 червня 2026 року м. Львів

Шевченківський районний суд м. Львова

в складі: головуючого-судді ОСОБА_1 ,

секретаря с/з ОСОБА_2 ,

справа № 466/1184/24,

розглянувши в відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Львові об`єднане кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12023142380000849 від 08 грудня 2023 року, за №12025142380000289 від 02 червня 2025 року та за №12025142380000433 від 06 серпня 2025 року щодо обвинувачення

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Львова, українця, громадянина України, із середньою освітою, неодруженого, офіційно не працевлаштованого, раніше судимого, востаннє 30.01.2023 року вироком Залізничного районного суду м. Львова за ч. 1 ст. 309 КК України до покарання у вигляді штрафу у розмірі 17 000 грн., ухвалою Залізничного районного суду м. Львова від 25.04.2024, покарання у виді штрафу у розмірі 17 000 гривень замінено на покарання у виді громадських робіт строком на 240 годин, що якого Шевченківським районним судом м. Львова розглядається кримінальне провадження у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст. 185, ч.1 ст. 357, ч.2 ст. 361 КК України, який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.309, ч.1 ст.309, ч.2 ст.389 КК України,

за участю прокурора ОСОБА_4 ,

захисника - адвоката ОСОБА_5 ,

обвинуваченого ОСОБА_3 ,

у с т а н о в и в:

ОСОБА_3 06.12.2023 року приблизно о 14 год. 30 хв., маючи умисел на незаконне придбання та зберігання психотропних речовин, у парковій зоні «700-річчя», а саме на землі біля дерева, знайшов згорток із кристалічною речовиною білого кольору, в яких, згідно висновку експертизи наркотичних засобів, психотропних речовин їх аналогів та прекурсорів №СЕ-19/114-23/24874-НЗПРАП від 25.12.2023, виявлено речовину білого кольору, котра знаходиться в полімерному згортку, яка містить PVP та відноситься до особливо небезпечних психотропних речовин, обіг яких заборонено. Маса PVP становить 0,7609 грам. Після чого, переконавшись, що у вказаному згортку із кристалічною речовиною білого кольору знаходяться психотропна речовина, ОСОБА_3 , вирішив привласнити знайдене собі для власного вживання без мети збуту та в порушення вимог Закону України «Про наркотичні засоби, психотропні речовини та прекурсори» від 15.02.1995 року, підняв вищевказаний чорний пакет, забрав із собою та таким чином незаконно придбав зазначену психотропну речовину, без мети збуту.

У подальшому, ОСОБА_3 , 07.12.2023 приблизно о 19:30 год., перебуваючи за адресою: м. Львів, вул.Під Голоском,15а був зупинений працівниками ВП№1 ЛРУП №1 ГУНП у Львівській області, яким добровільно видав зазначений пакет з психотроп- ною речовиною, який він попередньо незаконно придбав та зберігав при собі без мети збуту.

Таким чином, ОСОБА_3 , обвинувачується у незаконному придбанні і зберіганні психотропних речових без мети збуту, вчиненому протягом року після засудження, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 309 КК України.

Також, ОСОБА_3 , маючи умисел на незаконне придбання та зберігання психотропних речовин, 01.06.2025 близько 21 год. 00 хв., перебуваючи у Брюховицькому лісі за невстановленими досудовим розслідуванням координатами, на землі придбав (знайшов) поліетиленовий пакет, всередині якого, згідно висновку експертизи наркотичних засобів, психотропних речовин їх аналогів та прекурсорів №СЕ-19/114-25/14157-НЗПРАП від 01.07.2025 року, речовина, що містить у своєму складі особливо небезпечну психотропну речовину, обіг якої заборонено - PVP, масою 0,1793 грам.

Усвідомивши, що це психотропна речовина, ОСОБА_3 вирішив привлас- нити знайдене собі для власного вживання, використання та в порушення вимог Закону України «Про наркотичні засоби, психотропні речовини та прекурсори» від 15.02.1995 року, підняв вищевказаний поліетиленовий пакет, забрав із собою та таким чином незаконно придбав зазна- чену психотропну речовину для власного вживання, використання, без мети подальшого збуту.

В подальшому,01.06.2025 о 23:50год., ОСОБА_3 ,на території АЗК «ОККО» за адресою: м. Львів, вул. Липинського, 54 був зупинений працівниками УПО у Львівській області, які здійснювали відпрацювання території Шевченківського району м.Львова та при встановленні анкетних даних і проведенні опитування, повідомив про те, що зберігає при собі поліетиленовий пакет із кристалічною речовиною білого кольору, який він 02.06.2025, в ході проведення огляду місця події, у період часу з 01:17 год – 01:23 год, добровільно видав праців- никам поліції та повідомив, що придбав (знайшов) та зберігав такий при собі без мети збуту.

