Рішення від 10 червня 2026 р. у справі №946/8450/25 — Ізмаїльський міськрайонний суд Одеської області

Справа № 946/8450/25

Провадження № 2/946/1752/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 червня 2026 року Ізмаїльський міськрайонний суд Одеської області

в складі: головуючого судді – Присакар О.Я.,

за участю: секретаря судового засідання – Воронової В.Є.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Ізмаїла цивільну справу за позовом ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання права власності на спадкове майно, -

ВСТАНОВИВ:

24 жовтня 2025 року позивачі звернулись до суду з позовними вимогами, якими просять визнати за ОСОБА_1 впорядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_4 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 право власності на 1/2 частку житлового будинку з надвірними спорудами, розташований за адресою: АДРЕСА_1 ; за ОСОБА_2 впорядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_4 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 право власності на житловий будинок з надвірними спорудами, розташований за адресою: АДРЕСА_1 .

Свої вимоги позивач мотивують тим, що письмовою відповіддю приватного нотаріуса Ізмаїльського районного нотаріального округу Гіренко М.М. №569/02-14 від 10 жовтня 2025 року позивачам було повідомлено про неможливість видати свідоцтво про право на спадщину за законом після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 , у зв`язку з тим, що наявні чинні заповіти, складені на ім`я ОСОБА_3 .

Представник позивачів в судове засідання не з`явився, надали суду заяви про розгляд справи за їх відсутності, підтримали позовні вимоги та наполягають на їх задоволенні.

Відповідач в судове засідання не з`явилась, надала до суду заяву, якою просить справу розглянути за її відсутністю, позовні вимоги визнає та не заперечує проти їх задоволення.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

На підставі письмових заяв усіх сторін по справі суд ухвалює рішення за відсутності сторін про задоволення позову за наявності законних підстав, на підставі наявних в матеріалах справи письмових доказів, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, в порядку, передбаченому ст. ст. 223, 247 ЦПК України.

Відповідно до ч. 3, ст. 200 ЦПК України – за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України - кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно до ч. 1 ст. 5 ЦПК України - здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Пунктом 1 частини 2 статті 16 ЦК України визначено, що способом захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права.

Відповідно до ч. 3 ст. 12 ЦПК України - кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_5 належить 1/2 частка житлового будинку з надвірними спорудами, розташований за адресою: АДРЕСА_1 на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом, посвідченого 19 квітня 2019 року приватним нотаріусом Ізмаїльського районного нотаріального округу Одеської області Апреленко Р.І., зареєстрованого в реєстрі за №1283.

Згідно до ст. 1216 ЦК України – спадкування є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Частиною 1 статті 1220 ЦК України встановлено, що спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою.

Відповідно до свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 , виданого 21 серпня 2024 року Ізмаїльським відділом державної реєстрації актів цивільного стану в Ізмаїльському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), ОСОБА_5 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Після смерті ОСОБА_5 згідно ст.1220 ЦК України, відкрилася спадщина, до якої входить вищезазначене спадкове майно.

Статтею 1217 ЦК України визначено, що спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Згідно ст. 1233 ЦК – заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.

Частиною 1 статті 1234 ЦК України визначено, що право на заповіт має фізична особа з повною цивільною дієздатністю.

Відповідно до ч. 1 ст. 1235 ЦК України встановлено, що заповідач може призначити своїми спадкоємцями одну або кілька фізичних осіб, незалежно від наявності у нього з цими особами сімейних, родинних відносин, а також інших учасників цивільних відносин.

Відповідно до заповіту, посвідченого 11 січня 2007 року секретарем Кислицької сільської ради Ізмаїльського району Одеської області, зареєстрованого за № 14, ОСОБА_5 усе своє майно де б воно не знаходилося та з чого б воно не складалося і взагалі все те, що на день смерті буде їй належати і на що вона за законом матиме право, заповіла ОСОБА_3 .

Згідно до інформаційної довідки зі Спадкового реєстру (заповіти/спадкові договори) № 83969053 від 26 січня 2026 року, наданої приватним нотаріусом Гіренко М.М., заповіт ОСОБА_5 від 11 січня 2007 року, зареєстрований за № 14, не змінювався та не скасовувався.

Згідно ч.1 ст. 1241 ЦК України, малолітні, неповнолітні, повнолітні непрацездатні діти спадкодавця, непрацездатна вдова (вдівець) та непрацездатні батьки спадкують, незалежно від змісту заповіту, половину частки, яка належала б кожному з них у разі спадкування за законом (обов`язкова частка).

Осіб, які мають право на обов`язкову частку у спадщині, немає.

Згідно до ч. 1 ст. 1270 ЦК України – для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Згідно довідки №19.5.1/42902-26-Вих від 05 червня 2026 року, наданої Головним центром обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України, відомостей про перетинання державного кордону України громадянином України ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 в період з 08 листопада 2017 року по 05 червня 2026 року в Базі даних не виявлено.

