Вирок від 11 червня 2026 р. у справі №466/6312/25 — Шевченківський районний суд м. Львова

Справа № 466/6312/25

Провадження № 1-кп/466/388/26

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 червня 2026 року м.Львів

Шевченківський районний суд м.Львова

у складі : головуючого-судді ОСОБА_1

за участю секретаря ОСОБА_2

прокурора ОСОБА_3

захисника ОСОБА_4

обвинуваченого ОСОБА_5 ( в режимі відеоконференції)

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Львові кримінальне провадження №12025141380000115 від 20.01.2025 р. про обвинувачення ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця Дніпропетровської обл. м.Першотравенськ, українця, гр. України, з освітою середньою,неодруженого, непрацюючого, зареєстрованого АДРЕСА_1 , проживаючого у АДРЕСА_2 , раніше судимого:

-вироком Галицького районного суду Львівської області від 05.07.2024 за ч.4 ст.185 КК України на 5 років 4 місяці позбавлення волі,

-вироком Франківського районного суду м.Львова від 09.05.2025 за ч.4 ст.185 КК України на 5 роікв 4 місяці позбавлення волі,

-вироком Хаджибейського районного суду м.Одеси від 01.08.2025 за ч.1 ст.357 КК України до 5 років 5 місяців позбавлення волі,

-у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.263 КК України,-

у с т а н о в и в

Обвинувачений ОСОБА_5 , діючи умисно, з корисливих мотивів, всупереч Положенню про дозвільну систему, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.10.1992 року №576, Постанові Верховної Ради України від 17 червня 1992 року №2471-ХІІ «Про право власності на окремі види майна», Інструкції про порядок виготовлення, придбання, зберігання, обліку, перевезення та використання вогнепальної, пневматичної і охолощеної зброї, пристроїв вітчизняного виробництва для відстрілу патронів ,споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, та патронів до них, а також боєприпасів до зброї, основних частин зброї та вибухових матеріалів, затвердженої наказом МВС України від 21 серпня 1998 року №662, не маючи відповідного дозволу, умисно, незаконно придбав та зберігав корпус осколкової наступальної ручної гранати «РГД-5» та модернізований уніфікований запал ручних гранат типу УЗРГМ-2, після чого з метою їх подальшого збуту домовився з особою під зміненими анкетними даними - ОСОБА_6 , про збут бойових припасів.

У подальшому, у визначений час, а саме 21.01.2025 біля 17.40 год. ОСОБА_5 , перебуваючи на території скверу на вул. Клепарівській-Золотій у м.Львові, усвідомлюючи суспільно небезпечні наслідки своїх дій та бажаючи їх настання, з корисливих мотивів, збув ОСОБА_6 корпус гранати «РГД-5» та запал типу УЗРГМ-2, які відносяться до категорії бойових припасів та здатні до здійснення вибуху, за 3400 грн.

Допитаний у судовому засіданні ОСОБА_5 вину свою у вчиненні інкримінованого злочину визнав повністю та суду пояснив, що дійсно приблизно у січні 2025 року придбав у незнайомого мужчини бойові припаси - гранату і запал, які вирішив збути щоб заробити грошові кошти. 21.01.2025 біля 17.40 год. він зустрівся на території скверу на вул. Клепарівській-Золотій із ОСОБА_6 , з яким познайомився напередодні, і продав йому ці бойові припаси за 2400 грн. Про наслідки він тоді не задумувався. У вчиненому розкаюється, просить його суворо не карати.

Враховуючи те, що обвинувачений не заперечував фактичні обставини та судом було встановлено, що він правильно розуміє зміст цих обставин, переконавшись у добровільності та істинності його позиції, суд, роз`яснивши всім учасникам судового провадження правові наслідки ч.3 ст. 349 КПК України та отримавши на це їх згоду, визнав недоцільним дослідження інших доказів у справі, обмежився допитом обвинуваченого та оголошенням характеризуючих матеріалів.

Крім повного визнання обвинуваченим своєї винуватості, його вина у вчиненні кримінального правопорушення повністю і об`єктивно стверджується зібраними в ході досудового розслідування доказами, які знаходяться в матеріалах кримінального провадження.

Суд оцінивши всі докази, надані стороною обвинувачення, щодо їх належності та допустимості, за своїм внутрішнім переконанням, яке грунтується на всебічному, повному та об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, вважає, що вина обвинуваченого ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення доведена повністю, його дії вірно кваліфіковані за ч.1 ст.263 КК України, оскільки він придбав, зберігав та збув бойові припаси.