Таким чином, ОСОБА_3 , обвинувачується у незаконному придбанні та зберіганні психотропних речових без мети збуту, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 309 КК України.

Також, ОСОБА_3 є раніше судимим згідно вироку Залізничного районного суду м. Львова від 30.01.2023 за ч. 1 ст. 309 КК України до покарання у виді штрафу у розмірі 17 000 гривень. Ухвалою Залізничного районного суду м. Львова від 25.04.2024, покарання у виді штрафу у розмірі 17 000 гривень замінено на покарання у виді громадських робіт строком на 240 годин.

22.01.2025, ОСОБА_3 у відповідності до п. 7 глави 2 розділу IV Порядку здійснення нагляду та проведення соціально-виховної роботи із засудженими до покарань не пов`язаних з позбавленням волі, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 29.01.2019 № 272/5, відповідальною посадовою особою Шевченківського районного відділу філії Державної установи «Центр пробації» у Львівській області роз`яснено порядок виконання покарання у виді громадських робіт, повідомлено, що останній, у відповідності до ст. 37 Кримінально-виконавчого кодексу України, зобов`язаний додержуватися встановлених відповідно до закону порядку та умов відбування покарання, сумлінно ставитися до праці, працювати на визначеному об`єкті і відпрацьовувати встановлений судом строк громадських робіт, з`являтися за викликом до уповноваженого органу з питань пробації, повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, без погодження уповноваженого органу з питань пробації не виїжджати за межі України.

Водночас ОСОБА_3 було попереджено про кримінальну відповідальність за ухилення від відбування покарання у виді громадських робіт, а також видано направлення у Львівське комунальне підприємство «Варшавське-407» для відбування покарання у виді громадських робіт, починаючи з 23.01.2025. Однак, останній не з`являвся до ЛКП «Варшавське-407» для відпрацювання громадських робіт.

08.05.2025, ОСОБА_3 працівнику Шевченківського районного відділі філії Державної установи «Центру пробації» у Львівській області надав пояснення про те, що не мав змоги працювати, а також зобов`язався з`явитись до ЛКП «Варшавське-407» для відпрацювання громадських робіт.

12.05.2025, ОСОБА_3 з`явився до ЛКП «Варшавське-407» для відпрацювання громадських робіт та продовжував виконував ці роботи до 30.05.2025, відбувши 44 години громадських робіт, маючи умисел на ухилення від відбування покарання у виді громадських робіт та в порушення обов`язків, визначених ст.37 Кримінально-виконавчого кодексу України, з 02.06.2025 і до 08.08.2025 року не з`являється до ЛКП «Варшавське-407» для виконання призначеного судом покарання у виді громадських робіт без поважних причин, внаслідок цього залишаються не виконаними 196 годин громадських робіт, чим продовжує ухиляється від відбування вказаного покарання.

Таким чином, ОСОБА_3 обвинувачується в ухиленні засудженого від відбування покарання у виді громадських робіт, тобто у вчиненні кримінального правопорушення (проступку), передбаченого ч.2 ст. 389 КК України.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 свою винуватість у вчиненні кримінальних правопорушень визнав повністю. Пояснив, що він дійсно 06.12.2023 року приблизно о 14 год. 30 хв. маючи умисел на незаконне придбання та зберігання психотропних речовин, у парковій зоні «700-річчя», а саме на землі біля дерева, знайшов згорток із кристалічною речовиною білого кольору та вирішив привласнити знайдене собі для власного вживання без мети збуту. Крім цього, даний епізод повторився 01.06.2025 близько 21 год. 00 хв. у Брюховицькому лісі - на землі придбав (знайшов) поліетиленовий пакет, вирішив привласнити знайдене собі для власного вживання без мети збуту.

Також, пояснив, що він мав відбувати покарання у виді громадських робіт, але з 02.06.2025 не з`являвся до ЛКП «Варшавське-407» для виконання призначеного судом покарання у виді громадських робіт без поважних причин, внаслідок цього залишаються не виконаними 196 годин громадських робіт. Просить його суворо не карати, оскільки він щиро кається, такі його протиправні дії викликані можлво залежністю, т.я. він на той час вживав психотропні речовини, з тої причини не зміг відпрацювати громадських робіт.

На підставі ч. 3 ст. 349 КПК України суд при визначенні обсягу доказів, що підлягають дослідженню щодо тих обставин, які ніким із учасників кримінального провадження не оспорюються, і немає сумнівів у добровільності їх позиції, обмежився допитом обвинуваченого, а також дослідженням доказів що характеризують особу обвинуваченого.