Судом встановлено, що ОСОБА_3 на час відкриття спадщини разом із спадкодавцем не проживала та у встановлений законом строк із заявою про прийняття спадщини до нотаріуса не звернулась, тобто вважається такою, що не прийняла спадщину.

Крім цього, встановлено що ОСОБА_3 на спадщину після смерті ОСОБА_5 не претендує, надала суду заяву про розгляд справи за її відсутності, позовні вимоги визнає та не заперечує проти їх задоволення.

Відповідно до ч. 2 ст. 1223 ЦК України – у разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі не охоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу.

У зв`язку з тим, що спадкоємець за заповітом ОСОБА_3 вважається такою, що не прийняла спадщину після ОСОБА_5 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 , спадкування 1/2 частки житлового будинку з надвірними спорудами, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 повинно відбуватись за законом.

Згідно ч. 1 ст. 1222 ЦК України – спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини.

Відповідно до ст. 1261 ЦК України – у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Спадкоємцем за законом першої черги відповідно до ст. 1261 ЦК України після смерті ОСОБА_5 являється чоловік ОСОБА_4 , що підтверджено свідоцтвом про одруження серії НОМЕР_2 , виданим 14 листопада 1971 року Кислицьким сільським бюро ЗАГС Ізмаїльського району Одеської області.

Інших спадкоємців, які заявили про свої права, немає.

Згідно до ч. 1 ст. 1270 ЦК України – для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Відповідно до ч. 3 ст. 1268 ЦК України – спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Встановлено, що ОСОБА_4 на час відкриття спадщини постійно проживав разом із спадкодавцем за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджено довідкою №326, виданою 14 травня 2025 року старостою Кислицького старостинського округу Саф`янівської сільської ради Ізмаїльського району одеської області, тобто вважається таким, який прийняв спадщину.

Крім цього, судом встановлено, що ОСОБА_4 належить житловий будинок з надвірними спорудами, розташований за адресою: АДРЕСА_1 на підставі свідоцтва про право власності № НОМЕР_3 , виданого 16 серпня 2004 року виконавчим комітетом Кислицької сільської ради Ізмаїльського району Одеської області, що також підтверджено довідкою №1388, виданою 09 вересня 2025 року КП «Ізмаїльське МБТІ».

Відповідно до свідоцтва про смерть серії НОМЕР_4 , виданого 27 березня 2025 року Ізмаїльським відділом державної реєстрації актів цивільного стану в Ізмаїльському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Після смерті ОСОБА_4 згідно ст.1220 ЦК України, відкрилася спадщина, до якої входить житловий будинок з надвірними спорудами, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , який йому належав на праві власності та 1/2 частка житлового будинку з надвірними спорудами, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , яку він прийняв після смерті дружини ОСОБА_5 , але не оформив належним чином своїх спадкових прав.

Статтею 1217 ЦК України визначено, що спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Згідно ст. 1233 ЦК – заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.

Частиною 1 статті 1234 ЦК України визначено, що право на заповіт має фізична особа з повною цивільною дієздатністю.

Відповідно до ч. 1 ст. 1235 ЦК України встановлено, що заповідач може призначити своїми спадкоємцями одну або кілька фізичних осіб, незалежно від наявності у нього з цими особами сімейних, родинних відносин, а також інших учасників цивільних відносин.

Відповідно до заповіту, посвідченого 11 січня 2007 року секретарем Кислицької сільської ради Ізмаїльського району Одеської області, зареєстрованого за № 15, ОСОБА_4 усе своє майно де б воно не знаходилося та з чого б воно не складалося і взагалі все те, що на день смерті буде йому належати і на що він за законом матиме право, заповів ОСОБА_3 .

Згідно до інформаційної довідки зі Спадкового реєстру (заповіти/спадкові договори) № 83968996 від 26 січня 2026 року, наданої приватним нотаріусом Гіренко М.М., заповіт ОСОБА_4 від 11 січня 2007 року, зареєстрований за № 15, не змінювався та не скасовувався.

Згідно ч.1 ст. 1241 ЦК України, малолітні, неповнолітні, повнолітні непрацездатні діти спадкодавця, непрацездатна вдова (вдівець) та непрацездатні батьки спадкують, незалежно від змісту заповіту, половину частки, яка належала б кожному з них у разі спадкування за законом (обов`язкова частка).

Осіб, які мають право на обов`язкову частку у спадщині, немає.

Згідно до ч. 1 ст. 1270 ЦК України – для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Судом встановлено, що ОСОБА_3 на час відкриття спадщини разом із спадкодавцем не проживала та у встановлений законом строк із заявою про прийняття спадщини до нотаріуса не звернулась, тобто вважається такою, що не прийняла спадщину.

Крім цього, встановлено що ОСОБА_3 на спадщину після смерті ОСОБА_4 не претендує, надала суду заяву про розгляд справи за її відсутності, позовні вимоги визнає та не заперечує проти їх задоволення.

Відповідно до ч. 2 ст. 1223 ЦК України – у разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі не охоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу.