Відповідно до загальних засад призначення покарання, визначених у ст. 65 КК України, суд призначає покарання у межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинений злочин за винятком випадків, передбачених частиною другою статті 53 цього Кодексу; відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу; враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

У той же час згідно зі ст.50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженим, так і іншими особами. Для досягнення законодавчо визначеної мети покарання суди мають керуватися принципами призначення покарання, до яких належить, у тому числі, принцип індивідуалізації та принцип справедливості покарання. Це означає не тільки те, що передбачений законом склад злочину та рамки покарання повинні відповідати один одному, а й те, що покарання має перебувати у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного.

Така позиція відповідає практиці Європейського суду з прав людини, яка відповідно до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» при розгляді справ застосовується як джерело, зокрема у справі «Скоппола проти Італії» від 17 вересня 2009 року (заява №10249/03), де зазначено, що складовим елементом принципу верховенства права є очікування від суду застосування до кожного злочинця такого покарання, яке законодавець вважає пропорційним.

Згідно з п.1 Постанови Пленуму ВСУ «Про практику призначення судами кримінального покарання» №7 від 24.10.2015 року, призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку суди мають дотримуватися вимог кримінального закону й зобов`язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів, а згідно п.3, визначаючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, суди повинні виходити із особливостей конкретного злочину і його обставин.

У справі №205/7091/16-к від 17.10.2019 ВС розтлумачив судову дискрецію у кримінальному судочинстві та звернув увагу на міжнародно-правове регулювання зазначеного інституту. Так, поняття судової дискреції (судового розсуду) у кримінальному судочинстві охоплює повноваження суду (права та обов`язки), надані йому державою, обирати між альтернативами, кожна з яких є законною, та інте лектуально-вольову владну діяльність суду з вирішення у визначених законом випадках спірних правових питань, виходячи із цілей та принципів права, загальних засад судочинства, конкретних обставин справи, даних про особу винного, справедливості й достатності обраного покарання тощо. Дискреційні повноваження суду визнаються і Європейським судом з прав людини (зокрема справа «Довженко проти України»), який у своїх рішеннях зазначає лише про необхідність визначення законності, обсягу, способів і меж застосування свободи оцінювання представниками судових органів, виходячи із відповідності таких повноважень суду, принципу верховенства права. Це забезпечується, зокрема, відповідним обґрунтуванням обраного рішення в процесуальному документі суду тощо.

Призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_5 , суд враховує тяжкість та обставини вчинення кримінального правопорушення, а також особу винного, який повністю визнав свою вину, є судимим і на даний час відбуває покарання у виді позбавлення волі, та вважає, що йому слід обрати покарання у межах санкції статті, яка йому інкримінована – за ч.1 ст.263 КК України у виді позбавлення волі.

На підставі ч.4 ст. 70 КК України слід частково приєднати невідбуте покарання за вироком Хаджибейського районного суду м.Одеси від 01.08.202

Суд вважає, що саме таке покарання відповідатиме загальним засадам призначення покарання, передбаченим ст.65 КК України, буде необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого, попередження вчинення ним нових злочинів.

Стягнути з ОСОБА_5 в користь держави вартість вибухо-технічної експертизи СЕ-19\114-25\2204-ВТХ від 31.01.2025 р., проведеної Львівським НДЕКЦ в розмірі 397 (три тисячі дев`ятсот сімдесят дев`ять) грн. 50 коп.

Речові докази :

-грошові кошти в сумі 3500 грн. - повернути спецфонду Національної поліції України ,

-шкарпетку, корпус ручної гранати «РГД-5» , запал УЗРГМ-2 - знищити,

Керуючись ст.ст. 349, 368, 370, 373, 374, 615 КПК України, суд, -

у х в а л и в:

ОСОБА_5 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.263 КК України.

Обрати ОСОБА_5 покарання за ч.1 ст.263 КК України у виді 3 (трьох) років позбавлення волі .

На підставі ч.4 ст.70 КК України частково приєднати невідбуте покарання за вироком Хаджибейського районного суду м.Одеси від 01.08.2025 та остаточно вважати ОСОБА_5 засудженим на 5 (п`ять) років 6 (місяців) позбавлення волі.

Строк відбування покарання рахувати з моменту затримання.

Стягнути з ОСОБА_5 в користь держави вартість вибухо-технічної експертизи СЕ-19\114-25\2204-ВТХ від 31.01.2025, проведеної Львівським НДЕКЦ, в розмірі 3979 (три тисячі дев`ятсот сімдесят дев`ять) грн. 50 коп.

Речові докази :

-грошові кошти в сумі 3500 грн. - повернути спецфонду Національної поліції України ,

-шкарпетку, корпус ручної гранати «РГД-5» , запал УЗРГМ-2 - знищити.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги встановленого ст. 395 КПК України, якщо таку скаргу не було подано.

На вирок може бути подана апеляційна скарга до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення .

Суддя ОСОБА_1