При цьому суд з`ясував, чи правильно розуміє обвинувачений зміст цих обставин, чи немає сумнівів у добровільності його позиції, а також роз`яснив йому, що у такому випадку він буде позбавлений права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

Крім повного визнання обвинуваченим своєї винуватості, його винуватість у вчиненні кримінальних правопорушень повністю і об`єктивно стверджується визнавальними показаннями обвинуваченого ОСОБА_3 в ході судового розгляду, зібраними та дослідженими в ході судового розгляду доказами, тому його дії слід вірно кваліфікувати за ч.2 ст.309 КК України за ознакою незаконне придбання та зберігання психотропних речовин без мети збуту, вчинене протягом року після засудження; за ч.1 ст.309 КК України - незаконне придбання та зберігання психотропних речовин без мети збуту та за ч.2 ст. 389 КК України - ухилення засудженого від відбування покарання у виді громадських робіт.

Оцінюючи зібрані у справі докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що винуватість обвинуваченого ОСОБА_3 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст. 309, ч.1 ст. 309 та ч.2 ст. 389 КК України повністю та об`єктивно доведена.

Згідно п.3 Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 24.10.2003 р. «Про практику призначення судами кримінального покарання», визначаючи ступінь тяжкості вчинених злочинів, суди повинні виходити з класифікації злочинів згідно ст.12 КК України, а також із особливостей конкретного злочину й обставин його вчинення.

Відповідно до загальних засад призначення покарання, визначених у ст. 65 КК України, суд призначає покарання у межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинений злочин за винятком випадків, передбачених частиною другою статті 53 цього Кодексу; відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу; враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

В той же час згідно зі ст.50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженим, так і іншими особами. Для досягнення законодавчо визначеної мети покарання суди мають керуватися принципами призначення покарання, до яких належить, у тому числі, принцип індивідуалізації та принцип справедливості покарання. Це означає не тільки те, що передбачений законом склад злочину та рамки покарання повинні відповідати один одному, а й те, що покарання має перебувати у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного.

Така позиція відповідає практиці Європейського суду з прав людини, яка відповідно до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» при розгляді справ застосовується як джерело, зокрема у справі «Скоппола проти Італії» від 17 вересня 2009 року (заява №10249/03), де зазначено, що складовим елементом принципу верховенства права є очікування від суду застосування до кожного злочинця такого покарання, яке законодавець вважає пропорційним.

Згідно з п.1 Постанови Пленуму ВСУ «Про практику призначення судами кримінального покарання» №7 від 24.10.2015 року, призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку суди мають дотримуватися вимог кримінального закону й зобов`язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів, а згідно п.3, визначаючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, суди повинні виходити із особливостей конкретного злочину і його обставин.

У справі №205/7091/16-к від 17.10.2019 ВС розтлумачив судову дискрецію у кримінальному судочинстві та звернув увагу на міжнародно-правове регулювання зазначеного інституту.

Так, поняття судової дискреції (судового розсуду) у кримінальному судочинстві охоплює повноваження суду (права та обов`язки), надані йому державою, обирати між альтернативами, кожна з яких є законною, та інтелектуально-вольову владну діяльність суду з вирішення у визначених законом випадках спірних правових питань, виходячи із цілей та принципів права, загальних засад судочинства, конкретних обставин справи, даних про особу винного, справедливості й достатності обраного покарання тощо.

Дискреційні повноваження суду визнаються і Європейським судом з прав людини (зокрема справа «Довженко проти України»), який у своїх рішеннях зазначає лише про необхідність визначення законності, обсягу, способів і меж застосування свободи оцінювання представниками судових органів, виходячи із відповідності таких повноважень суду, принципу верховенства права. Це забезпечується, зокрема, відповідним обґрунтуванням обраного рішення в процесуальному документі суду тощо.

Призначаючи обвинуваченому ОСОБА_3 міру покарання, суд враховує характер та ступінь суспільної небезпеки скоєних кримінальних правопорушень, особу обвинуваченого, який є молодого віку, працездатний, не працевлаштований, згідно довідок на обліку у психоневрологічному та наркодиспансері не числиться, за місцем проживання характеризується посередньо, який раніше неодноразово притягувався до кримінальної відповідальності.