У зв`язку з тим, що спадкоємець за заповітом ОСОБА_3 вважається такою, що не прийняла спадщину після ОСОБА_4 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , спадкування житлового будинку з надвірними спорудами, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 повинно відбуватись за законом.

Згідно ч. 1 ст. 1222 ЦК України – спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини.

Відповідно до ст. 1261 ЦК України – у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Спадкоємцями за законом першої черги відповідно до ст. 1261 ЦК України після смерті ОСОБА_4 являються:

-донька ОСОБА_2 , що підтверджено свідоцтвом про народження серії НОМЕР_5 , виданим 30 вересня 1972 року Кислицьким сільським бюро ЗАГС Ізмаїльського району Одеської області;

-син ОСОБА_7 , що підтверджено свідоцтвом про народження серії НОМЕР_6 , виданим 27 липня 1978 року Кислицькою сільською радою Ізмаїльського району Одеської області.

Однак ОСОБА_7 помер ІНФОРМАЦІЯ_4 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_7 , виданим 13 червня 2018 року Ізмаїльським відділом державної реєстрації актів цивільного стану в Ізмаїльському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), тобто до відкриття спадщини після смерті його батька ОСОБА_4 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Згідно до вимог ч.1 ст.1266 ЦК України, внуки, правнуки спадкодавця спадкують ту частку спадщини, яка належала б за законом їхнім матері, батькові, бабі, дідові, якби вони були живими на час відкриття спадщини.

Спадкоємцем за правом представлення після смерті ОСОБА_4 являється:

-онука – ОСОБА_1 , що підтверджено свідоцтвом про народження серії НОМЕР_8 , виданим 12 лютого 2004 року Кислицькою сільською радою Ізмаїльського району Одеської області.

Згідно до ч. 1 ст. 1270 ЦК України – для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Відповідно до ч. 3 ст. 1268 ЦК України – спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Відповідно до ч. 1 ст. 1269 ЦК України – спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.

В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_2 та ОСОБА_1 у встановлений законом строк звернулись до нотаріуса з заявами про прийняття спадщини за законом після ОСОБА_4 , що підтверджено відповідними заявами у спадковій справа № 179/2025, тобто вважаються такими, що фактично прийняли спадщину.

Письмовою відповіддю приватного нотаріуса Ізмаїльського районного нотаріального округу Гіренко М.М. №569/02-14 від 10 жовтня 2025 року позивачам було повідомлено про неможливість видати свідоцтво про право на спадщину за законом після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 , у зв`язку з тим, що наявні чинні заповіти, складені на ім`я ОСОБА_3 .

Відповідно до положень ст. 1267 ЦК України, частки у спадщині кожного із спадкоємців за законом є рівними. Спадкоємці за усною угодою між собою, якщо це стосується рухомого майна, можуть змінити розмір частки у спадщині когось із них. Спадкоємці за письмовою угодою між собою, посвідченою нотаріусом, якщо це стосується нерухомого майна або транспортних засобів, можуть змінити розмір частки у спадщині когось із них.

Судом встановлено, що згідно до вимог ч. 3 ст. 1267 ЦК України між спадкоємцями досягнуто згоди щодо розподілу спадкового майна, що підтверджено відповідною письмовою угодою від 24 жовтня 2025 року.

Згідно із п. 23 Постанови Пленуму Верховного суду України від 30.05.2008 року № 7 "Про судову практику у справах про спадкування", за наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутись до суду за правилами позовного провадження.

Приймаючи до уваги, що іншим (крім судового) шляхом захистити права позивачів неможливо, суд приходить до висновку про обґрунтованість заявлених позивачами вимог про визнання права власності на спадкове майно та право позивачів на спадщину таким, що підлягає захисту в зв`язку з чим задовольняє позовні вимоги.

Судом не виявлено обставин, що суперечать закону або порушують права, свободи чи інтереси інших осіб.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 12, 82, 263-265 ЦПК України, ст. ст. 16, 316, 328, 392, 1216, 1217, 1220, 1222, 1233, 1234, 1241, 1261, 1266, 1268, 1269, 1270 ЦК України, суд, –

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП – НОМЕР_9 ) та ОСОБА_2 (місце проживання: АДРЕСА_3 , РНОКПП – НОМЕР_10 ) до ОСОБА_3 (місце проживання: АДРЕСА_1 ) про визнання права власності на спадкове майно – задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП – НОМЕР_9 ) впорядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_4 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 право власності на 1/2 частку житлового будинку з надвірними спорудами, розташований за адресою: АДРЕСА_1 .

Визнати за ОСОБА_2 (місце проживання: АДРЕСА_3 , РНОКПП – НОМЕР_10 ) впорядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_4 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 право власності на житловий будинок з надвірними спорудами, розташований за адресою: АДРЕСА_1 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції або через суд першої інстанції, з урахуванням положень п. 15.5 Перехідних положень ЦПК України.

Повний текст рішення складено та підписано 11 червня 2026 року.

Суддя: О.Я.Присакар