У пункті 8 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2003 року №7 «Про практику призначення кримінального покарання» роз`яснюється, що призначення основного покарання, нижчого від найнижчої межі, передбаченої законом за даний злочин, або перехід до іншого, більш м`якого виду основного покарання, або не призначення обов`язкового додаткового покарання (ст.69 КК України) може мати місце лише за наявності декількох (не менше двох) обставин, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, з урахуванням особи винного.

Обставини, що пом`якшують покарання щодо обвинуваченого ОСОБА_3 щире каяття, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення.

Обставин, що обтяжують покарання суд не вбачає і такі не зазначені в обвинувальному акті.

При призначенні остаточного покарання, суд враховує невідбуте покарання за вироком від 30.01.2023 року Залізничного районного суду м. Львова за ч. 1 ст. 309 КК України до покарання у вигляді штрафу у розмірі 17 000 грн., який ухвалою Залізничного районного суду м. Львова від 25.04.2024, покарання у виді штрафу у розмірі 17 000 гривень замінено на покарання у виді громадських робіт строком на 240 годин, а саме залишок 196 не відпрацьованих годи громадських робіт.

У відповідності до вимог ст.72 КК України при складанні покарань за сукупністю вироків суд виходить з такого їх співвідношення: одному дню позбавлення волі відповідають - вісім годин громадських робіт.

А тому обираючи міру покарання, суд вважає, що виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових злочинів не можливо без ізоляції від суспільства і вважає що відсутні підстави для застосування положення ст.75 КК України.

Запобіжний захід у цих кримінальних провадженнях обвинуваченому ОСОБА_3 не обирався.

Цивільний позов не заявлений.

Питання речових доказів вирішити в порядку статті 100 КПК України.

Керуючись ст. 349, 370, 373, 374 КПК України, суд,-

у х в а л и в :

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 визнати винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.309, ч.1 ст.309, ч.2 ст.389 КК України та призначити покарання

за ч.2 ст.309 КК України у виді 1 /одного/ року позбавлення волі;

за ч.1 ст.309 КК України у виді 1 /одного/ року обмеження волі;

ч.2 ст.389 КК України у виді 1 /одного/ року обмеження волі;

У відповідності до ч.1 ст.70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим призначити ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 покарання у виді 1 /одного/ року позбавлення волі.

На підставі ч.ч. 1, 4 ст. 71, 72 КК України, за сукупністю вироків, до даного покарання, приєднати частково невідбуту частину покарання за вироком Залізничного районного суду м.Львова від 30.01.2023 за ч.1 ст.309 КК України, зміненого ухвалою Залізничного районного суду м. Львова від 25.04.2024, покарання у виді штрафу у розмірі 17 000 гривень на покарання у виді громадських робіт строком на 240 годин та обрати остаточне покарання ОСОБА_3 у виді позбавлення волі на строк 1 (один) рік 20 (двадцять) днів.

Строк відбування покарання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 рахувати з моменту звернення вироку до виконання.

Запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_3 в об`єднаному кримінальному провадженні не обирався.

Речовий доказ: спец. пакет з написом «Національна поліція України» INZ1022462, в якому містяться згорток із кристалічною речовиною білого кольору, який постановою слідчого від 08.12.2023 року визнаний речовим доказом та переданий на зберігання до ВП №1, кристалічна речовина –PVP, що поміщено у спец-пакет № 2982837, який постановою слідчого від 16.07.2025 року визнаний речовим доказом та переданий на зберігання до камери схову ВП №1 ЛРУП №1 ГУНП у Львівській області - знищити.

Речовий доказ: DVD-R диск з відеозаписами з нагрудних камер відеоспостереження працівників УПП у Львівській області ДПП, які постановою про визнання речових доказів від 16.06.2025 визнано речовим доказом і які на даний час зберігається при матеріалах кримінального провадження - залишити при матеріалах кримінального провадження.

Стягнути з ОСОБА_3 в дохід держави 4946,04 /чотири тисячі дев`ятсот сорок шість гривень 04 коп./ за проведення експертизи від 25.12.2023 за №СЕ-19/114-23/24874-НЗПРАП та від 01.07.2025 за № СЕ-19/114-25/14157-НЗПРАП.

Вирок суду в частині встановлення обставин справи, дослідження яких було визнане недоцільним відповідно до положень ч.3 ст. 349 КПК України, оскарженню не підлягає, в іншій частині може бути оскаржений шляхом подачі апеляційної скарги до Львівського апеляційного суду через Шевченківський районний суд м. Львова протягом 30-ти днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Обвинуваченому та прокурору копія вироку вручається негайно після його проголошення.

Учаснику судового провадження, який не був присутній в судовому засіданні, копія судового рішення надсилається не пізніше наступного дня після ухвалення.

Суддя ОСОБА_1